Теоретичні основи теплотехніки
Оскільки в процесах, які проходять з вологим повітрям (підігрів, охолодження), кількість сухого повітря тс.пов не змінюється, то слід всі питомі величини відносити до 1 кг сухого повітря. Маса водяної пари в 1 кг сухого повітря називається вологовмістом.
(10.5)
При прийнятому допущенні про ідеальність водяної пари і повітря можна записати:
Pnvn=mnRnTnPповvпов=mповRповTпов
Вважаючи,що vп=vпов; Тп=Tпов, одержимо:
,
Врахуючи, що барометричний тиск
Р= Рпов+ Рп і
Рп=
Рпов (10.6)
Гостину вологого повітря ρв.пов можна визначити як суму густини пари ρп . і густини сухого повітря ρпов. приїх парціальних тисках. Очевидно,що
![]()
Ентальпію вологого повітря відносять до 1 кг сухого повітря або до (1+d) кг вологого повітряі визначають як суму ентальпій 1 кг сухого повітря і d кг водяної пари, тобто
H=hпов+hnd=cp.повt+hnd (10.9)
Дня температур і тисків, які застосовуються в сушильній техніці, приблизно можнавважати cp.пов=1,0кДж/(кг К) ), а для водяної пари
hn=(r+ cp.mt)=(2500+1,9)tk Дж/кг
Тоді:
H=t+(2500+1,9t)dk Дж/кг.сух.пов (10.10)
10.2 Температура мокрого термометра
Коли температура води не рівна температурі повітря, в залежності від вологовмісту повітря, можна спостерігати випаровування води з її поверхні, або конденсацію водяної тири з повітряна поверхню води.
Біля поверхні води повітря завжди насичене, тому його вологовміст визначається парціальним тиском насиченої водяної пари, взятої при температурі води.
При різниці температур між повітрям і водою (tпов >tводи)виникає тепловий потік від повітря до води, температура останньої підвищується, що приводить до збільшення вологовмісту шару повітря, яке прилягає до поверхні води, за рахунок випаровування вологи. Одночасно збільшіться різниця вологовмісту між шаром гювітря, яке грилягає до поверхні води і основною масою повітря, яке знаходиться на деякій віддалі від води, що приводить до збільшення інтенсивності випаровування.
Коли тепгтота, яку одержує вода від повітря, стане рівною теплоті, яка витрачається на випаровування, підвищення температури води не відбувається. Таку незмінну температуру води називають температурою мокрого термометра.
10.3. Н-d діаграма вологого повітря
Визначення параметрів і дослідження процесів вологого повітря значно спрощується і стає нагляд ним, якщо використати h-d діаграму волого повітря, запропоновану в 1918 р. професором Л.К. Рамзіннм. На цій діаграмі (рис.10.3.1) по осі ординат відкладають значення ентальпії вологого повітря h кДж/кг сухого повітря, а по осі абсцис - вологовміст d г/кг сух.пов.
На діаграмі вісь абсцис направлена під кутом 135 до осі ординат. Тому лінія h = соnst нахилена під кутом 45 до горизонту. Для скорочення розмірів діаграми значення d з осі абсцис зносять на горизонтальну умовну вісь 0-0.
На діаграму
наносять сітку
ізотерм Ці
ізотерми являють
собою прямі
з невеликим
нахилом вверх.
На кожній з них
знаходять точки
з однаковими
значеннями
,
а з'єднавши їх,
одержують сітку
кривих
=
соnst. Крива
= 100% зображає стан
вологого насиченого
повітря і є
граничною
кривою. Ця крива
розподіляє
область ненасиченого
вологого повітря
(зверху) і область
туману (знизу),
в якій волога
частково знаходиться
в крапельному
стані. Ліня
=
соnst. піднімається
до ізотерми
99,4 ° С (температура
насичення р
= 745 мм.рт.ст.), після
того майже
вертикально
піднімається
вверх, так як
при t >tm величина
ф залежить
тільки від d.
На діаграмі
(рис. 10.3) нанесені
також лінії
(показані пунктирами)
постійної
температури
мокрого термометра,
яка відіювідає
температурі
води, якщо її
поверхня оодуваєіься
потоком ненасиченого
вологого повітря
Якщо поверхня
води обдувається
потоком насиченого
повітря (
= 100%) то температура
води буде співпадати
з температурою
повітря. Тому
на h-d діаграмі
ізотерми вологого
повітря (сухого
термометра)
і мокрого термометра,
які відповідають
одному і тому
ж значенню
температур,
перетинаються
на лінії
= 100%.
В нижній частині діаграми побудована по рівнянню (10.7) ліня парці ального тиску Рп = ƒ(d).
Стан вологого
повітря на Н
- d діаграмі (точка
А) можна виїначиги
за будь-якими
двома параметрами
(
і t або Рп і t після
цього можна
визначати h i
d. Дія визначення
температури
точки роси із
відповідної
точки гроводягь
вертикаль
(d=соnst) до перетину
з
= 100% Ізотерма, що
проходить через
цю точку, буде
відповідати
температурі
точки роси tp .

На h - d діаграмі показані основні процеси вологого повітря. Так, враховуючи, що в процесі підігріву вологого повітря (нагриклад, в калорифері
сушильної
установки)
кількість
водяної пари
не змінюється,
процес підігріву
буде зображатись
вертикальною
прямою d=соnst (А
- В). При цьому
температура
повітря збільшується
від tА до tВ а
відносна вологість
зменшується
від
Aдо
B.
Різниця ординат
hB-hА дає витрати
тепла на підігрів
(1+d) кг вологого
повітря. Теоретичний
процес зволоження
повітря в сушильній
камері проходить
по кривій h=соnst,
так як частина
ентальпії,
затраченої
на випаровування
вологи, повертається
в вигляді ентальпії
водяної пари.
На h - d діаграмі
цей процес
зображається
відрізком ВД.
Різницяй dA-dB визнач
ає кількість
вологи, випар
еної 1 кг сухого
повітря.
10.4 Визначення вологості повітря з температурою мокрого і сухого термометрів
Прилад для вимірювання відносної вологості повітря називається психрометром. Психрометр складається із двох однакових термометрів. Один з них сухий термометр, а другий термометр обгорнутий мокрою стрічкою

Мокрий термометр
показує нижчу
температуру,
ніж сухий термометр.
На h - d - діаграмі
на перетині
температур
сухого tс і мокрого
tm термометрів
одержимо точку
1, по якій можна
визначити
відносну вологість
і вологовміст
d. Відносну вологість
можна визначити
якщо використовувати
психрометричні
таблиці.
11. Перший закон термодинаміки для потоку (відкритої термодинамічної системи)
Під відкритими розуміють термодинамічні системи, які крім обміну теплотою і роботою з навколишнім середовищем допускають ще й обмін масою.
Будемо розглядати лише одномірні стаціонарні потоки, в яких параметри залежать тільки від однієї координати, яка співпадає з вектором швидкості і не залежить від часу.
Умова нерозривності потоку полягає в однаковості масової витрати ш робоч ого тіла в будь - якому січенні
(11.1)
де F-площа поперечного січення, м ;
с - швидкість, м/с;
v -питомий об'єм, м /с.

Рис 11.1. Схема процесу витікання із посудини необмеженої ємності.
По трубопроводу робоче тіло з параметрами Т1,р1,v1 поступає в тепломеханічний агрегат. Тут кожний кілограм робочого тіла одержує від зовнішнього джерела теплоту q і здійснює технічну роботу lтех , наприклад, приводячив рух ротор турбіни, а потім виходить із швидкістю с2, маючи параметри Т2,р2,v2. Оскільки перший закон термодинаміки виконується завжди, то можна записати:
q=∆u+l.(11.2)
При русі тіла по каналу може змінитись внутрішня енергія u2-u1 тіло виконує роботу на витіснення об'єму газу р1v1-р2v2 (рис.11.1). Якщо змінюється швидкість тіла, то частина енергії витрачається на зміну швидкості
![]()
В процесі проходження по каналу робоче тіло виконує роботу lтех а такожвиконаєроботу на подолання сил тертя lтp .
Теплота, яка надається тілу в процесі його проходження по каналу, складається з зовнішньої теплоти і теплоти тертя. Тйким чином можна записати:
(11.3)
Враховуючи, що u+ рv = h , qтp =lтр ,запишемо:
(11.4)
Перший закон термодинаміки для потоку можна сформулювати так теплота, підведена до робочого тіла ззовні, витрачається на збільшення ентальпії робочого тіла, виконання технічної роботи і збільшення кінетичної енергіїпотоку.
В диференціальній формі рівняннязагишетьсятак:
![]()
Використаємо перший закон термодинаміки до різних типів теплотехнічного обладнання.
Теплообмінний апарат
Для нього
lтех=0 , а
тому
=h2-h1
Для теппообмінника, встановленого в потоці цей вираз справедливий не тільки в ізобарному процесі, але й в процесі з тертям, коли тиск середовица зменшуєтьсячерез опір.
2 Тепловий двигун
Як правило
,
=0
тому робоче
тіло виконує
технічну роботу
за рахунок
зменшення
ентальпії.
=h2-h1
![]()
(перший закон термодинаміки),

3. Компресор .
Якщо процес
стиснення газу
в компресорі
проходить без
теплообміну
з навколишнім
середовищем
(qреn = 0) і с1 = с2, то
=h2-h1
де h2<h1.
11.1 Витікання
Канали, в яких проходить збільшення швидкості газу, називаються соплами.
Канали, в яких
проходить
зменшення
швидкості -
дифузорами.
Процес витікання
проходить без
теплообміну
з зовнішнім
середовищем
і його можна
вважати адіабатним
Згідно першого
закону (11.4) термодинаміки
для відкритих
систем при
=0
і
![]()
![]()
Швидкість с2 в адіабатному процесі можнавизначитиза формулою:
![]()
Приймаємо с1 = 0, оскільки с1<<с2 тоді
![]()
адіабатному процесі:
(11.7)
Тоді
(11.8)
Масові витрати газу шчерез сопла

деƒ-площапоперечногоперерізу сопла, м3 ;
v. -питомий об'єм газу на виході із сопла
Для адіабатного процессу
;

(11.9)
Із виразу (11.9) можна зробити висновок, що масова секундна витрата ідеального газу при витіканні з великого резервуару залежить від площі вихідного січення сопла, властивостей і початкових параметрів газу, а також від кінцевого тиску р2
Якщо побудувати графік залежності

згідно (11.9), то одержимо
При р2=р1
=1,
m=0;
При р2=0
=0,
m=0
Якщо порівняти теоретично одержану криву (рис. 11.1) з експериментальною кривою залежності
,
то від 1 до точки К криві співпадають. Від точки К дійсні масові витрати залишаються постійними.
Для того, щоб пояснити це розходження Сен-Венан в 1839 році висунув гіпотезу, що в соплі неможливо одержати тиск газу, нижчий ркр який відповідає максимальній витраті пари через сопло.

Рис. 11.1 Графік
зміни

Дня визначення максимуму функції

візьмемо першу похідну від виразу в квадр атних дужках рівняння (11 9).
=0
(11.10)
Розділимо ліву і праву частиш рівняння (11.10) на

Одержима


Звідси можна зробити висновок, що величина βкр є постійною величиною і залежить від величини показнік а аді абати.
Для одноатомного газу к = 1,66 і βкр =0,49.
Для двохатомногогазу к = 1,4 і βкр = 0,5 28. Для трьохатомного газу к = 1,3 і βкр =0,546.
11.2 Критична швидкість витікання
В рівняння для визначення швидкості

підставимо значення для βкр
(11.12)
Величина критичної швидкості визначається фізичннми властивостями і початковими параметрами газу.
Із рівняння адіабати випливає, що
![]()

Замінюючи
значення
одфжимо:

Врахуємо також, що

Підставляючи в формулу, одержимо:
![]()
=а
- швидкість поширення звуку в середовищі. Таким чином критична швидкість газу при витіканні рівна місцевій швидкості звуку у вихідному січенні сопла.
Як відомо із фізики, імпульс тиску поширюється в стисливому середовищі із швидкістю звуку, тому, коли швидкість витікання менша, чим швидкість звуку, зменшення тиску за соплом передається потоком газу всередину каналу з відносною швидкістю с<а і приводить до перерозприділення тиску. В результаті у вихідному січенні сота встановлюється тиск, рівний тиску середовища.
11.3 Сопло Лаваля
Поставлена задача: побудувати такий профіль сопла, який би забезпечив повне перетворення потенціальної енергії потоку, яка відповідає перепаду тнскувід р1 до р2.
Проведемо аналіз рівняння суцільності потоку
тv=fc . (11.13)
Якщо продиференціювати рівняння тV=fc ,одержимо :
mdv=cdf+fdc (11.14)
Поділимо рівняння (11.14) на рівняння (11.13), одержимо:
![]()
Для адіабатного витікання
.
Розділивши це рівняння на с2,одержимо:
![]()
Продиференціюємо рівняння адіабати рvk =const, одержима
kpvk-1dv+vkdp=0
Поділимо рівнянняна рVкk, одержимо:
;
![]()
Підставимов рівняння (11.15) одержані значення, будемо мати:
(11.15)
де
a2=kpv
Проаналізуємо рівняння.
Оскількн
kрс2>0, а dp <0, то в
цілому діапазоні
зміни швидкості
витікання від
0 до с <а ,
<0,
тобто профіль
сопла повинен
звужуватись.
При с=0
=0
і f=fmin .
Із рівняння
також можна
зробити висновок,
що при всіх
швидкостях
с>а,
>0
і профіль сопла
повиненрозширюватись.
11.4 Максимальні масові витрати

Якщо підставити

одеожимо:

Якщо позначити
,
то одержимо
(11.18)
Мінімальне січення сопла :

Площувихідногосічення fвих можнавичислити, якщоприйнятидоуваш, що в довжині каналу масові витрати залишаються постійними.

де р2 - тиск на виході рівний тиску навколишнього середовища кут а= 10-12°.

11.5 Розрахунок пронесу єипікшіняш допомогою h -s-діаграми
Розрахунок процесу витікання за допомогою h -s -діаграми проводять для водяної пари, оскільки вош не є ідеальним газом.

Процес витікання протікає при постійній ентропії і на h -s діаграмі позначається вертикальною прямою (рнс.11.5.1).
Швидкість витікання розраховують за формулою :
![]()
Якщо підставити
h в кДж/кг, то
с=44,7
м/с.
Дня визначення критичної швидкості по h -s -діаграмі використовують метод послідовних наближень.
В першому наближенні задаються значенням k=1,3 і із співвідношення

знаходим Ркр. Потім по значеннях ркр і sкр=s1 визначають питомий об'ємо vкр по h-s- діаграмі.
Із співвідношення для адіабатного процесу, маємо:

таким чином знаходять нове значення k. Розрахунки закінчують, коли значення k співпаде з прийнятим значенням.
11.6 Дійсний процес витікання
В реальних умовах процес витікання є необоротній, ентрогія в процесі зростає.

При цьому ж перепаді тисків різниця ентальпій менша, в результаті чого буде і менша швидкість витікання.
Відношення втрат в соплі до наявного теплоперепаду називається коефіцієнт втрати енергії в соплі ζ0

Якщо визначити ∆h=∆h0(1-ζ0) і підставимо його в формулу,одержимо:
![]()
Відношення втрат в соплі до наявного теплоперепаду називається коефіцієнтом втрат енергіївсоті
Якщо визначити АН =А/їо(і-^)іпідставигийогов формупу, одержимо:
Коефіцієнт uс називається швидкісним коефіцієнтом сопла. Він представляє собою відношення дійсної швидкості ωд дотеоретишої.
φ=0,96-0,98 -для добре оброблених каналів.
Відношенні дійсної кінетичної енергії робочого тіла - до теоретичної називається коефщієнтом корисної дії канаяу.
![]()
ККД рівний квадрату коефіцієнта швидкості газу.
Теплота тертя без врахування початкової швидкості визначається так
qTp=φ(h1-h2)
h1-h2-енгальпія робочого тіпана початку і в кінці оборотного гроцесу.
11.7 Дроселювання газу і пари
Дроселюванням називається необоротній процес, в якому тиск при проходження газу через вузький отвір зменшується без здійснення зовнішньої роботи
При проходженні газу через вузький отвір кінетична енергія газу і його швидкість в вузькому січенні збільшується, що приводить до падіння температури і тиску. За отвором, коли газ тече по повному січенні, швидкість знов знижується, а тиск підвищується, але до початкового тиску не доходить Деяка зміна швидкості про йде в зв'язку ззошьшеннямпитомого об'єму газу від зменш ення т ис ку.
Рівняння дроселювання. Нехай на початку трубопроводу є вуїький отвір (рис. 11.6.1.).

Рис 11.7.1. Схемапроцесудроселювання.
Січення 1-1і 2-2 в трубопроводі закриті невагомими поршнями, які можуть рухатись без тертя. На поршеньї площею Д діє тиск р1 а на поршень 2 площею А1 тиск Р2. Причому р1 >р2.
При русі газу поршень 1 перемістився в положення 1ґ, а 2 в 2ґі відповіднопройдугьшлях s1 і s2.
Для руху газу необхідно затратити роботу p1s1A1 або р1v1. Частина цієї роботи p2s2A2 або р2v2, буде витрачена на подолання сили р2, а різниця визве зміну енергії робочого тіла. →p1v1-p2v2
Якщо початкова швидкість газу ω1 і внутрішня енергія U1 кінцева швидкість ω2 і внутрішня енергія U2 то
p1v1-p2v2= U1- U2=![]()
При умові, що швидкість ω1, і ω2 мало відрізняється одна від одної, їх зміною можна знехтувати
Тоді:
(U1+ p1v1)-( U2+ p2v2)=0 h1-h2= 0, h1= h2
Але оскільки ентальпія є однозначною функцєю температури то значення Т1 = Т2.
В результаті процесу дроселювання реального газу ентальпія для початкових і кінцевих значень залишається однаковою, ентропія і об'єм збільшуються тиск падає, а температура може збільшуватись, зменшуватись або залишатись так ою ж.
11.8 Ефект Джоуля -Тамсона
В кожному реальному газі є сили