Соборні послання – складова канону Священних Новозавітних книг
70 Уважний читач в кожній із згаданих книг – Євангелії Іоана і 1 посланні Іоана – часто зустріне слова: «життя», «світло», «проходження темряви», безперестанно бачити: «істина», «благодать», «радість», «плоть і кров Господа», «суд», «відпущення гріхів», «любов Божа» до нас, заповідь про взаємну нашу любов і що потрібно дотримувати всі заповіді; також засудження світу, диявола, антихриста, обіцянка Св. Духа, усиновлення Богу, у всьому що вимагається від нас віру, скрізь Отця і Сина. (Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 539)
71 Пояснение к Апостолу. – С. 24
72 Михайло Марусяк, прот. Соборні послання. Ісагогіко-екзегетичний огляд. – Чернівці, 2005. – С. 111-114
73 Михайло Марусяк, прот. Соборні послання. Ісагогіко-екзегетичний огляд. – Чернівці, 2005. – С. 114-116
74 Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 539-540
75 Пояснение к Апостолу. – С. 25-26
76 Марусяк М., прот. Книги Святого Письма Нового Завіту. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 14.
77 Михайло Марусяк, прот. Соборні послання. Ісагогіко-екзегетичний огляд. – Чернівці, 2005. – С. 142-144
78 Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 549
79 Посланих ним в язичницькі країни для проповіді Євангелії апостол доручає піклуванню якогось Гая, благочестивого християнина і щедрого благодійника: вони потребують захисту від місцевого єпископа Діотрефа, котрий переслідував їх. Вороже відносячись до апостола, Діотреф приховав від спільноти його попереднє послання. Це послання свідчить про зміцнення єпископської влади в помісних Церквах на рубежі двох перших століть після Різдва Христового; воно вказує на важливість збереження централізованої церковної влади, яка огороджує Церкву від заблуджень, і свідчить, що «анархічні» тенденції виникли в християнстві дуже рано. Саме вони відкривали шлях для розкольників, сектантів і лжевчителів. (Ключ к пониманию Св. Писания. – Брюссель: «Жизнь с Богом», 1982. – С. 354)
80 Пояснение к Апостолу. – С. 26,74
81 Згідно Передання його першим ім’ям було Іуда, ім’я Фаддей він отримав прийнявши хрещення від Іоана Хрестителя, а ім’я Левій отримав вступивши до лику 12-ти апостолів, можливо на відміну від співіменного йому Іуди Іскаріотського, який став зрадником. (Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 552)
82 Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 553
83 Михайло Марусяк, прот. Соборні послання. Ісагогіко-екзегетичний огляд. – Чернівці, 2005. – С. 153-154
84 Лопухин А. П. Толковая Библия, или комментарий на все книги Священного Писания Ветхого Завета. – Т. 10. – С. 352.
85 В 14 вірші Іуда наводить пророцтво патріарха Еноха, яке вважалося запозиченням з апокрифічної «Книги Еноха» і тому давало привід відкидати саме послання Іуди. Крім того, в 9 вірші говориться про суперечку Архангела Михаїла з дияволом про тіло Мойсея, але ця суперечка не відома з священних книг Старого Заповіту. Вона складала головний зміст апокрифу «Успіння», або інакше «Сходження», або «Вознесіння Мойсея». (Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 553)
86 Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 554
87 Михайло Марусяк, прот. Соборні послання. Ісагогіко-екзегетичний огляд. – Чернівці, 2005. – С. 154-155
88 Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. – М., 2004. – С. 554
89 Про Святе Письмо Нового Завіту // Новий Завіт Господа Нашого Ісуса Христа. – К., 1988. – С. 457