Специфіка адаптації протестантських церков до українських реалій в період незалежності України
Що таке МАХШ?
• найбільша у світі асоціація християнських шкіл. Сьогодні в 115 країнах світу членами МАХШ є 5000 шкіл, у яких навчається 1 млн. 30 тис. дітей
• позаконфесійна організація, що надає підтримку християнським школам та педагогам-християнам
• професійна організація, що сприяє поширенню християнської освіти, обмінові педагогічними ідеями, програмами і досвідом, а також підвищенню рівня викладання в християнських школах
• добровільна асоціація — кожна школа-член МАХШ зберігає свою адміністративну незалежність.
Заснована в 1978 році, Міжнародна асоціація християнських шкіл бачить доручення в служінні учнівству в сфері християнського утворення. Надаючи додаткові можливості для навчання християнським принципам викладання і керівництва навчальним процесом, МАХШ допомагає педагогам-християнам в усім світі розвивати відповідно до їх культури такі підходи до освіти, що відображають біблійний спосіб життя і мислення.
У 1985 році МАХШ розширила свою діяльність на країни, що знаходяться за межами Північної Америки, а в 1992 році в Москві відкрила своє перше представництво в країнах СНД. У 1994 році офіс був перенесений у Київ, де і продовжує функціонувати як некомерційна, громадська організація "Центр просвітительських програм" (ЦПП). ЦПП МАХШ надає методичну допомогу вчителям-християнам, що працюють у приватних і державних загальноосвітніх школах СНД і Балтії.
ЦПП не втручається в справи міністерств освіти країн цього регіону, але спонукує вчителів-християн керуватися у своїй професійній діяльності загальноприйнятими християнськими світоглядними принципами. Виходячи з існуючих у західних країнах досвіду, ЦПП пропонує загальні напрямки діяльності педагогів-християн, думаючи, що цей досвід може бути переосмислений і використаний педагогами різних країн стосовно до їх культури, законодавчій практиці і реальним потребам шкіл.
Членом МАХШ може стати будь-яка загальноосвітня християнська школа (але не окремі вчителі), що:
розділяє погляди МАХШ на освіту;
дотримує загальхристиянських віроповчальних істин;
співробітничає з відродженими керівниками і вчителями;
не ущемляє прав викладачів і учнів за статтю, расою або національно-етнічною ознакою
Членство в МАХШ припускає:
пріоритетна участь у щорічних педагогічних конференціях, а також у літній програмі навчання вчителів, що викладають у християнських школах;
звільнення від обов'язкового реєстраційного внеску керівників шкіл, що беруть участь
у наших щорічних директорських конференціях;
можливість для школярів брати участь у щорічному "Фестивалі дарунків" (шкільній олімпіаді);
спілкування й обмін досвідом з однодумцями — християнськими педагогами і керівниками, що розділяють погляди щодо важливості християнської освіти.
видачу свідоцтва про членство у всесвітній професійній організації.[130;3-5]
Чільне місце у формуванні духовного світогляду населення займає Українське Біблійне Товариство (УБТ), яке було засноване представниками п’яти християнських церков 22 червня 1991р.
Сьогодні УБТ об’єднує десять постійних і чотири асоційованих колективних членів, серед яких: три православні, греко-римо-католицька та п’ять протестантських Церков. На четвертій Всеукраїнській конференції УБТ, 15 червня 2000 року, асоційованим членам Товариства було обрано світську організацію – Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України.
Згідно зі Статутом, в період між Всеукраїнськими конференціями УБТ керівну роль у Товаристві відіграє центральне правління, до складу якого входять по два представники від кожної Церкви. Очолюють роботу центрального правління УБТ за посадами: президент, віце-президент, голова ревізійної комісії та генеральний директор Товариства. Склад правління обирається на Всеукраїнській конференції терміном на три роки.
Українське Біблійне Товариство покликане друкувати, перекладати й поширювати Слово Боже в Українській державі. Для практичного здійснення цього завдання в УБТ створені й активно працюють три відділи: перекладів, друкування та поширення Божого Слова.
З 1995 року двічі на рік виходить "Бюлетень Українського Біблійного Товариства", в якому друкуються основні інформаційні матеріали про діяльність УБТ та його центрального правління, зв'язки Товариства з Церквами в Україні, за її межами та структурами Об'єднаних Біблійних товариств тощо. Головним редактором видання с Президент УБТ, відповідальним редактором — досвідчений журналіст Василь Коршак.
За часів тоталітарного режиму не могло бути й мови про друк Біблії та іншої християнської літератури українською мовою. Така література, за виключенням невеликого тиражу журналу "Православний вісник" та кількох богослужбових книг, в Україні не видавалась і вважалася підривною щодо влади і суспільства.
За сприяння держави, при підтримці Церков та допомоги Об'єднаних Біблійних товариств УБТ за роки незалежності поширило в Україні понад три з половиною мільйони примірників Біблії та окремих релігійних видань: "Новий Завіт. Псалми. Притчі", "Дитяча Біблія" (з кольоровими ілюстраціями), "Біблія в перекладі для дітей. Старий і Новий Завіт", "Біблійні оповіді" тощо. Це більше ніж за попередню тисячу років з часу прийняття українським народом християнства.
В Україні здійснено запис і видано азбукою Брайля Біблії українською мовою для сліпих, окремі книги Святого Письма крупним шрифтом. Серед країн колишнього Радянського Союзу Українське Біблійне Товариство першим завершило українською мовою інсценований Новий Завіт, який на аудіокасетах поширюється в усіх християнських церквах.
Вперше за останні 400 років (з часу видруку Біблії в м. Острог, що на Волині, 1580—1581 рр.) була надрукована Біблія українською мовою (другий повний переклад митрополита Іларіона Огієнка) на вітчизняній поліграфічній базі. Зусиллями Товариства до 2000-ліття Різдва Христового Р.Турконяком здійснено повний четвертий переклад Біблії сучасною українською літературною мовою, з якого вже підготовлений до друку Новий Завіт.
Незважаючи на певні фінансові труднощі, в 2001 році Українське Біблійне Товариство видало "Біблію для дітей" українською мовою. Відповідно до програми "Можливості-21" 150 тис. примірників цього видання відправлено до загальноосвітніх шкіл країни. В 2004 році розпочалося видання повного перекладу Біблії сучасною українською літературною мовою.
Генсек УБТ Роман Вовк так розповідає діяльність товариства: "Українське Біблійне Товариство (УБТ) — унікальна організація. І цьому є кілька причин. По-перше, воно займається найважливішою справою — поширенням Слова Божого, по-друге, Товариство об'єднало у своїх рядах представників усіх християнських конфесій України. Сьогодні президентом є Анатолій Глуховський. УБТ має чотири офіційні представництва — у Києві, Львові, Харкові і Херсоні."
2004-й — багато в чому знаменний для УБТ. Він був оголошений Роком Біблії в Україні. Також у 2004-ому виповнилося 200 років з моменту появи перших, Біблійних товариств у світі.
Біблійне Товариство займається багатьма проектами. Деякі з них уже закінчились, інші буде продовжено... Поставлено мету забезпечити незрячих дітей духовною літературою, шрифтом Брайля. Але цей проект довготривалий на кілька років. Зараз на всю Україну працює тільки одна київська фабрика, що виготовляє книги для таких дітей. А цього недостатньо, адже в Україні більше чотирьох тисяч незрячих дітей.
Сьогодні Українське Біблійне Товариство є першою організацією в Україні і навіть у колишньому СРСР, що самостійно надрукувала біблійні історії для незрячих дітей. Планується навчати незрячих людей, що згодом самі зможуть друкувати Біблії для сліпих дітей. Таким чином, вирішиться і питання працевлаштування деяких з цієї категорії населення. Сьогодні в Україні уже видрукувано 2500 екземплярів біблійних історій для незрячих дітей. Півтори тисячі вже знайшли своїх читачів, інші буде згодом поширено під час акцій і свят.
Програма "Віра від слухання" проводить аудіозапис біблійних текстів. В даний час у Києві, у веденні УБТ, знаходиться євроазіатський офіс програми "Віра від слухання."
Записаний Новий Завіт на касетах для циган на їхній рідній мові. Приємно також відзначити, що адміністрації в'язниць дозволяють працювати в цих місцях. Кожен регіональний представник має офіційний дозвіл працювати у в'язницях.
Біблійне Товариство підтримує дружні відносини з різними церквами. Видано Новий Завіт і цілком здійснений переклад Старого Завіту з грецької мови.. У процесі беруть участь люди з різних деномінацій, а також учені-лінгвісти.. В даний час здійснюється переклад книги Притч. [116;4]
Протестантські громади є активними учасниками фестивалів християнської пісні, де приймають участь окремі як окремі виконавці так і хорові колективи та ансамблі. Музиканти проводять активну концертну діяльність: виступають в дитячих закладах, будинках для пристарілих, лікарнях, санаторіях, серед слухачів інших аудиторій, пропагуючи власними піснями та своїм світоглядом любов до Христа. Так лише, в м. Рівне працюють на євангельській ниві такі гурти та окремі виконавці: "Осанна", Авен-Єзер", християнський бард - О. Лось, ансамбль юних скрипалів "Небесні мелодії" та ін.
З метою популяризації сучасної християнської музики, запису молодих християнських виконавців, озвучування різноманітних заходів, конференцій, концертів у 2001р. в м. Рівне була створена студія "Ехо". У планах – запис радіоспектаклів, відеороликів, реалізація нових музичних проектів.
У різних містах України силами молодіжного відділу, гурту "Есхате х’Ора" та місцевих церков проводяться акції проти наркотиків, мета яких вказати молоді на Ісуса Христа, як єдиний реальний вихід із проблеми наркотичної залежності.
"Співайте для Господа пісню нову", - ці слова псалмоспівця звучать по-особливому для кожного співаючого, чи то хорист із сорокарічним "стажем" служіння у хорі, чи співак початківець. Нову може співати лише серце відроджене, спасенне, натхнення животворчою силою від Святого Духа. Ми повинні всіляко розвивати і продовжувати наші пісенні традиції і надбання, засновані на притаманні й для слов’ян простоті, задушевності та ліризмові котре у продовж віків збагачувалось і доповнювалось елементами як західноєвропейського протестантського хоралу, так і традиціями українського народу", - говорить у своєму виступі старший регент по Рівненській області ЄХБ Олександр Сташук. [76; 8]
"Сходи у небо" молодіжний музичний фестиваль, який пройшов восени у палаці культури "Юність" міста Калуша. Цільова аудиторія заходу була невіруюча молодь міста, до якої організатори мали на меті донести вістку про спасіння в Ісусі у зрозумілій для них формі. Організаторами фестивалю стали церква "Благодать" та молодіжна громадська організація "Імпульс" в партнерстві з арт-студією "б секунд", управлінням культури міської ради, Калуським Бізнес-центром, торгівельною мережею "555", дизайн студією QU, Українським Біблійним товариством та іншими організаціями.
Основною метою фестивалю було намагання змінити ставлення громадськості міста до церкви. Адже в сприйнятті більшості людей в західному регіоні все вважається сектою, якщо воно не відноситься до католицької чи православної церкви. З цією метою фестиваль проводився на належному організаційному, технічному та виконавчому рівні в офіційній співпраці з представниками державних, громадських та приватних структур.
Зважаючи на рідкісну в проведенні подібних заходів на сьогоднішній день ремарку на рекламі "Живий звук", доступну вартість квитків і на те, що кожний день фестивалю передбачав нову концертну програму, зал жодного дня не був напівпорожнім. Все місто майоріло тисячами якісних повнокольорових плакатів, представляючи наступних виконавців: гурт "Він знає" з Тернополя, Василь та Надія Кондратюк з Києва, гурт Written On Store " з Англії, калуський гурт "Смак Небес".
Гурт "Смак Небес" складає основу групи прославлення церкви "Благодать". Родзинкою його творчості є майстерне поєднання гри скрипки, соло- та бас-гітарі, клавішних та ударних інструментів, колоритних вокалів та елементів фольклору. На фестивалі "Смак Небес" представили вишукані речі свого бельгійсько-голландському туру 2003 року, а також виконали нові композиції в супроводі камерного оркестру міста Калуша. [180;5]
Серед цих проблем найвагомішими є питання мовної культури та освіти. На рівні парафій, побутового релігійного спілкування в основному задовольняються мовні потреби віруючих. Це стосується всіх традиційних конфесій. Проте залишається проблема освіти, друкування літератури українською мовою.
Протестантські церкви позитивно ставляться до тих сфер культури, що розвивались у контексті християнських традицій і сьогодні орієнтуються на їх відновлення (література, музика, архітектура). Сучасну секулярну маскультуру протестанти сприймають стриманіше. Однак деякі форми молодіжної (насамперед музичної) культури проникають у життя громад. Розвинутість общинного життя та максимальна наближеність богослужбового й побутового використання мови дають змогу практично повністю врахувати мовні потреби членів місцевих громад. Звідси строкатість у мовному питанні залежно від регіонів. Український, національний компонент сильніший традиційно на Заході. В інших регіонах переважає інтернаціоналістський (космополітичний, універсалістський) компонент. Сьогодні, з розширенням сфери вжитку української мови, посилюються тенденції до подолання космополітизму. Дедалі більше релігійних видань стають україномовними, а їх зміст — українознавчим.
Відносно скромний богословський набуток вітчизняного протестантизму порівняно з православ'ям або католицизмом пояснюється його історичною ізольованістю від світових центрів протестантської богословської думки, неодноразовою штучною перерваністю послідовної ідейної еволюції та недостатнім освітнім рівнем багатьох поколінь віруючих. Тим ціннішим є намагання деяких конфесій (баптистів, п'ятидесятників, адвентистів) створювати богословські школи, готувати професійних богословів. Показово, що протестанти звертаються до вітчизняної духовної й культурної спадщини, до національних джерел протестантських рухів, виявляють інтерес до вивчення історії власної конфесії на території України. Вона розглядається як складова загальної релігійної історії українського народу, а власне протестантизм — як невід'ємний елемент його культури й суспільного життя.
Культура – сполучна нитка між минулим, теперішнім і майбутнім суспільства. Низький рівень культури у будь-якій країні негативно впливає на суспільне життя, міжнаціональні відносини, на рівень розвитку економіки.
Для всіх галузей життєдіяльності культурою є сукупність культурних цінностей і надбань. Це по особливому гостро звучить в наш час, коли загальний рівень культури в нашій державі є занедбаним і досить не високим. Саме ця обставина наштовхує на думку про обов’язковість володіння тим чи іншим рівнем християнської духовної культури в християнському середовищі.
Поняття "духовна культура" – є досить широким, воно передбачає наявність духовних навчальних закладів, храмів, бібліотек. Це - музична спадщина, поезія, вихованість, відлагоджена етика, мораль і т.п., а також, що є особливо важливим, з практичного виконання дорученого служіння на високому духовно-професійному рівні тобто в дії, спрямовані на проповідь вчення Ісуса Христа, для відродження Його волі і Слави на позитивний вплив у суспільстві. "Наше християнство є живим і діючим, воно не є мертвим і застиглим, воно постійно працює, розвивається і вдосконалюється, змінюючи нас самих і впливаючи на світ. Тому ми стверджуємо: християнська духовна культура можлива лише в дії, в розвитку" [93; 24-25].
На основі опитування проведеного серед респондентів, що є членами протестантських громад м. Рівне, можна скласти цілісну картину стану участі протестантів в освітньому та культурному житті суспільства:
На відміну від усталеної думки про обмеженість віруючих, зокрема протестантів, спостерігається досить чималий відсоток освічених людей.

Рис. 14. Освітні характеристики віруючих
У проведеному соціологічному дослідженні серед респондентів релігійних громад м. Рівне на питання про доцільність викладання основ християнської етики у школі 93% респондентів висловились схвально, 7% - вважають це лише справою сім’ї.
Варіанти відповідей:
"В цьому є велика необхідність".
Якщо це робити правильно (без конфесійних розбіжностей), але за Біблією, як основою.
Питання про обов’язковість проведення богослужіння українською мовою, має таке процентне вираження:

Рис. 15. Про мову ведення богослужіння
На запитання "Яке Ваше ставлення до засилля російської мови в українських ЗМІ?" – респонденти дали такі відповіді:

Рис. 16. Ставлення до російської мови в ЗМІ
Важливою проблемою є функціонування української мови:

Рис. 17. Функціонування української мови
Підводячи підсумок вище сказаному, можна зробити такі висновки:
У християнському середовищі відбувається поступове зростання сфери вжитку української мови, хоча воно часто недостатньо підкріплене матеріально (літературою, перекладами, розвитком друкарства, україномовною освітою). Проблемою залишається створення і розвиток цілісної релігійної україномовної субкультури. Для цього потрібні матеріальна база та інфраструктура (налагодження видавничої справи, кваліфіковане навчання, створення повноцінних перекладів тощо).
Церковна освіта в більшості християнських конфесій поки що не відповідає світовим стандартам богословської освіти, а в загальній частині — стандартам української світської школи. Даються взнаки обмеження попередньої епохи, що перервали богословські та освітні традиції, спричинили духовний та культурний ізоляціонізм.
8. Порівняльна характеристика релігійної ситуації на Україні (етнотериторіальні детермінанти, соціально-демографічні фактори, релігійність і політичні преференції)
Однiєю з оптимальних методик з'ясування стану та характеру релiгiйностi вважаються ґрунтовні соцiологiчнi дослiдження, якi включають цiлий спектр питань. На основi результатiв аналiзу соцiологiчних дослiджень можна з'ясувати рiвень сучасної релiгiйностi. Прикладом є дослiдження, проведене Українським Центром економiчних i полiтичних дослiджень у 2000 роцi, у якому з'ясовано такi проблеми, як вiра та життєвi цiнностi, вiра та полiтика, вiра та геополiтичнi орiєнтацiї, вiра та ставлення до держави й суспiльства тощо, та досліджень, проведених на основі даних Державного комітету у справах релігій за 2004р.
Пропоноване дослідження побудоване на аналiзi результатiв соцiологiчного опитування, проведеного у 2000 роцi Українським фондом "Громадська думка". Опитуванням охоплено 3250 респондентiв у всiх регiонах України. Вибiрка була репрезентативною, iз чiтким урахуванням усiх демографiчних характеристик респондентiв. Соцiологiчне дослiдження охоплювало широке коло полiтичних, економiчних, соцiальних, моральних i культурних проблем. Розглянемо один аспект, пов'язаний iз впливом релiгiйного чинника на свiдомiсть, полiтичнi преференцiї та соцiальну поведiнку населення України.
З метою виокремлення результатiв опитування, якi були необхiднi, було здiйснено двомiрне порiвняння вiдповiдей респондентiв на питання про їх ставлення до релiгiї ("Чи вважаєте Ви себе вiруючим?"), конфесiйну приналежнiсть ("До якої конфесiї Ви належите?") та демографiчних характеристик респондентiв ("Стать", "Вiк", "Мiсто/Село" тощо), а також вiдповiдей на iншi питання анкети.
Етнотериторiальнi детермiнанти релiгiйностi
Загальнi результати опитування показують, що загалом рiвень релiгiйностi в сучаснiй Українi станом на 2000 рiк становить 62% - саме стiльки людей визначилися як вiруючi. Це досить високий показник порiвняно з iншими пострадянськими республiками. Наприклад, у Росiї сучасний рiвень релiгiйностi становить 55% [104; 46].

Рис. 18. Ставлення до релiгiї (%)
Аналiз рiвня релiгiйностi в регiональному вимiрi демонструє чiтку лiнiю зниження рiвня релiгiйностi iз заходу на схiд України. Найбiльший вiдсоток вiруючих зафiксовано в Пiвденно-Захiдному регiонi - 94,50%, а найменший - у Пiвденно-Схiдному - 49,03%.

Рис. 19. Регiональна зумовленiсть релiгiйних преференцiй (%)
За результатами соцiологiчного дослiдження отримано емпiричне пiдтвердження значно вищого рiвня релiгiйностi в жителiв сiльської мiсцевостi порiвняно з мiським населенням: рiвень релiгiйностi на селi сягає 72%, тодi як у мiстi вiруючими себе вважають тiльки 57%.
Такi данi неважко було передбачити, зважаючи на мiцнi устої релiгiйної культури в українських селах, а також бережливе ставлення до традицiй i моралi на селi порiвняно з урбанiстичним середовищем.

Рис. 20. Залежнiсть рiвня релiгiйностi вiд типу поселення (%)
Соцiально-демографiчнi фактори релiгiйностi
Аналогiчною до типу поселення є ситуацiя зi статевою зумовленiстю рiвня релiгiйностi. Як показують результати опитування, релiгiйнiсть жiнок є бiльшою вiд релiгiйностi чоловiкiв - 70% жiнок проти 50% чоловiкiв. Такий стан теж можна пояснити психофiзiологiчними та ментальними особливостями представникiв рiзної статi. Жiнки, як правило, є бiльш емоцiйними, налаштованими на пiдтримку моралi, в українському варiантi жiнки також традицiйно є берегинями домашнього вогнища, що, вiдповiдно, виражається й у бiльшому ступенi їхньої релiгiйностi.
Слід відмітити, що демографічна структура протестантських общин стає більш адекватною структурі суспільства. Дослідження О. Назаркіної трьохсот протестантів Донецької області дало відображення соціально-демографічного портрету опитаних: середній вік – 38-39 років; 59% - жінки, 60% - мають середню чи середньо-спеціальну освіту, 28% - вищу і незакінчену вищу. Серед опитаних 18,3% -пенсіонери, 18% - студенти і учні, 14% - домогосподарки і тимчасово не працюючі, 10% займають адміністративні посади, працюють в торгівлі і на приватних підприємствах, 9% - робітники освіти культури та охорони здоров’я, 5,3% - кваліфіковані технічні спеціалісти [58; 11].

Рис. 21 Залежнiсть релiгiйностi вiд статi (%)
Так само iсторично зумовленими та неодноразово фiксованими соцiологами є результати зiставлення конфесiйної приналежностi опитаних у регiональному зрiзi (табл. 1). УГКЦ повнiстю домiнує в Захiдному регiонi (65%), тодi як у схiдних областях вiруючих цiєї конфесiї або зовсiм нема, або дуже мiзерний вiдсоток. Натомiсть в iнших регiонах переважають вiруючi УПЦ КП, а також УПЦ МП. Причому в УПЦ МП досить мiцнi позицiї в Пiвнiчному, Пiвнiчно-Захiдному, Схiдному, Пiвденно-Схiдному та Пiвденному регiонах, а також в АР Крим.
Щодо християн протестантських конфесій, то на початку 2000-х років в Україні офіційно функціонувало біля 8 тис. протестантських общин; протестантами була створена одна третя всіх духовних учбових закладів країни і одна третина всіх недільних шкіл. До євангельських християн баптистів належало 36% загальної кількості протестантських общин; (Общини Всеукраїнського об’єднання ЄХБ); до п’ятидесятницького напрямку, який є найбільший серед Союзу ХВЄ України 20%; до Уніатської конфесії АСД – 13%. Всі інші протестанські общини (реформати Закарпаття, методисти, німецька, українська і шведська євангельстко-лютеранські церкви та ін.) разом становлять менше 20% загальної кількості протестантських об’єднань. Найбільше поширення відмічається у Закарпатті – 7%, на Буковині – 7%, Рівненщині – 6%, Одещині - 6%, Волині - 5% зазначає В.Єленський у своїй праці.
Однак якщо вiдзначенi вище результати та зробленi на їх основi висновки стали лише дослiдницьким пiдтвердженням загалом вiдомих тенденцiй, то данi, отриманi на основi двовимiрного аналiзу за iншими параметрами, дозволили вiдстежити зовсiм нез'ясованi досi залежності. Маємо на увазi, зокрема, вiковий критерiй у структурi та змiстовому наповненнi релiгiйностi. Як показують данi двовимiрного аналiзу, показники релiгiйностi серед респондентiв крайнiх вiкових груп ("18-29 рокiв" та "60 рокiв i старшi") є вищими, анiж показники релiгiйностi серед респондентiв середнього вiку. Це можна пояснити загальними тенденцiями стану релiгiї та церкви в українському суспiльствi протягом його повоєнної iсторiї: вищi показники релiгiйностi притаманнi тим вiковим середовищам, у яких вiра формувалася або в докомунiстичний, або в посткомунiстичний перiод [48; 15]. Слід зазначити, що процентне співвідношення молодих людей в протестантських общинах тотожний процентному співвідношенню осіб у вікових діапазонах 16-18 років і 29-30 років у складі населення України. У великих міських общинах процентне співвідношення молоді досягало 40%.

Рис. 22. Вiкова детермiнанта релiгiйностi (%)
Конфесiйний вимiр вiкових груп указує на "вiк" рiзних конфесiй. На основi цих даних можна зробити висновок, що на сьогоднi "наймолодшими" є УГКЦ i УПЦ КП, де люди вiком 18-29 рокiв становлять вiдповiдно 25,4% та 24,5%, а "найстарiшою" є УПЦ МП iз найнижчим показником молодi (14%) та з найвищим показником людей вiд 60 рокiв i старших - 32,5% (табл. 1).
Таблиця 1 Вiкова структура конфесiйної релiгiйностi в Українi (%)
| 18 - 29 р. | 30 - 39 р. | 40 - 49 р. | 50 - 59 р. |
60 р. i старшi |
|
| Українська греко-католицька церква | 25,42 | 15,82 | 16,38 | 16,95 | 25,42 |
| Українська православна церква Київського патрiархату | 24,46 | 18,67 | 13,46 | 13,46 | 29,96 |
| Римо-католицька церква | 20,00 | 5,00 | 20,00 | 30,00 | 25,00 |
| Протестанти | 21,52 | 18,99 | 22,78 | 17,72 | 18,99 |
Як виявило опитування, високий освiтнiй рiвень негативно впливає на релiгiйнiсть, адже за освiтнiм критерiєм найвищий рiвень релiгiйностi в людей iз початковою або неповною середньою освiтою (70%), натомiсть найнижчий у людей iз вищою та незакiнченою вищою - заледве 53% . Проте, на наш погляд, не слiд виводити прямої залежностi цих двох показникiв. Найiмовiрнiше, на такому станi речей позначилася полiтика, яка велася Радянським Союзом у руслi комунiстичної iдеологiї, коли бiльшiсть людей iз вищою освiтою, як правило, мали бути комунiстами, а "комунiст" i "вiруючий" були поняттями несумiсними. Тобто релiгiйнiсть у середовищi високоосвiчених людей викорiнювалася цiлеспрямовано й через рiзного роду впливи.
Голова Союзу об'єднань євангельських християн-баптистів України Г. Комендант затверджує, зокрема, що в складі Союзу в 2001 р. було 180 діючих учителів-практиків, не вважаючи тих, хто має педагогічну освіту, але не працює за спеціальністю, і близько 1200 медичних працівників. У Союзі є також адвокати, професора, депутати Верховної Ради [70; 306-308]

Рис. 23. Освiта та ставлення до релiгiї (%)
Можна також вiдстежити залежнiсть (хоча й не дуже чiтко виражену) мiж рiвнем релiгiйностi та матерiальними станом респондентiв. Данi двовимiрного аналiзу показують, що релiгiйнiсть у середовищах iз крайнiми показниками матерiального стану ("дуже низький" i "високий") є дещо вищою (67-68%) вiд решти майнових категорiй респондентiв.Із цього можна зробити попереднiй висновок про те, що люди думають про вище начало, а просять про допомогу, коли їм дуже погано в житті,або коли їм вже досить комфортно.

Рис. 24. Релiгiйнiсть i матерiальний стан (%)
Релiгiйнiсть досить чiтко корелюється також iз родом занять (рис. 24). Данi двовимiрного аналiзу в цьому зрiзi, до речi, пiдтверджують уже наведенi вище результати та зробленi висновки. Зокрема, результати вказують на те, що найбiльше вiруючих серед керiвникiв (74%), тобто тих, хто впевнено почуває себе в життi. Так само високий рiвень релiгiйностi в середовищi iнвалiдiв та пенсiонерiв - 72,5%. Цю категорiю можна спiввiднести з такими категорiями з високим рiвнем релiгiйностi, як: 1) люди з низьким матерiальним станом; 2) люди старшого вiку. На третьому мiсцi за рiвнем релiгiйностi вiдповiдно до роду занять розташувалася така категорiя, як безробiтнi й домогосподарки (63%), серед яких за статевою ознакою переважають жiнки, якi характеризуються значно вищою релiгiйнiстю, нiж чоловiки, про що говорилося вище.

Рис.25. Релiгiйнiсть i рiд занять (%)
Релiгiйнiсть i політичні преференції
Ще один цiкавий напрям з'ясування природи релiгiйностi рiзних груп респондентiв стосувався визначення їхнiх полiтичних преференцiй. Так, на основi зіставлення конфесійної приналежності та ставлення до демократiї (табл. 3) можна дійти висновку, що найбiльш демократично налаштованими є вiруючi УГКЦ, серед яких перехiд до демократiї вважають необхiдним 44,6% респондентiв та вiруючi РКЦ (35%). Натомiсть найменш "демократи,чними" виявилися респонденти, що репрезентують УПЦ МП, серед них лише трохи менше 18% вважають перехiд до демократiї необхiдним.
Демократичні перетворення в державі дали можливість протестантам почувати себе вільними людьми, тому серед них досить високий рівень людей, (41%), які визнають необхідність демократії.
Станом на 01.01.2004р. згідно з даними державного комітету у справах релігій в Україні діють 27231 християнська релігійна організація, різних конфесій, течій та напрямів . Аналіз динаміки зростання кількості церковно-релігійних інституцій та розширення віросповідного спектру релігійного середовища протягом 2000-2004рр. свідчить про те, що після піку розбудови інституційної релігійної мережі (1988-1990рр.) динаміка зростання набула усталеного характеру і складає зараз близько 10% на рік; так, за підсумками 2004р., кількість релігійних організацій, порівняно з попереднім роком, зросла на 8,5%.
Розподіл церковно-релігійних організацій за конфесійною ознакою свідчить про домінування в Україні православ'я, до якого належать 14935 організацій, або 52,2% їх загальної кількості. Діють три чисельні православні Церкви (Українська Православна Церква, Українська Православна Церква - Київський патріархат, Українська Автокефальна Православна Церква), та 11 невеликих угруповань, що сповідують окремі версії православного вчення.

Рис. 25. Порівняльний аспект інституційної мережі
Порівняльний аналіз динаміки зростання кількості релігійних громад виявляє стійку тенденцію до переважаючого, порівняно з православними, темпу зростання протестантських, а також неорелігійних рухів, (зокрема — харизматичного напряму).
Конфесійний зріз
Як зазначалося вище, зараз в Україні діють релігійні організації 120 конфесій, течій і напрямів. Найбільш численні мережі громад мають, традиційні для України конфесії. Домінуючі позиції у церковно-релігійному житті країни продовжує зберігати православ'я.
Водночас, протягом останнього десятиріччя в Україні з'явилися нові конфесії, течії і напрями — як історично притаманні іншим країнам (наприклад, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони)), так і новітні релігійні рухи (НРР;