Вивчення функцій рядів Фур'є
.
Якщо другий
з них переписати
у вигляді

те стане ясно, що множник при синусі

є кусочно-безперервною
функцією від
t у проміжку
.
У цьому випадку
по лемі цей
інтеграл при
прагне до нуля,
так що й саме
існування межі
для часткової
суми ряду Фур'є
й величина цієї
межі цілком
визначається
поводженням
одного лише
інтеграла

Але в цей
інтеграл входять
лише значення
функції f(x), що
відповідають
зміні аргументу
в проміжку від
до
.
Цим міркуванням
доводиться
"принцип локалізації",
що складає в
наступному:
Поводження
ряду Фур'є функції
f(x) у деякій крапці
залежить винятково
від значень,
прийнятих цією
функцією в
безпосередній
близькості
розглянутої
крапки, тобто
в як завгодно
малій її околиці.
Таким чином,
якщо взяти дві
функції, значення
яких у довільно
малій околиці
збігаються,
то як би вони
не розходилися
поза цією околицею,
що відповідають
цим функціям
ряди Фур'є поводяться
в крапці
однаково: або
обоє сходяться,
і притім до
однієї й тій
же сумі, або
обоє розходяться.
4. Подання функцій рядів Фур'є
Накладемо
на функцію f(x)
більше важка
вимога, а саме-припустимо
її у проміжку
.
Тоді має місце загальна теорема:
Теорема. Якщо
функція f(x) з
періодом
кусочно-диференцуєма
в проміжку
,
то її ряд Фур'є
в кожній крапці
сходиться й
має суму
![]()
Ця сума, мабуть,
дорівнює
,
якщо в крапці
функція безперервна.
Доказ. Відзначимо,
що рівність
(14) має місце для
кожної функції
f(x), що задовольняє
поставленим
умовам. Якщо,
зокрема, взяти
,
то
,
і з (14) одержимо,
що

Множачи обидві
частини рівності
на постійне
число
й віднімаючи
результат з
(14), знайдемо

для нашої
мети потрібно
довести, що
інтеграл праворуч
при
прагне
до нуля.
Представимо його у вигляді
(15)
де покладено
(16)
якби нам
удалося встановити
що ця функція
кусочно-безперервна,
то з леми попереднього
параграфа варто
було б уже, що
інтеграл (15) має
межу нулю при
.
Але в проміжку
функція g(x) взагалі
безперервна,
за винятком
хіба лише кінцевого
числа крапок,
де вона може
мати перегони-тому
що така функція
f(x). Залишається
відкритим лише
питання про
поводження
функції g(x) при
.
Ми доведемо існування кінцевої межі
;
поклавши тоді g(0)=K, ми в крапці t=0 одержимо безперервність, і застосування леми виявиться виправданим. Але другий множник у правій частині рівності (16) явно має межею одиницю; звернемося до вираження квадратних дужках.
Нехай, для
простати, спочатку
крапка
лежить усередині
проміжку, де
функція f(x) диференцуєма.
Тоді
,
і кожне зі
співвідношень
(17)
прагне до
межі
,
а
—
до нуля. Якщо
ж
є "крапка стику",
то при цьому
вона може виявитися
як крапкою
безперервності,
так і крапкою
розриву. У першому
випадку ми
знову зштовхнемося
з відношенням
(17), але вони будуть
прагнути цього
разу до різних
меж, відповідно-до
похідній праворуч
і до похідної
ліворуч. До
аналогічного
результату
прийдемо й у
випадку розриву,
але тут
заміниться
значеннями
тих функцій,
від склеювання
яких вийшла
дана, а межами
відносин (17) будуть
однобічні
похідні згаданих
функцій при
.
Отже, наш висновок справедливо у всіх випадках.
5. Випадок неперіодичної функції
Вся побудована
вище теорія
виходила із
припущення,
що задана функція
визначена для
всіх речовинних
значень x і притім
має період
.
Тим часом найчастіше
доводиться
мати справа
з неперіодичною
функцією f(x), інший
раз навіть
заданої тільки
в проміжку
.
Що б мати
право застосувати
до такої функції
викладену
теорію, уведемо
замість її
допоміжну
функцію
певну в такий
спосіб. У проміжку
ми ототожнюємо
з f(x):
(18)
потім думаємо
![]()
а на інші
речовинні
значення x поширюємо
функцію
за законом
періодичності.
До побудованого
в такий спосіб
функції
з періодом
можна вже застосувати
доведену теорему
розкладання.
Однак, якщо
мова йде про
крапку
,
що строго лежить
між
і
,
те, через (18), нас
довелося б мати
справа із заданою
функцією
.
По тій же причині
й коефіцієнти
розкладання
можна обчислити
по формулах
обчислення
коефіцієнтів
не переходячи
до допоміжної
функції. Коротше
кажучи, все
доведене вище
безпосередньо
переноситься
на задану функцію
,
минаючи допоміжну
функцію
.
Особливої
уваги, однак,
вимагають кінці
проміжку
.
При застосуванні
до функції
теореми попереднього
параграфа,
скажемо, у крапці
,
нам довелося
б мати справа
як зі значеннями
допоміжної
функції
праворуч від
,
де вони збігаються
вже зі значеннями
праворуч від
ю
Тому для
як
значення
належало б
взяти
.
Таким чином,
якщо задана
функція
навіть безперервна
при
,
але не має періоду
,
так що
,
те-при дотриманні
вимог сумою
ряду Фур'є буде
число
![]()
відмінне
як від
,
так і від
.
Для такої функції
розкладання
має місце лише
у відкритому
проміжку
.
Наступне зауваження так само заслуговує на особливу увагу. Якщо тригонометричний ряд
![]()
сходиться
в проміжку
до функції
,
то через те, що
його члени
мають період
,
він сходиться
всюди, і сума
його
теж виявляється
періодичною
функцією з
періодом
.
Але ця сума
поза зазначеним
проміжком
взагалі вже
не збігається
з функцією
.
6. Випадок довільного проміжку
Припустимо,
що функція
задана в проміжку
довільної
довжини
в ньому. Якщо
вдатися до
підстановки
,
те вийде
функція
від
у проміжку
,
теж кусочно-диференцуєма,
до якої вже
прикладемо
розгляду попереднього
параграфа. Як
ми бачили, за
винятком крапок
розриву й кінців
проміжку, можна
розкласти її
в ряд Фур'є:
![]()
коефіцієнти якого визначаються формулами Ейлера-Фур'є:

![]()
повернемося
тепер до колишньої
змінного
,
думаючи
.
Тоді одержимо
розкладання
заданої функції
в
тригонометричний
ряд трохи зміненого
виду:
(19)
Тут косинуси
й синуси беруться
від кутів, кратних
не
,
а
.
Можна було б
і формули для
визначення
коефіцієнтів
розкладання
перетворити
тією же підстановкою
до виду
(20)
![]()
Відносно
кінців проміжку
зберігають
силу зауваження,
зроблені в
попередньому
параграфі щодо
крапок
Звичайно, проміжок
може бути замінений
будь-яким іншим
проміжком довгі
зокрема, проміжком
.
В останньому
випадку формули
(20) повинні бути
замінені формулами
(20a)
![]()
7. Випадок парних і непарних функцій
Якщо задана
в проміжку
функція
буде непарної,
то очевидно

У цьому легко переконається:
.
Таким же
шляхом установлюється,
що у випадку
парної функції
:
.
Нехай тепер
буде кусочно-диференцуєма
в проміжку
парна функція.
Тоді добуток
виявиться
непарною функцією,
і по сказаному

Таким чином, ряд Фур'є парної функції містить одні лише косинусів:
(21)
Тому що
в
цьому випадку
буде теж парною
функцією, те,
застосувавши
сюди друге зі
зроблених вище
зауважень,
можемо коефіцієнти
розкладання
написати у
вигляді

(22)
Якщо ж функція
буде непарної,
то непарної
буде й функція
,
так що
![]()
Ми доходимо висновку, що ряд Фур'є непарної функції містить одні лише