Технічне обслуговування вагонів пасажирського парку
Курсова робота
з дисципліни “Основи технічного обслуговування вагонів ”
на тему:
„ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ВАГОНІВ
ПАСАЖИРСЬКОГО ПАРКУ”
2009
Завдання
| Показники |
Значення показника |
| Маршрутна швидкість швидкого поїзда, км/год | 73 |
| Маршрутна швидкість пасажирського поїзда, км/год | 67 |
| Коефіцієнт, що враховує регулярність відправлення поїздів швидких | 1 |
| Коефіцієнт, що враховує регулярність відправлення поїздів пасажирських | 5 |
| Норма обслуговування вагонів провідниками, провідник/вагон | 1,5 |
| Всього вагонів у швидкому поїзді | 14 |
| в тому числі | |
| - м'яких (СММ) | 2 |
| - ресторанів (СМР) | 1 |
| - поштових (СМП) | 1 |
| - купейних (СМК) | 6 |
| - відкритих (CМВ) | 4 |
| Всього вагонів у пасажирському поїзді | 16 |
| в тому числі | |
| - м'яких (СММ) | 1 |
| - ресторанів (СМР) | 1 |
| - багажних (СМП) | 1 |
| - купейних (СМК) | 5 |
| - відкритих (CМВ) | 8 |
| Відстань від пункту відправлення до пункту призначення, км | |
| - поїзду 1/2 | 1930 |
| - поїзду 3/4 | 2100 |
| - поїзду 5/6 | 1207 |
| - поїзду 177/178 | 980 |
| - поїзду 179/180 | 2100 |
| - поїзду 181/182 | 1965 |
| - поїзду 183/184 | 1287 |
Зміст
Вступ
1. Призначення та класифікація виробничих підрозділів по технічному обслуговуванню та екіпіруванню пасажирських вагонів
1.1 Пасажирські технічні станції
1.2 Ремонтно-екіпірувальні депо
1.3 Ремонтно-екіпірувальний парк
1.4 База обслуговування пасажирів
1.5 Резерв провідників
1.6 Спеціалізовані колії для технічного обслуговування та екіпірування вагонів-ресторанів
1.7 Ремонтно-заготівельні виробничі дільниці
2. Визначення обороту пасажирського составу для кожної пари поїздів
3. Розрахунок потрібної кількості пасажирських составів для кожної пари поїздів
4. Визначення інвентарного та робочого парків пасажирських вагонів депо (дільниці)
5. Розрахунок потреби в поїзних бригадах та чисельності робітників, які виконують ТО, ремонт і екіпірування пасажирських поїздів
6. Вибір схеми пасажирської технічної станції і розміщення пристроїв вагонного господарства на ній
7. Організація підготовки пасажирського составу в рейс та ТО на шляху прямування
7.1 Основні вимоги до технологічного процесу підготовки составів у рейс
7.2 Підготовка пасажирських вагонів на пунктах формування та обороту
8. Комплексна механізація та автоматизація процесів ТО, ремонту та екіпірування пасажирських вагонів
9. Заходи по охороні праці та техніка безпеки при ТО, ремонту та екіпіруванні пасажирських вагонів
Список літератури
Вступ
Пасажирські состави формуються з вагонів, які оснащені різноманітним та складним обладнанням, яке потребує постійного і кваліфікованого обслуговування в експлуатації. Тому вагони, що включені в состав, під час готування їх у рейс підлягають ретельному технічному огляду і при необхідності поточному ремонту, а також екіпіруванню.
Технічне обслуговування і екіпірування пасажирських вагонів виконують в пунктах формування (приписки) і обороту составів, на станціях на шляху прямування, а також у пунктах відстою.
Пасажирські вагони приписані до певних підрозділів (вагонні депо, вагонні дільниці) виконують у составах замкнуті обороти, після кожного рейсу повертаються в пункт формування, що сприяє постійному контролю за їх станом, а також дає можливість закріпити станційні парки і колії за певними составами і бригадами технічного обслуговування. Така організація підвищує відповідальність робітників, які пов'язані з обслуговуванням вагонів, дозволяє максимально механізувати екіпірувальні і ремонтні колії технічної станції.
У комплекс підготовки пасажирських вагонів у рейс у пунктах формування і обороту пасажирських составів входять: технічний та санітарний огляд, зовнішнє обмивання та внутрішнє прибирання, поточний ремонт зовнішніх та внутрішніх частин і обладнання, дезінфекція та дезінсекція, зарядка та підзарядка акумуляторних батарей, підготовка до рейсу вагонів-ресторанів, багажних та поштових вагонів, екіпірування водою, паливом, постільними речами та предметами для обслуговування пасажирів, зміна фільтрів примусової вентиляції, а також здавання та приймання состава бригадами провідників.
По шляху прямування пасажирського поїзда на великих станціях, де розкладом передбачена зупинка (20 - 3О хв), вагони оглядають, виконують необхідний поточний ремонт, екіпірують водою, а взимку і паливом тощо.
Технічне обслуговування внутрішнього обладнання вагонів на шляху прямування виконують поїзний електромеханік, начальник поїзда разом з провідниками. Вони несуть відповідальність за справний технічний стан обладнання вагонів згідно з посадовими інструкціями.
За обсягом роботи пункти формування поділяють на:
- великі — з обробкою більше 15 составів за добу свого формування та за оборотом цілорічного обороту;
- середні - з обробкою від 6 до 15 составів;
- малі - з обробкою до 6 составів.
Норми часу на технічну підготовку пасажирських составів у рейс наведені в таблиці.
В основу організації роботи з забезпечення мінімального простою та необхідної якості підготовки пасажирських вагонів повинно бути покладено наступне:
- своєчасне та повне виявлення та усунення несправностей
- організація ремонту комплексними бригадами відповідно до робочого. технологічного процесу пункту формування;
- наявність технологічного запасу, що не зменшується, вузлів, деталей та матеріалів;
- забезпечення високої якості робіт за рахунок суворого дотримання технології ремонту та технічних вказівок;
- проведення заходів, що забезпечують підвищення продуктивності праці, зниження собівартості ремонту вагонів, а також скорочення простою ва-гонів;
- заміна несправних деталей та вузлів новими або раніш відремонтованими;
- максимальна паралельність виконання робіт;
- максимальна механізація всіх робіт;
- пункт формування повинен гарантувати роботу електричного та внутрішнього обладнання, системи контролю нагрівання букс, водопостачання, вентиляції, кондиціонування повітря та опалення вагонів без технічних несправностей протягом всього рейсу.
З метою створення умов для працюючих, досягнення високої продуктивності праці та якості, що вимагається, при виконанні робіт частину ремонтно-екіпірувальних спеціалізованих колій необхідно розміщувати у спеціально побудованому ремонтно-екіпірувальному депо (РЕД).
1. Призначення та класифікація виробничих підрозділів по технічному обслуговуванню та екіпіруванню пасажирських вагонів
1.1 Пасажирські технічні станції
Пасажирські технічні станції (ПТС) розташовані на залізничних вузлах з великим числом пасажирських поїздів, які обробляються, при цьому для всіх напрямків, які примикають до вузла, як правило, є одна об'єднана пасажирська станція. Підготовка пасажирських вагонів у рейс, а також відстій пасажирських составів і вагонів відбувається в технічних парках станції.
Пасажирська технічна станція містить у собі: пункт технічного обслуговування (ПТО); ремонтно-екіпірувальне депо (РЕД); резерв провідників; базу з обслуговування пасажирів (БОП); механізовану пральню, матеріальний і вугільний склад; гараж.
На ПТС і в технічних парках знаходиться відстій резервних вагонів, а також виконуються такі операції: обмивка, очищення, технічний та санітарний огляди, санітарна обробка, переформування і екіпірування составів, ремонт вагонів, зарядження акумуляторних батарей, постачання вагонів-ресторанів.
ПТС призначаються для обслуговування поїздів як кінцевого, так і транзитного напрямку, обладнані наскрізними коліями і послідовним розташуванням технічних парків, в яких виконується основна робота щодо приготування пасажирських составів у рейс. У деяких випадках застосовується комбінований тип станцій з тупиковими коліями для обслуговування поїздів далекого, місцевого і приміського сполучень кінцевого напрямку і з наскрізними коліями для транзитних поїздів. У великих пунктах формування і обороту пасажирських поїздів на ПТС розташовуються ремонтно-екіпірувальні депо.
1.2 Ремонтно-екіпірувальні депо
РЕД має вигляд ангара, в якому розміщуються пасажирські состави для екіпірування та ремонту. У прибудованих до нього будовах знаходяться виробничі дільниці і службово-побутові приміщення.
1.3 Ремонтно-екіпірувальний парк
Якщо на ПТС немає ремонтно-екіпірувального депо, роботи з технічного обслуговування та екіпірування виконуються у ремонтно-екіпірувальному парку (РЕП).
У ремонтно-екіпірувальному парку розміщують будівлю пункту технічного обслуговування, побутові та службово-технічні приміщення, майстерні з ковальським, механічним та зварювальним відділеннями, приміщення для диспетчерського радіозв'язку, будівля електроремонтної виробничої дільниці з радіовідділенням, контрольний пункт автогальм, зарядне, приміщення бази обслуговування пасажирів (БОП) з механізованою пральнею, складами постільної білизни та іншими приміщеннями, необхідними для екіпірування.
На території парку розміщують стаціонарну мийну машину для зовнішнього обмивання вагонів, повітропровід з постами для управління пневматичними та електропневматичними гальмами, водорозвідну мережу з водорозбірними колонками на міжколійях парку, каналізацію та водовідведення, транспортні доріжки з твердим покриттям, пристрої для зовнішнього освітлення, колонки для підзарядки акумуляторних батарей та підключення вагонів з кондиціонуванням повітря до електромережі напругою 220/380 В, пост централізованого електропостачання составів, що обладнані системою електроопалення та працюють під напругою 3000 В.
РЕП оснащують електрокарами, автокарами, тягачами для перевезення палива, матеріалів та запасних вагонних частин, пересувною сміттєзбиральною машиною, високовольтною установкою для перевірки електричної міцності ізоляції апаратів та вузлів електроопалення, пересувним стендом для випробування генераторів безпосередньо на вагоні, а також пристроєм для зарядження акумуляторів електрокарів та ручних ліхтарів, пересувним пристроєм для очищення, ремонту та просочування вагонних фільтрів.
У ремонтно-екіпірувальному парку розміщується також ангар або критий майданчик для поточного відчіпного ремонту та єдиної технічної ревізії вагонів, тупик для газового оброблення їх, сміттєспалювальні печі, склад палива, комора для запасних частин та інші пристрої. На території РЕП, як правило, знаходиться вагонне депо для планового ремонту пасажирських вагонів. Приблизна схема ремонтно-екіпірувального парку наведена на рисунку 1.1.

1 – вагонне депо; 2 – тупик для підзарядки акумуляторних батарей вагонів; 3 – тупик для відчіпного ремонту вагонів; 4 – тупик для колісних пар; 5 – тупик електродільниці; 6 – електродільниця; 7 – пункт технічного обслуговування (ПТО): 8 – побутові приміщення екіпірувальних і ремонтних бригад; 9 – база обслуговування пасажирів (БОП) і резерв провідників; 10 – приміщення диспетчера парку; 11 – сміттєспалювальна піч; 12 – вагономийна машина; 13 – тупик для обробки вагонів газом
Рисунок 1.1 - Схема ремонтно-екіпірувального парку пасажирських вагонів
Бази технічного обслуговування резерву організовують з метою розвантаження ПТС, полегшення маневрування, прискорення обробки графікових пасажирських поїздів і забезпечення збереження вагонів у період відстою.
Пасажирські вагони, які знаходяться на базі резерву, повинні бути в повній технічній справності для того, щоб при потребі могли бути в мінімально стислий термін підготовлені і відправлені в рейс з пасажирським поїздом.
Пасажирські вагони, що поступили на базу технічного обслуговування, підлягають ретельному контролю технічного стану усього зовнішнього і внутрішнього обладнання, вузлів і частин, а також внутрішньому та зовнішньому очищенню і обмиванню. Всі несправності, які виявлені, усувають. Воду з систем опалення та водопостачання зливають. Дефлектори витяжної вентиляції щільно закривають. Електрообладнання вагонів повинно бути вимкнутим.
Технічне оснащення бази обслуговування резерву пасажирських вагонів повинно забезпечувати:
контроль технічного стану і безвідчіпного ремонту вагонів;
виконання поточного відчіпного ремонту вагонів і виконання ЄТР;
обмивання та санобробку вагонів;
проведення необхідних робіт перед поставленням вагонів на тривалий відстій;
утримання всіх пасажирських вагонів, які знаходяться на базі, в постій ній технічній справності і збереженні;
своєчасну підготовку і подавання вагонів, повністю екіпірованих на по садку пасажирів для відправлення в рейс з поїздом.
Число колій бази резерву вагонів визначається в залежності від її категорії. На кожній колії відстою повинно встановлюватися по два состави.
Крім колій, для відстою пасажирських вагонів на базі повинні бути передбачені колії для екіпірування, а також колія для газової дезінфекції. Для під’їзду вантажних автомобілів до вагонів на поширених міжколійях повинні бути транспортні шляхи з твердим покриттям.
1.4 База обслуговування пасажирів
Безперебійно постачають пасажирські поїзди на технічній станції постільними речами, м'яким і твердим інвентарем, культінвентарем і предметами чайної торгівлі працівники бази обслуговування пасажирів (БОП). Необхідна кількість постільної білизни визначають за потребою пасажирів при максимальних перевезеннях.
Для заміни знімного обладнання, видачі, збору постільної білизни організовують механізовані бригади.
Згідно з "Графіком відстою, ремонту й екіпірування поїздів" бригада БОП у складі роз'їзного комірника і двох підсобних робітників, з використанням автомашини чи трактора з причепом, під'їжджають до поїзда для видачі постільної білизни чи знімного інвентарю, згідно з накладною. Чиста білизна і знімний інвентар роз'їзний комірник одержує в коморах бази обслуговування пасажирів.
Комори БОП (комора використаної білизни, чистої білизни, знімного інвентарю і чайна комора) розміщується на площі 500 м2.
База обслуговування пасажирів відповідає за своєчасне забезпечення постільними речами і знімним інвентарем усіх поїздів, приписаних до депо чи вагонної дільниці, а також за шиття, ремонт, прання і дезінфекцію постільної білизни й інвентарю.
Для цього в її складі знаходяться механізована пральня, а також комора з приймання і видачі постільних речей і знімного інвентарю.
Для обробки і комплектування білизни у складі пральні знаходяться такі виробничі дільниці: пральна, прасувальна, сушильна, комплектувальна, готування пральних розчинів і хімічної обробки білизни. Крім того, у пральні є роздільні комори для чистої і використаної білизни, котельня і службово-побутові приміщення.
1.5 Резерв провідників
Організацією праці, відпочинку і планування роботи поїзних бригад займається резерв провідників, що безпосередньо керує роботою начальників поїздів, поїзних електромонтерів і провідників вагонів, інструктує з технічного навчання й організує облік і контроль якості їх роботи.
Відповідно до затвердженого графіка роботи поїзних бригад, закріплені за даним поїздом, що знаходяться в нарядника, провідники зобов'язані з'явитися на роботу в резерв провідників, де вони одержують маршрут, проходять інструктаж і одержують указівки від начальника поїзда чи нарядника резерву провідників про приймання вагонів від працівників екіпірувальної бригади.
Резерв провідників розробляє конкретні графіки роботи і відпочинку провідників. При розробці графіків враховують категорію поїзда, норми обслуговування вагонів провідниками, час на приймання і здавання вагонів провідниками в пунктах формування й у пунктах обороту, а також час роботи і відпочинку провідників на шляху прямування. Нормований робочий час провідників у пунктах формування й обороту при наявності екіпірувальних бригад складається з часу на одержання маршруту, інструктажу, проходу від резерву до вагона, приймання внутрішнього обладнання і знімного інвентарю, навішення номера вагона, маршрутних дощок, посадки пасажирів та ін. Тривалість установлюваної графіком безупинної роботи провідників у пунктах формування, обороту і шляху проходження не повинна перевищувати 12 годин на добу.
Роботу поїзних бригад планують на підставі діючого графіка руху поїздів, затвердженої тривалості безупинної роботи і надання щотижневих днів відпочинку з обов'язковим виконанням місячної норми робочих годин.
1.6 Спеціалізовані колії для технічного обслуговування та екіпірування вагонів-ресторанів
Технічне обслуговування вагонів-ресторанів, екіпірування водою і паливом, а також вантажно-розвантажувальні операції виконуються на спеціалізованих коліях пункту технічного обслуговування пасажирських вагонів пасажирської технічної станції. На цих же коліях проводиться сезонне технічне обслуговування.
Спеціалізовані дороги зі зручними асфальтованими під’їздами, необхідними екіпірувальними пристроями, системою водопостачання розташовуються поблизу баз постачання продуктами вагонів-ресторанів і вагонів з купе-буфетами.
Зарядний пристрій, встановлений у підзарядній станції, що з'єднаний з колонками, призначений для зарядки акумуляторних батарей напругою 110 і 50В.
Для збирання сміття і харчових відходів є в наявності металеві сміттєзбиральники - спеціальні контейнери, різні для сміття і харчових відходів.
У безпосередній близькості від спеціалізованих колії розташовані приміщення для зварювальних робіт з відповідним обладнанням, комори запасних частин, деталей і вузлів, приміщення для збереження балонів із хладоном, склад палива, засоби пожежегасіння.
Для працівників торгівлі є комори для збереження і постачання продуктами харчування вагонів-ресторанів і вагонів з купе-буфетом.
Вагони-ресторани і вагони з купе-буфетом, по прибутті з рейсу, огороджують переносними сигналами й оглядають. Контроль технічного стану внутрішнього обладнання й електрообладнання вагонів-ресторанів і вагонів з купе-буфетом здійснюється оглядачами внутрішнього обладнання і технічним інспектором.
Після закінчення технічного обслуговування вагонів-ресторанів оглядачі і технічний інспектор ставлять підписи у книзі готовності. Про готовність до рейсу доповідається постійно діючій комісії, до складу якої входять: змінний майстер ділянки внутрішнього ремонту, оглядачі з ремонту електро і внутрішнього обладнання, представник санепідемстанції, поїзний електромеханік і начальник поїзда.
1.7 Ремонтно-заготівельні виробничі дільниці
Виконання робіт з поточного утримання та ремонту внутрішнього та підвагонного обладнання вагонів між плановими видами ремонту покладається на ремонтно-заготівельні виробничі дільниці.
У відділеннях повинні створюватися спеціалізовані бригади:
– для контролю технічного стану та поточного ремонту вагонів, які працюють безпосередньо на вагонах;
– для виробництва єдиної технічної ревізії вагонів;
– для ремонту, виготовлення та комплектування вузлів та деталей вагонів безпосередньо у відділеннях.
Робота відділень планується та організовується з урахуванням дотримання графіка підготовки пасажирських составів у рейс.
2. Визначення обороту пасажирського составу для кожної пари поїздів
Оборотом пасажирського состава називають час доби, що проходить від моменту відправлення його у рейс з пункту формування до наступного відправлення состава із цього ж пункту.
Оборот состава визначається за формулою:
,
(2.1)
де t1, t2 – час знаходження состава, відповідно у пункті формування та обороту;
Li – відстань від пункту відправлення до пункту призначення i-го поїзда, км;
Vм1, Vм2 – відповідно маршрутна швидкість прямування поїздів від пункту формування до пункту обороту та у зворотному напрямку, км/год.
доби.
доби.
доби.
доби.
доби.
доби.
доби.
Можна прийняти час на ТО: для швидких поїздів в пунктах формування – 10 годин, в пунктах оберту - 8 годин; для пасажирських, які знаходяться на шляху прямування в один кінець від 3 до 5 діб, в пунктах формування – 8 годин, а в пунктах обороту – 6 годин; для пасажирських, які знаходяться на шляху прямування до 3 діб – в пунктах формування – 8 годин, в пунктах обороту – 4 годин; для місцевих – в пунктах формування – 6 годин, в пунктах обороту – 3 години.
На підставі початкових даних завдання для кожної пари поїздів за відстанню від пункту відправлення до пункту обороту та маршрутній швидкості прямування поїздів, визначаються значення t1 та t2.
Отримані за формулою (2.1) підсумки розрахунків часу обороту кожної пари поїздів заносимо у таблицю 2.1.
Таблиця 2.1 – Отримані результати розрахунків
| Назва даних | Номери пар поїздів | |||||||
| 1/2 | 3/4 | 5/6 | 177/178 | 179/180 | 181/182 | 183/184 | разом | |
| Оборот состава | 3 | 3,1 | 2,1 | 2 | 3,4 | 3,2 | 2,4 | - |
| Потрібна кількість составів | 3 | 3 | 2 | 1 | 2 | 2 | 1 | 14 |
| Потрібна кількість вагонів за типами: | ||||||||
| М’яких | 6 | 6 | 4 | 1 | 2 | 2 | 1 | 22 |
| Ресторанів | 3 | 3 | 2 | 1 | 2 | 2 | 1 | 14 |
| Багажних | 1 | 2 | 2 | 1 | 6 | |||
| Поштових | 3 | 3 | 2 | 8 | ||||
| Купейних | 18 | 18 | 12 | 5 | 10 | 10 | 5 | 78 |
| Плацкартних | 12 | 12 | 8 | 8 | 16 | 16 | 8 | 80 |
|
Всього |
222 | |||||||
3. Розрахунок потрібної кількості пасажирських составів для кожної пари поїздів
Потрібну кількість составів для обслуговування однієї пари поїздів можна визначити за формулою
,
(3.1)
де Кпас – коефіцієнт, що ураховує регулярність відправлення пасажирського поїзда, Кпас=1 для швидких поїздів, Кпас=0,5т для пасажирських поїздів.
состави.
состави.
состави.
состав.
состави.
состави.
состав.
4. Визначення інвентарного та робочого парків пасажирських вагонів депо (дільниці)
Для визначення робочого та інвентарного парків вагонів депо (дільниці), спочатку визначається число вагонів за типами, що знаходяться у составах, для кожної пари поїздів за формулою:
,
(4.1)
де nвi – число вагонів i-го типу, що знаходяться у складі поїзда. Приймається за вихідними даними до самостійної (контрольної) роботи.
![]()
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
![]()
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
![]()
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
![]()
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
![]()
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
![]()
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
![]()
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
ваг.
Отримані розрахунком величини зводяться до таблиці 2.1.
Пасажирські вагони призначаються для обслуговування визначених напрямків і тому приписуються не тільки до залізниці, але й до конкретного вагонного підрозділу. Інвентарний парк пасажирських вагонів поділяється на робочий та неробочий. Робочий парк пасажирських вагонів складається з вагонів для перевезення пасажирів, поштових, багажних та вагонів-ресторанів. У його число включають також усі справні вагони, що знаходяться у резерві, який створюється для поповнення пасажирських поїздів у випадку вилучення вагонів із состава в ремонт чи за інших причин.
Неробочий парк складають пасажирські вагони, які знаходяться в ремонті або очікуванні його, а також вагони, що використовуються для різних службово-технічних потреб.
Вагонний парк залізниць ураховується у фізичних одиницях.
На підставі підсумкових величин таблиці 2.1, визначається робочий парк пасажирських вагонів за формулою:
,
(4.2)
де Nв – загальне число вагонів, що знаходяться у поїздах (з таблиці 2.1);
αпас– коефіцієнт, що ураховує резерв пасажирських вагонів, αпас = 0,08…0,01.
ваг.
Інвентарний парк пасажирських вагонів визначається за формулою:
(4.3)
Де
– коефіцієнт,
що ураховує
вагони, які
знаходяться
у ремонті та
очікуванні
його,
=0,05;