Xreferat.com » Рефераты по банковскому делу » Банківські операції

Банківські операції

в присутності уповноваженого працівника банку (установи) і тільки в повній сумі, що зазначена в чеку.

9. Операції з купівлі (сплати) дорожніх чеків за іноземну валюту здійснюються:

касою банку (установи) у фізичної особи (резидента або нерезидента) чи уповноваженого представника юридичної особи-резидента чи уповноваженої особи представництва юридичної особи-нерезидента з оформленням прибуткових та видаткових валютних ордерів;

пунктом обміну іноземної валюти банку з оформленням довідок для фізичних осіб-нерезидентів та квитанції для фізичних осіб-резидентів.

Операції з купівлі (сплати) дорожніх чеків відображаються в Реєстрі куплених дорожніх чеків в іноземній валюті.

Окремому розгляду підлягають операції з кредитними картками, операції з приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків; перекази готівкової та безготівкової іноземної валюти фізичними особами та відправлення переказів в іноземній валюті.

15.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 6

Питання для обговорення

1. Загальна характеристика неторговельних операцій комерційних банків.

2. Загальні умови здійснення та класифікація операцій

уповноважених банків з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.

3. Етапи проведення обмінних операцій.

4. Особливості конвертації готівкової іноземної валюти різних іноземних держав. Особливості розрахунків за крос-курсом.

Практичне заняття 7

Питання для обговорення

1. Операції фізичних осіб з дорожніми чеками, що номіновані в іноземній валюті.

2. Операції з кредитними картками.

3. Операції з приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

4. Перекази готівкової та безготівкової іноземної валюти фізичними особами.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Порядок здійснення операцій з купівлі та продажу дорожніх чеків.

Порядок приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

3. Порядок регулювання переказу іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб.

15.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України.

2. Ознайомлення з порядком розрахунків за крос-курсом.

3. Ознайомлення зі змістом положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України.

4. Ознайомлення з правилами здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осі та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти.

15.4. Інформаційні джерела

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України: Затв. постановою Правління НБУ від 29.12. 2000 р. №520.

Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти: Затв. постановою Правління НБУ від 17.01. 2001 р. № 18.

Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України: Затв. постановою Правління НБУ від 12.12. 2002р. № 502.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: Навч. посібник, - Львів: 2004. - 244с.

Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 616 с.


Модуль 4. Операції банків з векселями, з надання банківських послуг та економічні основи забезпечення фінансової стійкості банку


Тема 16. Операції банків з векселями

16.1. Методичні поради до вивчення теми

Українські комерційні банки здійснюють операції з векселями відповідно до Законів України "Про цінні папери і фондовий ринок", “Про обіг векселів в Україні”, згідно з якими, у загальному значенні, вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Розглядаючи класифікацію векселів слід поділяти їх за формою та способами використання на прості і переказні.

Простий вексель означає зобов'язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги.

Переказний вексель є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред'явнику векселя.

Для визнання документа векселем він повинен містити ряд елементів, які називають обов'язковими реквізитами векселя.

Обов'язкові реквізити переказного і простого векселів, згідно з Женевською вексельною конвенцією.


Реквізити переказного векселя Реквізити простого векселя
1. Найменування "вексель", яке називають вексельною міткою 1. Найменування "вексель", яке називають вексельною міткою
2. Простий і нічим не зумовлений наказ сплатити певну суму.

2. Просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму


3. Найменування платника (трасата).
4. Зазначення строку платежу (на певну дату, через певний термін після дати складення, за поданням, через певний термін після подання векселя) 3. Зазначення строку платежу (на певну дату, через певний термін після дати складення, за поданням, через певний термін після подання векселя)
5. Зазначення місця платежу. 4. Зазначення місця платежу.
6. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж. 5. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж (кредитор, векселедержатель).
7. Дата і місце складання векселя 6. Дата і місце складання векселя
8. Назва, підпис і точна адреса векселедавця. 7. Назва, підпис і точна адреса векселедавця.

Вексель вексельний текст може містити інші елементи, але їх наявність чи відсутність не позначається на силі векселя.

Розглядаючи класифікацію операцій банку з векселями, слід звернути на балансові (основні) операції з векселями, до яких відносяться кредитні вексельні операції, пов'язані зі наданням або залученням коштів проти векселів чи під їх забезпечення, а також торговельні операції з купівлі або продажу векселів. В загальній структурі ці операції поділяються на активні (врахування векселів, надання кредитів під заставу векселів та придбання векселів) та пасивні (переврахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів та продаж придбаних векселів). Слід звернути увагу на порядок визначення юридичної та економічної надійності векселя.

А саме, за економічним змістом операція з врахування (дисконтування) являє собою трансформацію комерційного кредиту у кредит банківський, адже купівля банком векселя рівнозначна кредитуванню векселедержателя на строк, що залишився до погашення векселя. Цей кредит називається обліковим кредитом.

У разі потреби у ліквідності банк може рефінансуватись в інших комерційних банках, а також у центральному банку у формі переврахування векселів, іншими словами - врахування уже врахованих банком векселів. Використання переврахування в інших окрім забезпечення ліквідності, цілях, однак, менш доцільне, бо в результаті його здійснення знижується дохідність банку від облікової операції.

Методологія здійснення операції переврахування аналогічна врахуванню банками векселів.

Операції з переврахування векселів можуть бети безпосередньо пов’язані з рефінансуванням НБУ банківських установ за допомогою векселів. А саме, установам Національного банку України надано право здійснювати рефінансування комерційних банків у формі переврахування векселів при дотриманні останніми таких умов:

- усі подані векселі за строками оплати не повинні перевищувати 90 днів і бути такими, щоб векселі можна було вчасно одержати у місцях їх платежу;

- подані до переврахування векселі повинні мати не менше двох підписів, не враховуючи підпису комерційного банку, котрий подав ці векселі, крім цього, - акцепту платника;

- місце платежу поданих до переврахування векселів повинно бути у населених пунктах, де є установи комерційних банків, нотаріус або суд.

На практиці, однак, Національний банк України не використовує векселі при рефінансуванні комерційних банків. Операції переврахування не виконуються, а ломбардне кредитування здійснюється виключно за допомогою ОВДП.

Розгляд позабалансових операцій з векселями починають з гарантійних (авалювання векселя та видача гарантії під забезпечення векселя), розрахункових операцій з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних векселів та інші) та з розрахунків з використанням векселів. Особливу увагу слід звернути на розгляд порядку акцептного кредитування та рамбурсування.

В структурі комісійних та довірчих операцій з векселями необхідно розрізняти порядок інкасування та доміцилювання векселів, їх зберігання, а також купівлю, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів. При розгляді вказаних питань студент повинен знати порядок визначення платежів банку за відповідними операціями.

В темі важливо приділити увагу напрямкам розвитку операцій з векселями провідних зарубіжних банків країн з ринковою економікою.

Окремому розгляду підлягає організація роботи з векселями в банку та особливості проведення експертизи векселів.

16.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 8

Питання для обговорення

1. Характеристика сутності векселя та організації вексельного обігу в Україні.

2. Класифікація операцій банку у сфері вексельного обігу.

3. Кредитні операції банків з векселями:

- урахування векселів;

- вексельне переврахування та вексельна перезастава;

- кредитування під заставу векселів.

4. Рефінансування НБУ банківських установ за допомогою векселів.

Практичне заняття 9

Питання для обговорення

1. Торговельні та гарантійні операції з векселями.

2. Розрахункові операції банків з векселями.

3. Комісійні та довірчі операції з векселями:

- інкасування векселів;

- оплата векселів, у яких банк виступає особливим платником (доміциліантом);

- зберігання векселів;

- купівля, продаж і обмін векселів за дорученням.

4. Особливості проведення експертизи векселів.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Закономірності та порядок вексельного обігу.

Роль та місце банків у вексельному обігу.

Порядок оцінювання банком надійності векселів при здійсненні кредитних та гарантійних операцій з векселями.

Джерела доходів банку від операцій з векселями.

5. Методика розрахунку сум, які підлягають утриманню на користь банку.

16.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом Законів України „Про обіг векселів в Україні” та „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі”.

2. Ознайомлення зі змістом положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України.

16.4. Інформаційні джерела

Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі: Закон України від 06.07. 1999 р. № 826-ХІУ.

Про обіг векселів в Україні: Закон України від 04.05. 2001р. № 2374-Ш.

Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України від 23.02. 2006 р. № 3480-ІУ.

Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: Затв. Постановою Правління НБУ від 16.12. 2002 р. № 508.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Тиркало Р.І. Банківські операції з цінними паперами. – Тернопіль: 2004. – 211с.


Тема 17. Операції з надання банківських послуг

17.1. Методичні поради до вивчення теми

Становлення та розвиток банківської системи України сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та розширенню кола операцій та послуг, які може виконувати сучасний комерційний банк. Крім основних, базових для комерційних банків операцій, пов’язаних з формуванням банківських ресурсів, їх розміщенням в активи та здійсненням розрахунків між клієнтами, вони виконують і нові для них операції та послуги.

У цілому, банківські послуги характеризуються такими основними ознаками:

- для надання більшості послуг банкам не потрібні додаткові ресурси;

- доходи від надання послуг банки одержують у вигляді комісії.

Комісійні доходи обчислюються банками пропорційно сумі активу чи зобов’язання незалежно від часу або є завчасно фіксованими.

Класифікація послуг комерційного банку за характером надання:

1) посередницькі послуги, до яких відносяться: посередництво в одержанні клієнтом кредиту, посередницькі послуги банків при емісії, розміщенні і організації повторного обігу цінних паперів клієнтів; посередництво у валютних та інших операціях банку;

2) гарантійні послуги, до яких належать: гарантії повернення кредиту за клієнта; гарантії відшкодування збитків, що можуть статися через невиконання клієнтом контракту; гарантії боргових зобов’язань клієнта (авальні операції).

3) довірчі (трастові) послуги банку, до яких відносяться:

для приватних (фізичних) осіб: розпорядження спадщиною, управління персональними трастами (майном, переданим банку для управління); опікунство із забезпеченням збереження майна (аналогічно управлінню персональними трастами); агентські функції (збереження майна, інвестиційні та комерційні операції за дорученням власника, сплату рахунків, операції з купівлі-продажу, юридичне обслуговування);

для підприємств (юридичних осіб): розпорядження активами (касовими чи потоком готівки); агентські операції (особливо при обміні випущених цінних паперів); ліквідація підприємств;

4) послуги кредитного характеру, до яких відносять: лізинг, факторингові послуги банку, форфейтинг,

5) Інші послуги банку. До них відносять:

фінансовий інжиніринг, консультативні та інформаційні послуги і т.д.

Розглядаючи гарантійні послуги банку, необхідно відрізняти їх від поручительства. В самостійній роботі студенти повинні звернути увагу на банківські гарантії щодо виконання клієнтом своїх зобов’язань за торговельними і фінансовими угодами, які можуть надаватись як у вигляді спеціального документа (гарантійного листа), так і шляхом надпису на векселі (акцепт, аваль). У складі цих послуг також розглядаються зобов’язання банку щодо надання клієнтам позик.

Особливе місце у розгляді посередницьких послуг банку займає посередництво в операціях з цінними паперами при їх розміщенні на первинному ринку (андеррайтинг), а також брокерська діяльність з цінними паперами клієнтів за їх рахунок на підставі договорів доручення чи комісії.

В темі також розглядається посередництво комерційних банків у валютних операціях, а також особливості проведення довірчих (трастових) послуг. Зокрема, розглядаючи класифікацію довірчих послуг, слід звернути увагу на агентські послуги з управління касовими активами підприємств при їх розрахунково-касовому обслуговуванні, послуги депозитарію, управління коштами благодійних фондів тощо.

Але основне місце в темі займають послуги кредитного характеру: лізинг, факторинг та форфейтинг. Розглядаючи вказані послуги, необхідно звернути увагу на законодавчо-нормативну базу, підходи до їх класифікації, порядок організації документообігу при здійсненні лізингових та факторингових операцій, порядок нарахування платежів за різними варіантами здійснення операцій, а також ризики, що їх супроводжують.

В самостійній роботі студентам важливо дослідити напрямки розвитку нових послуг, які надаються банками з урахуванням досвіду країн з розвинутою ринковою економікою. Зокрема, слід звернути увагу на операції, пов’язані з фінансовим інжинірингом, з дорогоцінними металами та інформаційними послугами банку. Особлива увага звертається на загальну характеристику банківських операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням.

Так, до послуг з банківськими металами, які можуть виконувати банки відносять наступні:

- відкриття клієнтам вкладних (депозитних) та поточних рахунків у банківських металах;

- операції з надання кредитів у банківських металах чи під заставу золотого депозиту;

- операції з монетами з дорогоцінних металів;

- використання банківських металів для укладання форвардних, ф’черсних, опціонних угод, угод типу спот, своп тощо;

- послуги з перевезення та зберігання дорогоцінних металів та каміння.

17.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 10

Питання для обговорення

1. Загальна характеристика та види банківських послуг.

2. Сутність та економічне значення лізингу.

3. Класифікація видів лізингу та принципи розвитку лізингового бізнесу.

3. Види лізингових платежів та методика їх розрахунку.

4. Ризики лізингових операцій.

Практичне заняття 11

Питання для обговорення

1. Основні поняття, елементи та класифікаційна характеристика видів та форм факторингу.

2. Механізм здійснення факторингової операції, у т. ч. у зовнішньоекономічній діяльності.

3. Вартість факторингової послуги та. ризики, що виникають при її здійсненні.

4. Механізм здійснення та вартість форфейтингової операції.

Практичне заняття 12

Питання для обговорення

1. Гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги банків.

2. Довірчі (трастові) послуги.

3. Організація послуг щодо зберігання цінностей у банку.

4. Операції банку з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

5. Фінансовий інжиніринг.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Сутність послуг, що мають кредитний характер.

Сутність факторингу, його переваги та недоліки для фактора і постачальника.

Зміст і послідовність здійснення форфейтингової операції.

Види довірчих послуг.

17.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

2. Ознайомлення зі структурою платежів за лізинговими та факторинговими угодами.

3. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про фінансовий лізинг”.

4. Ознайомлення зі змістом публікацій про перспективи розвитку трастових послуг в Україні.

17.4. Інформаційні джерела

Про лізинг // Закони України т.13. – С.356-363.

Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.12. 1997р. № 723/97-ВР.

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07. 2001р. № 2664-Ш.

Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Затв. постановою Правління НБУ від 06.07. 2000 р. № 279.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.


Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку

18.1. Методичні поради до вивчення теми

Вирішення основного завдання управління комерційним банком полягає не тільки у визначенні поточного фінансового стану банку, а й у визначенні оптимальніх управлінських заходів, які дозволять перевести поточний стан банку в бажаний (фінансово стійкий).

Розглядаючи основи забезпечення фінансової стійкості банку, слід враховувати, що відповідно до Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Виконуючи цю основну функцію НБУ сприяє дотриманню стійкості банківської системи на основі виконання таких функцій:

грошово-кредитне регулювання, яке впливає на обсяг і структуру грошової маси в обігу і, тим самим, визначає обсяг ресурсів комерційних банків, які можуть бути використані для кредитних вкладень в економіку. Таке регулювання здійснюється шляхом проведення процентної політики, визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків, а також проведення операцій на відкритому ринку з цінними паперами та валютних інтервенцій на валютному ринку;

встановлення обов'язкових економічних нормативів та нагляд за їх дотриманням з метою регулювання банківської діяльності та забезпечення ліквідності банківських балансів;

утворення законодавчих та інших умов, які дозволяють комерційним банкам підтримувати їх фінансову стійкість. До них відносяться такі методи як ліцензування банківської діяльності, ведення державного реєстру банків, встановлення правил ведення банківських операцій та їх бухгалтерського обліку тощо.

Забезпечення фінансової стійкості банку ґрунтується також на досягненні оптимізації структури активних і пасивних операцій з метою одержання максимального прибутку. Тому завданнями управління діяльністю комерційного банку є визначення джерел, якості і стійкості банківських доходів, дотримання всіх вимог щодо ліквідності та платоспроможності, підтримання стану адекватності і достатності капіталу.

Аналіз прибутковості, ліквідності і достатності капіталу банку є основою забезпечення фінансової стійкості банку та дає змогу оцінити ефективність управління і таким чином визначити здатність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макрофінансової політики на діяльність банківської системи.

Фінансова стійкість банку також значною мірою залежить від обраної стратегії управління ризиками. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо.

Національний банк визначив систему для оцінки кожної категорії ризику. Система оцінки ризиків надає можливість в послідовний спосіб вимірювати ризики і визначати, яких наглядових процедур необхідно вжити.

Для шести категорій ризику - кредитного ризику, ризику ліквідності, ризику зміни процентної ставки, ринкового ризику, валютного ризику та операційно-технологічного ризику - і оцінюють кількість ризику, якість управління ризиком, сукупний ризик і напрям ризику. Для ефективного використання системи оцінки ризиків наглядовці мають враховувати як поточний стан банку, так і фактори, які можуть вказувати на зростання ризиків.

Незалежно від своєї структури, кожна система управління ризиками має включати такі етапи:

Ідентифікація - усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

Квантифікація - вимірювання, аналіз та оцінювання величини ризику;

Мінімізація - зниження чи обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;

Моніторинг - здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з механізмом зворотного зв'язку.

Кожний комерційний банк має свої переваги і на основі цього виявляє ступінь ризику, на який може наражатися. Тобто вирішує, який рівень ризику для нього прийнятний, і шукає способи, як уникнути небажаних ризиків. Подібні дії в економічній науці називаються системою керування ризиками або ризик-менеджментом. Процес ризик-менеджменту в банку повинен охоплювати всі його структурні рівні – відж управлінського (спостережної ради та правління) до рівня на якому безпосередньо приймаються або генеруються ризики (бек-офіси, фронт-офіси) тощо.

Враховуючи ризикованість банківської діяльності, а також з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників банків, останні формують резерви для покриття можливих втрат від проведення активних операцій.

Одним з таких резервів комерційного банку є резервний фонд комерційного банку. Порядок відрахувань у цей фонд та його використання встановлюється загальними зборами акціонерів банку.

Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування.

Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Фінансовий стан та результати діяльності банку за звітний період відображає фінансова звітність, яка регулюється міжнародними стандартами та чинним законодавством України. Вона ґрунтується на даних аналітичного обліку.

До складу фінансової звітності включають бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки.

До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції в національній та іноземній валюті, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банківські операції.

18.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 13

Питання для обговорення

1. Сутність фінансової стійкості комерційного банку та способи її забезпечення

2. Економічні нормативи регулювання діяльності банків:

- нормативи капіталу;

- нормативи ліквідності;

- нормативи кредитного ризику;

- нормативи інвестування;

- нормативи ризику загальної відкритої валютної позиції банку.

Практичне заняття 14

Питання для обговорення

1. Ліквідність та платоспроможність банку.

2. Оцінка ресурсної бази банку з позицій ліквідності та забезпеченості потреб банку в ліквідних засобах.

3. Поняття, мета та етапи процесу управління банківськими ризиками.

4. Організаційна структура ризик-менеджменту банку.

5. Порядок формування і використання резервів для покриття можливих втрат банку

Практичне заняття 15

Питання для обговорення

1. Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку.

2. Порядок формування і використання резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості та від операцій з цінними паперами.

3. Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності.

4. Прибутковість банку: поняття та оцінка.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Способи забезпечення фінансової стійкості банку.

Порядок визначення та управління ліквідністю й платоспроможністю банку.

Порядок формування та використання резервів для покриття втрат від активних операцій банку.

4. Методика оцінювання прибутковості банку.

18.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про Національний банк України” та положення про порядок формування обов’язкових резервів.

2. Ознайомлення зі змістом інструкції про порядок регулювання діяльності банків України.

3. Ознайомлення зі змістом інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України та правилами організації статистичної звітності, що подається до НБУ.

4. Ознайомлення зі змістом методичних вказівок з інспектування банків „Система оцінки ризиків” та методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України.

18.4. Інформаційні джерела

Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04. 1997 р. № 168/97-ВР.

Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05. 1997 р. № 283/97-ВР.

Про Національний банк України: Закон України від 20.05. 1999р. № 679-ХІУ.

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р. №2121-111.

Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Затв. постановою Правління НБУ від 06.07. 2000 р. № 279.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.

Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України: Затв. постановою Правління НБУ від 19.03. 2003р. № 124.

Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків»: Затв. постановою. Правління НБУ від 15.03. 2004 р. № 104.

Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України: Затв. постановою Правління НБУ від 02.08. 2004 р. № 361.

Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 07.12. 2004р. № 598.

Положення про порядок формування обов'язкових резервів: Затв. постановою Правління НБУ від 16.03. 2006 р. № 91.

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М.1. Савлука. - К.: КНЕУ, 2006. - 744 с.

Ступаков В.С., Токаренко Г.С. Риск-менеджмент. –М.: Финансы и статистика, 2005. – 288 с.

5. Практичні заняття – тренінги в навчально-тренувальному банку (І-а частина)


Практичні заняття-тренінги студентів ПУСКУ з банківських операцій є складовою частиною навчального процесу. Вона сприяє формуванню умінь та практичних навичок роботи за спеціальністю.

Основна мета проведення практичних занять-тренінгів для студентів, що навчаються за програмою професійної підготовки „Банківська справа” - закріпити та поглибити теоретичні знання студентів, виробити первинні навички роботи з документами, сформувати професійні вміння для прийняття самостійних рішень, виховати потреби системного поновлення своїх знань для їх практичного застосування, підготувати студентів для самостійної роботи з обслуговування клієнтів комерційних банків.

Основне завдання проведення практичних занять-тренінгів з банківських операцій – навчити студентів сучасним методам і формам організації обслуговування клієнтів банку на основі теоретичних знань, одержаних з вивчення тем даного курсу, сприяти оволодінню навичками оформлення та перевірки банківських і клієнтських документів і роботи з реальними банківськими програмними продуктами (зокрема, „Скарб-6”), ознайомленню з новими технологіями у банківській справі.

Практичні заняття-тренінги з банківських операцій проводяться в університеті в навчально-тренувальному банку (спеціально обладнана комп’ютерна аудиторія - 130) протягом УІІ (у складі дисципліни „Банківські операції”) та УІІІ (у складі дисципліни „Інвестиційне кредитування”) семестрів.


Практичне заняття-тренінг 1


Створення та організація діяльності комерційного банку.

1.1. Питання для опрацювання

1. Розгляд процедури створення та реєстрації банківських установ.

2. Визначення стратегії діяльності банку.

3. Розгляд організаційної структури банку та видів операцій, які ним виконуються.

4. Розгляд побудови керівних органів банку та функцій його структурних підрозділів.

5. Організація робочого дня комерційного банку.

За результатами роботи скласти концепцію діяльності банку та його організаційну структуру.

1.2. Самостійно повторити матеріал та розглянути інформаційні джерела, рекомендовані до тем 1-2 початкового, 1 модулю

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: