Розрахунок допусків і посадок гладких циліндричних з'єднань, підшипників кочення та ковзання, шліцьових та різьбових з'єднань, калібрів. Розрахунок розмірних ланцюгів
Допуск посадки:
ТП = TD + Td = Nmax - Nmin = Smax - Smin = 0,018 + 0,011 = 0,029 (мм)
Середні зазори та натяги:
а) середній зазор
Sm = 0,5 (Smin + Smax) = 0,5 (- 0,0055 + 0,0235) = 0,009 (мм)
б) середній натяг
Nm = 0,5 (Nmin + Nmax) = 0,5 (-0,0235 + 0,0055) = - 0,009 (мм)
Очевидно, що в цій посадці трохи більша ймовірність зазору.
Таблиця 2.2.1.
| Номінальні діаметри та посадки | Отвір | Вал | Зазор | Натяг | Середній зазор або натяг, мкм | Допуск посадки, мкм | ||||||
| Відхилення, мкм | Граничні розміри, мм | Допуск, мкм | Відхилення, мкм | Граничні розміри, мм | Допуск, мкм | Найбільший, мкм | Найменший, мкм | Найбільший, мкм | Найменший, мкм | |||
|
Ж82
|
+35 0 |
82,035 82,000 |
35 |
+25 +3 |
82,025 82,003 |
22 | 32 | - | 25 | - | 3,5 | 57 |
|
Ж62
|
+190 0 |
62,190 62,000 |
190 |
-140 -330 |
61,860 61,670 |
190 | 520 | 140 | - | - | 330 | 380 |
|
Ж16
|
+18 0 |
16,018 16,000 |
18 |
+5,5 -5,5 |
16,0055 15,9945 |
11 | 23,5 | - | 5,5 | - | 9 | 29 |
2.3 Визначення розмірів калібрів для контролю валу та отвору
Умова:
Визначити розміри калібрів для контролю вала та отвору, що входять до складальної одиниці (калібр-пробка для отвору D1, = 16 мм, калібр-скоба для валу D2).
Розв'язок:
1. По діаметру
D1, маємо
шліцьовий
отвір, шліцьове
прямобочне
з’єднання,
розраховане
в [пункті 2.5] наступне:
D - 6 ґ
13 ґ
16
ґ
3,5
.
Для нього розрахуємо
комплексний
калібр-пробку.
За ГОСТ 7951-80 [10, табл.2] в залежності від номінального розміру центруючого діаметра та його допуску знаходимо допуски та величини, що визначають положення поля допуску діаметру Dk калібру-пробки:
- ZD = 5,5 мкм - відстань від середини поля допуску на виготовлення калібру-пробки до відповідного найменшого граничного розміру втулки;
- HD = 3,0 мкм - допуск на виготовлення калібру-пробки по центруючому діаметру D;
- YD = 10,0 мкм - допустимий вихід розміру зношеного калібру-пробки за межу поля допуск втулки
За ГОСТ 7951-80 [10, табл.3] в залежності від номінальної ширини пазу b та її допуску знаходимо допуски та величини, що визначають положення поля допуску розміру bk калібру-пробки:
- Zb = 10,0 мкм - відстань від середини поля допуску на виготовлення калібру-пробки до відповідного найменшого граничного розміру втулки;
- Hb = 4,0 мкм - допуск на виготовлення калібру-пробки по товщині зуба b;
- Yb = 16,0 мкм - допустимий вихід розміру зношеного калібру-пробки за межу поля допуск втулки.
Визначаємо
граничні розміри
втулки Ж16
Н7
:
Dmax = 16 + 0,018 = 16,018 (мм)
Dmin = 16 + 0 = 16 (мм)
Визначаємо
граничні розміри
ширини западин
отвору 3,5 F8
:
bmax = 3,5 + 0,028 = 3,528 (мм)
bmin = 3,5 + 0,01 = 3,51 (мм)
За формулами ГОСТ 7951-80 [10, табл.1] розраховуємо параметри калібру:
· Номінальний зовнішній діаметр калібру-пробки:
Dk = Dmin - ZD = 16 - 0,0055 = 15,9945 (мм)
® Граничні відхилення: ± HD/2
® Максимальний зовнішній діаметр калібру-пробки
Dk max = Dmin - ZD + HD/2 = 16 - 0,0055 + 0,003/2 = 15,996 (мм)
® Виконавчий розмір зовнішнього діаметра калібру-пробки: (найбільший граничний - для пробок):
Dk = 15,996 -0,003 (мм)
· Граничний розмір зношеного зовнішнього діаметра калібру-пробки:
Dk-W = Dmin - YD = 16 - 0,010 = 15,99 (мм)
· Номінальний внутрішній (нецентруючий) діаметр калібру-пробки:
dk = d - 0,1 = 13 - 0,1 = 12,9 (мм)
® Граничні відхилення: h8 -0,027;
· Номінальна товщина зуба калібру-пробки:
bk = bmin - Zb = 3,51 - 0,010 = 3,5 (мм)
® Граничні відхилення: ± Hb/2
® Максимальна товщина зуба калібру-пробки:
bk max = bmin - Zb + Hb/2 = 3,51 - 0,010 + 0,004/2 = 3,502 (мм)
® Виконавчий розмір товщини зуба калібру-пробки: (найбільший граничний - для пробок):
bk = 3,502 -0,004 (мм)
· Граничний розмір зношеної товщини зуба:
bk -W = bmin - Yb = 3,51 - 0,016 = 3,494 (мм)
2. Розраховуємо
калібр-скобу
для контролю
вала (розрахованого
в [пункті 2.4]) Ж
30 k6
.
Визначаємо граничні розміри вала
dmax = 30 + 0,015 = 30,015 (мм)
dmin = 30 + 0,002 = 30,002 (мм)
Згідно ГОСТ 24853-81 [11, табл.2] знаходимо допуски та величини, що визначають положення поля допуску калібрів-скоб:
- Z1 = 3 мкм - відхилення середини поля допуску на виготовлення прохідного калібру для вала відносно найбільшого граничного розміру виробу; - H1 = 4,0 мкм - допуск на виготовлення калібрів для вала;
- Y1 = 3,0 мкм - допустимий вихід розміру зношеного прохідного калібру для вала за межу поля допуску виробу.
- Hр = 1,5 мкм - допуск на виготовлення контрольного калібру для скоби;
У відповідності з формулами ГОСТ 24853-81 [11, табл.1] визначаємо розміри калібрів та контркалібрів:
Калібри-скоби:
Р-ПР = dmax - Z1 = 30,015 - 0,003 = 30,012 (мм)
Р-ПРmax = dmax - Z1 + H1/2 = 30,015 - 0,003 + 0,004/2 = 30,014 (мм)
Р-ПРmin = dmax - Z1 - H1/2 = 30,015 - 0,003 - 0,004/2 = 30,01 (мм)
Р-ПРспр = dmax + Y1 = 30,015 + 0,003 = 30,018 (мм)
Р-НЕ = dmin = 30,002 (мм)
Р-НЕmax = dmin + H1/2 = 30,002 + 0,004/2 = 30,004 (мм)
Р-НЕmin = dmin - H1/2 = 30,002 - 0,004/2 = 30 (мм)
Виконавчі розміри калібрів (мінімальні для валів):
Р-ПР = 30,01
(мм)
Р-ПРспр = 30,018 (мм)
Р-НЕ = 30
(мм)
Контркалібри до скоб:
К-ПРmax = dmax - Z1 + Hр/2 = 30,015 - 0,003 + 0,0015/2 = 30,01275 (мм)
К-Нmax = dmax + Y1 + Hр/2 = 30,015 + 0,003 + 0,0015/2 = 30,01875 (мм)
К-Нmin = dmax + Y1 - Hр/2 = 30,015 + 0,003 - 0,0015/2 = 30,01725 (мм)
К-НЕmax = dmin + Hр/2 = 30,002 + 0,0015/2 = 30,00275 (мм)
К-НЕmin = dmin - Hр/2 = 30,002 - 0,0015/2 = 30,00125 (мм)
Виконавчі розміри контркалібрів:
К-ПР = 30,01275
(мм)
КН = 30,01875
(мм)
К-НЕ = 30,00275
(мм)
На окремому аркуші виконуємо ескіз розрахованих калібрів.
2.4 Розрахунок і вибір посадок кілець підшипників кочення
Умова:
Розрахувати та вибрати посадки для кілець підшипників кочення, що входять до заданої складальної одиниці. При призначенні посадок слід враховувати умови їх роботи: на вал діє постійне навантаження з ударами та вібрацією, перевантаження 300%, клас точності підшипників 6.
Розв’язок:
В даному випадку маємо 3 підшипники: один – шарикопідшипник радіальний, і пара однакових роликових конічних однорядних підшипників. Перше з’єднання являє собою: вал - внутрішнє кільце підшипника; зовнішнє кільце підшипника - корпус. Друге з’єднання : шестерня – внутрішнє кільце підшипника, зовнішнє кільце підшипника – стакан. В обох випадках циркуляційно навантаженим є внутрішнє кільце (рухоме), тому що вал (а на ньому і шестерня) обертається, зовнішнє кільце нерухоме – воно є місцево навантаженим. В посадках підшипників класів 0 та 6 застосовують поля допусків квалітета 7 для отворів корпусі і квалітета 6 для валів. (В нашому випадку – степінь точності 6)
1. Згідно з [2. с.379], виходячи з заданого внутрішнього діаметра d = 20 мм і умов роботи вибираємо шарикопідшипник радіальний однорядний середньої серії 6-304, геометричні параметри якого визначаємо з таблиці довідника:
d = 20 мм; D = 52 мм; В = 15 мм, r = 2 мм.
Підбираємо поле допуску отвора корпуса. Зовнішнє кільце знаходиться під дією місцевого навантаження. Заданим умовам згідно [1. табл.. 3.Д.25] відповідає поле допуску Js7.
Підбираємо поле допуску для внутрішнього циркуляційно навантаженого кільця Для цього визначаємо інтенсивність навантаження:
PR
=
Ч
Kn Ч
F Ч
FA =
Ч
1,8 Ч
1 Ч
1 = 490,9 Н/мм,
де.
R = 3000 H - радіальне навантаження,
b = 11 мм - робоча ширина посадкового місця, для шарикопідшипників b = B - 2r
Kn = 1,8 - динамічний коефіцієнт посадки ( 1,8 тому, що навантаження з ударами і вібраціями )., приймається за [3. с. 238]
F = 1 - коефіцієнт, що враховує степінь послаблення посадкового натягу у порожнистому валі або тонкостінному корпусі, приймаємо за [3. табл.9.5]. В нашому випадку =1, тому, що корпус масивний, вал не порожнистий;.
FA = 1 – коефіцієнт нерівномірності розподілу радіального навантаження між рядами роликів в дворядних конічних роликопідшипниках або між здвоєними шарикопідшипниками при наявності осьового навантаження, вибирається за [3. с. 239] Для цього випадку = 1, тому, що підшипник однорядний.. Заданим умовам для вала та. PR = 490,9 Н/мм відповідає поле допуску k6 [1. табл.. 3.Д.28] тобто маємо Ж 20 k6 - для вала. А так як для внутрішнє кільце підшипника прийнято за основний отвір (посадка призначається в систем отвору) то його поле допуску позначається L6 , тобто для внутрішнього кільця Ж 20 L6.
Відповідно для отвору в корпусі маємо - Ж 52 Js7. А так як зовнішнє кільце підшипника прийнято за основний вал (посадка призначається в систем валу), то поле допуску позначається l6, тобто для внутрішнього кільця Ж 52 l6.
Отже, маємо посадку підшипника в з’єднанні:
Ж
20
- внутрішнє
кільце та Ж
52
- зовнішнє кільце
За ГОСТ 3325-85 [8. табл.5, табл.7] визначаємо відхилення середніх діаметрів кілець. Відхилення розмірів кілець:
Dm для Ж
20 L6 (внутрішнє
кільце): верхнє
ES = 0 мкм; нижнє EI
= -8 мкм; тобто Ж
20 L6 (
).
dm Ж 52 l6 (зовнішнє кільце): верхнє es = 0 мкм; нижнє ei = -11 мкм,
тобто Ж
52 l6
![]()
Відхилення розмірів вала та отвору знаходимо за ГОСТ 25347-82 [7. табл.7, табл.8]:
для вала Ж 20 k6: es = +15 мкм; ei = +2 мкм.
для отвору Ж 52 Js7: ES = +15 мкм; EI = -15мкм,
Параметри посадок кілець підшипника 6-304 наступні:
зовнішнього:
Smax = ES - ei = 15 -(-11) = 26 мкм.
Nmax = ei - ES = 0 -(-15) = 15 мкм.
- внутрішнього:
Nmax = es - EI = 15 -(-8) = 23 мкм.
Nmin = ei - ES = 2 - 0 = 2 мкм.
Згідно з [2. с.391], виходячи з заданого внутрішнього діаметра d = 30 мм і умов роботи вибираємо роликопідшипник конічний однорядний легкої серії 7204, геометричні параметри якого визначаємо з таблиці довідника:
d = 30 мм; D = 62 мм; В = 16 мм; r = 1,5 мм, r1. = 0,5 мм
Підбираємо поле допуску отвору корпуса. Зовнішнє кільце знаходиться під дією місцевого навантаження. Заданим умовам згідно [1. табл.. 3.Д.25] відповідає поле допуску Js7.
Підбираємо поле допуску для внутрішнього циркуляційно навантаженого кільця Для цього визначаємо інтенсивність навантаження:
PR
=
Ч
Kn Ч
F Ч
FA =
Ч
1,8 Ч
1,6 Ч
1 = 617,1 Н/мм,
де. R = 3000 H - радіальне навантаження,
b = 14 мм - робоча ширина посадкового місця, для роликопідшипників b = B - (r+ r1.)
Kn = 1,8 - динамічний коефіцієнт посадки ( 1,8 тому, що навантаження з ударами і вібраціями )., приймається за [3. с. 238]
F = 1,6 - коефіцієнт, що враховує степінь послаблення посадкового натягу у порожнистому валі або тонкостінному корпусі, приймаємо за [3. табл.9.5]. В нашому випадку шестерня, на якій сидить підшипник, має порожнину для з’єднання з валом. Для вибору коефіцієнта необхідно розрахувати відношення
dотв/d = 16/30 = 0,533, де
dотв = 16 мм
- діаметр отвору порожнистого валу. А також відношення
D/d = 62/30 = 2,067
FA = 1 – коефіцієнт нерівномірності розподілу радіального навантаження між рядами роликів в дворядних конічних роликопідшипниках або між здвоєними шарикопідшипниками при наявності осьового навантаження, вибирається за [3. с. 239] Для цього випадку = 1, тому, що підшипник однорядний..
Заданим умовам для вала та. PR = 617,1 Н/мм, відповідає поле допуску k6 [1. табл.. 3.Д.28] тобто маємо Ж 30 k6 - для вала. А так як для внутрішнє кільце підшипника прийнято за основний отвір (посадка призначається в систем отвору) то його поле допуску позначається L6 , тобто для внутрішнього кільця Ж 30 L6.
Відповідно для отвору в корпусі маємо - Ж 62 Js7. А так як зовнішнє кільце підшипника прийнято за основний вал (посадка призначається в систем валу), то поле допуску позначається l6, тобто для внутрішнього кільця Ж 62 l6.
Отже, маємо посадки підшипника в з’єднанні:
Ж
30
- внутрішнє
кільце та Ж
62
- зовнішнє кільце
За ГОСТ 3325-85 [8. табл.25, табл.27] визначаємо відхилення середніх діаметрів кілець. Відхилення розмірів кілець:
Dm для Ж
30 L6 (внутрішнє
кільце): верхнє
ES = 0 мкм; нижнє EI
= -8 мкм; тобто Ж
30 L6 (
).
dm Ж
62 l6 (зовнішнє
кільце): верхнє
es = 0 мкм; нижнє ei
= -11 мкм, тобто Ж
62 l6
![]()
Відхилення розмірів вала та отвору знаходимо за ГОСТ 25347-82 [7. табл.7, табл.8]:
для вала Ж 30 k6: es = +15 мкм; ei = +2 мкм.
для отвору Ж 62 Js7: ES = +15 мкм; EI = -15мкм,
Параметри посадок кілець підшипника 7206 наступні:
зовнішнього:
Smax = ES - ei = 15 -(-11) = 26 мкм.
Nmax = ei - ES = 0 -(-15) = 15 мкм.
- внутрішнього:
Nmax = es - EI = 15 -(-8) = 23 мкм.
Nmin = ei - ES = 2 - 0 = 2 мкм.
2.5 Вибір допусків, посадок та відхилень для геометричних параметрів різьбових та шліцьових з’єднань
Умова:
Для заданого різьбового з’єднання М27 (різьба кріпильна, клас точності середній) встановлюються номінальні розміри і граничні відхилення по усім діаметрам. При наявності в завданні шліцьового з’єднання для нього визначаються розміри і допуски елементів, вибираються засоби контролю шліцьових деталей.
1. Для даної
різьби вибираємо
крупний крок
Р = 3 мм. Хоча при
роботі вузла
є поштовхи та
вібрації, та
довжина згвинчування
є малою - клас
S (l = 10 мм - знаходимо
як висоту гайки
або з пропорцій
заданого складального
креслення) [4,
табл. 4.15], проте
шліцьова гайка
зі стопорною
шайбою запобігатиме
самовідгвинчуванню.
Тому можна
вибрати крупний
крок, який забезпечує
більший ККД
в порівнянні
з різьбами, що
мають дрібний
крок. У відповідності
з ГОСТ 16093-81 для
середнього
класу точності
переважною
є посадка
(для
нормальної
довжини N). Проте,
оскільки знайдена
довжина згвинчування
відноситься
до класу S, то
допуск