Xreferat.com » Рефераты по промышленности и производству » Теоретичні основи теплотехніки

Теоретичні основи теплотехніки

border="0" />;


р∙V=m∙R∙T , (2.2)


де R -питома газова стала.

Рівняння одержало назву - рівняння стану ідеального газу, або рівняння Клапейрона. Із рівняння (22) можна одержати відомі закони для ідеальних газів:

при Т= const - закон Бойля-Маріотта; р = const - закон Гей-Люсака;

V=cons t- закон Шарля.


2.2 Газова стала та її фізична суть


Якщо уявити собі, що газ вагою 1 кг при тиску р вміщений в об'єм абсолютно довільної форми, то при нагріванні з об'єму ν1 перевде в об'єм ν2. При цьому виконається робота рівна сині на шлях (рис 2.1):


Теоретичні основи теплотехніки

Рис2.1. До вияснення фізичного змісту газової сталої.


dL=dF∙p∙dS


де dF∙p - сила,

dF -площа,

dS – шлях

Але dF∙dS=dv, тоді


Теоретичні основи теплотехніки (2.3)


До початку розширення характеристичне рівняння матиме такий вигляд:


p∙v1=R∙T1 (2.4)


в кінці:


p∙v2=R∙T2 (2.5)


Із рівняння (2 3), (2.4) і (2.5):


Теоретичні основи теплотехніки


Газова стала являє собою роботу розпилення, яку виконує 1кг газу при нагріванні на 10 С при р=const.

Італійський вчений Авогадро довів, що при однакових температурах і тисках в рівних об'ємах ідеальних газів міститься однакова кількість молекул, абої моль газу при нормальних умовах займає однаковий об'єм.

Для одного моля газу:


p∙Vm=μ∙R∙T

Теоретичні основи теплотехніки


де Vт - об'єм однієї молекули;

м - молекупярна маса.

мR=R0 -універсальна газова стала. При нормальних умовах

(Р= 101325 Па, Т=273,15 К, Vm = 22,4∙10-3 м3/моль

R0=8314 Дж/моль∙К)

Знаючи універсальну газову сталу можна визначити питому:

R = 8314/μ.


3. Суміші ідеальних газів


Під газовою сумішшю розуміють суміш окремих газів, які не вступають з собою в хімічні реакції.

Кожній із газів, які входять в суміш можна розглядати як ідеальний газ і саму суміш можна розглядати як ідеальний газ. Англійський фізик Дапьтон сформулював в 1809 році наступний закон для суміші ідеальних газів: кожний із компонентів газової суміші поширений в цілому об'ємі простору, займаючи весь простір, при те маературі суміші.

Із вищесказаного можна зробити наступні висновки:

кожний газ, якш входить в суміш, має таку жтемпературуякі вся суміш;

кожний з газів займає об'єм, який займає суміш;

кожний з газів підпорядковується своєму характеристичному рівнянню, а суміш - своєму характеристичному рівнянню стану;

загальній тиск суміші газів рівний суміші парціальних тисків окремих газів, які складають суміш.

Р=Р1+Р2+...+Рп

де р1,р2,рз, ...рп -парціальний тиск окремих компонентів газу.

Парціальний тиск -це тиск, який ои мав кожний газ, що входить в суміш, коли б цей газ знаходився один в тій же кількості і займав той же об'ємі при тій же температурі, що і суміш.

Склад газової суміші визначають ваговими, об'ємними або мольними частками.

Масовою або ваговою часткою називається відношення маси окремого компоненту газу до маси всієї суміші.


Теоретичні основи теплотехніки


де m1, m2…mn -маса окремого компоненту. т - мас а суміші.

g1+g2 +…+gn=1

Об'ємною часткою називається відношення парціального об'єму окремого компонента газу до загального об'єму суміші газів.

Парціальним об'ємом газу називається об'єм, який займав би цей газ, якщо б він знаходився при температурі і тиску суміші.


Теоретичні основи теплотехніки


де V1, V2…Vn - парцальнийоб'єм окремого компоненту,

V - об'єм суміші.

r1+r2 +…+rn=1

Мольною часткою називається відношення кількості молей окремого компоненту газу до кількості молей всієї суміші.


Теоретичні основи теплотехніки


де n1, n2…nn -кількість молей окремого компоненту,

n-кількістьмолей суміші.

Задання суміші мольними частками рівносильнезаданнюїї об'ємними. Молекулярна маса суміші:


μсум=r1μ1+r2 μ2+…+rnμп, (3.1)


Теоретичні основи теплотехніки (3.2)


Газова постійна суміші:


Теоретичні основи теплотехніки


Допустимо, що ми маємо суміш газів mсум

Складові частини лзі, т1, т2 .


P1∙Vсум=m1∙R1∙Tсум


P2∙Vсум=m2∙R2∙Tсум


Pn∙Vсум=mn∙Rn∙Tсум


(P1+P2 +…+Pn) Vсум = (m1∙R1+…+ mn∙Rn) Tсум


Pсум ∙Vсум=(m1∙R1+…+ mn∙Rn) Tсум


З іншої сторони:


Pсум ∙Vсум= mсум∙Rсум Tсум


Оскільки ліві частини рівнянь рівні, топовий бути рівні і праві:


mсум∙Rсум Tсум=(m1∙R1+…+ mn∙Rn) Tсум


Теоретичні основи теплотехніки


Rсум=g1R1+...+gnRn (3.3)


Зв'язок між масовими та об'ємними частками можна встановити наступним чином:


Теоретичні основи теплотехніки


або:


Теоретичні основи теплотехніки (3.4)


Для перерахунку масових часток в об'ємі використовують наступні співвідношення:


Теоретичні основи теплотехніки


але:


Теоретичні основи теплотехніки


тоді:


Теоретичні основи теплотехніки


розділивши чисельник і зна менннк на mсум, одержимо


Теоретичні основи теплотехніки (3.5)


4. Перший закон термодинаміки


Перший закон термодинаміки представляє собою частковий вигадок загального закону збереженняі перетворення енергії стосовно теплових явищ. Закон збереження і перетворення енергії є фундаментальним законом природи, який одержанийна основі узагальнення значної кількості експериментальних даних і застосовується до всіх явищ природи.

Він стверджу є, що енергія не виникає і не зникає вона лише переходить із однієї форми в іншу.

Якщо деякому робочому тілу з об'ємом V масою М, яке має температуру Т і тиск Р надати зовні нескінченно малу кількість теплоти δQ то в результаті підведення теплотитіло нагріється на dT збільшиться в об'єм на dV

Підвищення температури пов'язане зі зміною внутрішньої енергії U тіла, азмна об'єму із виконанням роботи dL. Тобто можна записаги:


δQ = dU+dL (4.1)


Внутрішня енергія в кожчому із станв має повністю визначене значення і є функцією стану.

Кількість теплоти і робота є функціями процесу. Теплота і робота, будучи еквівалентні одна одній як способи передачі енергії, не є рівноцінними. Ця нерівноцінність полягаєвтому, що робота, в оточуючих нас умовах, може бути перетворена в тепло повні стю, а тепло може бути перетворене в роботу тільки частково.

Внутрішня енергія системи включає в себе:

кінетичну енергію поступального, обертового і коливального руху частин;

потенціальну енергію взаємодії частин;

енергію електронних оболонок атомів;

внутрішню ядерну енергію.

В більшості термодинамічних процесів дві останні залишаються незмінними. Тому будемо під внутрішньою енергією розуміти енергію хаотичного руку молекул і ато мів, включаючи енергію постугального,

Обертового і коливального руху, а також енергію сил міжмолекулярної взаємодії. Для того, щоб одержати абсолютну величину внутрішньої енергії необхідно про інтегрувати перший закон термодинаміки.


U=∫(dQ-dL)+U0


де U0 - постійна інтефування.

Оскільки в термодинаміці нас цікавить головним чиномне абсолютне значення внутрішньої енергії, а їїзміна, товеличина константи інтегрування U0 є несуттєвою.

Внутрішня енергія як функця стану має наступні властивості:

Внутрішня енергія системи є однозначною функцією стану системи.

При довільно нескінченно малійзміні стану системи зміна внутрішньої енергії системи dU= dQ-dL. Диференціалі dU повним диференціалом.

Внутрішня енергія системи є аддитиеною величинсю.

Внутрішня енергія визначаєтьсяв термодинаміці з точністю до деякого постійного доданку U0


Теоретичні основи теплотехніки

Рис. 4.1. Схема досліду: 1 -посудина з газом; 2 - адіабітна гкрегородка;3 -посудина без газу

Залежність внутрішньої енергії від температури може бути в становлена із дослідів по адіабатному розширенню газу в пустоту. Вперш є такий дослід був проведений Гей-Люсаком, а потім Джоулем

Нехай в одній половині теплоізольованої посудини із жорсткими стінками знаходиться деяка кількість досліджуваного газу (рис 4.1). Друга половина посудини відділена від першої адіабатною перегородкою і не містить газу.

Якщо відкрити перегородку, то газ буде перетікати із першої половини посудини в другу.

В процесі розширення газу із-за жорстко сгі стінок посудини об'ємне змінюєтьсяі тому ніякої роботи розширення негроходить, тобто l1-2 = 0, із другої стерши із-за адіабатного прсцесу Q1-2 = 0 і тому ні основі рівняння першого закону термодинаміки U1=U2 тобто внутрішня енергія газу не міняється. Прн цьому покази термометрів, які вимірюють температуру, залишаться без змін.

Звідси можна зробити висновок, що внутрішня енергія газу незалежить ні від об 'єму ні від тиску, а є однозначн ою функцією температури.

Тому внутрішня енергія є однозначна функція стану тіла, тобто любих двох незалежних параметрів, які визначають цей стан.


U=φ(p,V) U=φ2(p,T) U=φ3(T,V) (4.2)


Зміна внутрішньої енергії ∆U в термодинамічному гроцесі не залежить від характеру процесу, а визначається тільки початковим і кінцевим станом тіла.


Теоретичні основи теплотехніки


Математично це значить, що нескінченно мала зміна внутрішньої енергії dU є повний диференціал U


Теоретичні основи теплотехніки


Початком відліку внутрішньої енергії ідеальних газів прийнято рахувати t=00C.

Робота розширення. Робота в термодинаміці так же як і в механіці визнач ається добутком сили, яка діє на тіло, на шлях.

Робочими тілами в термодинаміці виступають гази.


Теоретичні основи теплотехніки

Рис. 42. До визначення роботи в термодинамічному процесі.


Нехай поршень площею^ який з находиться в ціліндрі пермістигься із положенняі-іна від дальні і займе положення П-ІІ. Робота, яку при цьому виконав поршень буде становити:


δl=p∙Sdl=pdV


Робота, яку виконує система при кінцевій зміні об'єму від V1 до V2 рівна:


Теоретичні основи теплотехніки

Робота залежить від шляху, ію якому система із стану І переходить в стан II тобто є функцією процесу, а не стану.

При розширенні робота позначається знаком "плюс", при стисканні -знаком '"мінус". Робота системи віднесена до 1 кг маси робочого тіла називається питомою роботою. В диференціальній формі перший закон термодинаміки буде мати вигляд:


δq=du+pdv (4.3)


Крім роботи розширення використовується ще таке поняття як робота зміни тиску lр:


δ lр= pdv Теоретичні основи теплотехніки (4.4)


Це робота, яку необхідно виконати, щоб помістити тіло в середовище з даним тиском.

Якщо до правої частини рівняння (4.3) додати і відняти величину vdр одержима


δq=du+pdv+ vdр - vdр,


або


δq=du+d(pv)- vdр=d(u+pv)-vdp,


δq=dh-vdp.


Величина


h= и + рv


є функцією стану системи і чисельно рівна всій енергії, зв'язаній зданим рівноважним станом тіла -кінетичній і потенціальній і одержала назву ентальпія.

Ентальпія має наступні властивості:

ентальпія єпараметром стану системи;

при любій нескінченно малій зміні стану системи з міна ентальпії рівна:


dh =δq+vdp.


Диференціал dh є повним диференціалом. Ентальпія тіла є аддитивною величиною, тобто ентальпія складної системи рівна сумі ентальпій її частин:


H=∑Hi


Ентальпія тіла визначається в термодинаміці з точністю до деякого постійного доданку. В термодинаміці цю постійну величину вибирають довільним способом. Так, наприклад, вважають, що ентальпія ідеального газу при t=0 рівна нулю. Ентальпія води, яка знаходиться в потрійній точці рівна нулю

З врахуванням такого поняття як ентальпія перший з акон термодинаміки можна записати такожу вигляді:


δq=dh-vdp. (4.5)


5. Теплоємність


Під питомою теплоємністю або просто теплоємністю розуміють кількість теплоти, яку можна надати (або відняти) одиниці речовини (1 кг,1 м3 , 1 кмоль), щоб змінити його температуру на 10 С.

Тепломісткість тіла, яка відповідає безконечно малій зміні температури, називається істинною теплоємністю:


Теоретичні основи теплотехніки


Теплоємність тіла, яка відповідає зміні температури на кінцеву величину називається середньою теплоємністю.


Теоретичні основи теплотехніки .(5.2)


Якщо теппоємшсть відноситься до 1 кг газу, таку теплоємність прийнято називати мас овою теплоємністю і позначати буквою с.

Тегпоємність 1 м3 при нормальних умовах називають об 'ємною теплоємністю, позначаєтьсясґ, Дж/м3К.

Тегпоємність 1 кмоля тіла називається мольною теплоємністю мс,Теоретичні основи теплотехніки

Із цих визначень витікає настугний зв'язок:


Теоретичні основи теплотехніки Теоретичні основи теплотехніки


Оскільки теплота залежить від процесу, то теплоємність є функція процесу.

Тегпоємність в ізохорному процесі позначають з індексом v, в ізобарному з індексом p.

Наприклад:

мсv - мольна середня теплоємність при постійному об'ємі, ізобарна та ізохорна теплоємність зв'язані між собою рівнянням Майєра.


cр=сv+R (5.4)


Відношення теплоємностей позначається буквою к і називається показником адіабати.


Теоретичні основи теплотехніки (5.5)


Для одноатомних газів к=1,67, двоатомних -к=1,4, трьохатомних -к=1,29.

Для визначення теплоємності газової суміші необхідно зніти склад газовоїсумішіі теплоємності компонентів.

Очевидно, що для збільшення температури газової суміші на 1° необхідно збільшити на 1° температуру кожного газу суміші.

На нагрів кожного газу в суміші необхідна кількість тепла рівна ciMi

де сі, -теплоємність і-го елементу;

Мі, - маса і-го елементу.

Тоді


Теоретичні основи теплотехніки (5.6)


де Мт - маса суміші;

ст -теплоємність суміші.

Після ділення лівої і правої частини на Мт одержимо:


Теоретичні основи теплотехніки (5.7)


Якщо склад суміші заданий об'ємними долями, то об'ємну теплоємність суміші можнавизначитиза формулою:


Теоретичні основи теплотехніки (5.8)


де с, -об'ємна теплоємність к-го газу, який входить в суміш. Мольна теплоємність суміші:


Теоретичні основи теплотехніки (5.9)


6. Ентропія


Якщо в рівнянні першого закону термодинаміки (1.17) ліву і праву частину поділити на Т, одержимо:


Теоретичні основи теплотехніки


Як буде показано далі, для ідеального газу du=cvdTТеоретичні основи теплотехнікирівняння стану ідеального газу можна представити, якТеоретичні основи теплотехніки.


Тоді


Теоретичні основи теплотехніки


Вираз Теоретичні основи теплотехніки при врівноваженому стані є повний диференціал деякої функії

стану, яка називається ентрогіоо, для одного кілограму газу позначається через s і вимірюється в Дж/(кг∙К).


Теоретичні основи теплотехніки (6.1)


Подібно любій іипій функції стану ентропія може бути представлена в вигляді функції любих двох параметрів стану:


s=ƒ(p,v) s=ƒ(p,T) s=ƒ(T,v)


Значення ентр олії для з ад аного ста ну визначаєть ся інтегру ванням рівняння


Теоретичні основи теплотехніки


де s0 -константаінтегрування.

При температурах, близьких до абсолютного нуля, всі відомі речовини знаходягьсяв конденсованому стані.

В Нернст (1906р) експериментально встановив, а МПланк (1912р) повністю сформулював наступний принцип: при температурі, яка прямує до абсолютного нуля, ентропія речовини, яка знаходиться в конденсованому стані з впорядкованою кристалічною структурою прямує до нуля. s0 = 0 при Т = 0 К.

Цей закон називається третім законом термодинаміки або тепловою теоремою Нернста.


7. Ексергія


Для оцінки ефективності термодинамічних машин необхідно знати, яку максимальну роботу можна одержати. Очевидно, що максимальна кількість роботи буде одержана при оборотному переході робочого тіла із початкового стану р1,Т1 в кінцевий стан ро,То, який знаходиться в рівновазі з навколишнім середовищем.

Тика максимальна робота одержала назву- ексергія.

Ексергія речовини є максимальна робота, яку може виконати робоче тіло в оборотному процесі з навколишнім середовищем в якості джерела дармової теплоти, якщо в кінці ц»ого процесу всі враховані в ньому види матерії переходять в стан термодинамічної рівноваги зі всіма компонентами

навколишнього середовища.

Види ексергії. Ексергія ділиться на два основних види: ексергія видів енергії, яка не характеризується ентропією, дггя якої вона рівна самій енергії е=Е (механічна, електрична та інш.) і ексергія ввдів енергії, які характеризуються ентропією (внутрішня енергія, енергія випромінювання, термомеханічна, нульова).

Ексергія останніх ввдів енергії поділяється на ексергію речовини в замкнутому об'ємі, ексергію потоку речовинні ексергію потоку енергії Ексергія речовини в замкнутому об'ємі еv розглядається в закритих системах. Визначимо максимальну роботу, яку може здійснити речовина з початковими параметрами Р, v Т, u, h, s прн оборотному переході в рівновагу з навколишнім середовищем, яке має параметри Р0, v0 Т0, u0, h0, s0 Дня того, щоб речовина прийшла в рівновагу з навколишнім середовищем, необхідно змінити її внтршню енергію за рахунок підведення (або відведення) донеї теплоти або за рахунок виконаннянею роботи

В оборотному процесі підведення теплоти до речовини проходить прн постійній температурі, рівній температурі навколишнього середовища. Тоді ексергія речовини в замкнутому об'ємі dev ,буде рівна роботі dl зменшеній на роботу, яку необхідно затратити на подолання тиску навколишнього сер ед овищ а podv,


dev =δl- podv = δq-du- podv,


або після інтегрування


еv=c-s)-(U0U)- p0(v0-v)=(u0-u)- v-s)+p0(v0-v)


Рівняння можна записати так


еv=u- T0s+ p0v+e0 (7.1)


де


ео=u+T0s0-p0v0=сопst,


і відповідно, є параметром стану речовини і середовища - ексергатичною функцією.

Дня визначення термомеханічної ексергії потоку речовини необхідно знайти максимальну роботу його гри оборотному переході від даного стану, який характеризуєтьсяпараметрамир, p, v Т, u, h, s до врівноваженого стану, тобто з парам етра p0, v0 Т0, u0, h0, s0

Ця робота буде рівна роботі рv мінус робота p0v затрачена на подолання тиску середовища,


рv- p0v= v(p-p0)


Відповідно, ексергія потоку речовини


е= еv+ v(p-p0)


Підставляючив рівняння значення еv, одержимо


e=(u+pv)- T0s-v+T0s0+ p0v


e=h- T0s+ ео (7.3)


де ео= u0+ T0s0- p0v0. (7.4)


Нульова ексергія е0 зв'язана із встановленням рівності хімічних потенціалів між відповідними компонентами речовини і гввколишнього середовища і вимірюється кількістю роботи, яка може бути одержана в оборотному процесі встановлення рівноваги компонентів речовини із відповідними компонентами навколишнього середовища.

Ексергія теплового опотоку q розраховується за рівнянням


Теоретичні основи теплотехніки (7.5)


де tві=1 -(То/Т)- називається ексергетичною температурною функцією.Зокрема при Т=іdет іτв=1 формула (7 5) буде мати вигляд.

Функція τв має універсальне значення вона придатна для оцінки максимальної роботоздатності в кругових і розімкнутих термодинамічних процесах.

Зміна ексергії потоку робочого тіла в ізобарному процесі рівна ексергії еq зв'язаногоз цим процесом теплового потоку.

Ексергія випромінювання eе визначається максимапьнолю роботою, яка може бути виконана в оборотному процесі приведення цього випромінювання в стан рівноваги з навколишнім середовищем

Теоретичні основи теплотехніки


де Е - степінь чорнотиповерхн;

С0 - коефіцієнт випромінювання абсолютно чорного тіла.


8. Аналв основних термодинамічних процесів ідеального газу


Задачею аналізу будь-якого термодинамічного гроцесу є встановлення закономірностей зміни параметрів стану робочого тіла та виявлення особливості перетворення енергії.

З цією метою проводяться наступні операції:

виводиться рівнянняпроцесув р-v-координатах;

встановлюється залежність міжзмінюваннми параметрами в процесі;

визначається зміна внутрішньої енергії ∆u;

визначаєтьсятермодннамічна робота газу l;

визначаєтьсязовнішнятеплота q,необхідна дляздійсненняпроцесу.

Одночасно знаходиться зміна ентальпії ∆h та ентропії ∆s між початковим та кінцевим станами процесу. Отримані таким чином дані дозволяють розглянути особливості перетворення енергії в процесі та скласти схему енергобалансу.

З багатоманітності можливих процесів для аналізу вибираються спочатку простіші, чи так звані основні процеси: при постійному об'ємі (ізохорний), при постійному тиску (ізобарний), при постійній температурі (ізотермічний), а такожпроцес беззовнішньоготеплообміну (адіабатний).

Перш ніж приступити до аналізу основних термодинамічних процесів, слід звернути звагу на те, що внутрішня енергія та ентальпія є функціями стану та їх зміна не залежить від характеру процесу. Тому можна отримати розрахункові вирази для обчислення їх зміни, які будуть справедливі для будь -яких процесів з ідеальним газом.

Враховуючи, що в ізохорному процесі dv = 0, pdv= 0, вираз першого закону термодинаміки (4.3) для ізохорного пр оцесу прийме вигляд


qv=∆u


Одначе кількість теплоти можна виразититакожчерезтеплоємність

qv=cvm(t2-t1) (8.1)


Отже,


∆u=cvm(t2-t1) (8.2)


або


du=cvdt (8.3)


З виразу першого закону термодинаміки для ізобарного процесу (4.5) випливає, що


dqp=dh (8.4)


або


qp=h2-h1 (8.5)


Одначе


qp= cpm(t2-t1) (8.6)


Тоді


∆h= cpm(t2-t1) (8.7)


Або


dh=cpdt (8.8)

Таким чином, вирази (8.2) та (8.7) придатні для обчислення зміни внутрішньої енергії та штальпії в будь-якому процесі ідеального газу.

Можна також отримати загальні вирази для обчислення зміни ентропії в процесах змі ни стану ідеальних газів.

Враховуючи, що


Теоретичні основи теплотехніки


підставимо значення dq з (4.3) та (4.5), отримаємо:


Теоретичні основи теплотехніки


Теоретичні основи теплотехніки


Замінившив цих виразах du з (8.3) та dh з (8.8) та враховуючи, що


Теоретичні основи теплотехніки Теоретичні основи теплотехніки


Отримаємо:


Теоретичні основи теплотехніки (8.9)


Теоретичні основи теплотехніки (8.10)


Інтегруючи ці диференціалші рівняння, отримаємо :

Теоретичні основи теплотехніки (8.11)


Теоретичні основи теплотехніки (8.12)


8.1 Ізохорний процес(v =const)


В р - v -координатах графік процесу являє собою пряму лінію


Теоретичні основи теплотехніки

Рис. 8.1.1. Зоораженняізохорногопроцесу


В РV і ТS-координатах. паралельну осі р (рнс.8.1.1 а), причому процес може протікати з підвищенням (процес 1-2) тапониженнямтиску (процес 1-2').

Виписавши для крайніх точок 1 та 2 рівняння стану та поділивши їх почленно, отримаємо залежність між параметрами газу в ізохорному процесі:


p1v=RT1 p2v=RT2


або


Теоретичні основи теплотехніки (8.13)

В ізохорному процесі dv=0 і робота не виконується (lv=0). Томувся теплота витрачається тільки на зміну внутрішньої енергії:


qv=∆u=cvm(t2-t1)


Зміна ентальпії може бути знайдена із загального виразу для всіх процесів (8.7).

Вираз для зміни ентропії в ізохорному процесі можна отримати із загального співвідношення (8.11), прийнявши v1=v2


Теоретичні основи теплотехніки (8.14)


чи з врахуванням (8.12)


Теоретичні основи теплотехніки (8.15)


Із (8.14) випливає, що між ентропією та температурою існує логарифмічна залежність . На Т- s - діаграмі ця залежність зображується кривою 1-2 ( рис. 8.1.1,6).


8.2 Ізобарний процес (р=сопst)


В р-v -координатах процес позначається прямою 1-2 ( рис. 8.2.1, а). Записавши рівняння стану для двох точок процесу.


pv1=RT1 pv2=RT2


та розділивши почленно друге на перше, отримаємо залежність між параметрами.


Теоретичні основи теплотехніки (8.16)


Зміна внутрішньої енергії визначається за загальним виразом (8.1). Робота процесу, віднесена до 1 кг газу:


Теоретичні основи теплотехніки (8.17)


Так як для ідеального газу


pv2=RT2 pv1=RT1


то


lp=R(T2-T1) (8.18)


Кількістьтегтотнв ізобащомупроцесі може бути обчислена за(8.5)


Теоретичні основи теплотехніки

Рис 8.2.1. Зображення ізобарного процесу в РV і ТS-діаграмах.


qp=∆h=(h2-h1) (8.19)


тобто кількість теплоти в ізобарному процесі рівна зміні ентальпії.

Однач є, згідно (8.6):


qp=cpm(t2-t1)


тобто


∆h=cpm(t2-t1) (8.20)


А оскільки ентальпія є параметром стану, то в любому термодинамічному процесі ∆h можна визначитиза формулою (8.20).

Зміну ентропії в ізобарному процесі можна визначити із загального виразу (8.12),прийнявши р1 = р2,


Теоретичні основи теплотехніки (8.21)


чи, враховуючи (8.16):


Теоретичні основи теплотехніки (8.22)


Отже, в Т-s -координатах ізобара - логарифмічна крива (рис.8.2.1, б. пунктиром нанесена ізохора). Оскільки ср >сv, то з порівняння (8.14) та (82.1)

видно, що ізобара розташована більш полого, ніжізохора.


8.3 Ізотермічний проце с (Т = сопst)


Рівняння процесу отримаємо із рівняння стану рv = RT

рv =

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: