Теоретичні основи теплотехніки
Рис 1.2
В рівняннях (1.6) і (1.8) для двоатомних газів К=1,4 і β кр =0,528, для багатоатомних газів К =1,3, а β кр =0,546.
Витікання газу супроводжується помітними втратами кінетичної енергії потоку на тертя між шарами газу і газу зі стійками каналу.
Із-за вказаних втрат кінетичної енергії дійсна швидкість витікання w w д, менша теоретичної w. Величину
φ= wд/ w
називають швидкісним коефіцієнтом сопла, а відношення дійсного масового розходу газу Мд до теоретичного М - коефіцієнтом розходу μ
μ = Мд / М (1.10)
Дійсний масовий розхід за 1 с. визначають, використовуючи швидкість витікання і питомий об’єм vд газу в усті сопла:
Мд=fy![]()
або безпосереднім вимірюванням.
Лабораторна установка
Схема лабораторної установки показана на рис. 1.3.

Рис.1.3 1- пневм о циліндр; 2- впускний клапан; 3-випускний клапан; 4 -балон; 5 - запобіжний клапан 6-10- манометри; 7 - трубопроводи; 8 - фільтр; 9-редуктор тиску; 11 - сопло; 12 - стравлюючий клапан; 13 - ковпак; 14 -посудина; 15 – шкала 16 - вказівник.
Повітря Із пневмоциліндра 1 поступає в балон 4, з якого через фільтр 8, редуктор тиску 9 і сопло 11 поступає по трубопроводу 7 в ковпак ІЗ, який знаходиться в посудині 14, заповненій водою. Повітря, яке поступає в ковпак ІЗ, витісняючи з нього воду, піднімає його вверх. Висоту підйому ковпака 13, визначаємо по шкалі 15 за допомогою вказівника 16. Випуск повітря із ковпака 13 проводиться за допомогою стравлюючого клапана 12.
Діаметр ковпака дорівнює 150 мм.
Постановка дослідів
1.Одержати завдання на досліди на шість-вісіи значень Р ,
2.Розрахувати абсолютний тиск (Рабс< Па) для всіх значень β. Тиск в ковпаку 13 (Р2 Па) прийняти рівним атмосферному.
По тиску Р1абс визначити тиск Р1м для манометра 10 для всіх значень р,
З допомогою п не вм о циліндра і заповнити балон 4 стиснутим повітрям до тиску 2-3 атмосфери по манометру 6.
Редуктором тиску 9 відрегулювати тиск повітря Р1м по манометру 10 (при відкритому стравлюючому клапані 12).
По шкалі 13 відмітити положення показника 16
Закрнти стравлюючий клапан 12, одночасно включивши секундомір і визначити положення показника 16 по шкалі 15 при підйомі ковпака 13 на
Відкрити стравлюючий клапан 12 і відрегулювати редуктором тиску 9 по манометру 10 тиск Р1м (для другого значення 0) і продовжити досліди,
Результати дослідів занести а таблицю.
Обробка дослідних даних
1.По рівняннях (1,6) і (1.8) визначити теоретичну швидкість витікання повітря і теоретичний масовий розхід повітря.
2,По рівняннях (1.9) і (1,10) підрахувати швидкісний коефіцієнт сопла φ і коефіцієнту розходу μ.
3.Побудувати графік залежності Mд =f(β) і визначити дійсний максимальний розхід повітря Mд =f(β)
4,Побудувати графік залежності wд =f(β)
Контрольні питання
Пояснити роботу установки по її схемі.
Пояснити черговість включення установки.
Як перевести установку в слідуючий режим роботи,
4.Записати і пояснити рівняння першого закону термодинаміки для потоку.
Пояснити характер зміни розходу повітря із зміною величини β,
Що називають критичним розходом і швидкістю витікання
7.Що називають коефіцієнтом розходу/г і швидкісним коефіцієнтом розходу φ
8.Який канал називають соплом, а який дифузором?
9.Чому при Р1 > Ркр збільшення тиску перед соплом не збільшує розхід повітря?
10.Коли наступає критичний режим витікання ічим він хара ктеризусться
11.Як визначити розрахункове і дійсне максимально можливе значення р для витікання повітря через сопло лабораторної установки
12.Яку швидкість має повітря при витіканні із сопла
Список літератури
Недужий НА.. Алабовский А.Н. Техническая термодинамика й теплопередача, К.: Вища школа, 1981, - 248 с.
Чечеткин А,В., Занемонец Н,А. Тєплотехника, М.: Вьісшая школа, 1986. - 344 с.
Міністерство освіти України
Тернопільський Державний Технічний університет імені Івана Пулюя
Кафедра обладнання харчових технологій
Методичні вказівки
до лабораторної роботи № 2
«Дослідження теплообмінного апарату».
Тернопіль 2003
Дослідження теплообмінного апарату
Мета роботи; Вивчити процес теплообміну в теплообмінних апаратах, ознайомитись з методикою і'х випробування, одержати навики в проведенні експериментів, їх призначення, вплив різних факторів на інтенсивність теплообміну.
Загальні відомості
А Типи теплообмінних апаратів
Теплообмінниками називаються такі апарати, в яких в Збувається передача тепла від одного теплоносія до іншого (процес нагрівання або охолодження).
В теплосилових установках до теплообмінних апаратів належать; паровий котел, пароперегрівач, водяний економайзер, підігрівач повітря, конденсатор, деаератор та ін.
По принципу дії теплообмінні апарати розділяються на рекуперативні, регенеративні, змішувальні із внутрішнім тепловиділенням.
В рекуперативних теплообмінниках тепло від одного теплоносія до другого передасться через стінку (поверхню теплообміну є котлах, пароперегрівачах та ін.)
В регенеративних теплообмінниках тепло передається поперемінним омиванням гарячим і холодним тілом спеціальних металічних плит (насадів -акумуляторів тепла), що мас місце в доменному виробництві.
В теплообмінниках змішуючого типу (контактних) тепло передається безпосередньо змішуванням обох тіл. Вони найпростішої конструкції, в них повніше використовується тепло, але мають обмежену область використання.
Такі теплообмінники - градірні - мають місце на теплові»: електростанціях, в розімкну тих системах охолодження двигунів внутрішнього згоряння, компресорних станцій та ін.
4.Теплообмінники з внутрішнім тепловиділенням мають місце в ядерній енергетиці.
Б. Схеми теплообмінних апаратів
Рекуперативні теплообмінники виготовляються трубчатими або пластинчастими. В свого чергу трубчасті теплообмінники бувають одно-, дво- і багатоходові.
Зміна температури обох теплоносіїв вздовж поверхні нагріву залежить ВІД схеми їх руху.

Рис, 2, Графіки зміни температури вздовж теплообмінника а)при прямоточній схемі б)при протитечійній схемі
Схеми руху теплоносіїв показані на рис. 1.
Прямоточна.
Протитечійна.
Перехресна.
Комбінована.
В усіх теплообмінниках температура більш нагрітого теплоносія, що вілдас тепло зменшується від t’1 до t’’1 ( а температура менш нагрітого збільшується віл t’2 до t’’2; . Одночасно різниця температур (температурний напір) між теплоносіями вздовж поверхні нагрівання також буде змінюватись від ∆tmax до ∆tmin
Характер зміни температур для прямоточної і протитечійної схем руху теплоносіїв показано на рис, 2.
В розглянутих схемах руху теплоносіїв також будуть мати місце рівні термічні опори тепловіддачі для кожного теплоносія і термічні опори тепловіддачі взагалі.
Звідси видно, шо буде різна і інтенсивність теплопередачі в теплообмінниках.
Інтенсивність передачі тепла від одного до другого характеризується коефіцієнтом теплопередачі К. Розглянемо схему передачі тепла через елемент стінки (рис.3).
Кількість переданого тепла (потужність теплового потоку) визначається формулою теплопередачі:
Q=kF∆tсер (1)
Де Q - потужність потоку тепла, Вт;
Р - поверхня теплообміну, м2;
k - коефіцієнт теплопередачі, Вт/м2К
tсер - середній температурний напір - середиьологарифмічна різниця між температурами теплоносіїв, град, С.
Коефіцієнт теплопередачі визначається формулою:
(2)
для циліндричних сттнок.
(3)
для плоских та тонких циліндричних стінок.
де α1- коефіцієнт віддачі тепла від гарячого середовища до стінки. Вт/м" К;
δ- товщина стінки, м;
λ. - коефіцієнт теплопровідності стінки,:
а2- коефіцієнт віддачі тепла від стінки до холодного серелонища, Вт/м2 К;
dсер - середній діаметр, м.
Середній температурний напір залежить від схеми руху теплоносіїв в теплообміннику і їх фізичних властивостей (рис, 1 та рис. 2):


(3)
Де ∆tmax-максимальна різниця між температурами теплоносіїв в °С;
∆tmin- мінімальна різниця між температурами теплоносіїв в °С;
∆tmax=t’1- t’2
для прямотоку
∆tmax=t’’1- t’’2
Якщо зміна
температур
теплоносіїв
невелика, то
можна використати
середньоарифметичний
напір, тобто
при![]()
(3a)
Потужність теплового потоку Q, відданого гарячим і одержаного холодним носісм (нехтуючи втратами б навколишнє середовище), визначаємо з рівняння теплового балансу
Q=G1cp1(t’1- t’2)= G2cp2(t’’1- t’’2) (4)
де G1і G2 - масові витрати гарячого і холодного теплоносія, кг/сек;
cp1 і cp2- ізобарна теплоємність гарячого і холодного теплоносія, Дж/кг град.
Добуток
і називається
умовним еквівалентом.
Тоді рівняння
(4) прийме вигляд:
(4а)
Якщо позначити зміну температури через δt, то одержимо
(4б)
Отже, чим більший еквівалент, тим менше змінюється температура даного теплоносія (мал, 2).
Якщо в теплообміннику тепло передається віл пари, що конденсується, то рівняння теплового балансу прийме вигляд:
Q=G2cp2(t’’2- t’2)=Gn(in-in) (Вт) (5)
де: in - ентальпія пари при вході в теплообмінник, Дж/кг;
ik - ентальпія конденсату, Дж/кг.
В. Випробовування теплообмінного апарату
Хід роботи
До проведення досліду необхідно вивчити схему установки.
По трубі 1 (рис. 4) з центральної системи подається гаряча вода. Кількість її протікання регулюється вентилем 8. Витрата гарячої води визначається мірною посудиною 9. Трубу 1 помішено в трубу 2 більшого діаметра, а в кільцевий простір між ними подається холодна вода з системи водопроводу. При передачі тепла температура одного теплоносія зменшується від t’1до t’’1, а другого підвищується від t’2 до t’’2
Розхід холодної води визначаємо мірною посудиною 10. Регулювання проводиться вентилем 7.
Теплообмінник зовні покритий тепловою ізоляцією. Температуру гарячої і холодної воли вимірюємо скляними спиртовими термометрами.
Під час проведення лабораторної роботи спочатку частково відкриваємо вентиль 7, потім вентиль 8 і встановлюємо стабільний тепловий режим, після того робимо вимірювання і записуємо в журнал випробування. Далі змінюємо кількість протікання холодної води, коли режим знову встановлюється повторюємо вимірювання. Вимірюваний проводимо 3-4 рази і визначаємо для кожного режиму середнє значення.
На основі даних досліду визначаємо за формулою (2) коефіцієнт теплопередачі і будуємо графік залежності k=f(v).
ПРОТОКОЛ ВИМІРЮВАННЯ
Показ барометра Во=мм.рт,ст
Температура оточуючого повітря = ос
| № досліду | № заміру | Вода гаряча (гріюче середовище) | Вода холодна (середовище, що нагрівається) | ||||||
| Температури на вході, t,0С | Температура на виході t,0С | К-сть води, води, см2 | Трив, заміру, сек | Тем-ра при вході t,0С | Тем-ра на виході t,0С | К-сгь зібр. води, см2 | Трив, виміру сек | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| І | 1 2 3 | ||||||||
| Середнє значення | |||||||||
| ІІ | 1 2 3 | ||||||||
| Середнє значення | |||||||||
| Ш | 1 2 3 | ||||||||
| Середнє значення | |||||||||
| Найменування | Позначення | Розмірність | Спосіб одержання величини | Числові значення | ||
| 1 | 2 | 3 | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Внутрішній діаметр трубопровода | d1 | м | ||||
| Зовнішній діаметр трубопровода | d2 | м | ||||
| Робоча довжина трубопровода | L | м | ||||
| Робоча поверхня теплообмінника | F | м2 | ΠdсерL | |||
| Середня температура холодної води при вході | t’2 | 0С | 3 показу термометра | |||
| Середня температура холодної води на виході | t’2з | °С | 3 повазу термометра | |||
| Середня температура холодної води | t2сер | °С |
|
|||
| Теплоємність холодної води | Ср2 |
|
3 таблиць | |||
| Густина колодної води | ρ | кг/м | - | |||
| Кількість зібраної холодної води | G2 | кг/сек | ||||
| Середня тем пература гарячої води при вході | t’2 | °С | 3 показу термометра | |||
| Середня температура гарячої води на виході | t’’2 | °С | 3 показу термометра | |||
| Середня температура гарячої води | t1сер | °С |
|
|||
| Теплоємність гарячої води | Ср1 |
|
||||
| Густина гарячої води | ρ | кг/м | ||||
| Кількість зібраної гарячої води | G1 | кг/сек | ||||
| Швидкість протікання гарячої води | V | м/с | ||||
| Кількість тепла, відданого гарячою водою | Q | Дж/сєк | За формулою (4) | |||
| Максимальний температурний напір між гарячою і холодною водою | ∆tmax | °С | ∆tmax=t’1- t’2 | |||
| Мінімальний температурний напір між гарячою і холодною волою | ∆tmin | °С | ∆tmax=t’’1- t’’2 | |||
| Середиьолога- рифмічний температурний напір між гарячої і холодною водою | ∆tсер | °С |
|
|||
| Коефіцієнт теплопередачі | k |
|
|
|||

Використана література
М.Михеев, И.Михеева. Краткий курс теплопередач и, 1961.
А. Баскаров й др. Общая теплотехника, 1963.
Н.Кираковский, М.Недужий. Лабораторний практикум по курсу общей теплотехники, 1966.
Є.Міговк та В.Єресько, Лабораторні роботи з загальної теплотехніки, 1960.
Міністерство освіти України
Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя
Кафедра обладнання харчових технологій
Методичні вказівки
до лабораторної роботи № З
«Тепловіддача горизонтальної труби при вільному русі повітря».
Тернопіль 2003
У даних методичних вказівках подані теоретичні основи, опис експернментальної установки і практичні рекомендації лля проведення лабораторної роботи і обробки дослідних даних
Мета роботи - засвоїти знання з теорії" конвсктивнот теплообміну при вільному русі цілини (вільній конвекції), ознайомитись з метопи кою експериментального дослідження середньої характери стики процесу: іасвоіти поняття: чільна конвекція, тепловнР потік, густина теплового потоку, коефіцієнт тепловіддачі, температурний палір, теплофізичні властивості рідин.
Завдання
1. У процесі виконання експерименту визначити середні коефіцієнти тепловіддачі при вільному русі повітря біля горизонтальної трубн в залежності від температурного напору, стінка туби - навколишнє повітря.
2 Розрахував повну похибку експериментального визначення косфіціїнта тепловіддачі в даній лабораторній роботі.
3. Визначити коефіцієнт тепловіддачі за загальним критеріальнич рівнянням для учов експерименту і порівняти одержані значення з дослідними на графіку.
4 На основі виконаної роботи скласти звіт, що містить протокол спостережень, схему експериментальної установки, результати розрахунку з дослідних даних і з критсріальнОї залежності, розрахунок похибки.
До виконання роботи необхіднії приступати після поглибленого ознайомлення з літературою по темі /1-4/
Основні теоретичні відомості.
При розв'язанні техтчннх задач (наприклад, розрахунку теплових втрат трубопроводів, охолодження або нагрівання різних виробі н нрч металообробці, розрахунку тепло- і електрйОналювальних пристроїв тощо) часто епостер і гається теплообмін чіж твердич тілом і рухомою рідиною, який називається конвектнвним теплообміном, тепловіддачею аоо конвекцією
Характерною особливістю процесу є тісний зв'яюк теплообміну з рухом рідин Відрізняють вільний і вимушений рух рідини, а залежно від цього - вільну і вимушену конвекцію.
Вільним називається рух рідини під дією неоднорідного поля масових сил, ітрикладеннх до її частинок Масові сили можуть бути викликані зовнішніми іншими1 гравітаційним, магнітним, електричним. Вільний рух у гравітаційному полі виникає під дією різниці густин в різних точках простору, яка викликана різницею температур твердого тіла і навколишнього середовища Теплообмін, цю виникає при цьочуч називається тепловіддачею при вільній, конаекшї
У випадку нагрітої труби, розміщеної в повітрі, найближчі тари повітря ш.інхом теплопровідності нагріваються При цьому густина іїпго іченшугться і виникає внштовхувальна сила, під дією якої нагріте повітря підпічаггься. а йою місце гаймаг більш холодне. Якую ізометричні розміри, які характсриіуюіь об'см нонігря, достатньо великі, то взаємодія висхідних потоків нагрітого повітря і більш холодного, яке витісняє нагріте, практично відсутня. Іншими словами, розміри простору, які зайчає повітря, не впливають на інтенсивність теплообміну, який у цьому випадку називається вмілою конвекцією. Процес тепловіддачі оиіиюггься коефіцієнтом тепловіддачі. Вт/м2К.
(1)
де а – коуфіцієнт тепловіддачі: представляє собою кількість теплоти, яку приймає обо віддає одиниця поверхні тіла при температурному напорі 1 К
![]()
де Qк – тепловий потік, який передається нагрітим поверхням шляхом конвенції, Вт
F – площа поверхні тіла м2
tc і tр - температура відповідно поверхні стінкн і рідини (в даному випадку навколишнього повітря), 0С
За формулою (1) визначають локальні значення а , якщо необхідно дослідити тепловіддачу в стаціонарних умовах на всій поверхні
(2)
Важливо зазначити, що коефіцієнт тепловіддачі не являється фізичною характеристикою, тобто, одержавши в ході ексиернченту яке-небудь значення а, не можна стверджувати, що відоме значення кпсфіпігнтії тепловіддачі повітря.
Інтенсивність тепловіддачі при вільному русі у великому об'ємі буде залежати від швидкості руху рідини (остання буж тич більша, чим більший температур ний напір між стінкою і напколмігшім середовищем), фізичних властивостей середовища, форчн і положеній тіла в просторі і ряду інших факторів Залежно відзначення і співвідношення величин, характеру руху рілннн біля стінки буде різним при малому температурному напорі переважає ламінарний режим рух), при великому - турбулентний Відповідно до цього і змінюється тепловіддача
У даній робим необхідно встановити вплив температурного напору на інтенсивність тепловіддачі.
Інструментом для цього може служити теорія подібності, яка дозволяє узагальнити розрізнені експериментальні дані у вигляді крнтерійльннх рівпнпь Для галів і крапельних рідин при Рг > 0,7 узагальнена критеріальна формула для розрахунку теплообміну при вільній конвекції у великому об'ємі мас вигляд
Nu=c(Gr,Pr)n (3)
де Nu - критерій Hуссeльта або критерій тепловіддачі, який характеризує інітенсивність в пограничночу шарі
(4)
де l0 - визначальний розмір поверхні (для горизонтальної труби діаметр), м:
λ - коефіцієнт теплопровідності рідини, Вт/ М Кч
Gr - критерій Грaсгофа, або критерій підіймальної сили. який харакгеризує кінематичну подібність явищ при вільному русі рідини.
Критерій Грасгофа визначається за формулою:
(5)
де g = 9,81 м/с - прискорення вільного падіння;
v - кінематична в'язкість рідини м/с;
β-коефіцыэнт об'ємного розширення рідини, 0С
∆t - різниця температур між стінкою труби і повітрям;
Рг - критерій Прандтля. який характеризує фізичні властивості рідини.
(6)
де а - коефіцієнт температуропровідності. м2/с.
Для визначення констант с і п при вільній: конвекції біля горизонтальної труби використовується табл. 1
Таблиця 1
| №п/п | Режими руху | Сг-Рr | с |
| 1 | Плівковий | <10-5 | 0.4 |
| 2 | Перехідний | 10-5.. 5 10-5 | 1,18 |
| 3 | Ламінарний | 5 10-5.. 109 | 0.54 |
| 4 | Турбулентний | 109.. 1012 | 0.13 |
У залежності (3) в якості визначального розміру для тіл обертання використовується діаметр (l0 = d), а в якості визначальної температури - середня температура пограничного шару
(7)
за якою в довідникових таблицях знаходнгь значення фізичних параметрів середовища; а,v,λ,β
Для повітря коефіцієнт об'ємного розширення знаходять за формулою ідеального газу, 1/К:
(8)
де: Тm - визначальна температура. К
Тm = tm.+273,15.
Опис експериментальної установки
Експериментальна установки (рис, 1) служить для визначення коефіцієнта тепловіддачі від горизонтальної труби до навколишнього повітря при нагріві поверхні трубн від 30 до 125 0С. Вона повинна бути розміщена в кімнаті з достатньо спйкою температурою навколишнього повітря.
Основний елемент установки - горизонтальна труба, в якості якої використаний трубчаттий електронагрівач (ТЕН), довжиною 995 мм і зовнішнього діаметра D = 14 мм. Теплоізоляцій ТЕНа на торцях забезпечується фарфоровими пробками, за допомогою яких він закріплюється на вертикальних стійках. Електроживлення ТЕНа здійснюється провідинками, розміщених в отворах стійок. Кількість виділеної і розсіяної в навколишній простір теплоти визначається за витратами електроенергію яку спожинає ТЕН Потужність, яку спожива ТЕН, регулюється лабораторним автотрансформатором і вимірюється ваттметром 5Д500Д4 класу 0,5.
Для зменшення променевої складової розсіюваної теплової" потужності поверхня ТЕНа покрита шаром нікелю. в результаті чого середня степінь чорноти по нормалі до поверхні складав не більше 0,015

Рис. 2. Встановлення термопар на поверхні труби.
Температура зовнішньої стінки ТЕНа вимірюється за допомогою шести хромельалючепєвих термопар, розташованих рівномірно по довжині і по кільшо труби (термопари стандартної градуіровки з чутливістю 41 мкВ/К і граничною допустимою похибкою не більше 0,16 мВ за ГОСТ 3044-74)
Термоелектрони діаметром 0,2 мм ізольовакі кремнеземною ниткою. Схема установки термопар на ТЕН показана нарис 2.
Технічні дані установки
Установка забезпечує низначения в ході виконання експерименту в діапазоні температур ∆t= 30...120 0С і повною похибкою не більше 0,6 Вт/м2-К або 7% (достовірна імовірність Р = 0.68) При цьому вмазаному діапазоні ∆t середньоквадратнчне відхилення дослідних даних вкл розрахованих за критеріальними залежностями складає 5-8%.
Значення всіх величин необхідно заміри і н в стаціонарному тепловому режиме Максимальний час виходу установки на стаціонарний режим після включення не більший 75 хв. Час стабілізації теплового режиму працюючої установці після підвищення температури стінки труби не більший 25 хв
Максимально допустима температура поверхні дослідної труби 330 0С(30 Вт навантаження на ТЕН).
Зміна потужності ТЕНа при коливанні напруги в системі не більше 0,2. 0,4 Вт. Максимальна різниця температур між показнчкани термопар по поверхні труби 10.. 15 0С
Максимально допустимий час заміру (індикації) температури в окремій точці труби А565-2С
Променева складова розсіюваної потужності при значенні температури поверхні труби 40.,. 120 "С-нс більше 4%.
Методика досліджень
Після ознайомлення з експериментальною установчою включають тумблер живлення, після чого засвічується сигнальна лампочка і табло цифрової індикани мілівольтметра (див рис П
У процесі виконання лабораторної роботи необхідно одержати значення для 3-4 теплових режимів Тепловий режим задасться електричною потужністю ТЕНа за допомогою ЛАТРа і ватметра.
Навантаження на ТЕН для кожного теплового режиму вибирають довільно в діапазоні 5...25 Вт. Про перебільшення навантаження наТЕНа (більше 30 Вт) сигналізує світлове табло 13.
Всі заміри проводяться при строго встановленому в часі тепловому стані ТЕНа (стаціонарний режим) Тому після надання наступного навантаження на ТЕН необхідно постійно записувати покази термопар Т1...Т6.
Через деякий час теплові трати конвекцією і випромінюванням вш поверхні ТЄЕіа в навколишній простір досягнуть постійних значень Цей стан фіксується а часі за незмінними показами термопар ТІ-Т6 3 участю викладача студент робить висновок про настання стацюнарното теплового режиму Далі проводять три-чотири серії вимірювань електричної навантаження на ТЕН, температуру стінки труби з температурами Т1-Т6 і середньої температури навколишнього середовища
Одержані покази приладів заносять в табл. З, після цьою установку переводять на повий тепловий режим і вимірювання повторюють у відповідності з викладеною методикою.
У процесі виконання лабораторію і роботи необхідно з'ясувати всі складові для розрахунку повної похибки при визначенні дослідного коефіцієнта тепловіддачі
В процесі досліду необхідно уникати різких рухів біля труби.
Обробка результатів експерименту
Тепловий потік, який передається три юігшлі.пою трубою шляхом конвекції становить, Вт
Qk=Q-Qn (9)
де Q-сумарний тепловий потік який передається в зовнішнє середовище шляхом конвенції і випромінювання, визначається за потужністю W нагрівача:
Q=W
Qn - променистий тепловий потік, який передасться трубі шляхом Вт:
(10)
де С0=5.67 Вт/м2К4 – коефіцієнт випромінювання абсолютно чорного тіла;
εп= ε01,2 – степінь чорноти поверхні із врахуванням напівсферичним випромінюванням;
ε0=0,045 – степінь чорноти по нормалі до поверхні випромінювання (εп=0,054);
F=πdl – площа поверхні труби, м2;
Тс і Тр – абсолютні температури дослідної труби і навколишнього повітря.
Середня температура стінки. 0С (К);
![]()
де: tci, - середня температура стінки в одній серії замірів
(11)
де tTі- покази термопар Т1-Т6 в одній серії замірів;
п - кількість замірів температур стінки в одному стаціонарному режимі (ножна обмежитися трьома-чотирма замірами).
Аналогічно середня температура навколишнього повітря, 0С.
![]()
де tp1, - покази термометра
Одержані значення tc і tр заносять, в табл. 2 і далі розраховують значення необхідних величин.
Коефіцієнт тепловіддачі визначають за рівнянням (2). Результати дослідів представляють у вигляді графіка залежності.
α=f(∆t) (12)
яка є строго справедлива лише для даної дослідної труби. Тому необхідно співставити результати дослідів з αр, одержаними з розрахунку за формулою (3).
Розрахунок коефіцієнт тепловіддачі αр проводить для дослідних значень tc, tр, tж.
Постійні с і п вибирають з табл. 1. а необхідні фізичні властивості сухого повітрі (Р=1,01∙105)- із табл.2
| Параметри | розмірність | Температура, 0С | |||||||||
| 0 | 10 | 20 | 30 | 40 | 50 | 60 | 70 | 80 | 90 | ||
| λ∙102 | Вг/мК | 2,44 | 2,51 | 2,59 | 5,67 | 5,76 | 2,83 | 5,90 | 2,26 | 3,05 | 3,13 |
| v∙106 | м2/с | 13,28 | 14,16 | 15,06 | 16,00 | 16,96 | 17,95 | 18,97 | 20,02 | 21,09 | 22,10 |
| Рг | - | 0,707 | 0,705 | 0,703 | 0,701 | 0,698 | 0,696 | 0,696 | 0,694 | 0,692 | 0,690 |
Результати розрахунку представляють у вигляді плавної кривої за формулою (12).
По відповідності експериментальних точок і розрахункової кривої можна судити про надійність одержанії результатів. Для цього розраховують середньоквадратичне відхилення дослідних від а по ар залежності
;
![]()
де.п0 - кількість дослідів для визначення а,
ар-коефіцієнт тепловіддачі з першого чосліду
Необхідні розрахунки зручно провести за допомогою ЕОМ. На рис.З наведена блок-схема і далі програма розрахунку а, ар γ і γ0 мовою Паскаль ча прикладі використання „ІВМ" сумісних ЕОМ.
При роботі на ЕОМ з іншими термінальними пристроями й іншими алгоритмічними мовами представлена програма майже не змпіняться
Окречі фрагменти розрахунків можна проиоднти на мікрежалькулчюрі.

1- тумблер живлення;
- сигнальна лампа;
- ЛАТР;
- ланцюг електричного реле для світлових табло:
- ваттметр;
- стійка;
- мінівольтметр;
З - спіраль нагрівана;
9 - реле;
10 - ТЕН (термоелектричний нагрівач);
11 - гарячі спаї термопар;
12-13 - світлові табло;
14 - термометр.
Зміст звіту
Мета роботи.
Принципова схемя установки.
Протокол запису показів вимірювань.
Обробка результатів експерименту.
Графіки залежності тепловіддачі від температурного напору.
Порівняння коефіцієнта тепловіддачі а, одержаного у процесі експерименту, з аналогічними, представленими в 1-3.
Розрахунок похибкиа
Контрольні питання,
Дати визначення вільної конвекції,
Назвати основні фактори, що впливають на вільну конвекцію. їх вплив на інтенсивність тепловіддачі,
Назвати основні режими руху рідини при вільній конвекції у великому об'ємі
Охарактеризувати розподілення швидкостей і температур в пограничночу шарі при вільному русі у великому об'ємі.
Які величини погрібно вимірювати при експериментальному визначенні коефіцієнта тепловіддачі.
Назвати методи вимірювання температури і теплових потоків, які використовуються при виконанні експериментальної часі мни даної роботи.
За якої умови можливе вивчений явищ теплообміну при вільній конвекції на моделях без збереження геометричної подібності.
Записати рівняння Нютона-Ріхмана.
Фізичний зміст коефіцієнгу тепловіддачі.
Критерії і критеріальні рівняння вільної і вимушеної конвекції.
Методика експериментального і розрахункового визначення коефіцієнту тепловіддачі.
Основні положення теорії подібності явищ.
Теореми подібності.
Список літератури
Исаченко В. П. и др. "Теплопередача. 3-4-е изд, -М.: