Банківські операції
Практичне заняття-тренінг 2
Відкриття рахунків суб’єктам господарської діяльності.
Питання для опрацювання
1. Правила проведення консультацій для клієнтів-суб’єктів господарювання з питань відкриття рахунків у національній валюті.
2. Порядок відкриття рахунків „кошти на вимогу” і депозитних рахунків клієнтам та правила перевірки документів на відкриття таких рахунків. .
3. Порядок оформлення договору на розрахунково-касове обслуговування та депозитних договорів.
4. Параметри аналітичного обліку і формування бази даних за клієнтами.
За результатами роботи визначити дані для формування параметрів аналітичного обліку клієнтів та написати звіт за результатами гри.
2.2. Самостійно повторити матеріал та розглянути інформаційні джерела, рекомендовані до тем 4, 6 з 1-го та 2-го модулів дисципліни „Банківські операції”.
Практичне заняття-тренінг 3
Грошово-розрахункові відносини банків зі суб’єктами господарської діяльності
Питання для опрацювання
1. Правила надання консультацій клієнтам з питань виконання операцій за їх рахунками і „коштами на вимогу”.
2. Особливості різних форм безготівкових розрахунків.
3. Правила оформлення касових і розрахункових документів та їх перевірка.
4. Правила обліку операцій за рахунками суб’єктів господарювання.
За результатами роботи оформити розрахунково-касові документи та провести аналіз вихідних документів, особових рахунків, балансу, оборотно-сальдової відомості. Написати звіт.
3.2. Самостійно повторити матеріал та розглянути інформаційні джерела, рекомендовані до теми 6 з 2-го модулю дисципліни „Банківські операції”.
Практичне заняття-тренінг 4
Робота в системі „Клієнт-банк”
Питання для опрацювання
1. Види послуг системи „Клієнт-банк”.
2. Програмне забезпечення системи „Клієнт-банк”.
3. Зміст електронних документів і порядок здійснення операцій.
За результатами роботи описати переваги і недоліки використання системи „Клієнт-банк”.
4.2. Самостійно повторити матеріал та розглянути інформаційні джерела, рекомендовані до теми 6 з 2-го модулю дисципліни „Банківські операції”.
Практичне заняття-тренінг 5
Особливості організації грошово-розрахункових відносин банків з фізичними особами та відкриття рахунків фізичним особам.
Питання для опрацювання
1. Правила проведення консультацій для клієнтів-фізичних осіб щодо порядку відкриття рахунків у національній валюті.
2. Порядок заповнення та перевірки документів на відкриття різних видів рахунків.
3. Правила укладення депозитної угоди.
4. Параметри аналітичного обліку і формування бази даних клієнтів та їх рахунків.
За результатами роботи оформити депозитну угоду і документи з відкриття депозитного рахунку.
5.2. Самостійно повторити матеріал та розглянути інформаційні джерела, рекомендовані до тем 4, 6 з 1-го та 2-го модулів дисципліни „Банківські операції”.
Практичне заняття-тренінг 6
Розрахунково-касове обслуговування фізичних осіб
Питання для опрацювання
1. Правила надання консультацій клієнтам з питань оформлення розрахунково-касових документів і виконання операцій.
2. Правила перевірки касових і розрахункових документів фізичних осіб.
3. Порядок здійснення та обліку операцій за рахунками фізичних осіб.
За результатами роботи оформити документи з готівкових і безготівкових операцій за рахунками фізичних осіб, провести аналіз вихідних документів синтетичного та аналітичного обліку та написати звіт.
6.2. Самостійно повторити матеріал та розглянути інформаційні джерела, рекомендовані до тем 6, 7 з 2-го модулю дисципліни „Банківські операції”.
Практичне заняття-тренінг 7
Організація касової роботи в банках
Питання для опрацювання
1. Правила роботи прихідних, видаткових та вечірніх кас.
2. Обслуговування клієнтів щодо приймання і видачі готівки з каси банку.
3. Оформлення та перевірка правильності касових документів.
4. Порядок закриття операційної каси в кінці дня.
За результатами роботи оформити документи за касовими операціями та написати звіт.
7.2. Самостійно повторити матеріал та розглянути інформаційні джерела, рекомендовані до тем 7, 8 з 2-го модулю дисципліни „Банківські операції”.
Практичне заняття-тренінг 8
Складання касової звітності у банках
Питання для опрацювання
1. Форми звітності за касовими операціями банку.
2. Порядок видачі авансу під звіт касирам.
3. Оформлення касової звітності.
За результатами роботи оформити документи з касової звітності банку, скласти звітну довідку касира та написати звіт.
8.2. Самостійно повторити матеріал та розглянути інформаційні джерела, рекомендовані до тем 7, 8 з 2-го модулю дисципліни „Банківські операції”.
6. Термінологічний словник
До теми 1
Банківська система України - складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.
Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 відсотків.
Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків.
Спеціалізований банк - це банк, у якого більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку, має свій субкореспондентський рахунок і МФО (за самостійної участі банківської установи в системі міжбанківських електронних розрахунків) або працює на єдиному кореспондентському рахунку з головним банком та здійснює банківські операції, передбачені положенням про філію, при наявності і в межах дозволу головного банку і дозволу на здійснення операцій, виданого регіональним управлінням НБУ за місцем знаходження банку. Керівник філії банку діє на підставі довіреності, виданої головним банком – юридичною особою.
Представництво банку - територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що не здійснює банківську діяльність, не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується. Представництво не має права здійснювати банківські операції.
Територіальне відокремлене відділення банку - підрозділ, який здійснює лише розрахунково-касове обслуговування клієнтів та вкладні операції.
Економічні нормативи - показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для банків.
Істотна участь у банку - пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.
Клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Підрозділ банку - структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком.
Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам.
Учасники банку - засновники банку, акціонери банку, який є акціонерним товариством, учасники банку, який є товариством з обмеженою відповідальністю, і пайовики кооперативного банку.
Банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю. Підлягає реєстрації у НБУ. Виконує функції розрахункового центру для банків - членів корпорації і не веде безпосереднього обслуговування клієнтів (фізичних та юридичних осіб, крім банків та інших фінансових установ).
Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише за умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний банк групи додаткових організаційних функцій стосовно банків - членів групи, а також створення системи управління спільною діяльністю. Материнський банк банківської холдингової групи відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.
Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.
До теми 2
Функціональна структура банку – це така структура, за якої підрозділи формуються у відповідності до своїх функціональних призначень і видів вирішуваних завдань. У межах такої структури кожний з напрямів роботи банку представлений окремим підрозділом, величина якого відповідає величині банку і обсягу послу, що ним надаються.
Дивізіональна структура банку – це споживча структура, сутність якої у групуванні підрозділів відповідно до класів обслуговуваних споживачів. За такі класи, як правило, приймають юридичних осіб, фізичних осіб.
Матрична структура банку – це така структура банку, яка поєднує проектну та функціональні структури, а кожен виконавець має подвійне підпорядкування – з одного боку функціональному підрозділу, а з іншого – він є учасником реалізації певного проекту. Така структурна схема змінюється відповідно до конкретних завдань у окремі проміжки часу.
Письмовий дозвіл Національного банку - документ, який видає Національний банк у порядку і на умовах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, передбачені статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Ліцензування - це порядок надання дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій комерційному банку, який з моменту реєстрації НБУ набув статусу юридичної особи.
Банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.
Операції банку - дії банківської установи, спрямовані на забезпечення її функціонування, з одного боку, як суб'єкта підприємницької діяльності, з іншого - як фінансового посередника, який здійснює притаманні йому функції.
Пасивні операції банку - операції, за допомогою яких банк формує свої ресурси для здійснення активних операцій.
Активні банківські операції - це операції, за допомогою яких банки розміщують ресурси, що є у їх розпорядженні, з метою одержання необхідного доходу і забезпечення своєї ліквідності. Активні банківські операції різноманітні за формою і призначенням, їх структура відображає спеціалізацію діяльності банку.
Прибуток банку - це економічна категорія, яка відображає кінцевий результат економічних відносин, що складаються між банками і суб'єктами господарювання та фізичними особами з приводу надання їм тимчасово вільних коштів на. умовах повернення і оплати за користування ними та інших послуг.
Метод загального фонду коштів: всі ресурси об'єднуються в загальний фонд коштів і потім розподіляються між тими видами активів, які відповідають стратегічній політиці банку. Характеризується наступною схемою:
Джерела коштів: Розміщення коштів:
Вклади до запитання Первинні резерви
Ощадні вклади Вторинні резерви
Строкові вклади Кредити (в т. ч. кредити
Кредити отримані від банкам)
інших банків Цінні папери та інвестиції
Власний капітал Інші напрямки вкладень
Кредитний потенціал комерційного банку визначається величиною залучених коштів за мінусом резерву ліквідності, обсяг якого залежить від нормативу обов'язкового резерву, що встановлюється Центральним банком та рівня резерву ліквідності,що визначається банком індивідуально для себе.
Метод розподілу активів чи конверсії коштів встановлює, що розмір необхідних банку ліквідних коштів залежить від джерел залучення. Тим самим джерела коштів розмежовуються відповідно до норм обов'язкових резервів та швидкості їх обігу, що відображає схема.
Джерела коштів: Розміщення коштів:
Вклади до запитання Первинні (обов'язкові) резерви
Ощадні вклади Вторинні (додаткові) резерви
Строкові вклади Кредити (в т. ч. кредити банкам)
Кредити, отримані Цінні папери
від інших банків
Акціонерний капітал Інші напрямки вкладень
До теми 3
Капітал банку - залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.
Капітал статутний - сплачений та зареєстрований підписний капітал.
Інсайдер - особа (юридична або фізична), яка має доступ до конфіденційної інформації про справи банку завдяки своєму службовому становищу, участі у капіталі банку, родинним зв'язкам і має можливість використовувати своє становище у власних інтересах.
Норматив адекватності основного капіталу встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.
Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку.
Неплатоспроможність банку - неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку.
Регулятивний капітал (власні кошти) - складається з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Це один з показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.
Платоспроможність банку - це здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру.
Банківські ресурси - це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні комерційних банків і використовуються ними для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.
Власний капітал комерційного банку розуміють грошові кошти, внесені акціонерами або засновниками банку до статутного фонду (капіталу) (величину капіталу, на яку отримано письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї) називають підписним капіталом), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку. Тобто, це залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.
Методика коригування статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за підсумками року на основі фінансової звітності визначається окремою постановою Правління Національного банку.
Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб - резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.
Субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу - облігації, векселі імітовані банком), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.
Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав).
Статутний капітал - сплачений та зареєстрований підписний капітал, який посідає центральне місце у складі власних банківських ресурсів. Він формується під час створення нового банку за рахунок акціонерного або приватного капіталу.
Резервний фонд - це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачений витрат, покриття збитків від банківської діяльності, а також виплати дивідендів по привілейованих акціях при недостатності отриманого банком прибутку. Утворюється резервний фонд за рахунок щорічних відрахувань від прибутку, зафіксованих в статуті банку. Розмір резервного фонду та щорічних внесків до нього встановлюється зборами акціонерів (учасників) і фіксується в установчих документах. Резервний фонд не може бути меншим 25% статутного капіталу, а розмір відрахувань – меншим 5% чистого прибутку. Стабільні банки створюють резервні фонди як правило на рівні 50% від розміру статутного капіталу.
Інший капітал - є елементом додаткового капіталу банків, що складається зі страхових резервів, передусім щодо страхування банківських ризиків (валютного, інвестиційного). Призначенням цих резервів є зниження негативних наслідків у зв’язку з виникненням збитків від операцій з валютою та цінними паперами, що знаходяться у розпорядженні банку В Україні ці резерви створюються з прибутку, що залишається у банку після сплати податків.
Прибуток поточного року - це різниця між доходами та витратами банку на звітну дату (доходи і витрати банку відображаються в балансі наростаючим підсумком із початку року, а в останній робочий день року, за бухгалтерською термінологією, "згортаються"), що враховується як елемент власного капіталу комерційного банку до останнього робочого дня року, є ресурсом внутрішнього походження.
Прибуток минулих років - це підтверджений прибуток, що залишається в розпорядженні банку після сплати податків та всіх відрахувань, зокрема дивідендів. Відповідно, якщо банківська установа працює ефективно, обсяг прибутку минулих років має постійно зростати.
Звичайний акціонерний капітал - це капітал, вартість якого визначається за номінальною ціною звичайних акцій, випущених банком, за якими він сплачує нефіксовані дивіденди, тобто їх розмір залежить від рішення ради директорів банку щодо виплати дивідендів.
Привілейований акціонерний капітал - це капітал, вартість якого визначається за номінальною ціною акцій, за якими банк сплачує фіксовані дивіденди.
Емісійні або курсові різниці - це різниця між фактичною ринковою ціною купівлі акцій та номінальною їх вартістю.
Нерозподілений прибуток - це чистий прибуток, що залишений банком для інвестиційних цілей після сплати дивідендів.
Резерви - це кошти, залишені на непередбачені витрати. Вони використовуються для виплати дивідендів, які ще не оголошені; кошти для майбутнього вилучення з обороту акцій або для погашення зобов’язань.
Цінні папери, які погашаються за рахунок продажу акцій - це боргові зобов’язання банку, погашення яких можливе лише шляхом продажу акцій.
Спеціальні фонди - це загальна назва фондів економічного стимулювання та інших фондів, які призначені для виробничого й соціального розвитку банку.
До теми 4
Клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Залучені ресурси - це тимчасово вільні кошти вкладників, мобілізовані банком на певних умовах і на певний термін чи до запитання. Залежно від категорії вкладника це можуть бути кошти:
• юридичних осіб;
• фізичних осіб;
• банків і фінансово-кредитних установ;
Депозитні операції – це пасивні операції з передачі до банківської установи їх власником для зберігання на визначених за домовленістю між банком і вкладником умовах, грошових коштів у безготівковій та готівковій формах в національній або іноземній валютах. Вкладником може бути юридична чи фізична особа, а також третя особа, яка відкриває депозитний рахунок за дорученням.
Депозитна операція - це операція із залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки.
Депозити на строк оформляються спеціальним договором вкладу між банком і клієнтом, в якому передбачаються всі аспекти взаємовідносин сторін, їх права і обов’язки, ступінь відповідальності за додержання умов договору, порядок вирішення спірних питань.
Кошти на поточних (розрахункових) рахунках підприємств і організацій різних форм власності - це депозити до запитання призначені для поточних розрахунків. Відкриття таких депозитних рахунків відбувається за ініціативою клієнтів в зв’язку з потребою здійснювати розрахунки, платежі, цільове використання власних фінансових ресурсів, отримувати в своє розпорядження грошові кошти при касовому обслуговуванні банком. Для покриття операційних витрат, пов’язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Гроші вносяться на такі рахунки або знімаються з них як частинами, так і повністю, без обмежень. Недолік депозитів до запитання для клієнтів-власників рахунків полягає у відсутності процентних доходів по рахунку або занадто низькому їх рівні. Для банку недоліком депозитів до запитання виступає саме потенційна можливість вилучення власником грошей з рахунку.
Поточний рахунок з овердрафтом – це активно-пасивний рахунок з можливістю виникнення дебетового сальдо. На цьому рахунку на основі угоди між клієнтом і банком допускається в певному розмірі перевищення суми списання з рахунку над величиною залишку коштів, що означає отримання кредиту. Для цього рахунку більш характерним є пасивний (кредитовий) залишок.
Кошти на кореспондентських рахунках комерційних банків - це рахунки, які відкриваються в НБУ або банках-кореспондентах для здійснення розрахунків і платежів у односторонньому порядку або взаємних розрахунків між банками, в тому числі за дорученням їх клієнтів. Кореспондентські рахунки, відкриті банком в інших банках-кореспондентах називаються ностро-рахунками, а кореспондентські рахунки, відкриті іншими банками-кореспондентами в даному банку, називаються лоро-рахунками.
Вкладні рахунки населення до запитання банк відкриває фізичним особам з метою збереження й нагромадження їх коштів. Тому за таким рахунком допускаються додаткові внески протягом терміну зберігання.
Кошти на вкладний рахунок фізичної особи можна:
• вносити готівкою;
• перераховувати з власного вкладного рахунку в іншому банку;
• перераховувати з поточного рахунку.
При цьому вкладникові можуть видавати вкладний документ (ощадну книжку, сертифікат).
Ощадні вклади населення призначені для нагромадження або зберігання грошових заощаджень. Вони займають проміжне положення між строковими депозитами і депозитами до запитання. Відмінністю ощадних вкладів від строкових є те, що вони не мають фіксованого терміну зберігання, невеликі за мінімальним розміром, не потребують попереднього обов’язкового повідомлення про вилучення коштів власником рахунку, за винятком зняття. значних сум вкладу. Ощадні вклади, як і строкові, призначені не для розрахунків, а для заощадження і накопичення коштів населення.
Депозитні та ощадні сертифікати - це цінні папери, що письмово підтверджують внесення на банківській рахунок грошових коштів і надають право вкладникам на одержання після закінчення встановленого строку внесеної суми та нарахованих процентів. Депозитні сертифікати надаються юридичним особам, а ощадні - фізичним. Вони можуть бути іменними (які не підлягають продажу) і на пред’явника, які можуть вільно продаватись на вторинному фондовому ринку; строковими і до запитання, можуть існувати у паперовій і безпаперовій формах, у національній та іноземній валютах.
Капіталізація відсотків - процес нарощування депозиту за рахунок відсотків за депозитом. Подальше нарахування здійснюється на суму депозиту з урахуванням відсотків.
Страхування (гарантування) вкладів - комплекс заходів держави та центрального банку, спрямований на підтримку стійкості банківської системи. Усередині самої банківської системи склалися певні форми солідарності банків, для яких стійкість всієї системи є важливою умовою їх нормальної діяльності. Тому в деяких випадках банки самі організують страхування.
До теми 5
Позичені ресурси - це грошові кошти кредиторів та інвесторів, мобілізовані банками на певних умовах на міжбанківському та фондовому ринках. Тобто, це кошти, які банк отримує у вигляді позики від інших банківських установ, в тому числі НБУ, а також шляхом продажу власних боргових зобов’язань на грошовому ринку. Недепозитні джерела банківських ресурсів відрізняються від депозитних певними рисами:
по-перше, вони мають неперсональний характер, тобто не асоціюються з конкретним клієнтом банку, а залучаються на ринку на конкурентній основі;
по-друге, ініціатива залучення цих коштів належить самому банку.
Кількісний тендер - тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування. Сума коштів, що пропонується для рефінансування, може оголошуватися або не оголошуватися.
Кредитор останньої інстанції - це, як правило, Національний банк України, до якого може звернутися банк або інша кредитна установа для отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей рефінансування. Національний банк України має право, але не зобов'язаний, надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи;
Облікова ставка Національного банку України - виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.
Кредитний аукціон НБУ(тендер) - це закритий аукціон з реалізації централізованих ресурсів НБУ, терміни проведення якого визначаються НБУ, а місцем їх здійснення є територіальні управління НБУ. Обов’язковою умовою допуску банку до аукціону є наявність кореспондентського рахунку банку у відповідному підрозділі НБУ, відсутність на ньому дебетового сальдо, своєчасність подання комерційним банком звітності, відсутність простроченої заборгованості за раніше отриманими кредитами НБУ. Кожний банк, який бере участь у кредитному аукціоні, може одержати не більше 50% ресурсів, запропонованих на продаж, при цьому заборгованість комерційного банку по кредитах НБУ не повинна перевищувати п’ятикратного розміру власного капіталу банку.
Ломбардне кредитування - це кредит, в якому облігації внутрішньої державної позики виступають як застава, тобто кредит надається НБУ комерційним банкам під забезпечення цінних паперів, які входять до ломбардного списку центрального банку (в Україні до нього включаються ОВДП). Ломбардні кредити надаються на строк, що не перевищує 30 днів, на підставі укладеної кредитної угоди. Заборгованість комерційного банку за такими кредитами не повинна перевищувати 75% вартості цінних паперів, які перебувають у забезпеченні. Цінні папери перераховуються на депо-рахунок у НБУ, де вони блокуються до погашення кредиту. При зменшенні вартості цінних паперів НБУ вимагає додаткового забезпечення (додаткових ОВДП). Ломбардна ставка НБУ звичайно вища за облікову.
Операції РЕПО - це фінансова операція, що ґрунтується на угоді між НБУ та комерційним банком про продаж - купівлю державних цінних паперів на певний термін із зобов'язанням зворотної купівлі - продажу їх у визначений термін або на вимогу однієї із сторін за обумовленою ціною. Така операція складається з двох частин:
перша частина (стандартне або пряме РЕПО) - здійснюється на підставі генеральної угоди щодо купівлі НБУ у комерційних банків державних цінних паперів з умовою зворотного викупу у визначений термін. При цьому НБУ випускає в обіг додатковий обсяг грошової маси, підтримує ліквідність банківської системи;
друга частина (зворотне РЕПО) - здійснюється на підставі генеральної угоди щодо продажу НБУ комерційним банкам державних цінних паперів за умовою їх викупу. При цьому НБУ вилучає з обігу надлишкову грошову масу.
Доход по операції РЕПО формується як різниця між цінами.
Ставки рефінансування Національного банку України - виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування. Національним банком України встановлюються облікова та ломбардна процентні ставки.
Рефінансування - це погашення старої заборгованості шляхом надання нових позичок, головним чином заміною короткострокових зобов'язань довгостроковими цінними паперами.
До теми 6
Безготівкові розрахунки - розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються отримувачу.
Грошовий обіг - це сукупність усіх грошових розрахунків незалежно від форми їх здійснення.
Депозитний рахунок - рахунок, який відкривається підприємству на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк.
Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.
Акцепт - згода на оплату або гарантування оплати документів.
Списання примусове (далі - примусове списання (стягнення) коштів) - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Комерційний вексель - це вид цінних паперів, що являє собою безумовне письмове боргове зобов'язання юридичної чи фізичної особи встановленої законом форми сплатити після настання терміну власникові векселя певну суму грошей, що в ньому вказана.
Інкасування векселя полягає у виконанні банком доручення клієнта-векселедержателя стягти з боржника платіж. Усі операції, пов'язані з інкасуванням векселів, здійснюються згідно з відповідним договором, за їх виконання банк дістає комісійну винагороду.
Доміцилювання векселів полягає у виконанні банком доручення клієнта-векселедавця або трасата прийняти вексель до оплати та оплатити його за рахунок довірителя. Банк у такому разі виконує функцію платника.
Вексель до оплати слід подавати в місці платежу платникові або третій особі, якій платник за векселем доручає оплатити вексель, тобто доміциліантові. Доміциліантом звичайно виступає банк, згодою якого треба попередньо заручитися (уклавши відповідний договір).
Інкасування (інкасо)