Вивчення диференціального числення функцій однієї та багатьох змінних в умовах модульно-рейтингової системи
Друге правило дослідження функції на екстремум.
Щоб дослідити
функцію
на екстремум,
треба:
1) знайти стаціонарні точки заданої функції;
2) знайти
похідну другого
порядку в
стаціонарній
точці. Якщо в
стаціонарній
точці
,
то
є екстремальною
точкою для
функції
,
а саме, точкою
мінімуму, якщо
,
і точкою максимуму,
якщо
.
Приклад 6. Дослідити функцію на екстремум:
.
Розв’язання.
Знаходимо
похідну:
.
Прирівнюємо
похідну
до нуля і розв’язуємо
рівняння:

Дістаємо
стаціонарні
точки:

Знаходимо похідну другого порядку:
![]()
Підставляємо
у вираз для
значення
і
:

Отже,
є точкою максимуму,
— точкою мінімуму
функції
,
причому максимум
і мінімум відповідно
дорівнюють
.
Приклад 7. Дослідити функцію на екстремум:
![]()
Розв’язання. Знаходимо похідну першого порядку:
.
Прирівнюємо
похідну
до нуля і розв’язуємо
утворене рівняння:
.
Звідси знаходимо стаціонарні точки:
![]()
Знайдемо похідну другого порядку:
![]()
Тоді
![]()
Отже, в
точці
функція має
мінімум
,
а в точці
— максимум
.
3.2 Знаходження найбільшого і найменшого значень функції
Нехай на
відрізку
задано неперервну
функцію
,
тоді за теоремою
Вейєрштрасса
функція на
даному відрізку
досягає свого
найбільшого
і свого найменшого
значень. Це
може статися
як всередині
відрізка, так
і на його кінцях.
Якщо функція набуває найбільшого значення всередині відрізка, то це найбільше значення є одночасно і один з максимумів (локальний максимум) заданої функції.
Теж саме можна сказати про найменше значення функції. Але може бути й так, що одне із значень функція набуває всередині відрізка, а друге на одному з кінців.
Звідси
випливає спосіб
знаходження
точок, в яких
функція набуває
найбільшого
та найменшого
значення на
відрізку
:
1) знайти критичні точки функції;
2) обчислити значення функції в критичних точках, які належать відрізку, і на кінцях відрізка;
3) найбільше
(найменше) значення
серед утвореної
множини і буде
найбільшим
(найменшим)
значенням
функції, заданої
на відрізку
.
Приклад
1. Знайти найбільше
і найменше
значення функції
на відрізку
.
Розв’язання. Знаходимо стаціонарні точки. Для цього знайдемо похідну:
![]()
Прирівнюючи цю похідну до нуля і розв’язуючи рівняння
,
дістаємо
стаціонарні
точки:
.
Точок, в яких
функція не
існує, немає.
Обчислюємо
значення функції
в точках
,
а також на кінцях
відрізка, тобто
в точках
:

Отже,
найбільше
значення
,
найменше є
.
Приклад
2. Знайти найбільше
та найменше
значення функції
на відрізку
.
Розв’язання.
Функція є
неперервною
на відрізку
.
Знаходимо
екстремуми
функції. Обчислюємо
першу похідну:
.
Функція
має дві критичні
точки:
.
Але
не належить
відрізку
.
В точці
функція має
максимум, причому
.
Обчислюємо
значення функції
на кінцях відрізка:
.
Таким
чином,
.
Приклад
3. Знайти найбільше
та найменше
значення функції
на відрізку
.
Розв’язання.
Знаходимо
критичні точки
функції, розв’язавши
рівняння
:
.
Коренями
цього рівняння
є числа:
.
Проте ці точки
не належать
відрізку
,
тому всередині
цього відрізка
критичних точок
немає.
Обчислюємо значення функції на кінцях відрізка:
.
Отже,
.
3.3 Інтервали опуклості та угнутості кривої, точки перегину
Графік
функції
може бути опуклим
або угнутим.
Графік
функції
є опуклим на
проміжку
,
якщо відповідна
дуга кривої
лежить нижче
дотичної, проведеної
в довільній
точці
.
Графік
функції
є угнутим на
проміжку
,
якщо відповідна
дуга кривої
лежить вище
дотичної, проведеної
в довільній
точці
.
Для
дослідження
графіка функції
на опуклість
застосовується
друга похідна
функції. Якщо
друга похідна
двічі диференційовної
функції
від’ємна
в інтервалі
,
тоді графік
функції
опуклий на
даному проміжку,
якщо друга
похідна додатна
,
тоді графік
функції угнутий
на
.
Точка, при переході через яку крива змінює опуклість на угнутість або навпаки, називається точкою перегину.
Точками
перегину функції
можуть бути
лише точки, в
яких друга
похідна
дорівнює нулю
або не існує.
Такі точки
називають
критичними
точками другого
роду.