Проект на побудову каналізаційної насосної станції
іmin – мінімальний похил трубопроводу внутрішньоквартальної мережі ;
l – довжина внутрішньоквартальної мережі, м
Zn, Zк – відмітки поверхності землі на початку і в кінці внутрішньоквартальної мережі.
- розрахункова глибина води у великому колекторі.
м.
Зв’язок між одноіменними відмітками в початковому і кінцевому колодязях одної ділянки здійснюється через перевищення.
, м;
де іmр – похил трубопроводу;
lд – довжина ділянки, м.
Результати гідравлічного розрахунку і висотна ув’язка представлені на мал.3.
Профіль представлено на листі №2 або на міліметровому папері мал.6,3.
6.2 Насосна станція
6.2.1 Напірні водогони
Насосна станція розташовується в пониженому місці рельєфу міста, куди самопливом надходять стічні води від басейнів водовідведення. На території міста влаштовується одна насосна станція – головна, яка перекачує стічні води на очисні споруди.
Напірні водогони належить прокладати у 2 нитки з влаштуванням між ними переключень.
Розрахунок напірних водогонів полягає у визначенні їх діаметрів і втрат напору в них. При повному заповненні перетину труби (h/d = 1) діаметр водогону можна визначити за формулою:
(6/1)
де Q – розрахункова витрата стічних вод, м3/с;
V - швидкість руху води в напірних водогонах, приймаємо 1,0 – 1,5 м/с.
Загальні витрати напору визначають за формулою:
![]()
де Iвод – довжина однієї нитки водогону (з генплану), м;
Ів – гідравлічний похил трубопроводу.
Розрахунок напірного водогону від ГНС до приймальної камери очисних споруд довжиною 1000 м.
м3/год=0,64 м3/с.
Приймаємо V=1,5 м/с, тоді:
м.
Отже приймаємо d = 800 мм. З таблиць визначаємо ів = 0,0027; V= 1,28 м/с.
Отже, приймаємо d = 800 мм. З таблиць визначаємо
ів = 0,0027; = 1,28 м/с.
Н = 1,1 1000 2,7 = 2,97 м.
м.
Приймаємо азбестоцементні напірні труби ГОСТ 539-88 діаметром 800 мм.
6.2.2 Підбір насосів
Напір, який повинна створювати насосна станція, визначається за формулою:
, м (6.2)
де Z - позначка подачі стічних вод, яка дорівнює позначці води у приймальній камері очисних споруд або в колодязі- гасії самопливної мережі, м;
ZHC - позначка відкачки стічних вод, яка дорівнює позначці середнього рівня води в приймальному резервуарі насосної станції (прибл. 4-5 м), м;
HHC – внутрішньостанційні витрати напору, приймаються 2,5 м;
Hвод - втрати напору в водогоні, м;
НЗАП – запас напору на вплив рідини з трубопроводу, приймається 1м.
По витрати стічних вод і напору підбираються насоси.
Q = 640 л/с = 2304 м3/год;
Н = 115,8 – 104,82 + 2,5 + 2,97 +1 = 17,45 м.
Підбираємо насоси марки СМ 250-200-400 я/4. Подача насоса 1350 м3/год, напір 16,0 м. Кількість насосів 2 робочих і 1 резервний. Потужність електродвигуна 55 кВт, к.к.д. насоса – 70%, ціна насоса – 8000 грн.
6.2.3 Приймальні резервуари
Ємність приймального резервуара насосної станції повинна бути не менша 5-ти хвилинної продуктивності одного насосу.
Потрібна ємність приймального резервуара за умови забезпечення 5-хвилинної подачі насоса буде:
м3
Приймальний резервуар, приміщення решіток, машинна зала, підсобно-промислові і побутові приміщення розміщуються в одній будівлі насосної станції. Приймальний резервуар і приміщення решіток повинні бути відділення від машинної зали водонепроникною перегородкою. В приймальних резервуарах встановлюється решітки з прозорами не менше 16 мм. Водопостачання насосних станцій передбачуємо від водопровідної мережі населеного пункту.
Насосні станції приймаються напівзаглибленого типу. На підведення до насосних станцій (у колодязях) з метою попередження затоплення приміщення решіток при аваріях установлюється затвір (засувку) з управлінням з поверхні земля приводом, що дозволяє у випадку аварії тимчасово підтоплювати колектор. Для скиду води у водойму влаштовують аварійний випуск із засувкою.
У машинній залі встановлюються насоси для перекачування стічних вод, насоси для видалення дренажної води, вантажно-підйомне обладнання та контрольно-вимірювальні прилади. Для забезпечення оптимального режиму роботи насосів у години мінімального і середнього надходження стічних вод необхідно встановити регулюючі ємності.
6.3 Розрахунок основних споруд очистки стічних вод
6.3.1 Технологічна схема очистки стічних вод
Проектом передбачається повна біологічна очистка стічних вод з доведенням концентрацій забруднень в очисних стоках по БПКП, та зв.рег., до 15 мг/л.
До складу очисних споруд для очистки стічних вод входять:
- решітки-дробарки;
- піскоуловлювачі;
- первинні відстійники;
- аеротенки;
- вторинні відстійники;
- контактні резервуари;
- допоміжні споруди та будівлі.
Для обробки осаду стічних вод передбачені мулозгущувачі, метантенки, мулові та піскові майданчики.
Для обеззараження очищеної води передбачено 30 хв., контакт її з хлором в контактних резервуарах. Див. малюнок 6.3.1.
6.3.2 Решітки дробарки
Для затримання та подрібнення великих забруднень, що містяться в стічних водах приміняють решітки – дробарки марки ГД.
Необхідна площа прозорів решітки [3. табл.11.2]
, м2 (6.3)
де Q max. год – максимальна годинна витрата стічних вод.
Vр – швидкість руху стічних вод в прозорих решітки-дробарки при максимальній витраті 1,2 м/с [3, табл.11,2 примітка]
м2.
Кількість решіток визначаємо за формулою:
шт марки ГД – 600 3 роб 1 рез..
(6.4)
Фактична швидкість складатиме:
м/сек.
Технічна характеристика решітки марки ГД-600
- максимально пропускна здатність - 200 м2/год
- ширина прозорів - 10 мм
- діаметр барабану - 635 мм
- частота обертання барабану - 31 хв-1
- потужність електродвигуна -
- маса – 1600 кг; 1,5 кВт
- сумарна площа щільових прозорів – 4550 см2
6.3.3 Аеровані піскоуловлювачі
До швидкості стічних вод в годину максимального притоку приймаємо аеровані піскоуловлювачі,
U = 0,08 – 0,12 м/сек. [2. Таб.28 стор.23]
Гідравлічна
крупність піску, що затримується такими піскоуловлювачами Uо13,2
18,7 мм/сек. [2. табл.28].
Визначимо площу поперечного перерізу піскоуловлювача з кількістю затриманого піску 0,03 л (людина за добу);
, м2 (6.5)
де n – число відділень не менше 2х [3.табл.11, стор.95]
V - горизонтальна швидкість руху води в м/сек;
, м2.
Ширина до висоти має таке співвідношення В/Н = 1,5;
м;
м.
Фактична швидкість складатиме:
м/сек, що знаходиться в заданих
межах.
Довжину знаходимо за формулою:
,м (6,6)
де Kр – коефіцієнт використання об’єму з [2, табл.27];
Нр
– робоча глибина аерованого піскоуловлювача
,
м;
Vф – фактична швидкість руху, м/сек;
Uo – гідравлічна крупність частинок Uо = 13,2 мм/сек,
м.
Похил дна піскоуловлювача приймаємо 0,02-0,04 в бік піскового лотка.
Витрата повітря, яке подається в аеротенки піскоуловлювача.
м3/год [2. стор.24]
де
- питома витрата повітря в піскоуловлювачах [2.п.6.28] – 3…5м3/м2год
м3/год.
Витрата води, яку подають технічні насоси для гідрозливу піску:
л/сек [2.п.6.30] (6.7)
Vh – вихідна швидкість зливної води, 0,0065 м/сек;
Lss – довжина піскового лотку
Lss = 16,23 – 2,5 = 13,73 м;
2,5 - довжина піскового приямку;
вss – ширина піскового лотка, 0,5 м;
=л/сек.
Кількість піску, що затримується в піскоуловлювачах:
м3/добу (6.8)
де Nпр – приведена кількість жителів по зважаним речовинах, чол.;
0,02 – норма затримання піску в л (чол.добу);
вологість 60%; об’ємна вага – 1500 м/м3.
Для підсушування піску, який видаляється з піскоуловлювача за допомогою гідроелеваторів влаштовуються піскові майданчики, необхідна площа яких складатиме:
м2 (6.9)
де, gрік – навантаження на піскові майданчики [2.п.6.33] – 3 м3/м2рік)
Приймаємо 2 карти піскових майданчиків розміром 15 х 25 м.
Фактична площа піскових майданчиків складатиме 750 м2.
6.3.4 Первинні відстійники
Для видалення із стічних вод грубодисперсних домішок приймаємо первинні радіальні відстійники розрахунок яких здійснюємо по кінетиці випадання зважених речовин з врахуванням необхідного ефекту освітлення стічних вод
% (6.10)
де
- концентрація зважених речовин суміші, мг/л;
150 – концентрація зв.речовин в освітленних стічних водах, кі надходять в аеротенк на біологічну очистку, мг/л.
Розрахункове значення гідравлічної крупності речовин, що затримуються в первинних відстійниках
, мм/сек (6.11)
де Нset – глибина проточної частини відстійника Нset = 31 м [2.табл.31];
Кset – коефіцієнт використання об’єму проточної частини відстійника Кset = 0,45 [2,табл.31];
Tset – тривалість відстоювання в секундах, яка відповідає необхідному ефекту очистки і отримана в лабораторному ціліндрі висотою h1 = 0,5 м;
Tset = 540 сек; [3, стор.102, табл.12];
Кt – коефіцієнт, що враховує вплив температури води на її в’язкість при t min = 17ºС Кt = 1,084 [3, стор.103];
п2 – показник степеня, який залежить від агломерації зважених речовин в процесі відстоювання, n2 = 0,25 для коагулюючих зважених речовин [3, стор.102];
мм/с.
Пропускна здатність одного відстійника для радіальних:
,м3/год;
Dset– діаметр відстійника, м;
den – діаметр впускного пристрою, м;
Vtb – поправка на турбулентність потоку, приймаємо по [2.таб.3.2] в залежності потоку води у відстійнику, м/с.
Орієнтовно приймаємо Utb = 0 м/с.
Приймаємо відстійники d = 24,0 м
м3 /год.
Приймаємо
шт,
п – коефіцієнт запасу, 1,2…1,3.
Середня швидкість руху води на середині радіуса відстійника буде:
м/сек.
При D = 30 м; R = 15 м,
nвід – кількість прийнятих відстійників так як 2,92 < 5,0 м/с тому Vtb= 0 прийнято вірно.
6.3.5 АЕРОТЕНКИ
Для біологічної очистки стічних вод від органічних забруднень приймаємо аеротенки з регенерацією активного мулу згідно [2, п.п.6.14].
Розрахункова тривалість окислення органічних забруднень в аеротенках, год:
(6.12)
де Len, Lex – БПК стічних вод на вході і на виході з аеротенку;
Rі – степінь рециркуляції активного мулу, Rі=0,6 [2, п.6.145];
ар – доза активного мулу в регенераторі г/л:
;
аі – доза активного мулу в аеротенку аі=1,5 г/л;
г/л;
s – зольність активного мулу приймаємо s=0,3 [2. табл.40];
Тw – середньорічна температура стічних вод (18º С);
Ρ – питома швидкість окислення забруднень, мг/год:
(6.13)
- максимальна
швидкість окислення в мг/год.;
С0 – концентрація розчиненого кисню в мг/л; С0=2,0 мг/л в аеротенку;
К0 – константа розчиненого кисню в мг/л; [2, табл.40], К0=0,625;
Кl – константа, що характеризує властивості органічних забруднень, [2, табл.40], Кl=3,3мг БСК/л;
- коефіцієнт
інгібіювання продуктами розпаду активного мулу, 0,07 г/л, [2, табл.40];
мг/год;
тривалість обробки води в аеротенку,год:
год.
Тривалість окислення складатиме:
год.
Тоді тривалість регенерації становить:
год.
Об’єм аеротенку визначаємо по середньогодинному надходженню води за період аерації в години максимального притоку [2, п.6.142] в м3/год:
м3/год.
Об’є аеротенку визначаємо за формулою:
м3.
Об’єм регенератора:
м3.
Загальний об’єм:
м3.
Частка регенератора в загальному об’ємі аеротенку:
.
Приймаємо 4-х коридорний аеротенк, трьох секційний, об’єм однієї секції:
м3;
ширина коридору – 6,0 м;
глибина коридору – 4,4 м;
довжина коридору
м,
приймаємо найближчу кратну 60,0 довжину, заокругливши до більшого, тобто 66 м.
Перерахуємо об’єми, фіктичні:
м3;
м3;
м3.
Фактична тривалість обробки води в аеротенку:
год;
при розрахунковій 2,12 год.
Фактична тривалість регенерації мулу:
год;
при розрахунковій 1,74 год.
Органічних забруднень в аеротенку складатиме:
год;
при розрахунковій 3,86 год.
Отже, розміри аеротенку і регенератора підібрані вірно.
Навантаження на активний мул:
, мг/год; (6.14)
мг/добу.
По [ 2, табл.41] знаходимо муловий індекс по вирахованому навантаженню на активний мул:
і=80,58 см3/г.
Перевіряємо мінімальний ступінь рецеркуляції:
,
прийнята величина Rі=0,6, що не менше розрахункового Rі=0,137 то перерахунок робити не потрібно.
Середні витрати повітря на аерацію мулової суміші в аеротенку, м3/м3:
(6.15)
де g0 – питома витрата кисню повітря на 1 мг БСК для повної біологічної очистки g0=1,1 мг/1мг [2, п.6.15];
К1 – коефіцієнт, що враховує тип аератора, приймається для мілкопузирчатої аерації в залежності від співвідношення площі зони, що аерується до площі аеротенку, К1=1,47 [2, табл.42] для мілкопузирчастої аерації;
К2 – коефіцієнт, який залежить від глибини занурення аератора при hа=4,4 м [2, табл.43] К2=2,71;
К3 – коефіцієнт, якості води, який застосовується для побутових стічних вод, К3=0,85 [2, п.6.157];
Кt – коефіцієнт, який враховує температуру стічних вод та визначається за формулою:
;
Tw – середньомісячна температура в літку (22º С – по завданню);
С0 – концентрація кисню повітря в аеротенку С0=2 мг/л;
Са – розчинність кисню повітря у воді аеротенку:
мг/л;
Сt – розчинність кисню повітря при атмосферному тиску tº С=22, середньомісячна в літку [5, табл.3.5.], Сt=8,67 мг/л.
м3/м2.год.
Розрахункова інтенсивність аерації становить:
м3/м2.год.
Отримана інтенсивність аерації менша за максимально допустиму.
Іа.max=10 м3/м2.год [2, табл.42] перерахунок робити не потрібно.
Необхідна витрата повітря:
м3/год.
6.3.6 ВТОРИННІ ВІДСТІЙНИКИ
Для видалення активного мулу з мулової суміші після аеротенків приймаємо вторинні відстійники, які розраховуємо по гідравлічному навантаженню:
![]()
де Кss=0,4 для радіальних відстійників;
Нset – глибина проточної частини відстійника, приймаємо 3,1м;
Jі – муловий індекс 81,9 см3/г;
at – залишкова концентрація активного мулу в очищеній воді на виході, 15 мг/л;
аі – концентрація мулу в аеротенку 1,5 г/л;
.
Необхідна площа поверхні вторинних відстійників:
,
К3 – коефіцієнт запасу на випадок, мінімальна кількості відстійників 121,3 [2, п.6.58].
;
шт.
Приймаємо 4 шт., d=30,0 м.
6.3.7 СПОРУДИ ДЛЯ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ СТІЧНИХ ВОД
Стічні води перед випуском їх у водойму знезаражуються рідким хлором.
При розрахунковій дозі активного хлору після повної біологічної очистки 3 г/м3 [2, п.6.223], необхідна продуктивність хлораторної складатиме, кг/год:
, (6.16)
де 1,5 – коефіцієнт запасу;
кг/год.
Добові витрати хлору:
кг/добу.
Річні витрати хлору:
т/рік.
Підбираємо хлоратор марки ЛОНИИ-100 пропускною здатністю 30 кг