Xreferat.com » Рефераты по транспорту » Комплексна проробка рейсу теплохода "Х’юндай Токіо" за маршрутом Пусан Н’ю Порт–Лонг Біч

Комплексна проробка рейсу теплохода "Х’юндай Токіо" за маршрутом Пусан Н’ю Порт–Лонг Біч

IMO, знаходяться утеплені гідрокостюми, яких повинно бути на судні не меньше ніж 6 одиниць [57, c. 25 – 32].


1.7 Протипожежні засоби захисту


Система виявлення пожежі та сигналізація. Судно обладнане системою автоматичної пожежної сигналізації в надбудові та службових приміщеннях SALWICO CS 4000.

На судні встановлені автоматичні датчики в кількості 42 одиниці, які спрацьовують при температурі 70°С.

Пожежна сигналізація у вантажних трюмах керується системою SDS-40, яка працює на основі виявлення диму у вантажному відділенні.

На судні передбачена система гучномовного зв'язку, виведена в усі суднові приміщення (службові та житлові). Центральний пост цієї системи розташовується на ходовому містку. Окрім цього на судні передбачена авральна сигналізація, що забезпечує сигналізацію по всьому судну.

Наявність протипожежних перегородок та закриття. На судні відсутні протипожежні двері, що мають дистанційний привід. У надбудові передбачено 8 протипожежних дверей класу А-60 з автоматичною системою закривання, 5 протипожежних дверей класу А-15, 10 протипожежних дверей класу А-0, а також 47 дверей класу «В», що мають ручний привід. Індикація відкриття протипожежних дверей відсутня. На судні передбачено 10 протипожежних перегородок.

Стаціонарні системи пожежогасіння. На судні передбачена система вуглекислотного гасіння в трюмах і в приміщенні машинного відділення виробництва компанії NK CO. LTD. Приміщення станції вуглекислотного гасіння розташоване в носовій частині судна і складається з 268 балонів вуглекислоти. Привести в дію систему вуглекислотного гасіння можливо з 2 пунктів запуску. Також передбачена система вуглекислотного гасіння на камбузі (гасіння електричної плити).

Для гасіння пожежі в малярній коморі використовується забортна вода, через пожежну магістраль методом розпилювання.

У систему гасіння водою входять 2 головних пожежних електричних насоси, продуктивністю 300 м3/год з тиском 60 метрів водяного стовпа, а також аварійний протипожежний електричний насос продуктивністю 72 м3/год з тиском 65 метрів водяного стовпа. Два головні насоси встановлено в приміщенні МВ, аварійний пожежний насос встановлено в приміщенні підрулюючого пристрою між першим та другим трюмами [57, c. 1 – 22].

Пожежні пости (склад, місце розташування). На судні обладнано

2 пости по боротьбі з пожежею (на баку та на станції пожежогасіння в надбудові). На судні є 4 дихальних апарати АСВ–2 DRAGER типу PAS MARINE – A з запасними кисневими балонами, 7 спеціальних апаратів для виведення людей із задимлених приміщень (EEBD), а також 4 комплекти спорядження пожежника, з яких 2 комплекти зберігаються на станції пожежогасіння, а інші 2 - на баці. «Схема протипожежного захисту» схвалена Регістром Ллойду і представлена на судні в 3-х примірниках:

– на палубі А;

– на головній палубі у надбудові;

– на ходовому містку [57, c. 1 – 22].


1.8 Забезпечення непотоплюваності


Забезпечення водонепроникності. На судні передбачено

12 водонепроникних перегородок, розташованих на 165, 153, 143, 138, 133, 123, 113, 103, 93, 68, 33 і 14 шпангоутах. Непотоплюваність може бути забезпечена при затопленні одного, двох або трьох відсіків. Схема розташування водонепроникних перегородок надана на рисунку у додатку Г.1.

Осушна система та водовідливні засоби. Суднова осушна система служить для накопичування та відкачки води, накопиченої в корпусі судна (л’яльні колодязі вантажних трюмів, машинного відділення, рульового відсіку). Для виконання осушних робіт на судні встановлено баластний осушний насос продуктивністю 300 м3/час, тиском 30 метрів водяного стовпа з електричним приводом. На рисунку додатку Г.2 наведена схема суднової осушної системи [57, c. 18 – 22].


1.9 Баластна система


Баластна система судна, також може бути використана як осушна, призначена для прийому та відкачування за борт водяного баласту, який використовується для забезпечення необхідних морехідних здібностей при різних станах навантаження. Для обслуговування баластної системи на судні використовуються поршневий та 2 відцентрові насоси продуктивністю

300 м3/годину, тиском 30 м водяного стовпа з електричним приводом.

Керування баластною системою відбувається з головного пульту баластних операцій МВ. Керування системою кренування судна відбувається з пульту керування на ходовому містку.

Схема розміщення баластних танків судна, а також схема баластної системи наведена у додатку Г.3 [57, c. 25 – 28].

Вимоги ІМО та України до проведення баластних операцій та їх контролю наведені у додатку П.2.


Висновок до розділу


У даному розділі надані головні експлуатаційні характеристики судна „Х’юндай Токіо” на якому виконується рейс Пусан Н’ю Порт – Лонг Біч, його загальні відомості та головні виміри, судові пристрої, маневрені характеристики, рятувальні засоби і протипожежні засоби захисту.

Встановлене на судні навігаційне обладнання (магнітний компас, гірокомпас, ехолот, гірокомпасний покажчик курсу, УКВ радіостанція, електронні навігаційні карти) відповідає вимогам ІМО та забезпечує безпечне плавання судна та визначення місцеположення у будь яких умовах плавання.


РОЗДІЛ 2. НАВІГАЦІЙНА ПІДГОТОВКА ДО РЕЙСУ


2.1 Загальні вимоги до планування рейсу


Загальні вимоги до планування рейсу визначені Кодексом ПДНВ-95 в розділі A-VIII/2 частина 2.

Рекомендації по плануванню рейсу приводяться в наступних документах:

Bridge Procedures Guide, ICS, 2007. (BPG);

Bridge Team Management, IMO, 2004. (BTM);

Рекомендації по організації штурманської служби на морських судах України (РШСУ-98) – Одеса: ЮЖНИИМФ, 1993. – 111 с.

Планування рейсу починають зі збору інформації, на основі якої робиться оцінка майбутнього плавання. Планування рейсу включає чотири фази:

оцінка (Appraisal);

планування (Planning);

виконання (Execution);

контроль (Monitoring).


2.2 Оцінка планованого переходу (Passage Plan Appraisal)


Згідно Резолюції А.893 (21) ІМО оцінка планованого переходу це всебічне вивчення всієї доступної інформації, що відноситься до передбачуваного рейсу або переходу. Керівництвом для виконання може служити чекліст із посібника Bridge Procedures Guide - Check List B5 Passage Plan Appraisal.

Всесвітня служба навігаційних попереджень спільно з Міжнародною організацією гідрографії та ІМО організувала та впровадила систему термінової передачі радіонавігаційних попереджень НАВАРЕА. У цій системі Світовий океан роздільний на 16 районів, закріплених за координаторами по збору і передачі інформації. Райони ці діляться на підрайони числом від 1 до 9 для забезпечення оперативності роботи. Всі НАВАРЕА мають свою нумерацію протягом року та їх передають по радіо не менше ніж на 700 миль, двічі в добу, впродовж 35 – 40 днів або до їх відміни. Крім того, навігаційні координати небезпечних явищ передають чотири рази на добу по радіо на відстані 100 миль, на англійській і національній мовах. Тобто цю інформацію необхідно проаналізувати та використати при плануванні переходу.


2.2.1 Підбір карт, керівництв та посібників

Підбір карт, керівництв та посібників виконують по Каталогу карт та книг відповідно до вимог РШСУ-89. Комплектування, підбір та коректура навігаційних морських карт та посібників на майбутній рейс виконується відповідно до вимог Правил коректури № 9038.

Каталог карт і книг складається із восьми частин. Перші сім включають морські карти і книги, призначені для забезпечення мореплавання, остання містить спеціальні видання, що не мають широкого застосування на транспортних судах. Кожна частина Каталогу призначена для певного географічного району Світового океану. Карти для майбутнього переходу підбирають по відкорегованому Каталогу карт і книг [46, c. 44].

Підібрані книги і карти наводяться в таблицях додатків Д.1 та Д.2. На судні використовують посібники та карти Британського Адміралтейства.


2.2.2 Комплектування, зберігання й корегування карт та публікацій

Судновою колекцією карт і книг є сукупність карт і книг (керівництв, посібників з мореплавання), що є в наявності на судні для забезпечення безпеки мореплавства.

Корегування складається з широкого комплексу спеціальних робіт, які починаються з реєстрації змін, що відбуваються на місцевості, і закінчуються нанесенням інформації на карти і керівництва для плавання.

Корегуванням карт і книг називають систематичні виправлення і доповнення їх змісту для підтримки на сучасному рівні.

Для корегування служать друкарські сповіщення мореплавцям (СМ) і навігаційні попередження, передаванні по радіо СМ ГУН і О та видаються щонеділі з нумерацією за рік. Серед таких СМ особливе значення мають ті, які містять відомості про режими плавання, митний контроль і т.п. Всі подальші випуски СМ складаються з п'яти розділів:

загальна інформація;

корегування карт;

корегування книг;

корегування "Каталогу карт і книг";

діючі навігаційні попередження НАВІП, передані раніше по радіо.

У кінці випуску ІМ приводиться також; тексти НАВІП за останній тиждень. Розділи СМ 2-4 складаються з окремих конкретних сповіщень, що мають інформацію за рік.

Для корегування карт суднова колекція карт і книг ділиться на три групи:

1) на майбутній рейс (перехід);

2) на можливі відхилення від маршруту;

3) решта всіх карт і книг першої групи повинна бути відкоригована до відходу судна, а якщо це неможливо, то, з повідомленням капітана, - на перші три доби плавання. Додатковий контроль повноти коректури здійснюється при підборі карт на перехід [26, c. 5 – 8, 26].


2.2.3 Гідрометеорологічні умови

Перехід Пусан Н’ю Порт – Лонг Біч виконувався у проміжок часу з 7 листопада по 17 листопада 2010, тому в даній роботі будуть розглянуті метеорологічні явища притаманні даному району в дану пору року.

Райони розглядатимуться за наступними лоціями: «Лоція південного та східного узбережжя Кореї, східне узбережжя Сибіру та Охотське море», «Лоція Японії. Том 3», «Лоція тихоокеанських островів. Том 3», «Лоція тихоокеанського узбережжя Центральної Америки».

Південне та східне узбережжя Кореї, західне та східне узбережжя Японії та прилеглі моря. Кліматичні особливості району, обумовлені географічним положенням і фізичними властивостями переважаючих повітряних мас. В осінньо-зимовий період в районі домінують північно-західні та північно-східні мусони із Сибіру, які мають затяжний характер та впливають на температуру повітря. Завдяки гірському масиву крізь японські острови існує яскраво виражений контраст між погодними умовами в Тихому океані та на узбережжі Японського моря. Західне та північне узбережжя Японії відкриті для холодних вітрів із хмарною погодою, дощем чи снігом, в той час як тихоокеанське узбережжя має яснішу та сухішу погоду восени. Антициклони рухаються на схід або на північний схід району круглий рік, із більшою вірогідністю у зимовий час. Тропічні циклони або тайфуни рухаються на північ та північний схід в літку та восени. Ці явища поступово втрачають типові тропічні властивості, коли досягають узбережжя Японії та стають екстра-тропічними, рухаючись на північ та прискорюючись.

Туман – дуже часте явище у зимовий період. Шторми можуть супроводжувати рух антициклонів розганяючи північно-західні вітри після проходу центру антициклону. Дощі дуже рясні у всіх частинах району в літку та восени, в зимовий час зафіксовані сильні снігопади на півночі району.

Течії. Головне значення в описуваному районі мають постійні течії, які є частиною загальної циркуляції вод Японського моря та північно-західної частини Тихого океану – течія Цусіма та Камчатська течія.

