Банківські операції
метод «надбавки»;
метод «аналізу дохідності клієнта».
У кредитному договорі обов'язково фіксується обрана система нарахування процентів і правила встановлення ставок (фіксована чи плаваюча), які необхідно розглянути у самостійній роботі студентів.
У самостійній роботі студентів необхідно розглянути чинні і нетрадиційні схеми, механізми і види забезпечення повернення банківських кредитів, зокрема, таких як:
- страхування;
- банківська гарантія;
- схема погашення кредиту з використанням механізму доміціляції векселів;
- факторинг;
- уступка права вимоги;
- переказ боргу;
- механізм видачі кредиту під виставлений валютний акредитив;
- погашення боржниками кредитів за допомогою охоронно-юридичних агентств;
- використання урядових гарантій та проведення заліків із державним бюджетом за наявності зустрічних вимог.
Особливу увагу слід звернути на те, що в процесі роботи з проблемними кредитами, банк може застосувати два основні методи управління: реабілітацію чи ліквідацію. Метод реабілітації полягає в розробці спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту. Метод ліквідації означає повернення кредиту через проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника.
Рішення про те, який метод краще використати, приймається керівництвом банку залежно від конкретних обставин і результатів попереднього аналізу проблеми. Найприйнятнішим варіантом завжди вважається такий перегляд умов кредитної угоди, який дає і банку, і його клієнтові шанс на поновлення нормальної діяльності.
9.2. Плани практичних занять
Практичне заняття 11
Питання для обговорення
1. Економічна характеристика та класифікація банківських кредитів.
2. Організація кредитної діяльності банку.
3. Порядок укладення кредитних договорів та організації банківського кредитування.
4. Особливості визначення ціни банківського кредиту.
Практичне заняття 12
Питання для обговорення
1. Методи розрахунку величини кредитного ризику.
2. Система оцінки кредитоспроможності позичальника банку.
3. Особливості нарахування неустойки, пені та штрафів.
4. Особливості формування резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями банку.
5. Методи управління проблемними кредитами.
Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно
1. Умови і принципи банківського кредитування.
2. Перелік показників, які покладено в основу оцінки кредитоспроможності позичальника.
3. Поняття індивідуального та портфельного кредитних ризиків та методи їх зниження.
4. Фактори, що впливають на ціну банківського кредиту.
5. Поняття проблемних кредитів.
9.3 Зміст індивідуальних завдань
1. Ознайомлення з організацією правовідносин між кредитором та позичальником згідно вимог Цивільного та Господарського кодексів України.
2. Ознайомлення зі змістом кредитної справи та функціями кредитного комітету у процесі надання кредитів.
3. Ознайомлення зі змістом Законів України „Про заставу”, „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
4. Ознайомлення зі змістом положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
9.4. Інформаційні джерела
Про власність // Закон України. Т.2. – С.173-188.
Господарський кодекс України // www. Rada. com. ua.
Цивільний кодекс України. - К.: Кондор, 2003. - 400 с.
Про заставу. Закон України від 02.10. 1992 р. № 2654-ХІІ.
Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 30.06. 1999 р. № 784-ХІУ.
Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12.07. 2001 р. № 2658-Ш.
Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень: Закон України від 18.11. 2003 р. № 1255-ІУ.
Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Затв. постановою Правління НБУ від 06.07. 2000 р. № 279.
Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.
Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.
Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.
Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.
Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.
Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. – 208с.
Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник / Лагутін В.Д. – К.: ЦНЛ, 2004. – 215 с.
Основи банківської справи та управління кредитними ризиками: Навч. посіб. / О.В. Геєць, В.М. Домрачев, С.Л. Лондор. – К.: Видавництво Європ. Університету, 2004. – 237 с.
Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. – К.: Алеута, 2005. – 158 с.
Прасолова С.П. Кредитування і контроль: Навч. посібник. В-во „Ліра-К”, 2008. – 202с.
Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредитів
10.1. Методичні поради до вивчення теми
Вивчення даної теми слід почати з розгляду особливості механізму надання та погашення споживчого банківського кредиту, який надається в національній та іноземній валюті фізичним особам – резидентам України. Банки надають споживчі кредити у сумі, що залежить від вартості товарів і послуг, які є об’єктом кредитування. Строк повернення такого кредиту залежить від цілей кредитування, розміру кредиту та платоспроможності позичальника. Відповідно, під час самостійної роботи студенти повинні розглянути склад пакету документів, які має надати банку фізична особа для отримання споживчого кредиту, а також порядок погашення кредитів. Слід звернути увагу на необхідність створення кредитних бюро (бюро кредитних історій), в яких можна отримати необхідну інформацію про позичальника.
Розглядаючи особливості кредитування у формі овердрафту, під яким розуміється специфічна форма короткострокового кредиту, що надається з активно-пасивного рахунку, дебетове сальдо за яким означає надання такого кредиту. Тобто мова йде про кредитування шляхом оплати розрахункових документів клієнта з його поточного рахунку понад фактичний залишок на ньому, в межах встановленого банком ліміту. Необхідно звернути увагу на вимоги до клієнтів – юридичних осіб, що встановлюються банками для відкриття овердрафту.
Особливості кредитування малого та середнього бізнесу розглядаються у рамках виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, відповідно до якого банки розробляють спеціальні програми мікрокредитування. Слід звернути увагу на критерії відбору позичальників для мікрокредитування; перелік документів, необхідних для отримання такого кредиту, його основні етапи та характеристику параметрів.
Розглядаючи особливості пільгового кредитування підприємств АПК, слід звернути увагу, що досягнення пріоритетів розвитку аграрного виробництва в Україні визначається ефективністю державного регулювання сільського господарства, яке полягає у здійсненні державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, у тому числі за рахунок часткової компенсації процентних ставок за користування кредитами комерційних банків. У процесі вивчення теми студенту необхідно не тільки ознайомитися із особливостями кредитування комплексу сільськогосподарських робіт, але й з’ясувати основні напрямки здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення коротко - і довгострокових кредитів.
При вивченні кредитних відносин банків з агропромисловим комплексом України слід звернути увагу на структуру кредитів, а також на фактори, що гальмують розвиток кредитних відносин комерційних банків з підприємствами агропромислового комплексу України. Найвагомішими серед них є кредитні ризики, що мають системний та індивідуальний характер. Студентам необхідно не тільки розглянути ці ризики, але й з’ясувати основні джерела їх виникнення та, відповідно, напрямки мінімізації їх дії. Зокрема, до таких напрямків відносяться питання заставних закупівель зерна, для яких залучаються кредити банків; запровадження механізму ф’ючерсної торгівлі зерном, цукром та іншою сільгосппродукцією та продуктами її переробки; кредитування багатогалузевих підприємств, що проводять диверсифіковану діяльність і тому мають незалежні джерела надходження коштів; кредитування агропромислових холдингів, що займаються не тільки виробництвом і переробкою, а й реалізацією сільгосппродукції.
Вивчаючи зміст та завдання системи кредитування сільськогосподарського виробництва в Україні, слід звернути увагу на підвищення її ефективності за рахунок впровадження заставного кредитування, мікрокредитування та розширення лізингу в аграрному виробництві.
Одним із специфічних видів кредитів є інвестиційне кредитування, пов’язане з фінансуванням інвестиційних проектів.
На практиці інвестиційний проект як об’єкт реального інвестування включає такі напрями:
інвестиції у підвищення ефективності виробництва;
інвестиції у розширення виробництва;
інвестиції у створення нових підприємств;
інвестиції для задоволення вимог державних органів управління (наприклад, забезпечення вимог екологічних стандартів).
Основними об’єктами інвестиційного кредитування є капітальні витрати на відтворення основних та обігових фондів підприємства.
Розглядаючи порядок надання інвестиційних кредитів, студенти повинні звернути увагу на інвестиційний цикл проекту, що кредитується, який включає три фази: передінвестиційну, інвестиційну та виробничу (експлуатаційну).
Особливе місце у вивченні теми займає аналіз діяльності і ефективності інвестування, який проводиться на основі моделі щодо прийняття рішень про вкладення коштів. До основних з цих моделей відносять:
1) модель оцінювання терміну окупності, яка полягає у складанні грошового потоку за роками та визначенні періоду окупності;
2) модель оцінювання доходності використаного капіталу на основі визначення відношення доходу, одержаного від реалізації проекту після податкових і амортизаційних відрахувань до витрат, що мають бути здійснені (початкова вартість проекту та робочий капітал);
3) модель оцінювання інвестиційних проектів на основі теперішньої вартості потоку платежів (NPV). При цьому теперішня вартість потоку платежів визначається додаванням усіх теперішніх вартостей платежів протягом усього періоду. Якщо А - певний платіж, що очікується через n років, то його теперішня вартість (PV) дорівнює:
A
PV = - ---------,
(1 + r) n
де r - норма прибутку, що розглядається як доходність беззбиткового активу (наприклад, державних облігацій)
Якщо розглядається проміжок часу n років і певний інвестиційний проект, то теперішня вартість його потоку платежів (NVP) дорівнює:
n
NPV = ∑ (Ai (1 + r) n
t = 0
Керуються правилом:
Якщо NPV ≥ 0, проект може виконуватись;
Якщо NPV < 0, від проекту відмовляються.
4) Модель оцінювання інвестиційних проектів на основі внутрішньої норми доходності (IRR), що визначається як коефіцієнт дисконтування, за якою NPV проекту дорівнює нулю. Для оцінювання проектів за цією моделлю вибираються проекти з найвищим IRR, що є не нижчим від норми прибутку для безризикових активів(r).
Доцільність реалізації цих моделей проводиться на основі оцінки очікуваної вартості потоку платежів, що дорівнює середньому значенню теперішніх вартостей потоків платежу проекту, визначених на підставі оцінок їх імовірності, та аналізу чутливості факторів реального інвестиційного проекту.
5) Модель інвестиційної діяльності в умовах невизначеності, за якою формування інвестиційного портфеля базується на визначенні кредитного, ринкового, інфляційного ризиків та ризику доходу.
Іпотечне кредитування та перспективи його розвитку в Україні залежать від предмету іпотеки, яким можуть житло, земельні ділянки та комерційна нерухомість. Слід звернути увагу на розподіл іпотечного ринку на первинний та вторинний.
Первинний іпотечний ринок розглядається як сегмент іпотечного ринку, який охоплює економічні відносини, що виникають в процесі купівлі-продажу іпотечних заставних банками.
Вторинний іпотечний ринок охоплює економічні відносини між кредиторами, посередниками та інвесторами, що виникають в процесі купівлі-продажу іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів та інших похідних інструментів. При цьому виокремлюють однорівневу та дворівневу модель вторинного іпотечного ринку.
У самостійній роботі розглядаються особливості операцій з надання і погашення інших видів кредитів, перш за все, кредитів, що надаються під заставу цінних паперів.
10.2. План практичного заняття
Практичне заняття 13
Питання для обговорення
1. Особливості механізму надання та погашення споживчого банківського кредиту.
2. Особливості кредитування у формі овердрафту.
3. Інвестиційне кредитування. Методи оцінки доцільності та ефективності інвестиційного проекту.
4. Іпотечне кредитування та перспективи його розвитку в Україні.
5. Особливості операцій з надання і погашення інших видів кредитів.
Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно
1. Особливості споживчого кредитування в Україні.
2. Сутність роботи кредитних бюро.
3. Показники, за якими проводиться оцінка доцільності видачі інвестиційного кредиту.
4. Вимоги, що висуваються до забезпечення кредиту у вигляді іпотеки.
5. Характеристика одно - та дворівневої моделі організації іпотечного ринку.
10.3 Зміст індивідуальних завдань
1. Ознайомлення зі змістом Законів України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) ” та „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”.
2. Ознайомлення зі змістом Законів України „Про іпотеку” та „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”.
10.4. Інформаційні джерела
Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15.03. 2001 р. № 2299-Ш.
Про іпотеку: Закон України від 05.06. 2003 р. № 898-ІУ.
Про іпотечне кредитування, операції консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19.06. 2003 р. № 979-IV.
Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України від 19.06. 2003 р. №978-ІУ.
Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.
Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.
Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.
Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.
Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.
Вовк В.Я., Хмелинко О.В. Кредитування і контроль: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 463с.
Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник / Лагутін В.Д. – К.: ЦНЛ, 2004. – 215 с.
Основи банківської справи та управління кредитними ризиками: Навч. посіб. / О.В. Геєць, В.М. Домрачев, С.Л. Лондор. – К.: Видавництво Європ. Університету, 2004. – 237 с.
Тема 11. Операції банків з цінними паперами
11.1. Методичні поради до вивчення теми
Центральною ланкою теми є розкриття суті та цілей інвестиційних операцій комерційних банків, а також їх класифікації та економічної характеристики.
Оскільки банки є активними інституційними учасниками фондового ринку (ринку цінних паперів). Діяльність банків з цінними паперами є різноманітною Вони можуть виступати у ролі емітентів, інвесторів, а також займатися професійною діяльністю з цінними паперами.
На основі розгляду української законодавчо-нормативної бази студенти повинні розкрити сутність професійної діяльності банків з цінними паперами, якою вони можуть займатись при наявності відповідної ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. До такої діяльності відносять:
1) торгівля цінними паперами (брокерська і ділерська діяльність);
2) депозитарна діяльність;
3) розрахунково - клірингова діяльність;
4) діяльність з управління цінними паперами;
5) ведення реєстру власників іменних цінних паперів;
6) організація торгівлі на ринку цінних паперів.
Особливе місце в темі посідають емісійні операції банків (пасивні), серед яких студенти повинні розглянути:
операції з випуску пайових цінних паперів (акцій або інструментів власності);
операції з випуску боргових зобов'язань (облігацій, депозитних сертифікатів, комерційних цінних паперів);
операції з випуску похідних цінних паперів (валютних, фінансових опціонів, ф'ючерсів, варрантів та інших).
Слід також звернути увагу на заставні операції банків з цінними паперами, які є похідними від кредитних операцій і здійснюються банками для гарантування своєчасного і повного погашення кредиту. Студенти повинні знати, що розмір позик не повинен перевищувати 90% від вартості заставлених державних цінних паперів, які вважаються найліквіднішими.
В структурі названих операцій необхідно розглянути особливості ломбардного кредиту, що надається центральним банком комерційним за результатами кредитних аукціонів під заставу цінних паперів, які внесені до ломбардного списку, а також порядок проведення операцій РЕПО, що грунтуються на угоді між НБУ та комерційними банками про продаж (зворотнє РЕПО) або купівлю (пряме РЕПО) цінних паперів із зобов'язанням зворотної купівлі-продажу у визначений термін цих цінних паперів.
Необхідно розглянути порядок проведення таких операцій, порядок оцінки цінних паперів, що передаються під заставу, а також особливості визначення процентного доходу від інвестування коштів в подібні операції.
Розглядаючи інвестиційні операції банку з цінними паперами (активні операції), окрему увагу слід приділити розгляду основних видів інвестиційних цінних паперів, підходів до формування портфеля цінних паперів і управління ними. А саме, залежно від мети придбання, характеристики цінних паперів, можливості їх оцінювання за справедливою вартістю і строків зберігання в портфелі банку розрізняють:
цінні папери в торговому портфелі;
цінні папери в портфелі на продаж;
цінні папери в портфелі до погашення;
інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.
Слід розглянути загальні принципи оцінки цінних паперів у портфелях банку.
Розглядаючи портфельне управління інвестиційними цінними паперами, студенти повинні вміти розрізняти:
активні портфелі цінних паперів, формування яких пов'язано зі спекулятивними оборотами за короткостроковими цінними паперами, придбаними для перепродажу;
пасивні портфелі цінних паперів, що придбані для інвестиційних цілей. До типів такого портфеля відносять портфелі росту, доходу, ризикового капіталу, збалансовані, спеціальні та різні різновиди інвестиційних портфелів.
Розглядаючи позабалансові операції банку з цінними паперами виділяють:
- посередницькі (комісійні, клієнтські) операції банків з цінними паперами, до яких відносять брокерську діяльність на ринку цінних паперів, діяльність з довірчого управління цінними паперами, діяльність з випуску цінних паперів за дорученням, від імені і за рахунок емітента-клієнта банку (андеррайтинг);
- депозитарні операції комерційних банків, до яких відносять депозитарну діяльність депозитарію цінних паперів; депозитарну діяльність зберігача цінних паперів; ведення реєстру власників іменних цінних паперів та розрахунково-клірингову діяльність.
Для обслуговування обігу цінних паперів в Україні згідно законодавства створено дворівневу депозитарну систему, яка складається з двох рівнів:
нижній рівень - це банки-реєстратори власників іменних цінних паперів та зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів;
верхній рівень - це Національний депозитарій України, який створено як відкрите акціонерне товариство зі специфічними функціями, Міжрегіональний фондовий союз, створений учасниками фондового ринку, що веде розрахунки з зберігачів та здійснює кліринг і розрахунки за угодами з цінними паперами. Депозитарне обслуговування обігу державних цінних паперів здійснює Депозитарій НБУ.
У перспективі, враховуючи рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду та світову практику передбачається створення єдиного Центрального депозитарію цінних паперів.
Окрему увагу у розгляді теми необхідно приділити вивченню основних факторів ризику від інвестиційної діяльності, до яких відносять макроекономічні, галузеві, регіональні ризики, господарчі ризики та ризики з управління інвестиційними портфелями та технічні ризики. Відповідному розгляду підлягають засоби захисту інвестиційних операцій банку від вказаних ризиків.
11.2. Плани практичних занять
Практичне заняття 14
Питання для обговорення
1. Характеристика цінних паперів та видів банківської діяльності на фондовому ринку.
2. Класифікація та види банківських операцій з цінними паперами. Особливості розрахунків за ними.
3. Емісійні операції банків.
Практичне заняття 15
Питання для обговорення
1. Інвестиційні операції банків з цінними паперами.
2. Загальні принципи оцінки цінних паперів у портфелях банку.
3. Механізм проведення позабалансових операцій банків з цінними паперами.
4. Ризики, пов’язані з діяльністю банків на ринку цінних паперів та засоби захисту від них.
Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно
1. Особливості регулювання діяльності банку з боку НБУ та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
2. Основні етапи емісійної діяльності банків.
3. Основні етапи процесу інвестування в цінні папери.
4. Порядок придбання банками цінних паперів.
5. Особливості використання цінних паперів як предмета застави.
6. Сутність професійної діяльності банків на фондовому ринку.
11.3. Зміст індивідуальних завдань
1. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про цінні папери і фондовий ринок”.
2. Ознайомлення зі змістом положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів, а також матеріалами інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України.
3. Ознайомлення з методами визначення ефективності інвестування коштів банків у різні види цінних паперів: акцій, облігацій, сертифікатів та ін.
11.4. Інформаційні джерела
Про інвестиційну діяльність // Закони України т.2. – С.173-180.
Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України від 23.02. 2006 р.
№ 3480-ІУ.
Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.
Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України: Затв. постановою Правління НБУ від 20.08. 2003 р. №355.
Положення про порядок визначення справедливості вартості та зменшення корисності цінних паперів // Постанова Правління НБУ від 17.12. 2003 р. № 561.
Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.
Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.
Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.
Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.
Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.
Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. – 208с.
Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. – Тернопіль: 2001. – 320с.
Тиркало Р.І. Банківські операції з цінними паперами. – Тернопіль: 2004. – 211с.
Модуль 3. Семестр УІІ. Операції банків в іноземній валюті
Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті
12.1. Методичні поради до вивчення теми
Розгляд теми починають з визначення економічних та організаційних основ здійснення валютних операцій.
Валютні операції це:
1) операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
2) операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
3) операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Розглядаючи економічну сутність валютного ринку необхідно звернути увагу на правове регулювання банківських операцій в іноземній валюті в Україні, яке ґрунтується на нормативних положеннях внутрішнього законодавства, а також на положеннях міжнародних договорів та міжнародних звичаїв.
Валютні операції це такі операції, об’єктом яких є валютні цінності, а суб’єктами – уповноважені банки (які отримали відповідну генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій), а також усі інші суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, передбачені Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” (резиденти та нерезиденти).
Враховуючи, що на сьогодні відсутні єдині підходи щодо класифікації валютних операцій, слід враховувати єдині підходи нормативних положень НБУ щодо класифікації валютних операцій. А саме:
1) поточні валютні операції, у тому числі:
а) поточні торговельні валютні операції, пов’язані з розрахунками:
- між юридичними особами - резидентами і юридичними особами - нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;
- між юридичними особами - резидентами на території України, за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;
- між юридичними особами - нерезидентами та юридичними особами - резидентами через юридичних осіб - резидентів посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного законодавства України;
- інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;
- операції на міжбанківському валютному ринку України;
- оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових карток;
б) поточні неторговельні валютні операції, пов’язані з розрахунками:
- виплата готівкової іноземної валюти та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;
- виплата готівкової іноземної валюти за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам);
- оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні;
- перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;
- виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);
- переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо);
- інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України.
2) валютні операції, пов’язані з рухом капіталу, у тому числі:
- надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик;
- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за гарантіями, поруками та заставою;
- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за лізингом;
- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за факторингом;
- здійснення прямих та портфельних інвестицій в Україну;
- виплата прибутків, доходів та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від прямих інвестицій та розміщених серед нерезидентів цінних паперів українських емітентів;
- операції з цінними паперами;
- розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках;
- операції, пов'язані з експортом та імпортом продукції, робіт, послуг, розрахунки за якими відповідно до договору передбачають відстрочення платежу на строк, який перевищує встановлений законодавством України (комерційний кредит);
- міжнародні перекази за угодами, пов'язаними з накопиченням пенсійних активів;
- інші валютні операції, які не є поточними.
3) валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції:
- купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;
- продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;
- зворотний обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;
- купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;
- конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;
- прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.
Окремому розгляду підлягає порядок відкриття та ведення валютних рахунків юридичних осіб-резидентів та представництв юридичних осіб-нерезидентів в уповноважених банках. Відкриття та обслуговування рахунків в іноземній валюті фізичних осіб.
Окремому розгляду підлягають способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті, які ґрунтуються на кореспондентських відносинах.
Основою кореспондентських відносин є наступні основні елементи:
1. Кореспондентська угода - договір про встановлення кореспондентських відносин і відкриття кореспондентських рахунків лоро та ностро, в якому фіксується термін дії договору, розмір комісійних зборів, порядок відкриття і режим функціонування кореспондентських рахунків (субрахунків) та інші зобов'язання сторін.
2. Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку - юридичній особі для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеної кореспондентської угоди; спеціальний рахунок, що відкривається банківськими установами і тільки банківським установам.
3. Види кореспондентських рахунків:
- рахунки ностро - рахунок банку А у банку Б; рахунок у банку-кореспонденті, який веде кореспондуючий рахунок ("наш рахунок у вас");
- рахунок лоро - рахунок банку Б у банку А; рахунок в обслуговуючому банку ("ваш рахунок у нас").
Розглядається основний зміст та мета встановлення кореспондентських відносин, а також критерії вибору банку-кореспондента.
Для відкриття рахунку банк-кореспондент надає такі документи: дозвіл регіонального управління Національного банку на встановлення прямих кореспондентських відносин; заяву на відкриття рахунку; нотаріально завірені копії статуту та банківські ліцензії; картку із зразками підписів та відбитком печатки; баланс та довідку про дотримання економічних нормативів на останню звітну дату.
Операції за кореспондентськими рахунками комерційних банків можуть виконуватися в межах наявних коштів; за взаємною домовленістю можливий овердрафт.
Вид зв'язку для передачі інформації банки-кореспонденти обирають самі; обов'язковим при цьому є кодування інформації з метою забезпечення конфіденційності.
Обов’язковим є обмін контрольними документами
Контрольні документи - документи, надані банками один одному з метою запобігти можливості втрат у результаті зловживання їх ім'ям.
Перелік контрольних документів:
річний звіт/баланс; список підписів уповноважених осіб; угода щодо використання кодового ключа, кодів SWIFT (кодів, що гарантують істинність); список банків-кореспондентів в інших країнах; якщо є, копію ліцензії центрального банку або, принаймні, Довідку про те, що вона надана із зазначенням її номера (залежно від законодавства даної держави)
При цьому прийнято