Основні властивості простору Соболєва
Отже, вкладення
в
доведено. Доказ
теореми закінчений.
1.5 Простір
Соболєва
й
![]()
Нехай
– однозв'язна
область із
досить гладкою
границею
В замкнутій
області
розглянемо
лінійний простір
усіляких безупинно
диференцюємих
функцій
зі скалярним
добутком

При цьому
(1.9)
Отриманий
простір зі
скалярним
добутком позначається
а його поповнення
– це, по визначенню,
простір Соболєва
![]()
Нехай
– фундаментальна
послідовність
у
тобто
при
Звідси треба,
що в
будуть фундаментальними
послідовності

Внаслідок
повноти
в
є елементи, які
ми позначимо

так що при
в середньому

Елементи
називаються
узагальненими
частками похідними
елемента
![]()
Скалярний
добуток і норма
задаються в
тими ж формулами,
що й в
у які тепер
похідні узагальнені,
а інтегрування
розуміється
в змісті Лебега.
Уведемо в розгляд
простір
Цей простір
є поповненням
у нормі
(1.10)
лінійного
простору функцій,
безупинно
диференцюємих
на
й таких, що
є гильбертовим
простором зі
скалярним
добутком

Лема 3. Якщо
а
те



Доказ. Досить
довести першу
із цих формул.
Вона справедлива,
якщо
а
Нехай
– фундаментальна
в
послідовність,
межу якої –
елемент
Переходячи
в тотожності
до межі при
одержимо для
будь-який
Дійсно, зі збіжності
в
треба, що
тобто безперервність скалярного добутку.
Нехай тепер
– фундаментальна
послідовність
у
Перейдемо до
межі в тотожності

й одержимо вихідну тотожність.
Наслідок.
утримується
строго усередині
![]()
Дійсно, функція
Але
інакше ми мали
б
тобто

для кожної
Візьмемо
й одержимо
протиріччя.
Теорема 2
(Фридрихс). Існує
постійна
така, що для
будь-яких
![]()
Доказ. По
самому визначенню
всякий елемент
із
належить
Нехай
і сходиться
в
до
![]()
Побудуємо куб
утримуючу
область
Функції
визначимо нулем
у
Частинна похідна
існує всюди
в
за винятком,
бути може, тих
крапок, у яких
пряма, паралельна
осі абсцис,
перетинає
границю
області
Для будь-якої
крапки
маємо

По нерівності Коші-Буняковського

Інтегруючи
отриману нерівність
по
знаходимо

Тому що
поза
те

Переходячи
до межі при
приходимо до
доказуваної
нерівності
Фридрихса.
Наслідок
1. Простір
вкладений в
![]()
Це пропозиція безпосередньо випливає з визначення вкладення банахових просторів і нерівності Фридрихса.
Наслідок
2. У
норми (1.9) і (1.10)
еквівалентні.
Дійсно, використовуючи нерівність Фридрихса, маємо
![]()
2. Застосування просторів Соболєва в математичній фізиці
2.1 Доказ існування й одиничності узагальненого рішення рівняння Лапласа
Теорема 3
(Рисс). Нехай
– гильбертовий
простір. Для
будь-якого
лінійного
обмеженого
функціонала
заданого всюди
на
існує єдиний
елемент
такий, що для
всіх
![]()
При цьому
![]()
Доказ наведений в [1, стор. 171].
Теорема Рисса
ефективно
застосовується
в теорії можливості
розв'язання
граничних задач
для рівнянь
із частками
похідними.
Будемо говорити,
що гильбертовий
простір
вкладений у
гильбертовий
простір
якщо із
треба, що
причому існує
постійна
така, що для
всіх
![]()
(2.1)
Має місце наступний наслідок з теореми Рисса.
Теорема 4.
Якщо гильбертовий
простір
вкладений у
гильбертовий
простір
то для кожного
елемента
найдеться
єдиний елемент
такий, що для
всіх
має місце тотожність
![]()
Тотожність
це визначає
оператор
такий, що
при цьому
![]()
Доказ. При
кожному фіксованому
вираження
при всіляких
визначає лінійний
обмежений
функціонал
на
Лінійність
функціонала
очевидна. Його
обмеженість
випливає з
оцінки
![]()
По теоремі
Рисса існує
єдиний елемент
такий, що
Тим самим усюди
на
заданий лінійний
оператор
Далі, з доведеного
вище нерівності
треба, що
![]()
Думаючи тут
одержимо
тобто
й, виходить,
обмежений.
Теорема доведена.
Як додаток
доведеної
теореми й просторів
Соболєва доведемо
існування й
одиничність
узагальненого
рішення задачі
Дирихле для
рівняння Пуассона.
У замкнутої
обмеженої
однозв'язної
області
з досить гладкою
границею
розглянемо
наступну граничну
задачу:
(2.2)
(2.3)
Припустимо,
що права частина
безперервна
в
по сукупності
змінних. Функція
називається
класичним
рішенням задачі
(2.2) – (2.3), якщо
безперервно
як функцію
трьох змінних
у
має в
безперервні
похідні, що
входять у ліву
частину (2.2), задовольняє
в
рівнянню (2.2) і
дорівнює нулю
на
тобто задовольняє
граничній умові
(2.3).
Нехай
– класичне
рішення задачі
(2.2) – (2.3), а
безперервна
в