Течія Цусіма виходить із Японської течії та поділена на два напрямки. Головний напрямок - на північний схід та на схід повз північно-західного узбережжя острова Хонсю. З вищою швидкістю влітку, взимку течія стає помірною із швидкістю від Ѕ до ѕ вузла. Другий напрямок на північний схід крізь північну частину Корейської протоки повз північну частину острова Окі Шото та знову поєднується із течією Цусіма. Біля входу до Протоки Цугару течія Цусіма знову розподіляється на два напрямки – з найсильнішою швидкістю проходить крізь протоку Цугару та слабший напрямок на північ повз західне узбережжя острову Хоккайдо. У протоці Цугару течія досягає швидкості від 2 до 3 вузлів. Ця течія поширюється на виході з протоки та прямує на південь де зустрічається із Японською течією [41, c. 22 – 40].

Камчатська течія це холодна течія з напрямком на південний захід повз південної частини півострову Камчатка та Курильських островів. На півдні течія розгалужується та має два напрямки – перший напрямок при підході до острова Уруп завертає на південь, а потім повертає на схід біля 40є00,00N щоб з’єднатися із північною частиною Японської течії; другий напрямок теж починає рух на південь але після поєднання із течією Цусіма завертає на схід та поєднується із Японської течією.

Крім вище описаних течій, сильні та постійні вітри викликають течії на поверхні моря. Існує затримка в декілька часів при формуванні течії, яка викликана вітром, але коли течія стає наявною, то вона може утримувати силу декілька днів.

Коливання рівня та приливи. Коливання рівня в районі залежать взагалі від припливно-відпливних явищ, які мають чітко наявний добовий характер розбіжностей. На узбережжі Японського моря окрім південно-західної частини припливний рівень дуже малий із максимумом у 0,4 м. На тихоокеанському узбережжі Японії та близь Курильських островів коливання рівня у межах 1 м. На південному узбережжі Корейського півострова припливи мають полу-добовий характер, але із завертанням на південний схід добовий характер припливів переважає. На півдні Корейського півострова сизигійний приплив до 3 м, та зменшується до 1 м на східному узбережжі.

Температура, солоність та щільність води. Найбільш низька середня місячна температура води спостерігається в лютому, коли вона змінюється від 0°С на півночі до 12°С на півдні району. Море тепліше за оточуюче повітря з жовтня по лютий. Солоність води на поверхні змінюється в середньому від 33,70‰ у вересні до 34,20‰ у лютому. Щільність води в районі зростає із наближенням до континенту, це завдяки низькій температурі води на узбережжі, та є 1.0239 г/см3 влітку та 1.0272 г/см3 взимку [41, c. 22 - 40].

Вітри. Восени та взимку в районі переважають північні та західні вітри із загальною силою 5 балів за шкалою Бофорта. Штормові вітри можливі під час проходження антициклонів. На узбережжі та в 20 мильній зоні вітри залежать від топографії, тут можуть спостерігатися сильні вітри, здебільшого у гірських районах узбережжя, де в зимовий період в ніч спостерігаються катабатичні шквали.

На більшій частині узбережжя повторюваність штилів восени має малу вірогідність. Шторми спостерігаються дуже часто.

На узбережжі ймовірні бризи. Береговий бриз починається незадовго до півночі і дме до 9 – 11 ч, після чого змінюється морським бризом, який посилюється до вечора, швидкість його стає максимальною.

Температура та вологість повітря. Над відкритим морем температура в осінньо-зимовий період залежить від північно-західних вітрів та становить від – 2єС на півночі району до 4єС на південному заході та 9єС на південному сході. Цей холодний потік йде з Сибіру але зустрічається із теплою Японською течією. Холодна Камчатська течія зменшує середньорічну температуру біля східного узбережжя Японських островів. В цілому температура залежна від напрямку вітру, мінливі напрямки вітрів притаманні весняним місяцям, коли антициклони вирують дуже часто та теплий тропічний потік змінюється холодним полярним повітрям. Вологість залежить від температури повітря та вона знижується із зниженням навколишньої температури.

