Взаємозв’язок самоактуалізації й смисложиттєвих орієнтацій та ціннісних орієнтацій у середньому віці
Такі теоретики, як Кеган, дотримуються думки, що у більшості людей продовжується структуризація і переструктурування їх систематизованого розуміння самих себе і зовнішнього світу в період 30-40 років і пізніше. Особистість, що розвивається, постійно диференціює своє Я і навколишнє середовище і в той же самий час інтегрує Я в цей ширший світ.
В період ранньої дорослості ці завдання переважно включають початок сімейного життя і кар'єри.
Завдання періоду ранньої дорослості за Хейвінгхерстом наступні (джерело: Human development and education, by Robert J. Havinghurst. Copyright © 1953 by Longman, Inc. [22]:
- вибрати майбутнього супутника життя
- навчитися жити з партнером по браку
- почати сімейне життя
- виховати дітей
- вести домашнє господарство
- почати професійну діяльність
- прийняти громадянську відповідальність
- знайти близьку по духу соціальну групу
Криза інтимності й ізоляції є найбільш характерною проблемою для періоду ранньої дорослості. Інтимність має на увазі встановлення близьких відносин з іншим, які б взаємно задовольняли. Вона є союзом двох ідентичностей, в якому не втрачаються унікальні якості жодної. Навпаки, ізоляція (за Еріксоном) має на увазі нездатність або невдачу у встановленні взаємності, іноді у зв'язку з тим, що особистісна ідентичність є дуже слабкою, не готовою до створення близького союзу з іншою людиною [51]. З погляду Левінсона, здатність до серйозної романтичної співпраці виникає у чоловіків тільки після 30 років.
У період від 28 до 34 років спостерігається суттєве зрушення до позиції дорослого. Головним помилковим припущенням в цей час є: «Життя просте і підконтрольне. Усередині мене немає ніяких значущих сил, що суперечать». Ця думка відрізняється від думок попередніх стадій двома важливими аспектами: вона свідчить про наявність відчуття компетенції і знання обмежень. Досягнуте достатньо доросле розуміння і прийняття внутрішніх суперечностей, тому останні тепер не викликають у індивіда сумнівів у своїй силі й цілісності.
Період від 25 до 40 років - становлення професіонала. Дорослі вдосконалюють свою професійну майстерність в рамках можливостей, що надаються роботою, і починають просуватися вгору службовими сходами.
На процесі особистісного розвитку в період ранньої дорослості позначається різниця між статями.
Можливо, що найбільш суттєва відмінність між чоловіками та жінками полягає в тому, як вони визначають свою мрію. Ця різниця настільки значна, що Левінсон визначив її як гендерну відмінність. Тоді як чоловіки схильні до єдиного бачення свого майбутнього, сконцентрованого на кар'єрі, у багатьох жінок спостерігається тенденція до «роздільних» мрій [23]. Більшість жінок у дослідженнях з використанням методів Левінсона повідомляли про мрію, що включає кар'єрне зростання і шлюб, проте переважна їх частина надавала більше значення створенню сім'ї. Лише менша частина жінок була зосереджена в своїх мріях виключно на кар'єрних успіхах; ще менша їх кількість обмежила своє уявлення про майбутнє традиційними ролями дружини й матері. Проте навіть ті жінки, які мріяли як про кар'єру, так і про шлюб, стримували свої мрії, координуючи їх із цілями чоловіка і реалізовуючи тим самим традиційні очікування в більш сучасному стилі життя (Roberts, Newton, 1987) [22].
Перехід межі 30-річного віку несе в собі стрес як для жінок, так і для чоловіків. Проте вони демонструють різні реакції на процес переоцінки, що відбувається на цьому етапі. Чоловіки можуть змінити свою кар'єру або стиль життя, але зберігається їх прихильність роботі й кар'єрі. Навпаки, жінки зазвичай змінюють свої пріоритети, встановлені в ранній дорослості (Adams, 1983; Droege, 1982; Levinson, 1990; Stewart, 1977) [22]. Жінки, орієнтовані на шлюб і виховання дітей, схильні перемикатися на професійні цілі, тоді як ті, хто зосереджений на кар'єрі, тепер переносять увагу на шлюб і виховання дітей. Складніші мрії ускладнюють досягнення мети.
Ролі, відкриті сьогодні молодим жінкам, зазвичай поєднують кар'єру і сім'ю. З іншого боку, від молодих людей зазвичай чекають, що вони займатимуться кар'єрою і не візьмуть на себе всі зобов'язання з домашнього господарства (Kalleberg, Rosenfeld, 1990) [22].
Таким чином, рання дорослість - це час максимального фізичного розвитку. Згідно теорії Шейо, період ранньої дорослості характеризується когнітивними процесами, зосередженими на процесі досягнення. На думку Кегана, пізнавальні здібності дорослих мають тенденцію до зосередження на процесі становлення. Еріксон підкреслював кризу інтимності і ізоляції, що протікає протягом ранньої дорослості. Періоди життя чоловіків, згідно Левінсону, грунтуються на хронологічному віці; проблеми розвитку, що зустрічаються протягом цих стадій, включають визначення мрії, пошук наставника, розвиток кар'єри і встановлення близьких відносин. Періоди життя жінок Левінсон визначає аналогічним чином, проте проблеми розвитку в них приймають інші форми; дослідники (зокрема, Хейвінгхерст) вважають також, що для жінок більш доречно розглядати стадії сімейного циклу, ніж хронологічний вік. Особистісні трансформації грунтуються на змінах у розвитку, які з часом завершуються розумінням світу і одночасно впевненістю в собі і прийняттям себе.
2.2 Період середньої дорослості
Період середньої дорослості характеризується певними змінами у фізичному й психологічному плані.
Зазвичай саме в період середньої дорослості людина переживає перші відчуття, які свідчать про те, що її тіло починає старіти. Деякі інтелектуальні функції в середньому віці незмінно послаблюються. Проте досвід компенсує когнітивне функціонування, яке погіршується в середньому віці. У більшості людей середнього віку середовищем, яке сприяє подальшому розвитку когнітивних навичок, є робота. Їх когнітивні здібності тісно пов'язані з професійними вимогами, що висуваються до них.
Згідно Еріксону (Erikson, 1981), основна проблема, що постає перед людьми в цей період життя, - перехід до генеративності або поглиненість собою і стагнація [51]. Еріксон вважає, що на стадії генеративності люди діють у трьох сферах: у прокреативній, породжуючи і задовольняючи потреби наступного покоління; у продуктивній, інтегруючи роботу і сімейне життя і створюючи нове покоління, і в креативной області, збільшуючи культурний потенціал в ширшому розумінні його значення. Як у чоловіків, так і у жінок генеративність може виражатися через просоціальні суспільні дії, роботу, занурення в процес виховання дітей і в турботу про улюблених людей (Peterson, Klohnen, 1995) [22]. Для багатьох дорослих генеративність виражається в рамках безлічі ролей, зокрема сімейних і професійних (Macdermid, Heilbrun & Gillespie, 1997) [22].Альтернативою генеративності є поглиненість собою і відчуття стагнації і нудьги. Деякі люди виявляються не в змозі знайти цінність у підтримці і допомозі новому поколінню і постійно схильні до відчуття відсутності значущих особистісних досягнень і звершень або вони схильні знецінювати будь-які свої успіхи.
Карл Густав Юнг (1875-1961) був одним з перших теоретиків, що звернув особливу увагу на другу половину життя людини; він вважав, що в цьому віці люди стоять перед необхідністю знайти і виправдати сенс свого існування (Jung, 1931/1960) [51].
Більшість людей середнього віку знаходяться на тій стадії життєвого циклу, яка передбачає наявність дорослих дітей або таких, що стають дорослими, і в той же час - батьків, які старіють (Troll, 1989, 1996). У цей період життя багато батьків середнього віку готуються до того, щоб відпустити від себе своїх дітей, що досягли підліткового віку.
В період середньої дорослості основним завданням є підтримка того, що особистість створила раніше, а також адаптація до фізичних і сімейних змін.
Завдання періоду середньої дорослості за Хейвінгхерстом (джерело: Human development and education, by Robert J. Havinghurst. Copyright © 1953 by Longman, Inc) [ ]:
- досягти цивільної і соціальної відповідальності дорослого
- встановити і підтримати економічні стандарти життя
- організувати дозвілля
- допомогти дітям підліткового віку стати відповідальними і щасливими дорослими
- створити відносини з чоловіком як з особою
- прийняти фізіологічні зміни середнього віку і адаптуватися до них
- адаптуватися до старіючих батьків
У віці до 45 років відбувається повне включення до світу дорослих. Батьки більше не контролюють дітей у цьому віці, а їх діти ще не підтвердили свою самостійність. Як виразився Гулд, вони знаходяться «в гущавині життя» [22]. В той же час вони відчувають тиск часу і страх, що не досягнуть поставлених цілей. Фізичні зміни в період середньої дорослості лякають їх і засмучують; відсутність якихось значущих змін у кар'єрі примушує їх відчувати себе немов би зачиненими. Прагнення до стабільності й надійності, яке було для них першорядним у 30-40 років, замінюється потребою в негайній дії і результатах. Зволікати більше неприпустимо. Смерть батьків і усвідомлення власної смертності призводять їх до думки про постійну несправедливість і життєві страждання. Пізнаючи негативну сторону людського досвіду, вони розлучаються з дитячою потребою в безпеці. Вони також, нарешті, можуть вільно перевірити і відмовитися від відчуття своєї недостатньої цінності і слабкості, що зберігалося з дитячого віку. Це, як зазначав Гулд, є повна автономна доросла самосвідомість [22].
Вдале досягнення зрілості в середньому віці вимагає значної гнучкості. Один важливий вид гнучкості включає «здатність змінювати емоційний внесок від людини до людини і від діяльності до діяльності. Емоційна гнучкість необхідна, звичайно, в будь-якому віці, але в середньому віці вона стає особливо важливою, по мірі того, як вмирають батьки, підростають і покидають будинок діти [38].
Інший вид гнучкості, який теж необхідний, - це «духовна гнучкість». Серед людей зрілого віку існує відома тенденція до ригідності, що зростає в їх поглядах і діях, до того, щоб зробити свій розум закритим для нових ідей. Ця розумова закритість повинна бути подолана, або вона переростає у нетерпимість або фанатизм. Крім того, жорсткі установки ведуть до помилок і нездатності сприймати творчі розв’язання проблем. Успішне розв'язання кризи включає зазвичай переформулювання ідей в рамках більш реалістичної і стриманої точки зору і усвідомлення обмеженості часу життя кожної людини. Чоловік, друзі і діти набувають все більшого значення, тоді як власне Я все більш позбавляється свого виняткового положення. Спостерігається тенденція, що все більш посилюється, задовольнятися тим, що є, і менше думати про речі, які, швидше за все, ніколи не вдасться досягти.
Період від 40 до 70 років Крайг [22] визначає як період роботи на благо суспільства. Працівники досягають піку своєї професійної кар'єри. Вони починають замислюватися про ту цивільну і соціальну відповідальність, з якою пов'язана їх праця і яку вони несуть за всі інші види своєї діяльності, і знаходити час для виконання своїх зобов'язань перед суспільством.
Існують і психологічні ознаки, велика частина яких пов'язана з питаннями стабільності і мінливості життя. Люди усвідомлюють, що ними були прийняті ряд важливих рішень відносно своєї професійної кар'єри і сімейного життя; тепер вони є достатньо сталими, і залишається тільки реалізувати їх до кінця. Майбутнє ніколи не є визначеним і відомим, але до цього моменту воно більше не несе в собі таких безмежних можливостей, як раніше. Ознаки, що визначають приналежність до осіб середнього віку, можуть бути пов'язані і з професійною кар'єрою: людина більше не просувається по службі. Можливо, людина посіла якусь високу посаду або їй стає зрозуміло, що вона досягла рівня, який набагато нижче за первинні прагнення.
У середньому віці як чоловіки, так і жінки переглядають свої життєві цілі і роздумують про те, чи виконали вони раніше поставлені перед собою завдання. В період ранньої дорослості люди стверджують себе у професійній сфері, вони часто інакше починають дивитися на свою роботу. Більшість при цьому усвідомлюють, що вони вже зробили свій професійний вибір і повинні з ним жити. Частина тих, хто розчарувався в своїй роботі, втратили її або не досягли того професійного становища, на яке розраховували, відчувають гіркоту і незадоволеність. Інші можуть перебудувати свою систему пріоритетів. Зміна пріоритетів відбувається не тільки в області професійної діяльності. Наприклад, деякі люди в середині життя вирішують приділяти більше уваги міжособистісним відносинам або моральним зобов'язанням і менше - професійному розвитку (Fiske, Chiriboga, 1990) [22].
Середній вік може бути періодом розквіту у сімейному житті людини, її кар'єри або творчих здібностей, але при цьому люди все частіше замислюються про те, що вони смертні, що їх час проходить, а також про те, що роки біжать все швидше і швидше [40]. Деяких людей в середині життя починають турбувати питання реалізації свого творчого потенціалу і необхідності передати щось наступному поколінню, мучать побоювання з приводу творчого застою і втрачених можливостей, долають турботи про те, як зберегти близькі відносини з рідними і друзями. З кожною значною подією - народження дитини, смерть, зміна роботи, розлучення - дорослі люди переоцінюють своє життя (Sherman, 1987) [22]. Це відноситься не тільки до подій, що відбуваються з ними, але і до подій в житті людей, що оточують їх. Для деяких девізом в цей період стають слова: «Все, що б ми не робили, ми повинні зробити зараз» (Gould, 1978) [22]. Те, як люди відносяться до цього настійного внутрішнього заклику, разом з подіями, що відбуваються в їх житті, визначає, чи стане середній вік етапом плавного переходу і переоцінки цінностей або періодом кризи.
Незважаючи на те, що деякі дослідники вважають, що середній вік сприймається дорослими людьми як «період, коли руйнуються надії, а багато можливостей здаються втраченими назавжди» (Clausen, 1986), значна частина досліджень переконливо доводить прямо протилежне. Так, деякі дані показують, що більшість дорослих переживають середину життя як роки поступового переходу, наповнені і позитивними, і негативними подіями, пов'язаними з процесом старіння. Тоді як модель кризи пов'язує нормативні вікові зміни, що мають місце в цей період, з передбаченими кризовими станами, модель переходу відкидає уявлення про те, що криза середини життя є нормативною подією (Helson, 1997; Hunter, Sundel, 1989; Rosenberg, Rosenberg & Farrell, 1999) [22].
Згідно моделі переходу, розвиток людини характеризується послідовністю очікуваних важливих подій її життя, які можна передбачати і відносно яких можна будувати плани.
Період середньої дорослості має гендерні особливості протікання.
Переживання чоловіком настання періоду середнього віку значною мірою залежить від культури і структури її сім'ї. Зміни відносин з дружиною і дітьми впливають як каталізатор розвитку чоловіка. Таке зчеплення процесів розвитку індивідуума і сім'ї є вирішальним елементом досвіду чоловіків у середині життя (Farrell, Rosenberg, 1981) [22].
Вчені зробили виводи про існування чотирьох головних шляхів розвитку чоловіків в середньому віці. Перший з них - шлях трансцендентно-генеративного чоловіка. Він не відчуває кризи середини життя, оскільки знайшов адекватні розв'язання більшості життєвих проблем. Для такого чоловіка середина життя може бути часом реалізації своїх можливостей і досягнення поставлених цілей. Другий - шлях псевдорозвиненого чоловіка. Цей чоловік справляється з проблемами, вдаючи, що все, що відбувається, його задовольняє або знаходиться під його контролем; проте насправді він, як правило, відчуває, що втратив напрямок, зайшов у безвихідь або що йому все надто наскучило. Третій шлях: чоловік, що відчуває кризу середини життя, - знаходиться в замішанні: йому здається, що створений ним світ рушиться. Він не в змозі задовольняти вимоги, що висуваються до нього, і вирішувати проблеми. Для одних чоловіків така криза може бути тимчасовою фазою розвитку; для інших вона може стати початком безперервного падіння. Четвертий шлях розвитку - пунітивно-розчарований чоловік. Така людина відчуває себе нещасливою і такою, що відкидається іншими більшу частину свого життя. Вона проявляє ознаки кризи середини життя і нездатності справлятися з проблемами.
Тері Аптер (Apter, 1995) виділив чотири типи «жінок в середині життя», вивчивши вибірку з 80 жінок у віці від 39 до 55 років [22]. Традиційні жінки (18 з 80 вивчених жінок), що раніше визначали себе через виконувані ними сімейні ролі, стикалися з порівняно невеликими труднощами, почавши відчувати себе зрілою жінкою, що відповідає за власне майбутнє. Головними проблемами для них був жаль про прийняті в минулому компромісні рішення і про нереалізований потенціал. Жінки-інноватори (24 з 80 вивчених), що вибрали кар'єру, починали приходити до думки, що «вилізання на вершину» висуває до них надмірні вимоги, і переоцінювали «працю, виконану ними в кар'єрних цілях», а також наслідки, які мали їх зусилля. Експансивні жінки (18 з 80) у середньому віці внесли значущі зміни до свого життя, намагаючись розширити його горизонти. Деякі з них поверталися до навчання, інші змінювали кваліфікацію, треті перетворювали свої захоплення на професії. Нарешті, були виявлені протестуючі жінки (13 з 80), які рано почали вести дорослий спосіб життя, в період, коли, по суті, ще були підлітками, і які намагалися тепер продовжити середній вік якомога довше. Проте, зазначає Аптер, лише невелика кількість жінок зіткнулася з труднощами при переході до періоду середини життя.
Таким чином, люди середнього віку часто впевнено стоять на ногах і відчувають, що їх життя повне визначеності і безпеки. Фізична форма багатьох людей в цьому віці може дещо знизитися, але досвід і знання своїх можливостей дозволяють їм досягати успіху в житті більшою мірою, ніж коли б то не було. Середина життя - це той час, коли люди критично аналізують і оцінюють своє життя. Одні можуть бути задоволені собою, вважаючи, що вони досягли піку своїх можливостей. Деякі теоретики вважають, що більшість дорослих переживають кризу середини життя; інші припускають наявність моделі переходу. Для чоловіка середнього віку важливіша кар'єра, а не сімейні відносини. Чоловік у період середньої дорослості має чотири шляхи розвитку: трансцендентно-генеративный, псевдорозвинений, криза середини життя і пунітивно-розчарованний. Загальні стреси жінок середнього віку: сім'я, кар'єра і рольова напруга.
2.3 Духовна криза. Проблема сенсу
Духовна криза відбувається зазвичай у зрілому віці. Вона пов'язана із глибокими змінами в душі, переглядом колишньої системи цінностей, розвитком і вдосконаленням особистості.
Питання про сенс життя і вищі цінності час від часу постають перед кожною людиною. Багато хто вважає за краще від них відмахнутися або знайти якесь псевдорозв’язання і подавити всі сумніви. Там, де йде мова про проблеми, ми інстинктивно відмовляємося проходити крізь пітьму та невідомість. Ми хочемо чути тільки про однозначні результати і при цьому повністю забуваємо, що ці результати взагалі можуть з'явитися лише тоді, коли ми пройдемо крізь пітьму, - стверджував К.Г. Юнг [51].
Перші спроби наукового дослідження духовної кризи зробив К.Г. Юнг. Потім цією проблемою зацікавилися психологи гуманістичного та екзистенційного напрямку, трансперсональні психологи і психотерапевти. Вони спробували проаналізувати і систематизувати переживання людини у період духовної кризи. Слідом за Юнгом трансперсональні психологи заявили, що результат такої кризи - прояв нового змісту психіки, який раніше був несвідомим, прорив до вищої надособистісної сутності, прихованої у кожному з нас.
Духовне пробудження у всіх відбувається по-різному. У одних - гостро і несподівано, деколи на піку кар'єри. У інших - непомітно, поступово, так, що іноді, тільки озираючись назад, людина здатна оцінити зміну в собі. Критичний період може продовжуватися від декількох тижнів до 10-15 років. «Типовий» вік духовної кризи - від 30 до 50 років.
Людям, що переживають духовну кризу, іноді здається, що вони божеволіють. Насправді це ламаються вузькі рамки традиційного мислення, роль логіки слабшає, починає переважати інтуїція, уява, натхнення, символічне мислення. У результаті відбувається розширення свідомості, досягається більш повне розуміння світу.
Допомогу в небезпечній «духовній подорожі» можуть надати духовний наставник, добрий священник, чуйний психотерапевт, просто мудра людина, що пройшла схожі переживання.
Переживання людини в період духовної кризи безцінні. Досвід і мудрість, знайдені за їх допомогою, не можна отримати ніяким іншим шляхом. «Особистісне зростання є активним процесом становлення, в якому людина бере на себе відповідальність за своє життя, свій життєвий шлях» [42]. Можливість духовного переродження закладена в кожному, але далеко не всім призначено її реалізувати. Адже якби всі люди приходили до загальнолюдських істин і найвище цінували доброту, любов, красу, гармонію, єдність світу і його досконалість, причетність душ, речей і явищ, то світ став би іншим [49].
Необхідно сказати і про таку проблему, як «проблема сенсу». Вона є первинною проблемою або даністю існування. Екзистенційні кризові ситуації - це ситуації, що торкаються самих основ існування людини і що повертають її до проблем життя і смерті, свободи і відповідальності, самоти і відносин зі світом, пошуку і набуття сенсу свого існування [56].
Виникнення психологічних криз багатьма психологами пов'язується із порушеннями в самореалізації особистості. Так, наприклад, кризу середини життя також іноді називають кризою сенсу життя саме тому, що вона суб'єктивно переживається перш за все як втрата сенсу, відчуття безглуздя свого життя, звичних занять, цілей і т. ін., людина починає відчувати психологічний, емоційний дискомфорт, але оскільки вона не має ясного причинового пояснення, то позбавитися від неї, знайти відчуття усвідомленості свого життя людина часто прагне через зміну свого життєвого простору, якихось життєвих обставин, як зміна роботи, професії, поява нових інтимних зв'язків, руйнування старої і створення нової сім'ї.
Таким чином, криза середини життя є екзистенційною кризою, кризою сенсу життя, бо вона суб'єктивно переживається перш за все як втрата сенсу, відчуття безглуздя свого життя, звичних занять, цілей. Можливість духовного переродження закладена в кожному, але далеко не всім призначено її реалізувати.
РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ Й СМИСЛОЖИТТЄВИХ ОРІЄНТАЦІЙ ТА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ У СЕРЕДНЬОМУ ВІЦІ
Мета, завдання, методи дослідження
Мета дослідження: вивчення взаємозв’язку самоактуалізації й смисложиттєвих орієнтацій та ціннісних орієнтацій у середньому віці;
Завдання дослідження:
1) дослідити самоактуалізацію й смисложиттєві орієнтації та ціннісні орієнтації у групі 35-40 років;
2) дослідити самоактуалізацію й смисложиттєві орієнтації та ціннісні орієнтації у групі 40-45 років;
3) зробити порівняльний аналіз самоактуалізації й смисложиттєвих орієнтацій та ціннісних орієнтацій у групах випробовуваних.
Методи дослідження
Самоактуалізаційний тест (CAT) (Ю.Є. Альошина, Л.Я. Гозман, М.В. Загика і М.В. Кроз) вимірює самоактуализацію за двома базовими та додатковими шкалами. Базовими є шкали Компетентності в часі та Підтримки. Вони незалежні одна від одної і, на відміну від додаткових, не мають спільних пунктів. 12 додаткових шкал складають 6 блоків - по дві у кожному.
Шкала ціннісних орієнтацій (SAV) і шкала гнучкості поведінки (Ех) – блок цінностей, шкала сенситивності до себе (Fr) і шкала спонтанності (S) – блок почуттів, шкала самоповаги (Sr) та шкала самоприйняття (Sa) – блок самоприйняття, шкала уявлень про природу людини (Nc) та шкала синерії (Sy) – блок концепції людини, шкала прийняття агрессії (А) та шкала контактності (С) - блок міжособистісної чутливості, шкала пізнавальних потреб (Cog) та шкала креативності (Сr) – блок відношення до пізнання.
Кожен пункт тесту входить в одну або більше додаткових шкал і, як правило, в одну базову. Таким чином, додаткові шкали фактично включені до основних, вони змістовно складаються з тих же пунктів. Подібна структура тесту дозволяє діагностувати велике число показників, не збільшуючи при цьому значною мірою обсягу тесту.
2.Тест-опитувальник самовідношення В.В. Століна [17] побудований відповідно до розробленої В.В. Століним ієрархічною моделлю структури самовідношення. Опитувальник включає наступні шкали:
Шкала S - вимірює інтегральне відчуття "за" або "проти" власного "Я" випробовуваного. Сюди відносяться наступні шкали: шкала I - самоповага, шкала II - аутосимпатія, шкала III - очікування позитивного відношення від інших, шкала IV - самоінтерес.
Опитувальник містить також сім шкал, спрямованих на вимірювання вираженості установки на ті або інші внутрішні дії на адресу "Я" випробовуваного: шкала I - самовпевненість, шкала II - відношення інших, шкала III - самоприйняття, шкала IV - самокерівництво, самопослідовність, шкала V - самозвинувачення, шкала VI - самоінтерес, шкала VII - саморозуміння.
При значенні показника менше 50 - ознака не виражена; 50-74 - ознака виражена; більше 74 - ознака яскраво виражена.
3. Тест смисложиттєвих орієнтацій Д.О. Леонтьєва [17] - адаптована версія тесту «Ціль в житті» (Purpose-in-life Test, PIL) Джеймса Крамбо і Леонарда Махоліка. Методика була розроблена авторами на основі теорії прагнення до сенсу і логотерапії В.Франкла.
Тест має субшкали: мета в житті (додає життю усвідомленість); процес життя (показує, чи сприймається життя цікавим, емоційно насиченим); результативність життя (показує задоволеність самореалізацією); локус Контроля-я (Я - господар життя, уявлення про себе як про сильну особистість); локус контроля-життя (керованість життя, тобто те, якою мірою людина може керувати своїм життям).
Мета тесту полягає в емпіричній валідізації ряду уявлень про екзистенціальний вакуум (фрустрацію), який є причиною неогенних неврозів.
На аркуші паперу перед випробовуваним дві колонки тверджень (по 20 пунктів), між якими розташовані цифри у наступному порядку: 3 2 1 0 1 2 3. Випробовуваний підкреслює або обводить потрібну цифру залежно від ступеня згоди з тим або іншим твердженням. Висхідна послідовність градацій від 1 до 7 чергується у випадковому порядку з нисхідною. По кожному пункту підраховується сума: 7 - наявність сенсу життя, 1 - відсутність.
4. Морфологічний тест життєвих цінностей (В.Ф. Сопов, Л.В. Кар- пушина). Ми взяли одну з життєвих прагматичних цінностей – досягнення (постановка і вирішення певних життєвих завдань як головних життєвих чинників) у професійній та сімейній сфері (адже це ті основні сфери, у яких будь-яка людина оцінює свої досягнення). Морфологічний тест життєвих цінностей складається зі 112 тверджень, кожне з яких випробовуваному необхідно оцінювати за 5-бальною системою. Бали переводяться в стени.
5. Методи математичної обробки: коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, критерій U Манна-Уїтні.
Випробовувані: 25 чоловік 35-40 років, 12 чоловіків і 13 жінок; 25 чоловік 40-45 років, 13 чоловіків і 12 жінок. Випробовувані є працівниками Харківської кондитерської фабрики.
3.2 Дослідження самоактуалізації й смисложиттєвих орієнтацій та ціннісних орієнтацій у групі 35-40 років
Для дослідження самоактуалізації ми використали самоактуалізаційний тест (CAT) (Ю.Є. Альошина, Л.Я. Гозман, М.В. Загика і М.В. Кроз). Індивідуальні бали представлені у Додатку А, середні показники наведені у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Індивідуальні значення самоактуалізації у групі 35-40 років
|
Ви-про-бо-ву-ва- ні |
Шкала компетентності у часі | Шкала підтримки |
Блок цінностей |
Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.),
обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus.
Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.
Похожие рефераты: | |