Xreferat.com » Рефераты по математике » Факторіальні кільця та їх застосування

Факторіальні кільця та їх застосування

елемент аОR називається розкладним, якщо його можна записати у вигляді добутку а = bс двох нетривіальних множників b і с; він називається нерозкладним, якщо його не можна записати у вигляді добутку двох нетривіальних дільників, тобто якщо з а = bс завжди випливає, що один з множників b і с є дільник одиниці, а інший – асоційований з а. Так, у кільці цілих чисел Z нерозкладними є числа ±2, ±3, ±5,… (тобто числа прості й протилежні простим); всі інші числа, відмінні від ±1, – розкладні.

Наведемо такі дві властивості нерозкладних елементів.

1. Якщо елемент рОR нерозкладний, то і будь-який асоційований з ним елемент рε також нерозкладний. Ця властивість випливає з властивості 7 подільності елементів області цілісності R.

2. Якщо а – будь-який, а р – нерозкладний елемент з R, то або а ділиться на р, або а і р – взаємно прості.

Справді, якщо (а, р) = d, то d, як дільник нерозкладного елемента р, або є деякий дільник ε одиниці, або елемент вигляду рε. У першому випадку а і р взаємно прості, в другому – а ділиться на р.


Задачі

№1

Довести, що (-8+3Факторіальні кільця та їх застосування)M (1+2Факторіальні кільця та їх застосування) в кільці z [Факторіальні кільця та їх застосування].

Доведення.

Поділимо ці гаусові числа, домноживши чисельник і знаменник частки на число спряжене із знаменником

Факторіальні кільця та їх застосування.

Так як 2–Факторіальні кільця та їх застосуванняОZ[Факторіальні кільця та їх застосування], то (-8+3Факторіальні кільця та їх застосування)M (1+2Факторіальні кільця та їх застосування).

Доведено.


№2

Довести, що в області цілісності К елементи 25–17Факторіальні кільця та їх застосування і 7-Факторіальні кільця та їх застосування асоційовані, якщо К=z[Факторіальні кільця та їх застосування].

Доведення.

Асоційованість доводиться тим, що одне число ділиться на друге і навпаки.

Факторіальні кільця та їх застосування Оскільки 3–2Факторіальні кільця та їх застосуванняО Z[Факторіальні кільця та їх застосування], то (25–17Факторіальні кільця та їх застосування)M(7-Факторіальні кільця та їх застосування).

Факторіальні кільця та їх застосування

Бачимо, що і (7-Факторіальні кільця та їх застосування)M(25–17Факторіальні кільця та їх застосування).

Отже, дані елементи асоційовані.

Доведено.


№3

Довести, що характеристикою області цілісності є або нуль, або просте число.

Доведення.

Нехай K – область цілісності, а е – одиниця кільця К. Якщо me≠0 для жодного натурального числа m1, то характеристика кільця K дорівнює нулю.

Нехай тепер me=0 і m найменше натуральне число, що має цю властивість, тобто m – характеристика кільця K. Тоді m≠1, оскільки е≠0. Якщо m просте число, то твердження задачі доведено.

Нехай m складене число. Тоді існують натуральні числа s і t такі, що 1<s, t<m і m=st. Внаслідок комутативності кільця K маємо

0=me=(st) e=(se) (te).

Крім того, оскільки m – характеристика кільця K і s<m, t<m, то se≠0, te≠0 і тому (se) (te)=me≠0, бо K, як область цілісності, є кільцем без дільників нуля. Отже, ми прийшли до суперечності.

Тому характеристикою області цілісності є або нуль, або просте число.

Доведено.


3.1.2 Кільце головних ідеалів

Перейдемо тепер до вивчення кілець головних ідеалів.

Означення. Кільцем головних ідеалів називається область цілісності з одиницею, в якій кожен ідеал є головний.

Найпростішим прикладом кілець головних ідеалів є кільце цілих чисел Z: кільце Z, як відомо, є область цілісності з 1 і, за теоремою, кожен його ідеал головний.

Кожне поле Р є кільце головних ідеалів. Справді, поле Р є областю цілісності з одиницею; якщо U є ненульовий ідеал поля Р, то разом з будь-яким своїм елементом а ≠ 0 він містить і елемент аa-1 = 1 і, отже, U = (1). Кільцем головних ідеалів є також кільце многочленів від змінної х з коефіцієнтами з поля Р.

Звичайно, не кожна область цілісності з одиницею є кільцем головних ідеалів. Нижче ми наведемо приклади таких областей цілісності. А тепер займемося вивченням властивостей кілець головних ідеалів. Всюди далі вважатимемо, що R – кільце головних ідеалів.

Теорема 1. Будь-які два елементи а і b кільця головних ідеалів R мають найбільший спільний дільник d, причому d= rа + sb, де r і s – деякі елементи кільця R.

Доведення.

Якщо один з елементів а і b дорівнює нулю, то справедливість теореми очевидна. Нехай а і b – будь-які відмінні від нуля елементи кільця R. Вони породжують ідеал (а, b), який складається з усіх елементів вигляду ха + уb, де х і у – будь-які елементи кільця R. Оскільки R – кільце головних ідеалів, то ідеал (а, b) є головний, тобто породжується деяким елементом dОR: (а, b) = (d).

Тому

d = rа + sb (r, sОR), (2)

а = gd, b = hd (g, hОR). (3)

З рівностей (3) випливає, що d є спільний дільник елементів а і b;

з рівності ж (2) випливає, що d ділиться на будь-який спільний дільник елементів а і b. Отже, а = (а, b).

Доведено.

Спираючись на теорему 1, доведемо твердження, яке є критерієм взаємної простоти двох елементів кільця головних ідеалів.

Теорема 2. Елементи а і b кільця головних ідеалів R взаємно прості тоді і тільки тоді, коли в кільці R є такі елементи r і s, що rа +sb = 1.

Доведення.

Необхідність умови очевидна: якщо а і b – взаємно прості, тобто (а, b) = 1, то, за теоремою 1, в кільці R існують такі елементи r і s, що rа + sb = 1. Доведемо достатність умови. Припустимо, що в кільці R існують такі елементи r і s, що rа + sb = 1.

З цієї рівності випливає, що спільними дільниками елементів а і b можуть бути лише дільники одиниці і, отже, елементи а і b взаємно прості.

Доведено.

Теорема 3. Якщо елемент аОR взаємно простий з кожним із елементів bОR і сОК, то він взаємно простий і з добутком цих елементів.

Доведення.

Оскільки а і b – взаємно прості, то, за теоремою 2, існують такі r, sОR, що

rа + sb = 1.

Помноживши цю рівність на с, дістаємо: а (rc) + (bс) s = с. З цієї рівності випливає, що кожен спільний дільник елементів а і bс буде дільником і елемента с. Але за умовою теореми спільними дільниками елементів а і с є лише дільники одиниці, тому і спільними дільниками a і bс будуть лише дільники одиниці й, отже, а і bс взаємно прості.


Теорема 4. Якщо добуток елементів aОR і bОR ділиться на елемент с ОR, але а і с взаємно прості, то b ділиться на с.

Доведення.

Оскільки а і с – взаємно прості, то в кільці R існують такі r і s, що

rа + sc = 1.

Помноживши цю рівність на b, дістаємо:

(аb) r+с (bs) = b.

Обидва доданки лівої частини останньої рівності діляться на с, а тому і права її частина b ділиться на с.

Теорема 5. Якщо елемент а ОR ділиться на кожен з елементів bОR і сОR, які між собою взаємно прості, то а ділиться і на добуток bс.

Доведення.

Справді, за умовою теореми, а.: b, тобто а = bg. Оскільки а M с, то bgM с. Але b і с взаємно прості, тому, за теоремою 4, g: с, тобто g=cq.

Отже, а == (bс) q, тобто аMbс.

Доведено.

Теорема 6. Якщо R – кільце головних ідеалів і р – простий елемент цього кільця, то фактор-кільце R/(р) є поле.

Доведення.

Одиничний елемент Факторіальні кільця та їх застосування = 1 + (р) кільця R/(р) відмінний від Факторіальні кільця та їх застосування = (р). Справді, якби Факторіальні кільця та їх застосування= Факторіальні кільця та їх застосування, то елемент 1 містився б в ідеалі (р) і тому р/1. Але елемент р не може бути дільником одиниці, оскільки він нерозкладний. Отже, в кільці R/(р) є принаймні один відмінний від нуля елемент.

Покажемо, що в кільці R/(р) здійсненна операція ділення, крім_ділення на нуль, тобто що для будь-яких елементів Факторіальні кільця та їх застосування = a + (р) ≠ 0 і Факторіальні кільця та їх застосування=Факторіальні кільця та їх застосування + (р) кільця R/(р) рівняння Факторіальні кільця та їх застосування• Факторіальні кільця та їх застосування = Факторіальні кільця та їх застосування має в цьому кільці розв'язок. Справді, оскільки Факторіальні кільця та їх застосування≠Факторіальні кільця та їх застосування, то а не ділиться на р. Отже, за другою властивістю нерозкладних елементів, елементи а і р – взаємно прості, тобто (а, р) = 1. Тому, за теоремою 2, в кільці R існують такі елементи r і s, що аr + рs = 1. Звідси

аrb + рsb =b, аrb є b (тоd p),

і, отже, Факторіальні кільця та їх застосування• Факторіальні кільця та їх застосування= Факторіальні кільця та їх застосування. Таким чином, Факторіальні кільця та їх застосування=Факторіальні кільця та їх застосування є розв'язком рівняння Факторіальні кільця та їх застосування=Факторіальні кільця та їх застосування.

Доведено.

Наслідок. Якщо добуток кількох елементів кільця головних ідеалів R ділиться на простий елемент рОR, то принаймні один із співмножників ділиться на р.

Доведення.

Припустимо, що добуток a1 • а2 •… • as (aiОR) ділиться на нерозкладний елемент р ОR, тобто що a1а2… аs О (р).

Розглянемо елементи ai = аi+(р) (і =1, 2,…. s) і Факторіальні кільця та їх застосування= a1 a2 …as+(р). За означенням операції множення в кільці R/(р) =Факторіальні кільця та їх застосування Оскільки a1 a2 …asО(р), то Факторіальні кільця та їх застосування=Факторіальні кільця та їх застосування і, отже, Факторіальні кільця та їх застосування= Факторіальні кільця та їх застосування Звідси, оскільки, за теоремою 6, R/(р) є поле, випливає, що для деякого m (1 < т < s) Факторіальні кільця та їх застосування=Факторіальні кільця та їх застосування. Але Факторіальні кільця та їх застосування=Факторіальні кільця та їх застосуванняозначає, що amО(p), тобто що am M р.

Цим справедливість наслідку доведено.

Нашою метою буде тепер доведення твердження про можливість розкладу кожного елемента кільця головних ідеалів у добуток простих (нерозкладних) множників. Воно ґрунтується на такій лемі.

Лема. В кільці головних ідеалів R не існує нескінченної строго зростаючої послідовності ідеалів

U0 М U1 М U2 М…МUN М …. (4)

Доведення.

Припустимо, що нескінченна строго зростаюча послідовність (4) існує. Позначимо символом b об'єднання всіх ідеалів послідовності (4). Множина b є ідеал кільця R. Справді, якщо aєb і bєb, то а є елемент деякого ідеалу Us, і b – деякого ідеалу Ul. Тому а і b є елементи ідеалу Um, де m – більший з індексів s і l. Отже, (а + b)є UmМb, (а – b)єUmМb і для будь-якого rєR arєUmМb. Оскільки R – кільце головних ідеалів, то ідеал b головний. Нехай b= (b). Елемент b, як елемент об'єднання ідеалів послідовності (4), належить до деякого ідеалу Uk, а отже, і до кожного ідеалу Ui, при і ≥k

Тому (b) = Uk=Uk+1 = Uk+2 =…. А це суперечить нашому припущенню.

Доведено.

Теорема7. В кільці головних ідеалів R кожен відмінний від нуля елемент, що не е дільником одиниці, розкладається в добуток простих множників.

Доведення.

Для кожного простого елемента кільця R теорема справедлива: для простого елемента добуток, про який говориться в теоремі, складається з одного множника. Припустимо, що в кільці R є відмінний від нуля елемент а, який не можна розкласти в добуток простих множників. Елемент а не простий і, отже, а = a1a2, де a1 і a2 – нетривіальні дільники елемента а.

Принаймні один з елементів a1 і a2 не можна розкласти в добуток простих множників, бо в противному разі і елемент а розкладався б у добуток простих множників. Не втрачаючи загальності міркувань, припустимо, що a1 не можна розкласти в добуток простих множників. Тоді a1=a11a12, де a11 та a12–нетривіальні дільники. Принаймні один з елементів a11 та a12 також не можна розкласти в добуток простих множників. Нехай цим елементом є a11. Для елемента a11 міркування повторимо і т.д. Цей процес послідовного розкладу, очевидно, не може обірватися. Таким чином, ми дістанемо нескінченну послідовність елементів

а, a1, a11, a111,…, (5)

у якій кожен наступний член є власним дільником попереднього.

Якщо ai+1 є власним дільником ai, то (ai+1)М(ai), оскільки ai=ai+1r, де r – деякий елемент R. Тому головні ідеали, породжені елементами послідовності (5), утворюють нескінченну строго зростаючу послідовність ідеалів

(а)М(a1)М(a11)М(a111)М…,

а це суперечить доведеній вище лемі. Отже, наше припущення неправильне.

Доведено.

Покажемо тепер, що розклад, про який іде мова в теоремі 7, однозначний з точністю до порядку співмножників і до дільників одиниці.

Теорема8. Якщо

a =p1p2…pr =q1q2…qs

є два розклади елемента а кільця головних ідеалів R в добуток простих множників, то r=s і, при відповідній нумерації співмножників, справджуються рівності qi=εi pi (і == 1, 2,…, r), де εi – деякий дільник одиниці кільця R.

Доведення.

Доводитимемо індукцією по r. При r = І справедливість твердження очевидна.

Справді, оскільки елемент а = р1 простий, то добуток q1q2…qs

може містити лише один множник q1=p1.

Припустимо, що теорема правильна для r – 1 (2 Ј r), і доведемо, що в такому разі теорема справедлива й для r. Справді, оскільки

a =p1p2…pr і a = q1q2…qs то

p1p2…pr =q1q2…qs (6)

З рівності (6) випливає, що q1q2…qs ділиться на p1. Тому, за наслідком з теореми 6, принаймні один із співмножників q1,q2,…, qs ділиться на pi. Ми вважатимемо, що на p1 ділиться множник q1: цього завжди можна досягти зміною нумерації множників q1,q2,…, qs. Оскільки q1 – простий елемент і ділиться на простий елемент p1, то q1=e1p1, де e1 – деякий дільник одиниці кільця R. Підставивши в рівність (6) e1p1 замість q1 і скоротивши обидві частини одержаної рівності на р1, дістанемо:

p2p3…pr =(e1q2) q3…qs.

Але, за індуктивним припущенням, r– 1 == s– 1 і при відповідній нумерації множників q1,q2,…, qr:

q2=e1q2=e2p2, q3=e3p3, …, qr=erpr,

де ei – деякі дільники одиниці кільця R. Тому r = s і при відповідній нумерації множників q1, q2, …, qr:

q1=e1p1, q2=e1–1e2p2 =e2p2, q3=e3p3, …, qr=erpr

Доведено.

Зауважимо, що теореми 7 і 8 справедливі, зокрема, для кільця цілих чисел, яке є кільцем головних ідеалів.

Постає запитання: чи не можна теореми 7 і 8 поширити на клас областей цілісності більш широкий, ніж кільце головних ідеалів? Відповідь на це запитання в загальному випадку негативна. Є області цілісності, в яких не справджується теорема про розклад елементів області цілісності в добутки простих множників, а також області цілісності, в яких розклад елементів на прості множники хоч і можливий, але не однозначний. Наведемо приклади таких областей цілісності, не вивчаючи її докладно.

Нехай К – множина всіх дійсних чисел виду

Факторіальні кільця та їх застосування

де n – будь-яке натуральне число, a1,a2,…, an – будь-які цілі числа й r1, r2,…, rn – будь-які числа виду Факторіальні кільця та їх застосування (m, k – цілі невід'ємні числа). Сума, різниця й добуток чисел такого виду – числа такого самого виду. Отже, К – кільце. При п = 1 і r1=0 дістанемо с = а1; тому К містить усі цілі числа, зокрема 1. Легко бачити, що кільце К є область цілісності. У цій області цілісності число 2 розкладається на множники так:

Факторіальні кільця та їх застосування

Можна довести, що числа виду Факторіальні кільця та їх застосування, де k – ціле невід'ємне число, не є дільниками одиниці в кільці К. Таким чином, число 2 не можна розкласти на прості множники в кільці К.

Нехай тепер Q – множина всіх комплексних чисел виду Факторіальні кільця та їх застосування, де а і b – будь-які цілі числа. Сума, різниця й добуток чисел такого виду є, очевидно, числа такого самого виду. Отже, Q – кільце. При b = 0, z = а, а тому в Q містяться всі цілі числа. Отже, кільце Q є область цілісності. Можна довести, що в цій області цілісності кожне число розкладається на прості множники. Проте не можна стверджувати, що для цього кільця характерна однозначність розкладу на прості множники. Для числа 6, наприклад, у цьому кільці

існують такі два розклади: 6=2·3 і 6 = (Факторіальні кільця та їх застосування) (Факторіальні
    <div class=

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Подробнее

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: