Організація технології роботи вантажної станції
(4.11)

Приймаємо 1 кран на складі навалочних вантажів для вивантаження вугілля з вагонів та завантаження його на автомобілі механізованим способом.
5 Аналіз конструкції гірки малої потужності
Для виконання операцій з розформування та формування передаточних поїздів, підборки вагонів по фронтах маневрової роботи на станції є сортувальна гірка висотою 1,53 м. Для забезпечення високої продуктивності маневрової роботи, збереження вагонів й вантажів, що перевозяться, зниження загальних витрат на маневрову роботу поздовжній профіль гірки повинен відповідати встановленим вимогам.
Загальні вимоги до сортувальних гірок малої потужності
Гірки малої потужності є основним типом малих сортувальних пристроїв. Гірка малої потужності має насувну та спускну частини.
Насувна частина – ділянка колії перед вершиною сортувального пристрою. Поздовжній профіль насувної частини повинен забезпечити можливість від цепки вагонів та здійснення необхідного режиму насува складу до вершини гірки.
Спускна частина складається із швидкісної ділянки, на якій швидкість руху відчепів збільшується за рахунок дії сили тяжіння, проміжної ділянки, стрілочної зони та ділянки сортувальних колій до розрахункової точки. Поздовжній профіль спускної частини повинен забезпечити необхідний режим швидкості руху відчепів до реалізації розрахункової швидкості розпуску.
Колії сортувального парку, насувної й спускної частини сортувальної гірки станції «Д» викладені рейками Р50 з симетричними стрілочними переводами 1/6, що відповідає встановленим вимогам.
На сортувальних гірках малої потужності проектуються, як правило, одна колія насуву й одна спускна колія. При відсутності передгірочного парку, як правило, перед гіркою укладається витяжна колія корисною довжиною, що дорівнює довжині поїзда. У важких умовах допускається зменшення довжини витяжних колій, але не менше половини довжини поїзду. Таким чином, витяжна колія перед гіркою на станції «Д» корисною довжиною 475 м відповідає нормальним умовам, тобто не менше половини довжини поїзда.
На гірці малої потужності, як правило, необхідно встановлювати дві механізовані тормозні позиції - одну на спускній частині й одну на сортувальних коліях. Сортувальна гірка станції “Д” обладнана двома гальмівними позиціями: ГП1 – 3-х РНЗ2, ПГП – 2-х РНЗ2.
0.3.Визначення висоти сортувальної гірки.
Висотою гірки (Нг) називається профільна різниця рівнів вершини гірки (ВГ) і розрахункової точки (РТ).
Висота гірки повинна забезпечувати скочування вагонів від вершини гірки до розрахункової точки, тобто повинна відповідати умові:
(5.1)
де
- сумарна питома
робота усіх
сил опору руху
при скочуванні
вагона від
вершини гірки
до розрахункової
точки.
Враховуючи
випадковий
характер
,
мінімальну
розрахункову
висоту гірки
можливо визначити
за формулою:
,
м(5.18)
де
kp -
міра відхилення
розрахункового
значення hw
від його середньої
величини;
- середні величини (математичні очікування) питомої роботи відповідних сил опору руху: основного, стрілочних переводів і кривих ділянок, середовища і вітру, м.е.в.;
hсн – питома робота опору руху від снігу та інею, м.е.в.;
hо – енергетична висота, що відповідає швидкості розпуску, м.е.в.
Визначення середньої величини основного питомого опору
Основним називають опір руху вагонів на прямій горизонтальній колії, який виникає в результаті: тертя між собою деталей буксових вузлів, тертя коливання між колесами й рейками та т.і.
Основний опір руху визначається за формулою:
(5.18)
де`0 – математичне очікування основного опору руху вагонів з роликовими підшипниками в залежності від вагової категорії вагону, кгс/т.
L - відстань від ВГ до РТ, м.
Визначення середньої величини опору від стрілок та кривих.
Опір руху від кривих виникає від тертя у шкворневих вузліх вагонів при вході та виході з кривої.
Опір від стрілочних переводів виникає при русі на переводній кривій та внаслідок ударів, тертя колес вагона з вістряками, хрестовиною та контррейками стрілочного вузла.
Опір від стрілок та кривих визначається за формулою:
(5.18)
деn- кількість стрілочних переводів на дільниці;
j - сума кутів поворотів на ділянці, включаючи стрілочні;
-
швидкість руху
вагона на ділянці,
м/с.
Визначення середньої величини опору від середовища й вітра.
Опір від середовища й вітра hсв залежить від типу вагона, швидкості його руху, швидкості та напрямок вітру та визначається за формулою:
(5.18)
десв – питома величина опору середовища та вітра;
Сх – коефіціент повітряного опору вагона, що залежить від роду вагона та кута обдува вагона a.
Vp – результующа швидкість вітру і вагона, м/с, що визначається за формулою;
(5.18)
деVваг –швидкість вагона на ділянці, м/с.
Vветр – средньовзважена швидкість вітру серед зустрічних вітрів, визначається за формулою:
(5.18)
де
-
повторюваність
вітра j-го румба;
-
швидкість вітра
j-го румба, м/с;
Квс - приведений коефіціент параметрів відчепа та середовища, визначаємо за формулою:
(5.18)
деS – площа поперечного розрізу вагона, м2.
Q- маса вагона, тс.
t – температура навколишнього середовища, 0С.
Визначення середнього опору від снігу та інею.
Опір від снігу та інею враховується для зимових умов в межах стрілочної зони та на сортувальних коліях та визначається за формулою:
(5.18)
деси – питомий опір від снігу та інею, що визначається в залежності від вагової категорії вагона та температури навколишнього повітря, кгс/тс
L- відстань від кінця другої гальмівної позиції до РТ, м.
Визначення енергетичної висоти, що залежить від швидкості розпуску
Кінетична енергія відчепа, що від несоться на одиницю його маси, називаеться енергетичною висотою, що залежить від швидкості розпуска, та визначається за формулою:
(5.18)
деVросп – швидкість розпуска, м/с.
g'- приведенє прискорення вільного падіння, яке враховує енергетичний вплив маси колісних пар, що вращаються. Визначається за формулою:
(5.18)
деQ –маса відчепа, т
n - кількість осей в відчепі.
g – прискорення вільного падіння, g=9,81
На підставі приведених вище формул визначається висота горки для розрахункового бігуна, параметри якого наведені в таблиці 5.1, й для параметрів навколишнього середовища, які наведені в таблиці 5.2
Таблиця 5.1 Параметри розрахункового бігуна
| Тип розрахункового бігуна | Критий |
| Кількість осей | 4 |
| Маса вагона, т | 25 |
| Площа поперечного розрізу вагона, м2 | 9,7 |
|
Коефіціент
повітряного
опору
|
1,12 |
| Математичне очікування основного опору руху вагона `o, кгс/тс | 1,75 |
| Швидкість розпуска Vросп , м/с | 1,2 |
Параметри навколишнього середовища приведены в табл. 5..
В якості важкої колії вибираємо колію № 1, яка має найбільшу довжину до розрахункової точки та найбільшу суму кутів поворота.
Параметри навколишнього середовища задані у вихідних даних (див. додаток А, табл. А.4) та наведені у таблиці 5.2.
Таблиця 5.2 Параметри навколишнього середовища
| Температура навколишнього повітря, 0С | -16 | |
| Азимут розпуска вагонів | 125 | |
|
Питомий
опір від снігу
та інею
|
0,26 | |
| Північ | Швидкість вітру, м/с | 2,1 |
| Повторюваність | 0,12 | |
| Південь | Швидкість вітру, м/с | 2,5 |
| Повторюваність | 0,14 | |
| Захід | Швидкість вітру, м/с | 4,8 |
| Повторюваність | 0,05 | |
| Схід | Швидкість вітру, м/с | 5,6 |
| Повторюваність | 0,25 | |
Параметри важкої колії й суміжної з важкою колії № 2 зведені в таблиці 5.3.
Таблиця 5.3 Параметри важкої колії та колії суміжної з важкою.
| Назва розрахункової дільниці | Довжина, м | Кількість стрілок | Сума кутів поворотів | Швидкість руху вагона на дільниці, м/с | |
| УВГ-1ТП | 31,325 | 0 | 0° | 3,5 | |
| 1ТП-ПТП | 176,05 | 4 | 25° 27ў 12І | 25° 18ў 05І | 3 |
| ПТП-РТ | 61,175 | 0 | 0° | 0° | 1,4 |
| Усього | 0,441 | ||||
Основний питомий опір визначається за формулою (5.18).
hосн = 1,75Ч207,57Ч10-3 = 0,36 м.е.в.
Опір середовища та вітра визначається по формулам (5.18), (5.18), (5.18). Середньовзважена швидкість вітру серед зустрічних вітрів Vветр за формулою (5.18)

Приведений коефіціент параметрів відчепа та середовища визначається за формулою (5.18):

Результати розрахунків решти величин зведено в таблицю 5.4.
Таблиця 5.4 Визначення опору середовища та вітру.
| Назва дільниці | Довжина, м | Vваг, м/с | Vр, м/с | wсв | hсв, м.е.в. |
| УВГ-1ТП | 31,325 | 3,5 | 8,03 | 1,950 | 0,061 |
| 1ТП-ПТП | 176,05 | 3 | 7,53 | 1,715 | 0,302 |
| ПТП-РТ | 61,175 | 1,4 | 5,93 | 1,063 | 0,065 |
| Усього | 0,441 | 0,441 |
Опір середовища та вітру hсв=0,428 м.е.в.
Опір від стрілок та кривих визначається за формулою (5.18). Результати розрахунків зведені в таблицю 5.5.
Таблиця 5.5 Визначення опору від стрілок та кривих.
|
Розрахункова ділянка |
Довжина, м. | Кількість стрілок | Vваг, м/с | Сума углов поворотов | hск, м.е.в. | ||
| УВГ-1ТП | 31,325 | 0 | 3,5 | 0° | 0,0 | ||
| 1ТП-ПТП | 176,05 | 4 | 3 | 25° 27ў 12І | 25° 18ў 05І | 0,073 | 0,073 |
| ПТП-РТ | 61,175 | 0 | 1,4 | 0° | 0° | 0,0 | 0,0 |
| Усього | 0,441 | 0,073 | 0,073 | ||||
Опір від стрілок та кривих hск=0,073 м.е.в.
Визначимо опір від снігу та інею за формулою (5.18), з врахуванням того, що відстань від кінця гальмівної позиції до РТ дорівнює 224,625 м
hси=0,26Ч224,625Ч10-3=0,058 м.е.в.
Енергетичну висоту, що залежить від швидкості розпуску, визначаємо за формулою (5.18)
м.е.в.
На підставі визначених вище опорів визначаємо висоту горки за формулою (5.18), прийнявши міру відхилення розрахункового значення hw від його середньої величини Kp=1,5.
Hр=1,5 (0,47+0,428+0,073)+0,058-0,078=1,436 м.
Таким чином, розрахункова висота гірки не перевіщує висоти гірки, що існує на станції «Д», тобто задовольняє умові (5.1).
Розрахунок та побудова графіків втрат енергетичних висот.
Розрахунок втрат енергетичних висот.
Для перевірки працездатності запроектованої гірки виконаємо графічне моделювання процесу розпуска составів з гірки. Розрахунок з перевірки профілю горки, розміщенню та установленню потужності гальмівних засобів повинні визначати можливість забезпечення розрахункової швидкості розпуска при скочуванні бігунів в композиції П-Х-П. П бігун скачується на тяжку колію, а Х – на суміжну з тяжкою колією. Параметри бігунів приведені в таблиці 5.6.
Таблиця 5.6 Параметри бігунів.
| Бігун | Тип вагона | Кількість осей |
кгс/тс |
S, м2 | g', м/с2 | Q, т | Сх |
| П | НВ | 4 | 4,0 | 8,5 | 9,19 | 25 | 1,36 |
| Х | 0,8 | 9,58 | 70 |
Втрати енергії на кожній ділянці визначаються за формулою:
(5.18)
Розрахунок втрат енергетичних висот для П бігуна наведемо в таблиці 5.7.
Таблиця 5.7 Розрахунок втрат енергетичних висот П бігуна.
| Ділянка | Довжина ділянки, м | Швидкість вагона, м/с | wсв | hcв, м.э.в | hосн, м.е.в. | Кількість стрілок | Сума кутів повороту | hcк, м.е.в. | hw, м.е.в. |
| УВГ-1ТП | 31,325 | 3,5 | 2,105 | 0,022 | 0,125 | 0 | 0 | 0,000 | 0,047 |
| 1ТП-ПТП | 176,05 | 3 | 1,851 | 0,109 | 0,7 | 4 | 25,5 | 0,073 | 0,322 |
| ПТП-РТ | 61,175 | 1,4 | 1,148 | 0,023 | 0,245 | 0 | 0 | 0,000 | 0,072 |
| Усього | 0,441 | 0,441 | 0,441 | 0,441 | 0,441 |
Сумарні
втрати енергій
для П бігуна
=1,605
м.е.в.
Розрахунок кривих втрат енергетичних висот для Х бігуна наведено в таблиці 5.8.
Таблиця 5.8 Розрахунок втрат енергетичних висот Х бігуна.
| Ділянка | Довжина ділянки, м | Швидкість вагона, м/с | wсв | hcв, м.э.в | hосн, м.е.в. | Кількість стрілок | Сума кутів повороту | hcк, м.е.в. | hw, м.е.в. |
| УВГ-1ТП | 31,325 | 3,5 | 0,702 | 0,022 | 0,025 | 0 | 0,0 | 0,000 | 0,047 |
| 1ТП-ПТП | 176,05 | 3 | 0,617 | 0,109 | 0,14 | 4 | 25,3 | 0,073 | 0,322 |
| ПТП-РТ | 61,175 | 1,4 | 0,383 | 0,023 | 0,049 | 0 | 0,0 | 0,000 | 0,072 |
| Усього | 0,441 | 0,441 | 0,441 | 0,441 | 0,441 |
Сумарні
втрати енергії
для Х бігуна
=0,441
м.е.в.
На підставі розрахунку втрат енергії при розпуску П бігуна видно, що розрахована висота гірки по умові скочування П бігуна не достатня для розпуску П бігуна, через те, що він зупиняється не докочуючись до РТ. Виходячи з цього, висоту гірки визначаємо з умови докочування П бігуна до РТ. Висота гірки в данному випадку становить:
м.
Таким чином, робимо висновок, що висота існуючої горки в 1,53 м забезпечує докочування бігуна П до розрахункової точки.
Побудова кривих втрат енергетичних висот.
Криві
втрат енергетичних
висот П бігуна
и
Х бігуна
відкладаємо
у масштабах
(горизонтальний
1:500; вертикальний
1:20) нарастающим
підсумком.
Получені точки
зўєднуємо
прямими, які
створюють
ломану лінію,
що характеризує
втрати енергетичних
висот на кожній
ділянці.
Побудова кривих втрат енергетичних висот при частковому гальмуванні.
Аналіз
кривої
показує,
що остаточна
енергетична
висота в розрахунковій
точці для Х
бігуна, який
скочується
при несприятливих
умовах без
гальмування,
перевищує
допустиме
значення та
не забезпечує
безпеки розпуска.
Тому Х бігун
повинен підгальмовуватися
для підводу
до РТ з остаточною
енергетичною
висотою не
більше:
(5.18)
где
- допустима
швидкість
співудару
вагонів (швидкість
входу відчепа
в РТ). Приймаю
=1,2
м/с2
м.е.в.
Для
побудови кривої
енергетичних
висот з частковим
гальмуванням
визначимо
межу зони
гальмування.
Для цього від
начала та від
кінця ТП відкладаємо
величину 5,25 м,
що дорівнює
половині довжині
колісної бази
Х бігуна.
0.3. Аналіз поздовжнього профілю існуючої сортувальної гірки
Поздовжній профіль станції «Д» складається з наступних елементів: швидкісної дільниці lск від умовної вершини гірки до гальмівної позиції; дільниці гальмівної позиції lт; дільниці стрілочної зони lз від першої гальмівної позиції до граничного стовпчика останьої стрілки; дільниці сортувальних колій lрт від граничного стовпчика до розрахункової точки. Величини ухилів окремих елементів профілю залежать від висоти гірки, швидкості розпуска, типу та потужності гальмівних засобів.
У відповідності до [11] ухил швидкісної дільниці горок малої потужності повинен бути не менш ніж 25‰. Ділянку гальмівної позиції слід розміщати на ухилі не менш 7‰. Ухил стрілочної зони може бути в межах 1,5 – 2‰, а ухил сортувальних колії 0,5 – 1‰.
Параметри спускної частини гірки станції «Д» приведені в табл. 5.9.
Таблиця 5.9 Параметри спускної частини горки
| Назва елемента | Довжина елемента, м | Ухил елемента, ‰ | h | h |
| Швидкісна ділянка | 26,87 | 33 | 0,89 | 0,89 |
| Ділянка гальмівної позиції | 37,14 | 10 | 0,37 | 1,26 |
| Ділянка стрілочної зони | 158,04 | 1,5 | 0,24 | 1,5 |
| Колії сортувального парка | 46,5 | 0,6 | 0,03 | 1,53 |
Розрахунок та побудова графіків швидкості та часу скочування відчепів.
Розрахунок швидкості та часу скочування відчепів.
Графіки швидкості будуються для П бігуна, що скочується на тяжку колію та Х бігуна, що скочується на колію, суміжну з тяжкою при несприятливих умовах.
Для побудови кривих швидкості та часу скочування відчепів розрахункова колія на всьому шляху, починая від УВГ до РТ, поділяється на ділянки, межами яких призначаються:
в точках, що відповідають положенню УВГ та РТ;
на відстані половини бази вагона від границь стрілочних ізольованих ділянках;
на відстані половини бази вагона від ізостиків ТП;
на границях зон гальмування.
З цією метою розраховані координати початка та кінця елементів розгортки тяжкої колії. Координата УВГ прийнята 0,00 м, а положення наступних точок відносно УВГ визначається як сума довжин елементів, що передують.
Положення ізостиків на вході в розділювальні елементи визначається за формулами:
для
стрілочних
переводів
![]()
для
уповільнювачів
![]()
де
,
-
координати
ізостиків на
вході в розділювальний
елемент, відповідно
для стрілочного
перевода та
уповільнювача;
-
положення
початку стрілочного
переводу відносно
УВГ, м;
-
відстань від
УВГ до балок
уповільнювача,
м;
-
довжина передстрілочної
ділянки, прийнято
5,26 м.
0,50- відстань від ізостика до балок уповільнювача, м.
Координати ізостиків розділювальних елементів на виході визначаються за формулою:
(5.18)
де
- координата
ізостика на
входе на розділювальний
елемент, м.
lиз- довжина ізольованої дільниці, lиз дорівнює:
для стрілочних переводів 11,38 м.
для уповільнювачів РНЗ-2 – 6,25 м.
Координати положень відчепів в моменти входу на розділювальні елементи та виходу з них визначаються за формулами.
При
вході на розділювальний
елемент:
![]()
При
виході з нього:
![]()
деb - довжина колісної бази відчепа, дорівнює 10,50 м.
Координати положення відчепів при розділенні у останьої стрілки визначаємо за формулами:
першого
відчепа:
![]()
другого
відчепа
![]()
де
-
координата
граничного
стовпчика
відносно УВГ,
м.
l1- довжина першого відчепа, l1=13,92 м
l2- довжина другого відчепа, l2=13,92 м.
Межі зон гальмування відповідають положенням центра тяжіння відчепа в моменти входу на ГП та виходу з неї, тому їх призначають на відстані половини бази відчепа від початку та кінця балок уповільнювачів, що уложені в гальмівній позиції.
Максимальна довжина елементів 15 м, тому елементы довжиною більше 15 м розбиваються на ряд дільниць проміжними точками.
Швидкість бігуна в точці визначається за формулою:
(5.18)
де hi - остаточна енергетична висота в данній точці, м.е.в.
Остаточна енергетична висота, що характеризує кінетичну енергию відчепів, визначається як різниця ординат відповідної сумарної кривої втрат енергетичних висот та лінією профілю.
Час ходу відчепа між двумя сусідніми точками визначається за формулою:
(5.18)
деS - довжина дільниці, на якій визначається час ходу, м
Vi, Vi+1 - швидкості бігуна відповідно в початку та кінці дільниці, м/с.
Сумарний час хода бігунів до i –й точки визначається за формулою:
(5.18)
Значення Т визначається окремо для Х та П бігунів.
Результати розрахунків зведені в табл. 5.10.
Таблиця 5.10 Розрахунок швидкості та часу ходу бігунів

Побудова кривих швидкості та часу скочування відчепів.
Криві часу для композиції П-Х-П будуються в такій послідовності:
перша крива часу ходу П бігуна будується від нуля;
друга крива часу ходу Х бігуна суміщується вверх на величину інтервала слідування відчепів через вершини горки to при швидкості розпуску Vo;
вище кривої часу ходу Х бігуна також на величину to виконується побудова другої кривої часу П бігуна;
Інтервал слідування відчепів через вершину горки визначаємо за формулою:
(5.18)
деVo – швидкість розпуску состава з гірки, приймаємо 1,2 м/с.
l1, l2 - відповідні довжини 1-го та 2-го відчепів, приймаємо 14,73 та 13,92 м відповідно.
с.
Перевірка по умові розділення відчепів на розділових елементах.
При наявності резервів інтервалів між відчепами на розділових елементах виникає можливість підвищення швидкості їх розпуска, а відповідно можливість підвищення переробної спроможності гірки. Максимально можлива швидкість розпуска по умові відчеплення на окремому розділовому елементі визначається за формулами:
(5.19)
(5.20)
де
,
(5.21)
Максимально можлива швидкість розпуска по умові розділення відчепів по окремо взятому елементу дорівнює:
(5.22)
Результати розрахунків наведено в таблиці 5.11.
Таблиця 5.11 Визначення максимально можливої швидкості розпуска

Середньовзважене значення максимальної швидкості розпуску визначається по формулі:
,(5.23)
де V0max – максимальна швидкість розпуску по умовам розділення відчепів на стрілочних переводах і-ї стрілочної позиції.
Рі - ймовірність розділення відчепів на і-ій стрілочній позиції, визначається по формулі: Рі = Рстр ·К,(5.24)
де Рстр – ймовірність розділення відчепів по окремій стрілочній зоні.
(5.25)
де nл , nп - кількість сортувальних колій на які можливо попасти слідуючи по даному стрілочному переводу ліворуч чи праворуч відповідно.
В стрілочну позицію входять всі стрілочні переводи, що знаходяться приблизно на однаковій відстані від вершини гірки.
Результати розрахунків наведено в таблиці 5.12.
Таблиця 5.12 Визначення максимально можливої швидкості розпуску

Таким чином, V0max =1,5 м/с.
Середня експлуатаційна швидкість розпуску розраховується за формулою:
,
(5.26)
Перевірка можливості переводу стрілок, уповільнювачів та відсутність вагонів у граничних стовпчиків виконано графічно та показала, що гірка забезпечує розпуск составу з резервом інтервалів між відчепами на розділових елементах у межах норми.
6 Розробка технології роботи станції
Технологія роботи з поїздами й нормування тривалості основних технічних операцій
Станція “Д” виконує роботу передвузлової проміжної станції з пропуску вантажних та пасажирських поїздів. Поїзда без зупинки пропускаються по І та ІІ головних коліях.