Проектування редуктора
Одним із способів передачі скручувального момента є шпоночне з'єднання. Найбільш часто застосовуються призматичні
шпонки з плоскими чи скругленими торцями [2], табл. 24.32, с. 405 чи [3], табл. 8.9, с. 169, а для валів з діаметром до 44 мм допускається застосування сегментних шпонок [3], табл. 8.10, с. 171. Довжина шпонки l призначається із стандартного ряду [2], табл. 24.1, с. 372, щоб вона була на 5…10 мм менше довжини маточини (зубчатого колеса, шківа, півмуфти). З'єднання з призматичною шпонкою перевіряється на витривалість за напругами зім'яття за формулою
,
де Т – скручувальний момент, який передається шпонкою, НЧм;
lр – робоча довжина шпонки (при плоских торцях lр= l, при округлених lр= l– b);
d – діаметр вала в місці установлення шпонки;
[sсм] Ј 100Ч106 Па – допустима напруга для стальної маточини і [s]см Ј 50Ч106 Па – для чавунної маточини.
Для середнього нормального режиму навантаження і нерухомого з'єднання маточини значення[s]см зменшується на 20-25%.
Якщо sсм стане більше [s]см, допускається установлення на валу двох шпонок під кутом 180о.
З'єднання з сегментною шпонкою перевіряється на витривалість за напругами зім'яття за формулою
Па.
Сама сегментна шпонка перевіряється на витривалість за напругами зрізу за формулою
Па,
де [t]ср.=0,6 [s]см.
Розміри шпонок у формулах для sсм і tср беруться із наведених вище таблиць [2, 3].
4.6 Розрахунок і вибір муфти
Вибір пружної втулково-пальцевої муфти здійснюється за скручувальним моментом Тк, який передається нею відповідно до [4] чи [3] табл. 11.5, с.277. Пальці і кільця беруть стандартними з умовою розміщення у вигляді zЧdoЈ 2,8 До, де z число пальців; do – діаметр отвору під пружний елемент; До – діаметр розміщення пальців. Зовнішній діаметр муфти дорівнює
Д= До+(1,5…1,6) Чdo.
Пружні елементи муфти перевіряються на зім'яття за формулою
,
Па,
де dп – діаметр пальця;
lвт – довжина пружного елемента;
[s]см = 2Ч106 Па – допустимі напруги зім'яття.
Пальці муфти перевіряються на міцність за згинальними напругами за формулою
,
Па,
де с=3…5 мм – осьовий зазор між півмуфтами;
[s]и = (160…200)Ч106 Па – допустимі напруги згинання.
Межове радіальне зміщення з'єднувальних муфтою валів дорівнює DS=0,1…0,15 мм.
Радіальна сила Fк, викликана цим зміщенням, дорівнює
Fк=сDЧDS,,,,
де сD - радіальна жорсткість муфти Н/мм, яка визначається за табл. 4.9 залежно від діаметра вала d.
Таблиця 4.9
| d, мм | 16 | 20 | 25 | 30 | 40 |
| сD, Н/мм | 1550 | 2160 | 2940 | 3920 | 5400 |
4.7 Вибір ущільнень валів
Для ущільнення валів редукторів застосовують ущільнення, які за принципом дії поділяються на контактні (манжетні ), лабіринтні, щілинні, відцентрові, торцеві і комбіновані. Манжетні ущільнення поділяються на два типи [3] табл. 9.16, с.209 чи [2] табл. 24.29, с.402. Перший тип застосовують при швидкості ковзання u Ј 20 м/с, другий тип (з пильником) – при u Ј 15 м/с. Поверхню вала під манжетне ущільнення необхідно гартувати до твердості HRC40, мати шорсткість RаЈ 0,32 мкм, допуск вала під ущільнення h11. Лабіринтні ущільнення (осьові і радіальні) застосовують при будь-яких швидкостях, як і щілинні.
Розміри канавок і зазори лабіринтних і щілинних ущільнень подані в [3] табл. 9.17, с.210, а їх конструкції – в [3] рис. 9.44-9.46, с.210. Для нереверсивних зубчатих передач застосовують ущільнення вала манжетою з гвинтовими канавками на поверхні вала глибиною 0,02 мм [2] рис. 11.30, с.161.
У даному курсовому проекті в обов'язковому порядку одне із ущільнень вала виконується торцевим [2] рис. 11.19, с.157 і рис. 11.33, с.163. Ущільнення цього типу застосовують для валів холодильних чи газових компресорів. Воно вміщує нерухоме підпружинене кільце із сталі марок 40Х, ШХ15, загартованої до високої твердості, яке оснащене додатковим статичним ущільненням – гумовим кільцем круглого перетину. Це кільце своїм виступом притискається пружиною з тиском (0,5…1,5)Ч104 Па до другого кільця із антифрикційного матеріалу марок АМС-1, АГ-1500-СО5, 2П-1000-Ф, яке притискається до внутрішнього кільця підшипника і крутиться разом з ним. Поверхні кілець, що труться, повинні мати відхилення від площинності не більше 0,9 мкм, а шорсткість Ra Ј 0,16 мкм. Рідке масло, що змащує підшипник, попадає на поверхню тертя кілець, на якій швидкість ковзання u Ј 15 м/с.
4.8 Компонування приводу
Після наведених вище розрахунків виконується компоновка редуктора (складальне креслення) на міліметровій бумазі чи ватмані формату А1, яка дозволяє оцінити правильність вибору прийнятого початкового масштабу креслення і розміщення на ньому проекцій редуктора. Виконання компонування можна розбити на два етапи.
Перший– для наближеного визначення положення зубчатих коліс, шківа клинопасової передачі і півмуфти щодо опор для подальшого визначення опорних реакцій і вибору підшипників. Циліндричні редуктори, як правило, виконуються з розніманням корпуса за осями валів, які розміщені в одній площині. Тоді кожний із валів з опорами і всіма сидячими на ньому деталями можна зібрати незалежно від інших валів і потім установити в корпус.
Основною проекцією на компоновці є розріз за осями валів при знятій кришці редуктора, яка виконана тонкими лініями, бажано в масштабі 1:1. Підшипники редуктора, як правило, змащують пластичним змащувальним матеріалом. Щоб він не потрапляв усередину корпуса редуктора і не вимивався рідким маслом, яке змащує зубчаті пари, перед підшипниками з боку внутрішньої стінки корпуса редуктора установлюються мазеутримувальні кільця, тому торцева поверхня підшипників розміщена від внутрішньої стінки корпуса редуктора на відстані 8…12 мм. Габарити підшипників (середньої серії) вибирають по діаметру вала в місці посадки підшипників відповідно до [2] табл. 24.10-24.18, с.380-389, а також [4, 5]. Колеса і шестерні на першому етапі, а також підшипники, шків і півмуфту можно зобразити спрощено у вигляді прямокутників.
На другому етапі конструктивно оформляються зубчаті колеса, вали, корпус, подшипникові вузли, шків, півмуфти (в складі) і беруться відстані між серединами передач і підшипників для уточненого розрахунку валів і перевірочного розрахунку підшипників, вибору ущільнень валів редуктора і розрахунку кількості змащувального масла. Можна на розрізі підшипника викреслювати одну половину, а для другої тільки нанести її габарити. Підбираються кришки підшипників з прокладками для ущільнення і гвинтами, фіксуються на валу внутрішні кільця підшипників (відповідно до схеми їх розміщення на валу), промальовуються ущільнення валів. Довжини кінців вхідного і вихідного валів редуктора визначаються осьовими розмірами маточини шківа і півмуфти. Бажано виконати і компоновку редуктора з двигуном на загальній рамі (встановлювальне креслення) після чистового виконання складального креслення редуктора, щоб оцінити домірність їх розміщення на рамі, а також розміщення проекцій установки редуктора на встановлювальному кресленні. Габаритні і приєднувальні розміри асинхронного електродвигуна беруть на основі знайдених значень його потужності, частоти обертів вала і типорозміру за [3] табл. П.2, с.391, чи [2, 4, 5].
4.9 Уточнювальний розрахунок валів
Уточнювальний розрахунок валів редуктора виконується після завершення компановки редуктора, коли визначена їх конструкція (діаметри і довжини участків вала, відстані між серединами опор, коліс, шківа і півмуфти). За величинами тангенціальної, радиальної та осьової сил, знайдених із розрахунку кожної зубчатої пари, радіальної сили Fв від пасової передачі, і радіальної сили Fк ,, яка зумовлена зміщенням вихідного вала редуктора і вала компресора, знаходяться реакції опор Rх і Rу в горизонтальній ZОХ і вертикальній ZОУ площинах вала та будуються епюри згинальних і скручувальних моментів, і визначаються величини еквівалентних напруг у небезпечних перетинах. Уточнювальний розрахунок вала заключаєтся у визначенні коефіцієнтів запасу міцності S в небезпечних перетинах і перевірці умов дотримання міцності S і [S], де [S] =2,5 – допустиме значення коефіцієнта запасу міцності.
Припускається, що нормальні згинальні напруги змінюються за симетричним циклом, а дотичні від скручування – за пульсуючому. Для заданого матеріалу зубчатого колеса і його термообробки за [3] табл. 3.3, с.34-35 знаходять середнє значення напруги sв залежно від діаметра його заготовки. Коефіцієнт запасу міцності в небезпечному перетині вала дорівнює
.
Коефіцієнт запасу міцності за нормальною напругою дорівнює
.
Межа витривалості
згинання для
симетричного
циклу
дорівнює:
s-1=0,43sв
– для вуглецевих
конструкційних
сталей; s-1=
0,35sв+(70…120)Ч106
Па – для легованих
сталей.
Ефективний
коефіцієнт
концентрації
нормальних
напруг Кs
визначається
за [3] табл. 8.2-8.7,
с.163-166. Масштабний
фактор для
нормальних
напруг es
знаходиться
за [3] табл.
8.8, с.166. Коефіцієнт,
який враховує
вплив шорсткості
поверхні, b=0,97…0,9
при Ra=0,32…2,5
мкм. Амплітуда
циклу
нормальних
напруг su
дорівнює
найбільшій
напрузі згину
в небезпечному
перетині вала.
Середня
напруга
циклу
нормальних
напруг
дорівнює
.
При Fa=0
і sm=0.
Для вуглеводних
сталей береться
коефіцієнт
ys=0,2,
для легованих
сталей ys=0,25…0,3.
Коефіцієнт запасу міцності за дотичним напругами дорівнює
.
Межа витривалості
конструкційних
сталей при
симетричному
циклі скручування
дорівнює t-1=0,58s-1.
Інші значеня
у формулі St
мають
такий
самий зміст,
що у формулі
для Ss,
тільки відносяться
до напруг скручення.
Значення
et
наведені
в [3] табл. 8.8, с. 166, значення
Кt
- [3] табл. 8.2-8.8, с. 163-166. Для
конструкційних
сталей береться
yt=0,1.
Напруги
tu
і tm
дорівнюють
tu
= tm
= 2,5
,
де Т і d
– скручувальний
момент і
діаметр
вала в
перетині,
яке розглядається.
Якщо у небезпечному
перетині є
декілька
концентраторів
напруг (галтель,
виточка,
шпоночна канавка,
шліци,
напресована
деталь, наскрізний
радіальний
отвір), то
враховується
тільки один
з більшим
відношенням
.
Для ступінчастих
валів
редуктора
розміри
скосів,
фасок, радіусів
галтелей беруть
за [3] рис. 8.4-8.5, с.
167-168.
4.10 Перевірний розрахунок підшипників
Для виконання
перевірного
розрахунку
підшипників
для кожної із
опор визначається
осьова реакція
Ра=
Fa
і сумарна радіальна
реакція
.
Підбір радіальних
підшипників
(шарикових чи
з циліндричними
роликами), відстань
між якими і
посадковий
діаметр внутрішнього
кільця d
відомі після
виконання
компонування
редуктора,
ведеться у
такому порядку:
визначаються еквівалентні навантаження підшипників;
задавшись довговічністю Lh найбільш навантаженого підшипника, обчислюють його динамічну вантажопідйомність С, яка необхідна;
за діаметром посадкового місця на валу підбирається номер підшипника, починаючи з легких серій, і перевіряється виконання умови СЈ [С], де [С] – динамічна вантажопідйомність із [3] табл. П3-П5, с. 392-398 чи із [2] табл. 24.10-24.18, с. 380-389, або із [4, 5]. Якщо умова не виконується, для того самого діаметра d береться підшипник середньої чи важкої серії, чи дворядний або іншого типу.
Підбір радіально-упорних шарикових і конічних роликових підшипників, для вала яких відомі точки прикладання радіальних реакцій (розмір а, який залежить від е), ведеться в такому порядку:
обчислюються еквівалентні навантаження підшипників (коефіцієнти Х і У залежать від величини е, яка визначається типорозміром підшипника);
– за [3] табл. П6-П7, с. 399-404 чи [2] табл. 24.15-24.18, с. 385-389, чи із [4, 5] визначається динамічна вантажопідйомність підшипника;
– за еквівалентним навантаженням і динамічною вантажопідйомністю знаходиться теоретична довговічність підшипника, яка повинна бути не менше тієї, яка вимагається, в протилежному разі беруться підшипники інших серій і типів.
Коли частота обертів кільця більше 1 об/хв, підшипники підбирають за динамічною вантажопідйомністю.
Номінальна довговічність (ресурс) підшипника в міліонах обертів дорівнює

де С – динамічна вантажопідйомність за каталогом, Н;
Р – еквівалентне навантаження, Н;
р = 3 - для шарикопідшипників;
р = 3,33 – для роликопідшипників.
Номінальна довговічність в годинах дорівнює
![]()
де n – частота обертів кільця підшипника, об/с. Еквівалентне навантаження для радіальних сферичних шарикопідшипників, а також однорядних радіально-упорних шарико- і роликопідшипників визначається за формулою
при
,
при
,
де коефіцієнт V=1 при обертанні внутрішнього кільця підшипника;
коефіцієнти Х і Y вибираються за [3] табл. 9.18, с. 212-213 і табл. П4, с. 395-396, чи за [2] табл. 7.1, с. 81, табл. 24.11, с. 381;
коефіцієнт Кб =1,5…1,7 [2] табл. 7.3, с. 84;
коефіцієнт КТ береться за [3] табл. 9.20, с. 214 залежно від робочої температури підшипника t (для звичайних редукторів t Ј100оС).
Таблиця 4.11
| t, оС | Ј100 | 125 | 150 | 175 | 200 | 225 | 250 | 350 |
| КТ | 1 | 1,05 | 1,1 | 1,15 | 1,25 | 1,35 | 1,4 | 1,45 |
Еквівалентне навантаження для підшипників з короткими циліндричними роликами (без бортів на кільцях) дорівнює
.
Еквівалентне
навантаження
для упорних
шарико- і
роликопідшипників
дорівнює
.
Осьове
навантаження
не впливає
на величину
еквівалентного,
якщо
тобто
у формулі
для Р береться
Y=0. Якщо
для дворядних
підшипників
то динамічну
вантажопідйомність
С необхідно
брати такою,
як для
однорядного
підшипника.
Для радіально-упорних
підшипників
з номінальним
кутом контакту
a=15о
і конічних
роликопідшипників
коефіцієнти
Х і Y
вибираються
залежно
від коефіцієнта
е, кута
a і
відношення
.
Для радіальних
і радіально-упорних
шарикопідшипників
з кутом
a
<15о. Коефіцієнти
Х і Y
вибираються
за відношенням
,
де Со – статична
вантажопідйомність.
Для дворядних
радіально-упорних
шарикових
чи конічних
роликових
підшипників
навіть
невеликі
осьові
зусилля
впливають
на величину
еквівалентного
навантаження.
У радіально-упорних підшипниках при дії на них радіальних навантажень виникають осьові складові, які визначаються за формулами:
- для конічних роликопідшипників S = 0,83eFr, H;
- для шарикових радіально-упорних підшипників S=eFr, Н.
Якщо радіально-упорні підшипники I і II установлені на кінцях вала врозпір чи врозтяж, то результуючи осьові навантаження кожного підшипника визначаються з урахуванням дії зовнішнього осьового навантаження Fа і осьових складових від радіальних навантажень, які діють на кожний підшипник за табл. 4.12 для різних випадків навантаження силами SI і SII.
Таблиця 4.12
| Номер по порядку | Умови навантаження |
Осьові навантаження |
| 1 | SI> SII; Faі0 |
FaI= SI FaII= SI+ Fa |
| 2 | SI< SII; Faі SII - SI | |
| 3 | SIЈ SII; FaЈ SII - SI |
FaI= SII – Fa FaII= SII |
При визначенні осьових навантажень дворядних радіально-упорних підшипників осьові складові S не враховуються.
Рекомендації
за вибором
радіально-упорних
шарикопідшипників
залежно
від
і кута
контакта
наведені
в [3] табл. 9.22, с. 217.
Відстань а для однорядних радіально-упорних шарикопідшипників дорівнює
м.
Для однорядних роликових конічних підшипників вона дорівнює
м.
Величини B, d, T, a ,e вибираються за [3] табл. П6-П7, с. 399-404. Посадку підшипників вибирають так, щоб кільце , яке спрягається з деталлю (валом), що обертається, мало натяг, а інше кільце, яке спрягається з нерухомою деталлю (корпусом чи стаканом), мало невеликий зазор. Посадки кілець підшипників наведені в [3], табл. 9.10-9.11, с. 202. Характер навантаження кілець підшипників редуктора береться циркуляційним. Осьове фіксування внутрішніх кілець підшипника на валу здійснюється круглими шліцевими гайками зі стопорними багатолапчатими шайбами [3], табл. 9.1 - 9.2, с. 188-190 чи стопорними упорними пружинними кільцями [3], табл. 9.5, с. 194 і табл. 9.6, с. 195-196. Осьове фіксування зовнішніх кілець підшипника здійснюється стопорними упорними пружинними кільцями [3], табл. 9.3, с. 191-192 і табл. 9.4, с. 192-193, а також притискними кришками (глухими, наскрізними чи врізними) [3] рис. 9.31-9.33, с. 198.
4.11 Змащення елементів редуктора
Для змащення підшипників кочення використовують пластичні і рідкі нафтові змащувальні масла [3] табл. 9.14-9.15, с. 203-205. В'язкість рідкого масла можна визначити за номограмою [3] рис. 9.35, с. 206 залежно від діаметра внутрішнього кільця d, частоти обертання вала n і робочої температури t. Рідкою змазкою підшипникові вузли змащують такими способами: зануренням в масляну ванну, фітилем, розбризкуванням, під тиском, масляним туманом. Для заданих схем редукторів найбільш раціональним є змащення розбризкуванням із захистом підшипників від потоків масла масловідбивними шайбами, чи пластичними змазувальними матеріалами при dЧ n< 300 мЧоб/хв із застосуванням мазеутримувальних кілець, які обертаються разом з валом [3], рис. 9.38 – 9.39, с. 207.
У заданих схемах редукторів застосовують картерне змащення зубчатих зачеплень шляхом занурення зубчатих коліс у масло, яке заливається усередину корпуса, при колових швидкостях в зачепленні u Ј12 м/с. Зубчаті колеса занурені в масло на висоту зубця. Об'єм масляної ванни редуктора береться із розрахунку 0,5…0,8 л масла на 1 кВт потужності, яка передається.
У косозубих передачах попадання масла, яке витискується зубцями, на підшипник попереджується маслозахисним кільцем. Вибір марки масла і його в'язкості здійснюється за [3] табл. 10.8 і 10.10, с. 253 залежно від контактної напруги sн і колової швидкості в зубчатому зачепленні. Рівень масла в корпусі редуктора контролюється масловказівниками: жезловим закритим, установленим в нижній частині корпуса чи кришці редуктора, чи фонарним, який застосовується в холодильних компресорах.
Тепловий розрахунок зубчатих редукторів для наведених в завданні схем не виконується, оскільки їх ККД високий і тепловиділення, які призводять до нагрівання масла в корпусі, невеликі при достатньому об'ємі масляної ванни.
4.12 Додаткові пояснення
Посадки основних деталей редуктора і передач на його вхідному і вихідному валах наведені в [3] табл. 10.13, с. 263. Допуски форми, розміщення і шорсткість поверхней деталей редуктора наведені в [3] табл. 10.14 – 10.17 с. 265-267. Приклади виконання редукторів, їх основних вузлів і деталей наведені в [2, 3, 4]. Плита, на якій монтується редуктор, виконується литої чи зварної конструкції. При проектуванні необхідно прямувати до зниження металомісткості, габаритів редуктора і установки, передбачити заходи щодо його безпечної експлуатації.
5 ЗАХИСТ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ
До захисту допускаються студенти, які виконали в повному обсязі розрахункову і графічну частини курсового проекту і пройшли нормоконтроль у керівника курсового проекту з відповідними підписами в штампах конструкторської документації. Захист приймає комісія із двох призначених кафедрою викладачів.
На початку захисту студент повинент коротко охарактеризувати розроблену конструкцію редуктора і установки, а також основних розроблених в проекті деталей, потім він повинен відповісти на питання комісії. На оцінку під час захисту проекту впливає якість виконання графічної частини, правильність наведених в пояснювальній записці розрахунків, використання ЕОМ при виконанні проекту, правильність відповідей на питання комісії, які вміщують конструкторський, технологічний і експлуатаційні аспекти. Після захисту матеріали курсового проекту необхідно здати в архів кафедри.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Хмельницкий Ю.В. Методические указания по оформлению текстовых документов курсовых и дипломных проектов для студентов всех форм обучения. – Сумы: Изд-во СумГУ, 1997.- 42с.
Дунаев П.Ф., Леликов А.П. Конструирование узлов и деталей машин – М.: Высшая школа, 1985.-416 с.
Чернавский С.А., Боков К.Н. и др. Курсовое проектирование деталей машин – М.: Машиностроение, 1988.-416 с.
Детали машин. Атлас конструкций/ Под ред. Д.Н. Решетова. – М.: Машиностроение, 1970. – 360 с.
Анурьев В.И. Справочник конструктора-машиностроителя: В 3- томах.- М.: Машиностроение, 1980.