Xreferat.com » Рефераты по физике » Фізика напівпровідників

Фізика напівпровідників

де Бройля Фізика напівпровідниківнм. Оскільки розміри макроприладів значно більші від Фізика напівпровідників, то хвильові властивості електронів в цьому випадку не відслідковуються. В цей же час розраховані значення Фізика напівпровідників співмірні з розміром кристалічної гратки (Фізика напівпровідниківнм) твердих тіл. І тому така гратка повинна бути дифракційним пристроєм для електронних пучків. Дійсно, при проходженні електронних пучків через тонкі полікристалічні металічні плівки та при їх відбиванні від монокристалів спостерігається дифракційна картина, така ж як і у випадку рентгенівських променів.

Відмітимо, що довжина хвиль де Бройля рухомих макротіл, за рахунок великої маси, настільки мала, що їх хвильову природу виявити неможливо.

В класичній механіці стан частинки задається сукупністю точно заданих координат (x,y,z) та проекцій вектора імпульсу (рх, рy, рz). Зокрема, для одновимірного випадку неточності (невизначеності) координати (Фізика напівпровідників та імпульсу (Фізика напівпровідниківрівні нулю, і тому: Фізика напівпровідників.

Корпускулярно-хвильовий дуалізм частинок в мікросвіті накладає обмеження на можливості класичного опису. Дійсно, вільна частинка, що рухається вздовж осі х, описується плоскою монохроматичною хвилею де Бройля

Фізика напівпровідників, (6.11)

де Фізика напівпровідників – її циклічна частота, Фізика напівпровідників – її хвильове число. В цьому випадку Фізика напівпровідників, і тому положення частинки повністю невизначене: Фізика напівпровідників. З іншого боку, імпульс такої частинки (Фізика напівпровідниківстрого визначений, бо Фізика напівпровідників і Фізика напівпровідників. А отже, добуток Фізика напівпровідників є математично невизначеним (Фізика напівпровідників.

В мікросвіті можна змоделювати об’єкти (наприклад, хвильовий пакет), для яких координата точно визначена (Фізика напівпровідників, але імпульс повністю невизначений (Фізика напівпровідників, і тому має місце математична невизначеність типу Фізика напівпровідників

Аналізуючи умовні експерименти, пов’язані з проходженням мікрочастинок через щілини, Гайзенберг (1927 р.) встановив наступні співвідношення між невизначеностями координат та відповідних імпульсів мікрочастинок

Фізика напівпровідників . (6.12)

Інтерпретацію цих співвідношень дав Н. Бор у вигляді принципу доповнюваності:

1) інформація про стан мікрочастинок може бути отримана лише за допомогою макроприладів, які взаємодіють з мікрочастинками;

2) за допомогою конкретного макроприладу можна встановити точне значення або координати, або імпульсу; при цьому чим точніше встановлена одна характеристика, тим невизначеніша інша.

Із співвідношення Гайзенберга слідує, зокрема, що поняття електронної орбіти в атомі втрачає зміст. Дійсно, якщо невизначеність швидкості електрона співмірна з самою швидкістю, тобто Фізика напівпровідників, то невизначеність координати Фізика напівпровідників, що співмірно з розміром атома. А отже, електрон “розмазаний” по всьому об’ємі атома.

Пара “координата-імпульс” у співвідношенні (6.12) не є випадковою, оскільки вона входить як добуток в рівняння плоскої хвилі де Бройля (6.11), представлене у вигляді

Фізика напівпровідників. (6.13)

І тому слід очікувати, що і для іншої пари “енергія-час” матиме місце співвідношення невизначеності

Фізика напівпровідників, (6.14)

де Фізика напівпровідниківмає зміст тривалості перебування (часу життя) мікрочастинки в певному стані. Зокрема, для основного стану електрона у воднеподібному атомі Фізика напівпровідників і тому Фізика напівпровідників, тобто енергетичний рівень основного стану нерозмитий.


§ 6.3. Хвильова функція та її зміст. Рівняння Шрьодінгера


Корпускулярно-хвильовий дуалізм матерії встановлює межі застосування класичної механіки, і для опису мікросвіту використовуються закони квантової механіки, в якій стан мікрочастинок задається вже не координатами та імпульсами, а хвильовою функцією Фізика напівпровідників. Зокрема, для вільної одновимірної частинки хвильовою функцією є плоска хвиля де Бройля, яку представимо тут у комплексній формі:

Фізика напівпровідників, (6.15)

де Фізика напівпровідників. Помноживши Фізика напівпровідників на комплексно спряжену функцію Фізика напівпровідників, отримаємо

Фізика напівпровідників.

З точки зору хвильових уявлень квадрат амплітуди хвилі визначає її інтенсивність; з точки зору корпускулярних уявлень – це ймовірність виявити мікрочастинку в певній області простору. Отже, фізичний зміст має не сама хвильова функція, а вираз Фізика напівпровідників, який називається густиною імовірності. Імовірність знайти частинку в елементарному об’ємі Фізика напівпровідників становить

Фізика напівпровідників. (6.16)

Для частинок, які не є вільними, хвильова функція не представляється хвилею де Бройля, але її ймовірнісна інтерпретація залишається в силі.

Оскільки імовірність повинна бути однозначною, неперервною і скінченною, то на хвильову функцію накладаються наступні стандартні вимоги:

1) вона повинна бути однозначною, неперервною і скінченною;

перші похідні від хвильової функції по координатах і часу також повинні бути неперервними, що забезпечить “гладкість” імовірності;

вона повинна бути інтегрованою; зокрема, Фізика напівпровідників, як імовірність знайти частинку в будь-якій точці простору V (імовірність вірогідної події).

Для знаходження хвильової функції конкретного квантовомеханічного об’єкту необхідно розв’язати рівняння Шрьодінгера (1926 р.)

Фізика напівпровідників, (6.17)

яке є аналогом ІІ закону Ньютона класичної механіки. В цьому рівнянні

Фізика напівпровідників– (6.18)

оператор Гамільтона або оператор повної енергії частинки, де m – маса частинки, Фізика напівпровідників– оператор Лапласа:

Фізика напівпровідників, (6.19)

U – оператор потенціальної енергії, дія якого зводиться до простого множення на хвильову функцію.

Якщо потенціальна енергія частинки явно не залежить від часу, тобто Фізика напівпровідників, то квантовомеханічна задача називається стаціонарною. І хвильову функцію можна представити у вигляді Фізика напівпровідників.

Координатнозалежну складову хвильової функції знаходять із розв’язку рівняння Шрьодінгера для стаціонарних станів

Фізика напівпровідників, (6.20)

де параметр Е має зміст енергії частинки.

Розв’язок цього диференційного рівняння задовільняє стандартні вимоги до хвильової функції, як правило, не при усяких, а дозволених (дискретних) значеннях параметра Е. Ці значення Е називаються власними значеннями оператора Фізика напівпровідників, а відповідні хвильові функції Фізика напівпровідників– власними функціями цього оператора. В кожному конкретному випадку потрібно задати аналітичну форму оператора Фізика напівпровідників (6.18), тобто побудувати потенціальну модель квантомеханічного об’єкту.


§6.4. Частинка в одновимірній прямокутній потенціальній ямі (ящику). Проходження частинки через потенціальний бар’єр


Усякий зв’язаний стан частинки (електрон в атомі, вільний електрон в металі, нуклон в ядрі тощо), тобто стан з від’ємною потенціальною енергією, можна описати поняттям потенціальної ями.

Розглянемо найпростіший випадок, коли частинка масою m перебуває в одновимірній прямокутній нескінченно глибокій потенціальній ямі шириною l .Оскільки початок відліку потенціальної енергії можна вибирати довільно, то задачу про “яму” замінимо задачею про “ящик”, на дні якого потенціальна енергія дорівнює нулю, а стінки якого нескінченно високі (мал.6.3). Оператор Гамільтона Фізика напівпровідників(6.18) для цього випадку має вигляд

Фізика напівпровідників, (6.21)

де Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників Фізика напівпровідниківФізика напівпровідників

Всередині ящика рівняння Шрьодінгера запишеться як

Фізика напівпровідників. (6.22)

Розв’язок цього рівняння, з врахуванням стандартних вимог, зокрема, Фізика напівпровідників, має вигляд

Фізика напівпровідників, (6.23)

де n=1,2,3,… – квантове число стану частинки. Енергія частинки в різних квантових станах

Фізика напівпровідників , (6.24)

тобто приймає не довільні, а дискретні значення Е1, Е2, Е3, …, зображені на мал.6.3 відповідними енергетичними рівнями. Густина імовірності Фізика напівпровідників залежить від координати частинки, при цьому по різному в кожному квантовому стані.

Відстань між сусідніми енергетичними рівнями

Фізика напівпровідників. (6.25)

Зокрема, для електрона в ямі шириною lФізика напівпровідників, яка співмірна з розміром атома, отримаємо Фізика напівпровідників В цей же час для макрооб’єктів, коли m i l – дуже великі, відстань між рівнями стає зникаюче малою, і тому квантуванням енергії можна знехтувати. Задача про частинку в потенціальній ямі скінченної глибини має дещо складніший розв’язок, але висновок про квантування енергії залишається в силі і в цьому випадку.

Спорідненою до описаної є задача про проходження частинки через потенціальний бар’єр шириною l і висотою U0 (мал.6.4). Якщо частинка класична, то вона пролітає над бар’єром, коли Е>U0, і відбивається від нього, коли Е<U0, бо проникнення під бар’єр означало б, що її кінетична енергія від’ємна.

Для квантовомеханічної мікро-частинки розв’язок рівняння Шрьодінгера дає, що хвильові функції в усіх трьох областях (Фізика напівпровідниківвідмінні від нуля, тобто мікрочастинка проникає під бар’єр і за бар’єр. Це явище називається тунелюванням. Від’ємні значення кінетичної енергії в області ІІ не можуть турбувати, бо в квантовій механіці, в силу дії співвідношення Гайзенберга (§ 6.2), кінетична енергія Фізика напівпровідників, як і потенціальна енергія U(x), не є точно визначеними. Прозорість бар’єру Фізика напівпровідниківтим більша, чим менша його ширина і висота, а також, чим менша маса частинки, тобто ефект тунелювання помітний лише в мікросвіті.


§ 6.5. Квантовий лінійний гармонічний осцилятор


Лінійний гармонічний осцилятор – це матеріальна точка, яка здійснює рух вздовж осі х під дією квазіпружної сили Фізика напівпровідників. Потенціальна енергія осцилятора (мал.6.5):

Фізика напівпровідників, (6.26)

де m – маса осцилятора, Фізика напівпровідників – його власна циклічна частота, х – зміщення від положення рівноваги. Підставляючи (6.26) в рівняння Шрьодінгера (6.20), отримаємо

Фізика напівпровідників. (6.27)

Розв’язок цього рівняння, виражений через поліноми Чебишева-Ерміта, задовільняє стандартні вимоги до хвильових функцій лише тоді, коли енергія осцилятора квантується за законом

Фізика напівпровідників, (6.28)

де Фізика напівпровідників=0,1,2,… – коливальне квантове число.

Відмітимо, що найменша енергія квантового осцилятора при Фізика напівпровідників=0, так звана нульова енергія, на відміну від класичного осцилятора не дорівнює нулю. Наявність нульових коливань підтверджується експериментально фактом розсіяння світла кристалами при дуже низьких температурах.

Перебуваючи в певному квантовому стані, осцилятор не поглинає і не випромінює енергії. Випромінювання (поглинання) енергії відбувається при переході осцилятора між квантовими станами, при цьому дозволяються (правила відбору) переходи лише між сусідніми енергетичними рівнями (мал.6.5), тобто Фізика напівпровідників. Енергія випромінюваного (поглинутого) кванту Фізика напівпровідників, що підтверджує квантовий постулат Планка.


§ 6.6. Воднеподібні атоми в квантовій механіці. Квантові числа електрона в атомі


Потенціальна енергія електрона в кулонівському полі ядра воднеподібного атома має вигляд

Фізика напівпровідників, (6.29)

де r – відстань від центру ядра.

З врахуванням (6.29) стаціонарне рівняння Шрьодінгера (6.20) запишеться як

Фізика напівпровідників. (6.30)

Оскільки кулонівське поле володіє центральною симетрією, то зручно перейти до сферичних координат, де положення довільної точки описується однією лінійною координатою (r) і двома кутовими (Фізика напівпровідників. В цьому випадку у хвильовій функції електрона можна провести розділення змінних:

Фізика напівпровідників.

Стандартні вимоги як до хвильової функції в цілому, так і до окремих складових виконуються лише при певних (дискретних) значеннях не тільки енергії електрона Еn, але і квадрату моменту імпульсу його орбітального руху Фізика напівпровідників, а також проекції цього моменту Фізика напівпровідниківна вибраний напрямок (вісь z). Квантування вказаних характеристик визначається трьома квантовими числами: головним n, орбітальним (азімутальним) Фізика напівпровідників та магнітним Фізика напівпровідників наступним чином:

Фізика напівпровідників, (6.31)

де n=1,2,3,…; відмітимо, що (6.31) співпадає з (6.4) для борівського воднеподібного атома;

Фізика напівпровідників, (6.32)

де Фізика напівпровідників=0,1,2,…, n-1;

Фізика напівпровідників, (6.33)

де Фізика напівпровідників=0,Фізика напівпровідників.

Оскільки енергія електрона Еn визначається лише головним квантовим числом n, а хвильова функція Фізика напівпровідників– трьома квантовими числами, то декільком станам з різними Фізика напівпровідників та Фізика напівпровідників відповідає одне значення енергії. Така ситуація називається квантовомеханічним виродженням. Наприклад, енергія Е2 реалізується в чотирьох станах з хвильовими функціями Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників Фізика напівпровідників. В загальному, кратність виродження дорівнює n2 . Традиційно, стани з різними Фізика напівпровідників позначаються наступними буквами:

Фізика напівпровідників: 0, 1, 2, 3, …

стан: s, p, d, f, …

Для попереднього прикладу енергія Е2 реалізується в станах 2s i 2p.

Основний стан (1s) є невиродженим і описується хвильовою функцією

Фізика напівпровідників. (6.34)

Для цього стану імовірність перебування електрона в сферичному шарі одиничної товщини на відстані r від центру ядра

Фізика напівпровідників~Фізика напівпровідників. (6.35)

Як видно з мал.6.6, де представлена залежність Фізика напівпровідників, максимальна імовірність реалізується на відстанях, рівних борівському радіусу а0 . Отже, борівські траєкторії можна інтерпретувати в квантовій механіці як геометричне місце точок з максимальною імовірністю перебування електрона. Хоч в дійсності його заряд “розмазаний” по всьому об’єму атома.


§ 6.7. Власний момент (спін) електрона. Принцип Паулі. Забудова складних атомів. Характеристичне рентгенівське випромінювання


Орбітальний рух електрона в атомі можна розглядати як коловий струм, з яким пов’язаний магнітний момент Фізика напівпровідників. Проекція цього моменту на вибраний напрямок, який задається магнітним полем індукцією В,

Фізика напівпровідників, (6.36)

де mел – маса електрона, Фізика напівпровідників – магнітне квантове число. В s-стані Фізика напівпровідників=0, і тому такий електрон не повинен володіти магнітним моментом, що суперечить ряду експериментальних спостережень. І тому була висунута

(1925 р.) гіпотеза про те, що електрони володіють власним, не пов’язаним з просторовим переміщенням, моментом імпульсу і відповідним магнітним моментом. Ця властивість електронів була названа спіном. Спіновий момент імпульсу електрона визначається формулою

Фізика напівпровідників, (6.37)

де s – cпінове квантове число, рівне Фізика напівпровідників.

Проекція цього моменту на вибраний напрямок (наприклад, напрямок магнітного поля)

Фізика напівпровідників, (6.38)

де ms=Фізика напівпровідників–магнітне спінове число.

Пізніше виявилось, що спіном володіють усі мікрочастинки. При цьому частинки з напівцілим спіном Фізика напівпровідниківФізика напівпровідниківФізика напівпровідників утворюють клас ферміонів (електрони, протони, нейтрони тощо), а частинки з цілим спіном (s=0,1,…) утворюють клас бозонів (фотони, мезони тощо). Для ферміонів справедливий принцип Паулі: два тотожні ферміони не можуть одночасно перебувати в однаковому стані.

В багатоелектронних атомах стан кожного електрона описується четвіркою квантових чисел: n, Фізика напівпровідників, Фізика напівпровідників, ms. Принцип Паулі в цьому випадку гласить: в атомі не може бути двох електронів з ідентичним набором чотирьох квантових чисел. Електрони, які мають однакове головне квантове число n, утворюють шар. Максимальна кількість електронів у шарі визначається формулою 2n2. Класифікація шарів: К(n=1), L(n=2), M(n=3), N(n=4) тощо. Електрони з однаковими квантовими числами n i Фізика напівпровідників утворюють оболонку. Максимальна кількість електронів в оболонці визначається формулою 2(2Фізика напівпровідників+1). Класифікація оболонок: s(Фізика напівпровідників=0), p(Фізика напівпровідників=1), d(Фізика напівпровідників=2), f(Фізика напівпровідників=3) тощо.

При забудові електронами шарів і оболонок, крім принципу Паулі, необхідно врахувати принцип мінімальності енергії. Це означає, що забудова починається з шарів і оболонок, де енергія електронів найменша. У воднеподібних атомах енергія електрона залежить лише від головного квантового числа n. В складних атомах на окремий електрон діє поле не тільки ядра, але і решти електронів. Це приводить до того, що виродження по Фізика напівпровідників знімається, і енергія починає залежати як від n, так і від Фізика напівпровідників. Але, як правило, залежність від n сильніша. І тому

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: