Електропоїзди постійного струму
Область застосування рекуперації має нижню межу: вона обмежується мінімальною швидкістю 50...45 км/ч, відповідній насиченню тягових двигунів і потужності джерела струму (синхронного генератора). Використовування рекуперативного гальмування визначається також можливістю споживання електроенергії контактної сіті іншим електрорухомим складом. Зона рекуперації значно розширяється при використовуванні тягових двигунів, розрахованих на глибоке ослаблення збудження (до 18%). При цьому для підвищення комутаційної стійкості і надійної роботи апарату щіткового колектора напругу на тягових двигунах обмежують до 750 В. З урахуванням напруги контактної сіті 3000В це зумовлює постійне послідовне з'єднання чотирьох тягових двигунів.
Як наголошувалося, збір схеми електричного гальмування починається з включення лінійних контакторів ЛК і ЛКТ, контакторів збудження ОВ і КВ. Оскільки обмотки збудження тягових двигунів живляться від стороннього (незалежного) джерела струму, реверсувати їх немає необхідності і в даній схемі реверсори залишаються в тому ж положенні, що і в режимі тяги. Якщо починати гальмування з режиму самозбудження, подібного уникнути не вдасться, щоб согласувати напрям залишкового магнітного потоку з напрямом генераторного струму.
Основна трудність використовування двох видів електричного гальмування - рекуперативного і реостатного - полягає в тому, що при відносно великих уповільненнях необхідно перейти з одного виду гальмування на інший без розриву струму ланцюга двигунів і при мінімальному зниженні гальмівної сили. Для цього у момент переходу паралельно тиристорному мосту VS1...VS6 під'єднують шунтуючі резистори R24, R11 ...R15 (див. рис. 6.7), через які протікає частина гальмівного струму. Якщо падіння напруги на них буде рівне падінню напруги на обмотках збудження тягових двигунів, то перехід на самозбудження і відключення контура незалежного збудження контакторами ОВ і KB відбудеться без кидків струму і гальмівної сили. Шунтуючі резистори R24, R11...R15 залишаються введеними в ланцюг гальмівного струму при самозбудженні.
Реостатне гальмування з самозбудженням починається із зниженої швидкості потягу, без попереднього самозбудження. Це дозволяє використовувати одні і ті ж пускогальмівні резистори як в тязі, так при гальмуванні. Застосувати реостатне гальмування до повної зупинки потягу неможливо, оскільки при малій частоті обертання якорів тягових двигунів різко зменшуються їх едс, струм і гальмівний момент. Тому для догальмування потягу застосовують електропневматичні гальма.
Необхідно відзначити, що при реостатному гальмуванні з незалежним збудженням, коли струм якорів не потрапляє в контактну сіть ( контур його протікання замикається усередині моторного вагона), тягові двигуни працюють більш задовільно. В режимі рекуперації при взаємодії з контактною сіттю тягові двигуни опиняються в найбільш важких умовах: спостерігаються почорніння колекторів, спрацьовування захисту і др, проте, при рекуперації гальмівний ефект виявляється дещо вище, ніж при реостатному гальмуванні, хоча і в тому і в іншому випадках струм якорів однаковий.
Таким чином, система гальмування електропоїзда передбачає автоматичне управління гальмівними процесами і перехід з рекуперативного гальмування на реостатне з самозбудженням при мінімально допустимій швидкості руху електропоїзда. Крім того, можливо автоматичне заміщення рекуперативного гальмування на реостатне з самозбудженням при мінімально допустимій швидкості руху електропоїзда. Крім того, можливо автоматичне заміщення рекуперативного гальмування реостатним (з незалежним збудженням) при недостатньому споживанні енергії в контактній сіті, а при відмові електричного гальма —заміна його електропневматичним гальмуванням.
Силова схема, що забезпечує роботу в даних режимах, виявляється найбільш простою при постійному послідовному з'єднанні тягових двигунів, підключених до загальних резисторів. Всі двигуни однаково навантажені, не дивлячись на відмінності їх характеристик. Недолік послідовного з'єднання двигунів - схильність до юза колісних пар.
7. Математичне моделювання
7.1 Статичні характеристики двигуна з послідовним збудженням

Рисунок 7.1 – Схема двигуна постійного струму з послідовним збудженням (а) та з’єднання обмоток узагальненої машини для отримання моделі (б)
При прийнятій апроксимації кривої намагнічування (рис. 7.2) механічна:
,
(7.1)
та електромеханічна:
,
(7.2)
характеристики
при різних
струмах якоря
мають різні
вирази. При
=
const ці рівняння
перетворюються
до виду
;
(7.3)
.
(7.4)
При
=
const і ті ж рівняння
записуються
так:
;
(7.5)
.
(7.6)

Рисунок 7.2 –
Характеристика
намагнічування
![]()
Рівняння
(7.3) та (7.4) свідчать
про те, що в області
навантаження,
меншого номінального,
статичні
характеристики
двигуна послідовного
збудження мають
гіперболічний
характер і при
та
асимптотично
наближуються
до вісі координат.
Ця форма характеристики
визначається
умовами електричної
рівноваги
машини: при
ідеальному
холостому ході
(
)
е.р.с. двигуна
повинна урівноважувати
прикладену
до якірного
кола напругу
.
Так при
пострум
також прямує
до нуля, виконання
умови
![]()
можливе тільки
при необмеженому
зростанні
швидкості. На
справі швидкість
ідеального
холостого ходу
двигуна з послідовним
збудженням
завдяки наявності
залишкового
потоку
обмежена значенням
.
Однак поток
настільки
малий, та значення
набагато перевищує
допустиме для
двигуна за
умовами механічної
тривкості. Тому
при проектуванні
та експлуатації
електроприводів
з двигунами
послідовного
збудження
необхідно
виключити
можливість
їх роботи з
малими навантаженнями,
при яких швидкість
двигуна може
перевищити
допустиму за
умовами механічної
тривкості.
При
магнітне коло
машини насичується
і при прийнятому
припущенні
=const.
В цій області
характеристики
двигуна практично
лінійні, подібно
аналогічним
характеристикам
двигуна з незалежним
збудженням.
Природні
характеристики
двигуна з послідовним
збудженням
показані на
рис. 7.3, а, б. Сильний
позитивний
зв’язок за
струмом, який
створюється
послідовною
обмоткою збудження
двигуна, практично
ліквідує вплив
розмагнічуючої
дії реакції
якоря та призводить
в області допустимого
перевантаження
до зростання
потоку більше
номінального
значення на
10 – 15 %. Тому при
цьому коефіцієнті
допустимого
перевантаження
за струмом
= 2 – 2,5 перевантажувальна
спроможність
за моментом
у двигунів з
послідовним
збудженням
вище, ніж при
незалежному
збудженні, і
лежить в межах
= 2,5 – 3.
Форма природної механічної характеристики двигуна з послідовним збудженням дозволяє при зниженні навантаження підвищувати мінімальну швидкість в 1,5 – 2 рази, забезпечуючи підвищення продуктивності при заданій потужності двигуна. При цьому важливою перевагою двигуна є підвищена перенавантажувальна спроможність.
В зв’язку
з нелінійністю
кривої намагнічування
розрахувати
природні
характеристики
двигуна з послідовним
збудженням
тільки за його
номінальними
даними неможливо,
тому при проектуванні
слід користуватися
природними
характеристиками
і
,
що наведені
в каталогах.

Рисунок 7.3 – Механічні (а) та електромеханічні (б) статичні характеристики двигуна з послідовним збудженням
Статична
жорсткість
механічної
характеристики
двигуна послідовного
збудження
залежить від
навантаження.
При малому
навантаженні
двигун має
м’яку характеристику,
з зростанням
навантаження
модуль жорсткості
зростає і при
прямує до сталого
значення, яке
визначається
(7.7):
(7.7)
Відповідно
введення додаткового
опору зменшує
жорсткість
механічних
характеристик.
Реостатні
механічні та
електромеханічні
характеристики
показані на
рис. 7.3, а, б разом
з природними
характеристиками,
відповідаючими
,
на якому бачимо,
що введення
додаткового
опору в коло
якоря дозволяє
обмежити момент
та струм короткого
замикання
двигуна.
7.2 Динамічні властивості двигуна з послідовним збудженням
Математичний опис динамічного процесу перетворення енергії в двигуні з послідовним збудженням (з урахуванням умовної обмотки вихрових струмів) можно записати у слідуючому вигляді:
(7.8)
.
Цей математичний
опис процесів
електромеханічного
перетворення
енергії в двигуні
з послідовним
збудженням
містить добутки
змінних, тому
використовувати
його для аналіза
динамічних
властивостей
перетворювача
можливо тільки
за допомогою
ЕОМ. Але загальні
закономірності,
основні динамічні
властивості
електромеханічного
перетворювача
з послідовним
збудженням
можуть бути
виявлені аналітичним
шляхом, якщо
виконати лінеаризацію
рівнянь механічної
характеристики
(7.8) поблизу точки
статичної
рівноваги. В
зв’язку з тим
що лінеаризація
здійснюється
поблизу точки
статичної
рівноваги,
криву намагнічування
слід апроксимізовувати
торканою в
точці
,
,
як показано
на рис. 7.4, при
цьому
і перші два
рівняння системи
(7.8) можуть бути
приведені до
виду
![]()
![]()
;
и
– сталі часу
відповідно
еквівалентного
контура вихрових
струмів (див.
рис. 7.1, б) та обмотки
збудження.
Віднявши почленно
з першого рівняння
друге, отримаємо
більш зручний
для розв’язання
вид системи
(7.8):
(7.9)

Рисунок 7.4 – Лінеаризація кривої намагнічування
Лінеарізуємо
систему (7.9) шляхом
розкладання
в ряд Тейлора
поблизу точки
статичної
рівноваги,
позначивши
,
отримаємо
(7.10)
Розв’язавши
систему (7.10) відносно
та
,
отримаємо
лінеаризовані
рівняння
електромеханічної
та механічної
характеристик
двигуна у вигляді
;
(7.11)
.
(7.12)
Рівняння (7.11) та (7.12) характеризують основні динамічні особливості перетворювача з послідовним збудженням при умові обмеження відхилення змінних від точки статичної рівноваги вузькими межами.
Структурна схема лініарезованого електромеханічного перетворювача з послідовним збудженням, відповідаюча (7.12), представлена на рис. 7.5.

Рисунок 7.5 – Структурна схема лінеаризованої ЕМП з послідовним збудженням
За допомогою цієї схеми визначимо передаточну функцію динамічної жорсткості механічної характеристики:

.
(7.13)
Рівняння (7.13) свідчить про те, що динамічна жорсткість в даному випадку значно залежить від положення точки статичної рівноваги на механічній характеристиці двигуна.
Лінеаризовані характеристики двигуна з послідовним збудженням (7.11) та (7.12) можуть бути використані для аналіза усталених коливальних режимів електромеханічних систем з двигуном послідовного збудження, а також для перевірки стійкості та якості замкнених систем регулювання з таким двигуном при обмежених відхиленнях від точки статичної рівноваги.
На рис. 6.6 представлена структурна схема електромеханічної системи з двигуном послідовного збудження, яка може бути використана при моделюванні її на ЕОМ. При розгляданні динамічних режимів, в яких відхилення змінних від точки статичної рівноваги не виходять за межі допустимої лінеаризації нелінійної механічної характеристки двигуна, слід користуватися лінеаризованим рівнянням динамічної механічної характеристки (7.12).
(7.14)

Рисунок 7.6 – Електромеханічна система електропривода постійного струму з двигуном послідовного збудження (а) та її структурна схема (б)
7.3 Визначення параметрів об’єкту регулювання – двигуна послідовного збудження
Вихідні дані
Двигун УРТ-110Б
Номінальна
потужність
,
кВт...................................................200
Номінальна
напруга
,
В...................................................................1500
Номінальний
струм якоря
,А....................................................146
Номінальна
швидкість
обертання
, об/хв.............................1145
Номінальний
момент
,
Н∙м........................................................1670
Номінальний
струм збудження
,
А............................................115
Кількість пар полюсів 2р.........................................................................4
Кількість
витків обмотки
збудження на
полюс
..............................78
Опір якоря
,
Ом................................................................................0,223
Опір обмотки
збудження
,
Ом........................................................0,248
Опір обмоток
додаткових
полюсів
,
Ом................................0,095
Падіння
напруги під
щітками
,
В...............................................2
Момент
інерції привода
,
кг∙
................................................140,3
Опір якірного кола, Ом:
(7.15)
![]()
Індуктивність якірного кола, Гн:
(7.16)

Електромагнитна стала часу якірного кола двигуна, с:
(7.17)
![]()
Коефіцієнт нахилу кривої намагнічування (з довідникових даних), Ом∙с:
(7.18)
Індуктивність кола збудження, Гн:
(7.19)
![]()
Електромагнітна стала часу кола збудження, с:
(7.20)
.
Номінальна е.р.с. двигуна, В:
(7.21)
![]()
Коефіцієнт А, Н∙м∙хв∙с/об:
(7.22)
.
Коефіцієнт
,
В∙хв/об:
(7.23)
.
Коефіцієнт
,
Н∙хв/А:
(7.24)
.
Електромеханічна стала часу, с:
(7.25)
.
Передаточний коефіцієнт кола збудження двигуна, Ом:
(7.26)
.
7.4 Математичне моделювання за допомогою програмного забезпечення MATLAB 6.5
Запропонована
схема електромеханічного
електроприводу
постійного
струму з двигуном
послідовного
збудження (рис.
7.6) найчастіше
застосовується
при розв’язанні
наукових задач.
Застосуємо
для матмоделювання
спрощену схему,
яка не містить
моменту інерції
робочого органу
(та пружності
), представлену
на рис. 7.7.

Рисунок 7.7 – Структурна схема двигуна послідовного збудження
Структурна схема змодельованого за допомогою ПЗ MATLAB 6.5 двигуна послідовного збудження представлена у додатку А.
Змінюючи
параметри
вхідної напруги,
додаткового
опору в колі
якоря, та момент
опору, за допомогою
функції Simulink, отримаємо
залежності
та
двигуна послідовного
збудження,
представлені
у додатку А.
8. Економічна частина
8.1 Коротка характеристика пропонованого технічного рішення
Коротко охарактеризуємо пропонований у дипломному проекті захід:
процес розгону електропоїзда при реостатно-контакторній системі керування тяговими електродвигунами характеризується великими втратами енергії на пускових реостатах, порядку 33 %, тобто коефіцієнт корисної дії системи керування ТЕД складає менше 67 %. При використанні тиристорно-імпульсної системи керування ККД складає не менше 95% за рахунок чого і виникає економія електроенергії, витраченої електропоїздом на тягу.
8.2 Короткий опис методики розрахунку та економічного ефекту
Для розрахунку економічного ефекту від запропонованих заходів з
модернізаціі електропоїзда ЕР-2 треба розрахувати складові економічного ефекту:
- капітальні вкладнення на модернізацію одного електропоїзда;
- витрати на демонаж базової системи керування на електропоїзд;
- витрати на монтаж та налагодження нової системи керування на електро-поїзд;
- визначення економіі річних експлуатаційних витрат модернізованого елек-тропоїзда в порівнянні з існуючим.
Після цього визначаємо економічний ефект від запропонованної системи керування електропоїздом.
8.3 Визначення складових економічного ефекту
8.3.1 Визначення єдиночасових витрат на придбання нового обладнання, його монтаж та налагодження
Капітальні вкладення на модернізацію одного моторного вагону складаються з наступних елементів:
- витрати на придбання двох силових тиристори, вартістю 4000 гривень кожний;
- витрати на придбання елементів тиристорно-імпульсного перетворювача вітчизняного виробництва, загальною вартістю 8000 гривень;
- виготовлення корпуса для ТІП і матеріали, вартість якого складає 2500 грн.
зборка та налагодження виробу коштує 1500 грн.
Виходячи з цих даних розраховуємо витрати на придбання ТІП:
Впрт = 2 • 4000 + 8000 + 2500 + 1500 =20000 грн.
А тому, що на електропоїзді п"ять моторних вагонів, то на модернізацію одного електропоїзда ЕР-2 необхідно п"ять тиристорно-імпульсних перетворювачів. А значить витрати на придбання п'яти ТІП будуть дорівнювати:
Впр = 5 • 20000 = 100000 грн.
Витрати на демонтаж базової системи керування складуть 2,5% від витрат на придбання, а витрати на монтаж налагодження нової системи керування, тобто ТІП, складе 3,5% від витрат на придбання, що в сумі складе 6%.
Виходячи з цих даних розраховуємо капітальні вкладення по формулі:
DК = Впр + Вмон( нал) (8.1)
ΔК = 100000 + 100000·6 / 100 = 106000 грн.
8.3.2 Визначення економії річних експлуатаційних витрат при використані модернізованого електропоїзду в порівнянні з існуючим
Виходячи з даних локомотивного депо “Харків”, сумарна добова витрата електроенергії Ед на один електропоїзд ЕР-2 дорівнює, кВт • год:
Ед = ве ۰ΣРlбр(доб)/10000,
де ве – витрати електроенергії на 10000 т٠ км٠бр,
ве = 255 кВт٠год/10000 т٠км٠бр;
ΣРlбр(доб) – вантажообіг одного електропотяга за добу, т٠км/доб.
ΣРlбр(доб) = Qбр(доб) • Sn,
де Qбр(доб) – маса брутто одного електропоїзда (Qбр(доб) = 580 т);
Sn – середня відстань, яку електропоїзд проходить за добу (Sn = 414 км/доб).
ΣРlбр(доб) = 580 • 414 = 240120 т٠км/доб
Ед = 255 • 240120 кВт • год
20% сумарних добових витрат електроенергії - витрати на пусковий режим роботи, коли ККД системи керування складає 67%. Цей процес розрахований у виразу:
Ее = 6123 • 20/100 = 1224 кВт·год
Тобто 1224 кВттод витрачається електропоїздом у добу у режимі розгону.
Відповідно при використанні ТІП економія електроенергії (ΔЕе) складає в добу
ΔЕе = 1224 • (67/95) = 863 кВт۰год
де 95 % - ККД при використанні тиристорно-імпульсної системи керування;
67 % - ККД у процесі розгону існуючої системи керування.
Вартість одного кВт۰год на тягу поїздів складає 16,67 коп на даний період часу.
Економія електроенергії (Еед) у добу одним потягом буде складати:
ΔЕед= 863٠16,67= 14386 коп.= 143.86 гривні
Економія електроенергії у рік (Еер) одним електропоїздом буде складати:
Еер = 143.86٠365 = 52509.7 грн.
Строк окупності (Ток) нової системи керування наступить через
Ток= 106000/52509.7 = 2
Тобто 2 роки, що доводить нам про окупність. На залізничному транспорті окупність складає не більше 8 років.
8.4 Розрахунок економічного ефекту від модернізації електропоїзда ЕР-2
Розрахунок економічного ефекту здійснюється за формулою:
ΔЕт =ΔЕэ/(Pp + Ен) - ΔК, (8.2)
де ΔЕэ -