Ціноутворення на ВАТ "Тера" в економічно-господарському та правовому контексті
Метод ФВА розроблений як "операційно-орієнтована" альтернатива традиційним фінансовим підходам. Зокрема , на відміну від традиційних фінансових підходів метод ФВА:
- надає інформацію у формі, зрозумілої для персоналу підприємства, що безпосередньо участвуют у бізнес- процесі;
- розподіляє накладні витрати відповідно до детального прорахунку використання ресурсів, докладним поданням про процеси і їхній вплив на собівартість, а не на підставі прямих витрат або обліку повного обсягу випуску продукції.
ФВА-метод - один з методів, що дозволяє вказати на можливі шляхи поліпшення вартісних показників. Ціль створення ФВА моделі для вдосконалювання діяльності підприємства - досягти поліпшень у роботі підприємства по показниках вартості, трудомісткості й продуктивності. Проведення розрахунків по ФВА моделі дозволяє одержати великий обсяг інформації для ухвалення рішень.
В основі методу ФВА лежать дані, які забезпечують менеджерів інформацією, необхідної для обґрунтування й прийняття управлінських рішень при застосуванні таких методів, як:
- "точно в строк" ( Just-Іn-Tіme, JІ) і KANBAN;
- глобальне управління якістю (Total Qualіty Management, TQM);
- безперервне поліпшення (Kaіzen);
- реінжинірингу бізнес- процесів (Busіness Process Reengіneerіng, BPR).
Концепція ФВА дозволяє представити управлінську інформацію у вигляді фінансових показників. Використовуючи як одиниці виміру фінансових показників просто UAH, ФВА-метод відображає фінансовий стан фірми краще, ніж це робить традиційний бухгалтерський облік. Це відбувається тому, що ФВА- метод фізично відбиває функції людей, машин і устаткування. Метод ФВА відображає рівень споживання ресурсів функціями, а також причини, по яких ці ресурси використовуються.
ФВА інформацію можна використовувати як для поточні (оперативного) управління, так і для прийняття стратегічних рішень. На рівні тактичного керування інформацію із ФВА моделі можна використовувати для формування рекомендацій зі збільшення прибутку й підвищенню ефективності діяльності організації. На стратегічному - допомогу в прийнятті рішень щодо реорганізації підприємства, зміни асортиментів продуктів і послуг, виходу на нові ринки, диверсифікованості й т.д. ФВА інформація показує, як можна перерозподілити ресурси з максимальною стратегічною вигодою, допомагає виявити можливості тих факторів (якість, обслуговування, зниження вартості, зменшення трудомісткості), які мають найбільше значення, а також визначити найкращі варіанти капіталовкладень.
Основні напрямки використання ФВА моделі для реорганізації бізнес- процесів - це підвищення продуктивності, зниження вартості, трудомісткості, часу й підвищення якості.
Підвищення продуктивності містить у собі три етапи. На першому етапі здійснюється аналіз функцій для визначення можливостей підвищення ефективності їхнього виконання. На другому - виявляються причини непродуктивних витрат і шляхи їхнього усунення. І, нарешті, на третьому етапі здійснюється моніторинг і прискорення потрібних змін за допомогою виміру основних параметрів продуктивності.
Що стосується зниження вартості, трудомісткості й часу, то за допомогою ФВА методу можна так реорганізувати діяльність, щоб було досягнуто стійке їхнє скорочення. Для цього необхідно зробити наступне:
- скоротити час, необхідне для виконання функцій;
- усунути непотрібні функції;
- сформувати перелік функцій за вартістю, трудомісткості або часу;
- вибрати функції з низькою вартістю, трудомісткістю й часом;
- організувати спільне використання всіх можливих функцій;
- перерозподілити ресурси, що вивільнилися в результаті удосконалень.
Очевидно, що перераховані вище дії поліпшують якість бізнес-процесів. Підвищення якості бізнес-процесів здійснюється за рахунок проведення порівняльної оцінки й вибору раціональних (по вартісному або тимчасовому критерії) технологій виконання операцій або процедур.
Одним з напрямків використання принципів, засобів і методів ФВА є планування бюджету, засноване на функціях. Планування бюджету використовує ФВА модель для визначення обсягу робіт і потреби в ресурсах. Можна виділити два шляхи використання:
- вибір пріоритетних напрямків діяльності, ув'язаних зі стратегічними цілями;
- розробка реалістичного бюджету.
ФВА інформація дозволяє приймати усвідомлені й цілеспрямовані рішення про розподіл ресурсів, що опираються на розуміння взаємозв'язків функцій і вартісних об'єктів, вартісних факторів і обсягу робіт.
Розвитком ФВА-методу став метод функціонально-вартісного управління (ФСВ, Actіvіty-Based Management, ФСУ).
ФВУ - це метод, що включає управління витратами на основі застосування більш точного віднесення витрат на процеси й продукцію. Особливо звертаємо увагу на те, що ФВУ- метод дозволяє не тільки визначати витрати, але й управляти ними. Однак, не варто ставити знак рівності між керуванням і контролем. Дані ФВА/ФВУ використовуються більше для "прогнозного" моделювання, ніж для контролю. На сьогоднішній день використання даних про витрати для потреб контролю витісняється більш оперативною інформацією від TQM- Методу, реалізованого у вигляді функцій статистичного контролю процесів (Statіstіcal Process Control, SPC), або від інтегрованих інформаційних систем, що працюють у режимі реального часу.
Фахівці, що здійснюють ФВА повинні мати високий рівень розвитку абстрактного мислення й творчого (науково-технічного) уяви. Дані індивідуально-психологічні характеристики сприяють збільшенню розмаїтості альтернатив при прийнятті управлінських рішень.
Угруповання витрат по факторах виробництва дозволяє виявити ієрархічну структуру напрямків зниження вартості виробів. Напрямку доцільно деталізувати, ранжируя по ступені значимості, обумовленої методом експертної оцінки. Зіставлення функцій з витратами на їхнє здійснення дозволяє вибирати шляхи здешевлення продукції.
Співвіднесення питомої ваги витрат на функцію в загальних витратах і значимості відповідної йому функції, дозволяє обчислити коефіцієнт витрат по функціях. Оптимальним уважається. При істотному перевищенні даним коефіцієнтом одиниці , необхідно шукати шляхи здешевлення даної функції.
Результатом проведеного ФВА є альтернативні варіанти рішень, у яких ураховується співвідношення сукупних витрат на вироби (являющихся сумою заелементних витрат), з базовими витратами. Базою можуть служити мінімально можливі витрати на виріб.
При проведенні функціонально-вартісного аналізу визначають функції елементів продукції й проводять оцінку витрат на реалізацію цих функцій з метою зниження витрат. Іншими словами, ФВА повинен сприяти виготовленню або модернізації продукції високої якості при одночасному нагромадженні функціонально зайвих витрат, завдяки рішенню наступних проблем:
* економія матеріалів і витрат праці;
* зниження собівартості продукції;
* цілеспрямоване забезпечення високої якості продукції;
* поліпшення споживчих властивостей продукції;
* досягнення оптимального співвідношення " якість-ціна";
* пошук резервів зниження витрат на виробництво й эксплуата- цию продукції;
* пошук резервів підвищення якості продукції.
Організація роботи з будь-якої форми ФВА передбачає виконання декількох етапів
1. Підготовчий
Створення організаційних передумов для впровадження ФВА. Визначення об'єкта аналізу з відповідним техніко-економічним обґрунтуванням. Підбор і твердження дослідницької групи ФВА. Визначення цілей, завдань, глибини пророблення техніки проведення ФВА по об'єкті. Розробка й затвердження плану-графіка проведення робіт з ФВА. Оформлення розпорядження по підприємству про проведення ФВА обраного об'єкта.
2. Інформаційний
Збір, обробка й аналіз інформації про об'єкт. Побудова структурної моделі об'єкта ФВА.
3. Аналітичний
Визначення складу об'єкта й виявлення зв'язків між елементами. Виявлення й формулювання функцій. Класифікація функцій. Побудова функціональної моделі об'єкта. Оцінка рівня виконання функцій. Визначення функціональної, проблемної й витратної залежності об'єкта. Побудова сполученої (функціонально-структурної) моделі об'єкта. Формулювання завдань удосконалювання об'єкта.
4. Творчий
Пошук ідей і варіантів рішень по вдосконалюванню об'єкта. Обробка й систематизація результатів проведення творчих нарад. Підготовка матеріалів для оцінки отриманих результатів.
5. Дослідницький
Оцінка, обговорення й відбір раціональних варіантів спільно з фахівцями функціональних служб. Комерційна оцінка варіантів рішень відповідно до обраного на даному етапі критеріями. Оцінка реальних пропозицій.
6. Рекомендаційний
Розгляд пропозицій відповідними службами підприємства. Проведення техніко-економічних розрахунків. Ухвалення рішення комітетом ФВА про прийнятність пропозицій. Складання плану- графіка впровадження рекомендацій. Передача затверджених рекомендацій відповідним службам.
7. Етап впровадження
Затвердження керівництвом плану- графіка впровадження. Розробка й складання відповідної документації про впровадження. Впровадження отриманих результатів. Оцінка отриманих результатів.
Отже, ціль методу складається в об'єднанні понять "резерв", "ефективність" і "якість", тобто функціонально-вартісної аналіз варто використовувати як інструмент підвищення ефективності промислового виробництва й з позиції маркетингу.
Підсумком проведення ФВА повинне бути зниження витрат на одиницю корисного ефекту. Це досягається шляхом скорочення витрат (приблизно на 20-30%) при підвищенні споживчих властивостей продукції, при збереженні заданого рівня якості.
Широта використання ФВА якості продукції в рамках моделі- комплексу "ФВА-маркетинг-качество" багато в чому залежить від розуміння важливості цього аналізу керівниками підприємства. Незважаючи на неможливість у результаті застосування ФВА об'єктивно визначити конкретні шляхи вдосконалювання продукції й знайти ефективні резерви зниження витрат на виготовлення продукції, тому що вартість функцій елементів продукції в умовах інфляції не може повністю адекватно відбивати реальний стан справ по їхньому формуванню, основні методичні положення методу функціонально-вартісного аналізу в умовах ринку не тільки не втрачають своєї значимості, але і як і раніше свідчать про доцільність його застосування.
Таким чином, успішне рішення проблем розвитку ринкового механізму управління ціноутворенням можливо із залученням методу функціонально-вартісного аналізу резервів.
Метод сприяє:
1. якісної реалізації управлінських функцій, таких як підвищення ефективності дорогих операцій;
2. виявленню й скороченню обсягів операцій, що не підвищують цінність продукції.
Недоліки даного методу:
- процес опису функцій може виявитися зайво деталізованим, а модель обліку іноді занадто складна і її важко адаптувати до реальних умов;
- етап збору даних про джерела витрат по функціях (actіvіty drіvers) часто недооцінюється;
- для якісної реалізації методу потрібні спеціальні програмні засоби;
- зміни, внесені в модель не відповідають швидкості організаційних змін;
- реалізація розглядається як "примха" фінансового менеджменту й недостатньо підтримується оперативним керівництвом.
"Директкостинг" - система роздільного обліку змінних і постійних витрат. Для оцінки собівартості продукції використовуються тільки змінні витрати, постійні зізнаються збитком періоду, у якому вони були зроблені.
Змінні витрати міняються зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей, але розраховуючи на одиницю продукції вони є постійними. Постійні витрати в сумі не міняються при зміні рівня ділової активності, але розраховуючи на одиницю продукції вони залежать від обсягу виробництва.
Вирахування собівартості продукції методом повних витрат припускає облік всіх витрат, включаючи прямі й непрямі (розподілені накладні) витрати.
Коефіцієнт розподілу на конкретний продукт буде становити: відношення суми операцій по даному продукті до загальної суми операцій..
Система " директ-костинг" полягає в тім, що собівартість ураховується й планується тільки в частині змінних витрат, тобто лише змінні витрати розподіляються по носіях витрат. По змінних витратах оцінюються також запаси - залишки готової продукції на складах і незавершене виробництво.
Функціонально-вартісний аналіз - це метод системного дослідження функцій об'єкта (виробу, процесу, структури), спрямований на мінімізацію витрат у сферах проектування, виробництва й експлуатації при збереженні (підвищенні) якості й корисності об'єкта.
Підсумком проведення ФПА повинно бути зниження витрат на одиницю корисного ефекту, це досягається шляхом скорочення витрат (20 -30%) при підвищенні споживчих властивостей продукції, при збереженні заданого рівня якості.
Зробивши необхідні розрахунки й проаналізувавши отримані результати, можна із упевненістю сказати, що найбільш рекомендуемым методом для роботи будь-якого підприємства є метод ФВА. У підсумку можна сказати, що основні методичні положення методу функціонально-вартісного аналізу в умовах ринку не втрачають своїй значимості й доцільності застосування.
Висновки
Таким чином, цінова політика полягає в тім, щоб установлювати на товари такі ціни, так варіювати ними, залежно від ситуації на ринку, щоб опанувати його максимально можливу частку, домогтися запланованого обсягу прибутку й успішно вирішувати всі стратегічні й тактичні завдання.
Згідно даним проведених досліджень цінова політика ВАТ "ТерА" полягає в тім, щоб покрити витрати й отримати задовільний прибуток.
Фабрика повинна поставити перед собою наступні цілі:
- забезпечення виживаності;
- максимізація поточного прибутку;
- завоювання лідерства по показниках частки ринку або по показниках якості товару;
Залежно від сфери діяльності, від частки займаного ринку фабрика повинна вибрати один з наступних методів ціноутворення:
- "середні витрати плюс прибуток";
- аналіз беззбитковості й забезпечення цільового прибутку;
- установлення ціни на основі відчувається ценности, що, товару,
- установлення ціни на основі рівня поточних цін,
Фабрика також повинна враховувати, що встановлення остаточної ціни на товар залежить від: психологічного сприйняття з обов'язковою перевіркою; від того, що ціна ця повинна відповідати установкам практикованої фірмою політики цін і, що вона буде сприятливо сприйнята дистрибютерами й дилерами, власним торговельним персоналом фабрики, конкурентами, постачальниками й державними органами.
При розрахунку вихідної ціни фірми користуються різними підходами до проблеми ціноутворення. Один з таких підходів - установлення ціни по географічному принципі, коли фабрика вирішує, як саме розраховувати ціну для вилучених споживачів, і вибирає або метод установлення ціни ФОБ у місці походження товару, або метод установлення єдиної ціни із включеними в неї витратами по доставці, або метод установлення зональних цін, або метод установлення цін стосовно до базисного пункту, або метод установлення цін із прийняттям на себе витрат по доставці. Другий підхід - установлення цін зі знижками й заліками, коли фабрика надає знижки й робить заліки. Третій підхід - установлення цін для стимулювання збуту, коли фабрика вирішує, чи вдатися до використання "збиткових лідерів" або до цін для особливих випадків або пропонувати знижки готівкою. Четвертий підхід - установлення дискримінаційних цін, коли фабрика призначає різні ціни для різних з, для різних місць і різного часу. П'ятий підхід - установлення цін на новий товар, коли фабрика пропонує захищену патентом новинку або в рамках стратегії "зняття вершків", або в рамках стратегії міцного впровадження на ринок. Шостий підхід - ціноутворення в рамках товарної номенклатури, коли фабрика встановлює цінові орієнтири для ряду виробів у рамках товарних асортиментів.
Вирішуючи питання про ініціативну зміну цін, фабрика повинна ретельно вивчити ймовірні реакції споживачів і конкурентів. Реакція споживачів залежить від того, який зміст убачають вони в зміні цін. Реакції конкурентів є або наслідком чітких установок політики реагування, або результатом конкретної оцінки кожної знову виникаючої ситуації. Фабрика, що планує ініціативну зміну цін, повинна також передбачати найбільш імовірні реакції постачальників, дистрибьютеров і державних установ. У випадку зміни цін, початої кимсь із конкурентів, фабрика повинна спробувати зрозуміти його наміри і ймовірну тривалість дії нововведення. Якщо фабрика бажає швидко реагувати на що відбувається, їй варто заздалегідь запланувати свої відповідні заходи на можливі цінові маневри конкурентів.
З огляду на складність даної проблеми, необхідним є придбання знань у цій галузі для вибору правильного підходу у встановленні цін при виході на ринок. З метою досягнення задовільних результатів у виробничій і комерційній діяльності необхідно подальше поглиблення такого роду знань на основі вивчення світового досвіду, специфіки економіки України й інших країн.
В умовах ринку зберігається необхідність державного регулювання ціноутворення. Це пояснюється необхідністю контролю за цінами галузей і підприємств, прагненням держави забезпечити соціальний захист населення.
Ціна на продукцію залежить від багатьох факторів: попиту на продукцію, державного регулювання цін, витрат, конкуренції й інші.
Облік впливу всіх факторів у комплексі дозволить підприємствам виробити гнучку й ефективну політику ціноутворення. Це можна досягнути за допомогою використання методу ФВА при ціноутворенні.
У перші роки переходу на ринкові відносини найбільш сильнодіючим фактором ціноутворення в українській економіці був, і багато в чому залишається зараз, фактор витрат. Фірми прагнули будь-яке збільшення витрат перекласти на покупця. Але зараз, у міру насичення ринку й в умовах конкуренції, підприємствам всі частіше, щоб реалізувати продукцію й забезпечити стійке фінансове становище, доводиться вишукувати резерви по зниженню витрат.
На початку даної дипломної роботи була поставлена мета - розгляд одного з найважливіших важелів підвищення ефективності виробництва, тобто ціни, і ціноутворення в організації, а також вироблення на цій основі практичних рекомендацій і висновків по поліпшенню фінансового стану підприємства.
У ході проведеної дипломної роботи були виявлені заходи щодо збільшення обсягу збуту. Проведений ряд робіт дозволив оцінити продукцію фабрики як конкурентоспроможну. Але ВАТ "ТерА" не користується належною мірою конкурентними перевагами. Також було встановлено, що рекламні кампанії фабрики мало сприяють залученню покупців для чого був запропонований ряд заходів:
1)вибір стратегії охоплення ринку на основі сегметування.
2)Проведення реклами методом "паблик рилейшнз".
3)Удосконалення системи ціноутворення шляхом оптимізації витрат (як виробничих, так і адміністративних).
4) Розрахунок ціни на реалізовувану продукцію проводити за методом ФВА.
Список використаних джерел
Алклычев А.М. Ценообразование в переходной экономике: Учеб. пособие – Махачкала: ИПЦ ДГУ, 2000. – 160 с.
Артус М.М. Формування механізму ціноутворення в умовах ринкової економіки: Монографія. - Тернопіль. Економічна думка, 2002. - 334 с.
Бабур Л.Г., Лялюк О.Г. Ціни і ціноутворення: Навч. Посібник. — Вінниця : ВНТУ, 2004. — 120с.
Віннис О. Господарські товариства та виробничі кооперативи: правове становище: Монографія. - К.: Знання, 1998.
Вінник О.М. Інвестиційне право: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2000.
Васильев Н.Э., Козлов Л.И. Формирование цены в рыночных условиях. М., 1995.
Воронов Ю.П. «Умение назначить цену (пособие по практическому ценообразованию)». // ЭКО, 1998.
Горина Г. А. Ценообразование: учебное пособие/, М: УМКОМ МИПП ТОО «Люкс-арт», 1996 г. - 72с
Горобчук Т.Т. Ціноутворення: Навч. посіб. — Житомир : ЖІТІ, 2003. — 166с.
Гришко С.В., Коюда П.М.. Ціноутворення як елемент діяльності підприємства: Навч. посіб.. — Х. : ХНУРЕ, 2004. — 84с.
Господарське законодавство України: 36. нормативних актів / Уклад. В.С. Щербина, О.В. Щербина. - К.: Атіка, 2001.
Господарське право: Практикум / В.С. Щербина, Г.В. Прон-ська, О.М. Вінник та інші; за заг. ред. В.С. Щербини. - К.: Юрінком Інтер, 2001.
Данілова Л.Л., Петровська С.В. Ціноутворення та маркетингова цінова політика: Навч. посіб. — К. : КНТЕУ, 2006. — 130с.
Діагностика сектору кондитерських виробів /БІЗПРО/ Київське представництво США з міжнародногорозвитку (USAID).- Київ, 2007.-75с.
Дерябин А.А. Система ценообразования и финансов, пути совершенствования. М., Политиздат, 1989 г.
Желтякова И., Маховикова Г., Цены и ценообразование, Спб: ПИТЕР, 2007;
Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 3 грудня 1990 року № 507-XII
Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 17 березня 1999 р. №184/98-ВР
Економіка підприємства: опорний конспект лекцій / Н.М. Ушакова, Л.О. Лігоненко, М.М. Скотнікова, І.О. Чаюн. - К.: КНТЕУ, 2002.
Керашев М.А. Экономика пищевой промышленности / Краснодар, 2001.
Кэмпбелл Р. Макконнелл, Стоили Л. Брю. Экономикс. М., Республика, 1992г.
Кодацкий В.П. Методика установлення ціни на товар// Економіка Фінанси Право.- 2006.- № 11.- С. 14 - 18.
Кондитерська промисловість України: проблеми і перспективи / Food & Drinks/ 2/2006/www.fnd.
Консультант директора. Ценовая стратегия предприятия. 1996, №4.
Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 257 с.
Котлер Ф. Основы маркетинга. М., Прогресс, 1993 г.
Липсиц И.В., Коммерческое ценообразование, М: Бек, 2004;
Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: Метод. вказівки і завдання для самост. вивчення дисципліни / Міжрегіональна академія управління персоналом — К. : МАУП, 2005. — 80с.
Лень В.С „Управлінський облік”: навч.посібник.-
Лушин С.И.Ценность. Цена. Стоимость. – М.: Юрист, 2001. – 80 с.;
Майор 3. Контроллинг как система мышления и управления. М., Финансы и статистика, 1993 г.
Моисеева Н.K., Анискин Ю.П. Современное предприятие: конкурентноспособность, маркетинг, обновление. Внешторгиздат, 1993г.
Моисеева Н.К., Корпунин М.Г. Основы теории и практики функционально-стоимостного анализа. М., 1988
О.С. Виханский. “Стратегическое управление”, Издательство Московского Университета.
Осин Г.П. Цены и ценообразование. М., 1992.
Пінішко Василь Степанович, Мединська Тетяна Володимирівна; Ціни і ціноутворення: Львів. комерц. акад. та ін. Львів, 2002.
Плисак В.Й. Управління ризиком фінансової стійкості підприємства // Фінанси України.- 2007. №1. - с.67 – 72.
Попов Е.В. Продвижение товаров и услуг: Учеб. пособие – М.: Финансы и статистика, 1999
Пунин Е.М. Маркетинг, менеджмент, ценообразование на предприятии. М., Международные отношения, 1993 г.
Проблемы развития механизма ценообразования, колл. авторов, М., НИИ по ценообразованию, 1990 г.
Р.Б. Ноздрева «Как побеждать на рынке», М., 1993.
Сычева Г.И., Колбачев Е.Б., Сычев В.А. Оценка стоимости предприятия (бизнеса). - . Ростов н/Д:Феникс.- 2003. - 384 с.
Управління ціновою політикою підприємства: Автореф. дис. ... канд. екон. наук / Безкоровайна С.В.- К., 2005.- 20с.
Уткин Э.А. Цены. Ценообразование. Ценовая политика. – М., 1997.
Ценообразование: учебник/ под ред. д-ра экон. наук, проф. В.А. Слепова. – М.: Экономистъ, 2005. – 574 с.;
Ценообразование и рынок под ред. Салижманова И.K. М., Финстатинформ, колл. авторов, М., Прогресс, 1992 г
Цены и ценообразование/Под ред. проф. Есипова В.Е., Спб: ПИТЕР, 2005;
Цены и ценообразование./Под ред. В.Е. Есипова. – СПб: Питер, 2001. – 464 с;
Цены и ценообразование: Учебник для вузов / Под ред. И.К. Салимжанова. – М.: ЗАО «Финстатинформ», 2001. – 304 с.
Шкварчук Л.О. Ціни і ціноутворення: навч. посібник 3-тє вид., виправлене. - К.: Кондор, 2005. - 214с.
Экономика и управление предприятиями питания/под общ. ред. В.И. Малышкова. – М.:ОАО Московские учебники и Картолиграфия, 2005. – 522 с.;
Grant J.Abate Focus on Value/J. Grant/James.-John Wiley & Sons, 2001.-241р.
Kenneth K., Barbara S. Pecherot Petitt. Valuation Avoiding the Winner’s Course with Illustr./Prentice Hall/-New-York, 2005.-255p.
Kaplan, Robert S. The balanced scorecard: translating strategy into action / Robert S. Kaplan, David P.
Norton - Boston. Massachusetts: Harvard business school press, 2006. – 323p.
Додаток 1
Технологічна картка для виробу: Цукерки "Пташине молоко"
Рецептура.
Назва виробу: Цукерки "Пташине молоко"
| п/п | Назва сировини | Нетто, г |
|
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. |
Шоколадна глазур Цукрово-агаровий сироп Молоко згущене Масло вершкове Яєчний білок Кислота лимонна Ванілін Разом |
279,30 379,11 61,65 147,68 5,82 1,71 — 879,3 |
Додаток 2
Технологічна картка для виробу: Зефір "Біло-рожевий"
Рецептура.
Назва виробу: Зефір "Біло-рожевий"
| п/п | Назва сировини | Нетто, г |
|
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. |
Цукор-Пісок Цукрова пудра Патока Пюре яблучне Білок яєчний Агар Кислота молочна Есенція ванільна Разом |
670,16 29,75 138,76 388,5 64,74 8,54 6,73 1 1308,11 |