Комп’ютеризована вимірювальна система параметрів електричних машин з газомагнітним підвісом
,
(6.3)
де
- середнє значення
кутової швидкості,

Рисунок 6.1 – До визначення моменту інерції ротора синхронної гістерезисної електричної машини з газомагнітним підвісом
Значення
тангенсу кута
нахилу прямої
,
який дорівнює
середньому
значенню кутової
швидкості,
визначається
шляхом багаторазових
визначень
миттєвого
значення кута
повороту та
послідуючого
знаходження
середньоарифметичного
значення похідної
сигналу при
роботі об’єкту
в усталеному
режимі. Середнє
значення кутової
швидкості
визначається
виразом:
,
(6.4)
де n - кількість визначених значень кутової швидкості; ТВ - крок дискретизації.
Складова
виразу (6.2)
має коливальний
характер та
залежить від
наступних
причин [40]:
- змінні електромагнітні сили в об’єкті контролю;
- несинусоїдальності розподілу магнітної індукції вздовж зазору;
- нерівномірності магнітної провідності вздовж осей;
- змінні механічні сили в об’єкті контролю;
- дисбаланс ротору, що приводить до виникнення змінних динамічних сил;
- зміна температури;
- місцеві деформації та гальмівні моменти;
- зовнішні фактори, що впливають на ступінь нерівномірності обертання ротора;
- коливання напруги живлення та значення навантаження;
- несиносоїдальність напруги живлення, нестабільність її частоти;
Для ЕМ з газомагнітним підвісом конічного ротору, домінуючою причиною, що обумовлює виникнення крутильних коливань є дисбаланс ротора. У цьому випадку, при умові знехтування іншими причинами виникають крутильні коливання:
,
(6.5)
Величина
,
яка дорівнює
різниці між
значеннями
кута повороту
з урахуванням
крутильних
коливань та
без їх урахування,
визначається
виразом:
.
(6.6)
Для знаходження амплітуди крутильних коливань доцільно скористатись сплайн-інтерполяцією з послідуючим знаходженням середнього значення максимумів та мінімумів інтерполяційного сплайну.
Позначимо
інтерполяційний
сплайн через
.
Тоді амплітуда
крутильних
коливань визначається
як середнє
арифметичне
модулів максимумів
та мінімумів
інтерполяційного
сплайну:
,
(6.7)
де КMAX, КMIN - кількість максимумів та мінімумів інтерполяційного сплайну. Завдання знаходження максимумів та мінімумів інтерполяційного сплайну легко розв’язується відомими методами. Момент інерції визначається за виразом:
(6.8).
Схему програми, що відповідає вище описаному алгоритму, наведено у графічній частині дипломного проекту.
6.2 Розробка програмного забезпечення
Розроблене програмне забезпечення, під управлінням якого працює пристрій контролю середнього значення кутової швидкості, дозволяє реалізувати наступні режими роботи апаратних засобів : режим роботи за допомогою системи меню; графічне і табличне представлення результатів динамічного вимірювання кутової швидкості, кута повороту; безперервний контроль кутової швидкості; Ядром програмного забезпечення є основна програма, процедури апроксимації сплайнами, процедура диференціювання апроксимуючої функції, програмна підтримка процесів накопичення і представлення результатів вимірювання та контролю. Завдяки наявності системи меню, можливо вибрати один з двох режимів роботи: режим вимірювання швидкісних діаграм; режим вимірювання та контролю середнього значення кутової швидкості. Кожному з цих режимів відповідає своя підпрограма. Лістинг фрагменту програми, яка написана на алгоритмічній мові Turbo Pascsl 7.0, у відповідності зі схемою програми, наведений у додатку.
7. Розрахунок похибок вимірювання комп’ютеризованої вимірювальної системи параметрів електричних машин з газомагнітним підвісом
7.1 Розрахунок похибок вимірювання моменту інерції
Похибка вимірювання моменту інерції складається з похибок вимірювання параметрів, що входять до виразу (6.8).
Складовими похибки вимірювання моменту інерції ротору є :
- похибка вимірювання маси ротору;
- похибка вимірювання радіального зміщення ротору;
- похибка вимірювання амплітуди крутильних коливань.
Похибка вимірювання моменту інерції є функцією вище названих випадкових величин. Маса ротору є його паспортною величиною і як правило відома з високою точністю, тому можна вважати, що похибка вимірювання маси ротору не впливає на результат вимірювання його моменту інерції. Похибка вимірювання радіального зміщення ротору за методикою, що розглянуто у [12], складається з похибки вимірювання ексцентриситету маси, власної резонансної частоти системи, похибки вимірювання кутової швидкості, похибки, що обумовлена наближеністю розрахункового виразу, похибки, що обумовлена вібраціями та багатьох інших, серед яких важко виділити домінуючу складову. Це дає змогу вважати, що ця похибка розподілена за нормальним законом.
Похибка вимірювання амплітуди крутильних коливань складається з похибки квантування, похибки інтерполяції, похибки, що обумовлена випадковими завадами та неточністю виготовлення модулятору та діафрагми та інше.
При багаторазових вимірюваннях з послідуючим усередненням цю похибку можна значно зменшити [13]. Припустимо, що вона настільки мала у порівняні з похибкою вимірювання радіального зміщення ротору, що нею можна знехтувати.
Позначимо
через
абсолютну
похибку вимірювання
радіального
зміщення ротора.
Вираз (6.8) можна
записати як:
,
(7.1)
де
- абсолютна
похибка вимірювання
моменту інерції
ротору. Після
нескладних
перетворень
отримуємо:
.
(7.2)
Квадрат
абсолютної
похибки вимірювання
радіального
зміщення ротору
є малою величиною
другого порядку
малості, тобто
.
Це дає змогу
записати приблизний
вираз для абсолютної
похибки вимірювання
моменту інерції
ротора:
.
(7.3)
З робіт [14, 15], витікає, що відносна похибка вимірювання радіального зміщення ротора не перевищує 5%, тобто можна записати:
,
(7.4)
де
- максимальне
значення похибки
вимірювання
радіального
зміщення. Після
нескладних
перетворень
отримуємо:
,
(7.5)
де
- максимальне
значення абсолютної
похибки вимірювання
моменту інерції.
З виразу (7.5
) випливає, що
абсолютна
похибка вимірювання
моменту інерції
не перевищує
10 %. Так як прийнято,
що похибка
має нормальний
закон розподілу,
такий самий
закон розподілу
має і похибка
вимірювання
моменту інерції.
Він описується
виразом:
,
(7.6)
де
- середньоквадратичне
відхилення
абсолютної
похибки вимірювання
моменту інерції.
7.2 Розрахунок похибки вимірювання кутової швидкості
Для визначення кутової швидкості необхідно диференціювати вихідний сигнал ТП. В загальному випадку результуюча похибка дискретного вимірювання кутової швидкості має наступні складові [16]: методична похибка; похибка інтерполяції; похибка, що обумовлена похибкою одного відліку АЦП; похибка, що обумовлена випадковими завадами та неточністю виконання модулятору та діафрагми.
Методична похибка дискретного вимірювання кутової швидкості в момент ti визначається виразом:
,
(7.7)
де
- час між відліками
вихідного
сигналу ТП;
- значення
кута повороту
в моменти часу
та
.
У випадку,
коли кутове
прискорення
дорівнює нулю
(кутова швидкість
постійна), методична
похибка відсутня.
Для оцінки
методичної
похибки використаємо
методику, що
застосовано
у [16]. Припустимо,
що усі інші
похибки, окрім
методичної,
відсутні. Вважаємо
вихідний сигнал
ТП гладкою
функцією часу,
яка у любій
точці розкладається
у ряд Тейлора.
Якщо розкласти
біля точки
в ряд Тейлора,
обмежившись
трьома членами
ряду, отримуємо:
,
(7.8)
де
- точка між
та
.
Після нескладних
перетворень
отримуємо:
.
(7.9)
Максимальна оцінка методичної похибки вимірювання кутової швидкості:
,
(7.10)
де
- максимальне
значення другої
похідної вихідного
сигналу ТП на
інтервалі
диференціювання,
виражене у
одиницях кутового
прискорення.
Значення
обумовлене
не тільки режимом
роботи об’єкту
контролю, а й
імпульсними
завадами у
вихідному
сигналі ТП:
, (7.11)
де
-
коефіцієнт,
який зворотно
пропорційний
крутизні залежності
вихідної напруги
ТП від кута
повороту.
Цей коефіцієнт дорівнює:
.
(7.12)
Провівши
аналогічні
перетворення,
можна довести,
що методична
похибка на
початку інтервалу
диференціювання
дорівнює методичній
похибки на
кінці інтервалу.
Якщо виникає
необхідність
подальшої
обробки даних,
тобто запізнення
вимірювальної
інформації
не важливе,
можна визначити
методичну
похибку із
запізненням
на
.
В цьому випадку,
у відповідності
з [16]:
.
(7.13)
Цю оцінку можливо використовувати при обробці даних вимірювання з використанням інтерполяції. Вище наведені розрахунки справедливі тільки для диференціаторів першого типу. Для диференціаторів другого типу, у відповідності з [16], оцінка максимальної методичної похибки має вигляд:
,
(7.14)
а для диференціатору третього типу:
.
(7.15)
Диференціатори другого та третього типу мають більш високу завадостійкість, ніж диференціатор першого типу. Але вони мають більший інтервал диференціювання. Максимальна оцінка методичної похибки диференціатору першого типу прямо пропорційна максимальному значенню другої похідної вихідної напруги ТП та часу ТВ. Значення другої похідної вихідної напруги в загальному випадку є випадковою величиною, яка залежить від багатьох факторів. На неї впливають кутове прискорення, випадкові завади, резонансні явища, що обумовлені муфтою спряження, співвідношення моментів на валу, прецесія та нутація ротору, неточність виконання прорізів модулятору та діафрагми та інше. У роботі [18] доведено, що якщо виходити з режиму роботи об’єкту контролю з максимальними динамічними моментами (максимальне навантаження, максимальна швидкодія), закон розподілу максимального кутового прискорення буде наближатись до дискретного двомодального. У цьому випадку, закон розподілу методичної похибки диференціатору першого типу, має також дискретний двомодальний закон розподілу:
.
(7.16)
Середньоквадратичне відхилення методичної похибки:
.
(7.17)
Для вимірювання швидкісних діаграм та проведення динамічних вимірювань кутової швидкості необхідно знаходити виміряні значення між точками опитування. Для цього використовують інтерполяцію. При цьому виникає похибка інтерполяції. Оцінки інтерполяції розглянуто у [12]. Так стосовно до диференціатора першого типу похибка східчастої інтерполяції оцінюється виразом:
.
(7.18)
При використанні лінійної інтерполяції оцінка похибки має вигляд:
.
(7.19)
При використанні
інтерполяції
кубічними
сплайнами,
можна використовувати
точні або
асимптотично
точні оцінки
похибок сплайн-інтерполяції
на класах функцій
[13]. Всі вони достатньо
складні для
використання,
тому в даному
випадку доречно
обмежитись
тільки порядковими
оцінками похибок.
Якщо функція
належить класу
функцій, неперервних
на
і, що мають
неперервні
похідні до k -
того порядку
(k = 0, 1, 2, 3, 4), то для похибки
інтерполяції
кубічним сплайном
s(t) функції та
її похідних
дійсні оцінки:
(7.20)
де с - невід’ємна константа;
.
(7.21)
Ns - число
відліків. Для
функції
порядок наближення
сплайном s(t)
дорівнює
,
порядок наближення
похідної
,
дорівнює
та буде складати
малу величину
у порівнянні
з іншими похибками.
Розглянемо похибку визначення кутової швидкості, що обумовлена похибкою квантування вихідного сигналу ТП. Припустимо, що методична похибка визначення кутової швидкості та похибка визначення кута повороту, що обумовлена неточністю виконання модулятору та діафрагми відсутні. Тоді результат вимірювання можливо записати у вигляді:
,
(7.22)
де
- виміряне значення
кутової швидкості
у момент часу
;
,
- значення кута
повороту у
моменти часу
та
;
,
- похибка вимірювання
кута повороту,
що обумовлена
квантуванням
вихідного
сигналу ТП, у
моменти часу
та
.
Друга частина виразу (7.22) є похибкою вимірювання кутової швидкості, що виникає внаслідок наявності похибки квантування вихідного сигналу ТП:
.
(7.23)
Є очевидним,
що закон розподілу
похибки вимірювання
кутової швидкості,
що обумовлена
похибкою квантування
можна визначити
як композицію
законів розподілу
величин
та
,
які як і похибка
квантування
мають рівномірний
закон розподілу.
При умові
стаціонарності
випадкових
процесів, що
обумовлюють
виникнення
цих похибок,
їх закони розподілу
можна вважати
однаковими:
.
(7.24)
У відповідності з [19] композиція двох однакових прямокутних законів є трикутний закон (розподіл Сімпсона). Закон розподілу похибки вимірювання кутової швидкості, що обумовлена квантуванням вихідного сигналу ТП [14]:
.
(7.25)
Середньоквадратичне значення цієї похибки:
.
(7.26)
Випадкова похибка вимірювання кутової швидкості виникає під впливом випадкових завад та неточності виконання прорізів модулятору та діафрагми. Будемо вважати заваду на вході диференціатору першого типу стаціонарною випадковою функцією. Припустимо, що методична похибка визначення кутової швидкості та похибка квантування відсутні. Тоді результат вимірювання кутової швидкості можливо записати у вигляді:
.
(7.27)
Друга частина виразу (7.27) є похибкою вимірювання кутової швидкості, що