Факторіальні кільця та їх застосування
Наведемо такі дві властивості нерозкладних елементів.
1. Якщо елемент рОR нерозкладний, то і будь-який асоційований з ним елемент рε також нерозкладний. Ця властивість випливає з властивості 7 подільності елементів області цілісності R.
2. Якщо а – будь-який, а р – нерозкладний елемент з R, то або а ділиться на р, або а і р – взаємно прості.
Справді, якщо (а, р) = d, то d, як дільник нерозкладного елемента р, або є деякий дільник ε одиниці, або елемент вигляду рε. У першому випадку а і р взаємно прості, в другому – а ділиться на р.
Задачі
№1
Довести,
що (-8+3
)M
(1+2
)
в кільці z [
].
Доведення.
Поділимо ці гаусові числа, домноживши чисельник і знаменник частки на число спряжене із знаменником
.
Так як
2–
ОZ[
],
то (-8+3
)M
(1+2
).
Доведено.
№2
Довести,
що в області
цілісності
К елементи
25–17
і 7-
асоційовані,
якщо К=z[
].
Доведення.
Асоційованість доводиться тим, що одне число ділиться на друге і навпаки.
Оскільки
3–2
О
Z[
],
то (25–17
)M(7-
).

Бачимо,
що і (7-
)M(25–17
).
Отже, дані елементи асоційовані.
Доведено.
№3
Довести, що характеристикою області цілісності є або нуль, або просте число.
Доведення.
Нехай K – область цілісності, а е – одиниця кільця К. Якщо me≠0 для жодного натурального числа m1, то характеристика кільця K дорівнює нулю.
Нехай тепер me=0 і m найменше натуральне число, що має цю властивість, тобто m – характеристика кільця K. Тоді m≠1, оскільки е≠0. Якщо m просте число, то твердження задачі доведено.
Нехай m складене число. Тоді існують натуральні числа s і t такі, що 1<s, t<m і m=st. Внаслідок комутативності кільця K маємо
0=me=(st) e=(se) (te).
Крім того, оскільки m – характеристика кільця K і s<m, t<m, то se≠0, te≠0 і тому (se) (te)=me≠0, бо K, як область цілісності, є кільцем без дільників нуля. Отже, ми прийшли до суперечності.
Тому характеристикою області цілісності є або нуль, або просте число.
Доведено.
3.1.2 Кільце головних ідеалів
Перейдемо тепер до вивчення кілець головних ідеалів.
Означення. Кільцем головних ідеалів називається область цілісності з одиницею, в якій кожен ідеал є головний.
Найпростішим прикладом кілець головних ідеалів є кільце цілих чисел Z: кільце Z, як відомо, є область цілісності з 1 і, за теоремою, кожен його ідеал головний.
Кожне поле Р є кільце головних ідеалів. Справді, поле Р є областю цілісності з одиницею; якщо U є ненульовий ідеал поля Р, то разом з будь-яким своїм елементом а ≠ 0 він містить і елемент аa-1 = 1 і, отже, U = (1). Кільцем головних ідеалів є також кільце многочленів від змінної х з коефіцієнтами з поля Р.
Звичайно, не кожна область цілісності з одиницею є кільцем головних ідеалів. Нижче ми наведемо приклади таких областей цілісності. А тепер займемося вивченням властивостей кілець головних ідеалів. Всюди далі вважатимемо, що R – кільце головних ідеалів.
Теорема 1. Будь-які два елементи а і b кільця головних ідеалів R мають найбільший спільний дільник d, причому d= rа + sb, де r і s – деякі елементи кільця R.
Доведення.
Якщо один з елементів а і b дорівнює нулю, то справедливість теореми очевидна. Нехай а і b – будь-які відмінні від нуля елементи кільця R. Вони породжують ідеал (а, b), який складається з усіх елементів вигляду ха + уb, де х і у – будь-які елементи кільця R. Оскільки R – кільце головних ідеалів, то ідеал (а, b) є головний, тобто породжується деяким елементом dОR: (а, b) = (d).
Тому
d = rа + sb (r, sОR), (2)
а = gd, b = hd (g, hОR). (3)
З рівностей (3) випливає, що d є спільний дільник елементів а і b;
з рівності ж (2) випливає, що d ділиться на будь-який спільний дільник елементів а і b. Отже, а = (а, b).
Доведено.
Спираючись на теорему 1, доведемо твердження, яке є критерієм взаємної простоти двох елементів кільця головних ідеалів.
Теорема 2. Елементи а і b кільця головних ідеалів R взаємно прості тоді і тільки тоді, коли в кільці R є такі елементи r і s, що rа +sb = 1.
Доведення.
Необхідність умови очевидна: якщо а і b – взаємно прості, тобто (а, b) = 1, то, за теоремою 1, в кільці R існують такі елементи r і s, що rа + sb = 1. Доведемо достатність умови. Припустимо, що в кільці R існують такі елементи r і s, що rа + sb = 1.
З цієї рівності випливає, що спільними дільниками елементів а і b можуть бути лише дільники одиниці і, отже, елементи а і b взаємно прості.
Доведено.
Теорема 3. Якщо елемент аОR взаємно простий з кожним із елементів bОR і сОК, то він взаємно простий і з добутком цих елементів.
Доведення.
Оскільки а і b – взаємно прості, то, за теоремою 2, існують такі r, sОR, що
rа + sb = 1.
Помноживши цю рівність на с, дістаємо: а (rc) + (bс) s = с. З цієї рівності випливає, що кожен спільний дільник елементів а і bс буде дільником і елемента с. Але за умовою теореми спільними дільниками елементів а і с є лише дільники одиниці, тому і спільними дільниками a і bс будуть лише дільники одиниці й, отже, а і bс взаємно прості.
Теорема 4. Якщо добуток елементів aОR і bОR ділиться на елемент с ОR, але а і с взаємно прості, то b ділиться на с.
Доведення.
Оскільки а і с – взаємно прості, то в кільці R існують такі r і s, що
rа + sc = 1.
Помноживши цю рівність на b, дістаємо:
(аb) r+с (bs) = b.
Обидва доданки лівої частини останньої рівності діляться на с, а тому і права її частина b ділиться на с.
Теорема 5. Якщо елемент а ОR ділиться на кожен з елементів bОR і сОR, які між собою взаємно прості, то а ділиться і на добуток bс.
Доведення.
Справді, за умовою теореми, а.: b, тобто а = bg. Оскільки а M с, то bgM с. Але b і с взаємно прості, тому, за теоремою 4, g: с, тобто g=cq.
Отже, а == (bс) q, тобто аMbс.
Доведено.
Теорема 6. Якщо R – кільце головних ідеалів і р – простий елемент цього кільця, то фактор-кільце R/(р) є поле.
Доведення.
Одиничний
елемент
= 1 + (р) кільця R/(р)
відмінний від
= (р). Справді, якби
=
,
то елемент 1
містився б в
ідеалі (р) і тому
р/1. Але елемент
р не може бути
дільником
одиниці, оскільки
він нерозкладний.
Отже, в кільці
R/(р) є принаймні
один відмінний
від нуля елемент.
Покажемо,
що в кільці
R/(р) здійсненна
операція ділення,
крім_ділення
на нуль, тобто
що для будь-яких
елементів
= a + (р) ≠ 0 і
=
+ (р) кільця R/(р)
рівняння
•
=
має в цьому
кільці розв'язок.
Справді, оскільки
≠
,
то а не ділиться
на р. Отже, за
другою властивістю
нерозкладних
елементів,
елементи а і
р – взаємно
прості, тобто
(а, р) = 1. Тому, за
теоремою 2, в
кільці R існують
такі елементи
r і s, що аr + рs = 1. Звідси
аrb + рsb =b, аrb є b (тоd p),
і, отже,
•
=
.
Таким чином,
=
є розв'язком
рівняння
=
.
Доведено.
Наслідок. Якщо добуток кількох елементів кільця головних ідеалів R ділиться на простий елемент рОR, то принаймні один із співмножників ділиться на р.
Доведення.
Припустимо, що добуток a1 • а2 •… • as (aiОR) ділиться на нерозкладний елемент р ОR, тобто що a1а2… аs О (р).
Розглянемо
елементи ai
= аi+(р) (і =1, 2,…. s) і
=
a1 a2 …as+(р). За
означенням
операції множення
в кільці R/(р) =
Оскільки a1
a2 …asО(р),
то
=
і, отже,
=
Звідси, оскільки,
за теоремою
6, R/(р) є поле, випливає,
що для деякого
m (1 < т < s)
=
.
Але
=
означає,
що amО(p),
тобто що am M
р.
Цим справедливість наслідку доведено.
Нашою метою буде тепер доведення твердження про можливість розкладу кожного елемента кільця головних ідеалів у добуток простих (нерозкладних) множників. Воно ґрунтується на такій лемі.
Лема. В кільці головних ідеалів R не існує нескінченної строго зростаючої послідовності ідеалів
U0 М U1 М U2 М…МUN М …. (4)
Доведення.
Припустимо, що нескінченна строго зростаюча послідовність (4) існує. Позначимо символом b об'єднання всіх ідеалів послідовності (4). Множина b є ідеал кільця R. Справді, якщо aєb і bєb, то а є елемент деякого ідеалу Us, і b – деякого ідеалу Ul. Тому а і b є елементи ідеалу Um, де m – більший з індексів s і l. Отже, (а + b)є UmМb, (а – b)єUmМb і для будь-якого rєR arєUmМb. Оскільки R – кільце головних ідеалів, то ідеал b головний. Нехай b= (b). Елемент b, як елемент об'єднання ідеалів послідовності (4), належить до деякого ідеалу Uk, а отже, і до кожного ідеалу Ui, при і ≥k
Тому (b) = Uk=Uk+1 = Uk+2 =…. А це суперечить нашому припущенню.
Доведено.
Теорема7. В кільці головних ідеалів R кожен відмінний від нуля елемент, що не е дільником одиниці, розкладається в добуток простих множників.
Доведення.
Для кожного простого елемента кільця R теорема справедлива: для простого елемента добуток, про який говориться в теоремі, складається з одного множника. Припустимо, що в кільці R є відмінний від нуля елемент а, який не можна розкласти в добуток простих множників. Елемент а не простий і, отже, а = a1a2, де a1 і a2 – нетривіальні дільники елемента а.
Принаймні один з елементів a1 і a2 не можна розкласти в добуток простих множників, бо в противному разі і елемент а розкладався б у добуток простих множників. Не втрачаючи загальності міркувань, припустимо, що a1 не можна розкласти в добуток простих множників. Тоді a1=a11a12, де a11 та a12–нетривіальні дільники. Принаймні один з елементів a11 та a12 також не можна розкласти в добуток простих множників. Нехай цим елементом є a11. Для елемента a11 міркування повторимо і т.д. Цей процес послідовного розкладу, очевидно, не може обірватися. Таким чином, ми дістанемо нескінченну послідовність елементів
а, a1, a11, a111,…, (5)
у якій кожен наступний член є власним дільником попереднього.
Якщо ai+1 є власним дільником ai, то (ai+1)М(ai), оскільки ai=ai+1r, де r – деякий елемент R. Тому головні ідеали, породжені елементами послідовності (5), утворюють нескінченну строго зростаючу послідовність ідеалів
(а)М(a1)М(a11)М(a111)М…,
а це суперечить доведеній вище лемі. Отже, наше припущення неправильне.
Доведено.
Покажемо тепер, що розклад, про який іде мова в теоремі 7, однозначний з точністю до порядку співмножників і до дільників одиниці.
Теорема8. Якщо
a =p1p2…pr =q1q2…qs
є два розклади елемента а кільця головних ідеалів R в добуток простих множників, то r=s і, при відповідній нумерації співмножників, справджуються рівності qi=εi pi (і == 1, 2,…, r), де εi – деякий дільник одиниці кільця R.
Доведення.
Доводитимемо індукцією по r. При r = І справедливість твердження очевидна.
Справді, оскільки елемент а = р1 простий, то добуток q1q2…qs
може містити лише один множник q1=p1.
Припустимо, що теорема правильна для r – 1 (2 Ј r), і доведемо, що в такому разі теорема справедлива й для r. Справді, оскільки
a =p1p2…pr і a = q1q2…qs то
p1p2…pr =q1q2…qs (6)
З рівності (6) випливає, що q1q2…qs ділиться на p1. Тому, за наслідком з теореми 6, принаймні один із співмножників q1,q2,…, qs ділиться на pi. Ми вважатимемо, що на p1 ділиться множник q1: цього завжди можна досягти зміною нумерації множників q1,q2,…, qs. Оскільки q1 – простий елемент і ділиться на простий елемент p1, то q1=e1p1, де e1 – деякий дільник одиниці кільця R. Підставивши в рівність (6) e1p1 замість q1 і скоротивши обидві частини одержаної рівності на р1, дістанемо:
p2p3…pr =(e1q2) q3…qs.
Але, за індуктивним припущенням, r– 1 == s– 1 і при відповідній нумерації множників q1,q2,…, qr:
q2=e1q2=e2p2, q3=e3p3, …, qr=erpr,
де ei – деякі дільники одиниці кільця R. Тому r = s і при відповідній нумерації множників q1, q2, …, qr:
q1=e1p1, q2=e1–1e2p2 =e2p2, q3=e3p3, …, qr=erpr
Доведено.
Зауважимо, що теореми 7 і 8 справедливі, зокрема, для кільця цілих чисел, яке є кільцем головних ідеалів.
Постає запитання: чи не можна теореми 7 і 8 поширити на клас областей цілісності більш широкий, ніж кільце головних ідеалів? Відповідь на це запитання в загальному випадку негативна. Є області цілісності, в яких не справджується теорема про розклад елементів області цілісності в добутки простих множників, а також області цілісності, в яких розклад елементів на прості множники хоч і можливий, але не однозначний. Наведемо приклади таких областей цілісності, не вивчаючи її докладно.
Нехай К – множина всіх дійсних чисел виду
![]()
де
n – будь-яке
натуральне
число, a1,a2,…,
an – будь-які
цілі числа й
r1, r2,…, rn – будь-які
числа виду
(m, k – цілі невід'ємні
числа). Сума,
різниця й добуток
чисел такого
виду – числа
такого самого
виду. Отже, К –
кільце. При п
= 1 і r1=0 дістанемо
с = а1; тому К
містить усі
цілі числа,
зокрема 1. Легко
бачити, що кільце
К є область
цілісності.
У цій області
цілісності
число 2 розкладається
на множники
так:

Можна
довести, що
числа виду
,
де k – ціле невід'ємне
число, не є
дільниками
одиниці в кільці
К. Таким чином,
число 2 не можна
розкласти на
прості множники
в кільці К.
Нехай
тепер Q – множина
всіх комплексних
чисел виду
,
де а і b – будь-які
цілі числа.
Сума, різниця
й добуток чисел
такого виду
є, очевидно,
числа такого
самого виду.
Отже, Q – кільце.
При b = 0, z = а, а тому
в Q містяться
всі цілі числа.
Отже, кільце
Q є область
цілісності.
Можна довести,
що в цій області
цілісності
кожне число
розкладається
на прості множники.
Проте не можна
стверджувати,
що для цього
кільця характерна
однозначність
розкладу на
прості множники.
Для числа 6,
наприклад, у
цьому кільці
існують
такі два розклади:
6=2·3 і 6 = (
)
(