Українське питання в політиціпольського еміграційного уряду та підпілля в роки Другої Світової війни
34 Я. Дем’янчук - один з працівників інформаційного відділу Бюро інформації та пропаганди (БІП) при ГК АК. Після війни під псевдо „Я. Юркевич” працював професором польського інституту міжнародних відносин у Варшаві.
35 Підполковник М. Добжанський був керівником регіонального штабу (Львівський регіон) АК. В ніч з 3 на 4 грудня 1942 р. його заарештувало львівське гестапо. Після страшних тортур він був вимушений зізнатися у приналежності до підпільної організації. Німці зажадали від нього допомоги у нав’язанні контактів з генералом С. Ровецьким. Він відхилив цю пропозицію. Польські підпільники здійснили кілька спроб звільнити М. Добжанського, проте невдало. Його спочатку перевели до варшавської в’язниці, а пізніше до концтабору Освенцім, де 11-го жовтня 1943 р. розстріляли. Див.: Kunert A. Słownik biograficzny konspiracji warszawskiej 1939-1944. - Warszawa, 1987. - T. I. - S. 60-61; Mazur G. Węgerski J. Konspiracja Lwowska 1939-1944. Słownik biograficzny. - Katowice, 1997. - S. 56-57.
36 Відомо, що німці здійснювали виселення поляків з окремих теренів Галичини і Волині і переселяли на ці землі своїх колоністів. Для того, щоб уникнути нападів з боку поляків здійснювалися пацифікаційні акції. Слід зазначити, що виселяли й українців. Проте в тих регіонах, де відбувалося заселення німецькими колоністами навколо таких поселень розселяли українців, по-перше, з метою захисту від помсти зі сторони польського руху опору, по-друге, переслідуючи мету ще більше загострити стосунки між українцями і поляками. Реакцією польської сторони на такі дії німців став наказ головного коменданта АК про відплатні акції стосовно сіл та осад, мешканці яких приймали участь у пацифікаційних акціях або „в якійсь іншій формі допомагали окупантам”. Такі села наказувалося спалити, а мешканців „знищити під корінь” („wyciąć w pień”). Під таку категорію автоматично підпадали українці, розселені навколо німецьких колоністів. Див.: AAN. - Komendant Głуwn. - sygn. 203/I-2. - K. 34; AAN. - AK Lwуw. - sygn. 203/XV-8. - K. 128.
37 Керівники АК висловлювали переконання в тому, що можлива у майбутньому боротьба з радянськими підрозділами і українцями стане запорукою встановлення польської влади на „східних кресах”. Таке розгортання подій, на їх думку, було на руку румунам. В зв’язку з цим пропонувалося налагодити контакти з керівництвом румунськими військами на таких умовах: румуни віддають частину зброї та амуніції в замін за безперешкодне залишення польських територій. Див. наприклад: AAN. - AK. - Wymiana depesz z Centralą od 24.02. 1943 do 2.09. 1943. - sygn. 203/I-8. - K. 1-18.
38 Перша поїздка В. Сікорського до США відбулася навесні 1941 р. Її наслідком стало отримання права користуватись з „Lend and Lease”( закон про „Ленд Ліз” було прийнято 11 березня 1941 р. конгресом Сполучених Штатів. Він передбачав надання матеріальної допомоги державам і народам, які борються за свою незалежність), а також позитивне вирішення питання про добровільну мобілізацію американських та канадійських громадян польського походження до лав польського війська. Див.: Pestkowska M. Za kulisami Rządu Polskiego na emigracji. - Warszawa: Rytm, 2000. - S. 75-79.
39 Атлантичну Хартію було підписано Ф. Рузвельтом і У. Черчілем 12-го серпня 1941 р. Викладені у договорі положення зазначали, що США та Великобританія не прагнуть до територіальної експансії, не допустять територіальних змін у світі, здійснених за допомогою сили, визнають право вибору кожною нацією форми правління і будуть співпрацювати з усіма країнами в галузі економіки та господарства. Див.: Pastusiak L. Roosvelt a sprawa polska. - Warszawa: Książka i wiedza, 1980. - S.50; Partacz Cz., Łada Krzysztof. Polska wobec ukraińskich dążeń niepodległościowych w czasie II wojny światowej. - Toruń: Centrum Edukacji Europejskiej, 2004. - S. 247; Partacz Cz. Kwestia ukraińska w polityce Polskiego Rządu na uchodźstwie i jego ekspozytur w kraju (1939-1945). - Koszalin: Politechnika Koszalińska, 2001. - S.300-3001.
40 Звіт за 15.ХІІ. 1941 – 15.І. 1942 було відправлено 7-го квітня 1942 р., проте він до Лондона не потрапив. В червні 1942 р. його було відправлено з кур’єрською поштою вдруге. На цей раз звіт дійшов до польського керівництва.
41 Звіт за червень 1942 р. також двічі відправлявся уряду в еміграції, який підтвердив його отримання лише 3-го жовтня 1942 р.
42 Мається на увазі вже згадуваний спеціальний рапорт С. Ровецького під назвою „Українська справа” від 15 листопада 1941 р. Цей документ було отримано керівництвом уряду лише 5-го січня 1942 р. Див.: Armia Krajowa w dokumentach (1939-1945).- Wrocław; Warszawa; Krakуw: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, 1990.- T. II.- czerwiec 1941 – kwiecień 1943.- S. 137-142.
43 Не дивлячись на те, що документ було розроблено у листопаді 1942 р., він не втратив актуальності і в період загострення українсько-польських стосунків, бо 25-го серпня 1943 р. його було передано до Національної ради. Див.: Archiwum Adama Bienia: Akta narodowościowe (1942-1943). - Krakуw: Wyd-wo Biblioteki Jagielońskiej i Księgarni Akademickiej, 2001. - S. 14-29.
44 У засіданнях брали участь: Е. Рачинський (голова міністерства закордонних справ (МЗС)), Я. Моравський (радник МЗС), Й. Вшелякий (віце-міністр МЗС), В. Кульський (радник МЗС), О. Гурка (завідуючий відділом з питань меншин при Міністерстві інформації і документації) та ін.
45 Виступ відбувся наприкінці літа 1942 р. і його одразу ж було опубліковано на сторінках періодичного видання „Східні Землі Речіпосполитої” („Ziemie Wschodnie Rzeczypospolitej”) за вересень 1942 р.
46 Повний текст документу було також опубліковано у монографії київського історика І. Іллюшина. Див.: Іллюшин І. ОУН-УПА і українське питання в роки Другої світової війни (в світлі польських документів). - К.: Інститут історії України НАН України, 2000. - С. 141-143.
47 Українська поліція була однією з форм конспіративної мережі ОУН (Б). Коли про це дізналися німці, а також у зв’язку з відмовою українських поліцаїв брати участь у облавах на своїх же співвітчизників з метою їх вивезення на примусові роботи, окупанти почали роззброювати українську поліцію, що в свою чергу призвело до втечі більш як 5-ти тис. поліцаїв до лісу.
48 Згідно з інформацією Східної секції при Делегатурі уряду, ОУН видала наказ про залишення служби і перехід української поліції до лісу 4-го квітня 1943 р. Див.: AAN. - Sprawozdania i informacje Sekcji Wschodniej (1943-1944). - sygn. 202/III/129. - K. 254. В спеціальному звіті командира УШПР (Українського Штабу Партизанського Руху) Строкача міститься інформація про те, що цей наказ було видано 20-го березня 1943 р. Див.: Filar W. „Burza” na Wołyniu: z dziejуw 27 Wołyńskiej Dywizji Piechoty Armii Krajowej. - Warszawa: Rytm, 1997. - S. 33.
49 Крайова політична репрезентація (КРП) – дорадчий орган при Делегатурі уряду, який було засновано 21-го березня 1943 р., До цієї інституції входили представники чотирьох найбільших політичних угруповань: Польської Соціалістичної партії (ВРН), Стронніцтва людового („Рох”), Стронніцтва народового і Стронніцтва праці.
50 Текст документу див.: Nasze Ziemie Wschodnie, 1943, № 5, Sygn. 23462. - S. 2-3; Filar W. Wołyń 1939-1944: eksterminacja czy walki polsko-ukraińskie. - Toruń: Adam Marszałek, 2003. - S.376-377.
51 В кореспонденції штабу Головного командування з крайовим керівництвом АК документ зустрічається під назвою „Інструкція від 27-го жовтня”, хоча її було затверджено 26-го жовтня 1943 р. Головнокомандуючий ген. К. Соснковський наказав передати її в край 28-го жовтня, що й було зроблено 1-го листопада 1943 р.
52 Мається на увазі „Інструкція від 27-жовтня”.
53 Текст документу у скороченому варіанті міститься у монографії польського дослідника В. Філяра. На жаль, скорочено було саме ту частину документу, де говорилося про непорушність кордонів Польщі до 1939 р. і українцям нагадувалося про те, що вони і їхні наступні покоління платитимуть страшну ціну. Див.: Filar W. Wołyń (1939-1944): Eksterminacja czy walki polsko-ukraińskie. - Toruń: Adam Marszałek, 2003. - S. 373-374. Повний текст документу див.: AAN. - Delegatura Rządu RP na Kraj. - sygn. 202/XXIV-2. - K. 3a-5.; Фрагмент перекладу однієї з частин див.: ЦДАГОУ. - Ф.1. - Оп. 22. - Спр. 75. - Арк. 108-111; Сергійчук В. Поляки на Волині у роки Другої світової війни. Документи з українських архівів і польські публікації. - К.: Українська видавнича спілка, 2003. - С. 206-212.
54 Йдеться про здійснення відплатних акцій у повітах Підгайці та Теребовля.
55 Документ не датований, проте з тексту видно, що його було написано не пізніше як влітку-восени 1943 р.
56 На думку В. Грабовського, під псевдонімом „Лясота” діяв один з провідних діячів Комітету східних земель (КСЗ) адвокат С. Новотинський. Див.: Grabowski W. Polska Tajna Administracja Cywilna (1940-1945). Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej, 2003. - S. 442.
57 У збірнику документів під редакцією Л. Кулінської вміщено матеріали про переговори між українцями та поляками, що проходили протягом вересня 1943-березня 1944 років. З них випливає, що відбулось шість таких зустрічей, проте, з метою конспірації, у звітах про переговори зроблених польським підпіллям не вказуються прізвища, або хоча б псевдоніми представників від обох сторін. Див. Kulińska L. Dzieje Komitetu Ziem Wschodnich nа tle losуw ludności polskich Kresуw w latach 1943-1947. - Krakуw: ABRYS, 2001. - T.II. - S. 192-207.
58 Ймовірно йдеться про лист від 21-го січня 1944 р. з пропозицією розпочати переговори на офіційному рівні.