Установка сушильна тунельна
3.3.22.2 Зимовий період
(70)
![]()

Рисунок 6 – Процес сушки в дійсній сушильній установці
3.4 Графоаналітичний розрахунок статики теоретичного процесу сушки в сушильному тунелі
3.4.1 Завдання розрахунку
Визначити кількість випареної вологи в сушці, повні і питомі витрати теплоти, палива і сухих газів на сушку, а також ККД сушильної установки.
3.4.2 Вихідні дані.
3.4.2.1 Літній режим
а) температура
1)сушильного агента на вході в тунель tСУМ=500 oС;
2)навколишнього повітря tо,л=19,4 oС;
б) відносна вологість навколишнього повітря jо,л=68%;
в) вологовміст сушильного агента на вході в сушильну камеру
dсум,л=36 г/кг;
г) температура виходу сушильного агента з тунелю t2=90oC.
3.4.2.1 Зимовий режим:
а) температура навколишнього повітря tо,з= -12,2oС;
б) відносна вологість навколишнього повітря jо,з=89%;
в) вологовміст сушильного агента на вході в сушильну камеру
dсум,з=28,8 г/кг
3.4.3 Загальні зауваження по виконанню графоаналітичного розрахунку статики теоретичного процесу сушки.
Сутність графоаналітичного розрахунку статики сушіння полягає у побудові на h-d діаграмі за відомими параметрами сушильного агента зображення процесів, протікаючих в сушильній установці і допоміжних ліній; вимірюванні довжини відповідних відрізків зображення; обчислення на основі цих вимірів питомих витрат сушильного агента і теплоти на сушіння.
В теоретичниму процесі сушіння температура об’єкта сушіння на виході і вході в сушильну камеру одинакова: q1=q2=0 oC. Отже, при протіканні в сушильному тунелі адіабатного процесу випаровування вологи з першого закона термодинаміки витікає, що в цьому процесі h=const, тобто h2=hсум.
3.4.4 Визначаємо довжини характерних відрізків на діаграмі.

Рисунок 7 - Процеси в теоретичній сушильній установці
3.4.4.1 Літній період.
Процеси, протікаючі в установці, будуємо в h-d-діаграмі так. За значеннями to=19,4 oC і jo=68% наносимо точку А. За значеннями tсум=500 oC і dсум=36 г/кг наносимо точку М, яка характеризує стан сушильного агента на вході в тунель. З точки М проводимо ізоентальпу MC до перетину в точці С з ізотермою t2=90 oC. З’єднуємо прямою лінією точки А та М. Ламана АМС відображає процеси, що протікають в установці. З точки А проводимо вертикаль do=const до перетину з ізоентальпою hсум=const (з продовженням лінії МС) в точці В. З точки М проводимо вниз вертикаль dсум=const до перетину в точці D с горизонталлю, проведеною з точки С. Вимірюють довжину відрізків АВ=325мм і CD=172,25 мм, установлюють масштаби діаграми для осі вологовмістів md=1,02 г/(кг∙мм) і mh=0,515 ккал/(кг∙мм).
Для контролю правильності побудов знайдемо величину
CD’=(d2-dсум)/md =(215-36)/1,02=175,5 (мм),
тоді похибка сладає:

3.4.4.2 Зимовий період.
Процеси, протікаючі в установці, будуємо в h-d діаграмі так. За значеннями to=-12,2oC и jo=89% наносим точку А. По значениям tсум=500 oC та dсум=28,8 г/кг наносимо точку М, яка характеризує стан сушильного агента на вході в тунель. З точки М проводимо ізоентальпу MC до перетину в точці С з ізотермою t2=90 oC. З’єднуємо прямою лінією точки А та М. Ламана АМС відображає процеси, протікаючих в установці. З точки А проводимо вертикаль do=const до перетину з ізоєнтальпою hсум=const (з продовженням лінії МС) в точці В. З точки М проводимо вниз вертикаль dсум=const до перетину в точці D с горизонталлю проведеною з точки С. Вимірюємо довжину відрізків АВ=342 мм і CD=196 мм.
Для контролю правильності побудов знайдемо величину
CD’=(d2-dсум)/md =(225-28,82)/1,02=192 (мм), тоді похибка сладає:

3.4.5 Обчислюємо масштабний коефіцієнт діаграми m, кДж/г.вол., за відношенням:
(71)
![]()
3.4.6 Визначаємо питому витрату сухого сушильного агента на сушіння, кг/кг, за формулою
(72)


3.4.7 Визначаємо повну витрату абсолютно сухого сушильного агента на сушіння L, кг/с
,
(65)
![]()
![]()
3.4.8 Визначаємо питому витрату теплоти на сушіння q, кДж/кг, в теоретичній сушильній установці
(73)
![]()
![]()
3.4.9 Визначаємо загальну витрату теплоти на сушку Q, кВт
![]()
![]()
3.4.10 Визначаємо загальну витрату палива на сушіння B, кг/с



3.4.11 Визначаємо питому витрату палива на сушіння b, г/кг вол., за наступною залежністю (34)
![]()
![]()
![]()
3.4.12 Визначаємо ККД сушильної установки hсу,%
3.4.12.1 Літній режим.
(74)
де довжини відповідних відрізків рівні KG=260 мм, CE=206 мм.
![]()
За аналітичними розрахунками
СE’=d2/md=215/1,02=210,78 мм,
тоді похибку графічних побудов визначаємо за формулою
![]()
![]()
3.4.12.2 Зимовий режим.
![]()
де довжини відповідних відрізків рівні KG=245 мм, CE=196 мм.
![]()
За аналітичними розрахунками СE’=d2/md=209,8/1,02=206 мм, тоді похибку графічних побудов визначаємо за формулою
![]()
![]()
3.5 Графоаналітичний розрахунок статики дійсного (з урахуванням втрат теплоти) процесу сушіння в сушильному тунелі
3.5.1 Завдання розрахунку.
Визначити кількість випареної вологи в сушці, повні і питомі витрати теплоти, палива і сухих газів на сушку, а також ККД сушильної установки
3.5.2 Вихідні дані.
3.5.2.1 Літній режим
а) температура
1)сушильного агента на вході в тунель tСУМ=500 oС;
2)навколишнього повітря tо,л=19,4 oС;
б) відносна вологість навколишнього повітря jо,л=68%;
в) вологовміст сушильного агента на вході в сушильну камеру
dсум,л=36 г/кг;
г) температура виходу сушильного агента з тунелю t2=90oC.
3.5.2.2 Зимовий режим:
а) температура навколишнього повітря tо,з= -12,2oС;
б) відносна вологість навколишнього повітря jо,л=89%;
в) вологовміст сушильного агента на вході в сушильну камеру
dсум,з=28,8 г/кг
3.5.3 Загальні зауваження по виконанню графоаналітичного розрахунку статики дійсного процесу сушки..
Основні труднощі цього розрахунку – у побудові політропи дійсного процесу сушіння в сушильному тунелі, тому що тільки за значенням температури t2=90 oC сушильного агента на виході з тунелю не можна нанести на h-d діаграму точку, яка характеризує стан сушильного агента.Уникнути труднощів можна – для цього необхідно побудувати промінь політропи реального процесу сушіння. Для цього на діаграмі потрібно побудувати прцеси в теоретичній сушильній установці так, як це було пояснено вище (П.3.3.4), а потім за допомогою нижче приведеної методики побудувати дійсний процес сушіння.
3.5.4 Будуємо дійсний процес і визначаємо довжини характерних відрізків,побудованих на діаграмі.

