Взаємозв’язок самоактуалізації й смисложиттєвих орієнтацій та ціннісних орієнтацій у середньому віці
74. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
самокерівництва
та самопослідовності
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і уявлень про
природу людини
(rs = 0,596 при
р
0,01). Чим більш
схильні випробовувані
вважати себе
основним джерелом
результатів,
тим у більшому
ступені вони
вважають природу
людини позитивною,
а дихотомії
мужності -
жіночності,
раціональності
- емоційності
і т.ін. - неантагоністичними.
Очевидно, впевненість
у самокерівництві
та самопослідовності
є основою позитивного
відношення
до оточуючих.
75. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
самокерівництва
та самопослідовності
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
та синергії
(rs = 0,614 при
р
0,01). Чим більш
виражена впевненість
у самокерованості,
тим більше
випробовувані
здатні до цілісного
сприйняття
світу й людей,
до розуміння
пов'язаності
протилежностей.
Можливо, це
пояснюється
тим, що чим більше
випробовувані
схильні до
самоуправління
власним життям,
тим більше вони
розуміють
цілісність
світу.
76. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
самокерівництва
та самопослідовності
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і пізнавальних
потреб (rs
= 0,665 при р
0,01). Чим більш
розвинуте
почуття суб'єкта
з приводу керованості
і передбачуваності
власного «Я»,
тим вище його
пізнавальні
потреби. Тобто
впевненість
у самокерівництві
й самопослідовності
спонукає до
поширення знань
про навколишній
світ.
77. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
самозвинувачення
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і ціннісних
орієнтацій
(rs = 0,517 при
р
0,01). Чим більш
виражені негативні
емоції на адресу
власного «Я»,
тим більше
випробовувані
розділяють
цінності, властиві
особистості,
що самоактуалізується.
Очевидно,
самокритичність
сприяє внутрішньому
зростанню.
78. Встановлена
статистично
значуща співвіднесеність
самозвинувачення
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і гнучкості
(rs = 0,537 при
р
0,01). Чим більш
виражене звинувачення
себе, тим більше
випробовувані
здатні до гнучкості
в реалізації
своїх цінностей
у поведінці.
Очевидно,
самозвинувачення
виробляє більш
гнучку поведінку.
79. Виявлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
самозвинувачення
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і сензитивності
до себе (rs
= 0,519 при р
0,01). Чим більш
виражені негативні
емоції випробовуваних
на адресу власного
«Я», тим більше
вони здатні
віддавати собі
звіт у своїх
потребах і
відчуттях.
Очевидно,
самокритичність
дозволяє краще
більш об’єктивно
розуміти себе.
80. Встановлена
статистично
значуща співвіднесеність
самозвинувачення
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і спонтанності
(rs = 0,602 при
р
0,01). Чим більш
невдоволені
собою випробовувані,
тим більше вони
здатні природно
виражати свої
відчуття й
емоції. Очевидно,
це пояснюється
тим, що неприйняття
власних дій,
думок спонукає
шукати позитивні
зразки в житті,
і тому сприяє
емоційній
відкритості.
81. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
самозвинувачення
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і уявлень про
природу людини
(rs = 0,522 при
р
0,01). Чим більш
впевнені в собі
випробовувані,
тим у більшому
ступені вони
вважають природу
людини позитивною,
а дихотомії
мужності -
жіночності,
раціональності
- емоційності
і т.ін., на їх думку,
не є антагоністичними
й непереборними.
Очевидно, як
і в попередньому
випадку, це
зумовлено
трактуванням
власних негативних
характеристик
як відхилення
від ідеалу
людини.
82. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
самозвинувачення
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
та синергії
(rs = 0,525 при
р
0,01). Чим більш
виражене негативне
сприйняття
себе, тим більше
випробовувані
здатні до цілісного
сприйняття
світу й людей,
до розуміння
пов'язаності
протилежностей.
Можливо, це
пояснюється
тим, що чим більше
невдоволеність
собою, тим більше
випробовувані
розуміють
складність
внутрішнього
світу людини
і життя як єдність
протилежностей.
83. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
самозвинувачення
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і пізнавальних
потреб (rs
= 0,602 при р
0,01). Чим більш
впевнені в собі
випробовувані,
тим вищі їх
пізнавальні
потреби. Можливо,
це пояснюється
тим, що негативні
емоції на адресу
«Я» спонукають
до поширення
знань про навколишній
світ з метою
вдосконалити
себе.
84. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
самоінтересу
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і ціннісних
орієнтацій
(rs = 0,405 при
р
0,05). Чим більш
виражений
інтерес до
власного внутрішнього
світу, тим більше
випробовувані
розділяють
цінності, властиві
особистості,
що самоактуалізується.
Тобто самоінтерес
сприяє саморозвитку.
