Xreferat.com » Рефераты по экономико-математическому моделированию » Підвищення ефективності діяльності ПриватБанку на основі теорії синергетики

Підвищення ефективності діяльності ПриватБанку на основі теорії синергетики

величин власних оборотних коштів і запасів;

2) нормальна стійкість фінансового стану, що гарантує його платоспроможність:

а) недолік (-) власних оборотних коштів,

б) надлишок (+) довгострокових джерел формування запасів або рівність величин довгострокових джерел і запасів;

3)       хитливий фінансовий стан, сполучений з порушенням платоспроможності, при якому, проте, зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення реального власного капіталу і збільшення власних оборотних коштів, а також за рахунок додаткового залучення довгострокових кредитів і позикових засобів:

а) недолік (-) власних оборотних коштів,

б) недолік (-) довгострокових джерел формування запасів,

в) надлишок (+) загальної величини основних джерел формування запасів або рівність величин основних джерел і запасів;

4) кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на грані банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення (за винятком вартості власних акцій, викуплених в акціонерів), дебіторська заборгованість організації (за винятком заборгованості засновників (учасників) по внесках у статутний капітал) та інші оборотні активи не покривають навіть його кредиторської заборгованості (включаючи резерви майбутніх витрат і платежів) та інші короткострокові пасиви:

а) недолік (-) власних оборотних коштів,

б) недолік (-) довгострокових джерел формування запасів,

в) недолік (-) загальної величини основних джерел формування запасів [28].

З приведених у додатку А даних видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів за мінімально допустимого значення не менше 5,0 %) хоч з лютого по жовтень 2005 року був нижче допустимого значення, але вже з грудня 2005 і до кінця 2008 року знаходиться в нормі. Таким чином, банк має забезпеченість власним капіталом і, отже, високу надійність, тобто він досяг того рівня, за якого не залежить від стихій у залученні вільних коштів грошового ринку, бо має вдосталь своїх, дешевших, які можна розміщати в кредити господарюючим суб'єктам та в інвестиції.

Коефіцієнт фінансового важеля не досягає максимально допустимого співвідношення 1 : 20. Це свідчить про те, що банк не проявляє активність щодо залучення вільних коштів на грошовому ринку, тому що має високе забезпечення власними.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів знаходиться нижче за оптимальне значення (не менше 10 %), крім січня та лютого 2008 року, коли він знаходився в нормі, але в цілому він має ріст. Це говорить про те, що в банку поступово росте достатність сформованого власного капіталу в активізації та покритті різних ризиків.

Отриманні дані свідчать і про зростання захищеності власного капіталу зростаючим вкладенням його також у свої власні капіталізовані активи — основні засоби і нематеріальні активи. Це підтверджується перемінним зростанням відповідного коефіцієнта.

Також банк значно посилив захист дохідних активів власним капіталом. Так, якщо на у 2005 р. цей коефіцієнт мав навіть таке негативне значення як (-1,63), то вже к 2008 року він зріс майже до позитивного значення. Це свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом недохідних активів не покривав у 2005 року дохідних активів, а вже у 2006 почав покривати, на що вплинуло два фактори: зростання капіталу і скорочення недохідних активів.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального співвідношенні 12,0—15,0 разів, він на протязі досліджуваного періоду перевищував цей показник і лише у січні та лютому 2008 року мав оптимальне співвідношення. Це свідчить, насамперед, що темп зростання акціонерного капіталу перевищує темп зростання активів, що не є ризикованим у даному випадку.

Отже, банк поліпшив менеджмент пасивів і активів, підвищивши забезпеченість власними коштами і скоротивши обсяг недохідних активів.

Крім коефіцієнта участі власного капіталу у формуванні активів, всі основні показники взяті нами для аналізу фінансової стійкості банку, мають тенденцію до поліпшення (коефіцієнт надійності, коефіцієнт мультиплікатора капіталу, захищеності власного капіталу, захищеності ним дохідних активів, ) або стабілізації чи незначної зміни (коефіцієнт «фінансового важеля»).

Звідси можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні і в близькому майбутньому.

2.2 Методика побудови математичних моделей показників фінансової стійкості

В якості вихідних даних були обрані показники фінансової стійкості, зокрема коефіцієнт надійності, коефіцієнт фінансового важеля, коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів, коефіцієнт захищеності власного капіталу, коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом, коефіцієнт мультиплікатора капіталу, розраховані в розділі 2.1 ( додаток А).

Методика передбачає розробку математичних моделей різних типів і вибір оптимальних моделей по сукупності критеріїв якості і надійності:

1)                  Сформувати масив вихідних даних:

ti- часовий інтервал (з 01.01.01 до 01.12.04р.);

Хi – відповідний показник коефіцієнта фінансової стійкості.

2)                Вибір апроксимуючого полінома і його параметрів для даного тимчасового ряду коефіцієнта фінансової стійкості.

а) У випадку лінійної форми зв’язку результативна ознака змінюється під впливом факторної ознаки рівномірно. Така форма зв’язку виражається рівнянням прямої:

Х*=а*t+b (2.7)

де Х* - вирівняне середнє значення результативної ознаки;

a і b – параметри рівняння.

Параметри рівняння a і b визначаємо методом найменших квадратів складеної і розв’язаної системи двох рівнянь з двома невідомими:

 


(2.8)

де n – число членів в кожному з двох порівнювальних рядів;

 - сума значень факторної ознаки;

 - сума квадратів значень факторної ознаки;

 - сума значень результативної ознаки;

 - сума добутків значень факторної ознаки на значення результативної ознаки [7].

Результати розрахунку представляємо у виді таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Процедура розрахунку показників моделі при лінійній апроксимації

№ п/п ti Xi ti2 Xi * ti Xi* (Xi - Xi*)2
... ... ... ... ... ... ...
Сума Сума Сума Сума Сума Сума

В результаті рішення системи рівнянь обчислюємо значення параметрів a і b і одержуємо поліном при лінійній апроксимації. Представляємо графічне зображення отриманого рішення.

б) Параболічна залежність як форма математичного вираження зв’язків між досліджуваними явищами застосовується в тих випадках, коли із зростанням факторної ознаки відбувається нерівномірне зростання або спадання результативної ознаки.

При знаходженні рівняння зв’язку між ознаками в якості апроксимаційної функції застосовується тип кривої, вираженої у вигляді параболи другого порядку:

X*=a0+a1*t+a2*t2 (2.9)

Параметри a0, a1 і a2 визначаємо по методу найменших квадратів шляхом складання і розв’язку системи нормальних рівнянь [7]:

 


(2.10)


Результати розрахунку представимо у виді таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Процедура розрахунку показників моделі при параболічній апроксимації

№ п/п ti Xi ti2 ti3 ti4 Xi * ti Xi * ti2 Xi* (Xi -Xi*)2
... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
Сума Сума Сума Сума Сума Сума Сума Сума Сума

У результаті рішення системи рівнянь обчислюємо значення параметрів a0, a1 і a2 і одержуємо поліном при параболічній апроксимації. Представляємо графічне зображення отриманого рішення.

в) Якщо результативна ознака при збільшенні факторної ознаки спадає, але не безкінечно, а прямує до певного рівня, то для її аналізу застосовується рівняння гіперболи:

 


(2.11)

Параметри a0 і a1 визначаємо по методу найменших квадратів при рішенні системи рівнянь [7]:

 


(2.12)

Результати розрахунку представимо у виді таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Процедура розрахунку показників моделі при гіперболічній апроксимації

№ п/п ti Xi 1/ti 1/ti2 Xi/ti Xi* (Xi - Xi*)2
... ... ... ... ... ... ... ...
Сума Сума Сума Сума Сума Сума Сума

У результаті рішення системи рівнянь обчислюємо значення параметрів a0 і a1 і одержуємо поліном при гіперболічній апроксимації. Представляємо графічне зображення отриманого рішення.

г) Вирівнювання за напівлогарифмічною кривою проводяться в тих випадках, коли зі зростанням факторної ознаки середня результативна ознака спочатку до певних меж зростає досить швидко, але пізніше темпи її зростання поступово сповільнюються:

 


(2.13)

Параметри a0 і a1 визначаємо по методу найменших квадратів при рішенні системи рівнянь [7]:

 


(2.14)

Результати розрахунку представляємо у виді таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Процедура розрахунку показників моделі

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: