Геноцид голодом на Вінниччині (Поділлі) у 1932-1933 рр.: передумови, причини та наслідки
Відреагувавши на рішення Москви, в серпні 1929 р. ЦК КП(б)У поставив завдання окружним парткомітетам виконати хлібозаготівельний план протягом тільки першого півріччя господарського року. Відповідні директиви окружні парткомітети надіслали і райпарткомам.57
- При визначенні для господарств планового завдання хлібоздачі, „Комісії сприяння хлібозаготівлям” зобов’язувалися 75% плану розподілити серед 7-8% (не більше 10%) заможників, так званих „куркулів”. 25% - повинна була здати інша, переважаюча більшість господарств села.58 Даний метод назвали колективним, – за його виконання несло відповідальність все село. Тільки таким чином, впровадженням на селі кругової поруки, влада змусила багатьох селян усіма засобами (аж до участі в розкуркуленні) домагатися виконання хлібозаготівлі, в першу чергу, заможнішими господарствами.
- Мобілізація партійного активу, як сільського так і міського, на виконання хлібозаготівельного плану повинна була тільки посилитись. Цьому передувала постанова Політбюро ЦК ВКП(б) „Про хлібозаготівлі” від 17 січня 1929 р., з грифом „таємно”, в ній акцентувалось: „Дати директиву всім республіканським і місцевим організаціям про те, що хлібозаготівельний апарат і товариші, які відряджені в даний час для сприяння в хлібозаготівлі, не повинні обтяжуватися іншими дорученнями і завданнями... Самій системі відряджень повинен надатись характер довготривалих...”59
В свою чергу, 11 травня 1929 р. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло відповідну постанову, звертаючи увагу на те, що всі працівники, які відправлені на хлібозаготівлю, повинні знаходитися в районах до „забезпечення повного виконання плану заготівель”.60 Партактиву не дозволялося залишати села до виконання завдання хлібозаготівельної кампанії.
- Формування на виробництві багаточисельних робітничих бригад. Вони відправлялись на тривалий період в село для реквізицій хліба, їхня кількість значно зросла з початком впровадження „нових методів” хлібозаготівлі.
Ще в червні 1929 р. Тульчинський окружком КП(б)У, реально оцінюючи можливість виконання хлібозаготівельного плану, в циркулярі „До всіх голів райвиконкомів, до всіх секретарів райпарткомів”, з грифом „таємно”, вказував на важливість „негайної мобілізації необхідної кількості робітників для проведення як організаційної, так і практичної роботи по одержанню хліба в серпні місяці...”61
10 липня 1929 р. секретар ЦК КП(б)У Косіор в таємній директиві окружкомам КП(б)У, наголошував на „прийнятті ряду мір для організації робітничих бригад”.62
Кульмінаційним моментом для численних робітничих бригад, які були задіяні в хлібозаготівельній кампанії 1929 р., стала заборона їм залишати села до виконання селянами хлібозаготівельного плану.63 З вересня 1929 р. робітники змушені були перебувати в селах безвиїздно, по кілька місяців. Своє невдоволення вони виміщували на селянах, нещадно грабуючи їх, застосовуючи насильницькі дії в ході хлібозаготівлі, за всяку ціну намагаючись якнайшвидше виконати планове завдання щоб повернутися до домівок. Наприклад, інформаційний відділ ЦК КП(б)У в огляді „Про хід хлібозаготівель за жовтень 1929 р.”, повідомляв: „У селі Лука Барська Вовковинецького району Проскурівського округу (тепер: Барського району Вінницької області) селян-боржників били, водили по селу з одягненою на голову громофонною трубою і під звуки похоронного маршу вигукували „смерть врагам”.64
Особливу роль, яку відіграли дані бригади в ході хлібозаготівельних кампаній, відзначив і вищий законодавчий орган країни – Всесоюзний Центральний Виконавчий комітет. В грудні 1929 р., підсумовуючи виконання хлібозаготівельного плану поточного року, ВЦВК відмітив, що план хлібозаготівлі виконано, незважаючи на опір глитая і, „робітники брали активну участь в хлібозаготівлях”.65
- Всебічна допомога хлібозаготівельним організаціям з боку всіх громадських організацій, жіночого і молодіжного активу, особливо – комсомолу. У вже вказаній постанові ЦК ВКП(б) від 29 липня 1929 р., йшлося: „Комсомольські організації повинні поряд з комуністами показувати приклад у виконанні зобов’язань по хлібозаготівлі, виступаючи організаторами червоних обозів, залучати до роботи селянську молодь, широко використовувати „легку кавалерію” для покращання роботи хлібозаготівельного апарату...”66
Комсомольські бригади, які здійснювали реквізиції селянського хліба, отримали назву „легка кавалерія”. Про методи їхньої діяльності на Поділлі свідчить такий факт: „В селі Вернянка Липовецького району Вінницького округу комсомольський осередок села Брицького, після обшуків селянських господарств, повісив двом куркулям на груди плакат з написом „Бойкот куркулю – ворогу радянської влади.” (Для активізації дій, „легку кавалерію” направляли в сусідні села).67
Політбюро ЦК КП(б)У, високо оцінювало роль громадських організацій в справі хлібозаготівельної кампанії. У жовтневій 1929 р. постанові зазначалось: „В зв’язку із зростання опору куркулів хлібозаготівлям, мобілізація партійних, комсомольських, профспілкових організацій має вирішальне значення...”68
- Прийняття вищими партійними органами влади постанов, державними інституціями законів, які давали юридичне право місцевому керівництву здійснювати реквізиції хліба в селянських господарствах і притягувати селян не тільки до адміністративної відповідальності, за невиконання хлібозаготівельних планів, але й до кримінальної. Так, постанова Політбюро ЦК КП(б)У з грифом „Цілком таємно” від 18 червня 1929 р. вимагала від окружних і районних партійних ланок застосування таких заходів: „По відношенню до куркулів, злісних нездатчиків хліба державі, продовжувати застосування всіх мір – опис і продаж їхнього майна, а також притягнення до суду по ст. 58 КК УСРР”.69 (До речі, Народним комісаріатом юстиції, за погодженням з ВУЦВК, примінення ст. 58 було узаконено тільки 10 вересня 1929 р., тобто, правові акти не встигали за партійними директивами).70
З метою посилення тиску на „куркульський” прошарок селянства, 3 липня 1929 р. Всеукраїнський Центральний Виконавчий комітет прийняв закон „Про поширення прав місцевих Рад щодо сприяння виконанню загальнодержавних завдань і планів”, який дозволяв примусове стягнення хліба з „куркульських господарств”. В законі підкреслювалося: „Незалежно від того чи будуть знайдені лишки, чи ні, всерівно застосовувати п’ятиразовий штраф, продаж майна тощо”.71 Влада, тим самим, поставила заможніших селян у безвихідне становище, давши зрозуміти, що якщо вони і встигнуть розпродати свій хліб (після прияняття рішення сільськими зборами про його здачу державі), всерівно будуть притягнуті до судової відповідальності.
Окружні партійні комітети, виконуючи партійні постанови та прийняті закони, поставили завдання хлібозаготівельним органам в кожному селі притягнути до суду по 2-3 господарства, щоб стало уроком для інших. Суд і прокуратуру зобов’язали розглядати такі справи позачергово.72
Хвиля репресій прокотилась в цей період і на Поділлі, в одному Жмеринському районі Вінницького округу за невиконання хлібозаготівельного плану до суду було притягнуто 40 селянських господарств.73
- Позбавлення селян, невиконавців хлібоздачі, виборчих прав, з усіма наступними наслідками аж до притягнення до судової відповідальності, виселення з села тощо.74 Причому, ця політична акція носила масовий характер. Наприклад, у Копайгородському районі з 14904 чол. виборців – 1004 чол. були позбавлені протягом 1929 р. виборчих прав.75
- Заохочення владою ухвалень сільськими зборами рішень про виселення з сіл „злісних нездатчиків хліба”, що і відбулось в селі Кошлани Дашівського району (тепер - Оратівський район) Вінницького округу.76 Виселення, безперечно, викликало у селян рішучий опір, який нерідко переростав у збройні виступи проти влади.
- Примусове індивідуальне обкладання селянських господарств з сільськогосподарського податку. Дане обкладання, що застосовувалось до селян-боржників, різко збільшувало розмір не тільки самого сільськогосподарського податку, але й також розмір самообкладання, величина якого залежала від податку. Індивідуальне обкладання часто призводило до повного розорення селянських господарств і спричинило швидке наростання селянського опору. Про це, зокрема, засвідчила резолюція бюро Вінницького окружного комітету КП(б)У „Про політичний стан округу” від 22 липня 1929 р., в якій констатувалось: „Найбільших розмірів досягла антирадянська діяльність в останнє півріччя при реалізації індивідуального обкладання по сільськогосподарському податку...”77
- Застосування політичного і економічного бойкоту „куркуля”. 19 березня 1929 р. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову „Про хлібозаготівлі”, в якій ЦК націлював: „Основним заходом для посилення хлібозаготівель повинен стати розвиток широкої громадсько-політичної роботи. Так, як на даний час товарні лишки хліба знаходяться в основному в заможної частини села, то міри громадського впливу повинні бути спрямовані насамперед до цих прошарків і особливо до тих господарств, які маючи значні товарні лишки, зовсім не здали хліб державно-кооперативним заготовачам, або здали його в обмеженій кількості, тільки для виду... Як захід громадського впливу на нездатчиків хліба - впровадити бойкот куркуля...”78
Вінницький окружний комітет КП(б)У, звітуючи про прийняті заходи на дану постанову та постанову ЦК КП(б)У від 11 травня 1929 р., стосовно хлібозаготівельної кампанії, інформував: „Поруч з економічним бойкотом було пророблено питання по створенню політичного бойкоту, тобто, розв’язати класову боротьбу на селі, необхідно було так організувати бідняка з середняком, щоб на кожному кроці куркуль почував себе у ворожому оточенні...”79
Редакторам газет, ЦК КП(б)У поставив завдання: „Оголошувати прізвища бойкотованих куркулів і сповіщати в чому полягає цей бойкот..., уважно стежити за тим, аби різні форми бойкотування не набрали масових явищ, не переростали в свою протилежність, як про це вже повідомлялось у керівній пресі, коли де-не-де спостерігалось бойкотування 15-20 % населення того чи іншого села...”80
- Збільшення площ законтрактованого зерна. В грудні 1928 р. Всесоюзна Рада Праці і Оборони прийняла постанову „Про контрактацію продуктів сільського господарства в 1928/29 рр.”, в ній передбачалося: „Вважаючи за потрібне поширювати й надалі практику контрактації, затвердити такі контрольні цифри для контрактації: для ярових культур (орієнтовно) – 5 млн. гектарів, для рослинної сировини – 4,9 млн. гектарів..., для скотарської сировини – на загальну суму в 57 млн. карбованців..., для картоплі й іншої городини і овочів – 30 млн. карбованців... План контрактації для озимини подати не пізніше 31 січня 1929 р...”81
Недоодержавши запланованої кількості зерна й іншої сільськогосподарської продукції (вплинули і кліматичні негаразди) у 1927/28 господарському році, сталінський режим таким заходом змусив селян-боржників підписувати кабальні договори з заготівельними організаціями про контрактацію майбутнього урожаю, попереджаючи контрактантів про кримінальну відповідальність за недосів законтрактованих площ.82
В українських селах відбирали хліб в першу чергу в селян-контрактантів, причому, досить часто це здійснювалось „на корню” – одразу з поля під час жнив. Так, у селі Теклівка Могилів-Подільського округу 61 % річного хлібозаготівельного завдання було виконано за рахунок контрактації „на корню”.83
- Відрахування дітей “куркулів”, невиконавців хлібозаготівельного плану, з вищих і середніх навчальних закладів та з лав Червоної армії. У доповідній записці Лисенка - уповноваженого з хлібозаготівель у Турбівському районі Вінницького округу, читаємо: „При проведенні бойкоту впроваджувались заходи, коли синка куркуля, чи заможника відкликали з ВУЗу, чи з Червоної армії і куркуль починав хліб завозити, але синка, все ж таки, відраховували...”84 Для осіб, яких спіткало відрахування, це означало політичну недовіру з усіма відповідними наслідками.
- Виключення заможних селян і середняків за „саботаж хлібозаготівлі” із сільських земельних громад, що означало втрату земельного наділу. Щоб позбутись даної загрози, селяни змушені були, для виконання хлібозаготівельного завдання, купувати хліб на ринку в спекулянтів. Наприклад, в селі Лозовата Липовецького району Вінницького округу, після погроз виключення з земельної громади, „за два дні надійшло 700 пудів хліба”.85
- Занесення селян, які не дотримувались графіку хлібоздачі або оголошували бойкот більшовицькій державі, нездаючи зерно - на „чорну дошку”. У постанові Політбюро ЦК КП(б)У „Про хлібозаготівлі” від 19 березня 1929 р., зазначалося: „Місцеві партійні організації повинні проникнутися серйозністю становища і знайти в себе сили зрушити і розгорнути хлібозаготівлю... Як міру громадського впливу на невиконавців хлібозаготівлі застосувати чорну дошку...”86 Даний захід автоматично позбавляв селян всіх громадянських прав, а їхні господарства, в разі недовиконання плану, підлягали розпродажу.
- Формування і відправлення на зсипні пункти щотижневих „червоних валок”. На це націлювала вже згадувана постанова ЦК ВКП(б) „Про організаційно-партійну роботу в зв’язку з прийдешньою новою хлібозаготівельною кампанією” від 29 липня 1929 р. з грифом „таємно”. Постанова ставила завдання: „Для швидкої реалізації планів хлібозаготівель, масштабно використовувати і організовувати червоні обози...”87
Окружні партійні комітети КП(б)У дали вказівку районному керівництву „впроваджувати метод систематичної та постійної організації щотижневих червоних обозів...”88 І, як констатували уповноважені з хлібозаготівлі, „це міроприємство дало гарні наслідки...”89
- Заборона селянам продавати зерно, як приїжджим спекулянтам, так і на ринку. Ринкові ціни, в зв’язку з хлібозаготівельною кризою, на той час були високими і Народний Комісаріат торгівлі, щоб запобігти реалізації селянами зерна на ринку, запропонував збільшити розмір планового завдання і зменшити строки здачі хліба державі.90 Вказаний захід ще більше посилив насилля над селянством і практично зруйнував внутрішній зерновий ринок. Стосовно спекулянтів, таємна директива Президії Вінницького окружного виконавчого комітету „Ч-187/т” від 5 червня 1929 р. вимагала – „заарештовувати на місці”.91
- Постачання села дефіцитними промисловими товарами. Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) „Про хлібозаготівлі” від 17 січня 1929 р., з грифом „Таємно. Не для преси” визначила пріоритет постачання, наголошуючи: „Дефіцитні промтовари повинні постачатись селянам, які продають свій хліб державі та кооперативним заготовачам...”92
Була визначена і кількість промислових товарів для українського села – не менше 60 % всіх промтоварів, які надходили в Україну.93
- Запровадження соціалістичного змагання між округами, районами, селами, господарствами за успішне і дострокове виконання хлібозаготівельних завдань. Народний Комісаріат торгівлі УСРР в серпневому циркулярі округам, підкреслював: „В цілях успішного проведення і пожвавлення хлібозаготівельних робіт необхідно провести змагання по здачі хліба, як між окремими земельними громадами, так і окремими господарствами...”94
- Оприлюднення результатів хлібозаготівлі в пресі та сільських стінних газетах. Стосовно цього заходу, партійні форуми неодноразово наголошували: „Вся центральна і місцева преса, а також сільські і заводські друковані та стінні газети повинні вести активну пропаганду за чітке проведення партійної лінії... При цьому, основним завданням стінних газет і окружної преси є висвітлення конкретного виконання хлібозаготівельних планів, як по районах, так і селах...”95
- Проведення постійної агітації в школах серед учнів, з метою їхнього впливу на батьків, для „якнайскорішого виконання господарствами хлібозаготівельних завдань”.96
- Надсилання в села листів червоноармійців та робітників і публікація їх в місцевій пресі. Про необхідність використання даного заходу засвідчила постанова ЦК ВКП(б) від 29 липня 1929 р., в ній йшлося: „Повинна бути проведена необхідна масова робота серед червоноармійців і червонофлотців для мобілізації всіх сил на допомогу справі хлібозаготівель шляхом організації і відправлення колективних та індивідуальних листів червоноармійців на село; притягнути до масової роботи на селі відпускників Червоної армії, кадри територіальних частин і т.д...”97
- Відрахування невиконавців хлібозаготівельних планів зі складу пайщиків кооперації та відмова їм в наданні сільськогосподарського кредиту. Отримавши липневу постанову Політбюро ЦК КП(б)У „Про хлібозаготівельну кампанію 1929/30 рр.”, Вінницький окружком КП(б)У в директиві „До всіх райпарткомів” від 3 серпня 1929 р., з грифом „Цілком таємно”, закликав: „Неухильно керуватися постановою ЦК КП(б)У... Одним із заходів до селян-куркулів повинен бути – припинення відпуску кредитів...”98
Зі складу пайщиків кооперації, за невиконання хлібозаготівельних завдань, селян розпочали відраховувати ще раніше, згідно березневої постанови Політбюро ЦК КП(б)У „Про хлібозаготівлі”.99
- Впровадження системи преміювання сіл і окремих селян, які вчасно розрахувались з державою по хлібозаготівлях, виконавши планові завдання. Преміювання здійснювалося в основному продукцією легкої промисловості та сільськогосподарської кооперації. Даний захід став активно застосовуватись на селі з січня 1929 р., відповідно до постанови Політбюро ЦК ВКП(б) „Про хлібозаготівлі”. Постанова вимагала: „Визнати за необхідність встановити систему преміювання товарами сільських кооперативів за своєчасне або дострокове виконання виконання заготівельних планів, а також їх перевиконання...”100
- Проведення в селах зборів, мітингів, демонстрацій на підтримку політики держави щодо хлібозаготівель.101
- Посилення ворожнечі до „куркуля – опори капіталізму на селі”. Дана вимога партійної номенклатури і надалі пронизувала постанови, директиви, розпорядження вищих партійних і радянських ешелонів влади. У резолюції квітневого 1929 р. об’єднаного пленуму ЦК і ЦКК ВКП(б), акцентувалось: „Зростання соціалістичних форм господарства, витіснення капіталістичних елементів і пов’язане з цим зростання опору ворожих нам класових сил, неминуче викликають загострення класової боротьби на цьому переломному етапі соціалістичного будівництва. Пролетарська диктатура на даному етапі означає продовження і посилення (а не згасання) класової боротьби...”102
Сільський люмпенізований актив, використовуючи заклик антиукраїнського тоталітарного режиму про загострення класової боротьби, разом з різного роду приїжджими бригадами все частіше здійснював насилля над своїми ж односельцями. Так, у звітах ЦК КП(б)У за перше півріччя 1929 р. відклалась така інформація: „Класова боротьба на селі прийняла самі гострі форми. Куркульня веде шалений опір аби не здати лишків хліба... Куркулів, що не виконали свого плану, примушували допитувати один одного де він дів хліб, а при цьому щолкати один другого по носі, лизати стіни і таке інше...”103
Уповноважені райпарткомів КП(б)У доповідали Вінницькому партокружкому: „В кожному селі прийшлось описати хліб, забрати та продати по 3 господарства за невиконання накладених хлібозаготівель... Своє майно від описання ховають по другим селам і, навіть, в іншому районі...”104
Про насилля влади над селянами свідчать також огляди інформаційного відділу ЦК КП(б)У „Про хід хлібозаготівель” за червень 1929 р., де зазначається: „Спостерігаються випадки масових обшуків, арештів, визначення нереальних термінів виконання постанов комісій (24, 28 годин), масове складання актів за невиконання постанов, перекручування в бік продажу майна за нездачу хліба, розповсюдження нових методів хлібозаготівель на велику кількість середняцьких господарств, використовування хлібозаготівель з метою розкуркулення... Крім того, були випадки наявності грубого поводження, брудної лайки, залякування зброєю, та також випадки побиття окладних селян (Шевченківська, Лубенська, Ніжинська, Вінницька, Луганська округи)”.105
Підсумовуючи результати репресивних хлібозаготівельних кампаній за „новими методами” 1929 р. можна стверджувати, що зусилля більшовицької влади, які базувалися на силових заходах, увінчалися для неї успіхом. Інформаційні зведення партійних і виконавчих органів влади за жовтень-листопад 1929 р. свідчать про завершення виконання планових завдань селами, районами, округами України. Так, Вінницький окружком КП(б)У в інформації „Про хлібозаготівлю по Вінницькій окрузі” доповідав ЦК КП(б)У: „На 27 жовтня 1929 р. річний план хлібозаготівлі виконано по окрузі на 110,2 %... Бюро ОПК на своєму засіданні від 19/Х ухвалило вважати за необхідність до 12 річниці Жовтневої Революції організувати по окрузі колективну здачу хліба у всіх селах районів поверх плану...”106
Всього з України до кінця 1929 р. було вивезено 310 млн. пудів зерна, що становило 121,5 % планового завдання.107
Про успішне завершення господарського року в СРСР та виконання хлібозаготівельного плану повідомила груднева 1929 р. постанова РНК СРСР „Про постачання харчового збіжжя”. В ній підкреслювалося, що „успіх хлібозаготівель дав можливість утворити непорушний хлібний фонд у 2 млн. тонн...”108
Отже, аналізуючи сутність десятків заходів, які були задіяні в українському селі у 1929 році, в зв’язку з впровадженням „нових методів” хлібозаготівлі, слід констатувати: переважна їхня більшість була спрямована на посилення репресій над селянством, що підтверджує факт державного терору проти селянина – одноосібника. Сталінське партійне керівництво вже навесні 1929 р. дало чітко зрозуміти, що не зупиниться ні перед чим для досягнення своєї мети – побудови індустріального комуністичного суспільства в країні у вкрай стислі строки і в основному за кошти виробників продукції сільського господарства.
Відтепер, за виконання обов’язкових завдань з хлібоздачі, тягар яких майже повністю лежав на плечах заможних і середняків, відповідала і незаможна частина селянства. При цьому, практично встановлювався принцип кругової поруки: недодану частку поставок хліба належало виконати незаможним. Ця обставина стала серйозним стимулом для посилення психологічного тиску „своєї” бідноти на незговірливих односельців. І, як свідчать архівні джерела, в своїй більшості незаможники були готові, заохочені різноманітними пільгами, до силової реалізації на селі політики експропріації власності у заможнішого селянства.
План здачі хліба за „новими методами” доводився „Комісією сприяння хлібозаготівлі” до кожного господаря особисто і його невиконання, як правило, закінчувалося конфіскацією майна і продажем господарства з торгів.
У голодуючих селян України „нові методи” хлібозаготівель почали впроваджуватись вже з кінця травня 1929 р., за два місяці до збирання нового урожаю. Успіх кампанії в округах України забезпечували десятки тисяч партійних уповноважених, надісланих з виробництва - робітників, а також найдієвіша частина бідняцтва – сільський актив. І, як підтвердили підсумки хлібозаготівельної політики 1929/30 господарського року, загальнодержавне річне планове завдання було виконане протягом шести місяців.
Незважаючи на позитивні результати хлібозаготівель і забезпечення країни необхідною кількістю зерна (основна економічна вимога сталінського керівництва до українського села), листопадовий 1929 р. пленум ЦК ВКП(б) прийняв фатальне, в першу чергу для аграрної України, рішення - курс на негайну суцільну колективізацію сільського господарства. Тому дане рішення Кремля є, в першу чергу, крок політичний, ціль якого – „знищити коріння капіталізму на селі”. Сталінський тоталітарний режим, який в основному вже сформувався, не бажав надалі залежати від селянина-одноосібника з його „дрібнобуржуазними поглядами”, які на той час стали основною перешкодою далекоглядним планам більшовиків.
2.3 Посилення продовольчих репресій до селянства впродовж 1929-1933 рр.
Репресивні механізми хлібозаготівель, які були задіяні більшовиками в 1928-1929 рр., продовжували посилюватися в наступні роки. При цьому, процес реалізації хлібозаготівельних планових завдань за „новими методами” відбувався наступним чином. У кожне село призначався уповноважений райпарткому або райвиконкому. Він діяв разом з сільською „Комісією сприяння хлібозаготівлі”, активом села, частиною зацікавлених незаможників. У разі необхідності, в залежності від ходу виконання хлібозаготівельного плану, на допомогу їм надсилалася робітнича бригада з міста.
Уповноважений отримував у сільській раді списки боржників (списки затверджувалися райвиконкомами) і дані про невиконання ними того чи іншого зобов’язання, а саме: виконання плану хлібозаготівлі, сільськогосподарського податку, сплата по самообкладанню, недоотримання коштів за умовами страхування, невиплата компенсації державі за проведення землеустрою, заборгованість по державним позикам, сплата сільськогосподарського кредиту, невиконання умов контрактації (хліба, м’яса, картоплі...), невиплата штрафу, невиконання рішень суду тощо.109
Списки складалися в 2-х примірниках. Один – вручався старшому сільської хлібозаготівельної бригади, яка направлялася стягувати заборгованість (в кожному великому селі з 1929 р. діяло 2-3 таких бригади, які відповідали за кілька вулиць). Другий примірник списку залишався у сільській раді або в райвиконкомі, до ліквідації селянами заборгованості.110
Для збору продовольства, здебільшого, використовувались „червоні валки“. Зазвичай вони рухалась через усе село, зупиняючись біля господарств-боржників, наповнюючись їхнім збіжжям (частіше – останнім), після здійснення „вдалого” пошуку хлібозаготівельними бригадами. Потім, „червоні валки” прямували на зсипні пункти, які досить часто були непідготовленими до прийняття значної кількості хліба. Дану ситуацію підтверджує директива Могилів-Подільського окружкому КП(б)У з грифом „Цілком таємно” секретарям райкомів партії від 29 вересня 1929 р., в якій окружком висловлював своє невдоволення станом зсипних пунктів, констатуючи: „Цілком неприпустимою є ситуація у ставленні до складських приміщень, зсипних пунктів і кінцевих приймальних пунктів..., були випадки, коли червона валка з хлібом на пунктах затримувалась на кілька днів лише тому, що не було певного розпорядження для забезпечення цих пунктів відповідною вагою і обслуговуючим персоналом і т.д. (Ямпіль й інші міста). Звідси виникла ціла низка правдивого незадоволення з боку селян до таких „порядків”, що є стимулом для агітації проти червоних валок”111
Взагалі проблема вчасної відправки зерна на експорт з 1929 р. тільки загострювалась. Відібраний у селян хліб часто гинув, а не потрапляв за кордон. Про складну ситуацію з відправкою зерна засвідчила також постанова Політбюро ЦК КП(б)У „Про підсумки заготовчої кампанії й міроприємства по підсиленню хлібозаготовок” від 21 вересня 1929 р., вона зобов’язувала: „В зв’язку з переповненням складських приміщень вважати необхідним в округах, де особливо обмежена складська площа, допускати залишення частини заготівель ячменю і проса на селі в громадських амбарах... Констатувати, що становище з перевезенням хліба погіршується через довготривале повернення північчю відгружених за межами України вагонів і величезним переповненням складів хлібом...”112 (Подібну ситуацію підтвердять архівні джерела і періоду 1932-33 рр., коли зерно пріло і проростало на елеваторах, але його було заборонено повертати вмираючим від голоду селянам).113
Систематично, через два дні, уповноважений району разом з головою сільради заслуховували звіт старшого хлібозаготівельної бригади про виконання поставленого завдання. Кожних 5 днів райвиконкоми доповідали окружним (з 1932 р. – облвиконкому) виконавчим органам влади про результати хлібозаготівлі та настрої окремих груп селянства. У всіх селах перебували і представники кооперації, які забезпечували доставку зерна до зсипних пунктів.114
Планове ж завдання хлібозаготівельні бригади змушені були виконати за всяку ціну, аби самим не потрапити в сталінські лещата, відповідно, репресії проти селянства все більше посилювались. Кожному селянину – потенційному утримувачу хліба надходила повістка з вимогою негайно виконати план хлібоздачі. Наївні спроби ухилятися від отримання таких повідомлень-вироків або ж частково їх задовольняти не рятувало селян від обшуків, насильного вилучення всього наявного хліба, а в разі його відсутності, опису й продажу майна. В Уманській окрузі, наприклад, тільки за перших десять днів червня 1929 р. було описано і продано „з молотка” 993 господарства так званих „куркулів.”115
Ударним місяцем виконання плану хлібозаготівлі в Україні ЦК КП(б)У визначив серпень, одразу після жнив, акцентуючи увагу ще й на тому, щоб обов’язково був виконаний план по продовольчих культурах, особливо - пшениці.116
Секретар ЦК КП(б)У С. Косіор у липневій 1929 р. секретній директиві „Всім окружкомам КП(б)У”, поставив завдання: „Форсувати заготівлі і вивіз хліба в серпні місяці... Організувати серйозний тиск на куркульські елементи села і відкритий громадський контроль над куркульськими і заможними господарствами, які не здали лишків хліба...”117
Відповідно, Тульчинський окружком КП(б)У закликав районні парткомітети та райвиконкоми „максимально мобілізувати хлібозаготівельний апарат в серпні місяці”.118
Зведена таблиця серпневих хлібозаготівель на Правобережній Україні (на Поділлі) за 1927-1930 рр. свідчить про значне зростання реквізицій селянського хліба саме після жнив (в тис. пудів):119
| Округи | Заготівля в серпні 1927/28 рр. | Заготівля в серпні 1928/29 рр. | Заготівля в серпні 1929/30 рр. |
| Бердичівський | 243 | 695 | 1272 |
| Вінницький | 160 | 396 | 1022 |
| Кам.-Подільський | 27 | 123 | 215 |
| Мог.-Подільський | 137 | 587 | 961 |
| Проскурівський | 112 | 352 | 649 |
| Тульчинський | 68 | 304 | 1043 |
| Уманський | 575 | 504 | 1367 |
| Шепетівський | 67 | 201 | 500 |
Безперечно, збільшення майже в десять разів плану хлібозаготівлі на початку господарського року та погашення селянами минулої заборгованості за рахунок нового урожаю практично не залишали зерна в переважній більшості селянських господарств і все глибше загострило продовольчу кризу в країні. Але, що до того було більшовицькому керівництву – план хлібоздачі виконувався.
Подібні силові методи одразу ж давали „позитивні” результати. Донесення, що їх наче фронтові зведення, кожних 5 діб готував Наркомторг УСРР засвідчували стрімке збільшення обсягів хлібопоставок: якщо з 21 по 25 травня 1929 р. державні хлібозаготівельники зібрали в українських селах 375 тис. пудів зерна, то з 26 по 31 травня (з впровадженням „нових методів”) – 1975 тис. пудів.120
Реакція переважної більшості селянства до „військово-комуністичних” методів хлібозаготівельної політики, була відверто негативною. Зруйнувавши економічні основи ринкових відносин і встановивши диктат, влада поставила селянство в опозицію існуючому режиму. А небажання підкоритися волі держави ще більше посилило агресивну політику адміністративних органів. До тих, хто відмовлявся здавати хліб та чинив „опір проведенню хлібозаготівельного плану”, стали масово застосовувати ст. 58 КК УСРР,121 яка за „зловмисне” ухилення від сплати податків та невиконання „загальнодержавної ваги повинностей” передбачала покарання – позбавлення волі, примусову працю, штраф подвійного розміру невиплачених платежів.
Практика застосування цієї статті кримінального кодексу, без з’ясування господарських можливостей селянського господарства, засвідчує факт позаекономічного примусу та експропріації. План хлібозаготівель не входив до виконання податку, а являв собою додатковий визиск – сумнозвісний „порядок самозобов’язання”. Селянинові доводилося сплачувати податок, самообкладання та, як правило, штраф, невиконання якого завершувалося судом і досить часто - розпродажем майна на торгах.
Так, наприклад, виїзною сесією Бершадського нарсуду за ст. 58 кримінального кодексу за „злісне невиконання хлібозаготівлі, м’ясозаготівлі, єдино-сільськогосподарського податку, одноразового збору” тільки з 1-го по 8-е березня 1930 р. були осуджені:122
| № п.п. |
Прізвище та ім’я засудженого |
Сільрада | Майновий стан | Міра покарання [у документі:соцзахисту] |
|
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10 11 12. 13. 14. 15. 16. 17. |
Бабій Марфа Созонова Каретнюк Дементій Іванів Суховій Іван Дмитрів Подолян Денис Гаврилів Гоменок Іван Тодосів Чорненький Денис Антонів Коваль Самуїл Парамонів Мазуренко Іван Михайлів Траченко Сава Федорів Чечельницький Кифір Юхт. Поліщук Григір Іванів. Теренчик Юген Іванів Курносий Тимофей Хтомів Чабанок Олекса Григорів Боровський Олекса Григор. Овчарук Микита Олексів Дорошевський Архип Марк. |
Війтівка Війтівка Фльорино Фльорино Фльорино Яланець Яланець Яланець Баланівка Маньківка Маньківка Кошаринці Маньківка Ольгопіль Берізки Ч. Берізки Ч. Волова |
куркуль куркуль заможник куркуль заможник заможник заможник заможник куркуль куркуль куркуль куркуль куркуль куркуль куркуль куркуль куркуль |
2 роки позбавл. волі 5 р. п. волі, Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.),
обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus.
Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.
Похожие рефераты: |