Розробка ескізного проекту циліндричного редуктора
Радіальні навантаження визначені вище (це Fr3 і Fr4), осьові навантаження визначаються в наступному порядку:
1) складається рівняння рівноваги, для нашого випадку:
FA + Fa3 Fa4 = 0;
2) підраховуються значення власних їх осьових
S3 = 0,83 Ч e Ч Fr3;
S4 = 0,83 Ч e Ч Fr4;
3) для забезпечення працездатності підшипника необхідно дотримання умов
Fa3 і S3 і Fa4 і S4,
порушення яких приводить до перерозподілу навантаження на тіла кочення на один два ролики й до різкого скорочення ресурсу підшипника;
4) визначаються Fa3 і Fa4, для чого статично невизначене завдання вирішується методом спроб. Спочатку припускають Fa3 = S3, при цьому
Fa4 = FA + S3 і S4.
При дотриманні цієї умови призначаємо:
Fa3 = S3 і Fa4 = FA + S3.
У противному випадку приймають:
Fa4 = S4 і Fa3 = S4 FA.
Еквівалентне навантаження підраховується по формулах:
при Fa / (V Ч Fr) Ј e,
P = V Ч Fr Ч Kд Ч Kt; (2.1)
при Fa / (V Ч Fr) > e,
P = (X Ч V Ч Fr + Y Ч Fa) Ч Kд Ч Kt
с підстановкою X = 0,4 і Y, обраного з каталогу.
Далі визначається ресурс підшипника Lh (див. п. 2.1) і перевіряється умова Lh і Lhe.
2.2.2 Радіоупорні кулькові підшипники (тип 6000)
Алгоритм визначення осьових сил аналогічний наведеному в п. 2.2.1, однак значення параметра осьового навантаження залежить від відношення радіального навантаження до осьового Fa / (V Ч Fr) нелінійно й значення e визначається по табл. 16.5 [2], по якій можна залежно від співвідношення Fa / (V Ч Fr) і e або в противному випадку вибрати коефіцієнти X і Y і знайти еквівалентне навантаження по формулам (2.1).
3. ТРЕТІЙ ЕТАП рГР. КОНСТРУЮВАННЯ ОСНОВНИХ З'ЄДНАНЬ, РОЗРОБКА ЕСКІЗУ КОМПОНУВАННЯ Й ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ РОЗМІРІВ КОРПУСНИХ ДЕТАЛЕЙ
3.1 З'єднання валступица
Передача обертаючого моменту Т у з'єднаннях зубчастих коліс із валами можуть бути виконані з використанням шпонок (призматичних ДЕРЖСТАНДАРТ 2336078 і сегментних ДЕРЖСТАНДАРТ 24071 80) або зубчастими з'єднаннями.
3.1.1 З'єднання призматичними шпонками
Підбор шпонок виробляється по таблицях стандартів у функції діаметра вала d, що визначає ширину шпонки b і висоту h. Приймаючи величину напруг зминання, що допускаються, [(див] =…120 Мпа, визначають робочу довжину шпонки (мм) по формулі:
lр і 4ЧTЧ103 / (d Ч h Ч [sдив]).
Повна довжина шпонки першого виконання (з округленими торцями)
l = lр + b/
Отримане значення погодиться зі стандартом (див. табл. 19.11, [3]) і приймається з ряду довжин, зазначеного в цій таблиці. Позначення шпонки, наприклад, для вала d = 48 мм. Шпонка 14(9(63 ДЕРЖСТАНДАРТ 2336078.
3.1.2 З'єднання сегментними шпонками
Розміри таких шпонок характеризуються фіксованим значенням її довжини l, тому їхній розрахунок можливий тільки у вигляді перевірочного:
sсм = 2 Ч Т Ч 103 / (k Ч l Ч d) Ј [sдив],
де k висота площадки контактування шпонки з пазом вала.
3.1.3 З'єднання прямобочні зубчасті
Застосовуються у випадку недостатньої навантажувальної здатності шпонками, оскільки виробництво таких з'єднань малими серіями нерентабельно.
Розрахунки таких з'єднань проводять як у проектному, так і в перевірочному варіантах.
Проектний розрахунок зводиться до вибору з'єднання по стандарті (переважно легкої серії) у функції діаметра вала. По таблицях ДЕРЖСТАНДАРТ установлюються: D зовнішній діаметр, d внутрішній діаметр, розміри фасок f, число зубів. Призначається спосіб центрування. Далі приймаючи допускаються навантаження, що, зминання для нерухливих з'єднань [sдив] по табл. 6.1 [2], визначаємо необхідну довжину з'єднання (мм):
l = 2 Ч Т Ч 103 / (z Ч h Ч dср Ч [sдив]),
де dср середній діаметр з'єднання, dср = 0,5 Ч (D + d); h висота зуба, h = 0,5 Ч (D d) f (мм).
Перевірочний розрахунок проводять у формі:
sсм = 2 Ч Т Ч 103 / (z Ч h Ч dср Ч l) Ј [sдив].
3.1.4 З'єднання зубчасті
Застосовуються, в основному, в авіаційній промисловості із-за високій навантажувальній здатності й гарній пристосованості до умов навзаводи виробництва на універсальному зуборізному встаткуванні.
Параметри модуль m, число зубів z, коефіцієнти зсуву й т.п., визначають у функції діаметра D з'єднання.
Розрахунки проводять по вищенаведеному методі (див. п. 3.1.3) з наступними особливостями:
середній діаметр визначається по формулі:
dm = m Ч z;
висота зуба:
h = 0,8 Ч m.
3.2 Основні розміри корпуса редуктора
Корпусні деталі редукторів загального призначення мають складну форму, при цьому найбільш раціональної є технологія їхнього виготовлення з виливків (частіше із чавуну марки СЧ15) з наступною механічною обробкою. Корпус редуктора, вали якого розміщені в одній площині, виконують, що складається з підстави корпуса й кришки з розніманням у площині валів.
Конструювання корпуса рекомендується починати із його внутрішньої порожнини, використовуючи результати попередніх розрахунків (див. п.1.3.2) і зображення на мал. 1.1 і 1.2, у натуральну величину. При цьому отримані раніше розміри зубчастих коліс, міжосьові відстані, зазори між колесами й корпусними деталями відтворюються без змін. На цьому зображенні попередньо пророблені (див. п.1.4) конструкції валів (див. мал. 1.4.) з підшипниками й розглядаються можливі варіанти конструкцій кришок підшипників фланцевих або зловмисників. Заставні кришки (див. гл. 7 [2]) не вимагають додаткових кріплень, що істотно спрощує конструкцію корпуса в цілому. Кришки, через які проходять вали редуктора мають отвори й розточення під ущільнювальні манжети, наприклад за ДСТ 875279. Між упорними торцями кришок і зовнішніх кілець підшипників передбачають зазори, у які укладаються дистанційні кільця або втулки,, що підбираються звичайно при складанні для установки оптимальних зазорів у підшипниках.
Ескіз редуктора у двох проекціях показаний на мал. 3.1 (штрихування не показане). Розміри c і e знайдені раніше (див. п.1.5 і мал. 1.4). Основні розміри, що визначають зовнішні обриси корпуса знаходять у функції товщини стінки ( (мм), що обчислюється по формулі
.
Ширина фланця рознімання корпуса f, діаметр d різьблення гвинта, що з'єднує кришку й підставу корпуса, діаметр df фундаментних гвинтів, розмір k відстань від підшипника до торця припливу корпуса й ін. визначаються наближеними рівностями:
f
= (2...2…2,5)Чd;
;
k=(0,18...0…0,20)ЧDП ≥ 18 мм; df = 1,25Чd;
b = (0,25...0…0,40)Чd
Значення, отримані розрахунком по цих формулах, необхідно округлити до цілих значень, бажано по ряду Ra 20, а діаметри різьблення приймають по стандарті на метричні різьблення ДЕРЖСТАНДАРТ 872481.
3.3 Вибір деталей нарізних сполучень
З'єднання кришки й підстави корпуса може бути виконано різними способами (див. [3, 4 і ін.]). У варіанті, зображеному на мал. 3.2 (штрихування не показане), використані гвинти ДЕРЖСТАНДАРТ 1173872, головки яких розміщені у відповідних розточеннях кришки корпуса. Координата осі гвинта визначається графічно відповідно до зображення, на якому показаний розмір Е, певний, для нашого випадку, на мал. 3.1 графічно або розрахунком
E = 2Ч(c + e) bп.

Мал. 3.1.а.

Мал. 3.1.б.
![]()

Мал. 3.2.
Гвинти розташовуються симетрично щодо осей валів, по можливості ближче (але не ближче, чим 4...5 мм) до зовнішніх кілець підшипників, інші гвинти (болти, шпильки) приблизно рівномірно по стику кришки й корпуса.
Розмір прорізу люка bл визначається з умови доступності у внутрішню порожнину корпуса в різних ситуаціях, при яких розбирання редуктора небажане, наприклад, влучення сторонніх предметів внаслідок необережних дій і т.п., тобто bл ≥ 150 мм.
3.4 Загальні рекомендації до виконання ескізів
У рамках РГР зображення, виконане в масштабі 1:1 на міліметровому або гладкому папері, відповідно до мал. 3.1, досить для подання викладачеві з метою визначення можливості й доцільності подальшої розробки даного варіанта в рамках курсового проекту по дисципліні «Деталі машин і основи конструювання».
Оформлення текстової документації по РГР повинне містити логічно зв'язаний виклад змісту всіх розрахунків, відповідно до послідовності, представленої в даних методичних вказівках, відповідно до вимог ЕСКД і стандарту підприємства СТП УГАТУ 00298. Роботу оформляється у вигляді пояснювальної записки на аркушах формату А4. Малюнки й схеми розташовуються по тексту або на окремих аркушах. Послідовність подання даних заголовний аркуш, титульний аркуш, зміст, введення, основна частина, розбита на розділи з відповідною нумерацією, висновок. Список літератури оформляється відповідно до п. 1.8 СТП УГАТУ 00298.
ВИСНОВОК
У методичних вказівках рекомендуються алгоритми дій, спрямованих на розробку конструкції редукторів приводів загального призначення, вантажопідйомних машин і машин безперервного транспорту. Можливі й інші способи розробки оптимальних по тим або інших параметрах оптимізації виробів даного класу. Сучасний стан розрахункових методів досить різноманітно, тому не виключається використання іншої літератури, різних програмних продуктів і аналогічних засобів, що гарантують відповідність виробу встановленим вимогам. Однак для розуміння сутності процесу проектування необхідно безпосередньо ознайомитися з алгоритмом створення ескізного проекту як бази для подальшої роботи зі створення конструкторської документації, що і є головним завданням виконання РГР по дисципліні деталі машин і основи конструювання.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Завдання на курсовий проект: методичні вказівки до курсового проектування по дисципліні «Деталі машин і основи конструювання» / Прокшин С.С., Сидоренко А.А., Федоров В.А. -К., 2006.
2. Иванов М.Н. Детали машин: Учеб. для студентов вузов. 6е изд., перераб. М.: Высш. шк., 2000 383 с., ил.
3. Дунаев П.Ф., Леликов О.П. Конструирование узлов и деталей машин: Учеб. пособие для машиностроительных специальностей вузов. 8е изд., перераб. и доп. М.: Высшая школа, 2003 496 с., ил.
4. Дунаев П.Ф., Леликов О.П. Детали машин. Курсовое проектирование: Учеб. пособие. 2е изд., перераб. и доп. М.: Высшая школа, 1990 399 с., ил.
5. Підшипники кочення: Довідник каталог / Під ред. В.Н. Наришкіна й Р.В. Коросташевського. К., 1994. 280 с., іл.
6. Підшипники кочення й вільні деталі: Каталог / під. Ред.. Л.Г. Бордишева, Л.П. Носова. – К., 2003
7. Анурьєв В.И. Довідник в 3х томах. – К., 2003
8. Стандарт підприємства. Графічні й текстові конструкторські документи. Вимоги до побудови, викладу, оформленню. – К., 2003
9. Довідник по геометричному розрахунку евольвентних зубчастих і черв'ячних передач / Під ред. І.О. Болотовського. – К., 2003