Ефективність виробництва плодово-ягідної продукції
Основною плодовою культурою в магазині є яблука, ціни на які встановлюються СВК “Фрунзе” з урахуванням попиту населення та пропозиції в регіоні на поточний момент. У IV кварталі 2003 р. ціни на яблука коливались від 1,0 до 2,0 грн. і в середньому становили 1,6 грн., що на 30-40% нижче від ціни на пропоновані вітчизняні яблука на місцевому ринку. Організація фірмової торгівлі в СВК “Фрунзе” забезпечила збільшення показників ефективності виробництва в даному господарстві за 1998-2003 роки майже у 3-4 рази (табл. 3.12).
Таблиця 3.12
Ефективність виробництва плодової продукції
в СВК “Фрунзе” Веселівського району, 1998-2003 рр.
| Показники | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Площа насаджень в плодоносному віці, га | 2 | 46 | 54 | 54 | 38 | 83 |
| Валовий збір плодів, ц | 1360 | 80 | 2418 | 6403 | 2631 | 15611 |
| Урожайність, ц/га | 61,8 | 5,0 | 44,8 | 118,6 | 69,2 | 160,9 |
| Затрати праці: | ||||||
| на 1 га, люд.-год. | 909,1 | 478,3 | 740,7 | 1333,3 | 2078,9 | 915,7 |
| на 1 ц, люд-год. | 14,7 | 275,0 | 16,5 | 11,2 | 30,0 | 4,9 |
| Виробничі витрати на 1 га, грн. | 3577,3 | 956,5 | 2557,4 | 6037,0 | 9368,4 | 5951,8 |
| Виробнича собівартість 1 ц плодів, грн. | 57,9 | 550 | 57,1 | 50,9 | 135,3 | 31,6 |
| Ціна реалізації 1 ц плодів, грн. | 41,1 | 73,2 | 49,5 | 74,1 | 74,4 | 57,8 |
| Прибуток (+), збиток (-): | ||||||
| всього, тис. грн. | -14,1 | -30,7 | -13,7 | 312 | -1 | 174 |
| на 1 га, грн. | -640,9 | -667,4 | -1446,3 | 58,3 | 26,3 | 2096,4 |
| Рівень рентабельності, % | -25,0 | -85,5 | -14,9 | 196,2 | -0,6 | 26,7 |
| Рівень товарності, % | 75,6 | 88,8 | 65,3 | 99,3 | 80,2 | 91,4 |
| Обсяг реалізації плодів у фірмовій торгівлі, ц | 561 | 23 | 1305 | 4890 | 1870 | 13422 |
| Частка виручки від реалізації у фірмових магазинах у загальному обсязі, % | 64,1 | 32,8 | 63,6 | 61,4 | 57,9 | 83,4 |
Після скасування держзамовлення на плодово-ягідну продукцію втрачені зв‘язки між сільськогосподарськими товаровиробниками та споживачами, колишні КСП позбулися постійного каналу збуту продукції, що стало однією з передумовою зниження прибутку та рентабельності продукції. Господарства були не в змозі знайти нові вигідні канали.
Протягом 1997-2000 рр. в СВК “Фрунзе” спостерігаються низькі показники ефективності реалізації продукції – низький рівень товарності (в середньому 73,4%), висока собівартість продукції та збитковість галузі. Організація фірмової торгівлі наприкінці 2000 року вплинула на загальний стан садівництва у кооперативі. Протягом трьох останніх років частка виручки від реалізації у фірмовій торгівлі відповідно становила 61,4; 57,9 і 83,4%. У 2000 році працював тільки один магазин, який реалізував 1305 ц плодово-ягідної продукції і забезпечував 63,6% виручки від реалізації загального обсягу плодів і ягід в господарстві. Усвідомлюючи значення фірмової торгівлі для підприємства, СВК “Фрунзе” відкриває згодом ще 4 магазини.
Перевагою фірмової торгівлі для сільськогосподарських підприємств поряд з іншими каналами реалізації є:
можливість аналізу конкурентоспроможності, вивчення цін й асортименту плодів та ягід в області, вивчення кон’юнктури ринку;
підвищення якості продукції та передпродажної підготовки;
вивчення споживчого попиту населення;
низькі ціни та торгівельні націнки, що зумовлює до збільшення кількості споживачів;
організація та забезпечення рекламної діяльності в господарстві.
За нашими розрахунками, збільшення обсягів реалізації плодово-ягідної продукції в ДГ “Мелітопольське” за рахунок фірмової торгівлі на 20% дасть змогу збільшити загальний обсяг реалізації на 9600 ц, при цьому прибуток від реалізації плодів і ягід зросте на 61,3 тис. грн., рівень рентабельності буде складати 46,8%. Запровадження фірмової торгівлі дозволить зменшити середню ціну реалізації в господарстві на 5%, що дасть змогу конкурувати на ринку не тільки за рахунок високої якості продукції, а й за рахунок рівня цін. Один з основних показників ефективності – прибуток на 1 га – становитиме 1215,2 гривень.
Одним із негативних аспектів започаткування фірмової торгівлі сільськогосподарської продукції є залучення фінансових засобів і великих обсягів капіталовкладень протягом короткого строку, що зумовлює необхідність одержання банківських кредитів або залучення інвесторів. У нинішніх умовах сільськогосподарські підприємства ще не в змозі відкрити фірмові магазини за рахунок власних засобів. Вартість магазинів СВК “Фрунзе” коливається від 200 до 300 тис. грн., а основними витратами в них є оплата праці (35 – 40%) та автопослуги (20-30%). Спочатку необхідно організувати систему виїзної торгівлі, відкриття спеціалізованих відділів у супермаркетах, універмагах обласних і районних центрів, фірмових лотків на місцевих споживчих ринках, ярмарки та виставки.
У господарствах необхідно створювати відповідні служби, діяльність яких спрямовуватиметься не тільки на пошук каналів реалізації вирощених плодів і ягід, а й орієнтуватиметься на конкретних споживачів, на формування їх попиту і на цьому підґрунті визначення обсягів виробництва плодів та ягід. Спеціалізовані маркетингові служби повинні створюватись безпосередньо в господарствах або за допомогою сторонніх організацій, залучених на договірних засадах.
Вивчення маркетинговою службою ринку дає змогу забезпечувати вигідні канали збуту плодово-ягідної продукції, пошук нових порід і сортів, які мають попит на ринку, та забезпечення рентабельності виробництва плодів та ягід.
Однак, як свідчать дослідження, не всі сільськогосподарські підприємства мають змогу створити власні маркетингові служби. До цієї групи належать лише спеціалізовані господарства або великі прибуткові підприємства з багатогалузевою структурою виробництва. Більшість господарств може отримувати ринкову інформацію про канали реалізації та поточні ціни від районних й обласних управлінь, які в свою чергу повинні мати відділ збуту та реклами, відділ вивчення ринку та стратегії підприємства, відділ закупівель.
В умовах розвитку нових форм господарювання, для підтримки конкурентоспроможності та фінансової стійкості підприємств в регіоні необхідно створити обслуговуючі кооперативи різних напрямків, в яких мають потребу підприємства (заготівельні, переробні та постачальницькі). Засновниками кооперативу будуть власники майнових паїв реформованих сільськогосподарських підприємств. Розрахунок пайових внесків кооперативу може здійснюватися з урахуванням обсягів продукції, що буде реалізована через обслуговуючий кооператив. Такий кооператив може об‘єднувати 5-10 сільськогосподарських підприємств, але бажано одного району для зниження транспортних витрат. Основна мета обслуговуючого кооперативу полягає в реалізації плодово-ягідної продукції підприємств-членів кооперативу, а також постачання їм матеріально-технічних засобів. Саме через обслуговуючі кооперативи господарства одержуватимуть інформацію про ринки збуту плодів та ягід, які виробляються в регіоні.
Важливе місце в реалізації плодово-ягідної продукції належить оптовій торгівлі. Однак в Україні формування ринку плодово-ягідної продукції почалося з роздрібної а не оптової торгівлі, тобто ще не створена досконала система ринку. Тому виявляється актуальним розгляд проблем створення й організації діяльності регіональної оптової торгівлі в Україні. Оптовою реалізацією плодово-ягідної продукції повинні займатися оптові ринки, агроторгові доми, ярмарки, обслуговуючі кооперативи.
Нині більшість оптових ринків створені без участі сільськогосподарських підприємств і функціонують на підприємницькій основі. Товарообіг приватних оптових підприємств у 2002 р. дорівнював 83,8% загального товарообігу, при цьому колективних підприємств – тільки 14,0 відсотків.
Поширеною формою оптової торгівлі є оптові ринки плодово-ягідної продукції. Оптові регіональні ринки є не тільки регулятором внутрішніх ринкових цін, а й беруть на себе функцію інформаційної служби з питань дослідження кон’юнктури ринку.
Продаж плодово-ягідної продукції на оптовому ринку доцільний у тому разі, якщо:
різниця між роздрібної ціною та витратами виробництва значна;
продукція швидко псується й потребує термінового продажу;
обсяги реалізації плодів та ягід невеликі;
існує розгалужений ринок плодів та ягід.
Оптові ринки сприяють зменшенню кількості учасників в ланцюгу каналів реалізації безпосередньо від сільськогосподарських підприємств до населення. Вони повинні скорочувати кількість посередницьких фірм, які впливають на збільшення ціни реалізації плодів та ягід. Чим менше посередників, тим, відповідно, нижча ціна реалізації для споживача (табл. 3.13)
Таблиця 3.13
Основні елементи діяльності оптового ринку
| Ринкові капіталовкладення | Залежно від організації ринку потребує витрат на спеціалізоване устаткування, вантажні автомобілі та інші транспортні засоби, сховища, устаткування для переробки тощо |
| Доход | На відміну від сільськогосподарських кооперативів доход в основному одержує оптовий ринок, а не сільськогосподарські товаровиробники. Ціна відповідає часу реалізації та поточним цінам |
| Якість продукції | Продукція повинна відповідати не тільки державним стандартам, а й споживчим якостям |
| Транспортні витрати | Залежно від відстані від виробника до ринку та наявності техніки на ринку |
| Виробничі витрати | Не залежать від діяльності оптового ринку |
| Інші умови | Відповідне місце для одержання ринкової інформації. Може реалізовувати велику кількість в один й той же час. На ринку знаходиться велика кількість покупців |
| Ринкові переваги | Можливість реалізувати велику кількість товарів. Потребує менше часу для реалізації. Якість продукції забезпечує кращу ціну. Низька частка витрат на рекламу та просування товару |
| Ринкові недоліки | Потребує підтримки державних стандартів при реалізації та пакуванні |
Основною проблемою створення в регіоні оптового ринку плодово-ягідної продукції є його розміщення з урахуванням економічних і географічних умов. Оптовий ринок повинен знаходиться поблизу сировинної бази, тобто безпосередньо в основному районі виробництва плодів та ягід. Постає завдання забезпечити також діяльність оптового ринку необхідними трудовими ресурсами, що зумовлює потребу створення його у великому населеному пункті.
Cтворення оптового ринку в регіоні повинно здійснюватися з урахуванням розміщення основних виробників плодово-ягідної продукції, наявності курортної зони і розміщення споживачів, які купують продукцію різної кількості та якості й за різною ціною.
Дані про виробництво плодів та ягід у 2002 р., розміщення трудових ресурсів та населення за районами, розташування плодоовочеконсервних заводів у Запорізькій області, наведені в додатку в Х.1.
Основні виробники плодово-ягідної продукції розташовані на півдні регіону, а саме в Мелітопольському, Михайлівському та Веселівському районах, що утрудняє доставку продукції до оптового ринку, тим самим підвищує ціни реалізації. Тим більше, що основні споживачі плодово-ягідної продукції знаходяться у Запорізькому, Мелітопольському, Бердянському та Якимовському районах в літній період, що потребує постійного, безперервного постачання продукції (Додатки Х.2, Х.3)
Ці обставини свідчать про необхідність створення оптової мережі на півдні досліджуваного регіону. Основний обсяг продукції, який виробляється в області, сконцентрований у Мелітопольському районі, що дає підстави для порушення питання про створення плодово-ягідного ринку в районному центрі Мелітополь за таких умов: Мелітополь знаходиться в 110 км від обласного центра Запоріжжя, відповідно в 90 км і 60 км від курортних зон Бердянськ і Кирилівка; на території міста розташований плодоконсервний завод; Мелітопольський район є основним виробником якісної плодово-ягідної продукції; розвинута транспортна мережа дозволяє постачати продукцію в різні регіони України та ближнє зарубіжжя; через Мелітополь пролягає траса Москва-Сімферополь; наявність кваліфікованих спеціалістів, економістів, маркетологів, менеджерів та керівників.
Мета створення оптового ринку полягає у цілорічному, безперервному постачанні якісної плодово-ягідної продукції, забезпеченні гарантованого ринку збуту сільськогосподарським підприємствам у регіоні за оптимальними цінами, підвищенні ефективного розподілу продукції у великих містах, курортних центрах, екологобезпечних районах і окремих районів області та спрощення й скорочення ланцюга постачання продукції від виробника до споживача. Основні функції оптового ринку визначені у взірцевому Статуті (Додаток Ц).
Діяльність оптового ринку зумовлює наявність кваліфікованих кадрів, які забезпечують ефективну роботу в усіх регіонах області за рахунок пошуку нових сільськогосподарських підприємств, що вирощують плодово-ягідну продукцію, реалізації продукції в регіонах області та за її межами, просування продукції й рекламної діяльності, надання ринкової інформації підприємствам і населенню, організації семінарів для фермерів і сільськогосподарських товаровиробників. Організаційна структура передбачає наявність п‘яти підрозділів, які у свою чергу поділяються на відділи, та юридичну службу. Основним підрозділом є маркетинговий, якому підпорядковані відділ реалізації та аналізу ринку, інформаційний відділ, відділ електронної реалізації та відділ по зв‘язках із громадськістю. Виробничий підрозділ включає цехи первинної упаковки та зберігання, технологічний відділ і відділ якості та стандартизації. У майбутньому для безперервної роботи оптового ринку та постачання плодів та ягід протягом року пропонується увести цех переробки плодів та ягід та цех виробництва сухофруктів.
У більшості випадків сільськогосподарські підприємства реалізують плоди та ягоди невеликими обсягами, нестандартними партіями продукції та різними товарними сортами. Тому на рівні одного чи двох районів необхідно створювати агроторгові доми, які регулярно закуповуватимуть плодово-ягідну продукцію невеликими обсягами, підсортовують її та комплектують до оптимальної партії.
Як свідчать результати дослідження, нині поширюється реалізація плодово-ягідної продукції через місцеві ярмарки в період збору урожаю. Сільськогосподарські підприємства постачають на ярмарки плоди та ягоди у великому обсязі, широкому асортименті й відповідної якості та у визначений строк. Це дає можливість підприємствам одержати додатковий прибуток, рекламувати нові сорти продукції, утвердитися на ринку й одночасно вивчити конкурентів і ринок збуту плодово-ягідної продукції.
Ярмаркову діяльність та участь у виставках в ринкових умовах необхідно розглядати як один з ефективних засобів здійснення політики розподілу, що дозволяє сільськогосподарським підприємствам здійснювати одночасно і ціноутворюючу, і збутову, і товарну політику. Це дає змогу ознайомитися з виробничою діяльністю господарства та його продукцією, а також налагодити особистий контакт із споживачами. На відміну від реалізації продукції за контрактом, який укладається з підприємствами, на ярмарку споживач має можливість переконатися в якості продукції. За даними анкетування, 70-80% населення області приймає рішення про купівлю плодів чи ягід безпосередньо на місті продажу. Цим ярмарок значно відрізняється від інших каналів збуту плодово-ягідної продукції, які не вимагають приймати рішення у даний момент.
У сукупності, вищевикладені чинники свідчать про важливість ярмаркової діяльності серед інших видів просування плодово-ягідної продукції, а внаслідок цього організації та створення ярмаркової діяльності в області. Основні функції ярмаркової діяльності наведені на рис 3.4
Щороку, у дослідженому регіоні організовуються осінні міські та районні ярмарки плодово-ягідної продукції, на яких реалізується в основному яблука, сливи і груші. Основними містами ярмаркової торгівлі є Бердянськ, Мелітополь, Запоріжжя. У Мелітополі на місцевому сільськогосподарському ярмарку в вересні місяці реалізується 7-10 т плодів.
Влітку 2003 року в Бердянську відбулася перша багатогалузева виставка “Азовская ярмарка - 2003”, одним із завдань якої було відродження традицій проведення ярмарок. Особливість ярмарки полягала не тільки в тому, що вона була міжрегіональною, а насамперед у тому, що понад 70% її учасників – суб’єкти малого підприємства [6]. Однак, підприємств, які представляли плодово-ягідну продукцію і продукти її переробки, було лише 10-15%, попитом користувалась переважно продукція олійно-жирових підприємств.
Сільськогосподарські підприємства, які вирощують плодово-ягідну продукцію, часто відмовляються від участі в ярмарку з огляду на майбутні витрати, не враховуючи при прийнятті рішення фактор мультиплікаційності ярмарку. В середньому кожне підприємство пропонує й реалізує на ярмарку лише 2-3 т плодів, що становить не більш 5% загального обсягу реалізації продукції. Керівники багатьох підприємств визнають цей канал реалізації як малоефективним, не враховуючи його переваг. Визначення основних цілей ярмарку для сільськогосподарських підприємств здійснює основний вплив на її організацію, а отже на досягнення ефективного результату.
У 2003 р. ТОВ “Маяк” Мелітопольського району реалізувало на місцевому ярмарку в Мелітополі 2 т плодів (1 т яблук, 0,5 т сливи, 0,5 т груші) та 1 т яблук на спеціалізованому сільськогосподарському ярмарку в с. Костянтинівка. На переконання керівника цього господарства, реалізація сільськогосподарської продукції на ярмарку дає можливість не тільки ознайомити населення із сортами плодів, які вирощуються і господарстві, а й продемонструвати високу якість плодів, залучити нових споживачів. Ярмаркова торгівля не є провідним каналом просування чи реалізації продукції. У більшості випадків мета ярмарку рекламувати продукцію та її виробників.
Участь в ярмарковій торгівлі потребує визначення ціни споживчої вартості товару, що безпосередньо впливає на ефективність реалізації плодів і ягід за цим каналом реалізації. Тому, значну роль на ярмарку грає оцінка плодів та ягід, яка сприяє поліпшенню вирощування і товарної обробки плодів, а внаслідок чого підвищення якості продукції. Через те, що якісні властивості плодів не можуть бути встановлені за допомогою визначених показників, оцінка плодів на ярмарку здійснюється за допомогою суб‘єктивних факторів.
Оскільки не всі властивості однаково важливі і серед них існують такі, які в більшому чи в меншому розмірі впливають на кінцеву оцінку плодів на ярмарку, тому при їх оцінки необхідно розрахувати різноманітну кількість балів, які визначають цінність товарних плодів. Нами пропонована система оцінки плодів на ринку в залежності від величини значення кожного з властивостей якості плодів. На основі анкетного дослідження, були визначені основні якісні властивості, які пред‘являються до оцінки плодів. Приклад використання бальної системи наведений у таблиці 3.14.
Таблиця 3.14
Оцінка плодів на ярмарку за бальною системою
| Показники | яблуко | груша | черешня | слива |
| Зрілість | 3 | 5 | 4 | 5 |
| Цілісність | 6 | 5 | 3 | 6 |
| Однорідність | 3 | 3 | 3 | 3 |
| Форма, розмір | 4 | 4 | 7 | 3 |
| Колір | 4 | 3 | 3 | 3 |
| Разом | 20 | 20 | 20 | 20 |
Величина кожного з факторів залежить від виду плодів. Наприклад, колір груш не настільки важливий як у яблук. Плоди черешні повинні бути крупними, твердими і без пошкоджень хворобами і шкідниками. Плоди сливи повинні бути зрілими, чистими і без пошкоджень.
Незважаючи на те, що через біржі, аукціони та ярмарки пропонується реалізовувати лише 2-3% продукції, такий канал реалізації визначається як вид рекламної діяльності підприємства, чим збільшує обсяги реалізації плодів. Встановлено, що прибуток від реалізації яблук на ярмарку досягає 34 грн/ц, при собівартості реалізації 116 грн/ц, що дозволить одержати додатковий прибуток у 2010 р. по Запорізькій області в обсязі 1,8 млн.грн.
Участь в ярмарку сільськогосподарських підприємств має сенс, якщо:
сільськогосподарські підприємства не обмежують сферу збуту плодів і ягід лише одним районом;
збут орієнтований на достатньо широкий спектр споживачів;
плоди і ягоди в господарстві високої якості.
Реалізуючи продукцію на ринку необхідний прямий зв'язок між виробниками і споживачами, який би дозволяв знижувати витрати й нарощувати обсяги реалізації продукції, при цьому зберігаючи відповідну якість. Це стає можливим за допомогою застосування електронних технологій та послуг. Реалізація плодово-ягідної продукції через електронну систему Internet, на нашу думку, є новою сполучною ланкою між виробником і споживачем. Такий канал збуту плодів і ягід тільки починає розвиватися і в майбутньому посяде важливе місце в структурі реалізації продукції.
Зміни на ринку плодово-ягідної продукції негативно позначилися в основному на дрібних сільськогосподарських підприємствах і маловідомих переробних підприємствах. З огляду на це, електронний магазин розширює можливості додаткової реалізації для них товарів і послуг.
Електронні магазини позбавлені бар'єрів географічного й економічного розміщення. Вони можуть обслуговувати як певний регіон, так і економічну зону, а також країни ближнього зарубіжжя. І навпаки, плодово-ягідна продукція може надходити з різних районів у визначені промислові або курортні райони, такі як Запорожжя, Бердянськ, Якимівка.
З цією метою розроблена структура електронних послуг за допомогою моделі, що складається зі складу послуг – мережні та позамережні, і цілей сегментів ринку – спеціалізовані та традиційні. У таблиці 3.16. відображені чотири основні види електронних систем плодово-ягідної продукції: інформаційна сторінка підприємства, сторінка рекламного агентства, традиційний електронний магазин, спеціалізований електронний магазин.
Таблиця 3.15
Структура електронних послуг реалізації плодово-ягідної продукції.
| Ринкові сегменти | Склад електронних послуг | |
| Поза мережні | Мережні | |
| Спеціалізовані | Спеціалізована інформаційна сторінка | Спеціалізований електронний магазин |
| Один або декілька видів послуг | Велика кількість послуг | |
| Один або декілька видів продукції | Різноманіття продукції | |
| Низький рівень роботи в мережі | Високий рівень роботи в мережі | |
| Висока частка позамережних контактів | Низька частка позамережних контактів | |
| Фірмова торгівля | Фірмова торгівля | |
| Широкопрофільні | Загальні інформаційні сторінки | Традиційні електронні магазини |
| Кілька видів послуг | Велика кількість послуг | |
| Кілька видів продукції | Велика розмаїтість продукції | |
| Середній рівень роботи в мережі | Середній рівень роботи в мережі | |
| Середній рівень позамережних контактів | Низька частка позамережних контактів | |
| Розмаїтість незнайомих фірм | Низький рівень фірмової торгівлі | |
На інформаційній сторінці сільськогосподарських і переробних підприємств в основному рекламується кілька видів продукції при незначній кількості послуг. Такі підприємства працюють переважно на низькому мережному рівні, оскільки продаж плодово-ягідної продукції через Internet є для них дорогим і малоефективним. Споживач одержує всю необхідну інформацію про продукт, місце й ціну реалізації. Такий вид продажу через електронну мережу ефективний для сільськогосподарських підприємств, що спеціалізуються на виробництві визначеного виду плодово-ягідної продукції, але не у великих обсягах.
Основна відмінність мережних магазинів та інформаційних сторінок полягає в організації реалізації й купівлі плодово-ягідної продукції в мережі. Із зростанням попиту на послуги електронних магазинів споживання товарів і послуг в реалізації поза електронною мережею починає ускладнюватися. Оптові й роздрібні підприємства потребують використання внутрішньомережної системи реалізації, що допоможе знайти продукцію серед великого розмаїття товарів, відкинути непотрібні послуги, зробити термінове замовлення і за рахунок цього скоротити час покупки. Мережні магазини можуть бути зв'язані зі споживачем за допомогою рекламних електронних магазинів.
Електронні магазини, що спеціалізуються на реалізації плодово-ягідної продукції, відносяться до спеціалізованих електронних магазинів. Основна їх відмінність від спеціалізованих рекламних сторінок полягає в тому, що реалізація плодово-ягідної продукції здійснюється переважно мережним способом. Численні бази даних побудовані для збору інформації про споживача і статистичного аналізу, який необхідний в маркетингових дослідженнях для вивчення відносин зі споживачами.
Визначаючи ефективність реалізації плодово-ягідної продукції по електронній мережі, необхідно насамперед враховувати витрати, пов'язані з реалізацією й діяльністю електронного магазина. Основними витратами є купівля електронної техніки і програмного забезпечення, що будуть підтримувати електронну торгівлю на необхідному рівні. Величина витрат коливається залежно від призначення електронного магазина як рекламної сторінки або електронної торгівлі в мережі. Останнє вимагає застосування удосконалених технологій і комп'ютерного забезпечення для створення віртуального купівельного кошика, збереження кредитної інформації, одночасного підрахунку податків і підсумовування ціни, повідомлення про покупку по електронній пошті як покупця, так і сільськогосподарське підприємство, що реалізує цю продукцію (таблиця 3.16)
Таблиця 3.16
Нормативні витрати на створення електронної торгівлі, грн.
| Показники | Інформаційна сторінка | Спеціалізований електронний магазин |
| 1 | 2 | 3 |
| Види діяльності | ||
| Створення рекламної сторінки | 150,0 | 450,0 |
| Створення віртуального кошика | - | 60,0 |
| Збереження кредитної інформації | - | 80,0 |
| Сортування купівельних витрат | - | 50,0 |
| Підрахунок податків і сума замовлення відразу ж при замовленні | - | 15,0 |
| Повідомлення про покупку по e-mail | - | 15,0 |
| Роздрукування копії замовлення покупцеві | - | 15,0 |
| Вартість комп'ютерної техніки | 2000,0 | 2000,0 |
| Вартість модему | 270,0 | - |
| Кількість електроенергії на місяць, кВт | 320 | 480 |
| Кількість працівників для обслуговування, чол. | 2 | 3 |
| Витрати на реалізацію | ||
| Оплата праці | 620,0 | 1210,0 |
| Вартість устаткування | 3400 | 3130 |
| Амортизація | 566,7 | 521,7 |
| Господарські й адміністративні витрати | 280,0 | 280,0 |
| Інші витрати | 200,0 | 200,0 |
Основними витратами в електронному магазині, який реалізує продукцію безпосередньо в мережі, є вартість комп‘ютерної техніки та створення рекламної сторінки. Вони відповідно становлять 74,1 та 16,7% від загальної кількості витрат на створення електронного магазина. У такому разі загальна сума річних витрат на створення рекламної сторінки й електронного магазина відповідно дорівнювати 2420 і 2700 грн. Окупність магазина буде залежатиме від обсягу реалізованих плодів і ягід сільськогосподарськими підприємствами через даний електронний магазин.
При реалізації продукції в обсязі від 100 до 500 ц і середній ціні реалізації 60 грн/ц окупність електронного магазина коливатиметься від 120 до 150 %, при цьому термін окупності дорівнюватиме 2-3 роки.
У 2010 р. за допомогою електронної мережі Internet у Запорізькій області передбачається реалізувати 25% плодів та ягід, або 170 тис. тонн і довести до 250 тис. тонн у 2015 році, що дозволить одержати прибуток у 2010 р. – 65 млн.грн, у 2015 р. – 97,5 млн.грн.
Застосування реалізації плодово-ягідної продукції через електронну мережу зумовлює збільшення, крім постійних економічних показників, таких як товарне виробництво, рентабельність і товарність продукції, спеціалізація виробництва, а також показників, які необхідно враховувати в ринкових умовах, і які пов'язані з обсягами, цінами й каналами реалізації.
Таким чином, пропонована схема каналів реалізації плодів і ягід дозволяє сільськогосподарським підприємствам вибрати оптимальну структуру каналів реалізації плодів і ягід в господарстві, яка буде забезпечувати стабільну реалізацію та конкурентоспроможність плодово-ягідної продукції на регіональному ринку.
3.4 Підвищення якості плодово-ягідної продукції в ринкових умовах.
У ринкових умовах проблема якості плодової продукції висувається на перше місце і значною мірою зумовлює формування ринкової стратегії розвитку садівництва в країні. Термін “якість плодової продукції” фактично стосується якості партії продукції, яка визначає її біологічну та харчову цінність. У ринкових умовах цього вже недостатньо, оскільки така продукція повинна не тільки відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, а й бути конкурентоспроможною на споживчому ринку за економічними та екологічними параметрами. Організаційно-економічний механізм формування якості плодової продукції слід розглядати як систему організаційних, технологічних, економічних та екологічних важелів і методів управління якістю плодової продукції, яка відповідає вимогам ринку й забезпечує стабільну діяльність садівничих підприємств та конкурентоспроможність продукції в певних сегментах продовольчого ринку. Якість плодової продукції залежить від комплексу агротехнічних, технологічних, організаційних і соціально-економічних заходів. Рівень якості плодової продукції формується на стадіях виробництва, зберігання, переробки, транспортування та реалізації і повинен контролюватися на окремих технологічних стадіях надходження її до споживачів.
Згідно з вимогами до споживчої якості, а також харчової цінності плодової продукції існує система показників, які забезпечують оцінку її якості як на окремих стадіях проходження до споживача, так і протягом життєвого циклу (рис. 3.8).
У підвищенні якості плодової продукції особливе місце посідає правильний добір порід, сортів і підщеп. Вибір сортів залежить від придатності їх до тривалого зберігання, строків дозрівання та вимог конкретних споживачів по різних каналах збуту продукції. Розрахунок коефіцієнта кореляції залежності урожайності від вибору сорту в ДГ “Мелітопольське” свідчить, що тіснота зв‘язку між урожайністю черешні та добору сорту становить 6-7відсотків.
Сорт передусім впливає на окупність виробництва плодів. На внутрішньому ринку перевага надається сортам з високою якістю продукції та плодами привабливого зовнішнього вигляду. Наприклад, яблука повинні бути в діаметрі 7-8 см, яскраво забарвленими та без будь-яких механічних пошкоджень. Впровадження у виробництво нових сортів з високими смаковими й біологічними властивостями стимулюється підвищеними цінами на цю продукцію. Нині на ринку збільшився попит на такі сорти яблук, як Голден Делішес та Чемпіон, середня ціна продажу яких удвічі вища, ніж традиційні сорти Макінтош та Джонатан. На ринках існує так звана “мода” на сорти плодової продукції. Так, якщо в зарубіжних країнах увага приділяється якомусь одному сорту з різноманітними смаковими якостями і зовнішнім виглядом.
Аналіз діяльності спеціалізованих сільськогосподарських підприємств у розділі 2 показав, що поряд з досягненням найкращих економічних показників виробництва плодово-ягідної продукції, як правило, забезпечується і вища її якість. Це закономірно, оскільки велике спеціалізоване виробництво має великі можливості щодо використання досягнень науково-технічного прогресу, розробки й впровадження досконалої технології виробництва високоякісної продукції. У ДГ “Мелітопольське” вирощується понад 30 сортів яблук. Урожайність деяких сортів яблук в 2001 р. становила: Карола – 587,5 ц/га, Ред Мела – 437,5 ц/га, Яркоє – 750,0 ц/га, Хасилдар – 775,0 ц/га, Зірка – 555,0 ц/га, Прима – 387,5 ц/га, Азербайджанське – 371,3 ц/га, Оранжеве благове – 512,5 ц/га. Середня урожайність яблук в 2001 р. у всіх категоріях господарств була 23,2 ц/га, а в сільськогосподарських підприємствах – 18,4 ц/га.
Такі показники урожайності одержані перш за все за рахунок застосуванню удосконалених технологій вирощування та уведення якісних, конкурентоспроможних сортів. Сорти плодово-ягідної продукції різняться за показниками якості, строками дозрівання, умовами зберігання та транспортування. Так, з літніх сортів яблуні вирощуються такі сорти: Мела, Карола, Єва, Ред Мела, Яркоє, з осінніх – Прима, азербайджанське, Зірка, Пуритан, Голден Резістент, Гала, Ліберті; із зимових – Голдспур, Голден Делішес, Старт, Південне, Світанок, Кандиль Краснодарський. Це дає можливість господарству не тільки вільно конкурувати на регіональному ринку, а вивозити якісну продукцію за межі області та країни.
Вихід на ринок нових сортів плодових культур, з одного боку, вимагає додаткових витрат на просування продукції, рекламу і забезпечення населення інформацією про нові споживчі якості та переваги, що пов‘язано з деяким ризиком для виробників її. З іншого боку, відсутність асортименту товару обмежує вибір покупців і знижує рівень задоволення їх потреб.
Актуальність проблеми якості продукції зростає із задоволенням кількісної потреби населення у плодах та ягодах. Виробництво необхідних населенню плодів може бути ефективним тільки у тому разі, якщо відомі загальний обсяг і структура платоспроможного попиту. Під впливом збільшення попиту на сливу та абрикос виробництво переходить на вирощування кісточкових, що зумовлює відповідні зміни у структурі породно-сортового складу та вирощуванні саджанців. Підвищення потреби у вітамінах і мінеральних речовинах у зв‘язку з Чорнобильською катастрофою та незадовільним екологічним станом забезпечило розвиток ягідництва та вирощування яблук.
Поняття “якість плодової продукції” охоплює не тільки зовнішній вигляд, характеристику продукції, споживчі властивості, а й поширюється на масу плодів, упаковка плодової продукції, що є важливим чинником при виборі товару. Повинні також передбачатися певні вимоги до калібровки плодів, тобто розподіл її за розмірами. Калібровка обов‘язкова для плодів вищих сортів, оскільки покращує товарний вигляд, полегшує правильну упаковку та їх цілість під час транспортування і в кінцевому результаті впливає на рівень реалізаційної ціни.
Основою формування якісної плодово-ягідної продукції є стандартизація, мета – гарантування якості продукції з урахуванням вимог світового ринку та забезпечення безпеки здоров‘я населення. Декретом Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію та сертифікацію” від 10 травня 1993 року № 46-93 передбачені нормативні документи щодо стандартизації плодової продукції: державні стандарти України, галузеві стандарти України, технічні умови України [24].
В умовах конкуренції для забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку виробники плодової продукції повинні орієнтуватися на міжнародні стандарти ІСО (International Standards Organization), тобто стандарти міжнародної організації по стандартизації, яка сприяє розвитку системи стандартизації у світовому масштабі для полегшення міжнародного товарообміну і взаємодопомоги.
Конкурентоспроможність плодової продукції визначається не тільки її якістю, а й ціною, що насамперед залежить від витрат на її виробництво. Для досягнення конкурентоспроможності необхідно, щоб витрати на якість становили не менше 15-20% сукупних витрат. Проте, офіційні статистичні узагальнені дані про якість плодів та ягід протягом