Xreferat.com » Рефераты по транспорту » Комплексна проробка рейсу теплохода "Х’юндай Токіо" за маршрутом Пусан Н’ю Порт–Лонг Біч

Комплексна проробка рейсу теплохода "Х’юндай Токіо" за маршрутом Пусан Н’ю Порт–Лонг Біч

повз острову Цусіма. Континентальний шельф Корейського узбережжя вузький, приблизно 30 кілометрів. Він має мало особливостей на відмінку від Корейського плато із глибиною 1000 м.

Корейська протока із островом Цусіма посередині завширшки приблизно 200 кілометрів. Західна протока між південно-східним узбережжям Кореї та Цусимою значно глибша та вузша ніж східний канал протоки між Цусимою та північним узбережжям острова Кюсю. Мілина у 227 м існує поблизу Цусіми у західному каналі протоки. Мілини вздовж Кореї та Хонсю з’єднуються формуючи мілини від 120 до 140 метрів в глиб. Залишки на дні протоки та вздовж Кореї сформовані піском різної товщини. Мілкі частини піску приносить із гирла китайської річки Чанг Джианг.

Басейн Японського моря займає територію у 978000 км2 із максимальною глибиною 3742 м, та середньою глибиною 1752 м. Існує 3 басейни в Японському морі – Японський Басейн на півночі, глибиною більш ніж 3000м, Басейн Ямато, 2500 – 3500 м вглиб, на південному сході, та Басейн Цусіми, 1500 – 2500 м вглиб. На півдні від басейнів Ямато та Цусіма простирається мілкий континентальний шельф, із глибинами 120 м. Найбільш складна топографія шельфу у південній частині Японського моря. Тут головна особливість дну – це Підйом Ямато, який сформований Мілиною Ямато та Північною Мілиною Ямато, найвища частина яких здіймається на 200 м під рівнем моря. Характер покриття дну – великий та середнього розміру пісок, у більшості походженням із ламаних ракушок.

Вулканічна діяльність. Острови Японії розташовані на місті стику трьох тектонічних платформ – Євразійська Платформа, Тихоокеанська Платформа та Філіппінська Платформа. Тертя та рух платформ визивають чисельні землетруси, які формують цунамі. Але із усього району найбільш сейсмічно-активним районом є тихоокеанське узбережжя острова Хонсю.

Засоби навігаційного устаткування. Південне узбережжя Кореї, узбережжя Японії та прилеглі острови дуже добре забезпечені засобами навігаційного устаткування. Маяки та знаки, що світять, встановлені на підходах до портів, найбільш виступаючих мисах та на узбережжі Кореї та Японії. Велика чисельність радіомаяків, але слід зазначити, що існує тенденція до згортання радіо функцій, або встановлення систем АИС.

Засоби звукової (туманною) сигналізації рясно розташовані на узбережжях Кореї та Японії, де погана видимість переважає більшу частину року. Положення засобів навігаційного устаткування оперативно змінюється із розвитком та поглибленням фарватерів розширенням та будуванням портів й узбережної зони. Тому на надійність місцезнаходження буїв та інших навігаційних засобів можна сміливо покладатися особливо у погану погоду або при зниженні видимості [41, c.182].

Північна частина Тихого океану - глибини, рельєф дна і ґрунт. У топографічному плані дно Тихого Океану можна розділити на три чітких райони. Середній регіон, який можна характеризувати як простори басейни глибинного рельєфу, у середньому від 4000 м до 5500 м, найглибші райони розташовані на півночі Тихого Океану, де виміри вказали глибину 6685 м. Також тут можна зустріти Океанічні підйоми, зони розламу та хребти, які роз’єднують басейни, океанічні гірські масиви, мілини та рифи [42, c.142].

Східно-тихоокеанський підйом – є частиною глобальної хребтової системи, яка простягнулася від Каліфорнійської Затоки до півдня Нової Зеландії. Глибини в східній частині становлять менше ніж 4000 м.

