Xreferat.com » Рефераты по социологии » Корупція як соціальне явище: український контекст аналізу

Корупція як соціальне явище: український контекст аналізу

пов’язане у таблиці з тим, який досвід навчання студенти мають, для того, що б дослідити чи змінюється уявлення про структуру корупції у ВНЗ протягом навчання. (таблиця 4).


Таблиця 4

Посади, які мають відношення до корупції в освіті в%

Ректорат Деканат Кафедра Приймальна комісія Викладачі Асистенти, наукові дослідники ВАК Міністерство освіти та науки Всі вищезазначені Інше Всі не мають відношення

Курс

II

20,3 33,7 19,8 32,0 52,9 7,6 11,0 18,6 5,2 4,7 8,7

IV

18,6 26,8 25,8 28,9 52,6 5,2 8,2 24,7 19,6 1,0 6,2

Протягом навчання думка щодо корумпованості ректорату майже не змінюється і залишається на рівні 20%, що можемо пояснити тим, що у більшості випадків студенти протягом 5 років навчання майже не мають особистих контактів з ректором, тому найчастіше цей показник характеризує усталений міф, а не відображає реальний досвід. Впевненість щодо корумпованості деканату та кафедри змінюється протягом навчання в середньому на 6–7%, що може сигналізувати, що з набранням досвідченості в навчанні студент отримує й більший досвід спілкування з управлінськими структурами університету, тому думка щодо їх корумпованості змінюється. Рівень корумпованості окремих викладачів залишається стабільно високим, незалежно від року навчання, і перевищує 50%, що свідчить про те, що у більшості випадків студенти сприймають корупцію як поодиноке явище, або забаганку певного викладача, а не як розгалужену мережу; так само цьому сприяє те, що викладач – це та особа, з яким безпосередньо контактує студент. Невеликий рівень корумпованості, за думкою респондентів, мають асистенти, наукові дослідники та Вища Атестаційна Комісія до 10%, яке зменшується протягом навчання. А ось відношення до Міністерства освіти та науки України погане, а рівень впевненості в корумпованості зростає з підвищенням курсу навчання з 18,6% на II курсі до 24,7% на IV курсі, однак можемо визнати, що у більшості випадків це пов’язано більше з політизацією цієї організації, ніж з реальним відображенням ситуації. Показник, що суттєво зростає на 14% з підвищенням курсу – це впевненість, що всі структурні елементи вищої освіти корумповані. Але, оскільки це достатньо оціночна характеристика, то її важко інтерпретувати як достовірне відображення ситуації чи то є просто втома від системи освіти.

Серед заходів для подолання корупції найбільш популярною ідеєю стало створення комітетів, які б займалися боротьбою з корупцією – цей варіант обрало 39,2% респондентів. Ці цифри можуть свідчити про те, що певна частина респондентів просто не знає, куди звертатися у випадках вимагання з них хабара, адже в нашій країні вже існують і окремі комітети, і «гарячі лінії» при прокуратурі і скриньки ректору, які по суті і виконують ці функції, але проблема полягає в тому, що інформацію про ці засоби протидії корупції мають не багато студентів. Також певна частина проблем пов’язана з юридичними аспектами боротьби з корупцією, адже 28,3% респондентів зазначили, що для ефективної боротьби з корупцією, слід реформувати чинне законодавство, 16% зазначили, що варто дотримуватися існуючих законів, а 12,3% вважають, що треба надати чітке визначення поняттю «корупція». Серед інших засобів були запропоновані відмовлення від усної форми складання екзаменів (8,5%), складання екзаменів анонімно (17,1%) та використання завдань у тестовій формі (15%). Отже, бачимо, що по суті запропоновані засоби подолання корупції в освіті можна поділити на організаційні, тобто ті, що пов’язані з процесом навчання, та юридичні, ті, що пов’язані з законодавчим забезпеченням та контролем за корупцією. В такому випадку, якщо у юридичному аспекті керівництво ВНЗ майже нічого не може зробити для протидії корупції, то в організаційному ж – це по суті залежить лише від керівництва.

У питанні про спроби протидії корупції, майже третина (33,1%) відмітили, що робили це, характерно, що чоловіки в цьому плані готові активніше захищати власні права у порівнянні з жінками (44,4% проти 25,8%) (таблиця 5).


Таблиця 5


Стать Всього

Чоловіча Жіноча
Чи робили ви спробу опиратись проявам корупції? Так 44,4% 25,8% 33,1%

Ні 55,6% 74,2% 62,5%

Цікавими є наслідки до яких призводив досвід боротьби з корупцією, у 32,2% випадків респондентам довелось заплатити так само як і просили. В 12,6% випадків, вдалось знизити ціну послуги, а у 1,7% випадків довелось заплатити ще більше. Але найбільш важливою інформацією є та, що більше ніж у половині випадків студенти досягали безкоштовності послуги у 28,7% випадків це відбулось без ускладнень, а у 24,5% за скандалами та скаргами. Що свідчить про те, що по суті соціально роль хабарника набагато «слабкіша», ніж того, чиї дії відповідають закону, саме тому за бажанням можна досягти безкоштовної або справедливої оплати послуги, якщо знаєш свої права та законні підстави на це.

У блоці власного сприйняття отримання хабара респонденти визначали оптимальну заробітну плату для того, що б особисто в них не було спокуси брати хабар, середнім значенням виявилась платня більше 11 тисяч гривень з квадратичним відхиленням у 29 тисяч гривень, що свідчить про великі запроси респондентів і переконаність, що за будь якою винагородою за працю, спокуса отримати хабар все одно залишається, що підтверджується відповідями, коли респонденти вважали справедливою платою більше 200 тисяч гривень і 24,2% не відповівши на це питання. Однак найбільш популярним значенням по платні виявилась сума в 5 тисяч гривень, тому її можемо умовно вважати, як оптимальну для більшості респондентів.

Ментальну схильність до отримання хабара проявило 17,7% респондентів, що зазначили готовність взяти хабар за умовах анонімності при роботі на державні службі, а майже 40% не визначили свою поведінку в даній ситуації, що свідчить про не сформованість цілісного уявлення про корупцію і особистого відношення до неї.

Отже проаналізувавши дослідження студентської молоді з приводу корупції можемо дійти висновку, що університет є одним головніших джерел знань про корупцію для студентів. Саме тут більшість молоді особисто стикається з проявами корупції і обирає свою стратегію поведінки у потенційно корупційних відношеннях. Як доводять дані отримані від респондентів, у ситуації вимагання себе виправдовує поведінка відстоювання власних прав, адже більше ніж у половині випадків можна досягти безкоштовності послуги, або хоча б зниження її вартості, адже потенційно хабарник у програшному положенні, адже він не захищений законом. Однак не дивлячись на це поведінка орієнтована на сплату хабарів не виправдовує себе з точки зору того, що вона не завжди призводить до потрібної мети, адже за даними дослідження тільки у 60% випадків проблема вирішується завдяки хабарнику у решті випадків вона або не вирішується зовсім, або вирішується сама. Тому замість економії часу та сил хабарництво може призвести до зайвих не виправданих витрати і нових проблем. Варто також підкреслити, що достатньо часто респонденти самостійно ініціюють давання хабара, іноді навіть не маючи на це підстав, почувши про обов’язковість його від друзів, або вирішивши, що так надійніше, що призводить до втрати власних грошей, адже, якщо хабарник нічого не говорить про хабар і не обіцяє, то й гарантії виконання угоди немає ніякої, тим паче, що і при усній домовленості їх все одно немає. Однак з цієї точки зору важливо розглянути роль ВНЗ у питанні поширення хабарництва серед працівників, як показали дослідження у більшості випадків студенти при відсутності можливості не намагаються вирішити проблеми грошима, адже не мають досвіду, грошей, або просто ментально не сприймають хабар, як засіб отримання знань, але в цьому випадку працює зворотній економічний закон, коли пропозиція породжує попит, адже у випадку постійної перевантаженості навчальним процесом і при наявності можливості вирішити хоча б частину проблем зберігши час і сили принаймні частина студентів цим шансом скористається, що поставить у програшне положення тих студентів, що чесно вчать і складають екзамени без грошей, бо в подальшому службовець, що «звикне» до хабара як постійного джерела заробітку може почати вимагати його. Саме тому важливо, що б керівництво ВНЗ приймало залежні від нього мірі по протидії та запобіганні корупції, одним з найважливіших етапів є інформаційне поширення засобів боротьби з корупцією, адже саме студент, як потенційна жертва може стати активним актором у боротьби з цим явищем.

Загалом корупція як загальне явище охоплює всі сфери сучасного суспільства включаючи і вищу школу і саме тому, один з найголовніших кроків в боротьбі з нею є боротьба на рівні освіти, адже, якщо в індивіда сформується відторгнення і практики боротьби з нею під час навчання, то він буде екстраполювати їх і на подальше житті.


Висновки


Реалізуючи поставлені в дипломній роботі завдання, ми дійшли наступних висновків.

Корупція є складним соціальним явищем, яке потребує об'єктивного дослідження, серед інших суспільних наук, що вивчають корупцію соціологія відрізняється тим, що розглядає це явище в комплексі: на макрорівні – з точки зору індивіда і його власного вибору моделі суспільної взаємодії; з точки зору інституційного рівня досліджується процес формування корупції в суспільстві модель взаємодії акторів між собою в процесі корупції і процеси трансформації та мімікрії корупції у сучасному суспільстві; на макрорівні вивчаються історичні передумови формування корупції та їх вплив на сучасні детермінанти корупційної поведінки. Тільки вивчаючи це явище на всіх рівнях можна розробити системну програму протидії корупції, адже слід враховувати, що боротьба з корупцією має носити послідовний та системний характер і є однією з функцій держави та громадянського суспільства.

Історія формування відношення до корупції в Україні має тривалий процес і з одного боку пов’язана з заохоченням чиновництва до корупції у Російській Імперії, а з іншого з розвитком самостійної державності у вигляді козацтва, що у перших формах народовладдя вже розуміло небезпеку непотизму, корупції та розкрадання бюджетних коштів, що було закріплено в першій конституції Пилипа Орлика. Радянський період розвитку корупції тісно пов'язаний з поняттями блату, дефіциту і найчастіше зводився до заохочення кумівства та становлення неформальної економіки, однак найбільш важливим був вплив ментального сприйняття корупції, як необхідного поняття, що отримує громадський осуд. Без сумніву радянські реалії в плинули на подальше сприйняття корупції в незалежній Україні, адже більшість ментальних характеристик була скопійована і перенесена в сучасні реалії з радянських часів. Серед сучасного чиновництва більшість це вихідці з партійно-номенклатурної школи СРСР, що перенесли більшість усталених практик, пристосувавши їх до сучасних реалій. Так само частина ціннісних, щодо відношення до влади норм досі транслюється певною частиною суспільства, збереглись та широко поширені такі цінності як патерналізм та боязливе відношення до владних структур, що викривлює взаємодію.

Корупція – складний соціальний феномен, породжений суспільством і суспільними відносинами. Корупцію можна розглядати як соціальний конструкт. Процес соціального конструювання корупції включає: наявність безлічі фактів хабарництва держслужбовців і посадових осіб; усвідомлення цих фактів як соціальної проблеми; криміналізацію деяких форм корупційної діяльності; реакцію політиків, правоохоронних органів, юристів, засобів масової інформації, населення на корупцію. Ключовим у конструюванні корупційних відносин є те, що воно відбувається протягом майже всього життя, починаючи з дитинства, при отриманні неконтрольованої інформації з засобів масової інформації, при переході до вищої школи індивід особисто стикається з проявами хабарництва і у більшості випадків отримує власний досвід співпраці з корупціонерами, конструюючи свою власну поведінку та відношення до цього явища, що в подальшому буде екстраполюватись на самостійне життя. Саме тому було важливим дослідити студентську молодь, як соціальну групу яка формує своє відношення до хабарництва на власному досвіді. В ході дослідження було виявлено, що проблема корупції сприймається як актуальна в сучасному суспільстві і на формальному рівні сприйняття засуджується респондентами, однак при дослідженні глибинного відношення до цього явища опитані схильні виправдовувати це явище зовнішніми обставинами, що за рідким вийнятком не залежать від свідомого вибору людини. Також респонденти продемонстрували відсутність систематичного бачення явища корупції та розуміння його наслідків для всього суспільства в цілому. Поширеним є відношення до корупції, як до засобу збагачення, аналогічно бізнесу, саме тому найбільше засудження і визнання небезпеки отримали види корупції, що призводять до індивідуального збагачення, як то розкрадання бюджетних коштів та вимагання хабара, до видів корупції, що приносять користь декільком взаємодіючим, як то хабар, кумівство, ставлення менш радикальне, адже у масовій свідомості ці засоби вже закріпились, як необхідні елементи соціальної мобільності.

За своїми наслідками корупція всеохоплююча, адже вона впливає на всі сфери життя суспільства: економіку, соціальну сферу, політику. Негативні наслідки, породжувані цим явищем, не тільки перешкоджають прогресивному, поступальному розвитку суспільства, але і являють серйозну загрозу інтересам національної безпеки країни. Причинами поширення корупції більшість експертів називають причини, що лежать в економіці, насамперед, монополізм у всіх видах; еволюція ринку, що на очах змінюється.

До числа антикорупційних мір можна віднести максимальне скорочення обсягу управлінських рішень, що залежать від розсуду держслужбовця, обмеження його компетенції формалізованими функціями; обмеження влади бюрократії; різке скорочення прав державних службовців по «регулюванню» економіки, освіти, науки.; формування громадянського суспільства; скорочення управлінського апарата, особливо з рівнобіжними функціями; підвищення вимогливості до державних службовців; забезпечення реальної відповідальності державних службовців за правопорушення і злочини по службі; забезпечення незалежності суду (суддів); максимальна прозорість діяльності влади для громадськості, населення, ЗМІ; наявність реальної, а не декларативної політичної волі по здійсненню цих і інших мір.

У якості висновку важливо зазначити, що не дивлячись на всеохопність корупції в Україні, вона лише виконує адаптивну функцію при трансформації суспільного життя до нових ринкових реалій і зовсім не є вродженою вадою українського суспільства, саме тому при проведенні системних реформ і змін суспільного буття є можливість подолати це явище, адже цим шляхом пройшло безліч країн всіх континентів і період домінування економічних відносин над суспільними був притаманний, як європейським країнам з давньою історією демократії (Італія), так відносно новим країнам, що не мали готових стратегій опанування корупції (США), також він поширювався і на азійські країни (Сінгапур, Південна Корея), однак при системній роботі та зміні суспільних реалій вирішення цієї проблеми можливо, адже не існує жодної країни світу приреченої на корупцію.


Список літератури


Закон України «Про боротьбу з корупцією» // [електронний ресурс] Режим доступу: zakon.rada.gov/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=356% 2F95-%E2% F0

Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» // [електронний ресурс] Режим доступу: zakon.rada.gov/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=1506–17

Global Corruption Report 2009. Corruption and the Private Sector. // [електронний ресурс] Режим доступу: transparency/publications/publications/global_corruption_report/gcr2009

The Global Competitiveness Report 2008–2009. // [електронний ресурс] Режим доступу: weforum/en/initiatives/gcp/Global % 20Competitiveness % 20Report/index.htm

Алексеев М. Имя им – легион… // Экономика и жизнь. – 2001. – №37. – С. 11 – 14.

Афанасьев В., Гилинский Я. Девиантное поведение и социальный контроль в условиях кризиса российского общества. – СПб.: ФИС РАН, 1995. – 143 с.

Бантышев А. Должностные преступления (вопросы квалификации). – К., 1997. – 190 с.

Берлин П. Русское взяточничество как социально-историческое явление // Современный мир. – 2000. – №8. – С. 21 – 24.

Бова А. Transparency International: індекс сприйняття корупції // Політичний менеджмент. – 2004. – №1 (4). – С. 129 – 143.

Бова А.А. Социальный капитал трансформирующегося общества: опыт социологического исследования. // Украина: гражданское общество в контексте европейской интеграции. / Отв. ред.: Л.Н. Синельникова, Л.Ф. Компанцева, Г.А. Петровская. – Луганск: Знание, 2004. – 160 с.

Большой толковый социологический словарь (Collins). Том 1 (А – О): Пер. с англ. – М.: Вече, АСТ, 1999. – 544 с.

Быстрова А.С., Сильвестрос М.В. Феномен коррупции: некоторые исследовательские подходы // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2000. – Т. 111. – №1. – С. 91 – 112.

Бюлетень «Твій вибір – 2007». Вип. 9. Питання формування антикорупційної політики. – К.: УНІПД, 2007. – 20 с.

Вальчук А. Корупція як соціальне явище // [електронний ресурс] Режим доступу: ppf/index.php? page=article&id=24

Верстюк С. Корупція: визначення, причини появи, вплив на економіку // Економіка України. – 2001. – №3. – С. 66 – 74.

Водолеев Г.С. Коррупция: Хроника борьбы. – СПб., 1995. – 181 с.

Волженкин Б.В. Коррупция. – СПб.: Юридич. ин-тут Ген. прокуратуры, 1998. – 259 с.

Волков А., Привалов А. «Ворующие по закону» // «Эксперт». – №7, 21 февраля 2000 г. – С. 7–8.

Гиблов М. Взятка – норма нашей жизни // Аргументы и факты в Украине. – 2004. – №48. – С. 5.

Гилинский Я. Коррупция: теория и российская реальность // Социол. исслед. – 2002. – №6. – С. 19 – 24.

Голосенко И.А. Феномен «русской взятки»: Очерк истории отечественной социологии чиновничества // Журнал социологии и социальной антропологии. – 1999. – Т.11. – №3. – С. 74 – 92.

Дудоров О. Корупція. Варіації на теми хабарництва // Віче. – 1994. – №3. – С. 27 – 34.

Ерохин В. Коррупция в России и возможные меры противодействия // Новое поколение. – М. – 2000. – №2. – Т.5. – С. 19 – 28.

Жданов І. Корупція в Україні: спроба аналізу // // [електронний ресурс] Режим доступу: korupzia/papers/s1_ukr.htm

Индекс Transparency International: Украина – №146 // [електронний ресурс] Режим доступу: ukrrudprom/news/Indeks_Transparency_International_Ukraina__146.html

Индекс восприятия коррупции. Transparency International Secretariat // [електронний ресурс] Режим доступу: // transparency

Кабанов П.А. Коррупция и взяточничество в России: исторические, криминологические и уголовно-правовые аспекты. – М., 1995. – 416 с.

Камлик М., Невмержицький Є. Корупція в Україні. – К., 1998. – 310 с.

Катасонов В.Ю., Катасонов Б.Ю. Бегство капитала из России: монография – М.: Анкил, 2002. – 199 с.

Кирпичников А.И. Взятка и коррупция в России. – СПб.: Альфа, 1997. – 293 с.

Клямкин И., Тимофеев Л. Теневой образ жизни: Социологический автопортрет постсоветского общества. – М.: РГГУ, 2000. – 412 с.

Коррупция и борьба с ней. – М.: Российская криминологическая ассоциация, 2000. – 318 с.

Коррупция: исторические корни и современное состояние / ред. М.Б. Горный. – СПб.: Норма, 2002. – 327 с.


Размещено на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: