Xreferat.com » Рефераты по математике » Факторіальні кільця та їх застосування

Факторіальні кільця та їх застосування

кільця та їх застосування" width="53" height="25" align="BOTTOM" border="0" />).

Поряд з цим існують області цілісності, які не є кільцями головних ідеалів, проте в них справджуються теореми 7 і 8.

3.1.3 Факторіальність кільця головних ідеалів

Нашою метою являється узагальнення на кільці головних ідеалів теореми про існування й одиничність розкладу елементів кільця цілих чисел Z на прості множники.

Означення Говорять, що елемент а області цілісності K має однозначний розклад на прості множники, якщо виконуються умови:

(1) існують у K такі прості елементи рi, що


Факторіальні кільця та їх застосування;


(2) якщо Факторіальні кільця та їх застосування- інший розклад, у якому qi – прості елементи K, то m=n і при відповідній нумерації рi ~ qi для i=1,…, m.

Означення Кільце називається факторіальним, якщо воно є областю цілісності і всякий відмінний від нуля необоротний елемент кільця має однозначний розклад на прості множники.

Відзначимо, що будь-яке поле є факторіальним кільцем, тому що не має відмінних від нуля необоротних елементів.

Теорема Кільце головних ідеалів факторіальне.

Доведення.

Нехай K – кільце головних ідеалів. Нам треба довести, що усякий відмінний від нуля необоротний елемент кільця має розкладання на прості множники. Припустимо, що існує в K необоротний ненульовий елемент а, що нерозкладний на прості множники в Ж. Тоді елемент а є складеним. Отже, його можна подати у вигляді добутку двох власних дільників а=аibi і (a)Факторіальні кільця та їх застосування(ai)

Принаймні один із множників аi, bi, наприклад a1, не має розкладу на прості множники. Отже, a1 можна подати у вигляді добутку двох власних множників:

a1=a2b2, (a1)=(a2)

і т.д. Таким чином, існує нескінченний зростаючий ланцюжок

(a)М(a1)М(a2)М…

ідеалів кільця K, що неможливо, бо за твердженням зростаючий ланцюжок не може бути нескінченним. Отже, усякий необоротний відмінний від нуля елемент кільця K має розклад на прості множники.

Доведемо однозначність розкладу на прості множники. Якщо a – простий елемент, то теорема вірна. Припустимо, що теорема вірна для елементів, представлених у вигляді добутку n простих множників, і доведемо, що тоді вона вірна для елементів, представлених у вигляді добутку n+1 простих множників. Нехай дані будь-які два розклади елемента a на прості множники:

a=p1…pnpn+1=q1…qsqs+1 (1)

Простий елемент рn+1 ділить добуток q1…qsqs+1. Отже, він ділить хоча б один із множників q1…qsqs+1, наприклад qs+1. Так як рn+1 і qs+1 – прості, тo qs+1=upn+1, де u – оборотний елемент кільця. Скорочуючи обидві частини рівності (1) на рn+1, маємо

p1…pn=q1… (uqs).

Отже, по індуктивному припущенню, n=s і при відповідній нумерації рi ~ qi для i=1,…, n. Крім того, рn+1 ~ пn+1.

Доведено.


Задачі

№1

Довести, що число 4 в кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування] неоднозначно розкладається в добуток простих множників.

Доведення.

Знайдемо спочатку дільники одиниці в Z[Факторіальні кільця та їх застосування]. Нехай a+bФакторіальні кільця та їх застосування, c+dФакторіальні кільця та їх застосування – дільники одиниці, a, b, c, d ОZ. Тоді

(a+bФакторіальні кільця та їх застосування) (c+dФакторіальні кільця та їх застосування)=1.

Знайдемо норму обох частин цієї рівності:

Nr (a+bФакторіальні кільця та їх застосування)=(a2+3b2).

Маємо

(a2+3b2) (c2+3d2)=1. (1)

Рівність (1) виконується, якщо

a2+3b2=c2+3d2=1. (2)

Рівність (2), в свою чергу, виконується при a=±1, b=0, c=±1, d=0. Отже, в кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування] лише 2 дільники одиниці: 1, –1.

Доведемо, що для числа 4 в кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування] є два різних розклади в добуток простих множників:

4=2·2=(1+Факторіальні кільця та їх застосування) (1–Факторіальні кільця та їх застосування).

Для цього покажемо, що 2, 1+Факторіальні кільця та їх застосування, 1–Факторіальні кільця та їх застосування є прості числа в Z[Факторіальні кільця та їх застосування], а пари чисел 2, 1+Факторіальні кільця та їх застосування та 2, 1–Факторіальні кільця та їх застосування не є асоційованими.

Оскільки в кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування] асоційовані числа відрізняються лише знаком, то покажемо, що 2, 1+Факторіальні кільця та їх застосування, 1–Факторіальні кільця та їх застосування є прості числа в Z[Факторіальні кільця та їх застосування].

Якщо 2=(a+bФакторіальні кільця та їх застосування) (c+dФакторіальні кільця та їх застосування), то знайшовши норми від обох частин, дістанемо 4= (a2+3b2) (c2+3d2).

Число 4 розкладається в добуток натуральних чисел двома способами:

4=2·2=1·4.

Якщо a2+3b2=2, то b2<1, тобто b=0. Тоді a2=2, що неможливо для цілого числа a. Отже, a2+3b2=1 або a2+3b2=4. Якщо a2+3b2=1, то a+bФакторіальні кільця та їх застосування– дільник одиниці. Якщо a2+3b2=4, то c2+3d2=1 і c+dФакторіальні кільця та їх застосування– дільник одиниці.

Отже, 2 є просте число в кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування]. Оскільки Nr (1±Факторіальні кільця та їх застосування)=4, то аналогічно доводять, що числа 1±Факторіальні кільця та їх застосування є простими.

Отже, число 4 в кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування] розкладається на прості множники двома різними способами.

Доведено.


3.1.4 Евклідові кільця, їх факторіальність

Порівняно з кільцями головних ідеалів більш близькими до кільця цілих чисел за своїми властивостями є кільця, в яких справедлива теорема, що є аналогом теореми про ділення з остачею в кільці цілих чисел. Ці кільця називають евклідовими. Вони означаються так:

Означення. Область цілісності R з одиницею називається евклідовим кільцем, якщо існує відображення φ множини відмінних від 0 елементів цієї області цілісності в множину цілих невід'ємних чисел N0, тобто φ:R{0}→N0, яке задовольняє таку вимогу: для будь-яких елементів a, bОR, b№0 в R існують такі елементи q і r, що а =bq+r, причому або r= 0, або φ(r)<φ(b).

Кільце цілих чисел Z – евклідове; відображення φ, про яке йде мова в означенні, задається так:

Факторіальні кільця та їх застосування

Евклідовим також є кільце многочленів від невідомого х з коефіцієнтами з поля Р.

Теорема 9. Кожне евклідове кільце R є кільцем головних ідеалів.

Доведення.

Нехай U – довільний ідеал евклідового кільця R. Якщо U – нульовий ідеал, то U= (0). Припустимо, що ідеал U – відмінний від нульового. Тоді в U є елементи, відмінні від нуля. Серед відмінних від нуля елементів ідеалу U, очевидно, є такий елемент a0, що φ(a0)Факторіальні кільця та їх застосуванняφ(a) для будь-якого ненульового елемента аОU. За означенням евклідового кільця, для будь-якого елемента аОU в кільці R існують такі елементи q і r, що a=a0q+r, причому, якщо r№ 0, то φ(r)<φ(a0). Але оскільки r=a-a0qОU, то можливість r№0 виключається і тому r=0. Таким чином, a=a0q і, отже, U є головний ідеал, породжений елементом а0.

Доведено.

Наслідок Будь–яке евклідове кільце факторіальне.

Наслідок Кільце Z цілих чисел є кільцем головних ідеалів і, значить, факторіальне.

Оскільки кожне евклідове кільце є кільцем головних ідеалів, то для елементів будь-якого евклідового кільця справедливі теореми 7 і 8. Зауважимо, що твердження, обернене твердженню 9, неправильне: існують кільця головних ідеалів, які не є евклідовими.

Нам уже відомо про існування найбільшого спільного дільника для будь-яких двох елементів а і b кільця головних ідеалів R. А тепер поговоримо про те, як же відшукати цей найбільший спільний дільник. Методу, який би давав змогу відшукати найбільший спільний дільник будь-яких двох елементів а і b довільного кільця головних ідеалів R, не існує. В евклідових же кільцях його можна відшукати за допомогою алгоритму Евкліда. Справді, нехай a0 і a1 будь-які відмінні від нуля елементи евклідового кільця R і нехай φ(а0) і φ(а1). Тоді, за означенням евклідового кільця, в R існують такі елементи q1, a2, що а0 = а1q1+а2, причому або а2 = 0, або φ(а1) > φ(а2). Якщо а2№ 0, то в R існують такі елементи q2 і a3, що a1 = a2q2 +a3 причому або а3 = 0 або φ(а2)>φ(а3). Якщо а3 № 0, то в R існують такі елементи q3 i a4, що а2 =а3q3+a4 і т.д.

Оскільки φ(а1) > φ(а2) > φ(а3) >… > φ(аs-1) >φ(аs)>…, то цей процес послідовного ділення не може продовжуватись нескінченно: в противному разі множина цілих невід'ємних чисел φ(а1) > φ(а2)>… > φ(аs) >… не мала б найменшого числа. Отже, через кілька кроків ми дійдемо до ділення з остачею нуль: am-1= аmqm. Таким чином, ми матимемо рівності

а0 = а1q1+а2,

a1 = a2q2 +a3,

а2 =а3q3+a4,

……………

am-3=am-2qm-2+am-1,

am-2=am-1qm-1+am,

am-1=amqm+1.

Остання рівність означає, що аm дільником am-1. Оскільки кожен з доданків правої частини передостанньої рівності ділиться на аm, то і її ліва частина ділиться на аm, тобто аm є дільником am-2. Аналогічними міркуваннями ми доведемо, що аm є дільником am-3, am-4,…, a4, а3, a2, a1, а0. Отже, аm є спільним дільником елементів ао і а1. Покажемо тепер, що аm ділиться на будь-який спільний дільник елементів ао і а1. Нехай b – довільно вибраний спільний дільник aо і a1. Тоді з рівності ао = a1q1+q2 випливає, що a2 ділиться на b, з рівності а1 = a2q2 + а3 випливає, що а3 ділиться на b і т.д. Нарешті, з рівності ат–2 = aт–1qт–1 + am випливає, що am ділиться на b. Таким чином, елемент аm є спільним дільником елементів a0 і a1 і ділиться на будь-який спільний дільник цих елементів, тобто аm є найбільшим спільним дільником елементів a0 i a1.


Задачі

№1

Довести, що в 5кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування] простими є такі елементи

а) 2;

б) –2;

в) 1+Факторіальні кільця та їх застосуванняі;

г) 1–Факторіальні кільця та їх застосуванняі;

Доведення

Знайдемо спочатку дільники одиниці в Z[Факторіальні кільця та їх застосування].

Нехай a+bФакторіальні кільця та їх застосування, c+dФакторіальні кільця та їх застосування – дільники одиниці, a, b, c, d ОZ. Тоді

(a+bФакторіальні кільця та їх застосування) (c+dФакторіальні кільця та їх застосування)=1.

Знайдемо норму обох частин цієї рівності:

Nr (a+bФакторіальні кільця та їх застосування)=(a2+3b2).

Маємо

(a2+3b2) (c2+3d2)=1. (1)

Рівність (1) виконується, якщо

a2+3b2=c2+3d2=1. (2)

Рівність (2), в свою чергу, виконується при a=±1, b=0, c=±1, d=0. Отже, в кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування] лише 2 дільники одиниці: 1, –1.

а) Зрозуміло, що 2№0 і не є дільником одиниці в кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування]. Використаємо норму і покажемо, що 2 – простий елемент в кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування]. Оскільки Nr(2)=4, то, припустивши, що 2 є складене число, дістаємо

2=(a+bФакторіальні кільця та їх застосування) (c+dФакторіальні кільця та їх застосування), (3)

де a+bФакторіальні кільця та їх застосування, c+dФакторіальні кільця та їх застосування не є дільниками одиниці і не є асоційованими з числом 2, a, b, c, d О Z[Факторіальні кільця та їх застосування].

З рівності (3) маємо

4=(a2+3b2) (c2+3d2) (4)

Для a, b, c, d О Z ця рівність можлива тоді і тільки тоді, коли

a2+3b2=1, c2+3d2=4 (a)

або a2+3b2=4, c2+3d2=1 (b)

або a2+3b2=2, c2+3d2=2 (g)

В (a) і (b) дістаємо, що або a2+3b2 або c2+3d2 відповідно є дільником одиниці, що суперечить припущенню

Розглянемо (g) a2+3b2=2, a2=2, а= Факторіальні кільця та їх застосуванняПZ.

Отже, цей випадок теж не можливий, бо a, b, c, d повинні належати Z.

Отже, 2 не може бути складеним числом. Оскільки 2№0 і не є дільником одиниці, то 2 – просте число в кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування].

б) Так як ми довели, що 2 – простий елемент кільця Z[Факторіальні кільця та їх застосування], то можна стверджувати, що –2 теж просте, бо –2 є асоційованим з числом 2.

в) Очевидно, що 1+Факторіальні кільця та їх застосування№0 і не є дільником одиниці в кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування]. Використаємо норму і покажемо, що 1+Факторіальні кільця та їх застосування є простим елементом.

Оскільки Nr (1+Факторіальні кільця та їх застосування)=2, то, припустивши, що 1+Факторіальні кільця та їх застосування є складеним дістаємо

1+Факторіальні кільця та їх застосування=(a+bФакторіальні кільця та їх застосування) (c+dФакторіальні кільця та їх застосування),

де a+bФакторіальні кільця та їх застосування, c+dФакторіальні кільця та їх застосування не є дільником одиниці і не є асоційованим з числом 1+Факторіальні кільця та їх застосування, a, b, c, d ОZ.

З цієї рівності маємо

(a2+3b2) (c2+3d2)=2.

Для цілих чисел a, b, c, d ця рівність можлива лише, коли

a2+3b2=2, c2+3d2=1 або a2+3b2=1, c2+3d2=2

При цьому маємо, що або a2+3b2 або c2+3d2 відповідно є дільником одиниці, що суперечить припущенню. Отже, 1+Факторіальні кільця та їх застосування – простий елемент в кільці Z[Факторіальні кільця та їх застосування].

г) Розглянемо число 1–Факторіальні кільця та їх застосування. Знайдемо його норму

Nr (1–Факторіальні кільця та їх застосування)=2

Так як Nr (1–Факторіальні кільця та їх застосування)=Nr (1+Факторіальні кільця та їх застосування)=2 і 1+Факторіальні кільця та їх застосування – просте число, то і 1–Факторіальні кільця та їх застосування – теж просте.

Доведено.


3.2 Кільце поліномів


3.2.1 Поняття кільця поліномів від однієї змінної

Нехай K і L – комутативні кільця з основними множинами К і L відповідно.

Означення. Кільце L називається простим розширенням кільця K за допомогою елемента u, якщо виконуються умови:

(1) K – підкільце кільця L;

(2) будь-який елемент a з L можна подати у вигляді

a=a0+a1u+ … +anun, де a0, a1,…, an ОK.

Запис L= K[u] означає, що кільце L є просте розширення кільця K за допомогою елемента u.

У цьому випадку основну множину кільця L позначають також через К[u], L=K[u]

Означення. Кільце L=K[u] називається простим трансцендентним розширенням кільця K, якщо виконується наступна умова:

(3) для будь-яких елементів a0, a1,…, an множини К з рівності a0+a1u+ … +anun=0 випливають рівності a0=0, a1=0,…, an=0.

Якщо L=K[u] – просте розширення кільця K с допомогою u і u задовольняє умовам (3), то елемент u називається трансцендентним відносно K.

Якщо K[u] – просте трансцендентне розширення кільця K за допомогою u, то кільце K[u] називається також кільцем поліномів від u над K, а елементи кільця K[u] – поліномами від u над K чи поліномами над K.

Твердження. Нехай K[u] – просте трансцендентне розширення кільця K за допомогою u. Тоді для будь-якого елемента а кільця K[u], якщо а=a0+a1u+ … +anun і а=aў0+aў1u+ … +aўnun, де ai, aўiОK, то ai=aўi,

то ai=aўi для i=1,2,…, n.

Доведення.

Якщо

а=a0+a1u+ … +anun=aў0+aў1u+ … +aўnun (ai, aўiОK),

то a0–a0ў+(a1–a1ў) u+ … +(an–anў) un=0.

За умовою, елемент u являється трансцендентним відносно K. Тому з (1) випливають рівності aі–aіў=0 і aі=aі ў для і=0,1,…, n.

Доведено.


Задачі

№1

Перевіримо, чи є кільцем множина К всіх многочленів з кільця Z[x], в яких вільний член ділиться на 5.

Розв’язання.

Нехай f(x)=anxn+ … +a1x+5a0,

g(x)=bmxm+ … +b1x+5b0, mіn.

Тоді

f(x)+g(x)=bmxm+ … +(an+bn) xn+ … +(a1+b1) x+(5a0+5b0)=bmxm+ … +(an+bn) xn+ … + +(a1+b1) x+5 (a0+b0),

f(x) – g(x)=(–bm) xm+ … +(an–bn) xn+ … +(a1–b1) x+5 (a0–b0),

f(x)·g(x)=anbmxn+m+ … +(5a1b0+5a0b1)+5·5a0b0.

Це означає, що f(x)+g(x), f(x) – g(x) і f(x)·g(x) також є елементами множини К. Отже, К є підкільцем кільця Z[x].

Відповідь: Множина К утворює кільце.


№2

Довести, що для кожного многочлена f(x) з кільця Z[x] і для будь–яких цілих чисел a і b число f (a+Факторіальні кільця та їх застосування)+f (a–Факторіальні кільця та їх застосування) є цілим.

Доведення.

Многочлени f (a+Факторіальні кільця та їх застосування) та f (a–Факторіальні кільця та їх застосування) мають такий вигляд

f (a+Факторіальні кільця та їх застосування

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Подробнее

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: