Теоретичні основи теплотехніки
![]()
![]()
Після додавання лівих і правих частн рівнянь, одержима
(21.17)

для п шарів
(21.18)
21.5 Теплопровідність через циліндричну стінку
Розглянемо стаціонарний процес теплопровідності (рнс 21.5.1).
![]()
Проінтегру єм о рівняння:
(21.21)

Підставимо граничні умови (21.20) в рівняння (21.21).
(21.22)
(21.23)
віднімемо від (21.22) рівняння (21.23):
(21.24)
Теплопровідність через цилівдрнчну стінку
(21.25)
![]()
- термічний опір теплопровідності через циліндричну стінку.
Дня багатошарової циліндричної стінки тепловий потік рівний :
(21.26)
21.6 Теплопровідність тіл з внутрішнім джерелом теплоти
Розглянемо стінку товщиною - 2δі коефіцієнтом теплопровідності – λ (рис 21.6.1). В стінці діє внутрішнє джерело з об'ємною густиною теплового qv

(21.27)
![]()
Інтегруємо рівняння (21.27):
![]()
Підставимо граничні умови: х = 0 , t0 = С.
Одержимо:
![]()
-рівняння зміни температури в плоскій стінці з внутрішнім джерелом теплоти.
22. Конвективний теплообмін
Конвекцією називається процес поширення теплоти за допомогою руху макроч астин ок рі ди нн.
В інженерній практиці найчастіше розглядають теплообмін між рухомою рідиною і твердою поверхнею, який називається конвективнич теплообміном, або тепловідд ачею
Згідно закону Ньютона-Ріхмана тепловий потік Q від рідини до стінки пропорційний площі поверхні теплообміну і різниці температур між твердою етикою tc і рідиною tp.
(22.1)
Де а-коефіцієнттепловіддачі Вт/м2К
Фізичний зміст коефіцієнта тепловіддачі можна визначити як кількість теплоти, яка проходить через одиницю площі ізотермічної поверхні за одиницю часу при різниці температур між стінкою і поверхнею рівною 1 С.
Процес конвективного теплообміну нерозривно зв'язаний з руком рідини Розрізняють два видируху-вимушений і вільний.
Вільний рух рідини виникає в результаті дії масових сил; вимушенім -
при дії стороннх збудників (насоси, вентилятори). На процес конвективного теплообміну впливає і режим руху - ламінарний чи турбулентний При ламінарному русі течія має спокійний характер, при турбулентному -утворюються завихрення Але при люб ому режимі руху рідини в тонкому шарі біля поверхні стінки рух рідини в результаті дії сил тертя сповільнюється і швидкість падає до нуля. Тонкий шар рідини біля поверхні тіла, в якому відбувається зміна швидкості рідини від значення швидкості не збудженого потоку подалі від стінки до нуля безпосередньо на стінці називається динамічнимпограничним шаром.
Тонкий шар рідини, безпосередньо біля стінки, рух в якому має ламінарний характер,називають в'язкимпідшаром .Якщо температури стінкиі рідини неодинакові, то біля стінки утворюється тепловий пограничний шар, в якому відбувається вся зміна температури рідини. За пограничним шаром температура рідини постійна і рівна й. В загальному випадку товщини теплового і динамічного шару можуть не співпадати. Співвідношення товщини динамічного і теплового пограничних шарів визначається безрозмірним числом Прандля:
(22.2)
Де v-кінематичнав'язкість рідини;
а-коефіцієнт температуропровідності.
Безпосередньо біля стінки в ламінарному підшарі перенесення теплоти до стіїки здійснюється теплопровід ні стю і може бутивиражене законом Фур'є:
![]()
Де п – нормаль до поверхні тіла
Цю ж кількість теплоти можна визначити законом Ньютона-Ріхмана
![]()
Прирівнюючи ці рівняння одержимо:
;
(22.3)
Диференціальне рівняння, що описуєумови теплообміну на поверхні каналу (п = 0) називається рівнянням тепгтопер едачі.
По своїй фізичній суті конвективний теплообмін є дуже складним процесом і залежить від великого числа факторів, які визначають процес тепловіддачі. В загальному випадку коефіцієнт тепловіддачі є функцією фізичних параметрів рідини, характеру руху, форми і розмірів тіла.
Звідси коефіцієнт тепловіддачі:
а =f(λ,l,ρ,v,υ,β,Ф,a). (22.4)
Рівняння (22.4) (показує, що коефіцієнт тепловіддачі -складна величина і для її визнач еннянеможливодатизагальну формулу. Як правило для визначення а необхідно використовувати експериментальні дослідження.
22.1 Основні поняття теорії подібності
При вивченні різних фізичних явищ використовують два методи досліджень, які дозволяють одержати кількісні закономірності. В першому методі використовується експериментальне дослідження конкретних властивостей одиничного явищ а, в друго му - виходять з теоретичного дослідження даної проблеми. Перевагою експериментального методу дослідження є достовірність одержаних результатів. Але результати даного експерименту не можуть бути використані стосовно другого явица, яке в деталях відрі зняєть ся від вивчено го.
Другий метод досліджень для знаходження кількісних характеристик використовує найбільш загальні закони природи, які в свою чергу є результатом надзвичайно широкого уза гальнення дослідних даних.
Будь-яке диференціальне рівняння є математичною моделлю цілого класу явищ.
Таким чином, гід класом розуміють таку сукупність явищ, які характеризуються основним механізмом процесіє і однаковою фізичною природою
Явища, які входять в клас, підпорядковуються однаковим рівнянням як по формі, так і по фізичному змісту величин, які в нього входять Наприклад, диференціальне рівняння теплопровідності.
До кожного диференціального рівняння необхідно поставити умови однозначності.
В багатьох випадках знайти рішення диференціального рівняння, яке б відповідало конкретним умовам однозначності неможливо.
Об'єднання двох методівздійснюється теорією подібності.
Крім класу явищ і одиничного явища теорія подібності вводить поняття групи явищ
Групою явищ називають сукупність фізичних процесів, які описуються однаковими по формі і змісту диференціальними рівняннями і однаковими по формі і змісту розмірними умовами однозначності.
Поняття про подібні сть явищ зустрічається ще в шкільному курсі, коли ми говоримо про подібність трикутників. В даному випадку мова йде про геометричну подібність. Можна також говорити про подібні сть картини руху двох потоків рідини - кінематичну подібність, подібність поля розподілу сил -динамічну подібні сть, подібність розподілу температур-теплову подібність.
В загальному вигляді поняття подібності явищ зводиться до наступних положень:
Понягтяпро подібність у відношенні до фізичних явищ можна тільки застосовувати до явищ фізично однорідних, які описуються однаковими по формі і по змісту аналітичними рівняїнями.
Обов'язковою умовою подібності явищ є геометрична подібність.
При аналізі подібних явищ сггівставляги між собою можна тільки однорідні величини у відповідних точках простору і у відповідний момент часу.
Однорідними називаються величини, які мають однаковий фізичний зміст і однакову розмірність.
Відповідними точками геометрично подібних систем називаються такі точки, координати яких задовольняють умові:
;
;
![]()
Два проміжки часу називають ся відповідними, якщо вони мають спільний моментвідгтіку і зв'язані між собою співвідношенням:
![]()
- Подібність двох фізичних явищ означає подібність всіх величин, які
характеризують дане явище.
Це означає, що у відповідних точках простору і у відповідний момент часу для любих однорідних фізичних величин справедлива рівність: Х1 = СХ2.
Коефіцієнт пропорційності С називається константою подібності, або постійною подібності.
Постійні подібності не можна встановлювати або вибирати випадкова Між ними існує зв'язок, який виводиться із математичного опису процесу. Сгівв ід ношення між постійними подібності встановлює існування особливих величин, які називаються числами подібності.
Числа подібності встановлюються з розв'язку диференціаттьних рівнянь або шляхом узагальнення експериментальних даних. Наприклад, розглянемо рівняннятеплопередачі (22.3):
(22.5)
(22.6)
Позначимоконстантиподібності:
;
;
;
![]()
Звідси:
;
![]()
і.т.д., підставляючи ці співвідношення в рівняння (22.6) і скоротивши на С, одержимо:
(22.7)
Рівняння (22.5) і (22.7) тотожні, оскільки виражають зв'язок між параметрами процесу, обумовленим диференціальні мрівнчнням тепловіддачі:
;
![]()
де
- число Нуссельта
- характеризує
теплообмін
в пограничному
шарі.
Безрозмірні числа подібності представляють собою нові змінні. Кількісний зв'язок між числами подібності визначається дослідним шляхом Вказівку на те, в якому напрямку вести експеримент дає теорія подібності.
В основу теорії подібності покладені три теореми
Перша теорема: Подібні між собою явища мають одинакові критерії подіон ості.
Теорема вказує на те, що при виконанні дослідів необхідно і достатньо вимірювати лише ті величини, які входять в числа подібності явища, яке ми вивчаємо.
Друга теорема подібності: Залежність між змінними величинами, які характеризують процес, може бути подана у вигляді залежності між числами подіон ості.
З другої теореми подібності випливає, що результати любого експерименту можна описати у вигляді критеріїв подібності і залежність між нимиподати увигляці рівнянь подібності.
Третя теорема подібності вказує необхідні умови для того, щоб явища виявилися подібними один одному.
Третя теорема може бути сформульована наступним чином - подібні ті процеси, умови однозначності яких подіоні, і числа подібності, складені зумов однозначності, чисельно одинакові.
Тобто вшначальнезначення мають числа подібності складені з величин, які входять в умови однозначності. Такі числа подібності називаються критеріямиподібності.
Таким чином, теорія подібності дозволяє не інтегруючи диференціальне рівняння одержати з них числа подібно сті і встановити рівняння подібності, які справедливі для всіх подібних процесів.
Конвективний теплообмін характеризується такими числами подібності:
числоПрандгля
![]()
характеризує теплофізичніпараметрнречовини
число Грасгофа
![]()
де β -коефіцієнт об'ємного розширення; g-прискорення вільного падіння;
l - характерний лінійний р оз мір;
v-кінематична в'язкість;
∆t -різниця температур між стінкою і рухомим середовищем.
Число Грасгофа характеризує кінематичну подібність явищ при вільній конвекції
Число Реинольдса:
,
де ω-швидкість руху.
Число Реинольдса характеризує гідродинамічну подібність явищ.
В теорії теплообміну часто використовують також числа подібності:
число Фур'є
![]()
де τ- час процесу,характеризує нестаціонарні явища теплопровідносп;
число Біо
![]()
де λ -коефіцієнт теплопровідності твердого тіла.
Число Біо характеризує поширення теплоти в тілі при нестаціонарній теплопровідності;
число Пекле
![]()
характеризує співвідношення між швидкістю руху
джерела теплоти і швидкістю поширення теплоти
Залежність між критеріями подібності представляється у вигляді критеріальних рівнянь.
Загальний вигляд критеріального рівняння вимушеної конвекції можна записати так:
Nu=f(Re,Pr)
Визначальним є критерій Рейнольдса. По його величині можна вибирати показник степеня і коефіцієнгив рівнянні.
Длявільної конвекції критеріальне рівняння має вигляд:
Nu=f(Gr,Pr)
Де визначальним є критерій Грасгофа.
Для вільно-вимушеної конвекції:
Nu=f(Re,Gr,Pr)
Для вибору теплофізичним параметрів при розрахунку критеріїв подібності при вільній конвекції визначальною є середня температура між стінкою і рухомим середовищем, при вимушеній- середня температура рідини.
23. Променистий (радіаційний) теплообмін
Променистий теплообмін - це процес поширення теплоти за допомогою електро матнітнж хвиль.
Випромінювання характеризується довжиною хвилі X і частотою V. Теплове випромінювання має однакову природу з іншими видами випромінювання і відповідає діапазону довжин хвиль від 0,8-10-6 <λ<0,8-10-3 м. Роль теплового випромінювання особливо велика в процесах з високою температурою. Мж процесами теплопровідності, конвекції і променистим теплообміном існує суттєва різниця В процесах променистого теплообміну суцльність середовища необов'язкова. За рахунок променистого теплообміну тепло поширюється і в вакуумі.
Величина теплового випромінювання, яка відповідає дуже вузькому
інтервалу зміни довжини хвилі від λ до λ + dλ, який можна характеризувати даним значенням довжини хвилі λ, називається потоком монохроматичного випромінювання Qλ.
Потік випромінювання, який відповідає всьому спектру в межах від нуля до ∞, називається інтегральним або повним променистим потоком Q.
Потік, який випромінюється з одиниці поверхні по всіх напрямках наггівсф еричн ого простору називається густиною теплового потоку.
Випромінювання, яке визначається гриродою даного тіла називається власним. Енергія електромагнітних хвиль (Епад) які попадають на навколишні тіла, частково поглинаються ними (Епог). При і*ому частина енергії випромінювання переходигьу внутрішню енергію поглинального тіла, частина відбивається (Евід) і частина проходить крізь нього (Епр).
Згідно закону збереження енергії:
Епад= Епог+ Евід+ Епр (23.1)
Позначимо Епог/ Епад=А; Евід/ Епад=R; Епр/ Епад=Д
де А - коефіцієнт іюглннання;
R - коеф іцієнт відбивання;
Д - коефіцієнт пропускання
А+R+Д=1
Якщо тіло поглинає всі падаючі на нього промені. тобто.А=1. Д=0. R=0. то воно називається абсолютно чорним. Коли вся падаюча енергія відбивається. R=1, .A=0. Д=0. то тіло називається дзеркальним. .Якщо Д=1, .A=0. R=0, то таке тіло називається прозорим. Тіло, яке приймає участь в теплообміні крім власного випромінювання буде відбивати падаючу на нього енергію:
Евід= RЕпад (23.2)
Сума енергії власного і відбитого випромінювання становить ефективне випромінювання

Для площини а-а
qp=E-Eпог=Е-АЕпад (23.4)
Для площини b-b
qp=Eеф-Епад (23.5)
Із рівняння (23.4)
Eеф= qp +Епад (23.6)
В свою чергу (23.4)
![]()
Підставляючи вираз для Епад в рівняння (23.6) одержимо:
(23.7)
23.1 Закони променистого теплообміну
Залежність мі ж спектральною інтенсивністю випромінювання абсолютно чорного тіла і довжиною хвилі встановиюсзакон Планка:

де с1=3,74∙10-16Вт∙м2
с2=1,44∙10-2м/град

При декому значенні λm залежність має максимум. Для всіх довжин хвиль інтенсивність випромінювання тим вища, чим вища температура. Максимум кривих з підвищенням температури зміщується в сторону більш коротких довжин хвиль.
Згідно закону зміщення Віна:
λmaxT=2,898∙10-3 мК (23.9)
Якщо проінтегрувати залежність (23.8) по всьому інтервалі хвиль одержимо закон Стефана-Больцмана. Гостина інтегрального випромінювання для абсолютно чорного тіла пропорцйна температурі в четвертій степені:
Е=σ0∙Т4, (23.10)
де σ0= 5,6710-3 Вт/мК- постійна Стефана-Больцмана.
Для сірих тіл:
Е=εσТ4 (23.11)
де ε - ступінь чорноти - відношення випромінювальної здатності сірого тіла до випромінювальної здатності абсолютно чорного тіла при цій же темпер атурі.
Згідно закону Кірхгофа відношення густини потоку випромінювання сірого тіла до його поглинальної властивості не залежить від природи тіла і рівне густині потоку випромінювання абсолютно чорного тіла при цій же темпер атурі.
Розглянемо систему двох тіл, які мають необмежені плоскі поверхні, повернуті одна до іншої (рис. 23.1.2). Поверхня 1 належить сірому тілу, а поверхня 2 - абсолютно чорному.

![]()
Де Eφ0 - густина потоку випромінювання, яка відповідає куту φ
dΩ - елементарний тілесннйкуг.
23.2 Теплообмін між дбома тілами
Як правило, тілов процесі променистого теплообміну взаємодіє з іншими тілами Розглянемо процес теплообміну між двома плоско паралельними поверхнями, (рис 232.1). Дія кожної повфхні задані постійні в часі температури Т1 і Т2 (Т1>Т2), поглинальні властивості тіл А1 і А2.
Падаючий на пластину променистий потік рівний ефекгивн ому випромінюванню першої пластини і навпаки.
Тоді результуючий тепловий потік:
Q1-2=Eеф1- Eеф2 (23.14)
В свою чергу за формулою (23.7):


Враховуючи що Q12=-Q21 і підставляючи в значення q12 одержим:


Звідси:

Згідно закону Кірхгофаі Стефана-Больцмана:

звідси
(23.15)
(23.16)
Розглянемо променистий теплообмін між двома тілами, одне з яких знаходиться є порожнині іншого (рис 23.2.2). Поверхня внутрішнього тіла F1 випукла, зовнішнього F2 - ввігнута - відповідне значення температур поверхонь Т1 і Т2 (Т1>Т2) пошинальні властивості тіл А1 і А2. Резупьтуючий тепловий потік, який передається від першого тіла до другого, визначається рівнянням:
(23.17)
де φ21- середній кутовий коефіцієнт випромінювання, який характеризує частину випромінювання зовнішньої поверхні, яка по падає на внутрішню.
Частина енергії, яка залишилася, проходить повз внутрішнє тіло і знову попадає на зовнішню поверхню.

Рис 23.2.2. Схема променистого теплообміну між тілами в замкнутому просторі
Повні потоки ефективного випромінювання визначається співвідношенням:
(23.18)

Враховуючи, що Q12 = -Q21 також співвідношення (23.17) і (23.18) одержима

Замінити
співвідношення
виразом

одержимо:

Дня визначення величини φ21 приймаємо Т1= Т2 і отже Q12 = 0.
В цьому випадку F1- φ21F2=0 , звідси
![]()
Кінцевий вираз для результуючого потоку:
(23.19)
де:

приведена поглинальна здатність системи
При випромінюванні тіла в необмежений простір з температурою Т2 приймемо F1<<F2. Тоді:
(23.20)
При наявності екранів поглинапьна здатність:

Де А1, А2 -тюглинапьна здатність тіл;
Аеі – поглинальна здатність і-го екрану;
п-кількість екранів.
24. Теплопередача
Теплопередачу можна розглядати як теплопровідність при граничних умовах треть ого роду. Теплопередача включає в себе: тепловіддачу від більш гарячої рідини до стінки, теплоповідність в стінці, тепловіддачу від стінки до більш холодного середовища.
Теплопередача - це передача тепла від одного рухомого середовища до іншого через розділюючу стінку до іншого.
24.1 Тепюпередача через плоску спинку
При стаціонарному тепловому режимі тепловий потік через стінк
(24.2)

Той же тепловий потік передається від стінки до холодного середовища
![]()
Рівняння можна зали сатиувнгляді:
![]()
(24.3)
![]()
Якщо просумувати всі рівняння отримаємо:

Тепловий потік становить:
(24.4)
Величину

називають
коефіцєнтом
теплопередачі,![]()
Рівняння можна загасати у вигляді:
q=k(tp1-tp2),
(24.5)
Величина, обернена до коефіцієнта теплопередачі, називається повним термчнимопоромтеплопередачі:
![]()
Оскільки загальний термічний опір складається з часткових термічних опорів, то у випадку багатошарової стінки необхідно враховувати опір всіх складових:
(24.6)
Густина теплового потоку через багатош рову стінку:
(24.7)
Температури поверхонь:
;

На межі двох шарів температуру можна визначити за формулою:
(24.8)
24.2 Теплопередта через циліндричну стішу
Розглянемо однорідну циліндричну стінку довжиною l зі сталим коефіцієнтом теплопровідності λ (рис. 24.2.1). Температури рухомих середовищ відповідно tр1 і tр2 постійні коефіцієнти тепло віддачі на внутрішній і зовнішній поверхнях труби а1, і а2.

Рис. 24.2.1. До визначення теплового потоку через циліндричну стінку.
Допустимо, що довжина труби велика порівняно з товщиною стінки. То му в трата ми з тор ця тру ои можна знехтувати.
Кількість тепла, яке поступає від рухомого середовища до стінки і від стінки до другого середовища буде одна і таж
Від середовищадостінки:
q1=a1πd1(tр1- tc2)
Тепловийпотік через стінку:

Від стінки до другого серед овища:
q2=a2πd2(tр1- tc2)
Запишемо рівняння наступним чином:
![]()
![]()
![]()
Просумуємо рівняння і одержимо:

Звідси:

Позначимо: