Електропоїзди постійного струму
2.2 Остов
В остові двигуна укріплені головні і додаткові полюси, тобто магнітна система двигуна, підшипникові щити, які фіксують положення валу якоря, і щіткотримачі з кронштейнами. Остов служить не тільки несучою конструкцією машини, але і є магнітопроводом, по якому замикається робочий магнітний потік. Тому матеріал остову повинен володіти хорошими магнітними властивостями, які залежать від якості сталі.
Верхня частина остову міцно притягується до рами візка двома лапами 39, а нижня — двома болтами М36. З протилежної сторони остову (напроти осі колісної пари) є виступи, що оберігають двигун від падіння на шлях у разі порушення його підвіски.
З боку колектора остов має три оглядові люки (зверху, знизу і збоку), які закриті кришками з гумовими ущільнювачами, вгорі є вентиляційний люк для огорожі повітря. Тепле повітря викидається через отвори з боку вентилятора. Для кріплення кожного полюса в остові просвердлені по три отвори для болтів, є також отвори і для вивідних кабелів двигуна. Щоб оберегти їх від перетирання і пошкодження об кромки остову, а також запобігти попаданню вологи в двигун, встановлюють гумові втулки, які щільно охоплюють кабелі. До кабелів хомутами прикріплені захисні рукава.
2.3 Полюси
Головні полюси створюють основний робочий магнітний потік (в даних тягових двигунах їх чотири). Кожний полюс складається з сердечника, катушки і вивідних кабелів. Сердечники головних полюсів набирають з листів електротехнічної сталі завтовшки 2 мм, які спресовують в пакет і закріплюють заклепками. Усередині пакету уздовж полюса проходить стрижень, в отвори якого вкручують три болти, що кріплять полюс до остову. Ослабіння болтів не допускається, тому із зовнішньої сторони остову їх заливають масою компаунда, контролюючою самовідгортання болтів.
Катушки головних полюсів, виконані з шинної міді, намотують плашмя в два шари. Міжвітковою ізоляцією служить азбестовий папір, корпусною ізоляцією — п'ять шарів липкої склоескапонової стрічки і один шар каперної стрічки. З'єднання полюсів між катушок виконані з дроту ПМУ. Щоб в експлуатації не слабшало кріплення катушок, (ізоляція пересихає в процесі перегріву), катушки притискують до остову притискними фланцями.
Додаткові полюси створюють магнітний потік в комутаційній зоні для поліпшення комутації двигуна (зменшення іскріння). Встановлюють їх між головними полюсами. Обмотку додаткових полюсів сполучають з якірною обмоткою. Сердечники додаткових полюсів — литі, їх прикріплюють до остову трьома болтами. Між сердечником і остовом прокладені діамагнитні прокладки для зменшення розсіяння магнітного потоку.
Катушки додаткових полюсів намотують з шинної міді, їх ізоляція не відрізняється від ізоляції катушок головних полюсів. Після їх ізолювання для додання ним монолітності і створення кращого теплообміну катушки просочують в компаунді і покривають ізоляційним лаком. Щоб уникнути ослабіння кріплення катушок (так само як і на головних полюсах), застосовують пружинні фланці, що притискують катушки до остову.
2.4 Якір
Рухома частина тягового двигуна (якір) передає обертаючий момент двигуна на колісну пару моторного вагона, а також гальмівний момент під час рекуперативно-реостатного гальмування. Якір складається з сердечника, обмотки, колектора і валу. Його конструкція, як і його обмотка, в значній мірі визначають потужність електричної машини.
Всі частини якоря збирають на валу, який обертається в підшипниках, встановлених в підшипникових щитах. Сердечник якоря 18 є циліндром, зібраним з листів електротехнічної сталі, він зафіксований на валу обмоткотримачами 11 і 27. Колектор є найбільш складною і відповідальною конструкцією, його набирають з мідних пластин, ізольованих один від одного і від валу якоря міканітом колектора. Пластини затиснені вісьма болтами між нажимним конусом 9 і втулкою колектора 11, від яких вони ізольовані манжетою.
Вали якоря тягових двигунів випробовують значні зусилля обертаючих моментів і реакції зубчатої передачі. Часто змінне навантаження з миттєвими поштовхами під час пуску і гальмування, динамічне навантаження від нерівностей шляху створюють дуже важкі умови роботи валу. Тому його поверхню обробляють з високою точністю, переходи від одного діаметра до іншого роблять плавними, на валу не нарізують різьблення і прагнуть не проточувати канави шпон. Вали виготовляють з високоякісної хромонікєлєвої сталі 12ХНЗА, яка проходить термообробку для підвищення механічних властивостей.
Втулка якоря 1 напресовується на вал (без шпонки) зусиллям 600...1100кН. Вона несе на собі сердечник якоря з нажимными шайбами (обмоткотримачами), колектор і вентилятор. Втулка є трубою з буртом для упора колеса вентилятора. Обмоткотримач 27 відливають як одне ціле з вентилятором і насаджують на втулку до упора в бурт, втулку колектора замикають спеціальною гайкою. Між обмоткотримачем 27 і втулкою колектора 11 затиснений сердечник якоря, який разом з втулкою колектора і обмоткотримачем фіксується шпонками.
Сердечник якоря — частина магнітної системи двигуна, що обертається. Щоб зменшити втрати від вихрових струмів і перемагнічування, якір набирають з листів електротехнічної сталі завтовшки 0,5 мм Листи з обох боків покривають ізоляційним лаком. Через кожні 50 мм прокладають лист електрокартону. На зовнішній поверхні кожного листа штампують клиновидні вирізи, які при наборі листів в пакет утворюють пази. В них укладають обмотку якоря і закріплюють текстолітовими клинами. Для охолоджування якоря усередині листів сердечника роблять вентиляційні отвори діаметром 20...30 мм
Обмотка якоря двигуна УРТ-110Б — хвильова, двигуна 1ДТ.003 всіх модифікацій — петлева. При такій обмотці і збільшенні пластин колекторів значно зменшуються межламельна напруга і реактивна ЕДС, що підвищує комутаційну надійність двигуна. Міжвіткову ізоляцію обмоток виконують із склотканини, корпусну — із склослюдянитової стрічки, намотаної в шість шарів внапівперекришу, поверх якої намотують один шар склоленти.
З боку колектора кінці секцій укладають на обмоткотримач, вставляючи провідники в шліци пластин колекторів, і припаюють до пластин. До кожної пластини приєднують по два провідники. На лобових частинах обмотку закріплюють склобандажами, активні частини обмотки в пазах — текстолітовими клинами. Для підвищення електричної і механічної міцності якір просочують в лаку вакуумно-нагрівальним способом.
При обертанні колектора змінюється напрям струму в провідниках обмотки якоря при їх переході під головні полюси різній полярності. Колектор набирають з мідних клиновидних пластин, в шліци яких упаюють кінці якірних катушок. Нижня частина пластини має форму ластівчина хвоста, завдяки чому пластини затискаються між втулкою колектора 11 і нажимним конусом 9. Втулка колектора і нажимний конус стягуються вісьма болтами, що міцно утримує пластини. Для ізоляції пластин один від одного використовують міканіт колектора. Його зносостійкість вище за мідь, тому ізоляцію між пластинами продорожувають на глибину 0,8...1,5 мм
Умови роботи колектора дуже важкі, він піддається великим механічним і електричним навантаженням. За рахунок проходження великих струмів і тертя щіток на його поверхні виділяється багато тепла. Це, а також наявність відкритих, що знаходяться під високою напругою, деталей апарату (пластини, щітки, щіткотримачі)щіткового колектора, близько розташована «земля» (наприклад, остов двигуна або вал якоря), можливе іскріння під щітками викликають іонізацію повітря навкруги колектора. Подібне вимагає інтенсивної вентиляції.
2.5 Вентиляція двигуна
Неприпустимий нагрів двигуна приводить до втрат електроенергії і потужності, погіршує роботу електричної машини. На електропоїздах застосовується система самовентиляції тягових двигунів. Повітря засмоктується вентилятором двигуна через спеціальні жалюзі на даху вагона (окрім електропоїздів серії ЕД). Далі повітря проходить через очисні фільтри, відстійні камери і по вентиляційних каналах, гнучким патрубкам підводиться до двигуна. Через двигун він проходить двома потоками: один охолоджує зовнішні поверхні якоря і полюсів, другий потрапляє у вентиляційні канали сердечника якоря і охолоджує сердечник зсередини. Потім через канали в нажимній шайбі повітря поступає до лопаток вентилятора і викидається назовні через вентиляційні сітки.
На електропоїздах ЕД2Т потужність двигунів збільшена, що зажадало більш інтенсивного обдува, а традиційні вертикальні вентиляційні канали виявилися малі. Щоб їх збільшити, потрібно було б перепланувати пасажирське приміщення. Тому жалюзі для огорожі повітря встановили в нижній частині бічної стіни кузова.
2.6 Щіткотримачі і підшипникові щити
Щіткотримач є струмопровідним вузлом. Його встановлюють на ізольованому пластмасовому кронштейні, який кріпиться до внутрішньої торцевої стіни остову. Щіткотримач складається з корпусу з гніздами для щіток і нажимних пружинних пристроїв. Кронштейн виготовлений з пластмаси АГ-4В. В нього армовані сталеві втулки з різьбленням для кріплення двома болтами до остову. З'єднання кронштейна з корпусом щіткотримача виконано у вигляді рифленої гребінки для запобігання зсуву щіткотримача. Отвір під болт, що кріпить щіткотримач до кронштейна, має овальну форму, що дозволяє регулювати зазор між колектором і щіткотримачем.
Нажимний пристрій складається з нажимного пальця і пружини. Воно зібрано на осі, яку закріплюють шплінтом в отворі корпусу щіткотримача. Гвинтова пружина підтримує постійне натиснення на щітку у міру її зносу. У відтягнутому положенні нажимний палець фіксують, що полегшує зміну щіток. Щоб струм не проходив по сталевих пружинах щіткотримача, не нагрівав їх, щітки, встановлені у вікна, сполучають з корпусом мідними шунтами.
Підшипникові щити 8 і 26 закривають торцеву горловину остову. Діаметр посадочних поверхонь щитів строго відповідає діаметру посадочної поверхні горловини остову, щити щільно приганяють і укріплюють болтами. На підшипникових щитах є камери для мастила підшипників, кришки, що закривають ці камери, 7 і 28, ущільнюючі лабіринтові пристрої.
В двигунах застосовують однорядні підшипники з циліндровими роликами. Вони повинні витримувати великі динамічні навантаження. Зовнішні кільця встановлюють в кубла підшипникових щитів, внутрішні насаджують на вал в гарячому стані. Лабіринтові канави на щитах не дозволяють мастилу проникати всередину двигуна. Зовнішні кільця обох підшипників закриваються кришками. З боку колектора двигун не має виступаючого валу, тому кришку виготовляють глухій, лабіринтові ущільнення відсутні. Глуха кришка перешкоджає витіканню мастила.
Кришка 28 на протилежній стороні має отвір для виходу валу якоря. На її внутрішній поверхні проточені кільцеві канави (лабіринтові ущільнення). Для запресовки мастила в підшипники є патрубки, закриті пробками з різьбленням. Підшипники заповнюють консистентним мастилом ЖРО на 2/3 об'єму підшипникової камери.
До якості мастила пред'являють підвищені вимоги: не допускаються навіть сліди бруду, оскільки це може привести до зносу кілець, роликів і виходу їх з ладу. Через нестачу мастила в підшипниках виникає підвищений нагрів, міняється твердість металу деталей підшипника і наступає руйнування підшипника. Це звичайно приводить до заклинювання валу якоря після охолодження.
Надлишок мастила теж шкідливий, оскільки приводить до нагріву підшипника, розрідження мастила, видавлювання її через лабіринтові ущільнення і попадання на електричні частини двигуна.
Технічні дані тягових двигунів приведені в таблиці 2.1
Таблиця 2.1 – Технічні дані тягових двигунів
| УРТ-110Б | 1ДТ.003.4У1 | 1ДТ.003.5У1 | |
|
Номінальна Напруга, В |
1500 |
750 |
750 |
| Потужність, кВт | 200 | 225 | 235 |
| Струм, А | 146 | 330 | 345 |
|
Кількість полюсів головних добавочних |
4 4 |
4 4 |
4 4 |
| Збудження | Послідовне, 50% | Послідовне, 20% | Послідовне, 20% |
|
Частота обертання, об/хв |
1145 |
1290 |
1250 |
| Марка щіток | ЭГ-2А | ЭГ-2А або ЭГ-61А | ЭГ-2А або ЭГ-61А |
| Розміри щіток | 10 * 40 * 50 | 10 * 40 * 50 | 10 * 40 * 50 |
|
Натиснення на щітку в межах, Н ЭГ-2А ЭГ-61А |
18…22 18…22 |
22…24 25…27 |
22…24 25…27 |
3. Перевіряльний розрахунок потужності електродвигунів
Потужність двигуна повинна бути такою, щоб він працював за можливістю при температурі, близької до допустимої для застосованої в ньому ізоляції.
Характеризуючи потужність електродвигуна і електричної машини в цілому, необхідно розділяти такі категорії потужності: номінальну тривалу, короткочасну, миттєву перенавантажувальну або відключаючу.
У відповідності з вимогами нагріву двигунів виділяють три основні режими їх роботи: тривалий, повторно-короткочасний та короткочасний.
Тривалий режим. Робочий період настільки великий, що температура двигуна досягає свого усталеного значення, наприклад у двигунів тривало працюючих насосів, компресорів, вентиляторів і т. ін., в яких періоди роботи вимірюються годинами.
Повторно-короткочасний режим. За час роботи двигун не встигає нагрітися до усталеної температури, а за час паузи, коли він відключений від мережі, охолодитися до температури навколишнього середовища.
Короткочасний режим. За час роботи двигун не встигає нагрітися до усталеної температури, а за час паузи він охолоджується до температури навколишнього середовища.
Розрахунок будемо вести для повторно-короткочасного режиму роботи, який більше всього характеризує рух приміського залізничного транспорту, з його частими пусками та зупинками, за допомогою метода середніх втрат.
Для розрахунку
потужності
двигуна змоделюємо
за допомогою
ЕОМ рух електропоїзду
у вигляді графіків
навантаження
для кожної з
чотирьох позицій
РК (рисунок 3.1
– 3.4), заданих у
вигляді:
.
Вихідні дані:
Рухомий склад .....................................................................................ЕР2
Напруга контактної мережі ...............................................................3300 В
Уставка РУС ............................................................375 А
Діаметр колеса .............................................................................1050 мм
Довжина та профіль ділянки .................................................3 км, 0/00
Середні
втрати потужності
в двигуні
за час циклу
виражаються
рівнянням:
(3.1)
де
-
середні втрати
потужності
в двигуні за
час циклу роботи,
кВт;
,
-
середні втрати
потужності
в двигуні за
час пуску
та гальмування
,
кВт;
-
втрати потужності
в двигуні за
час роботи
з усталеною
швидкістю, кВт.
Втрати
потужності
в двигуні за
час роботи з
усталеною
частотою обертання
визначаються
з урахуванням
к.к.д. двигуна:
(3.2)
(3.3)
(3.4)
де
-
номінальні
сталі втрати
потужності
в двигуні, кВт,
які включають
в себе потужність,
витрачаєму
на вентиляцію,
тертя в підшипниках
та щіток по
колектору,
гістерезис
та вихрові
струми в сталі;
-
номінальні
змінні втрати
потужності
в двигуні, які
включають в
себе втрати
в міді в обмотках
якоря, враховуючи
послідовні
обмотки збудження
у двигунів
постійного
струму,
- відношення
постійних втрат
в двигуні до
змінних при
номінальному
навантаженні
(для двигунів
послідовного
збудження
=
0,7).
Втрати потужності при заданому навантаженні та частоті обертання, близької до номінальної, дорівнюють:
(3.5)
де
-
середньоквадратичний
струм в частках
номінального
за час роботи
на усталеній
швидкості.
Середні
втрати потужності
при пуску
та гальмуванні
:
(3.6)
(3.7)
де
,
- часткові значення
еквівалентного
струму при
пуску та гальмуванні;
-
коефіцієнт,
враховуючий
середні сталі
втрати потужності
в процесі пуску
або гальмування
в частках
(для двигунів
послідовного
збудження
=
0,5).
Використовуючи формули (3.1) – (3.7) розрахуємо середні втрати потужності, Вт, для 1-ї позиції РК:
;
;
![]()




Бачимо,
що середні
втрати потужності
на першій позиції
РК не перевищують
номінальних
втрат потужності
,
тобто
=
5870 Вт <
=
16800 Вт і двигун
працює при
температурі,
що задовольняє
допустимій
для застосованої
в ньому ізоляції.
Також розрахуємо середні втрати потужності для 2-ї, 3-ї та 4-ї позицій РК:
2-га позиція
=
10515 Вт, і
=
10515 Вт <
=
16800 Вт;
3-тя позиція
=
12615 Вт, і
=
12615 Вт <
=
16800 Вт;
4-та позиція
=
14860 Вт, і
=
14860 Вт <
=
16800 Вт.
Таким чином, на всіх чотирьох позиціях РК двигуни обраного рухомого складу працюють, задовольняючи умовам нагріву.
4. Силові ланцюги моторного вагону електропоїзда ЭР2
4.1 Принцип дії
Схема забезпечує реостатний пуск двигунів, їх перемикання в процесі пуску з послідовного з'єднання на послідовно-паралельне. На кожному з них можна застосувати ослаблення збудження для збільшення швидкості потягу.
Електрична апаратура моторного вагону передбачає реверсування тягових двигунів (зміна напряму обертання якорів). Реверсор — це пристрій, який змінює напрям проходження струму по обмоткам збудження.
Від коротких замикань схему тягових двигунів захищає швидкодійний вимикач БВ, доповнений диференціальним захистом (диференціальним реле ДР), від перевантажень і боксовання колісних пар — реле РП1, РП2 і РБ1, РБ2 (малюнок 4.1). Для захисту від атмосферних і комутаційних перенапружень служать розрядники РВР1 і РВР2. При опущеному струмоприймачі головним розєднувачем ГР заземляють силову схему на час оглядів і ремонтів. Лінійний здвоєний контактор ЛК1-2 здійснює оперативне включення і виключення ланцюга. Мостовий контактор М і контактори послідовно-паралельного з'єднання П1-2 перемикають двигуни з одного з'єднання на інше. Контактори Ш1 і Ш2 підключають шунтуючі ланцюги до обмоток збудження для збільшення швидкості руху.
Реле напруги РН з додатковим резистором Р32-РЗЗ під'єднується під напругу контактної сіті через високовольтний запобіжник ВП. Воно контролює підняте положення струмоприймача і наявність напруги в сіті. Через запобіжник ВП живиться також система опалювання (контактори МК1 і МК5), контактор МК2 подає високу напругу через міжвагонні з'єднання на причіпний вагон. Лічильник Сч з додатковим резистором R38-R39 фіксує витрачену електричну енергію. Фільтр ДрФ-ФК призначений для придушення радіоперешкод, неминучих під час роботи електропоїзда.
Реостатний контроллер РК є апаратом управління тяговими двигунами. Кулачковий вал РК має 18 позицій. Переходячи з позиції на позицію, реостатний контроллер зменшує опір пускових резисторів в ланцюзі тягових двигунів (див. таблицю замикання його контакторів на додатку). У контроллера є 12 силових кулачкових контакторів. Контактори 1...10 забезпечують реостатний пуск, 11 і 12 регулюють збудження двигунів.
На маневровому положенні реостатний контроллер кожного вагона нерухомий, його вал знаходиться в першій позиції. В ланцюг двигунів повністю введені пускові резистори R1...R5 і R10...R6. В положенні 1 реостатний контролер під контролем реле прискорення проходить вісім позицій і зупиняється в дев'ятій. При цьому з ланцюга тягових двигунів, сполучених послідовно, пускові резистори будуть виведені. Двигуни працюють на природній безреостатній характеристиці з повним збудженням.
При установці рукоятки в положення 2 кулачковий вал РК повертається в позицію 11, включаються контактори Ш1, Ш2, і до обмоток збудження під'єднуються шунтуючі ланцюги, через які починає протікати половина струму, який проходив раніше через обмотки збудження. Швидкість потягу збільшується.
Положення 3 рукоятки контроллера машиніста відповідає позиції 16 валу РК. Тягові двигуни при цьому сполучені послідовно-паралельно. В положенні 4 вал РК досягає своєї останній 18-й позиції. Двигуни працюють з ослабленим збудженням (як і на позиції 11).
4.2 Положення контролера машиніста
4.2.1 Маневрове положення
Якщо вимагається рухатися з якнайменшою швидкістю (наприклад, при маневрових пересуваннях), рукоятку контроллера машиніста короткочасно встановлюють в дане положення. При цьому включаються лінійні контактори ЛК1-2, мостовий контактор М. Вал РК знаходиться на першій позиції, його контактори 7, 8, 11, 12 замкнуті. Збирається ланцюг з чотирьох послідовно сполучених двигунів з повністю введеними пусковими резисторами (на рис. 4.1 вона показана жирною лінією із стрілками).
Ланцюг живлення двигунів: струмоприймач, індуктивний фільтр ФД, головний розєднувач ГР, перша катушка диференціального реле ДР, швидкодійний вимикач БВ, здвоєний лінійний контактор ЛК1-2, катушка реле перевантаження РП1, обмотки якорів Ml, М2, контакти реверсора В1 (якщо він знаходиться в положенні "Вперед"), обмотки збудження С1-С2, С2-С1, контакти реверсора ВЗ, контактор реостатного контроллера 7, резистори R1...R5, мостовий контактор М, резистори R10...R6, контактор реостатного контроллера 8, обмотки якорів МЗ, М4, контакти реверсора В5, обмотки збудження С1-С2, С2-С1, контакти реверсора В7, силова катушка реле прискорення РУ, шунт амперметра, друга катушка диференціального реле ДР, струмова обмотка лічильника, заземляючий пристрій ЗУ на осях колісних пар. Показаний зібраний замкнутий ланцюг тягових двигунів, якорі приходять в обертання з мінімальною швидкістю.
Перше ходове положення
В цьому положенні починає обертатися вал РК. Переходячи з позиції на позицію, він послідовно замикає свої контактори 1...10 і виводить пускові резистори. Так, на другій позиції включається контактор 1 і виводить резистор R1-R2, на третій позиції включається контактор 2 і закорочує резистор R6-R7 і т.д. На останній, дев'ятій, позиції замкнуться контактори 9 і 10 і повністю виведуть пускові резистори.
Нагадаємо, що при збільшенні частоти обертання якоря тягового двигуна струм знижується. Як тільки він досягне 175 А, реле прискорення дозволить валу РК обернутися в наступну позицію і вивести черговий резистор.
Не дивлячись на те, що при виводі резисторів кидки струму складають приблизно 175...210 А, це не викликає помітних поштовхів тягових зусиль, розгін потягу відбувається достатньо плавно.
Друге ходове положення
Для подальшого збільшення швидкості потягу рукоятку встановлюють в друге положення. При цьому вал РК переходить спочатку на позицію 10, а потім на позицію 11 і фіксується. Включаються контактори Ш1 і Ш2, які замикають ланцюги шунтування обмоток збудження. На позиції 10 збудження ослабляється на 33%. На позиції 11 резистори R11-R12 і R13-R14 закорочуються контакторами реостатного контроллера 11 і 12. Відбувається більш глибоке ослаблення збудження до 50%, що приводить до збільшення струму якорів, тягового зусилля і швидкості потягу.
Третє ходове положення
В цьому положенні тягові двигуни переєднуються з послідовного з'єднання на послідовно-паралельне, напруга на них підвищується в 2 рази. Частота обертання якоря, як відомо, залежить від прикладеної напруги. Вал РК повертається спочатку на позицію 12 і включає контактори П1 і П2. Вони під'єднують до кожної пари двигунів пускові резистори R5...R1 і R6...R10. При цьому через мостовий контактор М протікає струм двигунів: обмотки двигунів Ml, M2, контактор М, обмотки двигунів МЗ, М4, "земля". Стрічно йому протікає струм через пускові резистори: контактор Ш, резистори Р6...Р10, контактор М, резистори R5...R1, контактор П2, "земля". Теоретично ці струми приблизно рівні і складають близько 170 А.
В результаті тягові двигуни виявляються сполученими в дві паралельні групи: перша — реле перевантаження РП1, двигуни 1, 2, контактор РК9, резистори R5...R1, контактор П2, "земля"; друга — реле перевантаження РП2, контактор П1, резистори R5...R10, двигуни 3, 4, катушка РУ, "земля". Після виведення пускових резисторів і досягнення реостатним контроллером позиції 16 напруга на кожному двигуні