Рисунок 8 - Процеси в дійсній сушильній установці
3.5.4.1 Літній період.
Вимірюємо довжину відрізка АВ=281 мм і відкладаємо від точки В вниз вздовж лінії do=const відрізок BP=a.AB=0,11∙281=31 мм. Через точку Р проходить ізоентальпа hсум,у, яка перетинає лінію dсум=сonst в точці N. Далі на ізоентальпі hсум,л вибирають довільну точку е, проводимо через цю точку горизонталь ef=50 мм і обчислюють довжину відрізка eE за співвідношенням
(75)
де
![]()
![]()
![]()
Оскільки D1<0, то відрізок еЕ відкладають з точки е вниз. Відмічаємо точку Е, з’єднують точки N і E прямою та продовжують цю пряму до перетину з ізотермою t2=const і в точці Сд,що характеризує стан сушильного агента на виході з тунелю. З’єднуємо прямою точки Сд і М. Лінія МСд – політропа дійсного процесу сушіння. З точки Сд проводимо горизонталь СдD до перетину її в точці D з лінією dсум=соnst і в точці F з лінією d=0.
За отриманими вище побудовами визначимо відповідні довжини відрізків: СдD=92 мм; AS=230 мм; KG=166 мм; CдF=133 мм. При цьому СдD<CD=168, а розрахункове значення СдD’=(d2д-dсум)/md=(178,9-37,7)/1,02=138 мм.
3.5.4.2 Зимовий період.
Виміряємо довжину відрізка АВ=255 і відкладаємо від точки В вниз вздовж лінії do=const відрізок BP=a.AB=.AB=0,1∙284=28 мм. Через точку Р проходить ізоентальпа hсум,з, яка перетинає лінію dсум=сonst в точці N. Далі на ізоентальпі hсум,у вибирають довільну точку е, проводимо через цю точку горизонталь ef=80мм і обчислюють довжину відрізка eE за співвідношенням (75), де
![]()
![]()
![]()
Оскільки D1<0, то відрізок еЕ відкладають з точки е вниз. Відмічаємо точку Е, з’єднують точки N і E прямою та продовжують цю пряму до перетину з ізотермою t2=const і в точці Сд,що характеризує стан сушильного агента на виході з тунелю. З’єднуємо прямою точки Сд і М. Лінія МСд – політропа дійсного процесу сушіння. З точки Сд проводимо горизонталь СдD до перетину її в точці D з лінією dсум=соnst і в точці F з лінією d=0.
Отриманими вище побудовами визначимо відповідні довжини відрізків: СдD=71 мм; AВ=294 мм; АЛ=174 мм; CдF=100 мм. При цьому СдD<CD=167, а розрахункове значення СдD’=(d2д-dсум)/md=(148,3-29,9)/1,02=116 мм. Похибка при цьому складає:

3.5.5 Визначаємо питому витрату абсолютно сухої частини сушильного агента

![]()
![]()
3.5.6 Визначаємо повну витрату абсолютно сухого сушильного агента на сушіння L, кг/с
,
(65)
![]()
![]()
3.5.7 Визначаємо питому витрату теплоти на сушіння q, кДж/кг, в теоретичній сушильній установці
,
(76)
![]()
![]()
Перевірка відповідно до теплового балансу з використанням наступної формули:
,
(77)


Похибка при цьому складає:
![]()
![]()
![]()
3.5.8 Визначаємо загальну витрату теплоти на сушку Q, кВт (31)
![]()
![]()
3.5.9 Визначаємо загальну витрату палива на сушіння B, кг/с
![]()
![]()
Перевірка витрати палива на сушку за формулою (33)
![]()
![]()
3.5.10 Визначаємо питому витрату палива на сушіння b, г/кг вол., за наступною залежністю (34)
![]()
![]()
3.5.11 Тепловий ККД сушильної установки.
3.5.11.1 Літній період.
(78)

3.5.11.2 Зимовий період.
(79)

3.6 Розрахунок тривалості процесу сушіння.
3.6.1 Завдання розрахунку.
Визначити тривалість процесу сушіння в дійсній сушильній установці,використавши метод А.В.Ликова.
3.6.2 Вихідні дані.
3.6.2.1 Літній період.
а) початковий вологовміст об’єкта сушіння Uo=7,5%;
б) кінцева вологість готового продукту wк=1%;
в) рівноважна вологість wр=0,8%;
г) вологовміст сушильного агента на вході в сушильну камеру dсум,л=36 г/кг;
д) ентальпія сушильного агента на вході в сушильну камеру hсум,л=669,75 кДж/кг;
е) швидкість руху сушильного агента в тунелі на ділянці, яка відповідає першому періоду сушіння wo=1,4 м/с;
ж) характерна довжина матеріалу (визначальний розмір) у напрямку обтікання його сушильним агентом lo=1,4 м;
з) температура сушильного агента на вході в тунель tСУМ=500oС;
і) барометричний тиск Вл=746,3 мм.рт.ст.;
к) температура навколишнього повітря tо,л=19,4 oС;
л) температура сушильного агента на виході з тунеля t2=90oC.
3.6.2.2 Зимовий період.
а) вологовміст сушильного агента на вході в сушильну камеру
dсум,з=28,82 г/кг
б) ентальпія сушильного агента на вході в сушильну камеру
hсум,з=648,2 кДж/кг;
в) барометричний тиск Вз=759 мм.рт.ст.;
г) температура навколишнього повітря tо,з= -12,2 oС.
3.6.3 Визначаємо відносний коефіцієнт сушки c, %-1, за формулою
(80)
![]()
3.6.4 Визначаємо кінцевий вологовміст Uк, %, за співвідношенням
(81)
![]()
3.6.5 Визначаємо рівноважний вологовміст Uр, %, з виразу
(82)
![]()
3.6.6 Визначаємо зведений критичний вологовміст об’єкта сушіння Uкр,л, %, за наступною залежністю
(83)
![]()
3.6.7 Визначаємо вологовміст сушильного агента dI, г/кг, на виході із зони сушильного тунелю, яка відповідає першому періоду сушіння за формулою
(84)
![]()
![]()
3.6.8 Знаючи характер процесу сушки, використовуючи діараму за отриманим вище значенням d2I визначаємо параметри, необхідні для подальшого розрахунку:
а) температура сушильного агента в кінці першого періоду сушки t2I,л=446 oC, t2I,з=450 oC.
б) вологовміст сушильного агента біля поверхні випаровування об’єкта сушіння на початку першого періоду сушіння dпм1,л=242 г/кг, dпм1,з=230 г/кг;
в) вологовміст сушильного агента на поверхні випаровування об’єкта сушіння наприкінці першого періоду сушіння dпм2,л=238 г/кг, dпм2,з=215 г/кг;
г) температура сушильного агента на поверхні випаровування об’єкта сушіння на початку першого періоду сушіння tпм1,л=tсм,лм=67,7 oC, tпм1,з=tсм,зм=66,5 oC;
д) температура сушильного агента на поверхні випаровування об’єкта сушіння наприкінці першого періоду сушіння tпм2,л=t2Iм=66,2 oC,
tпм2,з=t2I,зм=64 oC.
3.6.9 Визначимо визначальну температуру tм, oC, за формулою
(84)
T’м,з=555,95
К.
T’м,з=530,2
К.
T”м,л=556,8
К.
T”м,з=529,6
К.
3.6.10 Визначаємо ентальпію сушильного агента h2I, кДж/кг, на виході з зони I-го періода сушки за співвідношенням
(85)
![]()
![]()
3.6.11 Визначаємо для перевірки правильності вище отриманих результатів значення температури t2I, оС, сушильного агента в кінці першого періоду сушіння
Приймаємо
в першому наближенні
![]()
Величина теплоємностей компонентів за цієї температури
![]()
![]()
(86)
![]()
![]()
Похибка при цьому складає:
![]()
![]()
![]()
3.6.12 Визначимо рушійну силу процесу масообміну Dd1, г/кг, на поверхні випаровування об’єкту сушки в кінці першого періоду сушки за формулою
(87)
![]()
![]()
3.6.13 Визначимо рушійну силу процесу масообміну Dd2, г/кг, на поверхні випаровування об’єкту сушки напочатку першого періоду сушки за наступною залежністю
(88)
![]()
![]()
3.6.14 Визначаємо середню рушійну силу Ddср, г/кг, процесу масообміну в першому періоді сушки за співвідношенням
(89)


3.6.15 Визначаємо за таблицями термодинамічних властивостей повітря [10] коефіціент кінематичної в’язкості no, м2/с, при нормальному тиску:
![]()
![]()
![]()
![]()
Перераховуємо його на умови розрахунку за формулою:
(90)
![]()
![]()
![]()
![]()
3.6.16 Визначимо критерій Рейнольдса Re за співвідношенням