Взимку із північно-західними вітрами на північних та західних узбережжях островів Хонсю, Хоккайдо та Курил вологість становить 72-77%, коли на закритих південних та східних узбережжях островів Хонсю та Хоккайдо вологість сягає лише 52-62%.

Тумани та видимість. Восени та зимовий період частота утворення туманів 2% на заході району, 5-6% на північному сході та 1% на південному сході. Велика вірогідність туманів, більше 40%, на південь від Курильських островів де холодна Камчатська течія зустрічає тепле південне повітря. В зимовий період видимість менше 5 миль буває з частотою 30-35% на північному сході та знижується до 10% на південному заході [41, c. 22 - 40].

Хмарність та опади. Кількість опадів в районі значна протягом всього року, та найбільша біля гірських узбережж. Кількість опадів протягом року від 1800-2000 мм на західному узбережжі острову Хонсю до 800 мм в районі Південно- Сахалінська. Середня кількість за рік та за місяць може коливатися в залежності від кількості циклонів та тайфунів.

Більшість опадів в зимовий період випадає у вигляді снігу, у середньому 10 днів зі снігом у місяць, з грудня по середину березня.

Середня хмарність в районі в осінньо-зимовий час 6-7 вісьмох, котра супроводжує зимовий мусон, та біля гірського узбережжя 4 вісьмох [41, c. 22 - 40].

Північна частина Тихого океану. Гідрометеорологічні умови в Тихому океані тим більше розмаїті, чим більше віддалятися від екватору на північ або на південь, особливо в зимовий період. Кількість опадів в різних частинах району дуже відрізняється.

Більшу частину року в північній півкулі переважають північно-східні вітри та напрямки змінюються із проходженням крізь район циклонів [42, c. 26 - 37].

Температура й вологість повітря. Температура повітря над Тихим Океаном залежить здебільшого від температури поверхні води. Коливання температури протягом року від сезону до сезону становлять 5є-10єС. Найнижчі температури зафіксовані на північному заході та становлять 0єС в січні, на північному сході температура сягає 6єС. Середня температура в листопаді добігає 7єС-8єС. Вологість залежить від температури повітря та вона знижується із зниженням навколишньої температури. Восени та взимку вологість повітря становить 79-83% на північ від 40єN та 74-78% між 40єN та 20єN.

Вітри. В осінній та зимовий періоди переважають північно-західні вітри потужністю 5-6 балів на південному заході, ці вітри розповсюджуються здебільшого взимку. Вітри можуть бути мінливими через циклони, які рухаються на північний схід району. На південь від північно-західних вітрів існує пояс 5є завширшки із більш мінливими та слабшими вітрами.

Коливання рівня й припливи. В більшості частин району рівень припливів коливається від 0,5 м до 1,0 м. Тільки на Маркізьких островах рівень заввишки 1,1 м, та найнижчий рівень зафіксований на північних островах Куку. Припливні течії можуть бути значними у протоках між островами та лагунах узбережж.

Течії. В північній частині Тихого Океану загальний напрямок течії на схід, це пояснюється дуже складним рухом океану за часовою стрілкою у північній півкулі. На крайньому північному заході Японська течія прямує на схід, а потім продовжує рух до західного узбережжя північної Америки де стає Північно-тихоокеанською течією, яка діє між 35єN та 50єN. В цю течію входить Алеутська течія, яка сформована холодними водами гілки Камчатської течії, яка рухається на схід.

Хвилювання. Хвилювання в районі викликані домінуючими вітровими системами, але хвилі зибу можуть бути відчутні на далеких дистанціях від районів формування. Комбіновані хвилі заввишки 3,5 м домінують в районі в 40% хитавиць на крайньому північному заході, у 30% хитавиць на крайньому північному сході та лише у 20% на широті 20 єN. На півночі Тихого океану хвилювання загалом середньої довжини, але короткі та довгі хвилі теж ймовірні.

Температура, солоність та щільність води. Температура поверхні шару моря найнижча взимку. Тенденція підвищення температури просліджується з півночі на південь. Коливання температури протягом року від сезону до сезону становлять 8є-10єС на півночі. Найвища середньо місячна температура поверхні шару моря відмічається у серпні, найнижча у січні.

Солоність поверхні шару моря на півночі коливається від 35,20 о/оо до 36,40о/оо.

Щільність морської води зростає при віддаленні від екватору із 1,022 г/см3 до 1,025 г/см3 на півночі. Солоність води біля узбережжя залежить від кількості опадів та річок, які впадають в океан [42, c. 26 - 37].

Тумани та видимість. Восени та зимовий період частота утворення туманів між широтами 30єN та 50єN 3-5%. В зимовий період погана видимість часте явище, в більшості випадків це зумовлено циклонічною діяльністю, видимість падає до нульової.

Хмарність та опади. Кількість опадів в районі значна протягом всього року. Середня кількість за рік та за місяць може коливатися в залежності від кількості циклонів. Більшість опадів в зимовий період випадає у вигляді снігу, у середньому 10 днів зі снігом у місяць з грудня по середину березня.

Середня хмарність в районі в осінньо-зимовий час 6-7 вісьмох.

Тихоокеанське узбережжя Центральної Америки. Гідрометеоро-логічні умови в районі міняються із просуванням з півдня на північ району, найбільш контрастним є перепад температур від тропічних до помірних на півночі, та заморозків в зимовий час. Інтенсивний північно-тихоокеанський антициклон викликає різкі зміни в погоді в північній частині району. Така циркуляція повітря в районі має ефект прохолоди влітку та тепла взимку. З травня по листопад регіон між широтами 10єN та 30єN знаходиться під впливом тропічних штормів. Восени та зимовий період гідрометеорологічні умови ускладнюються: збільшується швидкість вітру, частіше формуються тумани, що приводять до погіршення видимості, зростає повторюваність сильного хвилювання.

Температура й вологість повітря. На північ від широти 16°N найхолодніший місяць – січень. Але температура взимку може коливатися в залежності від зміни напрямку повітряного потоку, холодного або теплого. На крайньому північному заході району найнижча зимова температура повітря сягає 7°С. Також на півночі району середня температура повітря відрізняється від середньої температури води лише на 1-2°С за винятком деяких узбережних районів [38, c. 26 - 37].

В узбережних районах перепади температури більш помітні ніж у відкритому морі та залежать від денних та нічних бризів, із чіткою добовою та сезонною варіацією.

Відносна вологість повітря залежить від змін температури повітря. Зранку, коли температура повітря найнижча, показник вологості найвищій, та вологість сягає мінімуму після обіду. Відносна вологість повітря протягом майже всього року становить у середньому у відкритому морі 80-85%, а на узбережжі зранку 95%, а наприкінці дня 75%.

Течії. В північній частині Тихого Океану загальний напрямок течії - на схід, це пояснюються дуже складним рухом океану за часовою стрілкою у північній півкулі. На крайньому північному заході Японська течія прямує на схід, а потім продовжує рух до західного узбережжя північної Америки де стає Північно-тихоокеанською течією, яка діє між 35єN та 50єN. В цю течію входить Алеутська течія, яка сформована холодними водами гілки Камчатської течії, яка рухається на схід. Біля каліфорнійського узбережжя від широти 48єN на південь спрямована Каліфорнійська течія. Подекуди, особливо взимку з’являється протитечія під назвою Узбережна Течія Девідсона, яка прямує вздовж узбережжя починаючи від Сан Дієго до острова Ванкувер.

Вітри. В цілому розмаїття вітру залежить від положення та інтенсивності північно-тихоокеанського антициклону. Восени та взимку антициклон приносить у район, на північ від широти 30єN, мінливі та сильні вітри з напрямком від південно-східних до північно-західних [38, c. 26].

Бризи найбільш розвинені взимку на узбережжі біля широти 40єN та на північ. Важливо згадати про розмаїття локальних вітрів, яки мають постійну дію протягом року, але більшість цих вітрів розповсюджена біля екватору та в тропічній зоні, які знаходяться поза зоною, яка розглядається в даній роботі.

Вітри силою 8 балів та вище формуються навкруги біля тропічних штормів та ураганів.

Ці шторми здебільшого розвиваються між широтами 10єN та 30єN на захід від Мексиканського та Центрального Американського узбережжя. Восени та взимку кількість вітрів силою 7 балів та вище сягає 24% на крайньому північному заході та 5% на широті 30єN.

Тумани та видимість. Тумани в даному районі — звичайне явище на північ від широти 35єN влітку та восени. Тумани формуються, коли тепле та вологе повітря охолоджується Каліфорнійською течією. Найбільша кількість туманів зафіксована на узбережжі Каліфорнії проміж широт 36єN та 40єN, де їх повторюваність сягає 10-20% в усі місяці окрім квітня, травня та листопада. Натомість від липня до жовтня найбільша вірогідність туманної погоди [38, c. 38 - 48].

Видимість на південному сході району дуже знижується під час сильних злив, та на півночі району біля теплих та холодних фронтів.

Коливання рівня й припливи. Дуже важливо відмітити характеристики припливних явищ протягом західного узбережжя сполучених штатів, які мають дуже різномаїтий характер, в середньому висоти від 0,3 м до 0,9 м на півдні та від 1,5 м до 2,3 метрів на узбережжі Каліфорнії. Розмаїття посилюється із фазами та склоном луни. В районі порту Лонг Біч припливи носять полу добовий характер.

Швидкість припливних течій у відкритих берегів звичайно не перевищує 2 вузлів, але в затоках вона значно збільшується; швидкість сізігійних приливних плинів тут сягає іноді 3-4 вузлів.

Хвилювання. Хвилювання в районі викликані домінуючими вітровими системами, але хвилі зибу можуть бути відчутні на далеких дистанціях від районів формування. Хвилі заввишки 3,5 м домінують в районі взимку - 25-30% на крайньому північному заході, та зменшується кількість до 20% біля 40єN, та лише у 7-10% на широті 30єN. Взимку домінують хвилі із заходу та півночі з частотою 14% та висотою 4 м та вище.

Хвилювання від тропічних штормів не притаманні сезону, який описується в розділі.

Температура, солоність і щільність води. Найнижча температура в районі в січні та лютому, та найнижча у серпні, відповідно 6°С та 12°С. У південній частині району температура майже незмінна протягом року, становить 26°С. На загальну картину температурного режиму впливає холодна Каліфорнійська течія.

Солоність поверхневого шару моря змінюється на протязі всього району та становить 32,00о/оо біля узбережжя на північному сході та 33,00о/оо біля узбережжя південного сходу, та виростає до 34,50о/оо на вході до Каліфорнійської затоки та 35,00о/оо в океані на захід від району.

Щільність поверхневого шару моря різна протягом року та становить у лютому 1,02575 г/см3 на півночі району та 1,02275 г/см3 на півдні.

Метеорологічні дані проміжних пунктів на шляху руху судна наведені у таблиці у додатку Е.1.


2.2.4 Навігаційно-гідрографічні умови

Південне та східне узбережжя Кореї, західне та східне узбережжя Японії та прилеглі моря. Порт Пусан Н’ю Порт розташований на південному узбережжі Корейського півострова у Республіці Південна Корея. Шлях судна пролягає уздовж Корейського півострова на схід крізь Корейську протоку, потім вздовж північного узбережжя острова Хонсю, Японія, минаючи протоку Цугару між островами Японії - Хонсю та Хоккайдо, потім судно перетинає північну частину Тихого Океану та прямує до західного узбережжя Каліфорнії, Сполучені Штати Америки, де проходить повз острови Санта Роза, Санта Круз, Санта Барбара, Санта Каталіна. В цілому у навігаційно-гідрографічному плані перехід дуже безпечний із високим рівнем забезпечення навігаційними засобами та гідрографічними орієнтирами. Слід тільки зазначити, що для даного району характерні тропічні циклони, які вирують з травня по жовтень [41, c.181].

Острови і протоки, глибини та рельєф дна. Південне узбережжя Корейського півострова простирається на північний схід від острова Джешу До на південно-західному кінці до західного каналу Корейської протоки

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: