Основи мікроекономіки
L L
Рис.6.2. Зміна нахилу ізокости під впливом:
а) зростання ціни праці; б) зниження ціни капіталу
Який же з запропонованих ізокостою набір капіталу та праці забезпечить максимальний обсяг продукту? Для відповіді на це питання необхідно сумістити ізокости з картою ізоквант (рис.6.3).
К


ТС
A
Q3
Q2
Q1
L
Рис.6.3. Максимізація обсягів виробництва при заданих витратах
Умовою для визначення максимальних обсягів виробництва при заданих витратах (як мінімальних витрат на заданий обсяг виробництва) є однаковий нахил ізокости та відповідної ізокванти, що має спільну точку з ізокостою та найбільш віддалена від початку координат (точка А на рис.6.3).
Нахил ізокванти визначається граничною нормою технологічного заміщення, а ізокости – співвідношенням цін праці та капіталу. Тоді умову рівноваги виробника (такого його стану, в якому він не бажає змінювати співвідношення капіталу та праці, що задіяні у виробничому процесі) можна подати як рівність:
MRTSLK= PL / PK. (6.4)
Оскільки MRTSLK= MPL / MPK, то справедливим буде рівняння:
MPL / MPK= PL / PK, або (6.5)
MPL / PL= MPK / PK. (6.6)
Рівняння 6.6 відображає принцип найменших витрат, суть якого полягає в тому, що виробництво заданого обсягу продукції з мінімальними витратами вимагає, щоб ресурси, які одночасно використовуються, мали однакову величину граничного продукту на одиницю вартості ресурсу. Якщо граничний продукт на одиницю витрат одного фактора перевищує граничний продукт іншого фактора, фірма може отримати приріст продукції для реалізації без додаткових коштів за рахунок зміни співвідношення факторів виробництва.
Якщо з’єднати точки, що відповідають комбінаціям факторів виробництва, які мінімізують витрати при різних заданих обсягах виробництва, отримаємо так звану траєкторію росту (рис.6.4).
К

ТС3


ТС2
ТС1
Q3
Q2
Q1
L
Рис. 6.4. Траєкторія росту
Траєкторія росту показує, як змінюється співвідношення факторів виробництва, що забезпечують мінімальні витрати, при збільшенні обсягів виробництва.
6.3 Витрати в короткотерміновому періоді
При аналізі формування витрат в короткотерміновому періоді необхідно провести їх розмежування на постійні та змінні. Постійні витрати (FC) не залежать від обсягів виробництва. Більше того, вони існують навіть тоді, коли виробництво взагалі припиняється. Справа в тім, що як витікає з самого визначення короткотермінового періоду, він недостатній для зміни, перш за все, обсягів капіталу. Прикладами постійних витрат можуть бути видатки, пов’язані з виплатою орендної плати, відсотки за отриманий кредит, амортизація тощо.
Змінні витрати (VC) – це вартість змінних ресурсів, що використовуються для виробництва заданого обсягу продукції. До них належать заробітна плата робітників, витрати на придбання сировини, матеріалів, електроенергії для виробничих цілей тощо.
В мікроекономічному аналізі широко використовуються показники не тільки загальних витрат, але й середніх: середні сукупні (ATC), середні постійні (AFC) та середні змінні (AVC) витрати:
ATC = TC / Q (6.7)
AFC = FC / Q (6.8)
AVC = VC / Q (6.9)
Особлива роль в дослідженні поведінки виробника на ринку належить граничним витратам, які розраховуються як відношення приросту сукупних витрат до приросту обсягів виробництва. Інакше кажучи, граничні витрати показують, яких додаткових витрат коштувало виробнику виробництво додаткової одиниці продукції:
MC = DTC / DQ. (6.10)
Граничні витрати в короткотерміновому періоді не залежать від постійних витрат. На їх рівень впливають тільки змінні витрати.
Для з’ясування закономірностей динаміки витрат в залежності від обсягів виробництва скористуємося умовними даними про виробництво стільців, які подано в табл.6.2. На їх основі можна побудувати відповідні криві.
Оскільки постійні витрати не залежать від змін обсягів виробництва, то на графіку їх крива матиме вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно до вісі обсягу виробництва (рис.6.5). Зображення кривої змінних витрат дзеркально відображає форму кривої сукупного продукту змінного фактора. Кожна точка цієї кривої відповідає мінімальним затратам праці, що вимагаються для виробництва відповідного обсягу продукції. Крива матиме вигляд зростаючої з поступовим затуханням лінії. Десь у перспективі вона досягне точки перелому, після якої подальше зростання змінних витрат не буде супроводжуватися ростом обсягів виробництва. Однак ця дільниця кривої не може бути складовою функції витрат, оскільки не відповідає вимозі її визначення (це не будуть мінімальні витрати, необхідні для отримання заданого обсягу виробництва, оскільки його можна отримати при менших витратах).
Таблиця 6.2
Витрати виробництва
| Q | FC | VC | TC | MC | ATC |
| 0 | 200 | 0 | 200 | - | - |
| 1 | 200 | 100 | 300 | 100 | 300 |
| 2 | 200 | 196 | 396 | 96 | 198 |
| 3 | 200 | 295 | 495 | 99 | 165 |
| 4 | 200 | 400 | 600 | 105 | 150 |
| 5 | 200 | 515 | 715 | 115 | 143 |
| 6 | 200 | 646 | 846 | 131 | 141 |
| 7 | 200 | 794 | 974 | 148 | 142 |
| 8 | 200 | 960 | 1160 | 166 | 145 |
| 9 | 200 | 1150 | 1350 | 190 | 150 |
| 10 | 200 | 1370 | 1570 | 220 | 157 |
Крива сукупних витрат показує зміни загальної вартості факторів, що використовуються у виробництві, в залежності від збільшення обсягів виробництва. Вона матиме таку ж форму, як і крива змінних витрат, однак проходитиме вище на величину постійних витрат.

C
TC

VC
M

N

![]()
FC
Q
Рис. 6.5. Криві сукупних, постійних та змінних витрат
Середні витрати для будь-якого обсягу виробництва дорівнюють тангенсу кута нахилу променю, проведеного від початку координат через відповідну точку на кривій сукупних витрат (наприклад, точку N). Мінімального значення середні витрати набувають в точці, де кут нахилу променю буде найменшим, тобто в точці його дотику до кривої сукупних витрат (точці М). Аналогічно можна сказати і про середні змінні витрати. Якщо будувати їх криву, то вона поступово буде наближатися до кривої середніх сукупних витрат (рис. 6.6).
Граничні витрати – це нахил кривої сукупних витрат, тобто тангенс кута дотичних, проведених до кожної точки кривої. Граничні витрати спочатку зменшуються (у нашому прикладі до другої одиниці продукції), а потім починають зростати при збільшенні обсягів виробництва.
Важливим для подальшого дослідження є з’ясування залежностей між динамікою середніх та граничних витрат.