Xreferat.com » Рефераты по банковскому делу » Банківські операції

Банківські операції

- К.: ЦУЛ, 2006. – 208с.

Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 608с.


Тема 2. Організація діяльності банку

2.1. Методичні поради до вивчення теми

При вивченні даної теми в першу чергу слід засвоїти організаційну структуру банку. Вона визначається двома основними моментами: структурою управління банком та структурою його функціональних підрозділів та служб і може бути функціональної, дивізіональною чи матричною.

Студент має з’ясувати основні функції та повноваження окремих органів управління банком з різною формою власності та організаційно-правовою формою діяльності, а також зрозуміти специфіку вищого органу управління банків з державною і недержавною формою власності.

Згідно з положеннями Законів України «Про господарські товариства» та «Про банки і банківську діяльність» структура управління банків з недержавною формою власності включає в себе вищий орган управління (загальні збори акціонерів (учасників)), виконавчий орган (правління), контрольний орган (ревізійна комісія) та спостережний орган (спостережна рада). Структура управління державним банком складається з вищого органу управління (наглядова рада), виконавчого органу (правління) та контрольного органу (ревізійна комісія).

Слід приділити достатньо уваги структурі функціональних підрозділів та служб банку. Незалежно від виду банку, його масштабності, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій всі вони обов’язково створюють функціональні підрозділи, які виконують базові банківські операції. Так, виконання депозитних операцій та операцій з кредитного і розрахунково-касового обслуговування вимагає створення усіма банками депозитних та кредитних підрозділів, підрозділів з питань аналізу та управління ризиками і підрозділів, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

При розгляді структури функціональних підрозділів та служб банку, необхідно відмітити існування постійно діючих комітетів, таких як: кредитний, тарифний та комітет з управління активами та пасивами. Вони створюються для забезпечення додаткових заходів щодо управління ризиками і захисту інтересів вкладників, інших кредиторів та інвесторів.

Поряд з підрозділами, що виконують базові банківські операції та забезпечують управління ризиками, в банківських установах створюється цілий ряд інших підрозділів: валютних операцій, операцій з цінними паперами, з управління філіями, з аналізу та прогнозування діяльності банку й маркетингових досліджень.

Також банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, які не виконують суто банківських операцій, але їх функціонування забезпечує нормальну діяльність банківської установи. Це бухгалтерія., підрозділи роботи з персоналом, фінансовий, юридичний, адміністративно-господарський підрозділи, підрозділи експлуатації та програмної підтримки комп’ютерної техніки.

У процесі вивчення даної теми необхідно зрозуміти економічний зміст окремих банківських операцій, засвоїти порядок їх відображення у балансі банку і визначити види активних та пасивних операцій банку.

Пасивні операції – це дії банку з мобілізації ресурсів для проведення активних операцій. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (недепозитних) ресурсів. Пасивні операції банку із мобілізації власних ресурсів формують власний або балансовий капітал банку. Операції з мобілізації залучених та запозичених ресурсів формують зобов’язання банків перед його вкладниками, кредиторами та інвесторами. Оскільки за вартістю активи балансу збігаються з пасивами, балансовий капітал банку визначається як залишкова вартість активів за вирахуванням зобов’язань.

Активні операції – це дії банку з розміщення мобілізованих ресурсів у депозити, кредити, цінні папери, інвестиції, основні засоби і товарно-матеріальні цінності з метою отримання доходу.

Крім цього, у діяльності банків є позабалансові операції, які не належать до активних чи пасивних, оскільки їх проведення не пов’язане із залученням чи розміщенням ресурсів. Їх виділяють в окрему групу банківських операцій – банківські послуги. Банки, які мають спеціальний дозвіл, можуть проводити операції в іноземній валюті. Незалежно від того, активні, пасивні це операції чи комісійно-посередницькі, їх називають валютними операціями банку.

Розглядаючи дану тему, необхідно ознайомитися з процедурою ліцензування банківської діяльності в Україні. Ліцензування має на меті обмежити здійснення банківських операцій тільки тими юридичними особами, які мають дозвіл на їх проведення від уповноваженого органу. Питання про можливість видачі банківської ліцензії розглядається спочатку територіальним управлінням НБУ за місцем реєстрації банку на підставі клопотання банку за умови наявності документів, які підтверджують дотримання встановлених Законом «Про банки і банківську діяльність» вимог. У разі дотримання визначених вимог банку надається ліцензія на право виконання певних операцій. Але для здійснення окремих операцій банк має отримати письмовий дозвіл на виконання окремих операцій.

Банки в межах отриманої ліцензії на здійснення банківських операцій можуть видавати своїм філіям дозвіл на право здійснення визначених головним банком операцій у межах дозволених Національним банком України.

Необхідно враховувати, що існують такі операції, які за чинним законодавством банкам забороняється виконувати, а саме: діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних та інвестиційних монет), та страхування (крім виконання функцій страхового посередника).

2.2. План практичного заняття

Практичне заняття 2

Питання для обговорення

1. Організаційна структура та управління банком. Функції та компетенція загальних зборів учасників банку, наглядової ради, правління (ради директорів) та ін. .

2. Банківські операцій, їх класифікація. Взаємодія структурних підрозділів банку при виробництві і продажу банківських послуг.

3. Передумови отримання банківської ліцензії та умови її відкликання.

4. Концепції управління діяльністю банку.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Структура управління банком.

Функції та повноваження окремих органів управління банків з різною формою власності.

Структура функціональних підрозділів та служб банку.

Економічний зміст основних активних та пасивних банківських операцій.

Особливості комісійно-посередницьких операцій банку.

6. Відмінність між банківською ліцензією і письмовим дозволом, сфера їх застосування.

2.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Побудова та аналіз схематичного балансу комерційного банку.

2. Ознайомлення з положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.

3. Ознайомлення з інструкцією про порядок виконання контролю та отримання ліцензії по експортних, імпортних та лізингових операціях.

2.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р. №2121-111.

Інструкція про порядок виконання контролю та отримання ліцензії по експортних, імпортних та лізингових операціях: Затв. постановою Правління НБУ від 24.03. 1999 р. № 136.

Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій: Затв. постановою Правління НБУ від 17.07. 2001 р. № 275.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. – 208с.

Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 608с.


Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу

3.1. Методичні поради до вивчення теми

Засвоєння даної теми вимагає від студентів вивчення економічної характеристики та джерел формування банківських ресурсів, адже основою діяльності банків слугують сформовані ними ресурси. За своїм економічним змістом банківські ресурси не однорідні, їх можна класифікувати за різними ознаками. Найпоширенішою є класифікація банківських ресурсів на залучені, позичені та власні ресурси банку.

Необхідно розуміти, що власні ресурси відіграють визначальну роль у процесі створення та майбутньої діяльності банку. Тож власний капітал – грошові кошти та виражена у грошовій формі частина майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність та фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку.

Виходячи з цього, можна визначити функції власного капіталу – захисну, регулюючу та забезпечення оперативної діяльності банку. Варто відмітити, що багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом.

Краще зрозуміти сутність власного капіталу дає змогу класифікація його за різними ознаками, такими як: організаційно-правова форма діяльності банку, форма інвестування, форма власності, резидентність, характер використання власниками, характер використання в банківській діяльності, спосіб розрахунку, порядок та джерела формування.

Необхідно враховувати, що залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий та регулятивний власний капітал.

Балансовий власний капітал розраховується як різниця між балансовою вартістю активів та зобов’язань банку.

Регулятивний власний капітал використовується для обчислення економічних нормативів діяльності банків та деяких інших потреб. При його розрахунку за основу береться балансовий власний капітал, який потім коригується на різноманітні статті балансу, що характеризують банківські ризики. Алгоритм розрахунку розміру регулятивного власного капіталу має такий вигляд:

РВК = ОК + ДК – В,

де РВК – регулятивний власний капітал банку;

ОК – основний капітал, зменшений на суму недосформованих резервів за активними операціями банку;

ДК – додатковий капітал банку;

В – відвернення.

Виходячи з порядку і джерела формування слід розрізняти: статутний капітал, резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви, нерозподілений прибуток, субординований капітал.

Найважливішою складовою власного капіталу банку є його статутний капітал, який являє собою вартість вкладів засновників (учасників) банку, що передаються йому власниками вкладів у повне господарське відання з метою формування активів банку для початку чи подальшої його діяльності, а також гарантування інтересів вкладників і кредиторів банку.

Актуальним є питання мінімального розміру статутного капіталу банку, який установлюється законодавчо. В Україні вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу встановлюються на момент реєстрації банку, тобто для новостворюваних банків. Починаючи з жовтня 2006 року мінімальний розмір статутного капіталу не може бути меншим 10 млн. євро.

До складу власного капіталу входять резервний капітал та інші спеціальні фонди та резерви. Резервний капітал формується в процесі подальшої діяльності банку. Він призначений для покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансових зобов’язань. Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності та зменшує вірогідність банкрутства банку.

Резервний капітал формується в порядку, установленому загальними зборами акціонерів (засновників, учасників). Однак розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими ніж це встановлено законодавчо, а саме: мінімальний розмір резервного капіталу має бути не меншим 25% регулятивного капіталу, а розмір відрахувань – меншим 5% чистого прибутку.

Компонентом власного капіталу є загальні резерви, які створюються для відшкодування можливих непередбачених ризиків. Крім цього, до складу власного капіталу банку входять спеціальні фонди та резерви. Згідно з чинним законодавством банки мають право створювати спеціальні фонди, призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку.

Для більш повної уяви про власний капітал банку, варто відмітити, що власний балансовий капітал банку включає такий компонент, як результат переоцінки окремих активів, зокрема основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж, інвестицій у асоційовані та дочірні компанії.

Важливим джерелом формування власного капіталу є прибуток банку за минулі та за поточний рік. Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, яка не розподіляється, а утримується банком, як правило, з метою реінвестування в його діяльність. Зазначений прибуток є джерелом власного капіталу внутрішнього походження. Він створюється як залишок чистого прибутку після нарахування дивідендів, відрахувань у загальні резерви, резервний капітал та інші фонди, створені відповідно до рішень загальних зборів учасників банку згідно з чинним законодавством.

Розглядаючи нерозподілений прибуток як джерело власного капіталу банку, слід враховувати обмеження, встановлені чинним законодавством на виплату дивідендів:

банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу адекватності капіталу;

якщо за попередній рік діяльність банку була неприбутковою, банку дозволяється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі на суму, що не перевищує 50% від різниці між капіталом банку і рівнем регулятивного капіталу.

Також суттєво впливає на розмір і структуру власного капіталу порядок оподаткування дивідендів.

3.2. План практичного заняття

Практичне заняття 3

Питання для обговорення

1. Економічна характеристика та джерела формування банківських ресурсів, їх класифікація. Поняття ресурсного потенціалу банку.

2. Власний капітал банку, його структура, джерела формування, функції.

3. Резервні, спеціальні фонди та прибуток у формуванні власного капіталу.

4. Достатність капіталу банку. Оцінка власного капіталу банку згідно вимог Базельської угоди.

5. Показники нормативів капіталу для банків України.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Класифікація та зміст основних видів власного капіталу банку.

Призначення і функції власного капіталу.

Порядок формування, збільшення та зменшення розміру статутного капіталу банку.

Особливості формування резервного фонду банку.

Сутність спеціальних фондів, резервів та нерозподіленого прибутку як складові власного капіталу банку.

6. Сутність та призначення регулятивного капіталу.

3.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі структурою власного капіталу та особливостями формування статутного капіталу банку згідно Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

2. Ознайомлення з положенням про порядок формування та використання банками резервного фонду.

3. Оцінка власного капіталу банку згідно вимог Базельської угоди.

4. Ознайомлення з показниками нормативів капіталу для банків України згідно вимог інструкції про порядок регулювання діяльності банків України.

3.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р. №2121-111.

Положення про порядок формування та використання банками резервного фонду: Затв. постановою Правління НБУ від 08.08. 2001р. № 334.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. – 208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. – К.: Алеута, 2005. – 158 с.


Тема 4. Операції банків із залучення коштів

4.1. Методичні поради до вивчення теми

Засвоєння даної теми вимагає від студентів розуміння економічного змісту, класифікації та загальної характеристики депозитних операцій, здійснюючи які банки залучають вільні грошові кошти юридичних і фізичних осіб.

Депозит (вклад) – це грошові кошти в національній та іноземній валютах, передані їх власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі за рахунок власника для зберігання на певних умовах. Операції, пов’язані з залученням грошових коштів на вклади, називаються депозитними. За формою використання рахунків вони поділяються на: депозити до запитання, термінові (строкові) депозити; умовні депозити.

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. На вимогу клієнта кошти з поточного рахунку в будь-який час можуть вилучатися через видачу готівки, виконання платіжного доручення, сплату чеків або векселів.

Строкові вклади – це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше одного місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається переказуванням грошей на поточний рахунок або готівкою з каси банку.

Однією з форм строкових вкладів є сертифікати. Вони можуть бути депозитними та ощадними. Депозитний сертифікат – це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і обертатися на фондовому ринку і надається юридичним особам, тоді як ощадний – фізичним.

Ощадні вклади слугують власникам для накопичення грошових заощаджень. Власникові ощадного вкладу видається іменне посвідчення про внесок у формі ощадної книжки, в якій відбиваються всі операції на рахунку. Зняття коштів з ощадного рахунку здійснюється за попереднім повідомленням власника вкладу.

Для більш повної уяви про операції банків із залучення коштів, необхідно розглянути процентну політику банків, адже вона відіграє важливу роль у роботі банків щодо залучення вкладів (депозитів), і одержання прибутків від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом з активізації вкладів. Розмір депозитного процента банк установлює самостійно, виходячи з облікової ставки НБУ, стану грошового ринку і власної депозитної політики.

Необхідно відмітити, що рівень прибутків за різноманітними видами депозитних рахунків різний. Найнижчі проценти комерційні банки сплачують за рахунками до запитання, оскільки вони характеризуються нестабільністю залишків. При встановленні розміру процентної ставки за строковими депозитами визначальним чинником є термін, на який розміщені кошти. Чим триваліший термін, тим вищі процентні ставки. Процентна ставка за строковими депозитами може залежати і від частоти виплати прибутку: чим рідше здійснюються виплати, тим вищий рівень процентної ставки.

Особливу увагу слід звернути на можливість нарахування банками процентів зі сплатою простих і складних процентів. Одним із способів стимулювання вкладів є застосування процентної ставки, що прогресивно зростає залежно від часу фактичного перебування коштів на рахунку. Для компенсації інфляційних витрат банки можуть пропонувати вкладникові виплату процентів наперед. Якщо депозитна угода буде розірвана достроково, виплачені проценти банк утримає із суми вкладу.

Велике значення для стимулювання вкладів має гарантування банком цілості переданих йому коштів. Цього можна досягти страхуванням депозитів. В Україні за рахунок вкладів банків створено фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Завершити вивчення даної теми варто вивченням можливості оформлення довіреності на розпорядження вкладами, порядку складання і використання заповітів, порядку видачі вкладу після смерті вкладника та порядку розпорядження рахунками неповнолітніх та інших клієнтів, визнаних недієздатними.

4.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 4

Питання для обговорення

1. Економічний зміст депозитних операцій, їх класифікація.

2. Особливості депозитних рахунків до запитання, строкових та ощадних вкладів; їх переваги і недоліки.

3. Особливості укладання депозитного договору.

4. Встановлення депозитної процентної ставки та фактори, що впливають на її рівень.

5. Особливості здійснення строкових депозитних операцій з юридичними особами.

Практичне заняття 5

Питання для обговорення

1. Система страхування (гарантування) вкладів населення в банках. .

2. Класифікація депозитів фізичних осіб, їх загальна характеристика.

3. Правовий режим вкладників:

- довіреність на розпорядження вкладами,

- порядок видачі вкладу після смерті вкладника;

- порядок розпорядження рахунками клієнтів, визнаних недієздатними.

4. Особливості нарахування процентів за вкладами (депозитами) фізичних осіб у банківських установах. .

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Відмінність понять „депозит” та „депозитні операції банків”.

Методика здійснення строкових вкладних операцій банків і вкладних операцій до запитання.

Сутність депозитних і ощадних сертифікатів.

4. Сутність ощадних вкладів населення.

4.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом угоди депозитного вкладу юридичних та фізичних осіб.

2. Ознайомлення зі змістом положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами.

3. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб”.

4. Ознайомлення з показниками, на основі яких оцінюють ефективність депозитних операцій банку.

4.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р. №2121-111.

Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 20.09. 2001 р. №2740-11.

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами: Затв. постановою Правління НБУ від 03.12. 2003 р. № 516.

Положення про порядок формування обов'язкових резервів: Затв. постановою Правління НБУ від 16.03. 2006 р. № 91.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. – 208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. – К.: Алеута, 2005. – 158 с.


Тема 5. Операції банків із запозичення коштів

5.1. Методичні поради до вивчення теми

Вивчаючи дану тему, студенти повинні засвоїти механізм позичання банками тимчасово вільних грошових коштів. Зокрема до позиченого капіталу банку належать кошти, отримані від емісії та продажу облігацій та кредити, одержані від інших банків, у тому числі в Національному банку України.

Студентам необхідно скласти уявлення щодо методики позичання коштів за допомогою емісії облігацій. Так, на відміну від звичайних акцій, облігації не дають їх власникам права на участь у керуванні банком. Якщо акції випускаються без установлення терміну погашення, то для облігацій установлюється певний термін. Тому кошти, отримані банком за допомогою випуску облігацій, не можуть вважатися власним капіталом. Вони свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики.

Варто також пізнати інше джерело поповнення ресурсів банку - міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі банки, у яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків. Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв’язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності.

При розгляді даної теми треба звернути увагу на механізми рефінансування комерційних банків. Дійсно, для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування комерційних банків:

проведення операцій на відкритому ринку;

надання стабілізаційного кредиту;

здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку НБУ проводить, здійснюючи середньострокове та короткострокове рефінансування банків через кількісний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит «овернайт»).

Стабілізаційний кредит може надаватися банку, який приведений у режим фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління НБУ. Важливо, що стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою: високоліквідними активами банку-позичальника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової установи.

Крім цього, з метою регулювання грошово-кредитного ринку, активізації проведення міжбанківських операцій з державними цінними паперами, казначейськими зобов’язаннями та іншими борговими зобов’язаннями, визначеними Правлінням НБУ, а також для сприяння встановленню котирувальних цін на ці цінні папери НБУ проводить операції з ними на біржовому та позабіржовому ринках.

Необхідно відмітити, що НБУ може кредитувати банки через відповідні механізми рефінансування, якщо вони дотримуються таких вимог:

термін діяльності банку не може бути меншим ніж один рік;

банк має ліцензію НБУ на здійснення відповідних банківських операцій;

банк має власні високоліквідні активи, які можуть бути прийняті під заставу;

банк виконує вимоги щодо дотримання нормативів капіталу;

виконуються нормативи загальної ліквідності та відношення високоліквідних активів до робочих активів банку;

банком сформовано резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями відносно до встановлених обсягів;

банком здійснюється своєчасне погашення встановлених від НБУ кредитів;

прострочені та сумнівні кредити не перевищують в портфелі банку 10% від суми кредитного портфеля;

кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському ринку, не перевищують 5% кредитного портфеля банку.

5.2. План практичного заняття

Практичне заняття 6

Питання для обговорення

1. Економічний зміст та загальна характеристика операцій з недепозитного запозичення коштів.

2. Практика здійснення операцій з міжбанківського кредитування.

3. Особливості одержання централізованих кредитів від НБУ.

4. Операції, пов’язані з отриманням (наданням) кредитів від інших банків.

5. Особливості випуску незабезпечених боргових зобов’язань банку як засіб запозичення ресурсів.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Методика запозичення коштів за допомогою емісії облігацій.

Порядок отримання міжбанківського кредиту.

Порядок проведення операцій щодо позичення банками коштів на відкритому ринку.

Порядок отримання банками кредитів НБУ через механізм рефінансування.

Порядок підтримки НБУ банків через надання стабілізаційного кредиту.

6. Сутність операцій „прямого” і „зворотнього” РЕПО.

5.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення з механізмом рефінансування комерційних банків в Україні за змістом положення про регулювання НБУ ліквідності банків шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій.

2. Ознайомлення з механізмом врахування випущених банком незабезпечених боргових зобов’язань як субординованого боргу згідно інструкції про порядок регулювання діяльності банків України.

5.4. Інформаційні джерела

Про Національний банк України: Закон України від 20.05. 1999р. № 679-ХІУ.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.

Положення про регулювання НБУ ліквідності банків шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій: Затв. постановою Правління НБУ від 24.12. 2003 р. № 584.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. – 208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. – К.: Алеута, 2005. – 158 с.

Модуль 2

Розрахунково-касові, кредитні операції та операції банків з цінними паперами


Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту

6.1. Методичні поради до вивчення теми

При вивченні даної теми студенти повинні, перш за все, з’ясувати призначення та принципи організації платіжної системи країни.

Платіжна система – сукупність визначених законом платіжних інструментів, норм, правил, а також механізмів та процедур їх застосування всіма суб’єктами грошового обороту.

Необхідно розуміти, що важливе місце в розрахунковому обслуговуванні клієнтів мають платіжні інструменти, під якими розуміють певних носіїв інформації, що слугують банкам правовою підставою для здійснення грошових переказів на рахунки чи виконання касових операцій (чек, вексель, платіжне доручення, різні види платіжних карток тощо). Такі інструменти, що виготовлені з паперу за строго стандартизованою формою, називаються розрахунковими документами. Інструменти, що застосовуються для здійснення платежів на електронній основі, називають платіжними картками.

Особливе значення для організації банками розрахункового обслуговування клієнтів мають певні принципи, на яких ґрунтується організація платіжних систем. До них відносяться:

власники грошових коштів мають право вибору форми платежу (готівкою чи безготівково) та право вибору банку, в якому вони хочуть зберігати кошти і через який здійснюватимуть свої розрахунки у безготівковій формі;

зберігання коштів у банках та переказування їх здійснюється на банківські рахунки, які відкриваються клієнтам на їх прохання за згоди банків;

переказ коштів чи видача готівки на рахунку здійснюється банком за розпорядженням власника в порядку визначеної ним черговості та в межах залишку коштів на рахунку;

форма переказування банком коштів по рахунку клієнта визначається самим клієнтом відповідно до форми безготівкових розрахунків, передбаченої в його господарському договорі з контрагентом, при невтручанні банком в договірні відносини між ними;

строк переказування банком коштів з рахунку визначається клієнтом відповідно до порядку його розрахунків з контрагентом, передбаченого в їх договорі;

відносини між банком і клієнтом у процесі розрахункового обслуговування будуються на засадах партнерства і взаємної вигоди і здійснюються на підставі договору про розрахункове обслуговування.

Студенти повинні

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: