Банківські операції
12.2. Плани практичних занять
Практичне заняття 1
Питання для обговорення
1. Економічні та організаційні основи здійснення валютних операцій:
- валютні цінності та валютний ринок;
- види та учасники валютного ринку;
- класифікація валютних операцій.
2. Порядок відкриття та ведення валютних рахунків.
валюті.
4. Електронні системи міжнародних міжбанківських платежів.
Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно
1. Особливості правового регулювання операцій банків в іноземній валюті.
2. Поняття валютних операцій, валютних цінностей та операцій в іноземній валюті.
3. Характеристика суб’єктів валютних операцій як резидентів та нерезидентів.
4. Способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті.
12.3. Зміст індивідуальних завдань
1. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” та декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
2. Ознайомлення зі змістом положення про валютний контроль.
3. Ознайомлення зі змістом положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях.
12.4. Інформаційні джерела
Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30.
Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04. 1991 р. № 959/ХИ-ВР.
Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02. 1993 р. № 15-93.
Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях: Затв. постановою Правління НБУ від 26.03. 1998 р. № 118.
Положення про валютний контроль: Затв. постановою Правління НБУ від 08.02. 2000 р. № 49.
Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 12.11. 2003 р. №492.
Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.
Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.
Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.
Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.
Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: Навч. посібник, - Львів: 2004. - 244с.
Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 616 с.
Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті
13.1. Методичні поради до вивчення теми
Розглядаючи сутність торговельних валютних операцій та їх класифікацію, слід враховувати, що поточними торговельними операціями в іноземній валюті є такі:
- розрахунки за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з відстроченням, що відповідно до договору не перевищує строки, установлені законодавством України для здійснення таких розрахунків;
- розрахунки на території України між резидентами - суб'єктами господарювання за товар на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку.
Окремому розгляду підлягають економічні основи міжнародних розрахунків. Для здійснення таких розрахунків банки використовують свої закордонні відділи та кореспондентські відносини з іноземними банками, які супроводжуються відкриттям рахунків "лоро" (іноземних банків у даному банку) і "ностро" (даного банку в іноземних).
Кореспондентські угоди визначають порядок розрахунків, розмір комісії, методи поповнення витрачених коштів, а також форму і спосіб розрахунків.
Відповідно до практики, яка склалася в даний час, застосовуються такі основні форми міжнародних розрахунків: документарний акредитив, документарне інкасо, банківський переказ. Крім того, здійснюються розрахунки з використанням векселів і чеків. А також такі способи розрахунків, як за відкритим рахунком та авансові. З міжнародними розрахунками тісно пов’язані гарантійні операції банків за окремими формами розрахунків (наприклад інкасо, аванс, відкритий рахунок). Вони виступають додатковою формою забезпечення виконання зовнішньоторговельними партнерами зобов’язань, взятих на себе за контрактом.
На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд факторів: вид товару, який є об’єктом зовнішньоторговельної угоди (наприклад, форми розрахунків відрізняються при поставках машин і обладнання та при торгівлі продовольчими товарами); при поставках деяких товарів – деревини, зерна – застосовуються традиційні форми, ефективність яких підтверджена практикою; наявність кредитної угоди; платоспроможність і репутація контрагентів за зовнішньоекономічними угодами, які визначають характер компромісу між ними; рівень попиту і пропозиції на даний товар на світових ринках. Тому у міжнародних контрактах обов’язково зазначаються умови і форми міжнародних розрахунків.
Розглядаючи банківське кредитування експортно-імпортних операцій враховують, що за формою міжнародні кредити можна поділити на фінансові і комерційні.
1. Фінансовий кредит - це грошовий кредит, наданий банками на умовах повернення, терміновості, платності і забезпеченості.
Багато держав, використовуючи створені системи кредитування експорту і страхування експортних кредитів, здійснюють фінансову підтримку своїм банкам-кредиторам і фірмам-експортерам.
У міжнародному бізнесі поширена практика надання синдикованих кредитів.
Синдиковані (консорціальні) від лат. сопзогїіит - участь) кредити - це кредити, надані двома і більше кредиторами, тобто синдикатами (консорціумами) банків одному позичальникові. Для надання синдикованого кредиту група банків-кредиторів об'єднує на визначений термін свої тимчасово вільні кошти.
Кожен банк встановлює свій порядок видачі кредитів, перелік обов'язкових документів, наданих позичальником банку. Пере - я важно це установчі документи; ліцензія, якщо діяльність,* для здійснення якої береться кредит, підлягає ліцензуванню; баланс позичальника; документи, що підтверджують забезпечення повернення кредиту (договір поручиицтва, гарантія, договір про заставу, договір страхування); економічне обґрунтування одержання прибутку, достатнього для своєчасного погашення кредиту; документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписала кредитний договір та інші документи.
2. Комерційний кредит - це кредит як різновид розрахунків, тобто розрахунків із розстрочкою платежів.
Основними видами комерційного кредиту є:
2.1. Фірмовий кредит - це традиційна форма кредитування експорту, при якій експортер надає кредит іноземному покупцеві (імпортеру) у формі відстрочки платежу. Різновидом фірмового кредиту є аванс покупця (імпортера), який виплачується експортеру після підписання контракту.
2.2. Вексельний кредит - це кредит, що оформлюється шляхом виставлення переказного векселя на імпортера, який акцептує його після одержання товаросупровідних і платіжних документів. Строк вексельного кредиту залежить від виду товару. Постачання машин і устаткування зазвичай кредитуються на строк до 3 7 років. При експорті сировини і матеріалів даються короткострокові вексельні, кредити.
2.3. Обліковий кредит - це купівля векселя банком до настання терміна оплати по ньому. Купівля такого векселя супроводжується індосаментом власника векселя (векселетримача), у результаті чого вексель, а разом із ним і право вимоги платежу за ним цілком переходять від векселедавця в розпорядження банку. Вексель, пред'явлений до обліку в банк, негайно ним оплачується, тобто векселетримач одержує кредит від банку.
2.4. Кредит за відкритим рахунком надається в розрахунках між постійними контрагентами особливо при періодичних постачаннях партій однорідних товарів. Це те ж, що і розрахунки за відкритим рахунком.
Експортер відносить вартість відвантаженої продукції в дебет рахунку, відкритого ним іноземному покупцеві, що погашає свою заборгованість в обумовлені контрактом терміни (один раз на місяць, квартал і т.д.).
2.5. Акцептний кредит - це кредит, наданий банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами. При цій формі кредиту експортер одержує можливість виставляти на банк векселі на визначену суму в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи тим самим їхню оплату боржником у встановлений термін. При реалізації товару в кредит експортери зацікавлені в акцепті векселя авторитетним банком. Такий вексель у будь-який час може бути облікований або проданий. При акцентному кредиті формально кредит надає експортер, але на відміну від вексельного кредиту акцептантом векселя виступає банк.
Різновидом акцептного кредиту є акцептно-рамбурсний кредит.
Рамбурс (франц. гетЬоигзег) у міжнародній торгівлі означає оплату купленого товару за посередництвом банку у формі акцепту банком імпортера тратт, виставлених експортером.
Термін „акцептно-рамбурсний кредит» застосовується в тих випадках, коли банки акцептують тратти, що виставляються на них іноземними комерційними фірмами.
Вартість міжнародного кредиту складається із ставки відсотка, комісійних та інших одночасних зборів, а також винагород неявного характеру.
Розрізняють:
1) договірні елементи вартості кредиту - це витрати, обумовлені укладеними угодами, поділяються на основні і додаткові.
До основних відносять суми, які позичальник безпосередньо сплачує кредитору: відсотки, витрати на оформлення, комісії. Головним елементом вартості кредиту є ставка відсотка, яка формується безпосередньо на базі відсотків за внутрішнім кредитом. В кінцевому підсумку вартість міжнародного кредиту базується на відсоткових ставках країн, які є провідними кредиторами.
Базою для середньострокових кредитів та облігацій з плаваючою ставкою на міжнародному ринку служать ставки лондонського міжбанківського депозитного ринку. Це пояснюється рівнем розвитку та масштабами цього ринку (одна третина євроринку), наявністю мінімуму обмежень доступу до нього.
Найбільш широке застосування має ставка ЛІБОР, яка утворюється як середня ставка відсотка, за якою банки в Лондоні надають один одному короткострокові незабезпечені позики (від 1 місяця до 1 року). Чим вищий валютний курс, тим нижчий відсоток за вкладами у євровалюті. За єврокредитами практикують міжнародні відсоткові ставки, які включають як змінну ЛІБОР.
До додаткових включають суми, що сплачуються позичальником третім особам (соціальна (залежно від суми та строку кредиту) та одноразова (незалежно від терміну та строку позики) банківська наприклад за гарантію, яка ними надана). Крім основного відсотка, сплачується комісія. При середньо - та довгостроковому кредитуванні сплачується комісія за зобов’язання надати позичку та за резервування коштів. При проведенні кредитних операцій банківським консорціумом позичальник сплачує одноразову комісію за управління банку-менеджеру, за переговори, а також іншим банкам - за участь;
2) приховані елементи вартості кредиту - це інші витрати, які пов’язані з отриманням кредиту та не зафіксовані в угоді. Це - завищені ціни товарів за фірмовими кредитами; примусові депозити в певних розмірах відносно до позики; вимоги страхової компанії, яка пов’язана з банком, до страхування кредиту; завищення банком комісії за інкасацією документів тощо. Деякі елементи вартості кредиту навіть не можна оцінити в грошовій формі, хоча їх значущість вагома (наприклад у разі отримання контролю над фірмою або позичальником).
Термін міжнародного кредиту - зумовлений низкою факторів: метою та масштабом кредиту, аналогічною практикою в наданні попередніх кредитів на ці ж цілі, традиціями, національним законодавством, міждержавними угодами. Для визначення ефективності кредиту розраховуються його повний та середній строки. Повний термін складається: з терміну використання кредиту; пільгового (граційного) періоду, упродовж якого надається відстрочка і не відбувається погашення кредиту; терміну погашення, упродовє якого відбувається сплата заборгованості за кредитом. Середній термін вказує протягом якого часу сума кредиту була в розпорядженні боржника.
У цілому, за міжнародними розрахунковими операціями здійснюється валютний контроль. Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:
здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;
забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з актами валютного законодавства України.
Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
13.2. Плани практичних занять
Практичне заняття 2
Питання для обговорення
1. Сутність торговельних валютних операцій та їх класифікація.
2. Форми міжнародних розрахунків: суть, види, загальна характеристика:
- банківський переказ;
- інкасова форма розрахунків;
- документарний акредитив;
- оплата товарів (робіт, послуг) з використанням пластикових карток, чеків та векселів.
Практичне заняття 3
Питання для обговорення
1. Загальна характеристика та класифікація міжнародних кредитів.
2. Типи і виплати відсотків за міжнародним кредитом.
3. Особливості банківського кредитування міжнародної діяльності.
4. Контроль уповноважених банків за міжнародними розрахунковими операціями своїх клієнтів.
Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно
Учасники основних форм міжнародних розрахунків: банківського переказу, інкасо та документарного акредитиву.
Порядок розрахунків з використанням банківського переказу, інкасо та документарного акредитиву.
Переваги і недоліки для суб’єктів розрахунків у разі використання окремих форм міжнародних розрахунків.
Види документарних акредитивів.
5. Обов’язки уповноважених банків щодо контролю за міжнародними розрахунками своїх клієнтів.
13.3. Зміст індивідуальних завдань
1. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.
2. Ознайомлення з уніфікованими правилами для інкасо, а також правилами і звичаями для документарних акредитивів.
3. Ознайомлення з механізмом функціонування системи СВІФТ.
13.4. Інформаційні джерела
Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09. 1994 р. № 185/94-ВР.
Уніфіковані правила для інкасо (публікація МТГТ№ 522, 1995 р).
Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів (публікація МТП № 500, 1993 р).
Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.
Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.
Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.
Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.
Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: Навч. посібник, - Львів: 2004. - 244с.
Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 616 с.
Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку
14.1. Методичні поради до вивчення теми
Торгівля іноземною валютою - це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами;
Торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами). Суб'єктами ринку є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.
Окремому розгляду підлягають права та обов’язки суб’єктів ринку.
Суб'єкти ринку мають право:
- здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України;
- здійснювати операції з обміну іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України або на міжнародному валютному ринку;
- здійснювати обмін іноземної валюти на міжнародному валютному ринку відповідно до правил, які діють на цьому ринку тощо.
Уповноважені банки мають право:
- на здійснення операцій з валютними цінностями (генеральної ліцензії), відкривати кореспондентські рахунки в банках-нерезидентах в іноземній валюті та проводити операції за ними,
- здійснювати власні операції за гривні в межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції, у тому числі купувати іноземну валюту без наявності зобов'язань у цій валюті,
- здійснювати операції з обміну іноземної валюти за кошти, що їм належать, у тому числі з обміну іноземної валюти у межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції,
- здійснювати валютні операції на умовах "форвард" для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора та в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку.
Уповноважені банки зобов'язані купувати та продавати іноземну валюту самостійно без посередництва інших уповноважених банків.
Суб'єкти ринку зобов'язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах "тод", "том" або "спот".
Суб'єкти ринку не мають права:
- проводити операції з валютними деривативами;
- здійснювати обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3-ї групи Класифікатора і навпаки тощо.
Валютні операції на міжбанківському валютному ринку обмежуються нормативами відкритої валютної позиції.
Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою.
Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти.
Коротка відкрита валютна позиція - це така відкрита валютна позиція, за якою обсяг зобов'язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог.
Довга відкрита валютна позиція - це така відкрита валютна позиція, за якою обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов'язань. При її розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.
Документи, що є підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку.
Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями на підставі таких документів:
- заяви про купівлю іноземної валюти;
- договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;
- вантажної митної декларації, якщо товар ввезений на територію України;
- акта (здавання-приймання тощо) або іншого документа, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;
- документів, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.
Окремо розглядаються документи, на підставі яких клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою проведення розрахунків з нерезидентами за імпорт продукції (послуг), який здійснюється без увезення із-за кордону цієї продукції (послуг) на територію України, а також особливості купівлі, обміну іноземної валюти за неторговельними та за операціями, пов’язаними з рухом капіталу.
Операції на міжнародних та міжбанківському валютних ринків поділяються не касові та строкові.
Касові торговельні валютні операції поділяють на:
- операції типу "тод" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в день укладення договору;
- операції на умовах "том" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в перший робочий день після дня укладення договору;
- операції на умовах "спот" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції на другий робочий день після дня укладення договору;
Строкові торговельні валютні операції поділяють на:
- форвардні операції - це міжбанківські строкові операції, які укладаються за курсом аутрайт. Тобто, це угоди щодо купівлі - продажу іноземної валюти протягом певного періоду або на певну дату в майбутньому за валютним курсом, що узгоджується на дату укладення угоди і називається курсом аутрайт.
- валютні ф'ючерси - це строкові операції з купівлі та продажу стандартизованої у контракті суми іноземної валюти за узгодженим курсом, крім того детально регламентуються інші умови - термін, метод розахунку тощо. Учасники ф'ючерсної угоди одержують право і зобов'язання конвертувати стандартизовану суму певної валюти в іншу валюту в установлені терміни в майбутньому за курсом, визначеним на момент укладення угоди. По суті це стандартизовані форварди, які водночас мають власні особливості:
-обсяг операцій є фіксованим для кожної з валют і обмежується обсягом стандартизованої валютної партії,
-біржі встановлюють обмеження денних коливань курсів ф'ючерсів;
-контракти виконуються в певні узгоджені дати (третя середа місяця) але встановлюється вільний режим закриття позицій по угодах;
-ф'ючерсами торгують тільки на біржах у Чікаго, Токіо, Сіднеї та ще в декількох інших;
-за ф'ючерсами відбувається безперервний потік платежів;
-для визначення ціни валютного ф'ючерсу застосовується непряме котирування.
- валютні опціони - це строкові угоди між продавцями та власниками опціонів, за якими отримує право, але не зобов'язання, купити (опціон кол - call) або продати (опціон пут - put) йому визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за фіксованою в контракті ціною протягом обумовленого періоду (американський опціон) чи у визначений день (європейський опціон). За таке придбання права купити чи продати валюту сплачується премія, яка втрачається, якщо це право не використовується. Об'єктом валютного опціону можуть бути як іноземна валюта так і ф'ючерсні контракти, які бувають тільки американські.
- валютні операції своп (swap) - це угоди, що поєднують купівлю (продаж) валюти на умовах спот з одночасним продажем (купівлею) тієї ж валюти на певний період на умовах форвард. Вони, відповідно, називаються операціями своп - депорт (своп - репорт). За такими операціями є можливість економити на маржі різниці між курсами продавця та покупця за готівковою угодою. Розрізняють процентний своп - середньо чи довгострокову угоду між двома банками за якою один - бере на себе зобов'язання сплачувати проценти за кредит за фіксованою ставкою, а інший банк - за плаваючою ставкою; а також валютний своп, за яким сторони узгоджують суму основного боргу в одній валюті та є еквівалент - в іншій валюті, після чого здійснюються взаємні платежі у повних сумах.
- валютний арбітраж - це особливий вид валютних угод, основною метою проведення яких є одержання прибутку шляхом використання сприятливої кон'юнктури валютних ринків, зокрема використання різниці в котируваннях на міжнародних валютних ринках. Основна мета його - купити валюту дешевше, продати дорожче. Основними його різновидами є: вирівнюючий арбітраж, який може бути прямим при використанні курсової різниці між валютами боржника і кредитора, та непрямим, в якому бере участь третя валюта, що купується за низьким курсом і продається замість платежу; процентний арбітраж, який передбачає отримання кредиту на іноземному ринку позичкових капіталів, де ставки нижче з метою розміщення еквіваленту позички на національному ринку капіталу, де процентні ставки вищі (може включати умови страхування курсових змін); валютно - процентний арбітраж, який засновується на використанні банком різниць процентних ставок за угодами, які здійснюються в різні терміни.
14.2. Плани практичних занять
Практичне заняття 4
Питання для обговорення
1. Сутність, функції та учасники міжбанківського валютного ринку.
2. Поняття та види валютної позиції банку.
3. Касові торговельні угоди типу тод, том та спот.
4. Документи, що є підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку.
Практичне заняття 5
Питання для обговорення
1. Строкові торговельні валютні операції:
1.1. Форвардні угоди.
1.2. Валютні ф’ючерси.
1.3. Валютні опціони.
1.4. Валютні угоди „своп”.
1.5. Валютний арбітраж: види і техніка здійснення.
Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно
Права та обов’язки суб’єктів валютного міжбанківського ринку України.
Порядок організації торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України.
Порядок купівлі, обміну іноземної валюти за торговельними, неторговельними і пов’язаними з рухом капіталу операціями.
14.3. Зміст індивідуальних завдань
1. Ознайомлення з правилами торгівлі іноземною валютою.
2. Ознайомлення зі змістом положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків.
3. Ознайомлення з правилами випуску та обігу валютних деривативів в Україні.
4. Ознайомлення з порядком визначення поточних (касових) та строкових (форвардних) валютних курсів.
14.4. Інформаційні джерела
Правила випуску та обігу валютних деривативів: Затв. постановою Правління НБУ від 07.07. 1997 р. № 216.
Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.
Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання: Затв. постановою Правління НБУ від 05.03. 2003 р. № 82.
Правила торгівлі іноземною валютою: Затв. постановою Правління НБУ від 10.08. 2005 р. № 281.
Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.
Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.
Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.
Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.
Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: Навч. посібник, - Львів: 2004. - 244с.
Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 616 с.
Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті
15.1. Методичні поради до вивчення теми
Поточні неторговельні валютні операції – це операції, що не пов’язані з комерційною діяльністю підприємств, організацій, громадян, експортом та імпортом товарів (послуг), а також рухом капіталу.
Ці операції здійснюються уповноваженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними установами.
Основним видом неторговельних валютних операцій є готівкові валютно-обмінні операції, до яких відносять:
- купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;
- продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;
- зворотний обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;
- купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;
- конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;
- прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.
Конвертація готівкової іноземної валюти різних іноземних держав здійснюється за крос-курсом.
Крос-курс - співвідношення між двома валютами, яке визначено чеpез їх куpс до третьої валюти.
Механізм розрахунку крос-курсу: на певну дату офіційний курс карбованця становить: - український карбованець/долар США - X крб. за долар США; - український карбованець/марка ФРН - Y крб. за марку ФРН; тоді крос-курс долара США до марки ФРН становить Х/Y марки ФРН за долар США.
Якщо клієнт бажає у цей день обміняти N доларів США на марки ФРН, то з урахуванням крос-курсу він має отримати N х (X: Y) марок ФРН.
За цією схемою визначається крос-курс і для інших валют у разі здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою.
Готівкові обмінні операції можуть здійснюватися через:
операційну касу банку або каси його філій чи територіально відокремлених без балансових відділень;
власні пункти обміну іноземної валюти;
обмінні пункти, що діють на підставі агентських угод з юридичними особами-резидентами;
пункти обміну іноземної валюти національного оператора поштового зв’язку.
Операції фізичних осіб з дорожніми чеками, що номіновані в іноземній валюті починаються з операцій з купівлі (сплати) та продажу дорожніх чеків (обміну готівкової іноземної валюти на чеки в іноземній валюті, далі - продаж), які здійснюються банком (установою) за іноземну валюту або за гривні.
Механізм здійснення операцій з дорожними чеками:
1. Уповноважений працівник банку (установи), пункту обміну іноземної валюти банку оформляє повідомлення про продаж дорожніх чеків.
2. Операції з продажу дорожніх чеків за іноземну валюту здійснюються:
касою банку (установи) фізичним особам та представникам юридичної особи з оформленням прибуткових, видаткових валютних ордерів та повідомлення про продаж дорожніх чеків;
пунктом обміну іноземної валюти банку фізичним особам-резидентам з оформленням повідомлення про продаж дорожніх чеків.
3. Здійснені операції відображаються касою банку (установи), пунктом обміну іноземної валюти банку в Реєстрі проданих дорожніх чеків в іноземній валюті.
4. При продажу дорожніх чеків сплачується комісійна винагорода за тарифами, установленими внутрішніми нормативними актами банку (установи).
6. Банки (установи), які продають дорожні чеки, надають довідку на вивезення за межі України іноземної валюти та чеків, що виражені в іноземній валюті.
7. Після продажу дорожніх чеків фізична особа (резидент чи нерезидент) або уповноважений представник юридичної особи-резидента, у присутності працівника банку (установи) ставлять свій підпис на повідомленні про їх продаж і на кожному чеку у визначеному іноземною компанією-емітентом місці.
8. Дорожні чеки сплачуються лише власнику чека, зразок підпису якого є на чеку, після ідентифікації підпису