Механізм важіля
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра ДМ та ПТМ
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО
КУРСОВОГО ПРОЕКТУ З ДИСЦИПЛИНИ
ТЕОРІЯ МЕХАНІЗМІВ І МАШИН
З використанням ЕОМ
МЕХАНІЗМ ВАЖІЛЯ
Розробив
Ст. гр. М-213 А.С. Щербина
Керівник
Асистент С.Ю. Кружнова
Запоріжжя
2005р.
Реферат
Об’єкт дослідження – механізм приводу конвеєра, його планетарній редуктор з відкритою зубчатою передачею та кулачковій механізм із коливальним штовхачем.
Ціль роботи - синтез та аналіз механізму привода конвеєра.
У проекті вирішені такі задачі:
виконаний структурний аналіз механізму;
зробленій синтез важільного механізму за заданим коефіцієнтом зміни середньої швидкості повзуна;
визначені основні кінематичні та динамічні характеристики механізму, момент інерції маховика та дійсний закон руху ланки зведення у вигляді його кутової швидкості і кутового прискорення;
знайдені реакції у кінематичних парах та зрівноважувальна сила;
створений синтез зубчатої передачі, планетарного редуктора;
виконаний синтез кулачкового механізму з коливальним штовхачем.
Методи дослідження – графічний, графоаналітичний та аналітичний. Аналітичні методи виконані також за допомогою ЕОМ. Кінетостатичне дослідження методами, переліченими вище, та методом М.Є.Жуковського. Синтез зубчатої передачі та кулачкового механізму виконано графічним та аналітичним методами.
ПЛАНИ ШВИДКОСТЕЙ, ПРИСКОРЕНЬ, СИЛА ТА МОМЕНТ СИЛИ ІНЕРЦІЇ, ЗВЕДЕНА СИЛА, ЗВЕДЕНИЙ МОМЕНТ СИЛИ, ЗВЕДЕНИЙ МОМЕНТ ІНЕРЦІЇ, МАХОВИК, МОДУЛЬ, КОЕФІЦІЄНТ ПЕРЕКРИТТЯ, КОЕФІЦІЄНТ ПИТОМОГО КОВЗАННЯ, КУЛАЧОК, ШТОВХАЧ, КУТ ТИСКУ, ФАЗОВІ ДІАГРАМИ.
Робота виконана на кафедрі ТМ І ТММ Запорізького національного технічного університету.
ВСТУП
Механізм конвеєра використовується у багатьох галузях виробництва для переміщення виробів під час технологічної обробки, складання, контролю тощо.
Створення сучасної машини вимагає від конструктора всебічного аналізу її проекту. Конструкція повинна задовольняти багатьом умовам, які можуть бути у протидії одна до одної. Наприклад, мінімальна динамічна завантаженість повинна узгоджуватись зі швидкохідністю, достатня надійність і довговічність повинна бут забезпечена при мінімальних габаритах і масі. Витрати на виготовлення та експлуатацію повинні бути мінімальними, але забезпечувати досягнення заданих параметрів. З великої кількості можливих рішень конструктор вибирає компромісне рішення з визначеним набором параметрів і проводить порівняльну оцінку різних варіантів. Зараз усі розрахунки виконують за допомогою ЕОМ, що дає можливість оцінювати конструкцію за багатьма критеріями якості і знайти максимум показників якості й ефективності.
Виконання усіх стадій проектування у визначений термін часу неможливо здійснити без втілення методів автоматизованого проектування машин. Навички роботи з ЕОМ використовується у роботі над курсовим проектом з ТММ. Тут використовуються такі програми:
програма розрахунків для важільних механізмів другого класу;
програма розрахунків параметрів зубчатого зачеплення;
програма проектування планетарних редукторів;
програма проектування кулачкових механізмів;
програма тестового контролю знань студентів.
Основним є володіння аналітичними, графоаналітичними та графічними методами дослідження механізмів, оцінка отриманих результатів особливо з точки зору якісних показників. Це і є метою роботи.
1. СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ
Схема механізму та вхідні дані для дослідження наведені в додатку 1, рисунок 1[14], вариант 5.

О2
3
1 О1 5
А 2
В Д
4
С
Рис 1.1.Механізм важіля
Механізм важіля складається з п’яти ланок, де ланка 1- вхідна і ланка 5- вихідна (повзун). Визначемо основні типи ланок, характер руху, клас і назву кінематичних пар. Результати заносимо в таблицю 1.
Таблиця 1. Характристика ланок і кінематичних пар.
| Ланки механізму | |||
| Позначення | Назва ланки | Характер руху | |
| 0 | Стійка, корпус, станина | Нерухомий | |
| 1 | Кривошип | Обертальний | |
| 2 | Шатун | Плоский | |
| 3 | Коромисло | Обетальний | |
| 4 | Шатун | Плоский | |
| 5 | Повзун | Поступальний | |
|
Кількість рухомих ланок механізму n=5 |
|||
| Кінематичні пари (КП) | |||
|
Позна- чення |
Характер відносного руху ланок, що утворюють КП | Номера ланок, що утворюють КП | Клас пари |
| O1 | Обертальна | 0, 1 | 5 |
| А | Обертальна | 1, 2 | 5 |
| О2 | Обертальна | 0, 3 | 5 |
| В | Обертальна | 2, 3 | 5 |
| С | Обертальна | 3, 4 | 5 |
| Д | Обертальна | 4, 5 | 5 |
| Д1 | Поступальна | 0, 5 | 5 |
|
Кількість КП 5-го класу р5=7, 4-го класу р4=0 |
|||
Усі КП механізму – плоскі і дозволяють відносний рух ланок тільки в одній площині, тому весь механізм плоский.
Ступінь волі визначемо за формулою Чебишева:
W = 3n - 2p5 - p4 = 3*5 - 2*7 – 0 = 1.
Групи Ассура (нульові групи)показані на рисунку 1.2 у порядку їх відокремлення.

Рис. 1.2. Групи Ассура другого класу і другого порядку
Найвищій клас груп Ассура – другий, одже і увесь механізм другого класу.
2. СИНТЕЗ МЕХАНІЗМУ ВАЖІЛЯ
Для синтезу механізму задані такі дані: довжини ланок 1-4 -01А=115мм, АВ=291мм, О2В=232мм, О2С=290мм, СД=319мм, О1О2=338мм, відстань L6=271мм, а також кути крайніх положень ланки 3.
Треба визначити кут перекриття θ та коефіціент зміни середньої швидкості k.
Так як відомі розміри усіх ланок, то можна побудувати два крайніх положення механізму. Знайдемо кут перекриття з трикутника 01В1В2 .

θ=6о 71′
Звідси знаходимо коефіціент зміни середньої швидкості:

Креслення виконуємо з масштабним коефіціентом μ=0,004. Тобто
О1А=lO1A/μ=0,115м/0,004=28,75мм
АВ=72,75мм
L6=67,75мм
О2С=72,5мм
О2В=58мм
Н=72,5мм
3 ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙ ПОЛОЖЕННЯ

Зобразимо заданий механізм у вигляді замкнутого векторного многокутника. Визначимо допоміжні кути γі.
![]()



α2=2π - γ1 – γ3 =336,80
α3=π + γ2 – γ1 =173,40
α6=2π – arcSin(L1’/L0)=329,020
α31= α3 + 2π - α6 =204,380
α4=arcSin((l31·sin α31 – l6)/l4 =359.210
l5=l31·cos α31+l4·cos α4=0.217 м
4 ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРЕДАТОЧНИХ ФУНКЦІЙ МЕХАНІЗМУ
Використаємо формули визначення передаточних функцій з урахуванням формул переходу для положення механізму, коли α1=900.

Передаточні функцій Vqx2, Vqy2, Vqx3, Vqy3, Vqx4, Vqy4, VqD5 знайдемо за формулами:
Vqx2=-(l1·sinα1+lAs2·sinα2·U21)=0,04 м
Vqy2=l1·cosα1+lAs2·cosα2·U21=-0,08714 м
Vqs2=0.09588 м
Vqx3=- lO2s3·sinα3·U31=-0,00582 м
Vqy3=lO2s3·cosα3·U31=0.05027 м
Vqs3=0.0506 м
Vqx4=-(l31·sinα31+lCs4·sinα4·U41)=0,00024 м
Vqy4=l31·cosα31+lCs4·cosα4·U41=0,07486 м
Vqs4=0,07486 м
Vqs5=-(l31·sinα31·U31+l4·sinα4·U41)=-0,04227м
Креслимо механізм у заданому положенні (α1=900) у масштабі. З точки О1 проводимо паралельно ланці 3 лінію до пересічення з лінією ланки2 або ії продовженням. Точка пересічення позначена літерою N. З точки О2 проведемо лінію перпендикулярну до лінії руху повзуна 5 (точки Д).
U21=AN/AB=0,179
U31=O1N/O2B=0,349
U43=CN1/CD=0,319
U41= U43· U31=0,111
VqD3=O2N1=0,271 м
VqD1= VqD3· U31=0.096 м
Похибка при визначенні передаточних функцій між графічним та аналітичним методами:
U21(%)=![]()
U31(%)=
U41(%)=![]()
VqD1(%)=![]()
Значення передаточних функцій, Визначенних за допомоги ЕОМ наведені в додатку .
ВИЗНАЧЕННЯ ЗВЕДЕНИХ МОМЕТІВ СИЛ КОРИСНОГО ОПОРУ
Так як в положенні механізма з α1=1950 сила корисного опору на повзун Рко=5200(холостий хід), то і зведений момент сил опору
Мзо= Рко* VqD1=5200*0.096=499.2Hм.
Але ж цей момент не постійно має таке значення, тому побудуємо діаграму залежності |Mзо, α1| за результатами розрахунку на ЕОМ. Далі будуємо діаграму робіт корисного опору |Азо, α1|.
За повний цикл Азо=Азр, тобто робота зведених сил опору рівна роботі зведених рушійних силю. Вважаємо зведений момент рушійних сил постійною величиною. Тоді діаграма зведених рушійних сил буде прямою лінією, яка з’єднує початок та кінець діаграми робіт зведених сил опору. Виходячи з цього, запишемо:
Мзр=Азо(360)/2π=860/2π=136,9 Н·м
Віднімаючи з ординат діаграми Азр ординати діаграми Азо, будуємо діаграму ΔТ=Азр-Азо для всіх положень кривошипа.
7 ВИЗНАЧЕННЯ ЗВЕДЕНИХ МОМЕНТІВ ІНЕРЦІЇ ЛАНКИ ЗВЕДЕННЯ
Зведені момети інерції ланки зведення визначаємо за формулою:
Для положення
α1=900:
IЗ=18·0.07592+0,1421·0,32262+19·0.0357252+0,149·0,25522+21х
х0.0672432+0,1992·0,092552+15·0.0659122=0,3567 кГм2
Відхилення від розрахунку на ЕОМ (Ip=0.3632 кГм2) не перевищує 5% (1,7%). Використовуючи результати аналітичного розрахунку за допомогою ЕОМ, будуємо діаграму |I3, α1|, попередньо повернувши осі на 900.
8 ВИЗНАЧЕННЯ МОМЕНТУ ІНЕРЦІЇ МАХОВИКА МЕТОДОМ ВІТТЕНБАУЕРА
Графічно виключаючи параметр α з діаграм |ΔT, α1| та |I3, α1|, будуємо діаграму |ΔT, I3| - енергомас. Визначемо кути ψmax та ψmin дотичних до цієї діаграми.


Поводимо дотичні під цими кутами до діаграми енергомас до їх пересічення з віссю ΔТ. Отриманий відрізок аb=108,78мм.
Момент інерції маховика

Згідно розрахунку за методом Гут’яра за допомогою ЕОМ І’m=11,05 кГм2.
Похибка не перевищує 5%.
9 ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРІВ МАХОВИКА
Визначемо потужність рушійних сил
P’=Mзр·ω1=136,9*42,9=5873,01 Вт
Задана частота обертання ротора двигуна nдв=1500 хв-1. Потужність на валі електродвигуна
Рр=P’/η=5873,01/0,7=8390 Вт
За цією потужністю та частотою обертання вибираємо електродвигун RAM71B4, для якого Рр=0,37 кВт та nд=1500 хв-1. Момент інерції ротора цього електродвигуна Ір=0,0011 кГм2.
Враховуючи, що робота парової машини має безударний характер, ставимо маховик на валі електродвигуна. Тоді зведений до вала двигуна момент інерції маховика


Маховик виконуємо у вигляді диска. Матеріал маховика – чавун, для якого ρ=7100кг/м3. Діаметр маховика
0,38325
м=383,25мм
Ширина маховика В=ψb·D=0,3·383,25 мм=114,975 мм
Діаметр посадкового отвору
d≥(7...8)·
=7,5·
=8·
=10.6
мм
Приймемо d=12мм.
10 ГРАФО-АНАЛІТИЧНИЙ МЕТОД
КІНЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ МЕХАНІЗМА
Визначення швидкостей графоаналітичним методом
Визначемо швидкість точки А, яка належить вхідній ланці 1. Кутова швидкість ланки 1 у положенні, заданому кутом α1=1950, становить
ω1=2π*nOA=2*3.14*6,833 c-1=42,9 рад/с.
Звідси
VA= ω1*lOA=42,9 c-1*0.115 м=4,935 м/с.
Вектор
напрямлений
перпендикулярно
до ланки ОА в
бік обертання
кривошипу.
Приймаємо
довжину відрізка
pa=70мм,
що зображує
вектор
,
і визначемо
масштабний
коефіціент
4,935/70=0,07мс-1/мм
З довільно обраного полюса р на площині (див. аркуш 2), перпендикулярно до ланки ОА проводимо відрізок ра.
Швидкість точки В визначемо, виходячи з теореми про швидкість точки твердого тіла у плоскому русі:
![]()
В цьому
векторному
рівнянні
та
.
Вказане векторне рівняння розв’язуємо графічно. Для цього з точки а плану швидкостей проводимо лінію перпендикулярну ланці АВ до пересічення з лінією, проведеною з точки р перпендикулярно ланці О2В. Точку пересічення позначимо як b. Помноживши відрізки ab та pb на масштабний коефіціент μV, отримаємо величини швидкостей
VB=pb* μV=49,17*0,07=3,44мс-1,
VBА=ab* μV=31,65*0,07=2,22мс-1
Розмір відрізка рс, що зображує на плані швидкість точки С, визначемо з пропорції:

рс=pb*1,25=61,46мм
VC=pc* μV=4,3022мc-1
Швидкість точки Д знайдемо, розв’язуючи графічно векторне рівняння:
![]()
Тут вектор
VД
|
|
х-х,
.
З точки с плану швидкостей проведемо лінію перпендикулярну ланці ДС до пересічення з лінією, проведеною з точки р, паралельно вісі х1 – х1. Точка пересічення позначена як д.
VД=рд* μV=57,5*0,07=4,025мс-1,
VДС=дс* μV=21,63*0,07=1,51мс-1.
Положення точок S2, S3, S4 , які є центрами ваги ланок, знайдемо на серединах відрізків ав, рс та сд. З’єднаємо точки S2, S3, S4 з полюсом плана і отримаємо відрізки рS2, рS3, рS4, що зображують швидкості центрів ваги ланок.
VS2=pS2* μV=58,38*0,07=4,087мс-1,
VS3= рS3* μV=30,73*0,07=2,151мс-1,
VS4= рS4* μV=58,52*0,07=4,096мс-1.
Розрахунок кутових швидкостей ланок розглянемона прикладі ланки 2, величина кутової швидкості якої
7,629
с-1
Кутова швидкість ω2 направлена проти руху годинникової стрілки, тому що вектор відносної швидкості ланки АВ, уявно перенесений у точку В ланки 2, прагне повернути ланкку проти руху годинникової стрілки відносно точки А.
Аналогічно визначаємо велечини і напрямок ω3, ω4.
14,828
с-1
4,734
с-1.
Напрямки кутових швидкостей показані на кресленні (див. арк. 2)
Визначення прискорень графо-аналітичним методом
Будуємо план прискорень для положення механізму, заданого кутом α1=1950. Рух ведучої ланки АВ здійснюється з постійною кутовою швидкістю ω1=42,9 с-1.
Прискорення точки А кривошипа 1:
![]()
де нормальне прискорення
=
211,6 мс-2
тангенциальне:
0
Повне прискорення точки А кривошипа
=211,6мс-1
Вектор аАО1 направлений вздовж ланки О1А від точки А до О1.Прий мемо довжину відрізка πа=121мм і визначемо масштабний коефіціент побудови плана прискорень.
μа=
=211,6/121=
1,75 мс-2/мм
З довільно
обраного центра
π
плана прискорень
проведемо лінію
у напрямку
вектора
і відкладемо
на ньому відрізок
πа.
Для визначення прискорення точки В запишемо векторне рівняння складання прискорень точки твердого тіла у плоскому русі:
.
Тут
-
нормальнее
прискорення
точки В
відносно точки
А, яке має напрямок
від точки В до
точки А.
7,6292*0,291=16,937мс-1,
an2=
/
μa=9,678мм.
Вектор
-
тангенциальне
прискорення
точки В відносно
точки А, яке
має напрямок
перпендикулярний
нормальному,
але модуль його
невідомий.
Вектор
-
нормальне
прискорення
точки В відносно
точки О2
, яке має напрямок
від точки В до
точки О2.
=51,01мс-2,
πn3=
/μa=29,149мм.
З точки
n2
проведемо лінію
у напрямку
вектора
до пересічення
з лінією, проведеною
з точки n3
у напрямку
вектора
.
Точку пересічення
позначемо b
і з’єднаємо
її з полюсом
π.
Величини тангенціальних прискорень:
=n2b*μa=87,84*1,75=152,95
мс-2,
=n3b*μa=81,4*1,75=142,45мс-2.
Кутові прискорення ланок:
ε2=
/lAB=525,6
рад/с2,
ε3=
/lBO2=614
рад/с2.
Напрямки кутових прискорень показані на креслені (див. арк. 2).
Прискорення точки С знайдемо, базуючись на теорему подібності, з пропорції
;
Звідси
=0,29*86,46/0,232=108,075
мм.