Підвищення ефективності роботи ГЗКу
1.1.4.Показники усереднення і методи їхнього розрахунку
Для визначення показників усереднення руд в усереднюючих ємностях відбираються проби при завантаженні і розвантаженні ємності і піддаються відповідному аналізові. Результати дослідження проб на зміст у них корисного компонента утворять статистичну вибірку. Дисперсія показань проб у вибірці є основним показником якості усереднення.
Для порівнянності результатів необхідно, щоб обсяги показності проб у вибірках, що зіставляються, були однакові; інакше кажучи, проби повинні представляти однакові обсяги гірської маси при завантаженні і розвантаженні ємності. Існуючі методи пробоотбору забезпечують одержання представницьких проб для заданих обсягів гірської маси, а збільшення числа проб у вибірці дозволяє підвищити точність контролю усереднення.
Ефективність усереднення корисної копалини в усереднюючий ємності оцінюється коефіцієнтом усереднення:
(1.43)
де
і
— середньоквадратичні
відхилення змісту корисного компонента в руді при завантаженні і розвантаженні
ємності.
З формули (1.43) випливає, що коефіцієнт усереднення може змінюватися, від 0 (при відсутності усереднення) до 1 (при ідеальному усередненні).
Поряд з коефіцієнтом усереднення застосовується коефіцієнт зменшення середньоквадратичного відхилення:
(1.44)
Коефіцієнт
показує, у скількох разів зменшується
середньоквадратичне відхилення змісту корисного компонента в сировину при
даному способі усереднення. Обидва коефіцієнти є числовими характеристиками
способу усереднення. Вони не залежать від дисперсії якості вихідної сировини, а
залежать від його гранулометричного складу і фізико-механічних властивостей,
якими до деякої міри визначається ефективність перемішування матеріалу в
ємності.
Слід зазначити, що при нагромадженні матеріалу в ємностях може відбуватися не тільки процес усереднення, але і разусереднення. Нехай, наприклад на склад надходить матеріал, що складається з двох класів по крупності. Кожен клас характеризується своїм середнім змістом усереднюючого компонента. Якщо склад формують похилими шарами, то відбувається сегрегація матеріалу, причому великий клас переміщається до підошви складу. Цей процес приводить до поділу матеріалу по змісту корисного компонента При розвантаженні складу горизонтальними шарами випробування покаже збільшення дисперсії, тобто разусереднення. Можливі й інші причини разусередненн до числа яких відносяться причини технологічного й організаційного характеру (селективна виїмка руд, способи організації доставки матеріалу на склад, конструкція складу й ін.).
При розгляді процесів формування і розвантаження усереднюючих ємностях природно ввести в розгляд деякий одиничний обсяг гірської маси, щодо якого розглядаються процеси усереднення Назвемо цей обсяг порцією [20]. Як порцію можна прийняти обсяг гірської маси, що доставляється одним автосамосвалом, думпкаром, поїздом. При аналізі усереднюючих властивостей складів зручно як порцію приймати обсяг одного шару. Кожна порція може побут випробувана двома способами: 1) добір деякої кількості проб і індивідуальний аналіз кожної з них; 2) добір деякої кількості проб, і змішання й аналіз однієї усередненої проби.
Перший спосіб дозволяє установити як середній зміст усереднюючого компонента в порції, так і його дисперсію, але при цьому потрібне виконання великого числа аналізів; другий дає зведення тільки про середній зміст усереднюючого компонента (практично такому ж надійні, що й у першому випадку), але на підставі тільки одного аналізу.
Тому що в
усереднюючу ємність надходить кілька порцій, то по середньому змісті компонента
в кожній порції можна установити межпорційну дисперсію
.
Якщо думати, що статистичні характеристики всіх порцій однакові, а отже, внутрипорційні
коливання
змісту компонента рівні між собою, неважко
установити, що сумарну коливаємість змісту компонента в надходящему на
усереднення рудопотоці можна виразити дисперсією
(1.45)
Просторове
сполучення порцій і формування нових порцій дозволяє зменшити межпорційну
коливаємість
, але при цьому унаслідок включення в порцію
різнорідних складових зростає внутріпорціонна коливаємість
. Таким чином, у розглянутому процесі (він
іменується перекладанням [20]) сумарна коливаємість
не змінюється.
Її зменшення може бути забезпечено процесом перемішування, що на механізованих
усереднюючих складах досягається шляхом застосування рихлителей, обвалення
шарів і ін. В основному при перемішуванні забезпечується зменшення
внутріпорціонної дисперсії, наприклад, у порціях відповідним вертикальним
стружкам складу, що розвантажується, у прийнятих для порцій обсягах.
Процеси перемішування важко піддаються аналітичному описові, тому ефективність усереднення шляхом перемішування варто оцінювати експериментально.
Усереднюючі ємності на гірських підприємствах створюються в основному
для зменшення межпорційної коливаємості; одержання стабільних показників якості
за зміну, добу, декаду і т.д. є основною задачею. Маса порції в залежності від
вимог наступної технології переробки може бути різної. При цьому внутрігодинна
коливаємість
впливає на результати збагачення в значно
меншому ступені, чим міжчасова. Крім того, технологічні ємності фабрики і
замкнуті цикли забезпечують додаткове перемішування усередині порцій. На
металургійному підприємстві при виборі досить малої маси порції межпорційне
усереднення також можна розглядати як основну задачу.
Таким чином,
формула (1.43) може бути інтерпретована в такий спосіб. Під
і
розуміються межпорційні
середньоквадратичні відхилення змісту корисного компонента в руді при
завантаженні і розвантаженні ємності. Якщо зневажати процесами перемішування,
то усереднення буде відбивати перерозподіл коливаємості між внутріпорціонною і
межпорційної складовими, тому що воно обумовлено зменшенням другої складової
коливаємості внаслідок збільшення першої. Разусередненню відповідає зворотний
процес. Супутнім процесам перекладання порцій процеси змішання будуть додатково
збільшувати коефіцієнт усереднення.
При аналізі
усереднюючих процесів не завжди можливо виділити конкретний обсяг порції
гірської маси, що надходить на усереднення. У цьому випадку коливаємість
компонента у вихідній сировині визначається як сумарна дисперсія, що
складається з доданків, обумовлених по формулі (1.45). Кожна проба, узята для
визначення коливаємості, характеризує зміст компонента в обсязі, рівному
обсягові відібраної проби. Будемо називати цей обсяг елементарним. При
перекладанні елементарні обсяги не змішуються між собою. Тому закон розподілу
коливаємості компонента при розвантаженні, а отже, і показник коливаємості
залишаються незмінними. Таким чином, при
перекладанні щодо елементарних обсягів усереднення не відбувається. Якщо
припустити, що між елементарними обсягами має місце процес перемішування, то,
відбираючи проби при розвантаженні ємності, одержимо
,
тобто має місце усереднення. Користуючись сумарними показниками коливаємості,
можна інтерпретувати формулу (1.43) як показник усереднення щодо елементарних
обсягів.
Можлива також оцінка вхідного вантажопотоку по загальній дисперсії змісту компонента, а вихідного — по межпорційної дисперсії. У цьому випадку зіставляють між собою показники коливаємості в нерівних обсягах — в елементарному обсязі й обсязі порції. Проте для аналізу усереднюючих властивостей ємності ці показники є найбільш зручними, хоча коефіцієнт усереднення, одержуваний по формулі (1.43) або (1.44), є скоріше чисельною характеристикою конструкції складу і технології його формування і розвантаження, чим характеристикою, що зіставляє коливаємість компонента у вхідному і вихідному вантажопотоках. Таким чином, розглядаються три коефіцієнти усереднення:
(1.46)
(1.47)
(1.48)
де
і
— стандарт, або
середньоквадратичне відхилення межпорційної коливаємості компонента при
завантаженні і розвантаженні ємності.
Помітимо, що
буде еквівалентний
при
ідеальному внутріпорціонному перемішуванні. Неважко установити також
взаємозв'язок між
і
думаючи,
що
![]()
Тоді
(1.49)
По формулі (1.49)
можна визначити
, якщо визначити обсяг
порції і по ньому — межпорційну коливаємість при завантаженні.
З формули (1.47)
випливає, що в залежності від значень
і
показник
може
приймати як позитивні, так і негативні значення. Це значить, що, незалежно від
наявності процесів змішання, порції можуть розташуватися в свердловинах складу
таким чином, що при його розвантаженні навіть при ідеальному внутріпорціонному
усередненні межпорційна коливаємість збільшиться. Отже, при наявності
усереднення щодо елементарних обсягів одночасно може спостерігатися
разусереднення відносно межпорційних обсягів. З приведеного аналізу
коефіцієнтів усереднення випливає, що вони повинні задовольняти наступним обмеженням:
![]()
Усереднюючи ємності призначені для рішення двох основних задач:
1) зменшення коливаємості усереднюємого компонента між порціями руди, що відвантажуються з ємності, щодо середнього значення по ємності;
2) стабілізації середнього значення компонента в часі, тобто зменшення коливаємості між середніми значеннями в послідовно формованих ємностях.
1.1.5 Технологія сортування при плануванні видобутку, розробці і збагаченні руд
Сортувальні системи і пристрої
У залежності від того, по яких якісних ознаках розділяється руда, сортувальні системи формуються сполученням різних елементів. Серед сукупності якісних ознак, по яких може здійснюватися сортування, основними є наступні:
зміст корисних або шкідливих компонентів у руді;
текстурна характеристика руди;
міцність руди;
ступінь окислювання руди;
гранулометричний склад руди.
Модулем сортування Vc називається обсяг руди, обумовлений якісною характеристикою, по якій здійснюється сортування. Таким обсягом може бути транспортна ємність (склад залізничних думпкарів, місткість кузова автосамосвала), лінійний інтервал завантаження конвеєра рудою; окремий шматок руди, частка руди після здрібнювання.
Усяка сортувальна система містить у собі транспортний елемент, інформаційний блок, систему скидання і складування.
В окремих випадках інформаційний блок сполучається із системою скидання і складування. Сполучені системи сортування є основними елементами збагачувального процесу, широко застосовуваними в практиці і надалі нами не розглядаються.
Системи з попередньою оцінкою якісних ознак, руди відомі при крупнопорційному сортуванню, коли, наприклад, за даними попереднього випробування рудної маси визначається адреса відвантаження (руда - порода, бідна - багата руда й ін.). Ця система є основою селективного видобутку, інформацією для якої є модульні проби.
Якщо модуль випробування Vо , а модуль сортування Vс, то в умовах гірської практики можуть мати місце випадки, коли Vо < Vс , Vо = Vс, Vо >Vс..
У першому випадку обсяг руди Vс направляється в окремий пункт складування або на роздільну переробку, характеризується деяким числом проб п = Vо / Vc, при цьому зростає точність сортування. При Vо / Vc = 1 точність сортування залежить від точності випробуванні і спектрального складу дисперсії. У третьому випадку, при Vо / Vc < 1 може здійснюватися тільки грубе сортування.
Основою для будь-якої сортувальної системи є її інформаційний блок — система датчиків, що визначають значення якісної ознаки руди в дискретних порціях або у виді безперервної інформації якості руди, що транспортується конвеєром.
Принципово можливі конструкції датчиків, що визначають зміст компонента в ковші екскаватора, завантаженого рудою в кузові думпкара й автосамосвала, та й у будь-який транспортної ємності. Однак у даний час розроблені і достатно добре випробувані тільки системи контролю якості руди (зміст компонентів), що транспортується стрічковими конвеєрами. Ці системи роблять як крапкову, так і інтегральну оцінку і використовують різні датчики. У залежності від виду мінеральної сировини використовуються різні принципи непрямого і прямого визначення: вимір магнітної сприйнятливості; метод нейтронної активації; гамма-абсорбційний метод; об'ємно-ваговий метод і ін.
Текстурні характеристики руд, так само як і міцність руди, у даний час не мають експресних методів контролю. Гранулометрична характеристика руд може бути отримана, з використанням фотоефекта. В основному ж при гранулометричному сортуванні застосовуються різні грохоти і сегрегаційні склади [16].
В даний час для руд чорних і кольорових металів розроблені і серійно випускаються системи безперервного контролю якості, що дозволяють безупинно оцінювати зміст корисних компонентів, що транспортуються конвеєром. Сортувальні системи можуть бути розділені по наступних основних ознаках:
показник якості, по якому здійснюється сортування;
сортувальний модуль;
метод одержання інформації, що характеризує якість руди;
місце розміщення сортувальної системи;
вид транспорту, що здійснює сортування;
тип пристроїв, що здійснюють виключення сортувальних модулів з потоку;
подальше використання продуктів сортування.
Показники технологічної ефективності сортування
Руда, що надходить на сортування, у значній мірі перемішана, дисперсія змістів у ній менше дисперсії, встановленої в надрах.
Уникнути забійного змішування не завжди вдається, тому за вихідну дисперсію при сортуванні приймається дисперсія в потоці руди, що надходить на сортувальну естакаду (склад), а кореляційна і спектральна функції визначаються по пробах, що представляє масу руди Vo цього потоку.
Якщо вирішено
розділити руду на тc умовних сортів, середній сортовий зміст компонента
в які
, то міжсортова дисперсія визначається по
формулі;
(1.50)
де тc —
кількість сортів;
— середнє значення
показника в mc сортах;
-
середнє значення показника в i-ом сорті.
Якщо по пробах з масою показності Vo отримана загальна дисперсія в потоці
(1.51)
де п — число проб,
те
(1.52)
де
- середня дисперсія показників якості в
сорті відносно
.
При поділі руди
на сорти встановлюють діапазон змістів для кожного i-го сорту із
середнім сортовим показником
. Об'єднання конкретного
діапазону показників у сорт є умовним внутрісортовим змішуванням, при цьому,
чим більше діапазон показників об'єднані в сорт, тим велика частка дисперсії
загального потоку гаситься усередині сорту.
Відомо,що
(1.53)
Вибираючи сортову порцію Vc або задаючи вже наявної (місткість кузова автосамосвала, думпкара), тим самим усереднюють руду в порції Vc. Модуль Vc, практично не змінює спектра дисперсії, отже, умова (1.52) виконується цілком.
Величина
характеризує ймовірну частку несортової
руди, що може бути домішана до виділюваного сорту при порціонному сортуванні і
названа коефіцієнтом міжсортового змішування. Очевидно, чим менше
, тим точніше сортування.
(1.54)
Нижче дані розрахунки показників технології ефективності, виконані для динамічного ряду, кореляційна функція якого апроксимується експонентною функцією
(1.55)

або при
(1.56)
To можна представити як
, де
- є обсяг
порцій, якими роблять сортування, Vc.
Замінивши в
(1.56) Т на.
і розділивши неї на Dx
одержимо
(1.57)
т.е. коефіцієнт
міжсортового змішування є функцією величини сортувального модуля і показника
.
Частка руди, що буде відсортована в сорт або інакше вилучення руди в сорт складе при
(1.58)
(1.59)
Таким чином, технологічними критеріями ефективності сортування руд є: коефіцієнт міжсортового змішування і коефіцієнт відсортування (вилучення у сорт)