Теоретичні основи теплотехніки
В р-v - координатах ізотерма зобразиться рівнобокою гіперболою (рис. 8.3.1,а). Зв'язок мі ж параметрами встановлюється з рівняння процесу(8.23).
p1v1= p2v2
![]()
Зміна внутрішньої енергії та ентальпії для ідеального газу в ізотермічному процесі рівна нулю (du = 0 та dh = 0)9 оскільки dТ = 0. Отже, вся підведена в процесі теплота витрачається тільки на роботу. Робота в процесі визначається за (4.4) шляхом заміни
![]()
з рівняння стану.

Рис 8.3.1. Зображення ізотермічного процесу в РV і ТS-діаграмах
Після інтегрування
dlT=pdv
одержимо:
(8.23)
Теплота, необхідна для здійснення процесу, згідно (4 3)
(8.24)
чи на основі (6.1)
δq=Tds
qT=T(s2-s1) (8.25)
Вираз для зміни ентропії в ізотермічно му процесі може бути отриманий із (8.24) та (825)
(8.26)
Графік ізотермічного процесу в Т-s-координатах приведений на рис. 8.3.1,6.
8.4 Адіабатний процес
Адіабатним називається такий процес, при якому робоче тіло не обмінюється теплотою з навколишнім середовищем (q = 0; dq = 0).
Рівняння адіабатного процесу в р-v- координатах може бути отримано, якщо використовувати вирази першого закону термодинаміки (4.3) і (4.5) та врахувати особливості ідеального газу:
dU=cvdT dh=cpdT
Тоді:
dq=cvdT+pdv=0 або cvdT=-pdv
dq=cpdT+vdp=0 або cpdT=vdp
Звідки

або
![]()
Проінтегрувавши останній вираз, отримаємо рівняння процесу k∙lnv+lnp=0:
рvk =сопst,(8.27)
де к - показник адіабати.
В р-v- координатах адіабата зображується нерівнобокою гіперболою (рис.8.4.1,а ), що проходить трохи крутіше ізотерми. Зв'язок між параметрами р і v виходить з рівняння процесу (8.27):
(8.28)
Для двох точок процесу напишемо рівняння стану:
p1v1=RT1 p2v2 =RT2
звідки
(8.29)
Підставивши відношення тисків з (8.28), отримаємо залежність між Т і v
(8.30)
Розв'язавши спільно рівняння (8.30) і (8.29) отримаємозапежність між р і Т
(8.31)
Зміна внутрішньої енергії визначається за загальним виразом (8.2); формула для роботи в процесі може бути отримана з (43):
δlq=-du або lq=-(u2-u1) (8.32)
тобто в адіабатному процесі робота здійснюється за рахунок зміни внутрішньої енергії.
З врахуванням (8.2) вираз (8.32) прийме вигляд
lq=-cvm(T2-T1)= cvm(T1-T2) (8.33)
чи з врахуванням (5.4) і

(8.34)
За мінивши з рівнянь стану Т1 і Т2 отримаємо
(8.35)

Рис. 8.4.1. Зображення адіабатного гроцесу в РV і ТS-координатах.
Перетворимо рівняння (8.34)з врахуванням (8.31)
(8.36)
Зміна ентаттьпії в адіабатному процесі підраховується по (8.7). Зміна ентропії рівна нулю, такяк за визначенням процесу q = 0 і
ds=
=
0.
Відповідно, s = сопst. Тому адіабатний процес називають ізоентропійним процесом.
В Т-s-координатах адіабата зображується вертикальною прямою (рис.8.4.1,б).
8.5 Політропнийі процесс
Любий самовільний процес зміни стану робочого тіла, що проходить при постійнійтеплоємності, називається політропним.
Рівняння політропното процесу може бути одержано з рівняння першого закону термодинаміки для ідеального газу:
dq=cvdT+pdv
dq=cрdT-vdp
Кількість підведоіої теплоти для політропного процесу
dq=cпdT (8.37)
де сп- теплоємністьполітропногопроцесу. Тоді рівняння першого закону термодинаміки для політропного процесу:
cпdT=cvdT+pdv
cпdT=cрdT-vdp
або
(cп-cv)dT=pdv
(cп-cp)dT=-vdp
Розділивши другерівняння на перше, одержимо:

Позначимо
величину
-
постійну для
даного процесу,
через n
Тобто
=
п. (8.38)
Одержима
(8.39)
а після розділ ення змінних:
![]()
інтегрування отримаємо рівняння політропного процесу
Величина п, залежна від теплоємності процесу сп, називається показником політропи. Будучи постійним для конкретного процесу, показник політропи визначає його характер.
Політропний процес є узагальнюючим; розглянуті вище процеси є його частковими випадками.
Дійсно, зрівняння рvп = сопst при різних пмаємо:
n=0 рv0=p= сопst- ізобаричний процес;
n = ±∞ v=сопst - ізохоричний процес;
n=1 рv=сопst -ізотермічний процес;
n=k рvk=сопst - адіабатичний процес.
Зв'язок між параметрами р,v,Т і вирази для роботи в політропному
процесі аналогічні таким же в адіабатному процесі, так як рівняння попітропного процесу співпадає по формі з рівнянням адіабатного гроцесу, в якому показник к за мінений показником п :
;
;
(8.40)
Це ж відноситься і до виразів для визначення роботи в політропному процесі:

Зміна внутрішньої енергії в політропному процесі визначається по загальному виразу для ідеальних газів (8.2). Кількість тепла в процесі може бути обчислена на підставі математичного виразу першого закону термодинаміки (43)
(8.41)
або,виходячи зуявленняпро теплоємність в процесі
(8.42)
Вираз для теплоємності в політропному процесі отримаємо з (8.38)
(8.43)
Показник політропн п може бути обчислений, якщо відомі р і v в двох точках процесу. Тоді з рівняння (8.40) одержуємо:

або
![]()
Звідки
(8.44)
Зміну ентропії в політропному процесі може бути знайдено на основі (5.9) і (8.42):
(8.45)
Інтегруючи цей вир аз отримаємо

Рис 8.5.1 Зображення процесів в РV і TS координатах.
Щоб прослідкувати за розміщенням політропних процесів прн різних значеннях п в р-v і Т - s-координатах, на діаграми наносять криві окремих процесів, за якими можна визначити відносне розміщення політроп при різннх п а також знайти знак для q і ∆и в цих процесах (рис 8.5.1). Наприклад, графік паштропного процесу з показником попітрспн к>п>1 проходить між n=1 і п = к, причому при розширенні в цьому процесі теплота підводить ся (так як Д? >0), температура і внутрішня енергія зменшуються.
Характерно, що всі політропні процеси розширення (∆s>0) можна розбити натри типові групи, кожна з яких має спільну схему енергобалансу. В кожній групі процесів особливості перетворення енергії являються загальними, але кількісний розподіл трьох складових балансу енергії змінюється. В табл. 1.1 приведені особливості трьох груп політропних процесів розширення (∆и>0 ). Аналогічно можна розбити на три групи всі політропні процеси стиску (∆и <0).
Таблиця 8.5.1. Групи політропних процесів.
| Група | Межа зміни показника політропи | ∆и | q | Теплоємність в процесі | Схема енергобалансу |
| 1 | 1>n>-∞ | ∆и >0 | q>0 | Сn>0 | 1 |
| 2 | к>п> 1 | ∆и <0 | q>0 | Сn <0 | 2 |
| 3 | +∞>n>к | ∆и <0 | q<0 | Сn >0 | 3 |
Обмін енергією в термодинамічному процесі.
![]()
9. Реальні гази
Реальні гази відрізняються від ідеальних тим, що молекули щх газів мають кінцеві власні об'єми і зв'язані між собою силами взаємодії, які мають електромагнітну і квантову природу. Рівняння стану РV= RТ для реальних газів не виконується
.
де С - коефіцєнт стисливості - виражає відхилення властивостей реального газу від властивостей ідеального газу.
Суттєвою відмінністю реального газу від ідеального є також те, що реальний газ в залежності від зовнішніх умов може знаходитися в газоподібному, рідкому і твердому агрегатному стані.
Згідно правила фаз Гіббса, число інтенсивних параметрів стану N (тиск, температура, концентрація), які можуть незалежно змінюватись без зміни фаз, складає
N=m-r+2
де т -число компонентів,
r - число фаз.
Тому для чистої речовини (т = 1) в однофазному стан (r= 1) може незалежно мінятися два параметри (тиск і температура), в двофазному (r = 2) - один параметр, в трифазному (r = 3) N = 0, тобто три фази можуть знаходитись в рівновазі тільки при визначенійтемпературі і тиску (потрійна точка води).
Ван-Дер-Ваальс ввів дві поправки, які враховують відхилення реального газу від ідеального.
Перша поправка - враховує об'єм, який займають молекули.
З рівняння Кл апейрона одержуємо
![]()
При зростанні .Рдонескінченності, впадає до нуля. Для реального газу найменший об'єм рівний об'єму молекул vмол плюс об'єм проміжку між молекулами vгаз
b - найменша величина, до якої можна стиснути газ
b= vмол+ vгаз
Тоді вільний об'єм буде рівний
![]()
При Р →∞, v→b або v-b = 0.
Оскільки тиск ідеального газу за рівнянням Клапейрона визначається як
![]()
а для реального,
![]()
то при однаковій температурі тиск в реальних газах буде більший.
Друга поправка враховуєвплив сил взаємодії між молекулами.
В реальному газі син а ударів об стінку посудини буде менша в результаті того, що всі молекули гритягуються спідніми Поправка ∆Р пропорційна як числу молекул притягуючих, так і тих, що притягуються, тобто пропорційна квадрату густини газу, або обернено пропорційна квадрату його питомого об'єму.
∆p=aρ2=a/v2
де а -коефіцієнт пропорційності, який не залежить від параметрів стану. Враховуючи другу поправку, одержимо
P=RT/(v-b)- ∆p (9.1)
або
(p+ a/v2)(v-b)=RT
- рівняння Ван- Дер-Ваальса.
Вираз a/v2 називають внутрішнім тиском. Для води при t = 295°К
(20 °С) a/v2→1080МПа.
Рівняння можна використовувати длядвофазних станів. .Якщо розкрити дужки і розміститипо степенях v, одержимо:
pv3-(bp+RT)v2+av-ab (9.2)
Можливі випадки:
а)всі трикорені різні ідійсні;
б)всі три корені дійсні і рівні між собою;
в)один корінь дійсний і дв а уявні.
.Якщо в рv - діаграмі побудувати ізотерми, які відповідають рівнянню
Ван-Дер-Ваальса, то вони будуть мати внгляд показаний на рис. 9.1:

Рис. 9.1 Ізотерми, побудовані зарівняннямВан-дер-Ваапьса.
Рівняння Ван-Дер-Ваапьса при великих гу:тннах газу дає значні похибки в зв'язку з тим, що гши його виеедеіні не враховується силова асоціація і дисоціація молекул.
Молекули утворюють комплекси із двох - трьох молекул і така частинка ведесебеяк окремий газ, а реальний газ-як суміш газів, які склад аються із одиночних, подвійних і трійних комплексів. Це дозволяє врахувати рівняїня, запропоноване Вукалович ем і Новиковим.

де с і m -визначаються дослідним шляхом
Розвиток кінетичної теорії газів дозволив встановити точне рівняння стану реальних газівв такомувигляді:

де В, v - варіальні кофіцієнти, які виражаються через потенціальну енергію взаємодії і температуру Т. v = 2, 3, 4 - порядковий номер варіапьного кофіцієнгу. Рівняння для зручності спрощують.
![]()
Де А і В -стільки функціями температури.
Суттєвою відмінністю реального газу від ідеального є те, що реальний газ може переходити із одного агрегатного стану в інший.
Криві фазових переходів в РІ координатах мають вигляд пжазаний на рис.9.2:

Рис. 9.2 Р t - діаграма води
Якщо стискати газ при постійній температурі t<tкр то при деякому тиску точка ) починається зрідження газу. При подальшому стисканні газ перетворюється в рідину. Процес конденсації проходить при постійному тиску. При подальшому стисненні тиск в рідині різко росте. Таке явице спостерігається і дгтяіншнхізотермпри t<tкр.
Для зображення процесів в реальних газах використовують рv, Тs

Рис. 9.3 рv - діаграма.
З'єднуючи точки горизонтальних кривих, одержимо лінії, які сходяться в точці К.
Лівіше лінії МК існує тільки рідка фаза, правіше лінії КN - тільки газ. Між пограничними кривими знаходиться область двофазного стану рідина -газ. Важливе значення в термодинаміці має існування критичної точки і критичних параметрів, які визначаються експериментально.
Можна отримати єдине рівняння стану в вигляді універсальної функції від безрозмірних параметрів
;
;
![]()
Які називаютьсяпрнведеним тиском, температурою і об'ємом.
Тоді рівняння Ван-Дер-Ваальса має вигляд
![]()
Стани речовин, коли вони мають одинакові приведені пара метри, називаються відповідними станами.
Речовини, які знаходяться в відповідних станах, називаються термодинамі чно подібними.
9.1 Властивості і процеси водяної пари
Найбльш широке викорнстанняв техніці знайшла водяна пара.
Процес переходу рідини в пару починається тоді, коли температура рідини досягне температури кипіння.
Насиченою парою називають пару, яка знаходиться в динамічній рівновазі із своєю рідиною. Насичена пара буває суха і волога.
Суха насичена гвра - це пара, яка не має рідини і має температуру кипіння tk при даному тиску. Двофазна система, яка складається із сухої насиченої парні рідини, називається вологою насиченою парою.
Відношення маси сухої пари тсп до маси вологої пари щ, mвn=тсп+тр називається стелінню сухості вологої пари.
![]()
Якщо д о сухої насиченої пари підводити теплоту, то її температура оуде збільшуватись Пара, температура якої при даному тиску більша від темпер атури кипіння (насичення), називається перегрітою парою.

Рис. 9.1.1 рv –діаграма водяної пари.
Процес пароутворення.(рис 9.1.1)
Лінія АА0 - відповідає стану холодної рідини при різних тисках, яса має температуру 0°С. За початок відліку внутрішньої енергії u ентальпії h, ентропії s для в оди прийнято вважати трйнуточку води.
Стан киплячої абонасиченої рідини відповідає лінії АК.
Параметри киплячої рідини позначають буквами зі штрихами (vr, иr, hr, sr,і т.д). Параметри сухої насиченої пари позначаються буквами з двома штрихами (vrr, иrr, hrr, srr,і т.д.). Параметри вологої насиченої пари позначаються буквами з індексом х (vx, иx, hx sx i тд.). Кількість теплоти, яка необхідна для нагріву рідини до кипіння становить:
qр=hr=ср tk.
Зміна внутрішньої енергії при підігріві води:
∆uав=h-pk(vk-v0)
Зміна єнтротїе процесі а-b
![]()
де tn Тn -температуранасичення
Процес пароутворення проходить при постійному тиску і постійній температурі, тобто є одночасно ізобарним і ізотермним
Лінія ВК - називається верхньою пограничною кривою. На лінії ВК х = 1, тобто сука насичена пара.
Кількість теплоти, яка витрачається на пароутворення в процесі b - с, називається теплотою пароутворення r.
r=hS-hr=Tn(sS-sr)
Подібний вигляд має Т - s діаграма водяної пари. Процес підігріву води до температури кипіння майже співпадає з лінією АК. Процес кигіння проходить при постійній температурі (лінія b - с). При подальшому підведенні теплоти температура зростає. Із діаграми (рис .9.1.2) видно, що гри підвищенні температури або тискутеплота пароутворення зменшується
Стан насиченої пари може бути визначеним, якщо крім тиску рн і температури tn буде відомий склад суміші киплячої води і сухої пари, яка характеризується степенню сухості х.
Питомий об'єм вологої пари можна визначити за формулою:
vx=xvS+(1-x)vr.
Дня звичайних умов vr<<vS тому другимдоданком можна знехтувати
Тоді
![]()
тобто любаточка ділить відрізок між b і с на частини, пропорційні степені сухості і степені вологості.
Очевидно, що енталшія і ентропія вологої пари може бути підрахована так
hx=hr+rx
![]()

Рис. 9.1.2 Т s -діаграма водяної парн
Процес перегріву парн характеризується підвищеннями температури (t > tn ) при постійному тиску з а рахунок додаткового підведення теплоти.
Стан перегрітої гари визначається не одним, а двома незалежними параметрами - тиск омі температурою.
Кількість теплоти, яка необхідна для перегріву 1 кг сухої насиченої пари до необхідної температури при постійному тиску, називається теплотою перегріву qпер:

Або
q=h-hS=cpm(t-tn)
де Срт - середня теплоємність перефітої пари в інтервалі температур від tn до t. Зміна внутрішньої енергії парн буде рівна:
Зміна ентропії в процесі перегріву:

h -s діаграма водяної пари.
Дія практичних розрахунків процесів водяної пари широке застосування одержала h-s діаграма, в якій ентальпія і ентропія вимірюється лінйними відрізками.
На h –s діаграмі нанесені лінії:
- постійного вологовмісту x=const
постійної температури t=const
постійного тиску p=const
- постійного питомого об'єму v=const.
Координатну сітку діаграми утворюють лінії h=const s=const. В області вологої насиченоїпари ізотерми та ізобари співпадають

Рис 9.1.3 h s-діаграма водяної пари
9.2 Термодинамічний процес и у водяній парі
При розгляді різних процесів зміни стануводяної гари можуть зустрітися три випадки:
процес проходить повні стю в області насичення;
процесгроходить повні стю в області перегріву;
процес проходить частково в області насичення і частково в області перегріву.
Розрахунок процесів зміни стану водяної пари, тобто визначення всіх параметрів стану на початку і в кінці процесу, визначення кількості теплоти, роботи і зміни внутрішньої енергії можна визначити аналітично і графічно.
В розрахунках в основному використовується графічний метод, який полягає в знаходженні по hs-діаграмі числових значень пари в початковому і кінцевому станах. Нарис. 9.1.4. Показані термодинамічні процеси в Рv Ts, hs -координатах.
Параметри пари в початковому і кінцевому станах всіх процесів визначаютьпо розміщенні точок 1 i 2.

Рис. 9.1.4 Термоднівлічні процеси у водяній парі: а -ізохорнийпроцес;б -ізобарнийпроцес; в -ізотермічний процес;г - адіабатний процес.
Внутрішню енергію можна визначити за формулою u = h2-рv.
Необхідно відмітити, що перший закон термодинаміки виконується завжди.
Так для ізохорного процесу робота переміщення рівна нулю lv=0, а кількістьпідведеноїтеплотид q=Дu.
В ізобарному процесі qp=h2-h1, а робота розширення 1Р = р(v2-v1).
В ізотермічному процесі водяної пари. Kількість підведеної теплоти можна визначити із рівняння q=T(S2-S1), а робота lт=qт-Дu.
В адіабатичному процесі робота розширення пари чисельно рівна зміні внутрішньої енергії l=u1-u2=- Дu.
10. Вологе повітря
10.1 Параметри вологого повітря
В атмосферному повітрі завжди є певна кількість вологи у вигляді водяної пари. Суміш сухого повітря з водяною парою називається вологим повітрям.
Водяна парау вологому повітрі може бути в насиченому або перегрітому стані. Суміш сухого повітря і насиченої водяної пари називають насиченим вологим повітрям Суміш сухого повітря і перегрітої водяної пари називають ненасиченим вологим повітрям.
Температура, до якої необхідно охолодити ненасичене вологе повітря, щоб перегріта пара стала насиченою, називається температурою точки роси. При подальшому охолодженні вологого повітря (нижче температури точки роси) відбуваєтьсяковденсаціяводяної пари.
В атмосферному повітрі, як правило, пара знаходиться під невеликим парціальним тиском і в перегрітому стані. Тому вологе повітря можна розглядати як суміш ідеальних газів, за винятком того, що при певних умовах буде проходити конденсація водяної пари. Згідно закону Дальтона, тиск вологого повітря, рівний барометричному Рбар, являє собою суму парціальних тисків сухого повітря Рпов і водяної гари Рп , тобто:
Р= Рпов+ Рп
Стан перегріт ої пари в суміші характеризується на Р-v діаграмі точкою A (рис.10.1.1).
Якщо прн незмінній температурі t=сопst збільшувати кількість водяної пари, то її парціальний тиск буде збільшуватись до величини тиску насичення Рк (процес АВ) і пара стане сухою насиченою парою, а відповідно повітря насиченим волоіим повітрям Процесподальшого збільшення кількості водяної пари при t=сопst (процес В-Е) буде супроводжуватись частковою конденсацією, а кількість водяної пари в вологому повітрі буце запишатись незмінною

Рис. 10.1.1. .Р v - діаграма водяної пари в повітрі.
Таким чином, точка В відповідає максимально можливій кількості водяної пари у вологому повітрі при даній температурі, що є границею насичення
Процес насичення може проходити і при незмінній кількості водяної пари, якщо охолоджувати вологе повітря при постійному парціальному тиску водяної пари Рп (процес АС). В точці С пара стає шсиченою і при подальшому незначному зниженню температури створюється туман (випадання роси).
Дня характеристики пароповітряної суміші необхідно знатнії склад. Про склад вологого повітря судять по його вологості і вологовмісгу. Розрізняють абсолютну і відносну вологість.
Абсолютною вологістю повітря називається кількість водяної пари, яка знаходиться в 1м3 вологого повітря, тобто:
(10.2)
Оскільки об'єм вологого повітря vвп рівний об'єму пари vп то абсолютні вологість повітря рівна густині водяної пари ρn яка знаходиться у вологому пoвітрі.
Відношення абсолютної вологості ρn до максимально можливої абсолютної вологості ртaх приданому тиску і температурі повітря називається відносною вологістю.
(10.3)
Значення
ф можуть змінюватися
в межах від
=
0 (суке повітря)
до
=100%
(вологе насичене
повітря).
Враховуючи, що пара, яка знаходиться в повітрі, розглядається як ідеальний газ, відношення густин по ізотермі АВ можна замінити відношенням тисків
(10.4)
Парціальний тиск в стані насичення Рn визначають із таблиць насиченої пари за температурою рівній