85. Встановлена
статистично
значуща співвіднесеність
самоінтересу
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і гнучкості
(rs = 0,405 при
р
0,05). Чим більш
виражений
інтерес до
своїх думок
і відчуттів,
тим більше
випробовувані
здатні до гнучкості
в реалізації
своїх цінностей
у поведінці.
Очевидно, вміння
розбиратися
в собі дозволяє
виробити більш
гнучку поведінку.
86. Виявлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
самоінтересу
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і сензитивності
до себе (rs
= 0,404 при р
0,05). Зрозуміло,
що чим більш
виражений
інтерес до
власного внутрішнього
життя у випробовуваних,
тим більше вони
здатні віддавати
собі звіт у
своїх потребах
і відчуттях.
87. Встановлена
статистично
значуща співвіднесеність
самоінтересу
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і спонтанності
(rs = 0,457 при
р
0,05). Чим більш
цікавий випробовуваним
власний внутрішній
світ, тим більше
вони здатні
природно виражати
свої відчуття
й емоції. Очевидно,
це пояснюється
тим, що розуміння
власних дій
сприяє більш
природній
поведінці.
88. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
самоінтересу
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
та синергії
(rs = 0,499 при
р
0,05). Чим більш
виражений
інтерес до
власного внутрішнього
світу, тим більше
випробовувані
здатні до цілісного
сприйняття
світу й людей,
до розуміння
пов'язаності
протилежностей.
Тобто самоінтерес
є основою цілісного
світосприйняття.
89. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
самоінтересу
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і пізнавальних
потреб (rs
= 0,457 при р
0,05). Чим більш
цікавий випробовуваним
власний внутрішній
світ, тим вищі
їх пізнавальні
потреби. Можливо,
це пояснюється
тим, що самопізнання
спонукає до
пізнання
навколишнього
світу.
90. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
саморозуміння
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і ціннісних
орієнтацій
(rs = 0,405 при
р
0,05). Чим більш
виражений
інтерес до
власного внутрішнього
світу, тим більше
випробовувані
розділяють
цінності, властиві
особистості,
що самоактуалізується.
Тобто самоінтерес
сприяє саморозвитку.
91. Встановлена
статистично
значуща співвіднесеність
саморозуміння
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і гнучкості
(rs = 0,405 при
р
0,05). Чим більш
виражене розуміння
своїх думок
і відчуттів,
тим більше
випробовувані
здатні до гнучкості
в реалізації
своїх цінностей
у поведінці.
Очевидно, розуміння
себе дозволяє
виробити більш
гнучку поведінку.
92. Виявлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
саморозуміння
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і сензитивності
до себе (rs
= 0,404 при р
0,05). Тобто розуміння
власного внутрішнього
світу забезпечує
здатність
віддавати собі
звіт у своїх
потребах і
відчуттях.
93. Встановлена
статистично
значуща співвіднесеність
саморозуміння
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і спонтанності
(rs = 0,457 при
р
0,05). Чим більш
випробовувані
розбираються
у власному
внутрішньому
світі, тим більше
вони здатні
природно виражати
свої відчуття
й емоції. Очевидно,
це пояснюється
тим, що розуміння
витоків власних
дій сприяє
більш природній
поведінці.
94. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
саморозуміння
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
та синергії
(rs = 0,499 при
р
0,05). Чим більш
виражене розуміння
себе, тим більше
випробовувані
здатні до цілісного
сприйняття
світу й людей.
95. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
саморозуміння
як установки
на ті або інші
внутрішні дії
на адресу “Я”
випробовуваного
і пізнавальних
потреб (rs
= 0,457 при р
0,05). Чим більш
випробовувані
розуміють
причини своїх
вчинків, думок,
тим вищі їх
пізнавальні
потреби; розуміння
внутрішнього
світу спонукає
до пізнання
зовнішнього.
Для виявлення сили зв'язку між компонентами самоактуалізації та смисложиттєвих орієнтацій у випробовуваних 35-40 років обчислена кореляція між ними (табл. 3.6).
Таблиця 3.6
Значення взаємозв'язку між компонентами самоактуалізації та смисложиттєвих орієнтацій у випробовуваних 35-40 років
|
Мета в житті |
Процес життя | Результатив-ність життя | Локус контроля-Я | Локус контроля-життя | |
| Компетент-ність у часі | 0,74** | 0,756** | 0,738** | 0,782** | 0,745** |
| Підтримка | 0,474* | 0,468* | 0,434* | 0,54** | 0,493* |
|
Ціннісні орієнтації |
0,716** | 0,687** | 0,718** | 0,767** | 0,735** |
| Гнучкість | 0,722* | 0,689** | 0,725** | 0,767* | 0,736** |
| Сензитивність до себе | 0,725** | 0,683** | 0,725** | 0,706* | 0,73** |
| Спонтанність | 0,949** | 0,988** | 0,953** | 0,95** | 0,969** |
| Самоповага | 0,302 | 0,338 | 0,278 | 0,278 | 0,285 |
| Самоприй-няття | 0,248 | 0,245 | 0,218 | 0,209 | 0,213 |
| Уявлення про природу людини | 0,869** | 0,942** | 0,87 | 0,89** | 0,878** |
| Синергія | 0,804** | 0,858** | 0,791** | 0,819* | 0,851** |
| Прийняття агресії | 0,346 | 0,356 | 0,331 | 0,346 | 0,363 |
| Контактність | 0,274 | 0,261 | 0,246 | 0,241 | 0,231 |
|
Пізнавальні потреби |
0,949* | 0,988** | 0,953** | 0,95** | 0,969** |
| Креативність | 0,641** | 0,696** | 0,644** | 0,648** | 0,66** |
Проаналізувавши таблицю 3.6, ми виявили наступні закономірності.
1. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
мети в житті
та компетентності
у часі (rs
= 0,74 при р
0,01). Чим більш
виражена мета
в житті, тим
більше виявляється
компетентність
випробовуваних
у часі Це означає,
що чим більше
визначені в
житті випробовуваних
цілі в майбутньому,
які додають
життю усвідомленості
і часової
перспективи,
тим більше вони
здатні переживати
справжній
момент свого
життя у всій
його повноті
та бачити своє
життя цілісно.
Очевидно, це
пояснюється
тим, що цілеспрямованість
є тим поєднувальним
фактором, який
дозволяє бачити
життя цілісним.
2. Виявлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
мети в житті
та підтримки
(rs = 0,474 при
р
0,05). Чим більш
виражена мета
в житті, тим
більше випробовувані
схильні бути
вільними у
виборі, не схильні
до зовнішнього
впливу. Очевидно,
це пояснюється
тим, що мета в
житті робить
останнє усвідомленим,
і в підтримці
оточення немає
потреби.
3. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
мети в житті
та гнучкості
(rs = 0,722 при
р
0,01). Чим більш
виражена мета
в житті, тим
більше випробовувані
гнучкі у виборі
поведінки для
досягнення
своїх цілей.
Можливо, це
пояснюється
тим, що наявність
цілей в майбутньому
сприяє гнучкості
в реалізації
своїх цінностей
у поведінці,
взаємодії з
навколишніми
людьми, швидко
й адекватно
реагувати на
ситуацію, що
змінюється.
4. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
мети в житті
та сензитивності
до себе (rs
= 0,725 при р
0,01). Чим більш
виражена мета
в житті, тим у
більшому ступені
випробовувані
здатні віддавати
собі звіт у
своїх потребах
і відчуттях,
краще відчувати
й рефлексувати
їх. Очевидно,
усвідомленість
життя сприяє
змозі краще
розбиратися
в собі.
5. Виявлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
мети в житті
й спонтанності
(rs = 0,949 при
р
0,01). Чим більш
виражена
усвідомленість
життя й часова
перспектива,
тим більше
випробовувані
схильні до
природної
поведінки.
Очевидно,
цілеспрямованість
життя сприяє
вільному виявленню
почуттів.
6. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
мети в житті
та уявлення
про природу
людини (rs
= 0,869 при р
0,01). Чим більше
виражена мета
в житті, тим
більше випробовувані
вважають природу
людини позитивною.
Можливо, це
пояснюється
тим, що відчуття
часової перспективи
життя сприяє
позитивному
відношенню
до оточення.
7. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
мети в житті
й синергії (rs
= 0,804 при р
0,01). Чим більш
виражена
усвідомленість
життя й часова
перспектива,
тим більше
випробовувані
схильні до
цілісного
сприйняття
світу й людей,
до розуміння
пов'язаності
протилежностей,
таких як гра
і робота, тілесне
й духовне і
т.ін. Можливо,
це пояснюється
тим, що усвідомлене
життя сприяє
цілісності
його сприйняття.
8. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
мети в житті
та пізнавальних
потреб (rs
= 0,949 при р
0,01). Чим більше
виражена мета
в житті, тим
більше випробовувані
прагнуть до
пізнання
навколишнього
світу. Очевидно,
осмисленість
життя викликає
прагнення
пізнати його.
9. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
мети в житті
й креативності
(rs = 0,641 при
р
0,01). Чим більш
виражена
усвідомленість
життя й часова
перспектива,
тим більше у
випробовуваних
виявляється
творча спрямованість
особистості.
Тобто усвідомленість
життя сприяє
розвитку творчості.
10. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
процесу життя
та компетентності
у часі (rs
= 0,756 при р
0,01). Чим більш
виражений
процес життя,
тим більше
виявляється
компетентність
випробовуваних
у часі. Це означає,
що чим більше
випробовувані
сприймають
процес свого
життя як цікавий,
емоційно насичений
і наповнений
сенсом, тим
більше вони
здатні переживати
справжній
момент свого
життя у всій
його повноті
та бачити своє
життя цілісно.
Очевидно, здатність
відчувати
радість від
процесу життя
є тим фактором,
який дозволяє
бачити життя
цілісним.
11. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
процесу життя
та підтримки
(rs = 0,468 при
р
0,05). Чим більш чим
більше випробовувані
сприймають
процес свого
життя як цікавий
і наповнений
сенсом, тим
більше вони
схильні бути
вільними у
виборі, не схильні
до зовнішнього
впливу. Очевидно,
це пояснюється
тим, що насолода
процесом життя
робить випробовуваних
впевненими
у собі, і в підтримці
оточення немає
потреби.
12. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
процесу життя
та гнучкості
(rs = 0,689 при
р
0,01). Чим більш
випробовувані
сприймають
процес свого
життя як цікавий
і наповнений
сенсом, тим
більше вони
гнучкі у виборі
поведінки для
досягнення
своїх цілей.
Можливо, це
пояснюється
тим, що позитивне
емоційне сприйняття
життя сприяє
гнучкості в
реалізації
своїх цінностей
у поведінці,
взаємодії з
навколишніми
людьми, швидкій
та адекватній
реакції на
ситуацію, що
змінюється.
13. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
процесу життя
та сензитивності
до себе (rs
= 0,683 при р
0,01). Чим більш
виражена вдоволеність
процесом життя,
тим у більшому
ступені випробовувані
здатні віддавати
собі звіт у
своїх потребах
і відчуттях,
краще відчувати
й рефлексувати
їх. Очевидно,
здатність
сприймати
радість від
життя дозволяє
краще розуміти
свій внутрішній
світ.
14. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
процесу життя
й спонтанності
(rs = 0,988 при
р
0,01). Чим більш
виражена здатність
радіти життю,
тим більше
випробовувані
схильні до
природної
поведінки.
Очевидно, позитивне
емоційне сприйняття
життя сприяє
вільному виявленню
почуттів.
15. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
процесу життя
та уявлення
про природу
людини (rs
= 0,942 при р
0,01). Чим більше
виражена мета
в житті, тим
більше випробовувані
вважають природу
людини позитивною.
Можливо, це
пояснюється
тим, що емоційне
задоволення
від життя сприяє
позитивному
відношенню
до оточення.
16. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
процесу життя
й синергії (rs
= 0,858 при р
0,01). Чим більш
випробовувані
сприймають
процес свого
життя як цікавий,
емоційно насичений
і наповнений
сенсом, тим
більше випробовувані
схильні до
цілісного
сприйняття
світу й людей,
до розуміння
пов'язаності
протилежностей,
таких як гра
і робота, тілесне
й духовне і
т.ін. Можливо,
це пояснюється
тим, що усвідомлене
життя сприяє
цілісному його
сприйняттю.
17. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
процесу життя
та пізнавальних
потреб (rs
= 0,988 при р
0,01). Чим більше
випробовувані
сприймають
процес свого
життя як цікавий,
емоційно насичений
і наповнений
сенсом, тим
більше вони
прагнуть до
пізнання
навколишнього
світу. Очевидно,
вміння радіти
життю викликає
прагнення
пізнати його.
18. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
процесу життя
й креативності
(rs = 0,696 при
р
0,01). Чим більш
виражене сприйняття
процесу свого
життя як цікавого,
емоційно насиченого
і наповненого
сенсом, тим
більше у випробовуваних
виявляється
творча спрямованість
особистості.
Очевидно,
усвідомленість
життя сприяє
розвитку творчості.
19. Встановлена
статистично
достовірна
співвіднесеність
результатив-ності
життя та
компетентності
у часі (rs
= 0,738 при р
0,01). Чим більш
виражена
результативність
життя, тим більше
виявляється
компетентність
випробовуваних
у часі. Чим більше
результатів
у житті досягли
випробовувані,
тим більше вони
здатні переживати
справжній
момент свого
життя у всій
його повноті
та бачити своє
життя цілісно.
Очевидно, це
пояснюється
тим, що задоволеність
результатами
свого життя
дозволяє бачити
життя цілісним.
20. Виявлена
статистично
значуща співвіднесеність
результативності
життя та
підтримки (rs
= 0,434 при р
0,05). Чим більш
виражена впевненість
у результативності
власного життя,
тим більше
випробовувані
схильні бути
вільними у
виборі і не
схильні до
зовнішнього
впливу. Очевидно,
це пояснюється
тим, що результативність
життя робить
останнє усвідомленим,
і в підтримці
оточення немає
потреби.
21.