Xreferat.com » Рефераты по экономико-математическому моделированию » Підвищення ефективності діяльності ПриватБанку на основі теорії синергетики

Підвищення ефективності діяльності ПриватБанку на основі теорії синергетики

ознак, близького до нормального;

є) наявність спеціального математичного апарату [14].

Побудова стохастичної моделі проводиться у декілька етапів:

§    якісний аналіз (визначення мети аналізу, сукупності, результативних і факторних показників (ознак), вибір періоду, за який проводиться аналіз, а також вибір прийому аналізу);

§    попередній аналіз сукупності, яка моделюється (перевірка однорідності, виключення аномальних спостережень, уточнення необхідного обсягу вибірки, установлення законів розподілу показників, що вивчаються);

§    побудова стохастичної (регресійної) моделі;

§    оцінка адекватності моделі;

§    економічна інтерпретація і практичне використання моделі.

Викладені особливості стохастичної моделі факторного аналізу необхідно враховувати при виборі прийомів аналізу явищ.

Прийоми, що використовуються для аналізу стохастичних (імовірнісних) причинно-наслідкових зв'язків

1. Прийом порівняння паралельних рядів дозволяє встановити напрямок зв'язку між факторами і кінцевим результатом шляхом зіставлення двох або кількох рядів показників. Сутність цього прийому в тому, що спочатку факторні показники розташовуються в порядку зростання або спадання (ранжируються), а після цього паралельно їм розташовуються відповідні показники результату. Порівняння цих рядів дає змогу не тільки підтвердити наявність зв'язку, а і виявити його напрям.

2. Прийом аналітичних групувань є найрозповсюдженішим прийомом аналізу. Як правило, підставою групування служить ознака-фактор, за результативними ознаками проводиться розрахунок групувань середніх значень, за зміною величини яких визначається наявність зв'язку між факторами і кінцевими результатами. Отже, аналітичними можна називати такі групування, що дозволяють встановити і вивчити зв'язок між результатами і факторами одиниць однотипної сукупності. Групування дозволяє вивчити ті або інші економічні явища в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості, виявити вплив найістотніших факторів, виявити ті або інші закономірності й тенденції, притаманні цим процесам і явищам [14].

3. Дисперсний аналіз пов'язаний із вивченням ознак, що варіюються (змінюються), одиниць сукупності, числове кількісне значення яких називається варіантами. Справа в тому, що середня величина, що є узагальнюючим показником для всіх одиниць сукупності, не дає інформації про індивідуальне значення ознаки, що варіюється, за відмінностями між ними. Звідси виникає необхідність доповнювати середні величини показниками, що дозволяють оцінити типовість цих середніх величин шляхом виміру коливання (варіації) ознаки, що вивчається. Використання цих показників дозволяє зробити аналіз повним і змістовним і, завдяки цьому, глибше зрозуміти сутність явищ, що вивчаються. У ролі таких показників використовуються: розмах варіації, середнє лінійне відхилення, дисперсія, середнє квадратичне відхилення і відносний показник варіації - коефіцієнт варіації.

4. Прийом регресійно - кореляційного аналізу (РКА) є логічним продовженням, поглибленням більш елементарних прийомів (прийому паралельних рядів, аналітичних групувань), що дозволяє глибше досліджувати взаємозв'язки кінцевого результату і багатьох факторів, які впливають на нього. Він дає можливість виразити зв'язок у виді певного математичного рівняння, що характеризує механізм взаємодії факторів і кінцевих результатів.

РКА полягає у побудові й аналізі економіко-математичної моделі у виді рівняння регресії (кореляційного зв'язку) залежності явища від факторів, що його визначають: ух =f(х1, х2,..., хn). При лінійному зв'язку його щільність характеризується такими показниками, як коефіцієнти детермінації та кореляції.

Одним із розповсюджених аналітичних задач, що вирішуються за допомогою РКА, є задача на запуск-випуск промислових виробів.

5. Економіко-математичні прийоми можуть застосовуватися при вивченні як функціональних (детермінованих), так і стохастичних (імовірнісних) причин-но-наслідкових зв'язків. Широке використання математичних прийомів є важливим напрямом удосконалення методики економічного аналізу, підвищує його ефективність в управлінні об'єктом, що аналізується. Це досягається шляхом скорочення строків проведення аналітичної роботи (завдяки використанню ЕОМ), більш повного охоплення впливу факторів на результати діяльності, постановки і вирішення багатьох багатовимірних задач аналізу, які практично не можуть бути виконані вручну або традиційними методами.

Сформульована математична задача економічного аналізу може бути вирішена одним із розроблених класичною математичною наукою математичних прийомів і прийомами математичної статистики.

Економічні прийоми базуються на синтезі трьох галузей знань: економіки, математики і статистики. Основою економетрії є економічна модель, під якою розуміється схематичне подання економічного явища або процесу за допомогою наукової абстракції, відображення його характерних рис. Найбільш розповсюдженим у сучасній економіці є прийом аналізу економіки «затрати-випуск». Це матричні (балансові) моделі, що будуються за шаховою схемою і дозволяють у найбільш компактній формі уявити взаємозв'язок затрат і результатів виробництва.

Залежно від конкретних задач і мети аналізу для дослідження діяльності об'єкта, що аналізується, можна використати такі прийоми, як математичне програмування, теорія ігор, теорія масового обслуговування, прийоми моделювання і системного аналізу та ряд інших прийомів [14].

Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності та ознайомлення з практикою безпосередньо в банках свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різні показники, які часто суттєво різняться.

Розглянемо групу коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку (табл. 1.1) [2].

Таблиця 1.1 - Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують фінансову стійкість

№ Найменування показника Алгоритм розрахунку за балансом Економічний зміст показника визначає Оптимальне значення
1 Коефіцієнт надійності КН=К/ЗК Співвідношення власного капіталу до залучених коштів. Рівень залежності банку від залучених коштів Не менше 5%
2 Коефіцієнт фінансового важеля Кфв = ЗК/К Співвідношення зобов'язань банку і капіталу, розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку У межах 1:20
3 Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів – достатність капіталу КУК=К/АЗАГ Розкриває достатність сформованого власного капіталу в активізації та покритті різних ризиків Не менше 10%
4 Коефіцієнт захищеності власного капіталу КЗК=АК/К Співвідношення капіталізованих активів і власного капіталу. Показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість х
5 Коефіцієнт захищеності дохідних активів КЗДА=(К-НАД-ЗБ)/АД Сигналізує про захист дохідних активів (що чутливі до зміни процентних ставок) мобільним власним капіталом х
6 Коефіцієнт мультиплікатора капіталу КМК = А/Ка Ступінь покриття активів акціонерним капіталом 12,0-15,0

1.3 Аналіз методів теорії синергетики

У постнеокласичній картині світу упорядкованість, структурність, так само як і хаосомність, стохастичність, визнані об'єктивними, універсальними характеристиками дійсності. Вони виявляють себе на всіх структурних рівнях розвитку. Проблема іррегулярного поводження нерівноважних систем знаходиться в центрі уваги багатьох наукових дисциплін і насамперед синергетики - теорії самоорганізації, що зробила своїм предметом виявлення найбільш загальних закономірностей спонтанного структурогенеза.

Поняття синергетики одержало широке поширення в сучасних наукових дискусіях і дослідженнях останніх десятиліть в області науки і методології. Сам термін має давньогрецьке походження й означає сприяння, співучасть або сприяючий, допомагаючий. Сліди його вживання можна знайти ще в исихазмі – містичні течії Візантії.

1973 р.- рік виступу Г. Хакен на першій конференції, присвяченої проблемам самоорганізації, поклав початок новій дисципліні і вважається роком народження синергетики. М. Хакен звернув увагу на те, що корпоративні явища спостерігаються в найрізноманітніших системах . У своїй класичній роботі «Синергетика» він відзначав, що в багатьох дисциплінах, від астрофізики до соціології, ми часто спостерігаємо, як кооперація окремих частин системи приводить до утворення макроскопічних структур або функцій. Синергетика в її нинішньому стані фокусує увагу на таких ситуаціях, у яких структури або функції системи переживають драматичні зміни на рівні макромасштабу. Зокрема, синергетику особливо цікавить питання про те, як зміна підсистеми або її частини роблять зміни, цілком обумовлені процесами самоорганізації. Парадоксальним здавалося те, що при переході від неупорядкованого стану до стану порядку всі ці системи поводяться схожим образом [17].

« Я назвав нову дисципліну «синергетикою»,- писав у передмові до своєї книги «Синергетика», переведеної на багато мов, професор Штутгартського університету Г. Хакен,- не тільки тому, що в ній досліджується спільна дія багатьох елементів систем, але і тому, що для знаходження загальних принципів керуючих самоорганізацій, необхідне кооперування багатьох різних дисциплін». Відповідно до автора терміна, слово «Синергетика» має 2 смисли. З одного боку, мова йде про кооперативне сприяння елементів складних систем, а з іншого боку - про співробітництво учених різних областей знання [11].

У 1982 році на конференції по синергетиці були виділені конкретні пріоритети нової науки. Г. Хакен підкреслив, що в зв'язку з кризою узкоспеціалізованих областей знання інформацію необхідно зжати до невеликого числа законів, концепцій або ідей, а синергетику можна розглядати як одну з подібних спроб. На думку вченого, існують ті самі принципи самоорганізації різних по своїй природі систем, від електронів до людей, а значить мова повинна вестися про загальних детермінованих природних і соціальних процесів, на перебування яких і спрямована синергетика [17].

Так стало питання про те, як можна погодити висновок про зростання згодом ентропії в замкнутих системах (зростання невизначеності, хаосу) із процесами самоорганізації в живій і неживій природі, що відбуваються у відкритих системах [27]. Ентропія - показник необоротності. При будь-якому необоротному процесі ентропія зростає. Стримати ріст ентропії можуть тільки оборотні процеси [11].

По сучасних уявленням, у формуванні яких істотну роль зіграла кібернетика, процес самоорганізації являє собою автоматичний процес, при якому, якщо говорити про біологічні системи, виживають комбінації, вигідні з погляду адаптації усього виду й окремих організмів.

Кібернетика відіграє істотну роль у розумінні загальних принципів процесів самоорганізації і дає методи конструювання різних типів систем, що самоорганізуються. Однак при цьому залишається відкритим питання про фізичні процеси, що відбуваються в ході самоорганізації у всіляких системах. Ці процеси як правило дуже складні, але проте встановлення загальних закономірностей процесів самоорганізації виявляється можливим [27].

Структура (система) – це об'єкт, що володіє стійкістю, «жорсткістю». Структура має здатність до якоїсь межі «пручатися» зовнішнім і внутрішнім змінам, залишатися «вірної» собі, не змінюючись у цілому. Якщо ж такі зміни відбулися, то говорять про загибель, руйнування структури. Структури бувають 2 видів:

§    регулярні структури, наприклад, кристалічна решітка. Вони, як правило, складаються з однорідних елементів, розташованих симетрично;

§    нерегулярні - прикладом може бути будь-який живий організм, що складається з різнорідних кліток, розташованих за складним планом [11].

Згідно ідеї брюссельської школи, що істотно спирається на роботи Пригожина, відкритий характер гнітючої більшості систем у Всесвіті говорить про те, що реальність аж ніяк не є ареною, на якій панує порядок, стабільність і рівновага. Головну роль у навколишньому нас світі грають нестійкість і нерівноваженість [21].

В умовах, далеких від рівноваги, діють біфуркаційні механізми. Вони припускають наявність крапок роздвоєння і неодиничність продовження розвитку. Результати їхньої дії важко передбачувані. Біфуркаційні процеси свідчать про ускладнення системи. Флуктуації в загальному випадку означають обурення і підрозділяються на два великих класи:

·                клас флуктуацій, створюваних зовнішнім середовищем;

·                клас флуктуацій, відтворених самою системою [17].

Іноді окрема флуктуація або комбінація флуктуацій може стати (у результаті позитивного зворотного зв'язку) настільки сильною, що існуюча колись організація не витримує і руйнується. У цей переломний момент (називають особливою точкою або точкою біфуркації) принципово неможливо пророчити, у якому напрямку буде відбуватися подальший розвиток: чи стане стан системи хаотичним або вона перейде на новий, більш диференційований і більш високий рівень упорядкованості або організації, що називають дисипативною структурою. Фізичні або хімічні структури такого роду називають дисипативними тому, що для їхньої підтримки потрібно більше енергії, ніж для підтримки більш простих структур, на зміну яким вони приходять [21].

Таким чином, синергетика виявляється досить продуктивною науковою концепцією. Її предметом виступають процеси самоорганізації - спонтанного структурогенеза. Вона включила в себе нові пріоритети сучасної картини світу:

ª             концепцію нестабільного нерівноважного світу;

ª             феномен невизначеності і наявність великої кількості альтернатив розвитку;

ª             ідею виникнення порядку і хаосу.

Спроби осмислення понять порядку і хаосу, створення теорії спрямованого безладдя спираються на великі класифікації і типології хаосу. Останній може бути простим, складним, детермінованим і т.д. [17].

Інтуїтивно визначають хаос від противного: хаос панує там, де немає ніякого порядку, немає структури [11].

«...Порядок же має на увазі існування в навколишньому світі не тільки «законів», але і чогось ще: обмежень, інваріантостей, сталості якихось співвідношень, тієї або іншої регулярності...Стираючий усякі розходження, що знеособлює підхід старого детермінізму змінився всіляко підкреслюючи розходження еволюційним підходом, заснованим на використанні детермінацій» [21].

Найпростіший вид хаосу – «маломірний» - зустрічається в науці і техніку і піддається описові за допомогою детермінованих систем. Він відрізняється складним тимчасовим, але досить простим просторовою поведінкою. «Багатомірний» хаос супроводжує нерегулярне поводження нелінійних середовищ. У турбулентному режимі складними, що не піддаються координації будуть і тимчасові, і просторові параметри. Під поняттям «детермінований хаос» мають на увазі поведінку нелінійних систем, що описується рівняннями без стохастичних джерел, з регулярними початковими і граничними умовами.

Можна виділити ряд причин і обставин, у результаті яких відбувається втрата

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: