Зовнішньоекономічна діяльність та її вплив на ефективність діяльності підприємств харчової промисловості на прикладі рибопереробного підприємства АТЗТ компанія "Бастіон"
Цей момент вельми важливий з точки зору валютного регулювання посередницьких операцій, зокрема при здійсненні розрахунків в інвалюті між комітентом і комісіонером - резидентами за договором комісії, укладеним в рамках зовнішньоекономічної операції по купівлі-продажу. Перерахування комісіонером іноземної валюти резиденту-комітенту не вимагає ліцензії НБУ.
Митне оформлення - як правило, в обов'язку комісіонера, який за дорученням комітента-резидента придбає або продає товар за кордоном, входить і митне оформлення товару. При наявності свідчення на право здійснення декларування комісіонер займається цим безпосередньо, при відсутності такого свідчення він за дорученням комітента укладає договір на проведення митного декларування з третьою особою - митним брокером. Все це повинне бути передбачене в контракті комісії.
6. Міжнародний лізинг
Згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємства” [7]:
1.Лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.
Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.
«Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг» [6] застосовується у тому випадку, коли місця здійснення підприємницької діяльності лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в різних державах і:
(a) ці держави й держава, в якій знаходиться місце здійснення підприємницької діяльності постачальника, є Договірними державами; або
(b) як договір поставки, так і договір лізингу регулюються законодавством Договірної держави.
Операція фінансового лізингу, згадана в попередньому пункті, є операцією, яка включає такі характерні риси:
(a) лізингоодержувач визначає обладнання й вибирає постачальника, здебільшого не покладаючись на досвід і думку лізингодавця;
(b) обладнання, придбане лізингодавцем у зв'язку з договором лізингу, який, наскільки відомо постачальнику, або укладений, або повинен бути укладений між лізингодавцем і лізингоодержувачем; та
(c) лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються таким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартості обладнання.
Конвенція застосовується незалежно від того, має лізингоодержувач чи він у подальшому отримує можливість придбати обладнання чи орендувати його й надалі, і незалежно від того, придбає він обладнання за номінальною ціною чи він орендує обладнання за лізингові платежі.
1.3 Вплив вступу України до СОТ на ЗЕД підприємств, в тому числі на рибопереробну галузь
Світова організація торгівлі (СОТ) — це міжнародна економічна організація, членами якої вже нині є 148 країн, частка яких в обсягах світової торгівлі становить близько 95%. Після приєднання низки країн, які нині є кандидатами на вступ, СОТ здійснюватиме майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг [100].
За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка нині далеко виходить за межі власне торговельних операцій. Вона є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало практично обов'язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.
Приєднання до СОТ має для України стратегічне значення з точки зору двох важливих факторів: це умова для подальшої поступової, інтеграції України у європейські та світові процеси і структури, і системного реформування національної економіки згідно з принципами лібералізації та відкритості ринку. Крім того, інтеграції до СОТ — це ознака сталого розвитку країни — економічного, політичного, соціального.
Вступ України до СОТ означатиме подальшу лібералізацію зовнішньої торгівлі, що матиме як позитивні, так і можливі негативні наслідки для економіки України. Набуття Україною членства в СОТ сприятиме зростанню реального національного валового внутрішнього продукту, збільшенню експорту української продукції, що буде пов'язано насамперед із зменшенням втрат від антидемпінгових розслідувань та послабленням тарифних бар'єрів для експорту вітчизняної продукції на зовнішні ринки, збільшенню надходжень іноземної валюти та передбачає стабільніший курс гривні до світових валют.
Зі вступом України до СОТ буде скасовано більшість пільг на сплату ввізного мита, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності. Це призведе до суттєвого збільшення частки оподаткованого імпорту в загальному обсязі імпорту (на початок 2007 року питома вага оподаткованого імпорту в загальному обсязі імпорту становила близько 25 %). Очікується, що втрати від зниження митних тарифів будуть компенсовані завдяки збільшенню оподаткованого імпорту.
Отже, нині можна припустити, що за умови прийняття виважених рішень та скорочення податкових пільг, факторів, що загрожуватимуть збереженню бюджетної збалансованості не виявлено, а навпаки, вступ України до СОТ позитивно вплине на Державний бюджет, економіку України в цілому та окремі її галузі.
Основні наслідки вступу України до СОТ:
1. Інтеграція до міжнародної ринкової економіки, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу та міжнародної торгівлі.
2. Збільшення надходжень прямих іноземних інвестицій.
3. Спрощення умов доступу до ринків 148 країн-членів Світової організації торгівлі.
4. Суттєве посилення позицій вітчизняних підприємств в антидемпінгових розслідуваннях, а також запобігання застосуванню проти себе інших обмежувальних та дискримінаційних заходів.
5. Пожвавлення торговельно-економічних зв'язків не тільки з країнами Західної та Центральної Європи, а й з країнами Східної Європи та Балтії.
6. Збільшення надходжень до Державного бюджету завдяки скасуванню пільг, кількісного збільшення бази для справляння митних платежів, зростання обсягів виробництва та активізації торговельного обороту.
7. Ширший вибір товарів і послуг. Це створює умови для підвищення якості та конкурентноздатності вітчизняної продукції.
Розглядаючи негативні наслідки вступу України до СОТ, можна виділити наступні:
1. Українська промисловість не захищена від впливу дешевої конкурентної продукції з зовні. Це призведе до того, що доведеться перепрофілювати українські промислові підприємства.
2. Дуже серйозним моментом є і накладення деяких обмежень на проведення економічної політики. Угоди СОТ прямо забороняють країні використання певних інструментів, що звужує можливості одних механізмів, але разом з тим примушує шукати певні компенсаційні механізми.
3. Подальша лібералізація торгівлі поступово підсилить вплив світової кон'юнктури на економіку України, зумовить підвищення економічних ризиків в періоди глобальної економічної нестабільності. Ці ризики можуть неадекватно компенсуватися позитивним впливом світової кон'юнктури в періоди її сприятливого розвитку, - враховуючи те, що лібералізація і включення в глобальні процеси автоматично не приводять до виправлення структурних недоліків менш розвинених країн [100].
4. Цілком можливі тимчасові ускладнення у сфері державного регулювання економічного розвитку, викликані необхідністю переходу на нові, міжнародно-узгоджені умови державного регулювання економіки і відмови від використовування традиційних важелів економічної, і перш за все вертикальної промислової політики, а саме: можливості застосовувати пільги до оподаткування, мита і інших платежів, списувати заборгованість підприємств перед державою, використовувати державні закупівлі як інструмент стимулювання вітчизняного виробництва, контролювати і регулювати фінансові потоки, висувати до іноземних інвесторів вимоги з приводу джерел придбання ними комплектуючих (вимога місцевого компоненту виробництва) і напрямів збуту товарів.
Зважаючи на наведені аргументи можна з впевненістю сказати, що при вступі до СОТ Україна отримає набагато більше позитивних наслідків ніж негативних. Але ці негативні наслідки можуть призвести до занепаду вітчизняного виробництва, чого не можна допустити. Тому необхідно, щоб держава проаналізувала наслідки по кожному сектору економіки окремо і прийняла усі можливі міри для захисту національних виробників [100].
Баланс позитивних та негативних наслідків залежить, у першу чергу, від готовності виробників працювати в умовах міжнародної конкуренції, а саме, від рівня їх ефективності та конкурентоспроможності, який вони повинні підвищувати ще до вступу у СОТ.
В рибопереробній галузі України вступ до СОТ потребує негайного виконання вимог документу “Розробка умов і процесів для експорту риби і рибної продукції в Європейський Союз” [ 41].
Так, згідно з документами до “Контракту з АТЗТ Компанією «Бастіон» про надання консультативних послуг з питань експорту рибної продукції в Європейський Союз” [ 41 ] Україною терміново повинні бути прийняті та впроваджені наступні документи на державному рівні:
1. Санітарні умови для виробництва і розміщення на ринку рибної продукції – документ, що у першу чергу має бути підписаний Головою Державного департаменту ветеринарної медицини України у формі наказу.
2. Врахована Додаткова інформація до Директиви 91/493/ЕЕС.
3. Мінімальні вимоги до гігієни рибної продукції, виловленої на борт рибопереробних суден – документ, що у першу чергу має бути підписаний Начальником державного департаменту ветеринарної медицини України у формі наказу.
4. Лист-заявка, який слід направити в Єврокомісію після підписання документів, що мають бути підписані в першу чергу.
В законодавстві України повинні бути прийняті світові вимоги до термінології вилова риби та рибопереробки [41].
Україна зобов’язана гарантувати, що особи, які несуть відповідальність за стан підприємства, прийняли всі необхідні міри для того, щоб положення вимог ЄС виконувалися на всіх стадіях виробництва рибної продукції.
Нормативні документи в рибопереробній галузі України повинні мати розділи з вимогами, відповідаючими нормативам ЄС [41].
Висновки до розділу 1
Світове господарство є складною комплексною системою з досить чіткими межами, якісними і кількісними параметрами. Його не треба ототожнювати зі світовою економікою, яка стосується здебільшого продуктивних сил, їхніх національних та регіональних особливостей. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух факторів виробництва та товарів(меншою мірою). Для світового ринку переважно характерне міжнародне переміщення товарів, міжнародна торгівля. Світове господарство поєднує усі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, пов'язаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.
Характерними рисами сучасного світового господарства є :
розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення – вивезення капіталу, робочої сили, технології;
зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих в декількох країнах, насамперед у рамках транснаціональних корпорацій (ТНК);
економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній та багатосторонній основах;
- виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав та міждержавних об ' єднань.
Вступ України до СОТ матиме різний вплив на різні галузі промисловості, сферу послуг та сільське господарство. Це пов’язано з тим, що деякі галузі характеризуються високим ступенем експортоорієнтованості, інші навпаки задовольняють потреби майже виключно внутрішнього ринку; деякі галузі потребують дуже значних капітальних інвестицій з досить значним терміном окупності, інші - можуть забезпечити стабільні прибутки вже через незначний проміжок часу. Ці фактори і визначають терміни адаптації галузей до умов лібералізованого зовнішньоторговельного режиму. Загалом, очікується пожвавлення виробництва у експортоорієнтованих галузях. В той же час зменшення рівня державної підтримки окремих галузей та підприємств може призвести до мінімізації цього позитивного ефекту.
Так, в рибопереробній галузі України вступ до СОТ потребує негайного виконання вимог документу “Розробка умов і процесів для експорту риби і рибної продукції в Європейський Союз” (запропонована для Українського законодавства транспозиція Директив 91/493/ЕЕС і 92/48/ЕЕС), що потребує значних капітальних інвестицій та залучення значних обсягів іноземних фінансових інвестицій.
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ЗЕД ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
2.1 Загальна оцінка динаміки розвитку ЗЕД підприємств харчової промисловості України за останні 5 років (2003 – 2007 роки)
До галузей харчової первинної переробки харчової сировини належать м'ясна, рибна, молочна, цукрова, борошномельно-круп'яна, консервна, олійна і крохмале-патокова. Найважливішими факторами розміщення галузей харчової промисловості є чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації виробництва, транспорт.

Рис. 2.1. – Теріторіальне розташування основних виробництв харчової
промисловості України [101]
В табл.Д.1 – Д.8 Додатку Д наведені статистичні дані Держкомстату України по товарній та географічній структурі зовнішньої торгівлі України у 2003 – 2007 роках [106]. В табл.Д.6 виділена динаміка показників експорту та імпорту харчової продукції та окремо рибної продукції в Україні за 2003 -2007 роки.
Аналіз динаміки росту абсолютних обсягів експорту та імпорту загальної товарної маси товарів харчової промисловості (рис.2.3), продукції рибної галузі (рис.2.2) та динаміки показників ланцюгового темпу щорічного росту обсягів експорту та імпорту загальної маси товарів харчової промисловості України та рибної підгалузі у 2003 -2007 роках (рис.2.3) показує, що:
загальний щорічний обсяг експорту в зовнішній торгівлі України зріс з рівня 23,07 млрд.дол.США у 2003 році до рівня 40,0 млрд..дол.США у 2007 році (3 квартали), загальний щорічний обсяг імпорту в зовнішній торгівлі України зріс з рівня 23,02 млрд.дол.США у 2003 році до рівня 48,2 млрд.дол. США у 2007 році (3 квартали),

Рис.2.2. – Динаміка показників обсягів експорту – імпорту рибної продукції в Україні у 2003 -2007 роках (в тис.доларів США) [106]

Рис.2.3. – Динаміка показників обсягів експорту – імпорту продукції харчової промисловості в Україні у 2003 -2007 роках (в тис.доларів США) [106]

Рис.2.4. – Динаміка показників ланцюгового темпу щорічного росту обсягів експорту та імпорту загальної маси товарів харчової промисловості України та рибної підгалузі у 2003 -2007 роках [106]
загалом зовнішньоекономічна торгівля України характеризується переходом від рівня позитивного сальдо +3,67 млрд. дол.США у 2004 році до все зростаючого негативного сальдо у 2005 -2006 роках (( - 1,9) млрд.дол.США у 2005 році ,( -6,67) млрд.дол.США у 2006 році та (-8,15) млрд..дол.США у 2007 році) за рахунок випереджаючого темпу приросту імпорту в країну;
загальний щорічний обсяг експорту продукції харчової промисловості в зовнішній торгівлі України зріс з рівня 2,73 млрд.дол.США у 2003 році до рівня 4,93 млрд..дол.США у 2007 році (3 квартали), загальний щорічний обсяг імпорту продукції харчової промисловості в зовнішній торгівлі України зріс з рівня 2,17 млрд.дол.США у 2003 році до рівня 3,2 млрд.дол. США у 2007 році (3 квартали),
харчова промисловість України разом характеризується постійним позитивним сальдо зовнішньоекономічної торгівлі, обсяг експорту у 2006 -2007 роках становить 154% від обсягу імпорту харчових продуктів;
питома вага експорту продукції харчової промисловості в загальному обсягу експорту зовнішньої торгівлі України становить 11,84 % у 2003 році та дещо зростає до рівня 12,30 % у 2007 році;
питома вага імпорту продукції харчової промисловості в загальному обсягу імпорту зовнішньої торгівлі України становить 9,44 % у 2003 році та знижується до рівня 6,60 % у 2007 році;
загальний щорічний обсяг експорту продукції рибної галузі харчової промисловості в зовнішній торгівлі України знизився з рівня 11,4 млн.дол.США у 2003 році до рівня 5,03 млн.дол.США у 2007 році (3 квартали), загальний щорічний обсяг імпорту продукції рибної галузі харчової промисловості в зовнішній торгівлі України зріс з рівня 88,4 млн.дол.США у 2003 році до рівня 362,0 млн.дол. США у 2007 році (3 квартали),
рибна галузь харчової промисловості України характеризується великим значенням негативного сальдо зовнішньоекономічної торгівлі, при цьому обсяги експорту рибної продукції знизились за 5 років практично в 2 рази, а обсяги імпорту рибної продукції за 5 років зросли практично в 4 рази, відносна частка експорту займає всього 1,6% від обсягу імпорту рибної продукції;
питома вага експорту продукції рибної галузі харчової промисловості в загальному обсягу експорту зовнішньої торгівлі України становить 0,05 % у 2003 році та зменшується майже в 3,5 рази до 0,013 % у 2007 році;
питома вага імпорту продукції рибної галузі харчової промисловості в загальному обсягу імпорту зовнішньої торгівлі України становить 0,384 % у 2003 році та зростає майже в1,9 раза до 0,668 % у 2007 році;
Загальна характеристика галузі рибної галузі та ринку риби в Україні:
1. У 2006 році в Україні було спожито 672 тис. т риби (дані сайту wwwhim). Середній обсяг споживання риби та морепродуктів на одну особу залишається на рівні 12 кг на рік, тоді як рекомендована Міністерством охорони здоров’я норма становить 23,7 кг (журнал Food&Drinks, №11, с. 38).
2. Вилов риби і видобуток морепродуктів риболовецькими підприємствами України в 2006 році склав 265,6 тис. тонн. У 2005 році було виловлено 230 тис. тонн риби, імпорт риби до України склав близько 270 тис. тонн.
3. Багато видів риби, які імпортуються в Україну, у наших водоймах не водяться, а для вилову її у світовому океані у вітчизняних компаній не вистачає суден. Лише завдяки імпорту зазначена продукція присутня на українському ринку. Традиційно основними регіонами, які поставляють рибну продукцію, є м. Севастополь, АР Крим та Одеська область, де знаходяться провідні оператори рибної промисловості України. Питома вага підприємств цих регіонів у сукупному обсязі мороженої риби, яка виробляється в Україні, становить близько 90%. Виробники консервованої рибної продукції, які працюють переважно на імпортній сировині, розташовані в Дніпропетровській, Житомирській, Харківській, Чернігівський, Черкаській, Київській областях (включаючи м. Київ), де сконцентровані найбільші потужності з переробки риби та холодильники.
4. Україна залишається імпортозалежною державою на ринку риби, й враховуючи низький рівень власного вилову та високі ціни на яловичину та свинину, а також періодичні проблеми на ринку м’яса птиці, поставки риби будуть мати додатний тренд і в наступному році. В той жечас ціни на рибу стрімко зростають, що потребує від імпортерів пошуку альтернативних дешевих сортів риби та нових постачальників.
Зростання обсягів імпорту риби та морепродуктів обумовлено розвитком збільшенням купівельної спроможності населення.
5. Потенціал ринку риби є значним. Імпорт 600 тис. т риби та 35 500 т. морепродуктів (у 2006 році) – це 61% від загального обсягу споживання зазначеної продукції (wwwhim). У
6. Близько 90% імпортних поставок становить морська морожена риба – протягом січня - вересня 2007 року до України було поставлено майже 212,7 тис. т (на суму близько 86,3 млн. США) цієї категорії риби, що у 1,6 рази перевищує поставки за аналогічний період 2006 року (Food&Drinks, №11, с. 43).
При цьому спостерігається деяке скорочення поставок оселедця, скумбрії, на які в поточному році значно піднялися ціни на світовому ринку, в той же
відбулось збільшення поставок більш дешевої риби, в тому числі кільки, сардин, мойви тощо.
Згідно з даними за 9 місяців 2007 року, у структурі імпорту мороженої риби (без філе) переважну частину займають оселедець, кілька й сардини, мойва, мерлуза, сайда, скумбрія, сумарна питома вага яких оцінюється на рівні 82% імпорту мороженої риби :
- оселедець – близько 65,4 тис. т на суму 20,7 млн. дол. США;
- кілька, сардини – близько 32,2 тис. т на суму 9,9 млн. дол. США;
- мойва – близько 31,6 тис. т на суму 8,8 млн. дол. США;
- мерлуза – близько 18,4 тис. т на суму 11,0 млн. дол. США;
- сайда –15,3 тис. т на суму 7,6 млн. дол. США;
- скумбрія – близько 12,2 тис. т на суму 6,0 млн. дол. США.
Імпорт рибного філе у 2007 році збільшився майже у 2,5 рази порівняно з аналогічним періодом минулого року й становив близько 20,3 тис. т на суму 15,5 млн. дол. США.
Найбільшу питому вагу займає філе оселедця – приблизно 30%, мерлузи (хека) – близько 22%, минтая – майже 10%, лососевих – близько 7-8%. Збільшення імпорту філе оселедця пояснюється експертами ринку високим рівнем попиту з боку крупних виробників пресервів, адже іноді це набагато вигідніше, ніж завозити непотрошену рибу.
7. У структурі експорту риби та морепродуктів спостерігалось скорочення майже всіх категорій мороженої риби та стабільне зростання експортних поставок рибних консервів.
В асортименті риби, що експортується (без врахування продажів у місцях вилову) у групі охолодженої та мороженої риби більше ніж 90-95% становить судак (тушки, філе, фарш), камбала (калкан чорноморський), бичок, щука, кілька, пеленгас тощо.
Щодо географічного розподілу, то близько 59% експортних поставок риби та морепродуктів у 2007 році (січень-вересень) було поставлено до США (31%) та Росії (28%). Це переважно судак (тушки, філе), на який існує значний попит на зовнішніх ринках. Інша рибна продукція та морепродукти поставляяються до Литви (18%), Польщі (8%), Туреччини (7%) та ін.
8. По прогнозам Україна буде залишатися й надалі імпортозалежною державою, при цьому експерти ринку прогнозують скорочення обсягів тіньового ринку. Найближчим часом буде спостерігатися тенденція росту імпорту мороженої/охолодженої риби та морепродуктів внаслідок зміни митних тарифів на імпорт риби та морепродуктів.
Буде активно розвиватися рибопереробна галузь, особливо у сегменті виробництва пресервів, заморожених напівфабрикатів (рибні палички, бюргери та ін.). За оцінками експертів, на українському ринку заморожених рибних напівфабрикатів все ще превалює зарубіжна продукція (в мережі київських супермаркетів – до 80%).
2.2 Характеристики сучасного стану, проблем та перспектив розвитку ЗЕД підприємств рибопереробної підгалузі харчової галузі економіки України
2.2.1 Характеристика макроекономічних заходів створення умов росту рибопереробної галузі в Україні на рівні виконавчої влади
На рівні виконавчої влади розвиток рибопереробної галузі харчової промисловості України з 24 січня 2007 року покладене на спеціальний виконавчий орган поза Міністерства сільського господарства України Державний комітет рибного господарства України [ 34 ]:
1. Державний комітет рибного господарства України (Держкомрибгосп) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики.
Держкомрибгосп забезпечує проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів.
2. Основними завданнями Держкомрибгоспу є:
- участь у формуванні та забезпечення проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості;
- розроблення та здійснення комплексних заходів щодо забезпечення пріоритетного розвитку рибництва, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у рибогосподарських водоймах України, вивчення стану їх запасів та організація рибальства у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі України, а також у водах за межами юрисдикції України відповідно до міжнародних договорів України;
- здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів;
- здійснення державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства, контролю за ефективністю функціонування системи моніторингу риболовних суден.
Згідно з пунктом 60 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [ 6 ] - ліцензуванню підлягає діяльність, пов'язана з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств.
Згідно з Законом України «Про рибу, інші водні ресурси та харчову продукцію з них» [5]:
1. Переробка продуктів лову
Переробку продуктів лову мають право здійснювати суб'єкти господарювання за наявності у них дозволу на цей вид діяльності, який видається орга-нами державної санітарно-епідеміологічної служби та державною службою ветеринарної медицини.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють переробку продуктів лову, підлягають обліку в державній службі ветеринарної медицини за місцем розташування. Суб'єкти господарювання, які здійснюють рибоконсервне та пресервне виробництво, підлягають обліку в центральному органі виконавчої влади у сфері рибного господарства.
Облік суб'єктів господарювання засвідчується номером, який присвоюється їм для маркування продукції власного виробництва.
Переробку продуктів лову можуть здійснювати суб'єкти господарювання, виробництво яких пройшло атестацію на виконання цих робіт.
2. Атестація переробного виробництва
Виробництво суб'єктів господарювання, які здійснюють переробку продуктів лову, підлягає в установленому порядку атестації на відповідність обов'язковим вимогам, встановленим нормативно-правовими актами та нормативними документами.
Об'єктами атестації переробного виробництва є:
- технічна документація на продукцію та її виробництво;
- технологічне обладнання;
- засоби вимірювальної техніки, контролю, випробувальне обладнання та система їх перевірок;
- порядок реєстрації результатів контролю та випробувань, складання, затвердження та зберігання протоколів випробувань;
- порядок формування та позначення партій харчової продукції.
Атестат виробництва видається територіальним органом з сертифікації на підставі позитивного висновку атестаційної комісії.
3. Вимоги до переробки продуктів лову
Під час переробки продуктів лову повинні забезпечуватися:
- ведення обліку надходження продуктів лову, а також обліку виготовленої з них продукції;
- проведення постійного контролю якості та безпеки продуктів лову, що надходять на переробку, а також супутніх матеріалів та харчової продукції з них відповідно до статті 7 цього Закону;
- реалізація виготовленої харчової продукції та використання продуктів лову для переробки лише за наявності документального підтвердження їх якості та безпеки;
недопустимість введення в обіг, вилучення з обігу та утилізація неякісної та небезпечної продукції;
- дотримання вимог нормативних документів щодо умов добування, переробки та транспортування і зберігання продуктів лову та харчової продукції з них;
- недопущення негативного впливу неякісної та небезпечної продукції на життя і здоров'я населення та довкілля.
4. Забезпечення виробником контролю якості і безпеки продуктів лову та харчової продукції з них.
З метою забезпечення якості і безпеки продуктів лову та харчової продукції з них для здоров'я населення суб'єкт господарювання проводить контроль цієї продукції на всіх стадіях її переробки.
Контроль якості продуктів лову, харчової продукції з них та супутніх матеріалів здійснює виробнича лабораторія, яка підлягає акредитації.
Порядок акредитації виробничих лабораторій переробних виробництв встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації.
Виробнича лабораторія проводить:
- вхідний контроль якості сировини, напівфабрикатів, супутніх матеріалів, призначених для виробництва;
- контроль критичних точок виробництва продукції;
- відбіркові перевірки якості дотримання технологічної дисципліни;
- контроль якості готової продукції за показниками, передбаченими нормативними документами.
Відповідальність за об'єктивність проведення досліджень (вимірювань) та вірогідність їх результатів несе керівник виробничої лабораторії.
Виробнича лабораторія на підставі досліджень продуктів лову, харчової продукції з них та супутніх матеріалів (за умови їх відповідності вимогам нормативних документів) видає свідоцтво про якість.
5. Підтвердження належної якості і безпеки продуктів лову та харчової продукції з них
Підтвердження відповідності і безпеки продуктів лову та харчової продукції з них встановленим вимогам є обов'язковим у разі їх реалізації або направлення на переробку.
Продукти лову реалізуються або використовуються для переробки тільки за наявності:
- ветеринарного свідоцтва;
- висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи у разі, якщо продукт лову реалізується або направляється на переробку вперше.
Харчова продукція реалізується тільки за наявності:
- ветеринарного свідоцтва;
- свідоцтва виробника про якість;
- сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання в Україні іноземного сертифіката (для імпортованої продукції);
- маркування згідно з вимогами Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" [7].
6. Порядок переміщення через митний кордон продуктів лову та харчової продукції з них українського походження
Продукти лову, добуті за межами митної території України резидентами - суб'єктами господарювання на власних чи орендованих (зафрахтованих) суднах, а також харчова продукція з них, виготовлена резидентами - суб'єктами господарювання, є продукцією українського походження.
Підтвердження продуктів лову та харчової продукції з них як продукції українського походження здійснюється за бажанням резидента - суб'єкта господарювання.
Для здійснення митного оформлення щодо якості та безпеки продуктів лову та харчової продукції з них українського походження резидент - суб'єкт господарювання подає:
- свідоцтво про якість;
- ветеринарне свідоцтво;
- карантинний дозвіл на тару, виготовлену із сировини рослинного походження;
- атестат виробництва (копію).
7. Порядок переміщення через митний кордон продуктів лову та харчової продукції з них іноземного виробництва
Митне оформлення для використання на митній території України продуктів лову та харчової продукції з них іноземного виробництва здійснюється згідно з вимогами митного законодавства України.
Для здійснення митного оформлення щодо якості та безпеки продуктів лову та харчової продукції з них іноземного виробництва суб'єкт господарювання подає [ 21 ]:
- сертифікат походження;
- сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання іноземного сертифіката;
-