Xreferat.com » Рефераты по физике » Фізика напівпровідників

Фізика напівпровідників

/>-розпаду визначається на основі формули (7.7), де дефект маси реакції

Фізика напівпровідників. (7.21)

Ця енергія виділяється у вигляді кінетичної енергії продуктів реакції, яку можна розрахувати на основі законів збереження енергії та імпульсу.

У більшості випадків радіоактивний елемент випромінює Фізика напівпровідників-частинки декількох чітко визначених груп. Це обумовлено тим, що дочірнє ядро може виникати не тільки в основному стані 1, але і в збуджених станах 2,3,… (мал.7.3). За час існування збуджених станів Фізика напівпровідниківс дочірнє ядро переходить в більш низький чи нормальний стан, випромінюючи Фізика напівпровідників-квант. Так виникають Фізика напівпровідників-промені, які, звичайно, супроводжують Фізика напівпровідників-розпад, хоча дочірнє ядро може звільнитись від надлишку енергії також іншими способами: випромінюючи яку-небудь частинку, або йонізуючи атом (процес внутрішньої конверсії).

Процес Фізика напівпровідників-розпаду не можна пояснити на основі класичної механіки: з радіоактивних ядер випромінюються Фізика напівпровідників-частинки з енергією ~6МеВ, в той же час, при бомбардуванні ядер Фізика напівпровідників-частинками з енергією ~8МеВ такі Фізика напівпровідників-частинки не проникають в ядро. Ядро для Фізика напівпровідників-частинки є потенціальним бар’єром, висота якого U0 більша енергії Фізика напівпровідників-частинки Е (мал.7.4). Внутрішня сторона бар’єру обумовлена ядерними силами, зовнішня – силами кулонівського відштовхування. Явище стає зрозумілим на основі квантової механіки: Фізика напівпровідників-частинка виникає в момент радіоактивного розпаду ядра і долає бар’єр ядра на основі тунельного ефекту (для мікро- частинки існує відмінна від нуля ймовірність проникнути через бар’єр з енергією, меншою висоти бар’єру; Г. Гамов, 1929 р).

Маючи великий заряд і масу, Фізика напівпровідників-частинки інтенсивно йонізу- ють молекули речовини, тому пробіг Фізика напівпровідників-частинок в речовині – незначний; вони, наприклад, повністю затримуються аркушем паперу. Проникна здатність Фізика напівпровідників- променів – значна: щоб зменшити їх інтенсивність вдвічі, потрібний шар свинцю товщиною~1см.

Існує три різновиди Фізика напівпровідників-розпаду: Фізика напівпровідників-розпад (ядро випромінює електрон Фізика напівпровідників), Фізика напівпровідників-розпад (ядро випромінює позитрон Фізика напівпровідників) і так зване електронне захоплення (ядро поглинає один з електронів К–, рідше L–, чи М– шару свого атома).

Фізика напівпровідників-розпад відбувається за схемою

Фізика напівпровідників; (7.22)

звідси видно, що при Фізика напівпровідників-розпаді масове число дочірнього ядра не змінюється, а зарядове число змінюється на одиницю, наприклад, Фізика напівпровідників. Пояснення Фізика напівпровідників-розпаду зустрілося з труднощами:

незрозумілим було походження електрона (електронів у ядрах немає);

незрозумілим був неперервний характер Фізика напівпровідників-спектрів ядер (мал.7.5);

було незрозуміло, чому при Фізика напівпровідників-розпаді не змінюється спін ядра?

Ці труднощі усунули В. Паулі та Е.Фермі (1932–1934 р.р.). Вони висунули гіпотезу, що електрон при Фізика напівпровідників-розпаді виникає в ядрі разом з антинейтрино Фізика напівпровідниківза рахунок процесу

Фізика напівпровідників. (7.23)

Антинейтрино не має маси спокою і електричного заряду, але має спін 1/2. Процес (7.23) – можливий енергетично, бо Фізика напівпровідників він пояснює походження електрона при Фізика напівпровідників-розпаді, а також – незмінність масового числа і зростання зарядового числа дочірнього ядра на одиницю (протон Фізика напівпровідниківзалишається в ядрі). Виліт з ядра двох партнерів (електрона і антинейтрино), спіни яких компенсуються, усуває трудність зі спіном при Фізика напівпровідників-розпаді, а також пояснює неперервний характер Фізика напівпровідників-спектру, бо максимальна енергія Фізика напівпровідників-розпаду Фізика напівпровідниківрозподіляється між двома партнерами статистично. Походження Фізика напівпровідників-променів, що супроводжують Фізика напівпровідників-розпад – таке ж, як і при Фізика напівпровідників-розпаді: дочірнє ядро може виникати у збуджених станах, висвічуючи Фізика напівпровідників-кванти при переходах у більш низькі стани.

Фізика напівпровідників-розпад відбувається за схемою

Фізика напівпровідників, (7.24)

наприклад, Фізика напівпровідників. Він супроводжується випромінюванням позитрона Фізика напівпровідників і нейтрино Фізика напівпровідників, які є античастинками, відповідно, для електрона Фізика напівпровідників і антинейтрино Фізика напівпровідників. Цей вид Фізика напівпровідників-розпаду має місце для штучнорадіоактивних ядер, які мають надлишок протонів над нейтронами. Його можна пояснити за рахунок процесу

Фізика напівпровідників. (7.25)

Для вільного протона цей процес – неможливий, бо Фізика напівпровідників; в ядрі ж протон може запозичити потрібну енергію від інших нуклонів ядра.

Реакція електронного захоплення має вигляд

Фізика напівпровідників, (7.26)

що можна пояснити перетворенням протона в нейтрон

Фізика напівпровідників. (7.27)

Захоплення електрона ядром супроводжується характеристичним рентгенівським випромінюванням, яке обумовлене перебудовою електронної оболонки атома внаслідок виникнення електронної вакансії в ній. По цьому випромінюванню і було відкрите К-захоплення експериментально (Альварец, 1937 р.).

Суттєва для пояснення Фізика напівпровідників-розпаду гіпотеза нейтрино Паулі-Фермі стала початком вивчення так званої слабкої взаємодії, відповідальної за ряд перетворень елементарних часток. Ця гіпотеза була підтверджена експериментально Рейнсом і Коуеном (1953–1956р.р.), яким при роботі на реакторі вдалось підтвердити реакцію

Фізика напівпровідників, (7.28)

що є, фактично, оберненням реакції (7.23).

Важливим для практичних застосувань радіоактивності є поняття активності радіоактивного препарату. Під активністю радіоактивного зразка розуміють число розпадів, які відбуваються в ньому за одиницю часу

Фізика напівпровідників. (7.29)

З (7.15) випливає, що

Фізика напівпровідників, (7.30)

тобто активність змінюється з часом за законом

Фізика напівпровідників, (7.31)

де Фізика напівпровідників– активність при Фізика напівпровідників. Одиницею активності в системі СІ є Ібеккерель (Бк), що відповідає одному розпадові за секунду. Позасистемними одиницями активності є Ік’юрі (Кі) та Ірезерфорд (Рд); ІКіФізика напівпровідниківБк, ІРдФізика напівпровідниківБк. За відомою активністю може бути розрахована експозиційна доза радіації та поглинута доза (енергія йонізуючого випромінювання, розрахована на одиницю маси поглинаючої речовини). Для вимірювання експозиційної та поглинутої доз використовуються прилади різних типів – дозиметри.


§ 7.4. Ядерні реакції


Ядерні реакції – перетворення ядер при їх взаємодії з легкими частинками або іншими ядрами. Така взаємодія виникає при зближенні реагуючих часток до відстаней ~10-13см. Найбільш поширеним типом ядерної реакції є взаємодія легкої частинки a з ядром Х, в результаті якої утворюється легка частинка b і ядро Y

Фізика напівпровідників, (7.32)

що скорочено позначають Х(а,b)Y. В якості легких часток можуть фігурувати: нейтрон, протон, дейтон, Фізика напівпровідників-частинка, Фізика напівпровідників-квант. Ядерні реакції–основний метод вивчення структури ядра і його властивостей.

У будь-якій ядерній реакції виконуються закони збереження зарядового і масового чисел, а також енергії, імпульсу та момента імпульсу. Енергію реакції можна розрахувати на основі формули (7.7), де дефект маси реакції Фізика напівпровідників визначається співвідношенням

Фізика напівпровідників. (7.33)

Якщо Фізика напівпровідників енергія виділяється; якщо Фізика напівпровідників енергія поглинається.

Тип ядерної реакції залежить від енергії бомбардуючих часток. При малих енергіях реакція здійснюється в два етапи (Н. Бор, 1936 р.). На першому етапі ядро Х захоплює частинку а, в резулттаті чого виникає збуджене проміжне компаунд-ядро П. На другому етапі ядро П випромінює частинку b і перетворюється в ядро Y; в цілому процес має вигляд

Фізика напівпровідників. (7.34)

Середній час життя компаунд-ядра складає (10-15–10-16)с, він значно більший часу проходження нуклоном ядра Фізика напівпровідниківc, тому захоплення частинки а і випромінення частинки b – незалежні процеси. Якщо Фізика напівпровідників, процес (7.34) називають розсіюванням; власне ядерна реакція має місце, якщо Фізика напівпровідників. При енергії збудження ядра П, яка менша необхідної для відокремлення від нього часток, єдиний шлях його розпаду – випромінювання Фізика напівпровідників-квантів; такий процес називають радіаційним захопленням. При великих енергіях бомбардуючих часток проміжне ядро не утворюється, процес має вигляд (7.32) і носить назву прямої ядерної взаємодії.

Ймовірність різних взаємодій в ядерній фізиці прийнято характеризувати за допомогою ефективного перерізу взаємодії

Фізика напівпровідників, (7.35)

де N – потік часток, що падають на деяку мішень, Фізика напівпровідників– число часток, які зазнають взаємодії, d – товщина мішені, n – концентрація ядер мішені. Ця величина характеризує ймовірність взаємодії в розрахунку на одне ядро в шарі одиничної товщини. Її прийнято вимірювати в барнах:1барн=10-24см2.

Велике значення мають реакції, які викликаються нейтронами. Із-за відсутності електричного заряду нейтрону не доводиться долати потенціальний бар’єр ядра, тому в ядра легко проникають навіть теплові нейтрони з енергією Е~0,03еВ. Звичайно для захоплення нейтронів має місце монотонна залежність Фізика напівпровідників, однак спостерігаються випадки резонансного захоплення нейтронів. Так, для Фізика напівпровідників Фізика напівпровідниківрізко зростає при Е=7еВ, досягаючи 23000 барн. Таке резонансне поглинання має місце, коли енергія, внесена нейтроном в ядро, рівна тій, яка необхідна для його переводу на збуджений енергетичний рівень.

Важливу групу ядерних реакцій складають реакції ділення важких ядер при їх бомбардуванні нейтронами (О.Ган, Р.Штрасман, О.Фріш, Л. Мейтнер, 1939 р.). При цьому ядро ділиться на декілька більш легких ядер (найчастіше – на два осколки зі співвідношенням мас 2:3) з випроміненням 2-3 вторинних нейтронів і виділенням величезної енергії (~ІМеВ на нуклон), наприклад,

Фізика напівпровідників. (7.36)

Мінімальна енергія, необхідна для поділу ядра, називається енергією активації; її вносить в ядро бомбардуючий нейтрон. Це приводить до деформації ядра внаслідок порушення рівноваги кулонівських сил і сил поверхневого натягу, поділу ядра і розлітання осколків з великими швидкостями (Н.Бор, Я.І.Френкель, 1940 р.). Осколки виносять понад 80% енергії ділення, декілька МеВ виносять нейтрони, решта енергії виділяється пізніше під час Фізика напівпровідників-розпаду продуктів ділення.

Оскільки відношення числа нейтронів до числа протонів Фізика напівпровідників для середніх ядер рівне 1,3, а для важких ядер – 1,6, звільнення осколків від надлишку нейтронів і приводить до виникнення вторинних нейтронів. Переважна більшість з них виникає в момент ділення (миттєві нейтрони); однак, 0,75% вторинних нейтронів виникають з запізненням (запізнілі нейтрони). Вони “випаровуються” Фізика напівпровідників-радіоактивними осколками вже після ділення ядра з розкидом в часі від 0,05с до десятків секунд. Саме це дозволяє плавно керувати ланцюговою реакцією ділення.

Ядерна реакція стає ланцюговою, якщо частинки, що її викликають, виникають як продукти цієї реакції. В реакції типу (7.36), викликаній тепловим нейтроном, вторинні нейтрони виникають швидкими в середній кількості Фізика напівпровідників на кожний акт ділення. Якщо частина f загальної кількості вторинних нейтронів буде використана для продовження реакції ділення, то на один нейтрон першого покоління прийдеться

Фізика напівпровідників (7.37)

нейтронів другого покоління, тому швидкість зміни потоку нейтронівФізика напівпровідників і

Фізика напівпровідників, (7.38)

де n0-потік нейтронів при Фізика напівпровідників, Фізика напівпровідників-час життя покоління нейтронів. Якщо Фізика напівпровідників, здійснюється самопідтримувана ланцюгова реакція, що має місце в ядерних реакторах. При Фізика напівпровідників реакція перестає бути регульованою і закінчується вибухом; при Фізика напівпровідників ланцюгова реакція згасає.

Вивчення можливостей реалізації цих умов показало, що природній уран містить ~99,3% ізотопу Фізика напівпровідників і ~0,7% ізотопу Фізика напівпровідників. Ядра Фізика напівпровідників діляться як швидкими, так і тепловими нейтронами, ядра Фізика напівпровідниківділяться лише швидкими нейтронами з енергією Е > 1МеВ, але ефективний переріз поділу Фізика напівпровідників для них малий. Конкуруючими процесами є непружне розсіяння і радіаційне захоплення нейтронів, тому в природньому урані ланцюгова реакція ділення самочинно розвинутись не може. Якщо природній уран збагатити ізотопом Фізика напівпровідників, то на швидких нейтронах реалізується співвідношення типу (7.37):

Фізика напівпровідників, (7.39)

де Фізика напівпровідників-середнє число нейтронів на кожний захоплений нейтрон, Фізика напівпровідників-коефіцієнт використання швидких нейтронів. З умови Фізика напівпровідників визначаються критичні розміри і критична маса атомної бомби, що для Фізика напівпровідників дає Фізика напівпровідників~9см і Фізика напівпровідників~50кг. При Фізика напівпровідників ядерні заряди можна зберігати; при з’єднанні докритичних мас у надкритичні відбувається атомний вибух еквівалентний вибуху Фізика напівпровідників тон тротилу (США, 1945; СРСР, 1949р).

При реалізації ланцюгової реакції ділення на теплових нейтронах необхідне використання сповільнювача нейтронів (важка вода Фізика напівпровідників, графіт, які мало поглинають нейтрони). Тоді стає можливим використання природнього урану. Коефіцієнт розмноження теплових нейтронів у цьому випадку визначається співвідношенням:

Фізика напівпровідників. (7.40)

Це – так звана формула чотирьох співмножників, де Фізика напівпровідників-коефіцієнт зростання потоку нейтронів за рахунок поділу ядер швидкими нейтронами, Фізика напівпровідників-доля сповільнюваних нейтронів, які не зазнають поглинання ядрами Фізика напівпровідників, Фізика напівпровідників- коефіцієнт використання теплових нейтронів (не поглинутих домішками і не вилітаючих за межі активної зони). Якщо перші два співмножники залежать лише від активно подільного матеріалу, другі два суттєво залежать від конструкції реактора. Оптимізація цих коефіцієнтів в уран-графітовому реакторі, де стержні з природнього урану відповідного діаметра складаються у своєрідну решітку з блоками графітового сповільнювача, дозволяє досягти Фізика напівпровідників і за допомогою автоматично регульованих стержнів з Фізика напівпровідників і В, які активно поглинають нейтрони, підтримувати регульовану ланцюгову реакцію ділення ядер на заданому рівні (США, 1942р; СРСР, 1945р). Використання відповідного теплоносія (вода, рідкі метали), який циркулює через активну зону, дозволяє виводити з неї тепло, що виділяється за рахунок утилізації кінетичної енергії осколків ділення, і перетворювати її в енергію пари (атомні двигуни) та електричну енергію (атомні електростанції). Запуск і плавне регулювання роботи атомного реактора можливі за рахунок використання запізнілих нейтронів; його зупинка досягається скиданням в реактор поглинаючих стержнів з Cd і В, внаслідок чого k стає меншим одиниці.

Миттєві нейтрони реактора використовуються частково для підтримання ланцюгової реакції, а частково – для відтворення ядерного пального. За рахунок радіаційного захоплення нейтронів ядрами Фізика напівпровідників виникає ізотоп Фізика напівпровідників, який після двох Фізика напівпровідників-розпадів перетворюється в Фізика напівпровідників. Цей ізотоп, як і Фізика напівпровідників, є активно подільним матеріалом, тому після хімічного виділення з відпрацьованих уранових стержнів реактора може використовуватись для виготовлення ядерних боєзарядів. На цих засадах базується сучасна ядерна енергетика з усіма її використаннями у мирних та військових цілях і екологічними проблемами, які вона породила. Зокрема, все більш актуальною стає проблема поховання радіоактивних відходів, що накопичуються.

Іншою групою ядерних реакцій, які супроводжуються виділенням величезної енергії, є термоядерні реакції синтезу важких ядер (наприклад, Фізика напівпровідників) з більш легких (наприклад, ізотопів водню Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
Подробнее

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: