Вивчення диференціального числення функцій однієї та багатьох змінних в умовах модульно-рейтингової системи
6) графік
функції
— розтягнення
в
разів
,
або стиснення
в
разів
,
графіка
вздовж
осі
;
7) графік
функції
— дзеркальне
відображення
від осі
від’ємної
частини (під
віссю
)
графіка функції
,
додатна частина
графіка залишається
на місці.
8) графік
функції
— дзеркальне
відображення
від осі
правої частини
(з додатної
півплощини)
графіка
в ліву півплощину,
додатна частина
графіка залишається
на місці.
Аналогічно
визначаються
нескінченно
малі й нескінченно
великі величини
при
.
Нескінченно
великі величини
знаходяться
в тісному зв’язку
з нескінченно
малими: якщо
при даному
граничному
переході функція
є нескінченно
великою, то
функція
при цьому самому
граничному
переході буде
нескінченно
малою й навпаки.
Властивості нескінченно малих
1. Функцію
можна подати
у вигляді
,
де
–
стале число;
— нескінченно
мала при
,
тоді і тільки
тоді, коли
.
2. Якщо
,
то
.
3. Алгебраїчна сума довільного скінченого числа нескінченно малих функцій є функція нескінченно мала (у самому граничному переході).
4. Добуток нескінченно малої на обмежену функцію є величина нескінченно мала.
5. Добуток скінченого числа нескінченно малих є величина нескінченно мала.
6. Добуток нескінченно малої на постійну є величина нескінченно мала.
7. Частка
від ділення
нескінченно
малої при
на функцію,
границя якої
відмінна від
нуля, тобто
,
є величина
нескінченно
мала.
При обчисленні границь необхідно знати такі теореми:


Якщо
і
існують, то
![]()
![]()

![]()
4. Для всіх основних елементарних функцій у довільній точці їх визначення справедлива рівність
![]()
5. Якщо
то 
якщо
то 
6. Якщо
то 
7. Якщо
![]()
то ![]()
8. Якщо
при
,
то ![]()
9. Якщо
при
,
то
![]()
10. Якщо
змінна величина
зростаюча при
і обмежена при
,
то вона має
границю
.
Порівняння
двох нескінченно
малих функцій
одного й того
самого аргументу
х при
характеризується
наступними
означеннями
й теоремами.
Нескінченно
малі функції
і
називаються
нескінченно
малими одного
порядку при
,
якщо
дорівнює кінцевому
числу
.
Якщо
,
то
називається
нескінченно
малою більш
високого порядку
в порівнянні
з
.
Якщо
,
то
і
називаються
еквівалентними
нескінченно
малими, й пишуть
.
Якщо
то
називається
нескін-ченно
малою порядку
Р у порівнянні
з нескінченно
малою
.
Теореми про еквівалентні нескінчено малі
1. Границя відношення двох нескінченно малих функцій не зміниться, якщо ці нескінченно малі замінити величинами, їм екві-валентними.
2. Щоб дві нескінченно малі функції були еквівалентними, необхідно й достатньо, щоб їх різниця була нескінченно малою більш високого порядку в порівнянні з кожною з них.
Якщо
при
,
то справедливі
такі еквівалентності:
1.
2.
![]()
3.
4.
![]()
5.
6.
![]()
7.
8.

При обчисленні границь найчастіше використовують деякі важливі формули:
— перша важлива
границя;
;
— друга важлива
границя,
де е — ірраціональне число, е = 2,718281...
Наслідки з важливих границь
1.
2.

3.
4.

5.
6.

Розкриття невизначеностей
Обчислення
границь зводиться
до підстановки
в даний вираз
граничного
значення аргументу.
Якщо при цьому
одержуємо
неви-значені
вирази вигляду
то знаходження
границь у цих
випадках називається
розкриттямневизначеності.
Для розкриття невизначеності, перш ніж перейти до границі, необхідно перетворити даний вираз.
Невизначеність
виду
![]()
Щоб розкрити
невизначеність
виду
,
треба чисельник
та знаменник
дробу поділити
почленно на
найвищий степінь
змінної.
Приклад 1. Знайти границю:
а)
.
б)
.
в)
.
г)

Невизначеність
виду
![]()
Якщо
чисельник та
знаменник дробу
поліном, що
перетворюється
в нуль при
,
для розкриття
невизначеності
чисельник та
знаменник треба
поділити на
.
Приклад 3. Обчислити:
а)
.
б)


Приклад 4. Знайти границі:

Розв’язання.
Безпосередня
підстановка
числа
під знак границі
приводить до
невизначеності
0/0. Перетворимо
вираз, розклавши
чисельник і
знаменник на
множники і
скоротивши
на
:

Невизначеність
виду
![]()
Невизначеність
виду
перетвореннями
приводиться
до виду
та
.
Приклад 5.
а)


б)


Невизначеність
виду
![]()
Невизначеність
виду
розкривається
за допомогою
другої стандартної
границі.
Приклад 6.
а)




б)


в)


Приклади обчислення границь за допомогою еквівалентних нескінченно малих:
а)
.
б)
.
.
![]()
1.5 Неперервність функції. Дослідження функції на неперервність
Функція
називається
неперервною
в точці
,
якщо існує
границя функції
в цій точці і
вона дорівнює
значенню функції
в точці
:
![]()
Функція
в точці
буде неперервною
тоді і тільки
тоді, коли
виконуються
умови:
функція
визначена в
околі точки
;існує границя
функції в точці
;границя функції дорівнює значенню функції в цій точці, тобто
(1)
Разом
усі ці умови
є необхідними
й достатніми
для того, щоб
функція
була неперервною
в точці
.
На практиці при дослідженні функцій на неперервність користуються ознаками, які безпосередньо випливають із співвідношення (1), а саме:
для
того, щоб функція
була неперервною
в точці
,
треба щоб:
була визначеною
в околі точки
;існувала лівостороння границя функції в точці, тобто існувало число
;існувала правостороння границя функції – число
;
лівостороння й правостороння границя були рівні
=
;
правостороння й лівостороння границя в точці
дорівнювали
значенню функції
в цій точці,
тобто
=
=![]()
Якщо хоч одна с цих умов не виконується в точці, яка є внутрішньою точкою проміжку, в якому визначена функція, то функція в цій точці називається розривною.
Якщо
функція
визначена на
відрізку
,
то в точках а
і b можна ставити
питання тільки
про односторонню
неперервність,
а саме, в точці
а — про неперервність
справа, а в точці
b — зліва. Тому
природно постає
питання про
введення таких
понять, як
неперервність
функції в точці
зліва і справа.
Функція
називається
неперервною
в точці
зліва, якщо
виконуються
умови:
визначена
в точці
(існує число
);в точці
існує лівостороння
границя функції;лівостороння границя функції дорівнює значенню функції в точці
.
Отже, якщо
неперервна
в точці
зліва, то виконується
співвідношення
=
,
де
— лівостороння
границя функції
в точці
.
Функція
називається
неперервною
в точці
справа, якщо
виконуються
умови:
визначена
в точці
(існує число
);в точці
існує правостороння
границя функції;правостороння границя функції дорівнює значенню функції в точці
.
Отже, для неперервної функції справа повинно виконуватися співвідношення
=
,
де
— правостороння
границя функції
в точці
.
Точкою
розриву функції
називають точку
в околі якої
функція визначена,
але в самій
точці не задовольняє
умові неперервності,
що
.
1. Точка
є точкою усувного
розриву, якщо
існує
,
проте
не визначена
в точці
,
або
.
Даний розрив
можна усунути,
для цього до
визначають
певним