Xreferat.com » Рефераты по физике » Фізика напівпровідників

Фізика напівпровідників

пірометрів – приладів, які дозволяють вимірювати високі температури.

§ 5.7. Фотоефект


Розрізняють зовнішній і внутрішній фотоефект. Внутрішній фотоефект спостерігається в напівпровідниках і полягає в тому, що під дією світла електрони відриваються від атома, але залишаються всередині кристалу, в результаті чого збільшується провідність напівпровідника.

Зовнішній фотоефект – це явище виривання електронів з поверхні металу під дією світла. Зовнішній фотоефект був відкритий Герцем у 1887 р. і досліджений Столєтовим у 1888-89 рр. Схема дослідів Столєтова приведена на мал 5.22.

Основні закономірності фотоефекту:

сила фотоструму прямо пропор-ційна інтенсивності світла, яке падає на катод;

фотоефект – безінерційний;

кінетична енергія вирваних елек-тронів збільшується зі збільшенням частоти падаючого світла. Існує мінімальна частота, з якої починається фотоефект. Це – червона межа фотоефекту.

Теоретичне пояснення фото-ефекту дав Ейнштейн у 1905 р. Він використав гіпотезу Планка про квантову природу випромінювання світла і припустив, що енергія поглинутого кванта йде на роботу виходу електрона з металу і на надання електрону кінетичної енергії:

Фізика напівпровідників (5.55)

Це – рівняння Ейнштейна для фотоефекту. З рівняння (5.55) можна знайти найменшу частоту Фізика напівпровідників при якій починається фотоефект. Це і є червона межа фотоефекту:

Фізика напівпровідників (5.56)

§ 5.8. Тиск світла


Тиск світла можна пояснити з квантової точки зору. Кванти світла (фотони) мають масу та імпульс. Маса фотона Фізика напівпровідників визначається з релятивістського співвідношення Ейнштейна Фізика напівпровідників Звідки, враховуючи (5.51), отримаємо

Фізика напівпровідників (5.57)

Залежність маси від швидкості Фізика напівпровідників в застосуванні до фотона Фізика напівпровідників має зміст лише при Фізика напівпровідників Це означає, що маса спокою фотона рівна нулю.

Імпульс фотона, з врахуванням (5.57),

Фізика напівпровідників (5.58)

Нехай на одиницю поверхні тіла за одиницю часу падає n фотонів. При цьому Фізика напівпровідників – число відбитих фотонів (R – коефіцієнт відбивання), і (1-R)n – число поглинутих фотонів. Тоді, за другим законом Ньютона, зміна імпульсу площадки визначатиме тиск світла:

Фізика напівпровідників (5.59)

Враховуючи, що Фізика напівпровідників – інтенсивність світла, отримаємо:

Фізика напівпровідників. (5.60)

Для дзеркальної поверхні Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників, а для чорної (Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників. Таким чином, тиск на дзеркальну поверхню – вдвічі більший, ніж на чорну, що і спостерігав П.М.Лєбєдєв в своїх дослідах з вимірювання тиску світла.

§ 5.9. Ефект Комптона


Досліджуючи розсіювання рентгенівських променів в кристалах, Комптон (1923 р.) встановив, що в розсіяному випромінюванні, крім незміщеної компоненти з довжиною хвилі Фізика напівпровідників, існує зміщена компонента з довжиною хвилі Фізика напівпровідників. При розсіюванні легкими атомами (Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників В) практично все розсіяне випромінювання має зміщену довжину хвилі. По мірі збільшення атомного номера все більша частина випромінювання розсіюється без зміни довжини хвилі.

Ефект Комптона можна пояснити з квантової точки зору, як процес непружного розсіювання рентгенівських фотонів на вільних електронах. Вільними можна вважати слабо зв’язані з атомами електрони.

Нехай Фізика напівпровідників і Фізика напівпровідників – значення енергії і імпульсу фотона до розсіювання. Після зіткнення енергія і імпульс фотона зменшуються: Фізика напівпровідників і Фізика напівпровідників. Звідси випливає, що Фізика напівпровідників. Тобто, в результаті розсіювання частота фотона зменшується (довжина хвилі збільшується). Згідно законів збереження енергії і імпульсу, зміна довжини хвилі фотона при розсіюванні

Фізика напівпровідників, (5.61)

де Фізика напівпровідників – стала величина, яка називається комптонівською довжиною хвилі тієї вільної частинки, на якій відбувається розсіювання (Фізика напівпровідників– маса спокою вільної частинки).

Для електрона Фізика напівпровідників.

Формула (5.61) добре узгоджується з результатами експериментальних досліджень ефекту Комптона.

Таким чином, світло одночасно має властивості неперервних електромагнітних хвиль (інтерференція, дифракція) і властивості дискретних фотонів (фотоефект, ефект Комптона). Воно являє собою діалектичну єдність цих протилежних властивостей. В прояві хвильових і корпускулярних властивостей світла є закономірність: при зменшенні довжини хвилі більш чітко проявляються квантові властивості і навпаки, у довгохвильового випромінювання основну роль відіграють його хвильові характеристики.

Можна зробити висновок, що корпускулярні і хвильові властивості світла не виключають, а, навпаки, взаємно доповнюють одна одну. Зв’язок між корпускулярними і хвильовими характеристиками світла виражається формулою

Фізика напівпровідників, (5.62)

де Фізика напівпровідників – довжина хвилі, p – імпульс фотона, h – стала Планка.

Квадрат амплітуди світлової хвилі в деякій точці простору являється мірою імовірності попадання фотонів в цю точку. Корпускулярні властивості зумовлені тим, що енергія, імпульс і маса випромінювання локалізовані в дискретних частинках – фотонах, хвильові – статистичними закономірностями розподілу фотонів у просторі.


§ 5.10. Гальмівне рентгенівське випромінювання


Рентгенівські промені (Фізика напівпровідників виникають при бомбардуванні швидкими електронами твердих тіл. Такий процес реалізується в рентгені-вських трубках. У найпростішому випадку це – двоелектродна ва-куумна трубка (мал.5. 23), катод К якої є джерелом електронів, що виникають внаслідок явища термоелектронної емісії. Анод А, виготовлений із важких металів (Cu, Fe, Co, W тощо), служить мішенню.

Якщо між катодом і анодом прикладена велика напруга U, то електрони розганяються до енергій еU=104–105еВ. Попадаючи в речовину анода, електрони сильно гальмуються і тому випромінюють електромагнітні хвилі – гальмівне рентгенівське випромінювання.

Відомо, що заряд, який рухається прискорено, є джерелом електромагнітних хвиль із неперервним спектром. Спектр гальмівного рентгенівського випромі-нювання (мал.5.24) хоч і суцільний, але обмежений з боку малих довжин хвиль так званою короткохвильовою межею Фізика напівпровідників. З ростом прискорюючої напруги U Фізика напівпровідників зменшується. Класична електродинаміка не пояснює появи короткохвильової межі гальмівного випромінювання. Її існування безпосередньо випливає з квантової природи випромінювання. Якщо врахувати, що максимальна енергія рентгенівського кванта не може перевищувати кінетичної енергії електрона, то

Фізика напівпровідників. (5.63)

Звідси

Фізика напівпровідників , (5.64)

що відповідає експериментальним вимірюванням. Оскільки електрон віддає довільну частину своєї енергії, то поява електромагнітного випромінювання різних довжин хвиль цілком зрозуміла.

При достатньо великій швидкості електронів, крім гальмівного випромінювання, виникає також характеристичне випромінювання. Воно зумовлене збудженням внутрішніх електронних оболонок атомів. Рентгенівський спектр характеристичного випромінювання – дискретний.


§ 5.11. Елементи теорії відносності (релятивістська механіка)


Рух тіл зі швидкостями значно меншими від швидкості світла у вакуумі (Фізика напівпровідників описується законами класичної механіки.

Розглянемо будь-які дві інерціальні системи відліку К і Фізика напівпровідників (мал.5.25). Перетворення координат Галілея для переходу від однієї інерціальної системи відліку Фізика напівпровідників до іншої К(х,у,z) у випадку, показаному на мал.5.25, мають вигляд:

Фізика напівпровідників (5.65)

де v0 – швидкість руху системи Фізика напівпровідників відносно К (при t=0 початки координат систем відліку співпадають). З перетворень координат Галілея випливає правило додавання швидкостей Фізика напівпровідників (5.66)

де Фізика напівпровідників – швидкість тіла у системі К, Фізика напівпровідників – його швидкість у системі відліку Фізика напівпровідників

Величини відрізків і проміжки часу при переході від однієї системи відліку до іншої не змінюються:

Фізика напівпровідників (5.67)

В класичній механіці простір і час розглядаються незалежно один від одного. Механічні закони незмінні (інваріантні) при переході від однієї системи відліку до іншої. Інваріантність законів механіки відносно перетворень координат Галілея є математичним виразом механічного принципу відносності: у різних інерціальних системах відліку всі механічні процеси при рівних умовах протікають однаково, тобто всі інерціальні системи відліку рівноправні між собою.

Якщо швидкість тіл наближається до швидкості світла у вакуумі, то закони класичної механіки перестають бути справедливими. У цьому випадку слід користуватись спеціальною теорією відносності – релятивістською механікою.

Спеціальна теорія відносності грунтується на двох постулатах Ейнштейна. Перший постулат: всі закони природи інваріантні при переході від однієї інерціальної системи відліку до іншої. Ейнштейн, фактично, поширив механічний принцип відносності Галілея на всі фізичні явища. Другий постулат: швидкість світла у вакуумі однакова у всіх інерціальних системах відліку і не залежить від руху джерел і приймачів світла.

Ці два принципи являють собою основу спеціальної теорії відносності, яка, в свою чергу, є теорією простору і часу.

В спеціальній теорії відносності замість перетворень Галілея слід користуватись перетвореннями Лоренца. У простому випадку, коли координатні осі 0Х і Фізика напівпровідниківспівпадають, перетворення координат Лоренца мають вигляд:

Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників (5.68)

Зауважимо, що перетворення Лоренца при v<<c переходять у перетворення Галілея.

З перетворень Лоренца випливають два важливих наслідки. По-перше, довжина тіла l, виміряна в системі (К), відносно якої воно рухається, виявляється меншою довжини тіла l0, виміряної в системі (Фізика напівпровідників), відносно якої тіло нерухоме

Фізика напівпровідників. (5.69)

Систему відліку (Фізика напівпровідників, відносно якої тіло нерухоме, називають власною системою відліку.

По-друге, власний проміжок часу Фізика напівпровідників менший проміжку часу Фізика напівпровідників, відрахованого за годинником, який рухається відносно тіла

Фізика напівпровідників. (5.70)

Власний час Фізика напівпровідників відраховується за годинником системи відліку, яка рухається разом з тілом.

Залежність маси m від швидкості його руху дається рівнянням:

mФізика напівпровідників, (5.71)

де m0 – маса спокою тіла.

Динаміка руху тіла в релятивістській механіці описується рівнянням

Фізика напівпровідників, (5.72)

де Фізика напівпровідників (5.73)

є релятивістський імпульс.

Між повною енергією тіла і його релятивістською масою існує взаємозв’язок,

W=mc2. (5.74)

Цю залежність називають законом взаємозв’язку маси і енергії.

Енергію W0=m0c2 (5.75)

називають енергією спокою тіла.

Кінетична енергія тіла

Фізика напівпровідників (5.76)

У випадку малих швидкостей ця формула переходить у відомий вираз

Фізика напівпровідників. (5.77)

Зв’язок між повною енергією та імпульсом

Фізика напівпровідників. (5.78)

Головний висновок теорії відносності: простір і час органічно взаємно пов’язані і утворюють єдину форму існування матерії – простір-час. Саме тому просторово-часовий інтервал між двома подіями – абсолютний (однаковий у всіх інерціальних системах):

Фізика напівпровідниківФізика напівпровідників (5.79)

Окремо взяті просторові і часові проміжки між подіями – відносні.

Таким чином, перетворення Лоренца і всі висновки, які з них випливають, визначають об’єктивно існуючі просторово-часові співвідношення рухомої матерії.

Розділ VI. Елементи атомної фізики, квантової механіки і фізики твердого тіла.


§ 6. 1. Ядерна модель атома. Воднеподібний атом Бора. Спектральні серії


Оскільки світло випромінюється і поглинається атомами речовини, то виникає питання: яка структура атомів забезпечує квантовий (дискретний) характер вказаних процесів? Відповідь на це питання дав Резерфорд (1911р), аналізуючи результати експериментального дослідження розсіяння Фізика напівпровідників-частинок на тонких металічних плівках. Він запропонував ядерну модель атома, згідно з якою в центрі атома Фізика напівпровідниківрозміщене позитивно заряджене ядро Фізика напівпровідників, в якому сконцентрована практично вся маса атома. Навколо ядер по колових чи еліптичних орбітах рухаються електрони. Якщо в нейтральному атомі Z електронів, то заряд ядра Фізика напівпровідників, де Фізика напівпровідників – елементарний заряд.

Рух електрона по орбіті є прискореним. І тому, з точки зору класичної фізики, електрон, що рухається прискорено, повинен випромінювати електромагнітні хвилі, втрачати енергію і кінець кінцем впасти на ядро. Але атом – стійка система електричних зарядів. І тому, приймаючи ядерну модель атома, потрібно відмовитись від класичного опису орбітального руху електронів.

Перший крок в цьому напрямку зробив Н. Бор (1913 р.), сформулювавши наступні постулати:

а) із усіх можливих механічних станів (орбіт) електрона в атомі здійснюються лише такі, для яких момент імпульсу орбітального руху електрона кратний до постійної Планка h, тобто

Фізика напівпровідників, (6.1)

де Фізика напівпровідників – квантове число стану (номер орбіти), а Фізика напівпровідників – постійна Дірака; такі стани (орбіти) називаються стаціонарними;

б) перебуваючи в стаціонарному стані, електрон атома не випромінює і не поглинає енергії;

в) при переході з одного стаціонарного стану на інший (мал.6.1) електрон випромінює (поглинає) квант світла з енергією, рівною різниці енергій цих станів, тобто

Фізика напівпровідників . (6.2)

Отже, основна ідея постулатів Бора полягає в квантуванні (дискретності) механічних характеристик руху електронів в атомі (моменту імпульса, енергії тощо) і в стрибкоподібній зміні цих характеристик.

Вперше ядерна модель атома з постулатами Бора була застосована до воднеподібних атомів Фізика напівпровідниківтощо), в яких навколо ядра рухається по коловій орбіті радіусом r лише один електрон. При цьому ядро вважається нерухомим, а електрон розглядається як класична матеріальна точка. Враховуючи, що в ролі доцентрової сили виступає кулонівська сила взаємодії між електроном та ядром, тобто Фізика напівпровідників, і вираз (6.1), отримаємо для радіуса стаціонарної орбіти електрона вираз

Фізика напівпровідників , (6.3)

де Фізика напівпровідників– борівський радіус, який має зміст радіуса першої (Фізика напівпровідниківорбіти електрона в атомі водню (Фізика напівпровідників. Отже, має місце квантування радіусів стаціонарних орбіт електрона, оскільки Фізика напівпровідників .

Для повної механічної енергії електрона Фізика напівпровідниківлегко отримати вираз

Фізика напівпровідників, (6.4)

де Фізика напівпровідників– постійна Рідберга.

Отже, енергія воднеподібних атомів в стаціонарних станах приймає дискретні значення, тобто квантується. Стан з найнижчою енергією Фізика напівпровідниківназивається основним, усі інші стани – збудженими. Стан з найвищою енергією Фізика напівпровідниківвідповідає іонізації атома. Отже, енергія іонізації воднеподібних атомів

Фізика напівпровідників, (еВ).

І тому зручно інколи (6.4) записувати у вигляді

Фізика напівпровідників. (6.5)

Зобразимо енергетичну діаграму борівського атома водню (Фізика напівпровідників(мал.6.2). В основному стані атом може перебувати як завгодно довго. Якщо ж його перевести певним чином (теплом, світлом, ударом вільних електронів тощо) в збуджений стан, то тривалість перебування в цьому стані складає Фізика напівпровідників, і атом самовільно переходить в основний чи нижчі збуджені стани (мал.6.2), випромінюючи фотони з енергіями

Фізика напівпровідників.

Довжини випромінюваних світлових хвиль розраховуються за серіальною формулою Бальмера:

Фізика напівпровідників, (6.6)

де n2 – квантове число стану, з якого відбувається перехід, n1 – квантове число стану, в який переходить атом.

Усі спектральні лінії можна згрупувати в наступні серії: І–серія Лаймана (Фізика напівпровідників n2Фізика напівпровідників; ІІ–серія Бальмера (Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників ІІІ–серія Пашена (Фізика напівпровідників Фізика напівпровідниківтощо. Лінії серії Лаймана лежать в ультрафіолетовій області, серії Бальмера – у видимій області, серії Пашена – в інфрачервоній області.

Теорія Бора дуже добре описала положення спектральних ліній випромінювання воднеподібних атомів, але виявилась нездатною пояснити спектри випромінювання складних атомів, а також інтенсивності спектральних ліній навіть атомарного водню. Слабкість цієї теорії зумовлена її непослідовністю: вона – напівкласична, напівквантова.


§ 6.2. Корпускулярно-хвильовий дуалізм матерії; гіпотеза де Бройля. Співвідношення невизначеностей Гайзенберга


В 1924 р. Луі де Бройль висунув гіпотезу (постулат) про те, що корпускулярно-хвильовий дуалізм притаманний не тільки світлу, як це показано в розділі V, але матерії взагалі: усяка частинка, яка має імпульс Фізика напівпровідників і енергію Е, володіє хвильовими властивостями, її рух супроводжується хвильовим процесом з довжиною хвилі де Бройля

Фізика напівпровідників (6.7)

та частотою Фізика напівпровідників . (6.8)

В залежності від величини швидкості v (чи кінетичної енергії Т) частинок, їх імпульс розраховується або за класичною формулою (при v<<c, T<<E0)

Фізика напівпровідників, (6.9)

або за релятивістською формулою (при Фізика напівпровідників, Т співмірна з Е0)

Фізика напівпровідників, (6.10)

де m0 – маса спокою частинки (таблична величина), Фізика напівпровідниківФізика напівпровідників– її енергія спокою.

Відомо, що хвильові властивості світла найбільш чітко проявляються в явищі дифракції. І тому прояву хвильових властивостей електронних (нейтронних, атомних тощо) пучків слід очікувати в цьому явищі, при якому чітка дифракційна картина спостерігатиметься, коли довжина хвилі співмірна з розміром дифракційної неоднорідності.

Оцінимо довжину хвилі де Бройля електронів, які прискорились відносно слабким електричним полем (Фізика напівпровідників. Саме такі напруги використовуються у вакуумних електронних приладах (радіолампи, ЕПТ, рентгенівські трубки тощо). Підставляючи в (6.9) значення кінетичної енергії Фізика напівпровідниківеВ, отримаємо за (6.7) значення довжин хвиль

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: