Xreferat.com » Рефераты по банковскому делу » Банківські операції

Банківські операції

- здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах

Операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та можна за наявності технічної можливості здійснити їх оброблення, передавання та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Ордер меморіальний (далі - меморіальний ордер) - розрахунковий документ, який складається банком для оформлення внутрішньобанківських операцій, операцій щодо списання коштів з рахунку платника, здійснення договірного списання коштів з рахунку свого клієнта на підставі його письмового доручення або розпорядження стягувача про списання коштів з рахунку платника.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої - вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ грошей або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою грошей.

Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Чекодавець - підприємство або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його;.

Чекодержатель - підприємство або фізична особа, яка є одержувачем коштів за чеком.

Внутрішньобанківська платіжна система (далі - ВПС) - програмно-технічний комплекс із власними засобами захисту інформації, який експлуатується банком та його філіями і використовується для здійснення розрахунків між учасниками цієї системи, а також забезпечує взаємодію з СЕП, у тому числі з ІПС. Транспортні потреби системи можуть забезпечуватися системою електронної пошти Національного банку України (далі - система ЕП), власними чи загального користування засобами телекомунікації тощо.

Прямі кореспондентські відносини - це договірні відносини між комерційними банками, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного.

Електронний розрахунковий документ (міжбанківський електронний розрахунковий документ) - документ на переказ, сформований банком на підставі розрахункових документів банку, клієнтів, документів на переказ готівки, доручень на договірне списання, та представлений у формі електронних даних, що включають відповідні реквізити документа, у тому числі й електронний цифровий підпис.

Електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) - сукупність даних, отримана за допомогою криптографічного перетворення вмісту електронного документа, яка дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати особу, яка його підписала.

Кліринг - процедура періодичного взаємозаліку за зобов'язаннями учасників розрахунків певної платіжної системи, що включає процес отримання, сортування та розподілу розрахункових документів кожного учасника розрахунків, а також визначення остаточного розрахункового сальдо.

Консолідований кореспондентський рахунок - об'єднання коштів банку та його філій (або певної кількості філій) на кореспондентському рахунку, відкритому в територіальному управлінні Національного банку України з метою роботи банку (філії) в СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Міжбанківські розрахунки - безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов'язаннями одного банку перед іншим.

Розрахункова палата (далі - РП) - структурний підрозділ територіального управління Національного банку України, який обслуговує в СЕП банки відповідного банківського (віртуального банківського) регіону.

Розрахунковий банк (агент із розрахунків) - банк, який здійснює облік результатів розрахунків між банками - учасниками певної платіжної системи, а також відображення цих результатів за їх рахунками, що відкриті в розрахунковому банку.

Розрахункова палата банку - структурний підрозділ банку, що обслуговує філії банку у ВПС та забезпечує взаємодію ВПС із СЕП, у тому числі з ІПС.

Система електронних платежів Національного банку України (СЕП) - загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації. Програмне забезпечення СЕП складається із програмно-технічних комплексів - автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП: Центральна розрахункова палата; розрахункові палати; банківські установи - учасники СЕП.

Система електронної пошти Національного банку України (система ЕП) - система програмно-технічних засобів та організаційно-технологічних заходів забезпечення інформаційної взаємодії між банківськими та іншими установами в електронній формі.

Система автоматизації банку (САБ) - програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо).

Територіальні управління Національного банку - філії Національного банку України та Операційне управління Національного банку України.

Учасник СЕП безпосередній (далі - учасник СЕП) - банківська установа, що має технічний рахунок у РП або в ЦРП.

Учасник СЕП опосередкований - філія банку, що є учасником ВПС і здійснює міжбанківські розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком банку (обласної дирекції).

Файл СЕП - одиниця обміну інформацією між АРМ СЕП. У цій Інструкції файли СЕП позначаються однією ідентифікаційною літерою, що відповідає типу файла відповідно до технології роботи СЕП.

Центральна розрахункова палата (далі - ЦРП) - установа Національного банку України, яка забезпечує функціонування СЕП у цілому, ведення бази даних для ІПС щодо електронних міжбанківських розрахунків, виконаних через СЕП, а також здійснює функції РП для банківських установ м. Києва та Київської області, обслуговує інші віртуальні банківські регіони.

Формування архіву. Банківські установи - учасники СЕП, РП та ЦРП (далі за текстом цього пункту - установи) кожного робочого дня формують на зовнішніх носіях, придатних для тривалого зберігання та зчитування інформації (далі - зовнішні носії), архів банківських електронних документів з метою забезпечення довгострокового зберігання цієї інформації для оперативного її використання. Архів електронних банківських документів зберігається на зовнішніх носіях у формі, що дає змогу перевірити цілісність електронних банківських документів на цих носіях.

Установи банків - територіальні управління Національного банку, Операційне управління Національного банку, комерційні банки та їх філії, відділення та інші підрозділи банків.

Система «клієнт - банк» - спосіб передачі повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту.


До теми 7


Розрахунково-касове обслуговування - надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов'язані з переказом коштів з рахунку/на рахунок цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Операційна каса - сукупність всіх грошей готівкою, яка знаходиться в банку. Приймання грошей від клієнтів протягом операційного дня здійснюється прибутковою касою, а після операційного дня - вечірньою касою.

Підкріплення каси банку ~ захід, спрямований на придбання готівки в інших банків для забезпечення всіх строкових виплат.

Каса перерахунку - організується в установах банків, що приймають гроші від інкасаторів у спеціальних сумках. При цьому гроші в інкасаторських сумках спочатку надходять до приходної каси, де перевіряють їх цілісність, правильність пломбування і заповнення супровідних документів. Потім сумки передаються до кас перерахунку. На рахунок клієнта зараховується фактична кількість грошей, що була в інкасаторських сумках.

Вечірня каса - це каса, що організується банками з метою забезпечення максимального і своєчасного здавання виручки підприємствами та дотримання ними лімітів залишку готівки в касі для приймання готівкової виручки в робочі, вихідні та святкові дні. Вони приймають готівку після закінчення операційного дня. Гроші, що надійшли у ці каси, зараховуються на рахунки клієнтів, як правило, наступного дня. Видаткових операцій вечірні каси не здійснюють.

Денні приходні каси - це каси банку, які функціонують протягом часу, відведеного для обслуговування клієнтів (операційного дня). Вони приймають від клієнтів готівку за стандартними документами: оголошеннями на внесок готівки, приходними касовими ордерами. В цих документах вказують характер внеску - торгова виручка, виручка транспортного підприємства тощо. На прийняту суму банк видає клієнту квитанцію. Готівка, що надійшла у касу банку до закінчення операційного дня, того ж дня зараховується на рахунок клієнта.

Оприбуткування готівки в касі - облік готівки в касі підприємства на повну суму її фактичних надходжень.

Переказ готівки - унесення певної суми готівки підприємством (підприємцем) або фізичною особою з метою її зарахування на рахунки підприємства (підприємця) чи фізичної особи або видачі їм у готівковій формі.

Депонована заробітна плата - готівкові кошти, що одержані підприємством для оплати праці та не виплачені в установлений строк підприємством окремим фізичним особам.

Операційний час - час роботи установи банку з клієнтами, протягом якого банк приймає розрахункові документи, що мають бути оброблені, передані та виконані цією установою банку протягом цього робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється установою банку самостійно та зазначається в її внутрішніх нормативних документах.

Прогноз касових оборотів - оцінка перспектив розвитку готівкового обігу, згідно з якою визначаються обсяги та джерела надходжень готівки до кас банків, обсяги та цільове спрямування видачі готівки з кас банків, розмір випуску готівки або вилучення її з обігу.

Виплати, пов'язані з оплатою праці - виплата основної та додаткової заробітної плати, заохочувальні та компенсаційні виплати, а також інші виплати, що не входять до фонду оплати праці.

Готівковий обіг - обіг у готівковій формі законних платіжних засобів (банкнот та розмінної монети), які обслуговують потреби економіки країни.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Емісійний результат - різниця між надходженнями готівки до кас банків та видачею її з кас банків, яка визначається за звітний період як випуск готівки в обіг (перевищення видачі з кас банків над надходженнями) або вилучення готівки з обігу (перевищення надходжень до кас банків над видачею).

Ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку або самостійно визначається підприємством.

Інкасація готівки - переміщення готівки з кас підприємств і установ до кас комерційних банків.

Касова готівка - гроші готівкою, що знаходяться в касах банків, установ тощо.


До теми 8


Картковий рахунок (далі - картрахунок) - банківський рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками.

Корпоративна картка - платіжна картка, яка дає змогу її держателю провести операції за рахунок коштів, що обліковуються на картковому рахунку юридичної особи.


До теми 9


Банківський кредит - це позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається в тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

Кредитна лінія - згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів. Це метод кредитування, за яким позичальник використовує обмежений таким чином кредит на протязі обумовленого часу шляхом сплати платіжних документів за потребою коштів.

Платоспроможність - здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.

Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування гроші на умовах повернення, платності та строковості.

Принципи кредитування - правила поведінки кредитора і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій банку.

Проблемна позика - це позика, повернення якої може не здійснитись через певні фінансові проблеми в позичальника.

Пролонгація - подовження терміну чинності кредитної угоди.

Прострочена заборгованість - позика, не повернена банку своєчасно.

Спеціальний позичковий рахунок - рахунок, з якого протягом всього періоду кредитування здійснюється оплата платіжних документів у межах заздалегідь обумовленої суми.

Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Кредитний договір - укладається між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін. В ньому обумовлюється економічна і юридична відповідальність сторін за додержання зобов’язань, передбачається порядок вирішення спірних питань в процесі кредитування.

Відсоток за надані кредити - це основне джерело доходів комерційного банку, за рахунок яких вони покривають свої витрати й одержують дохід. Визначаючи відсоткову ставку за кредит, банки виходять з мінімальної норми доходності, яка має покривати максимальні витрати на позику й містити цільовий прибуток.

Облікова ставка центрального банку - це процентна ставка, за якою останній здійснює рефінансування комерційних банків. Базова процентна ставка може бути або вищою, або нижчою облікової ставки. Якщо комерційний банк має дешеві ресурси (порівняно з обліковою ставкою), він має право встановлювати проценти за своїми позичками нижчі від облікової ставки.

Комісія - застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Вона встановлюється, як правило, у тих випадках коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов'язану з оформленням позички, контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо, або додаватися до процента.

Лімітування кредитів - це визначення граничної суми заборгованості за позичкою конкретному позичальникові, тобто встановлення так званого ліміту кредитування. Для клієнта - це обмеження в можливості одержати кредит на певний період і на конкретну мету.

Диверсифікація активних операцій являє собою розміщення банківських ресурсів у різноманітних активних операціях: кредитних, інвестиційних, валютних тощо.

Диверсифікація кредитного портфеля як спосіб захисту від кредитного ризику - це розподіл коштів, що їх надають у позичку, між різними суб'єктами (юридичними й фізичними особами). Що більшій кількості позичальників банк передасть у тимчасове користування позичковий капітал, то меншим буде (за інших рівних умов) ступінь ризику неповернення боргу.

Оперативність у процесі стягнення боргу полягає в зобов'язанні банку підтримувати постійний контакт з позичальником протягом усього терміну користування позиченими коштами. Це дає змогу вчасно виявити виникнення проблемних позичок.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

"Стандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить 1% чистого кредитного ризику.

"Під контролем" - це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику.

"Субстандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

"Сумнівні" кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

"Безнадійні" кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Метод коефіцієнтів ґрунтується на доборі оптимальних для конкретного позичальника коефіцієнтів та їх нормативних значень і аналізі їх у динаміці й порівнянні з середнім значенням у всій галузі або із значеннями на аналогічних підприємствах.

Метод рейтингової оцінки ґрунтується на присвоєнні певної оцінки (бала) за значення того чи іншого показника в кожній групі коефіцієнтів (на вибір банку) відповідно до встановленої банком шкали. Потім виводять загальну оцінку (бал), яка й визначає ступінь кредитоспроможності конкретного позичальника.

Забезпечення кредиту - спосіб страхування банку від ризику неповернення клієнтом позички.

Застава - це частка матеріального майна, право власності якого належить позичальникові і перейде до банківської установи в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань, які передбачені кредитною угодою.

Заставодавець - юридична чи фізична особа-власник, або особа, якій власником надане право на заставу, передання майна, право на вимогу, цінні папери для застави.

Заставодержатель - банк, якому передається в заставу майно і майнові права та цінні папери для забезпечення повернення наданої позики.

Першокласне забезпечення - це застава майнових прав на грошові депозити; безумовні гарантії: урядів країн категорії "А", Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку, банків з рейтингом не нижче ніж "інвестиційний клас"; забезпечені гарантії банків України, а також інше ліквідне забезпечення, що користується високим попитом на ринку та може бути швидко реалізоване.

Заклад - це застава майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. Позичальник може продовжувати користуватися предметом застави, якщо це передбачено угодою між банком і клієнтом; предмет застави може бути залишено під замком та печаткою заставодержателя у заставодавця до закінчення строку кредитування.

Гарантія - це такий вид договору поруки, за яким відповідальність гаранта має характер субсидії при невиконанні позичальником обов’язків перед банком. Гарантом позики може бути третя особа, що має стійкий фінансовий стан, а відносно до позичальника виступає зацікавленою особою.

Ліміт кредитування - гранична сума кредиту, яку позичальник може отримати в банку.

Страхування кредитних операцій - створення певного фонду грошових коштів для покриття можливих збитків від неповернення позичок.

Страхування ризику непогашення кредиту - це спосіб забезпечення зобов'язань, при якому банк самостійно страхує надану позику шляхом укладання зі страховою організацією договору про добровільне страхування кредитного ризику.

Структуризація позики - встановлення певних її параметрів (сума, термін, ставка відсотку, цільове призначення тощо).


До теми 10


Банківські консорціуми - це тимчасові об'єднання банків, які створюються для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій, або для кредитування однієї, але великої угоди і засновані банками на паритетних засадах.

Головний банк (лідер) - це банк, який представляє інтереси консорціуму, але діє в межах повноважень, які отримує від інших учасників консорціуму. За організацію консорціуму головний банк отримує спеціальну винагороду, крім відсотків та комісійних, що покривають його безпосередні витрати.

Споживчий кредит - це позичка, яка надається в національній та іноземній валюті фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається на виплат, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Овердрафтний кредит - це кредит, який надається в національній або іноземній валюті відповідно до потреб клієнта у межах встановленого ліміту. Для його надання клієнту відкривається контокорентний рахунок (поточний активно - пасивний рахунок з овердрафтом), на якому відбиваються всі платежі клієнта та надходження коштів на його адресу. Дебетове сальдо (овердрафт) на такому поточному рахунку свідчить про нестачу власних коштів у клієнта для забезпечення поточних платежів, і він домовляється з банком про надання контокорентного кредиту. Кредитове сальдо означає, що клієнт має на поточному рахунку певну суму власних коштів.

Граничний строк освоєння кредиту - це строк, на протязі якого кошти, отримані в кредит повинні бути використані для придбання будівельних матеріалів, оплати послуг та інші цілі, вказані у договорі кредитування. Зокрема строк освоєння позички на будівництво індивідуальних будинків не повинен перевищувати два роки з дня її отримання; на будівництво дачних будинків та інших, що не є основним житлом - не більше одного року; на реконструкцію капітальний ремонт будівель - не більше 6 місяців; на купівлю житла і гаражів - не більше 2 місяців.

Кредитна картка - пластинка з ідентифікатором власника (володаря), виготовлену з матеріалу, який важко підробити, для здійснення розрахунково-кредитних операцій на електронних носіях інформації.

Іпотечний кредит - довгострокові позички, що надаються банками під заставу нерухомості - землі і будівель виробничого і житлового призначення. В основу кредиту покладена іпотека (в перекладі з грецької застава нерухомого майна).

Інноваційна діяльність - це діяльність, яка здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.

Державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.

Модель оцінювання терміну окупності - полягає у складанні грошового потоку за роками та визначенні періоду окупності - часу, протягом якого сума грошей, затрачених на проект, буде відшкодована.

Модель оцінювання дохідності використаного капіталу - полягає у визначенні відношення доходу, одержаного від реалізації проекту після податкових і амортизаційних відрахувань до витрат, що мають бути здійснені. Дохід обчислюється після відрахувань податкових та на амортизацію. До витрат належить початкова вартість проекту і робочий капітал (наприклад сировина, витрати та ін).

Аналіз чутливості - це метод визначення того, на яку величину має змінитися оцінюваний фактор проекту (за умови, що решта факторів не змінюються), що позитивний NPV (теперішня вартість потоку платежів) зменшився до нуля. Тобто, якщо оцінюваний фактор з міниться на більшу величину, ніж одержано в результаті аналізу чутливості, то початкове оцінювання проекту як прийнятного виявиться помилковим.

Відтворення основних фондів - включають витрати на виготовлення проектів і кошторисів для будівництва, на будівельні роботи, оплату технологічного, енергетичного, підйомно - транспортного й інших видів устаткування, його монтаж придбання інструмента й інвентаря, що зараховується до основних фондів та ін.

Технічне переоснащення підприємств - здійснюються витрати на підвищення техніко - економічного рівня окремих виробництв, цехів, ділянок шляхом механізації й автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, продуктивнішим.

Реконструкція - здійснюється перебудова існуючих цехів і об'єктів підприємства, на основі досягнення впроваджень науково - технічного прогресу, розширюються окремі будівлі і споруди, якщо в них через габарити не може бути розміщене нове обладнання, будівництво на території підприємства нових будівель і споруд замість ліквідованих, будівництво і розширення діючих об'єктів підсобного й обслуговуючого призначення й ін.

Договірна ціна - це ціна за будівництво в цілому з розподілом по об'єктах, що входять до його складу, а також на окремі комплекси і види робіт, що доручаються окремим організаціям. Вона формується з урахуванням попиту та пропозиції на будівельну продукцію, кон'юнктури вартості матеріалів, розв'язання завдань соціальної сфери підрядних організацій та одержання ними прибутку. Її структура: кошторисна вартість робіт, інші витрати підрядника, резерв коштів на непередбачені роботи і витрати та інші.

До теми 11

Інвестиційні операції банку - це сукупність витрат, які реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі народного господарства. Це діяльність банку з вкладення (інвестування) коштів і цінні папери, нерухомість, статутні фонди підприємств та інші об'єкти вкладень, ринкова вартість яких спроможна зростати і приносити банку доход у формі процентів, дивідендів, прибутку та інші прямі і непрямі доходи або досягається соціальний ефект.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Інвестиційний портфель банку - сукупність цінних паперів, придбаних банком шляхом активних операцій з метою отримання прибутків.

Реальні інвестиції - це вкладення коштів у реальні матеріальні та нематеріальні активи. Вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково - технічним прогресом, характеризується як інновації.

Фінансові інвестиції - це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку складають вкладення коштів у цінні папери.

Прямі інвестиції - це особиста участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення коштів.

Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Банки мають право здійснювати прямі інвестиції (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку, що надається згідно з правилами, установленими відповідними нормативно-правовими актами Національного банку. Банки мають право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку, якщо:

а) інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку;

б) юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;

в) регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим цією Інструкцією, та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку.

Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників.

Непрямі інвестиції - це інвестування, що опосередковується іншими особами (інвестиційними або іншими фінансовими посередниками), які вибирають найефективніші об'єкти інвестування, беруть участь у керуванні ними, а тримані прибутки розподіляють серед своїх клієнтів. Для банків такі інвестиції здійснюються у формі утворення портфелів цінних паперів, які належать різним емітентам та не забезпечують контрольну участь і пряме управління об'єктом інвестицій.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів - це підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів й організаційного, інформаційного, технічного та іншого обслуговування випуску й обігу цінних паперів.

Ринкова вартість цінного папера - сума коштів або вартість активу, які можна отримати від продажу цього цінного папера на активному ринку цінних паперів (ціна, за якою продавець згодний продати, а покупець купити цей цінний папір).

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку. Він визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку (не більше 15%).

Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.

Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку (не більше 60%).

Торгівля цінними паперами здійснюється на підставі договорів доручення або договорів комісії за рахунок коштів своїх клієнтів (брокерська діяльність), а також від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу придбаних цінних паперів третім особам (ділерська діяльність).

Депозитарна діяльність - це діяльність пов'язана з наданням послуг щодо зберігання цінних паперів або обліку прав власності на них; а також прийом цінних паперів, їх переміщення, інкасування транспортування, інвентаризацію, видачу та деякі інші операції, пов'язані з обслуговуванням угод з цінними паперами.

Розрахунково - клірингова діяльність пов'язана з визначенням взаємних зобов'язань щодо

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: