Вивчення диференціального числення функцій однієї та багатьох змінних в умовах модульно-рейтингової системи
,
,
,
,
.
Аналогічно
визначається
похідна п-го
порядку функції
,
яка має (п-1)
похідну в точці
х:

Похідну, для якої існує п-а похідна в точці х, називають п разів диференційовною в цій точці.
Основні формули обчислення похідних вищих порядків
![]()
![]()


![]()
зокрема,



Основні правила обчислення похідних
Якщо
функції
та
п разів диференційовні,
тоді мають
місце такі
рівності:
1)
![]()
2)
(формула Лейбніца)
де

Обчислення похідних вищих порядків функцій, заданих параметрично
Якщо
функція задана
параметрично
рівняннями
,
,
тоді похідні
обчислюються
за формулами:
і т.д.
Для похідної другого порядку має місце формула:

Диференціали вищих порядків
Диференціалом
другого порядку
двічі диференційовної
функції
називають
диференціал
від диференціала
першого порядку
функції
,
тобто
.
У випадку, коли
х
– незалежна
змінна, диференціали
обчислюються
за формулами:
![]()
![]()
![]()
Якщо
ж х
— деяка функція
від t,
,
тоді
![]()
і т.д.
Якщо
для функцій
та
,
х
— незалежна
змінна, існують
диференціали
та
,
тоді
(
— сталі),

Приклад
1. Знайти похідну
другого порядку
функції, заданої
параметрично
![]()
Розв’язання.


Приклад 2. Знайти похідну другого порядку функції
![]()
Розв’язання. Спочатку знаходиться перша похідна від складної функції:



Тоді друга похідна дорівнює:

Приклад
3. Знайти диференціал
другого порядку
функції
в точці
.
Розв’язання.
Згідно з формулою
для обчислення
диференці-алу
другого порядку
обчислюється
:


Тоді

Отже,
![]()
Приклад
4. Знайти
у випадку, коли
функція задана
неявно рівнянням
![]()
Розв’язання.
Диференціюємо
ліву та праву
частини рівняння,
маючи на увазі,
що у є функція
від х:
Звідси
тобто
,
тому

Підставляючи
замість
відповідне
значення, знаходимо:

Приклад
5. Знайти
функції, яка
задана параметрично
рівняннями:
![]()
Розв’язання. За правилами диференціювання функції, заданої параметрично, маємо:

Приклад6. Знайти
,
якщо
.
Розв’язання.
З попереднього
прикладу маємо
,
.
Тоді

Приклад
7. Знайти
,
якщо
.
Розв’язання.


3. Дослідження функції за допомогою похідних
3.1 Монотонність функції. Екстремум функції
Припустимо,
що функція
визначена на
деякому проміжку
(а; b), а
є внутрішньою
точкою цього
проміжку.
Функція
називається
зростаючою
в точці
,
якщо існує окіл
точки
,
який міститься
в проміжку (а;
b) і такий, що
,
для всіх
і
для всіх
.
Якщо
функція
диференційовна
на інтервалі
(а; b) і зростає
(спадає) на цьому
інтервалі, то
її похідна на
інтервалі (а;
b) невід’ємна,
тобто
.
Якщо
функція
диференційована
на інтервалі
(а; b) і ії похідна
для
,
то ця функція
зростає (спадає)
на інтервалі
(а; b).
Функція
називається
спадною в точці
,
якщо існує окіл
точки
,
який міститься
в проміжку (а;
b) і такий, що
,
для будь якого
і
для будь якого
.
Якщо існує
окіл
точки
,
який міститься
в проміжку (а;
b) і такий, що
для всіх
,
то точка
називається
точкою максимуму
функції
,
а саме число
називається
максимумом
функції
в точці
.
Якщо існує
окіл
точки
,
який міститься
в проміжку (а;
b) і такий, що
для всіх
,
то точка
називається
точкою мінімуму
функції
,
а саме число
називається
мінімумом
функції
в точці
.
Точки максимуму й мінімуму функції називають ще екстремальними точками, а максимум і мінімум називають екстремумом функції.
![]()
Приклад
1. Довести, що
функція
є зростаючою
в інтервалі
.
Розв’язання.
Знаходимо
похідну функції
:

У кожній
точці
маємо
![]()
Отже, за
попередньою
теоремою робимо
висновок, що
функція
є зростаючою
в кожній точці
даного інтервалу.
Приклад
2. Довести, що
показникова
функція
,
,
,
в інтервалі
при
є спадною, а
при
— зростаючою.
Розв’язання.
Знаходимо
похідну функції
:
![]()
Внаслідок
того, що
при
,
то
![]()
Отже, при
функція
є спадною.
Якщо
,
то
і тому
.
Таким чином,
у цьому випадку
є зростаючою.
Приклад 3. Знайти інтервали зростання і спадання функції:
.
Розв’язання. Знаходимо похідну:
![]()
При будь
якому
маємо
.
Отже,
функція
на всій числовій
осі
є зростаючою.
Приклад 4. Знайти інтервали зростання і спадання функції:
.
Розв’язання. Знаходимо похідну:
.
При
маємо
,
при
маємо
.
Отже, в
інтервалі
функція
спадає, а в інтервалі
зростає.
При цьому
точка
є точкою мінімуму
заданої функції.
Приклад 5. Знайти інтервали зростання і спадання функції:
.
Розв’язання. Знайдемо похідну:

Знайдемо
точки, в яких
.
Це є всі точки,
де
.
Розв’яжемо
цю нерівність:
або
.
Отже, в
інтервалі
функція зростає.
Тоді в інтервалах
,
функція спадає.
Робимо
висновок, що
точка
є точкою є точкою
мінімуму, а
точка
— точкою максимуму
заданої функції,
при цьому мінімум
функції дорівнює
,
максимум
.
Необхідна ознака існування екстремуму
Якщо
функція
у внутрішній
точці
проміжку
має екстремум,
то в цій точці
похідна
,
якщо вона існує,
дорівнює нулю.
Внутрішня
точка
проміжку
називається
стаціонарною
точкою функції
,
якщо в цій точці
.
Стаціонарні
точки і точки,
в яких похідна
не існує, називаються
критичними
точками функції.
Перше правило дослідження функції на екстремум
Щоб дослідити
функцію
на екстремум,
треба:
1) знайти
стаціонарні
точки заданої
функції, для
цього слід
розв’язати
рівняння
,
з коренів цього
рівняння вибрати
тільки дійсні
і ті, які є внутрішніми
точками існування
функції;
2) знайти
точки, в яких
похідна
не існує (функція
в ціх точках
існує). Якщо
критичних точок
функція
не має, то вона
не має й екстремальних
точок. Така
функція не має
екстремуму.
Якщо критичні
точки є, то їх
треба досліджувати
далі, для чого:
3) у кожній критичній точці перевірити зміну знака похідної першого порядку.
Якщо
при переході
через критичну
точку (зліва
направо) змінює
знак з + на –, то
ця точка є точкою
максимуму.
Якщо
змінює знак
з – на +, то ця
критична точка
є точкою мінімуму.
Якщо при переході через критичну точку знак похідної не змінюється, то розглядувана критична точка не є екстремальною точкою заданою функції.
Теорема.
Нехай точка
є стаціонарною
для функції
і нехай в цій
точці існує
похідна