Зони розламів, місти та басейни. Розлами взагалі пролягають під прямими кутами до океанських хребтів. Вони можуть бути 1000 миль завдовжки, але тільки не більш 60 миль шириною. Деякі зони сейсмічно активні. У північній частині Тихого Океану існує декілька довгих неактивних зон розламів, які простягаються на захід від узбережжя північної Америки до довготи Гавайських Островів.

Океанічні гірські системи. Підводні гори в цьому районі дуже розповсюджене явище. Майже всі вони мають вулканічне походження та не менш ніж 1000 м висотою над рівнем дну. Але ні один із цих масивів не заважають навігації.

Склад морського ґрунту. В більшості випадків тихоокеанське дно вкрите пелагічними залишками, які сформовані глиною та останками плаваючих рослин та тварин. Також багато металічних залишків від вулканічної діяльності.

Вулканічна активність. Не дивлячись на те, що майже усе тихоокеанське дно вкрите залишками вулканічної активності, останній раз коли була зафіксована активність вулкана в 1981 на банці Макдональд у південній півкулі.

Засоби навігаційного устаткування в районі не чисельні через відсутність навігаційних небезпек [42, c.142-144].

Острови та протоки. На шляху здійснення переходу крізь район немає островів та проток. Перехід здійснюється вдалині від Алеутських островів.

Тихоокеанське узбережжя Центральної Америки. Глибини, рельєф дна і ґрунт. Біля Затоки Сан Дієго континентальний шельф простирається лише на 10 міль, але має дуже цікаві особливості. На широті порту Лонг Біч шельф знову розширюється але на північному заході від Санта Монікі шельф здебільшого вузький та кам’янистий та містить залишки нафти. В цілому морське дно в районі паралельний по формі, із елементами, які спрямовані в одному напрямку із береговою лінією.

Землетруси та руйнівні хвилі. Регіон є дуже сейсмічно активним особливо Мексиканське узбережжя та Центральна Америка. Але північні райони із меншою концентрацією активності.

Цунамі. На відкритих просторах руйнівні хвилі можуть з’являтися без попередження. Ефект є найбільш руйнівним коли хвиля находить на вузький узбережний шельф. Ці хвилі можуть бути викликані сейсмічною активністю, яка має епіцентр у тисячі миль вдалину.

Порти і якірні місця. Західне узбережжя Північної Америки має розгалужену систему великих портів, найбільшими з яких є порт Лос-Анджелес та Сан-Франциско. Порти є гарно оснащеними та добре захищені від погодних умов в океані круглий рік [38, c.235-237].


2.2.5 Морські радіослужби

Для отримання оперативної інформації про погоду і зміни в навігаційній обстановці по маршруту проходження судна необхідно організувати систематичний прийом гідрометеорологічних і навігаційних повідомлень по радіо. Факсимільні карти, прогноз погоди, гідрометеорологічні та навігаційні попередження, а також передавальні станції НАВТЕКС наведені у таблицях додатків Е.2, Е.3, Е.4 [53, c.132, с.176].


2.3 Планування переходу (Passage Planning)


Даний перехід проходить восени. Відхід з порту Пусан Н’ю Порт

7 листопада 2010 року о 15:00 годині, прихід на лоцманську станцію порту Лонг Біч 17 листопада 2010 року о 05:00 годині. Теплохід «Х’юндай Токіо» працює на лінії Азія – Західне узбережжя Сполучених Штатів (внутрішній код PCX) вже більше року, із березня 2009 року. Повний круг між портами становить 34 діб, тобто 20 днів на місяць судно здійснює перехід крізь північну частину Тихого Океану. План переходу був складений та загалом не мінявся з початку праці на даній лінії. В залежності від пори року та рекомендацій наданих Метеорологічним сервісом «Ocean Route» змінюється тільки частина переходу через океан, відхідні та підхідні точки залишаються незмінними. Тому перед відходом з порту капітан рекомендував Другому Навігаційному помічникові запланувати плавання по ортодромії (дузі великого кругу), що є найбільш частішим плаванням на даному переході.

Перевіривши всю наявну інформацію про навігаційні умові плавання і керуючись рекомендаціями, які надані в довіднику Океанські Шляхи Світу, шлях судна було прокладено від лоцманської станції порту Пусан Н’ю Порт вздовж південного узбережжя Корейського півострова, потім локсодромія до протоки Цугару між Японськими островами, короткий шлях вздовж південного берега острова Хоккайдо до мису Ерімо Місаки, потім від мису Ерімо Місакі ортодромія до острову Санта Роза біля західного узбережжя Каліфорнії.

На протязі всього шляху інтенсивне судноплавство спостерігається тільки в Корейській протоці та протоці Цугару, інша частина шляху проходить вдалині від насичених морських шляхів.

Використання навігаційних орієнтирів можливе при проході островів Корейської протоки, протоки Цугару, вздовж південного узбережжя острову Хоккайдо та на підході до узбережжя Каліфорнії.

У даний період року кліматичні умови несприятливі, тому можливі корективи плану під час його здійснення.


2.3.1 Вибір трансокеанського (морського) шляху

Основними критеріями при виборі оптимального шляху судна є безпека, метеорологічні умови, економічність та збереження вантажу й досягнення економічного ефекту в остаточному підсумку.

На океанських переходах найкоротшою відстанню між двома точками є ортодромія.

Як було визначено у попередній главі план переходу звичайно не змінний протягом року, але час від часу через метеорологічні умови в Японському морі чи Тихому Океані, шлях змінюється у відповідності із рекомендаціями міжнародної метеорологічної служби «Ocean Route». Тому і цього разу перехід був відкоригований через складні погодні умови у північній частині Тихого Океану. На рисунку у додатку Е.1 приведений оригінал телексу з рекомендаціями планування переходу Пусан Н’ю Порт – Лонг Біч.

Як було зазначено вище, рейс проходить через північну частину Тихого Океану, із рекомендацій ми бачимо, що першу частину шляху судно проходитиме по локсодромії, а другу по ортодромії, яку необхідно обчислити.

Порядок розрахунку плавання по ортодромії на трансокеанському відрізку маршруту Пусан Н’ю Порт – Лонг Біч:

Координати початкової та кінцевої точок трансокеанського відрізку маршруту, були визначені метеорологічною службою:

φн = 45°00.0ґN , λн =160°00.0ґW ; φк = 34°00.0ґN , λк = 121°00.0ґW.

Використовуючи формули виконуємо розрахунок різниці координат, середню широту і середню довготу:

+Δ φнк=(+ φк)-(+ φн)=34°00ґ- 45°00ґ= - 11°00ґ= 11°00ґ к S,

+Δ λнк=(+ λк)-(+ λн)=-121°00ґ- (-160°00ґ)= +039°00ґ=039°00ґ к E,

+φср=(+ φн)+(+ φк)/2=45°00ґ+34°00ґ/2=39°30ґ N,

+ λср=(+ λн)+(+ λк)/2= -160°00ґ-121°00ґ/2=-140°30ґ=140°30ґ W.

Далі розраховуємо локсодромічний курс:

Kлок=arctg (Δ λнкcos φср/ Δ φнк)=arctg(039°00ґcos39°30ґ/ 11°00ґ)=20°,92 = 20°55ґ

Оскільки різниця широт початкової та кінцевої точок має найменування до Зюйду (Δ φнк=11°00ґ к S), а різниця довгот цих точок має найменування до Весту (Δ λнк039°00ґ к E), то локсодромічний курс судна в четвертному вимірі має значення SE20°55ґ:

Kлок= SE20°06ґ=90°+20°55ґ=110°55ґ.

Виконуємо розрахунок відстані між початковою та кінцевою точками трансокеанського відрізку маршруту по локсодромії (Sлок). Оскільки Kлок>45°, то локсодромічну відстань розраховують по формулі:

Sлок= Δ λнк *60*cos φсрcosec Kлок=2340*cos39°30ґ*cosec 110°55ґ=2340*0.77162*1.06795 = 1928.3 миль.

Розраховуємо відстань між початковою і кінцевою точками трансокеанського відрізку маршруту по ортодромії:

D орт=arcos(sin(+φн)sin(+φк)+cos φнcos φкcosΔ λнк)=arcos (0.707106*0.559192+0.7071060*0.829037*0.777145) =arcos(0.3954080+0.455576)=arcos 0.850984=31°,75= 1905 миль.

Розраховуємо виграш у відстані при плаванні по ортодромії:

ΔS= Sлок- D орт=1328.3-1905=23,3 миль

Порядок розрахунку координат проміжних точок при плаванні по ортодромії на трансокеанському відрізку маршруту Пусан Н’ю Порт – Лонг Біч:

Визначаємо кількість проміжних точок:

(Δ λнк/10)-1=(39°00ґ/10)-1=2,9;

отже приблизно 3 точки.

Виконуємо розрахунок довготи кожної з трьох проміжних точок. Отримані дані заносимо у таблицю 2.1.

+ Δ λ1=(+ λн)+(-10°)=(-160°00ґ)+(-10°)=-150°00ґ=150°00ґ W;

+ Δ λ2=(+ λ1)+(-10°)=(-150°00ґ)+(-10°)=-140°00ґ-10°=140°00ґ W;

+ Δ λ3=(-140°00ґ)+(-10°)=-140°00ґ-10°=130°00ґ W;

Розраховуємо широти кожної з трьох проміжних точок за допомогою рівняння дуги великого кола. Знаходимо значення котангенса ортодромічного курсу в точці перетину ортодромії з екватором:

ctg K0=cosec((+λн)-(+λ0))tg(+φн)=cosec((-160°00ґ) -

(-94°45ґ))tg(49°59ґ)=1,19151.

+φ1=arctg(ctg K0*sin((λ1)-( + λ0)))=arctg(1,19151 sin((-150°,00)-(-94°,75)))=

= arctg1,17944=43°43,56ґ N;

+φ2=arctg(ctg K0*sin((λ2)-( + λ0)))= arctg(1,19151 sin((-140°,00) -

(-94°,75)))= =arctg1,13216=41°28,43ґ N;

+φ3=arctg(ctg K0*sin((λ3)-( + λ0)))= arctg(1,19151 sin((-130°,91) -

(-94°,75)))= =arctg1,05047=38°06,81ґ N;

Отримані дані заносимо до таблиці 2.1. Потім за допомогою координат – наносимо проміжні точки на карті (додатки И.1, И.2, И.3).


Таблиця 2.1 – Проміжні точки при плаванні по ортодромії


Поч. точка Точка№1 Точка№2 Точка№3 Кін. точка
φ 45°00ґ N 43°43,56ґ N 41°28,43ґ N 38°06,81ґ N 34°00ґ N
λ 160°00ґ W 150°00ґ W 140°00ґ W 130°00ґ W 121°00ґ W

Різниця у дистанції 23,3 милі є значною, та при швидкості руху 22,5 вузлів майже година економії, тому обираємо шлях по ортодромії [18, c.16].


2.3.2 Вибір шляху у прибережному плаванні

Підхід до берега вважається найбільш відповідальною частиною плавання: більше 60% усіх навігаційних аварій відбувається саме при підходах до берега. У такій обстановці вільний простір води, як правило, скорочується та стає вузьким й обмеженим. Тому точність визначення місця і курсу судна має надзвичайну важливість.

Велику допомогу безпеці мореплавання в такій обстановці роблять штучно споруджені і раціонально розставлені СНО, які підвищують точність навігаційного визначення місця судна й зменшують час, необхідний для впізнання об'єктів спостереження і загальної конфігурації берега.

Плавучі СНО не можуть служити об'єктами для точного визначення місця судна. Однак їхнє розміщення безпосередньо біля небезпек грає не менш важливу роль у забезпеченні безпеки узбережного плавання, а часом більш коштовну, чим стаціонарні СНО, озброєні сучасною технікою.

Чим раніше судноводій впізнає елементи берегу, тим раніш він зможе зорієнтуватися і виправити помилки попереднього визначення шляху судна. Велику допомогу в даних обставинах можуть зробити лоція та карти.

Уважне вивчення карт і посібників для плавання дозволить виявити найбільш безпечні ділянки узбережжя. При відсутності в лоції спеціальних вказівок про вибір курсів й швидкості в даному районі обирають ту ділянку узбережжя, де є характерний, далеко видимий орієнтир, який не можна сплутати з іншими, навіть на екрані РЛС. У цьому випадку курс прокладають прямо на цей орієнтир і по можливості перпендикулярно до ізобат. При змушеному плаванні уздовж берега без надійної обсервації варто обирати курси, що розходяться із небезпечними ізобатами, але не рівнобіжні їм. У всіх випадках варто уникати проходів у безпосередній близькості від навігаційних небезпек, наприклад між банкою і берегом чи між банками, складні ситуації сприяють появі помилок. Не рекомендується також зрізати кути, тому що подібний виграш у відстані відводить судно від рекомендованих курсів і істотно знижує безпеку плавання [18, c.26-27].

Впізнавши берег і прив'язавшись до нього, судно далі якийсь час робить прибережне плавання у видимості берегів. Під поняттям плавання у видимості берегів розуміється плавання в районі моря, вилученому від берегів на таку відстань, при якому можливо робити звичайні візуальні чи радіолокаційні обсервації. При такому плаванні судноводію необхідні карти, що найбільш докладно відбивають усі деталі морських обставин, що мають навігаційне значення. Останні можливі тільки на морських картах великого масштабу (шляхових або часткових). Тому, у прибережному плаванні прокладку ведуть на шляхових морських картах масштабу 1:100000-1:250000, а в районах, складних у навігаційному відношенні - на морських картах масштабу 1:50000.

Однак одного нанесення на карту шляху судна недостатньо: плавання судна необхідно погоджувати з рельєфом дна, видимими берегами, попереджуючими знаками і т.п. Більш того, в обстановці прибережного плавання по карті потрібно вивчити берегову лінію і водяні простори, щоб завчасно обрати об'єкти для визначення місця і заздалегідь знати, де і як треба змінювати курси для того, щоб безпечно пливти далі.

Крім НМК із нанесеними на них примітними місцями і попереджуючими знаками, судноводій повинен мати лоцію, де даний докладний опис видимих берегів, а також всіх інших елементів морської обстановки. Там же дані вказівки, як потрібно направити судно і як треба розташовувати його курси, щоб щонайкраще минати всі підводні небезпеки [9, c.42-47].

Як тільки мореплавець побачить берег чи зв'язані з ним попереджуючи знаки в деякому віддаленні від берега, судноводіння здобуває інший характер: астрономічні визначення місця стають, як правило, нераціональними; їх заміняють навігаційними визначеннями за спостереженнями берегових об'єктів; через підводні перешкоди судно значно частіше ухиляється від курсу, використовуючи прибережні фарватери; судно попадає під вплив прибережних плинів, що міняються за силою і напрямком в залежності від припливів, вітрів і інших факторів.

Течії в прибережному плаванні представляють значну перешкоду. Тут дуже рідко можна зустріти правильні течії з постійним напрямком і швидкістю. Навпроти, здебільшого прибережні течії носять дуже неправильний і непостійний характер, тому що конфігурація берегів, глибини і нерівності морського дна дуже впливають на мінливість їхніх елементів.

Крім вітрів, що є основною причиною течій у відкритому морі, у прибережних районах течії виникають через нагоні явища, виносів великих рік, припливів і ін. Приливні течії, мало помітні у відкритому морі, у берегів виражені більш різко; їхні швидкості часто досягають 5-6 вузлів, а в окремих місцях 10-12 вузлів і більше.

Вітер і хвилювання утрудняють навігаційні спостереження в прибережному плаванні. Так, хвиля, що йде з боку відкритого моря, викликає відчутну хитавицю судна, а більшість навігаційних способів визначення місця припускає узяття відліку в момент перебування судна на рівному килі. Крім того, вітер і хвилювання збільшують різкі короткочасні відхилення судна від заданого курсу, що також негативно позначається на точності традиційних методів визначення шляху і місця судна. У той же час близькість навігаційних небезпек жадає від судноводія виключення істотних відхилень від обумовлених фарватерами курсів. У цьому зв'язку в прибережному плаванні застосовуються звичайно інші, чим у відкритому морі, способи визначення місця, що не повинні бути трудомісткими, час, потрібний на вимір навігаційних параметрів, їх обробку і нанесення місця на карту не повинен займати в середньому більш 3-5 хв. Частота визначення місця залежить від відстаней до навігаційних перешкод, їх положення щодо лінії шляху судна, його швидкості, точності обсервації і обчислення. Місце судна в подібних обставинах визначають через кожні 20-30 хвилин; якщо ж узбережжя слабо обгороджене навігаційними знаками і місце приходиться визначати головним чином за зрізами мисів і іншим природним орієнтирам, щоб не втратити орієнтування і не помилитися при упізнанні орієнтирів, обсервації необхідно робити частіше - через 15-20 хв. [15, c.18-20].

При цьому потрібне постійне спостереження за навколишнім оточенням і порівняння його з описами у відповідних посібниках для плавання.

Числення шляху судна в проміжках між обсервацією ведуть з обов'язковим обліком вітрового дрейфу і зносу судна течією. При цьому кут дрейфу, вектор течії або вектор сумарного зносу повинні постійно контролюватися й уточнюватися за обсервацією з тим розрахунком, щоб при раптовому погіршенні видимості зчислені місця задовольняли необхідній точності.

Вночі в похмуру погоду багато з примітних пунктів і попереджуючих знаків не видні чи видні настільки погано, що скористатися ними для орієнтування на місцевості важко, а часом просто неможливо.

Частково подібна ситуація в місцях з особливо розвинутим судноплавством дозволяється за рахунок більш частого розміщення і збільшення дальності дії попереджуючих знаків. І усе-таки вночі і при несприятливій погоді судноводій повинен особливо обережно вибирати курси, обходити небезпеки на більшій відстані від них, часом зменшувати хід і навіть робити зупинки судна для уточнення орієнтування. Таким чином, у подібних умовах йому приходиться вживати додаткових заходів обережності, що вдень були б зайві.

Туман, зрозуміло, ще більше утрудняє прибережне судноводіння, вимагаючи надзвичайної уважності, акуратності, передбачливості і старанності у всіх діях, що стосується плавання судна. При погіршенні видимості варто зменшити швидкість судна до безпечної, частіше визначати його місце, включити РЛС, підготувати звукові засоби сигналізації.

У таких випадках особливу важливість здобувають найбільш докладні НМК і по можливості більш повні описи водяних районів, морської обстановки в них і вказівок для плавання.

Складність прибережного плавання в мрячну погоду викликає необхідність в організації й установці в найбільш відповідальних і небезпечних місцях берегової мрячної сигналізації. Судноводій повинний уважно стежити за такими мрячними сигналами, швидко і безпомилково розпізнавати їх. Під час туману він повинний максимально використовувати всі наявні в його розпорядженні РТЗ, вести безупинний радіолокаційний огляд, уважно стежити за змінами навколишнього середовища. Так, наприклад, зміна хвилі з навітряного берега означає, що судно зайшло під прикриття берега; збільшення хвилі - судно вийшло з-під такого прикриття, а при плаванні уздовж ланцюжка островів - судно проходить протоку тощо [15, c.15-17].


Таблица 2.2 - ЗНО, що використані у плаванні

Назва Довгота Широта Характерис-тика Дальність видимості
Dongdu Mal 34-59.3N 128-49.7E FL Y 10
Namhyongje-Do 34-53.1N 128-57.0E FL Y 12
Kodomari Misaki 41-07.3N 140-15.8E FL Y 18
Tappi Saki 41-14,8N 140-21.2E FL Y 18
Shirokami Misaki 41-24.3N 140-11.9E FL Y, R 22
Oma Saki 41-33.2N 140-54.6E FL Y 18
Erimo Misaki 41-55.6N 143-13.9E FL Y 18
South Point 33-53.7N 120-07.2W FL Y 18
Santa Barbara Isl 33-29.1N 119-02.1W FL Y 20
West End 33-28.7N 118-36.2W FL Y 20
Point Fermin 33-42.1N 118-17.4W FL Y 24

2.3.3 Плавання на ділянках лоцманської проводки

Пусан Н’ю Порт (35°04’N, 128°48’Е) (План порту наведений на рисунку у додатку Ж.1) на даний час знаходиться під розбудовою на північ та північний захід від Кадок То. Але більша кількість причалів вже функціонує. В цілому порт буде складатися із північного, південного та західного контейнерних терміналів, які разом становитимуть великий контейнерний порт, із спроможністю перевантаження 5 мільйонів тон вантажів на рік.

Топографія. Портова затока обмежена на заході островом Йон До та Сонг До, на сході – північною частиною острову Кадок То. Посередині порту лежить Хоран До, острів висотою 37 м, на дистанції 1 миля на схід від Йон До, Іб До, острів 57м заввишки, 4 кабельтових даль ніше на схід, ат До До, висотою 29 м, лежить у 3 Ѕ кабельтових на північ від Хоран До.

Портова бухта. Пусан Н’ю Порт займає землю відведену від Унгчон Ману, західної частини Чанг Малю та землі на північній частині Кадок То.

Споруда порту була розпочата у 2001 році та плановане завершення у 2011 році.

Портові обмеження. Канал, який веде на північ крізь портовий вхід та на північний схід між островами Хоран До та До До поглиблений до 15 м. На даний момент не існує обмежень по висоті.

Прикметні пункти та засоби навігаційного обладнання. На вході у порт розташовані створі вогні – передній вогонь (квадратна металічна башта, висотою 101 м), задній вогонь ( така ж сама споруда) у 3 кабельтових на північний схід від переднього вогню. Від бую №5 підхідного каналу на південь від Йон До, напрямок становить 061є, ці вогні ведуть до входу у порт крізь буйований канал.

Острів Ісу До висотою 77 метрів, плоский, оголений та червоного кольору. На західній частині розташоване селище. Камені, сухе, простирається на Ѕ кабельтових на південь від південно-західної кінцевості острову. Мілина розташована на східній частині.

Острів Кйог До, 16 м заввишки, пролягає у 1 милі на північний захід від Ісу До, він маркований кардинальним буєм (східним). Тимчасова якірна стоянка може бути здійснена між Ісу До та Кйонг До для укриття від західних вітрів.

Техан Ханг – бухта розташована у західного узбережжя Кадок То, рибальська бухта. Корисна прикмета – вогонь (біла, кругла, цементна башта 10 м висотою), стоїть на півночі хвильовому.

Чонсонг Ман – розташована уздовж західної частини Кадок То, створює прикриття з півдню.

Судна із осадкою до 5 м можуть ставати тут на якір.

Режим плавання. Лоцманська проводка обов’язкова для суден, тоннажністю більше 500 регістрових тон. Лоцманська станція працює цілодобово, лоцман зустрічає судна у позиції 35є00’0N та 128є48’3E. Лоцманські судна обладнані радіостанціями УКХ. Судна, що прямують то лоцманської станції, мають надсилати час приходу портовому агенту 72 та 48 годин перед приходом та повинні встановити контакт по радіостанції УКХ на каналі 12 3 години перед приходом, та встановити контакт із портовим сервісом на каналі 10 у 6 милях від маяку Донгду Маль [41, c.258].

Портові засоби і устаткування. В порту є декілька потужних буксирів, обладнаних протипожежними і рятувальними засобами, забезпечуючи швартову суден. На причалах порту є вантажне обладнання – портові крани спеціалізовані для завантаження та вивантаження контейнерів.

Портові правила. У порту Пусан Н’ю порт діють загальні правила для всіх портів Південнокорейської Республіки, примірник яких повинен бути отриманий капітаном судна від агента до прибуття судна в порт.

Якірні місця. Рейд порту розташований перед входом до гавані . Глибини на рейді 30 – 150 метрів, грунт – камені та іл. Перед постановою на якір судно має отримати дозвіл від портового сервісу через УКХ радіостанцію [41, c.259].

Порт Лонг Біч (33°45’N, 118°13’W) (План порту наведений на рисунку у додатку Ж.2). Загальні відомості. Бухта Лонг Біч – це бухта споруджена людиною, розташована у східній частині затоки Сан Педро. Це один із найбільших портів на тихоокеанському узбережжі та має репутацію одного із найсучасніших портів Америки. Він переробляє інтенсивний потік внутрішніх та закордонних вантажів із застосуванням надсучасних засобів та може прийняти самі великі судна у світі.

Порт Лонг Біч має більш ніж 60 причалів та терміналів, більшість яких розташовані у південно-східній бухті. Всі вони є власністю Порту Лонг Біч, але деякі термінали керуються приватними власниками.

Обмеження. У більшості каналів бухти Лонг Біч підтримується осадка набагато більша ніж задекларована у 10,7 м, канал Лонг Біч має глибину 23м. Вертикальні обмеження – порт пересікають декілька мостів, найвищій з яких у 42,2 м, най нижчий 25 м. Максимальні допустимі розміри суден, які можуть входити до порту – із осадкою 20,1 м та довжиною 335 м.

Приливні явища. Середня висота приливу 1,6 м та відливу 0,6 м.

Навігаційне обладнання. Підхід до порту Лонг Біч має схему розподілу руху та райони заборонені для навігації. Схема розподілу руху забезпечуються береговими та плавучими засобами навігаційного обладнання [38, c. 159].

Лоцманська служба. Іноземні та американські судна більше 300регістрових тон повинні обов’язково користуватися лоцманською проводкою. Місто посадки лоцмана розташовано у 3 милях від входу до бухти Лонг Біч. Мінімальне сповіщення лоцманської станції – за 2 години на 74 каналі УКХ радіостанції.

Портовий інформаційний сервіс. Всі судна, які наближуються до портів Лонг Біч та Лос-Анджелес повинні установити контакт на 14 каналі УКХ радіоприймача при вході до 25 мильної зони від Поінту Фермін, та докладати у вказівкою оператора.

Портові засоби й обладнання. Якірні стоянки обладнані як на рейді порту, так і у внутрішній бухті. Ліміти стоянок зазначені на навігаційних картах порту ВА1081, ВА1082. На причалах порту встановлено крани із різною вантажопідйомністю, також спеціальні крани для обробки спеціалізованих суден. На набережних уздовж причалів споруджені склади й навіси для вантажів.

Порт має буксири із достатньою потужністю, щоб задовольнити потреби самих великих суден.

Особливими орієнтирами при підході до порту є дві великих споруди на яких встановленні радари, вони розташовані на вершині пагорбу Сан Педро (33°45’N, 118°20’W), Поінт Фермін (33°42’N, 118°18’W) це скеля яка видається у море висотою у 30 м на західному вході до затоки, Маяк Лос-Анжелес – біла кругла башта на цементній опорі, висотою 21 м, Маяк Лонг Біч – біла башта із зеленою топовою фігурою, висотою 13 м. [38, c. 159-161].

Основні вогні – аеро-вогонь Лонг Біч (33°49’N, 118°09’W) який встановлено на висоті 46 м в місцевому аеропорті

Канал Лонг Біч від входу між вогнем Лонг Біч та Вогнем №2 (червоний трикутний знак на білій структурі), який встановлено на західному кінці хвильолому Лонг Біч, веде на північний захід 2 ј милі до входу у Середню гавань, потім на північ 1 ј милі крізь Задній Канал котрий веде у Внутрішню гавань [38, c. 162].


2.3.4 Приливні явища

В результаті сумісної дії сил тяжіння Місяця і Сонця на водну масу Землі та дії відцентрових сил виникають періодичні коливання рівнів моря. Ці коливання називаються приливами і відливами. Підвищення рівня води, відносно середнього рівня називають приливом, а зниження -

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: