Xreferat.com » Рефераты по истории » Неоліт волинського Полісся

Неоліт волинського Полісся

ретушованою основою – (8±3%). Скребки яніславицької традиції – різноманітні, аморфні на відщепах, рудоострівської – кінцеві на відщепах та пластинах. Велику роль в останній відіграють різці [Зализняк, 1984, с. 99–100]. І все ж крем’яні комплекси неолітичних пам’яток Волинського Полісся мають певну специфіку, що може пояснюватися двома причинами: 1) пізнішим неолітичним часом (середній період ВНК) поселень Новосілки та Коник порівняно з яніславицьким мезолітом; 2) певною периферійною віддаленістю від яніславицьких пам’яток Польської низовини, що могло проявитись у господарській специфіці і кількісних змінах у складі знарядь. Так, наприклад, на названих пам’ятках ВНК немає яніславицьких чотирикутників, дуже мало трикутників, нечисельними є й трапеції (Новосілки – 2% від кількості знарядь, Коник – 1%), яніславицькі вістря (відповідно 2% та 1%). Крім того, не така значна частка скребків (відповідно 27% та 8,1%).

Отже, крім крем’яних комплексів з яніславицькою традицією (Новосілки, Коник, Перемут, Крушники та інші) є й інвентар іншої традиції, яка могла існувати на Поліссі з часів мезоліту. Це такі пам’ятки як Вижівка. Колекція виявлених тут крем’яних виробів походить із заглибленого великого житла площею близько 40 м і вирізняється домінуванням знарядь на відщепах над виробами на пластинах. Мікроліти представлені виключно трапеціями (високими, часто асиметричними) на відщепах, значним є переважання скребків над різцями. Серед скребків домінують вироби на відщепах неправильної форми. Різці (бокові та кутові) теж виготовлялися на відщепах. На площі житла та поряд знайдено 52 макроліти – трапецієподібні сокирки з формуючим бічним сколом робочої частини та з оббивкою без сколу [Залізняк, Охріменко, 1985. – С. 92–95] . Пам’яток з дещо подібним крем’яним інвентарем на Західному Поліссі є кілька. Це повністю розкопане неолітичне поселення Оболонь в середній течії Стиру, Балаховичі, а також, можливо, деякі матеріали з розвіяних дюн біля сіл Хабарище та Залухів (інша частина кременів має яніславицькі ознаки). Крім того, до подібного типу належить неолітична пам’ятка, виявлена В. Пясецьким у гирлі р. Злобич у Коростенському районі Житомирщини [Залізняк, Пясецький, 1980, с. 75–82], де відкрито 60 м2 площі із залишками житла та кількома заглибленнями біля нього, неолітичною керамікою ранішого та пізнішого вигляду, крем’яними виробами. Пам’ятка Балаховичі розкопувалася на площі 40 м2. Одержаний тут чистий крем’яний комплекс (кераміки не виявлено), на жаль, не є повним – відсутні мікро- та макроліти. Неолітичне поселення Оболонь відносимо до середнього періоду ВНК. Тобто хронологічний діапазон існування пам’яток типу Вижівка може бути значним – від мезоліту до середнього неоліту. Не виключено, що до цього ж типу пам’яток може належати і неолітичне поселення у гирлі р. Гнилоп’ять [Неприна, 1969, с. 134–139]. За даними Д. Телегіна та О. Титової, києво-черкаській культурі притаманні знаряддя, виготовлені в техніці двобічної обробки (сокири, трикутні вістря стріл тощо), трапеції, трикутники, наконечники яніславицького та донецького типів. Крем’яні сокири характерні для півночі Київщини та Південного Сходу Білорусі [Телегин, Титова, 1998, с. 13]. Для Черкащини ж Д. Телегін відзначив майже повну відсутність сокир при мікролітичності кременю [Телегін, 1968, с. 84]. Мікролітичність загалом характерна для ранніх неолітичних пам’яток києво-черкаської культури. В середньому та пізньому періодах з’являються ножі, скребки, ретушери на масивніших відщепах та пластини, а також лінзоподібні в перетині сокири [Титова, 1985, с. 8, 9]. На Черкащині, Київському, Житомирському Поліссі у неоліті, напевно, переважали традиції яніславицької та кукрекської мезолітичних культур [Залізняк, 1998, с. 175; Гаскевич, Гавриленко, 2000, с. 93].

Для пам’яток східнополіської культури характерні такі культуровизначальні мисливські знаряддя як трапеції, верболисті черешкові, яніславицькі, трикутні наконечники стріл, а також трикутники (пам’ятки Загорини, Новосілки-ІІ, Юревичі-VІ). Але, як зауважує В. Ісаєнко, чисті крем’яні комплекси раннього неоліту тут не відомі [Исаенко, 1976, с. 45, 51–53].

Західнополіському варіантові німанської культури властивий макролітичний крем’яний інвентар. Тут наявні сокири, тесла, які все більше вдосконалюються в наступні періоди, трикутні наконечники стріл, більш масивні знаряддя на пластинах та відщепах – скребки, скобелі, деревообробне приладдя [Исаенко, 1976, с. 60–62].

У північніших комплексах кременю німанської культури так само наявні макролітичні вироби (сокири, струги, тесла, масивніші скребки, різці), але є й яніславіцькі вістря, трикутники, пластини з притупленим ретушшю краєм. Тобто крем’яне виробництво могло мати двояку генетичну підоснову: яніславицьку та іншу – макролітичну [Чарняўскі, 1979].

Отже, в неолітичних комплексах Середнього Подніпров’я та Східного Полісся в ранньому неоліті присутні крем’яні вироби яніславицького та кукрекського виду, на Західному Поліссі – яніславицького та типу Вижівка. Зона ж проживання населення німанської культури відзначається макролітичним та яніславицьким інвентарем. Свідероподібні верболисті наконечники в неолітичних матеріалах випадкові. їх час – фінальний палеоліт.

Названим комплексом властиві одноплощинні нуклеуси (прямоплощинні, клиноподібні), трапеції як єдиний вид мікролітів, переважання скребків над різцями, наявність середніх та великих пластин, сокир-макролітів (Вижівка, Злобич).


3.2 Керамічні вироби та їх декорування


Посуд волинської культури, порівняно з керамічними виробами суміжних територій та культур (німанською, гжебиковою, східнополіською, києво-черкаською), вирізняється певними особливостями технології, орнаментики [Титова, 2001, с. 166–176]. Він є чи не найголовнішим розпізнавальним матеріалом при її визначенні [Залізняк, 1997, с. 66; Охріменко, 1995, с. 304–306].

Керамічні вироби, зібрані в довоєнні роки, на жаль, не збереглися. Основна кількість наявних матеріалів виявлена в останні двадцять років. Вони походять зі стаціонарно досліджуваних пам’яток (Оболонь, Стрічено, Коник, Крушники) та зборів. Порівняно з Подніпров’ям, волинські неолітичні пам’ятки мають меншу кількість керамічного матеріалу. На поселеннях, як правило, вдається виявити кілька сотень фрагментів, а на розвіяних дюнах – у кращому разі – десятки. Тому загальна кількість фрагментів посуду цієї культури на сьогодні становить до 1000 одиниць.

Форми керамічних виробів, елементи орнаменту та й власне появу посуду на Західному Поліссі слід, напевно, пояснювати впливами буго-дністровської культури [Даниленко, 1969, с. 96 (Рис. 54, 72)]. Впродовж існування волинської неолітичної культури основним типом посуду був горщик середньої величини. Різноманітність форм керамічних виробів (горщиків) невелика – це були конусоподібні з прямими стінками вироби (І тип – Новосілки), біконусовидні – верхня частина звужувалася до середини (II тип – Шепель), яйцеподібні (III тип – Вовче), профільовані (IV тип – Новосілки, Нобель, Великий Мідськ), прямостінні, широко відкриті (V тип – Славута) (Табл. 4). Існує думка, що профільовані S-подібні вироби з’явилися в неоліті Понімання під впливом культури лійчастого посуду [Чарняўскі, 1979, с. 57]. Ми вважаємо, що це спостереження може стосуватися й посуду волинської культури, хоч знайдена Л. Залізняком біля с. Омит верхня частина ранньонеолітичного профільованого виробу вказує, що S-подібні горщики були тут і раніше. Можливо, під впливом південних землеробських культур, наприклад лінійно-стрічкової кераміки, з’явились окремі вироби овальної форми (тип VI – Вітковичі) . Із названих вище пунктів Шепель та Омит належать до раннього етапу ВНК.

Таблиця 4

Загальна характеристика кераміки ВНК

№ Пункт Розничі Шепель Сенчиці Новосілки Оболонь Мідськ Славута Тросне Воля Кухітська Балаховичі-І Балаховичі-ІІ о/о
1. Товщина 3–6 5–7 9–12 5–7 6–7 5–8 5–7 4–8 6–9 4–5 6–8
2. Колір коричневий + + + + + + + + + + + 100
3. Форма конусовидна або профільована U U U S S S U U U U S 64 36
4. Дно гостре + + + +

+

+
54
5. Дно округле



+ +



+ 27
6. Поверхня рівна +
+ +
+ + + + + + 82
7. Поверхня нерівна
+
+ +





27
8. Домішка рослинна + + + + + + + + + + + 100
9. Домішка шамоту
+

+ +



+ 27
10 Домішка жорстви











11 Орнамент гребінцевий +

+ + +


+ + 54
12 Орнамент лінійний

+ + +

+

+ 45
13 Орнамент сітчастий
+ + + + +
+


54
14 Орнамент з насічок

+
+ +

+

37
15 Орнамент з «копитець»
+ + + + + +
+

64
16 Орнамент з «ямок»



+





9
17 Орнамент із вм’ятин


+






9
Періоди ранній середній

Усі керамічні вироби цієї культури (включно з пізнім періодом) мали гостре (Новосілки, Оболонь, Славута), округле (Великий Мідськ, Нобель), шпичасте (Мульчиці, Лютинськ, Коник) дно (див. табл. 4). Не виключено, що останні з’явилися тут як далекий відгомін культури ертебелле. Інколи придонна частина стінок горщиків значно товстіша. Кераміка ж нарвського типу округлодонна [Чарняўскі, 1979, с. 54].


Таблиця 5

Загальна характеристика кераміки неолітичних культур Прип’ятського Полісся

№ Волинська неолітична культура Німанська культура Східнополіська культура
І. ТЕХНОЛОГІЯ
1. оформлення зрізу вінчика

рівний хвилястий, рівний рівний, хвилястий
2. Товщина стінок

4–9 мм 9–12 мм 7–11 мм
3. Розміри, місткість

2–3 л, Д-20–25 см 12–15 л, Д–30–40см 5–6 л, Д–40 см
4. Домішка в глиняну масу

рослинність, шамот, пісок, жорства (пізній період) рослинність, черепашка, вапняк, жорства (пізній період) рослинність, пісок, жорства, черепашка (пізній період)
5. Поверхня посуду

нерівна/рівна

розчеси зсередини

прогладжена ззовні

розчеси зсередини

прогладжена ззовні

розчеси зсередини

6. Колір кераміки

коричневий, жовтий сіро-коричневий, червонуватий, зеленуватий, темний усередині, рідко ангоб коричневий, жовтий
ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОРНАМЕНТУ

проколи, наколи,

«гребінець», «копитця», «сітка», лінії, насічки

ряди паралельних ліній, «гребінець», наколи, прямокутні вдавлення, ялинкові композиції, відтиски лопатки, текстилю, розмочаленої палички, «копитця» насічки, паралельні лінії, скобки, шнур, «гребінець», ялинкові композиції, розчеси гребінцем, «гусеничка»

На думку В. Ісаєнка, для Західного Полісся епохи неоліту характерні два основні типи керамічного посуду: присадкуваті, широкогорлі посудини та високі, плавно профільовані [Исаенко, 1978, с. 42; Исаенко, 1963, с. 46–52] (Табл. 5).

Горщики ВНК переважно невеликі: виріб із Славути має діаметр вінець майже 12 см, а висоту – 14–15 см; із Шепля – відповідно 12 та 20, з Новосілок перший – 12 та 17, другий – 10,6 та 15,5; із Великого Мідська – 12 та 18,5; із Віткович – 16 та 15,5 см. Горщик з останнього пункту дуже подібний за формою до кухонних виробів КЛСК, лише позбавлений плоского дна – нагадує зрізану кулю (Додаток 26). Виріб з Мідська має невисокий яйцеподібний тулуб і легко розгорнуті вінця (Додаток 27). Інший, аналогічний за формою, прикрашений насічками та ямковим орнаментом. Ще один графічно реставрований виріб із цього поселення, підокруглий. Посудина зі Славути – широко відкрита, прямостінна, як можна здогадуватись із фрагментів, має зрізану зверху яйцеподібну форму. Своєрідністю відзначається і горщик з Нобеля: у ньому при яйцеподібному тулубі, округлому дні дещо розхилені високі вінця. Він подібний до горщика з Мостви [Телегін, 1968, с. 92]. Більшою або меншою профільованістю відзначаються вироби з поселення Оболонь (див. табл. 2).

Отже, можна вважати, що на більшості поселень Прип’ятського Полісся горщики були домінуючим виробом і мали форму конуса, біконічну або профільовану. Окремі вироби – округлі. Ці ж особливості, в основному, відзначені нами й у виробах ВНК.

Передусім треба зауважити, що кераміка ВНК, як і поселення, поділена нами на три періоди – ранній, середній, пізній. Однією з особливостей, що вирізняють її з-поміж інших синхронних та сусідніх поліських неолітичних культур, є тонкостінність. Часто вироби мають стінки завтовшки 4–5 мм. Дуже рідко вони досягають товщини 1 см. Для прикладу подаємо розміри стінок кераміки з кількох поселень: Розничі – 3–6 мм, Тросне – 4–8 мм, Шепель – 5–7 мм, Новосілки – 5–7 мм, Оболонь – 6–7 мм, Мідськ – 5–8 мм, Сенчиці – 9–11 мм (див. табл. 5). За спостереженням В. Даниленка, «для кераміки старшого етапу (ДДК) властиве використання товстостінного посуду з гребінцевим орнаментом, для молодшого – тонкостінного з накольчастим орнаментом» [Даниленко, 1969, с. 31].

Іншою важливою специфічною особливістю кераміки ВНК є її однобарвність та добрий випал черепка, внаслідок чого всередині немає темної смуги: він весь коричневий, часто світло-коричневий, золотисто-жовтий, рідко – рожевий. Темно-коричневі вироби трапляються лише на пізньому етапі.

Приблизно половина знайденої неолітичної кераміки має розчеси віхтем або гребінцем на внутрішній, зовнішній або на обох поверхнях. Цей звичай зберігався в усі періоди, таке згладжування стінок посудин поширюється і на стжижовську кераміку ранньобронзового віку. Зовнішнє оформлення посуду волинської культури різне: стінки часто нерівні від відбитків вигорілих рослин (Мульчиці, Шепель, Мідськ). Є й вироби з досить добре прогладженою поверхнею (Балаховичі), можливо ангобованою (Грузятин, Вовче). Часто кераміка раннього та середнього етапу має на поверхні чіткі відбитки трави, але разом з тим помітне вирівнювання її лощилом (Оболонь, Новосілки, Нобель).

Основною в посуді ВНК є домішка в глиняну масу рослинності, піску, шамоту, жорстви. Інших складових не помічено. Іноді домішка до глиняної маси готувалася з одного-двох компонентів: із трави та шамоту, трави-піску, жорстви-рослинності. Д. Телегін писав, що вивчення особливостей технічної домішки у глиняному тісті кераміки має винятково важливе значення для розуміння шляхів її складання та подальшого розвитку [Телегін, 1968, с. 163].

Зміна ж технічної домішки, поява нової орнаментації, форми посуду може вказувати на етнічні перегрупування. На ранньому етапі домішка трави була значною, в наступних вона стає меншою, в пізньому періоді – ледь помітна. Шамот додавався рідко (Шепель, Оболонь, Балаховичі), особливо в ранньому та середньому періодах, а в пізньому збільшується домішка жорстви (Щитинська Воля, Вітковичі). Вироби зі значною домішкою піску в глиняній масі мали менше рослинності, добре прогладжувались або залощувались, інколи ангобувалися (Кухітська Воля, Вовче).

Міцність посуду ВНК різна. Рання кераміка досить крихка і швидко псується на поверхні грунту. Пізня – міцніша. Яким способом виготовлявся посуд, зрозуміти важко – місця стику джгутів майже непомітні. Випалювалися горщики, напевно, на відкритому вогні й рівномірно з усіх боків. Напрямок довгих травин у тісті виробів завжди горизонтальний (Великий Мідськ). Можливо, використовувалася коротка або посічена трава.

Розмір горщиків, технологія виготовлення визначалися, очевидно, призначенням, але майже скрізь вони були середніх розмірів. Мабуть, посуд використовувався для приготування страви невеликій родині, бо його ємність становить 1–2, рідше – кілька літрів.

Орнаментацію кераміки волинської неолітичної культури можна вважати значним мистецьким явищем того часу [Титова, 2001, с. 174]. Легкий горщик золотистого кольору майже завжди мав один-два чи декілька елементів декору, що залежало, можливо, від призначення або інших причин. У верхній частині вироби прикрашалися наколами або проколами з одного чи обох боків. Нижче наносили суцільний – до дна – декор з одного елемента орнаменту (Славута, Крушники) або кількох (Великий Мідськ, Нобель), іноді розріджений окремими полями (Розничі, Красносілля). Але форма, декор, розміри відзначалися архітектонічною та естетичною довершеністю. Найбільш уживаним елементом декору кераміки ВНК були гребінцеві відтиски, які наносили, очевидно, спеціальним орнаментиром (табл. 6). Найчастіше він має вигляд паралельних горизонтальних стрічок, які покривали верхню або середню частину виробу. Ці стрічки робили у три, рідше – у два або чотири зубці. Інколи відбитки наносились у вигляді полів, які нагадують чотирикутник або вертикальні гірлянди. Орнамент із вертикальних або нахилених насічок з’являється у середньому періоді.

Аналіз орнаментів з таких ранньо- та середньонеолітичних поселень як Розничі, Шепель, Сенчиці, Новосілки, Оболонь, Великий Мідськ, Славута, Тросне, Кухітська Воля, Балаховичі-І, Балаховичі-ІІ свідчить, що на кераміку наносився орнамент у вигляді гребінцевих відтисків, сітчастий, або ж з «копитець», ліній, насічок, ямок та вм’ятин.


Таблиця 6

Основні елементи орнаментації кераміки ВНК та КЧК (у %)

№ з/п

Пам’ятки


Елементи орнаменту

Новосілки Оболонь Великий Мідськ Балаховичі Коник Перекалля Узагальнено по КЧК Узагальнено по ВНК
1. Наколи під зрізом вінця (зовнішні/зсередини) 85/15 65/20/15 60/40 65/15 90/10

73/27
2. Гребінець 20 42,4 15 43 15 - 34,2 27
3. «Копитця» – ряди підокр. ямок 15,4 4,5 20 - - 20
9,8
4. Сітка 12,8 11,4 41 - 15 20 5,9 16,7
5. Похилі насічки 7,7 22,8 20 - 50 18
19,8
6. Прямі лінії 12,8 18,9 - 27 - 17 18,4 12,6
7. Ямки 26 - 4 30 20 25 9,5 17,5
8. Горизонтальні ряди 92 93 90 100 95 100 40,5 94
9. Вертикальні ряди 8 7 10 - 5 - 18,0 6
10. Всього орнам. фрагментів 39 132 30 25 25 18 - -
11. % орнам. фрагментів 20,3 39,5 50 35,7 17,6 40 - -
12. Всього фрагментів 192 334 60 70 142 45 - -

Серед чотирнадцяти реконструйованих систем орнаментації кераміки ВНК у більшості випадків бачимо наколи або проколи під зрізом вінця, в окремих випадках – відтиски гребінця або вм’ятини по зрізу вінець (Балаховичі, Великий Мідськ, Новосілки), декор верхніх частин посудин (Балаховичі, Омит, Великий Мідськ). Найбільш декорованим є горщик з Нобеля: він прикрашений «копитцями», сітчастою штриховкою, рядами наскрізних проколів у середній частині.

Орнаментація, форми посуду, технологія виготовлення волинської неолітичної культури частково мають, можливо, південне походження. Так, тонкостінну конусоподібну кераміку з рядами отворів під краєм вінця бачимо в групі Тісадоб Угорщини [Титов, 1980, с. 201, рис. 121]. Гребінцевий «кардіумний» орнамент водночас відтисками нахиленої палички, укладеними в ряди, відомий з кераміки Базькового острова (буго-дністровська культура). Тут є й відтиски по зрізу вінець [Даниленко, 1969, с. 66, рис. 2, 4, 8]. Гребінцевий орнамент відомий з пам’яток Центральних Балкан (Оцтаки – Магула) в культурі передсескло [Даниленко, 1969, с. 200, рис. 144] та, звичайно, в культурах дніпро-донецької спільноти, до яких належить і ВНК.

Прийом прогладжування гребінцем поширювався на Подніпров’ї і використовувався носіями ДДС раннього етапу, його знаходимо і на горщику буго-дністровської культури з поселення Шиманське [Даниленко, 1969, с. 106, рис. 69]. Сам же гребінцевий орнамент, на думку Д. Телегіна, міг виникнути на Подніпров’ї, в середовищі ДДС раннього етапу, і звідти проник на територію Волинського Полісся та в ареал поширення населення БДК [Телегін, 1968, с. 170].

На думку дослідників, культури дніпро-донецької спільноти мали в різні періоди дещо відмінні елементи декору. В. Даниленко відзначав, що між періодами гребінцевої та накольчастої кераміки треба виокремити період лінійно-прогладженої [Даниленко, 1969, с. 31]. Підкреслюючи відмінність кераміки києво-волинської групи від черкаської, Д. Телегін називав ранішими гребінцевий та лінійний орнаменти, а пізнішими – з насічок, наколів, лунок [Телегін, 1968. – С. 91].

На окремі горщики у середню їх частину наносили ряди наскрізних отворів (Нобель, Новосілки).

Меншою мірою використовувався декор з тонших або грубіших ліній, відомий і на кераміці БДК, КЧК. їх наносили горизонтально, вертикально або похило (Осова, Мняково, Новосілки). В окремих випадках від широких горизонтальних смуг униз навскіс прокреслювали короткі відрізки (Омит). Цей мотив пізніше часто використовується при оздобленні кераміки тшинецько-комарівської культури (ТКК) [Охріменко, Гусаревич, 1998, с. 47–51; Berezanskaja, Таras, 1998, s. 2]. Можливо, ці лінії були ідеограмами розораного поля. Заштрихований ромб, який використовувався носіями ТКК, означав, за А. Голаном, розоране поле [Голан, 1992, с. 87], як і трикутник, що міг позначати поле. У нижній частині виробів ВНК часто бачимо сітчасте штрихування, яке, можливо, імітувало плетені ємності. На фрагментах посудини з Комарова (початок середнього періоду ВНК) є шнуровий орнамент, який потім бачимо на виробах культур лійчастого посуду, кулястих амфор, шнурової кераміки.

Отже, основними елементами орнаменту кераміки ВНК є гребінцеві відтиски – 20,5% у Новосілках, 42,4% в Оболоні (для києво-черкаської культури, за даними О. Титової, 34,2%), прямі лінії – відповідно 12,8% та 3,8% (у КЧК – 18,4%) [Титова, 1992, с. 113] (див. табл. 4), «копитця» – 15,4% та 4,5%, похилі насічки 7,7% та 22,8%, «сітка» – 12,8% та 11,4% (остання у КЧК – 5,9%). Основу зональності декору становлять горизонтальні ряди.

Територіально близькими матеріалам ВНК на Прип’ятському Поліссі є матеріали німанської (НК) (західнополіський варіант) та східнополіської (СПК) культур. При порівнянні кераміки НК, СПК з волинською неолітичною бачимо самобутні риси останньої (див. табл. 5). Розглянемо спочатку особливості технології. Зріз вінця у виробах НК та СПК часто хвилястий від відтисків, чого у виробах ВНК не помічено. Основним типом виробів у трьох культурах були горщики, хоча в різні періоди їх форма змінювалася: у ВНК переважаючими типами були конусоподібні, біконусоподібні, яйцеподібні, прямостінні, профільовані при гострому, округлому, рідко – шпичастому дні. На Лівобережжі Прип’яті, в зоні поширення НК, горщики були присадкуваті, гостродонні з прямими вінцями [Исаенко, 1976, с. 42], вироби східнополіської культури широкогорлі з гофрованим краєм (діаметром близько 40 см, висотою 35 см). Горщики ВНК мали менші розміри, були стрункіші. Вироби ВНК відзначалися тонкостінністю порівняно з виробами СПК, іншою барвою, ніж у НК, відсутністю домішки черепашок, вапняку (див. табл. 5). Названі культури різнилися й декоруванням. У виробах ВНК відсутні прямокутні вдавлення (є лише в матеріалах з Оболоні), ялинкові композиції, відтиски текстилю, розмочаленої палички, як у кераміці НК, дужки, «гусенички», ялинкові композиції, як у виробах СПК.

Отже, за формами виробів, кольором, технологією виготовлення, технічними домішками, орнаментикою, розмірами керамічні вироби волинської неолітичної культури дещо різняться від кераміки німанської та східнополіської культур, так само, як і від києво-черкаської [Телегин, Титова, 1998, с. 24] (див. табл. 4, табл. 5).

При порівнянні посуду ВНК з виробами КЧК можна помітити відмінність їх форм і, якщо перші – часто біконічні або профільовані, то для виробів КЧК характерні «великі, широко відкриті гостродонні, рідко плоскодонні горщики та малі круглодонні миски» [Титова, 1993, с. 103]. Останні відомі і серед виробів східнополіської культури – Юревичі [Исаенко, 1976а, Рис. 38, 19–21]. Вироби ж ВНК середніх розмірів; плоскодонних та мископодібних виробів не виявлено. Якщо порівняти декор ВНК та КЧК, то можна зауважити риси і подібності, і відмінності, насамперед у оформленні зрізу вінець:

1) у виробах ВНК невідома така пізня риса КЧК як комірцеве оформлення;

2) в обох культурах під зрізом наносилися глибші наколи або проколи ззовні, зсередини чи з обох боків. За нашими підрахунками, на матеріалах шести пам’яток ВНК найчастіше робилися заглибини ззовні (див. табл. 6) – 73%, зсередини значно менше – 27%. В окремих випадках наколи робилися з обох боків (Оболонь – 20% від усіх вінець, виявлених тут). Переважання зовнішніх наколів простежуємо і на посуді КЧК;

3) в окремих виробах ВНК та КЧК видно відтиски по зрізу вінець (наприклад, для КЧК з пам’ятки Борщів) [Костенко, Титова, 1988, Рис. 3, 2, 6, 7]. Для ВНК цей прийом є рідкісним (Балаховичі та деякі інші пам’ятки). Для кераміки КЧК, за даними О. Титової [Титова, 1992, с. 111], характерна велика частка орнаментованих фрагментів – 75%, для ВНК, за нашими підрахунками, значно менша – 33,8%. При порівнянні зональності нанесення декору теж помітні значні відмінності. Горизонтальними рядами в КЧК прикрашено 40,5%, вертикальними – 18%, а у ВНК – відповідно 94% та 6%. Характерно, що такі елементи декору як гребінцеві відтиски використовувалися в обох культурах найчастіше: ВНК – 27%, КЧК – 34,2% [Титова, 1992, с. 117-118] (див. табл. 4). На другому місці за кількістю у ВНК – ряди насічок – 19,8% (хоча в різні періоди їх частка неоднакова), які у КЧК менш уживані, хоч відомі в Гринях, Пустинці, Бортничах [Телегін, 1968, Рис. 45, 5, 37, 1, 42, 12]. Подібним до насічок є декор із дужок, нанесених заокругленим орнаментиром. Він є рідкісним серед керамічних матеріалів обох культур. У ВНК цей декор трапляється рідко, на пам’ятках, розташованих ближче до середньої течії Прип’яті, і є наслідком впливів німанської або східнополіської культури, інколи його бачимо і на кераміці КЧК (Бовсуни) [Телегин, Титова, 1998, Рис. 33, 2]. Можливо, він теж походить з ареалу БДК. Елементом декору, який використовується порівняно часто, є менші та більші ямки: для ВНК його частка становить 17,5%, а для КЧК – 9,5%. Часто використовується при оздобленні у ВНК і т. зв. сітчастий елемент декору – 16,7% проти 5,9% у КЧК. Він, як і лінійний, був одним із найулюбленіших у населення лівобережжя Прип’яті, східнополіської та німанської культур, а в НК Понімання використовувався рідко [Чарняўскі, 1979, с. 135, 136]. В зоні Поприп’яття досить популярними були відтиски «копиток» (М. Чернявський). Цей орнамент часто використовувався в НК, СПК. У ВНК він становить 9,8%, в КЧК майже не знаний. Хоч подібні відтиски відомі в БДК, цей прийом у Поприп’ятті є, ймовірно, самостійним винаходом, як і проколи та наколи під вінцями. Невідомий у матеріалах ВНК і лапчастий орнамент, ряди відтисків розмочаленим орнаментиром, так само, як ряди трикутних, чотирикутних відтисків (як з хутора Тетерівського). Немає тут також орнаментики з ялинкових, кутових композицій, характерних для Київського Полісся, а також Надпоріжжя (Сурський острів) [Телегин, Титова, 1998, Рис. 10, 16].

Отже, у великому ареалі поширення пам’яток дніпро-донецької етнокультурної спільноти, у т. ч. волинської неолітичної [Телегин, 2001, с. 3], як і німанської культур, елементи декору були подібні – гребінець, ямки, лінії, сітка, насічки, – але на різних територіях у різних культурах їх набір та частота використання були неоднаковими, так само, як більший чи менший ступінь декорування. На наш погляд, процент орнаментованості зростав у пізніші періоди і залежав від способу життя, побутових умов, ступеня осілості. Припускаємо, що у населення ВНК, де переважало мисливство, тобто більш рухливого, орнаментика була менш розвинена. Там же, де населення більше займалося рибальством і вело переважно осілий спосіб життя (наприклад, Юревичі біля озера Литвин), кількість кераміки значна, вона декорована.


3.3 Житлобудівництво у племен ВНК


Пошуки добре збережених слідів жител епохи неоліту є актуальним завданням, проте пов’язані з певними труднощами. Справа в тому, що більшість неолітичних поселень розташовувалася на піщаних дюнах [Археология..., 1987, с. 82, 111; Вarta, 1959, s. 241–258], які руйнувалися під час пізніших заселень (наприклад Оболонь), вибирання піску для будівництва (Вижівка, Новосілки, Великий Мідськ) або знищувалися видувами внаслідок пониження рівня ґрунтових вод (Залухів, Хабарище).

Питання житлобудівництва в неоліті Полісся залишається маловивченим у зв’язку з відсутністю необхідного обсягу матеріалів. Але подальші дослідження допомогли б пролити світло на побут, демографію, культуру загалом. Одержані за останні роки планіграфічні дані з поселень та стоянок ВНК Вижівка, Оболонь, Новосілки, Стрічено, Вовче, Крушники дають змогу зробити деякі попередні узагальнення.

Під час цих розкопок увага приділялася вогнищам, розташуванню каменів, крем’яних знарядь. Фіксація знахідок на плані житла робилася за допомогою різних умовних позначок (С-скребок, Р-різець, Т-трапеція, Х-кераміка тощо). Відомо, що скребки були жіночими знаряддями, а різці, сокири, наконечники стріл, мікроліти використовувалися чоловіками. Все це дає змогу достатньо точно відтворити інтер’єр помешкання – місця роботи, відпочинку, приготування їжі.

Залишки унікального, напевно літнього, об’єкта розміром 6x4,2 м виявлено північніше с. Хабарище Ратнівського району, неподалік озера на підвищенні 150x200 м. Зорієнтований він по лінії північний захід – південний схід, фіксувався за залишками «цеглин» торфу, з яких складений, та вільхових жердин товщиною 5 см, укопаних по зовнішньому периметру на відстані 15–20 см одна від одної. Всередині житла шар піску темніший. З південного боку будівлі знайдено залишки вогнища діаметром 30x40 см та уламки неолітичного посуду. В зв’язку з пониженням рівня ґрунтових вод ця невисока (до 0,5 м) дюна почала роздерновуватися та розвіюватися, як наслідок, оголилися залишки нижньої частини неолітичного житла. Поблизу розміщені рештки ще двох подібних, але гірше збережених жител [Охріменко, 2001, с. 63–64].

Погано збережений об’єкт ВНК було виявлено в урочищі Вовче біля с. Майдан-Липно Маневицького району Волинської області. На його площі знайдено комплекс крем’яних знарядь, уламки горщика, дрібні фрагменти кісток, залишки великого вогнища діаметром близько 3 м, яке опущене в материк на 0,7–0,8 м. Поряд було ще одне вогнище поперечним перерізом 0,2 м. Загальна його площа могла становити 30 м2.

Пам’ятку біля с. Галина Воля Старовижівського району

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: