Діафантові рівняння
Нехай – парне. На основі виведених вище формул (5) маємо
![]()
Причому
і
– взаємно прості
числа, одне із
яких парне, а
інше непарне.
Якщо
було парним,
– непарним, то
мало б вигляд
,
що неможливо,
бо квадрат
непарного числа
завжди має
вигляд 4+1.
Тому
,
і так як і
та
взаємно прості,
то аналогічно
впевнюємось
в тому, що
![]()
де і взаємно прості, причому непарне.
Рівність
,
перепишемо
тепер у вигляді
,
де
та
взаємно прості.
Перша із цих
рівностей, як
і вище показує,
що
а
це в поєднанні
з іншою рівністю
дає
.
Але
очевидно,
,
таким чином
ми прийшли до
рівняння того
ж вигляду
,
але з меншим
,
що суперечить
припущенню
про мінімальність
.
Піфагорові трійки.
Кожний
трикутник
, сторонни
сторони якого
відносяться,
як
3 : 4 : 5, згідно із
загальновідомою
теоремою Піфагора
– прямокутний,
оскільки
.
Крім чисел 3, 4, 5, існує як відомо, безліч цілих додатних чисел , , , які задовольняють відношення:
.
Числа , , називаються піфагоровими числами. Згідно з теоремою Піфагора такі числа можуть служити довжинами сторін деякого прямокутного трикутника, тому і називають катетерами, – гіпотенузою.
Зрозуміло, що якщо , , є трійкою піфагорових чисел, то і , , , де – цілий множник, - піфагорові числа. І навпаки, якщо піфагорові числа мають спільний множник, то на цей множник можна скоротити, і знову отримаємо трійку піфагорових чисел.
Тому спочатку будемо досліджувати лише трійки взаємно простих піфагорових чисел (решта отримається із їх множення на цілий множник ).
Покажемо, що в кожній із таких трійок , , один із катетів повинен бути парним, а другий непарним.
Міркування
проводитимемо
від супротивного.
Якщо два катета
та
парні, то парним
буде і число
,
а значить і
гіпотенуза
.
Це, суперечить
тому, що числа
,
,
не мають спільних
множників, так,
як три парні
числа мають
спільний множник
2. Таким чином
принаймні один
із катетів
повинен бути
непарним. Дійсно,
якщо катети
мають вигляд
2+1
та 2+1,
то сума їх квадратів
рівна
![]()
тобто представляє собою число, яке при діленні на 4 дає в остачі 2. Між іншим квадрат всякого парного числа повинен ділитися на 4 без остачі. Значить, сума квадратів двох непарних чисел не може бути квадратом парного числа, інакше кажучи, наші три числа не піфагорові.
Отже
із катетів ,
один парний,
а інший непарний.
Тому число
непарне, а значить
непарна і гіпотенуза
.
Припустимо, для визначеності, що непарним є катет , а парним . Із рівності
.
ми легко отримаємо:
.
Множники
,
правої частини
рівності, взаємно
прості. Дійсно,
якщо б ці числа
мали спільний
множник, відмінний
від одиниці,
то на цей множник
ділилась би
і сума
![]()
І різниця
![]()
І добуток
![]()
Тобто числа 2, 2, і мали б спільний множник. Так як непарне, то цей множник відмінний від двійки, і тому цей же множник мають числа , , , чого бути не може.
Отримана
суперечність
показує, що
числа
взаємно прості.
Але якщо добуток взаємно простих чисел є точним квадратом, то кожне із них є квадратом, тобто
![]()
Розв’язавши цю систему, знайдемо:
![]()
![]()
Отже розглядувані піфагорові числа мають вигляд
![]()
Де та – деякі взаємно прості непарні числа. Легко впевнитись в тому, що при будь яких таких , ми отримаємо трійки піфагорових чисел. Розглянемо деякі піфагорові трійки, отримані при певних значеннях та :
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Всі інші трійки піфагорових чисел або мають спільні множники, або містять числа більше ста.
2.2 Невизначене рівняння Ферма
Розглянемо
тепер рівняння
вигляду
(6).
Рівняння (6) називають невизначеним рівнянням Ферма, яке має велике значення у всій теорії діофантових рівнянь. Ми доведемо, що при кожному натуральному значенні , відмінному від повного квадрата, це рівняння має нескінченно багато розв’язків в цілих числах, і знайдемо загальний метод знаходження всіх його розв’язків.
Теорема 6.
Нехай
– ціле додатне,
вільне від
квадратів число
і
(
)
– розв'язок
діофантового
рівняння (6), тоді
є чисельником
і знаменником
відповідно
одного із підхідних
дробів до
.
Доведення.
Із
випливає, що
і
,

Тобто
– однин із підхідних
дробів до
.
Оскільки
,
що
задовольняють
рівняння (6) є
взаємно простими
числами, то із
рівності
![]()
випливає:
=
.
Розклад
в ланцюговий
дріб в загальному
виглядає так:
(7)
Виявляється,
що розв’язками
рівняння (6) можуть
бути чисельники
і знаменники
тільки тих
підхідних
дробів
до
у яких індекс
має вид
.
Теорема 7.
Якщо
(
)
– розв'язок
діофантового
рівняння (6), то
,
де
- підхідний
дріб до
.
Доведення.
В попередній
теоремі було
доведено, що
якщо пара цілих
додатних чисел
є
розв’язком
рівняння (6), то
=
,
де
- підхідний
дріб до
.
Число
є коренем квадратного
рівняння з
цілими коефіцієнтами
.
(8)
Повний
частковий
розклад
в ланцюговий
дріб є коренем
деякого квадратного
рівняння
![]()
з
тим же дискримінантом,
як у рівнянні
(8) (при
) маємо:
;
- парне
число, яке позначимо
- 2
.
Розв’язуючи
квадратне
рівняння для
,отримаємо
, тобто розклад
в ланцюговий
дріб повинен
мати той же
період, як і в
розкладі (7) числа
і
відрізняється
від нього тільки
на перший член
розладу. Це
може бути тільки
при
,
,
.
Тепер залишається
тільки вияснити,
які саме з чисел
є розв’язками
рівняння (6).
Теорема.
Нехай
– ціле додатне,
вільне від
квадратів
число,
– довжина періоду
розкладу
в ланцюговий
дріб. Ми отримаємо
всі розв’язки
рівняння (6) в
цілих додатних
числах
та ,
якщо візьмемо:
![]()
де – довільне натуральне число, таке, що парне.
Доведення.
В
попередній
теоремі було
встановлено,
що всі цілі
додатні розв’язки
рівняння (6)
знаходяться
серед пар вигляду
.
Залишається
тільки вияснити,
при яких
числа
задовольняють
рівняння (6).
врозкладі
в ланцюговий
дріб має вигляд:
,
тобто
(8).
![]()
Так,
що підставляючи
значення
із
формули (8), отримаємо:
(9)
Оскільки
- ірраціональне,
із рівності
(9) випливає:
![]()
![]()
Помноживши
першу з цих
рівностей на
,
а другу на
і віднявши їх,
отримаємо:
![]()
Пара
,
буде розв’язком
рівняння (6) тоді
і тільки тоді,
коли
,
тобто при парних
значеннях .
Найменшими
додатними
значеннями
,
які задовольняють
рівняння Ферма
(6) є:
,
якщо
парне.
,
якщо
непарне.
Приклад.
1) знайти найменші
цілі додатні
значення ,
,
які задовольняють
рівняння
![]()
Розкладаючи
в ланцюговий
дріб, отримуємо:

У
даному прикладі
= 6 – парне число,
тому
,
- шукані значення
та .
Обчислюючи
, знаходимо
,
.
2)
знайти найменші
цілі, додатні
значення ,
,
які задовольняють
рівняння
![]()
Розкладаючи
в ланцюговий
дріб
отримуємо:

У
цьому прикладі
=5,
найменше парне
дорівнює 10, тому
шукані значення
,
.
Обраховуючи,
отримуємо
,
.
Аналогічно до рівняння (6) можна розв’язати рівняння
.
(10)
Теореми доведені для рівняння (6) справедливі і для рівняння (10), але замість умови парності , треба поставити умову не ділиться на 2. Таким чином, при парних значеннях діофантове рівняння (10) не має розв’язків.
2.3 Невизначене рівняння третього степеня
Сума
кубів трьох
цілих чисел
може бути кубом
четвертого
числа. Наприклад,
![]()
Це означає, що куб ребро якого дорівнює 6 см, рівновеликий сумі трьох кубів, ребра яких дорівнюють 3см, 4см, 5см.
Спробуємо
знайти таке
ж відношення,
тобто поставимо
задачу: знайти
розв’язки
рівняння
.
Зручніше позначити
невідоме
через
.
Тоді рівняння
буде мати більш
простий вигляд
.
Розглянемо прийом, що дозволяє знайти безліч розв’язків цього рівняння в цілих (додатних та від’ємних)числах. Нехай , , , та , , , – дві четвірки чисел, що задовольняють рівняння. Додамо до чисел першої четвірки числа другої четвірки, помноженої на деяке число , і спробуємо підібрати число так, щоб отримані числа
![]()
також задовольняють наше рівняння. Інакше кажучи, підберемо таким чином, щоб виконувалась рівність
.
Розкривши дужки і знаючи, що , , , та , , , задовольняють рівняння, тобто мають місце рівності
,
,
ми отримаємо:
![]()
Або
![]()
Добуто може бути нулем тоді і тільки тоді, коли є нулем принаймні один із множників. Прирівнявши кожен із множників до нуля, отримуємо два значення для . Перше значення, =0, нас не цікавить, бо в цьому разі отримуємо числа , , , , які задовольняють наше рівняння. Тому візьмемо інше значення для :
![]()
Отже, знаючи дві четвірки чисел, які задовольняють початкове рівняння, можна знайти нову четвірку: для цього треба до чисел першої четвірки додати числа другої четвірки, помножені на , де має вище вказане значення.
Для
того щоб застосувати
цей прийом,
треба знати
дві четвірки,
що задовольняють
початкове
рівняння. Одну
таку четвірку
ми вже знаємо
– (3, 4, 5,
).
За другу четвірку
можна взяти
числа
,
які очевидно,
що задовольняють
початкове
рівняння. Інакше
кажучи, покладемо:
![]()
![]()
Тоді для ми отримаємо наступне значення:
![]()
а числа
![]()
будуть відповідно дорівнювати
![]()